Міжнародно-правові підходи до дотримання принципу справедливості як основи забезпечення соціально-економічних прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ДО ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

Токунова А.В.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник відділу господарсько-правових досліджень проблем економічної безпеки Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України

У статті було визначено напрями модернізації законодавства України з огляду на останні тенденції розвитку принципу справедливості у міжнародних нормативно-правових документах і відповідній практиці, що стосуються забезпечення соціально-економічних прав людини.

Було доведено, що сучасний підхід до сталого розвитку полягає в тому, що економіка має бути орієнтованою на людину, виключаючи ставлення до неї як до ресурсу. Було висунуто припущення, що саме принцип справедливості став підґрунтям для утвердження підходу, орієнтованого на права людини.

Було аргументовано, що сьогодні держава не може одноосібно забезпечувати соціальну спрямованість економіки. Для досягнення цієї мети необхідним є посилення залучення й інших відповідальних сторін, зокрема бізнесу.

Було зазначено, що принцип справедливості невіддільно пов'язаний із правами і свободами людини в розумінні Загальної декларації прав людини, Конвенцій МОП, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародних документів. Реалізація цього принципу у сфері економіки прямо залежить від рівня реалізації, захисту і поваги до прав людини з боку всіх сторін соціального діалогу, зокрема й бізнесу. Сприйняття та застосування такого підходу могло б бути покладено в основу нового стратегічного документа щодо розвитку на період після 2020 року (після завершення терміну дії чинної Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020»).

Було проаналізовано основні положення Керівних принципів оОн у сфері бізнесу та прав людини як документа, який включив у себе підходи щодо реалізації принципу справедливості низки ключових міжнародних нормативно-правових документів. Було розглянуто особливості цього документа та перспективи розвитку вітчизняного законодавства в цій сфері.

Було зазначено, що метою створення передумов для вирішення виявлених системних проблем необхідно активізувати процес імплементації Керівних принципів ООН у сфері бізнесу та прав людини. Цьому може сприяти розроблення відповідного Національного плану дій із відображенням специфіки викликів, які постають для України, та можливих шляхів їх подолання.

Ключові слова: Керівні принципи ООН у сфері бізнесу та прав людини, принцип справедливості, модернізація законодавства, сталий розвиток; підхід, орієнтований на права людини.

INTERNATIONAL LEGAL APPROACHES TO THE COMPLIANCE OF THE PRINCIPLE OF FAIRNESS AS A BASIS FOR THE SOCIO-ECONOMIC HUMAN RIGHTS ENSURING

The article defines the directions of modernization of the Ukrainian legislation in view of the latest tendencies of the development of the principle of fairness in the international normative legal documents, and the corresponding practices concerning the provision of socio-economic human rights.

It is determined that the modern approach to sustainable development is about the human-oriented economy, excluding a person's treatment as a resource. It is assumed that particularly the principle of fairness was the cornerstone of the human rights-based approach.

It is marked that nowadays State cannot single-handedly ensure the social orientation of the economy. In order to achieve this goal, it is necessary to strengthen the involvement of other responsible actors, in particular, business.

It is argued that the principle of fairness is intrinsically linked to human rights and freedoms in the sense of the Universal Declaration of Human Rights, the ILO Conventions, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights and other international instruments. The implementation of this principle in the sphere of an economy depends directly on the level of realization, protection, and respect for human rights by all parties of social dialogue, including business. The adoption and implementation of this approach could form the basis of a new post- 2020 strategic development document (after the end of the current “Ukraine-2020” Sustainable Development Strategy).

The main provisions of the United Nations Guiding Principles on Business and Human Rights are analyzed as a document that includes approaches to the implementation of the principle of fairness, determined by a number of key international legal documents. The peculiarities of this document and the prospects for the development of the national legislation in this field are considered.

It is noted that, in order to create the preconditions for resolving the identified systemic problems, it is necessary to intensify the process of the United Nations Guiding Principles on Business and Human Rights implementation. This could be facilitated by the development of an appropriate National Action Plan, reflecting the specific challenges, faced by Ukraine, and the possible ways to overcome them.

Key words: United Nations Guiding Principles on Business and Human Rights, principle of fairness, modernization of legislation, sustainable development, a human rights-based approach.

Постановка проблеми

У 2020 році для України починається особливий період для визначення майбутнього. Чинна Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» [1] закінчує термін своєї дії, і, вірогідно, буде оновлюватись не тільки стосовно строків реалізації, а й відносно змісту. При цьому важливе значення мають не тільки ті цілі та завдання, які будуть поставлені, але й те, на основі яких принципів та якими засобами наша держава та суспільство будуть відповідати на існуючі виклики.

Одним із ключових постулатів останнього часу є теза про те, що «для поступального соціально-економічного розвитку й досягнення необхідного прогресу на тлі всеохоплюючого комплексу поточних викликів, міжнародних зобов'язань та обов'язків перед суспільством, Україні варто спиратися на зарубіжні концептуальні розробки щодо співвідношення і взаємозв'язку соціально-правових феноменів «соціальна справедливість - економічна справедливість», «права людини - підприємництво» та досвід правового регулювання втілення принципу соціальної справедливості в економічні відносини» [2, с. 127]. Дійсно, саме принцип справедливості вбачається ключовим у процесі формування новітніх політик новітнього часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття.

Питання принципу справедливості вже певною мірою розглядалося як українськими (Р.А. Джабраілов, П.М. Корнєва, М.О. Момот, Р.В. Овчаренко, В.А. Устименко та ін.), так і зарубіжними (Р. Дарендорф, Л. Ерхард, Е. Тоффлер, Дж. Роулз, В. Садурскі, Т Франк, М. Фрsдман, Ф. Хаєк, Й. Шумпетер та ін.) ученими. Праці зазначених науковців створили теоретичну базу та підґрунтя для дослідження реалізації даного питання у більш вузьких сферах. Одночасно, багато із цих спеціальних областей потребують розвитку. Зокрема, останнім часом зазнала значної трансформації міжнародна нормативно-правова база, що регулює соціально-економічні питання, та підходи до реалізації відповідних норм, тому відповідні аспекти потребують наукового аналізу.

Метою статті є визначення напрямів модернізації законодавства України з огляду на останні тенденції розвитку принципу справедливості у міжнародних нормативно-правових документах та відповідній практиці, що стосуються забезпечення соціально-економічних прав людини.

Виклад основного матеріалу

Справедливість як одна з основ та принципів існування та розвитку людства розглядається у низці міжнародних документів, як таких, що мають обов'язкову силу, так і тих, що носять рекомендаційний характер. У той же час не існує єдиного визначення цього питання, оскільки справедливість розглядається у різних контекстах. Для того, щоб виявити перспективність застосування напрацювань світової спільноти надалі пропонується розглянути більш докладно низку ключових джерел.

Символічно, що у 2019 році виповнилось 100 років зі створення Міжнародної Організації Праці (далі - МОП), мандат якої підсумовується в Преамбулі до її Конституції (Статуту): «Загальний і довговічний мир може бути встановлений лише в тому випадку, якщо він заснований на соціальній справедливості» [3]. Таким чином, фактично вперше на міжнародному рівні ставиться питання соціальної справедливості як всеохоплюючого принципу.

Надалі МОП послідовно розвиває це питання і з прийняттям Філадельфійської Декларації підхід до аспекту соціальної справедливості розкривається у параграфі ІІ, де зроблено заяву, що всі люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право здійснювати свій матеріальний добробут і свій духовний розвиток в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей [4]. Важливим є те, що досягнення таких умов визначається в якості головної мети для національної і міжнародної політики, а також мірилом для розроблення та впровадження заходів, особливо економічного та фінансового характеру.

Слід зазначити, що підходи, закладені у Філадельфійській Декларації, отримують подальший розвиток у Декларації МОП про соціальну справедливість для справедливої глобалізації [5], прийнятій на 97-й сесії Міжнародної конференції праці. У цій Декларації соціальна справедливість визначається в якості одного з елементів сталого економічного та соціального розвитку та продуктивності.

Одночасно із зазначеною Декларацією приймається ще один важливий документ - Резолюція щодо посилення спроможності МОП сприяти зусиллям своїх членів у досягненні своїх цілей у контексті глобалізації, в якому закріплюється «соціальна справедливість і соціальне включення» із наступним змістом: «Нерівність та дискримінація несумісні зі сталим розвитком підприємств. Потрібні чіткі політики щодо соціальної справедливості, соціального включення та рівності можливостей працевлаштування....» [6]. Соціальна справедливість закріплюється як один з факторів формування сприятливого середовища для сталого розвитку підприємств.

Своє логічне продовження концепція соціальної справедливості знаходить у 2019 році, у Декларації Сторіччя задля майбутнього сфери праці, де зазначається, що МОП повинна продовжувати виконувати свій статутний мандат, спрямований на соціальну справедливість шляхом розвитку орієнтованого на людину підходу до формування майбутнього сфери праці, який ставить права та потреби працівників, прагнення та права всіх людей у центр економічних, соціальних та екологічних політик [7, с. 3].

Отже, МОП у своєму підході до питання соціальної справедливості чітко визначило взаємозв'язок справедливого економічного розвитку, справедливих умов праці та прав людини як невід'ємних складових.

Такий підхід є логічним продовженням підходу Організації Об'єднаних націй в цілому до питання справедливості. Відправною точкою та головним орієнтиром у цьому контексті є Загальна декларація прав людини, у Преамбулі якої зазначається, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру [8].

Зазначений принцип підтверджується й у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права [9], в якому питання справедливості розглядається у зв'язку з правами людини, умовами праці та винагородою за неї, розподілом світових запасів продовольства тощо. Не менш важливим документом є Копенгагенська декларація про соціальний розвиток [10], в якій зазначається, що соціальний розвиток та соціальна справедливість не можуть бути досягнуті в умовах відсутності миру та безпеки або в умовах відсутності поваги до всіх прав людини та основних свобод. Зазначений документ розглядає також питання більш справедливого розподілення доходу і більш широкого доступу до ресурсів на підставі справедливості і рівності можливостей для всіх. Окрема увага приділяється сталому економічному розвитку у зв'язку із забезпеченням соціального розвитку та соціальної справедливості.

Надалі важливість утвердження принципу справедливості закріплюється в Декларації Тисячоліття [11] як обов'язок держав перед власними суспільствами і на глобальному рівні. Це стало суттєвим кроком в утвердженні підходу, орієнтованого на права людини.

Сутність принципу справедливості досить влучно окреслена в публікації за результатами проекту «Міжнародний форум задля соціального розвитку», що виконувався Департаментом з економічних та соціальних питань секретаріату ООН з 2002 по 2004 роки: «Щоб надати справедливості між людьми і націями більш відчутний характер і сучасну актуальність, Організація Об'єднаних Націй використовувала мову прав і рівності, справедливості і нерівності відносно як позитивних цілей, які необхідно переслідувати, так і негативних ситуацій, які необхідно виправити» [12]. Дійсно, зважаючи на розглянуті міжнародні документи, принцип справедливості використовується не тільки як морально-етична цінність, але і як цілком конкретна правова конструкція.

Сьогодні останнім та, мабуть, найбільш актуальним та обговорюваним міжнародним документом є Резолюція про Порядок Денний 2030, який багато в чому побудований на застосовуванні принципу справедливості. Так, у розділі «Наше бачення» зазначається: «Ми бачимо світ, у якому забезпечено всезагальну повагу до прав людини та людської гідності, верховенство права, справедливість, рівність і недискримінацію; повагу до расового, етнічного і культурного різноманіття; рівні можливості, що дають змогу повною мірою розкрити людський потенціал та сприяють процвітанню всього людства. Світ, який здійснює інвестиції у своїх дітей і в якому кожна дитина росте, не знаючи, що таке насильство та експлуатація. Світ, у якому кожна жінка та кожна дівчина користуються повною гендерною рівністю і в якому усунені всі юридичні, соціальні та економічні перешкоди на шляху розширення їхніх прав та можливостей. Справедливий, рівноправний, толерантний, відкритий та вільний від соціальних бар'єрів світ, у якому задовольняються потреби найбільш уразливих груп населення» [13].

Питання розширення прав та можливостей уразливих груп людей є одним із ключових складових нового порядку денного. При цьому окремий акцент робиться на забезпеченні поваги до прав людини, як невіддільного складника для побудови миролюбного, справедливого і всеохопного суспільства. Не виключається з цього кола впливу і сфера економіки та бізнесу.

У п. 67 Розділу «Засоби впровадження і Глобальне партнерство» зазначається, що «Приватна підприємницька, інвестиційна та інноваційна діяльність - це одна з основних рушійних сил підвищення продуктивності, забезпечення всеохоплюючого економічного зростання та створення робочих місць.... Ми будемо сприяти динамічному і ефективно функціонуючому підприємницькому сектору, захищаючи при цьому трудові права і стандарти в області довкілля та здоров'я у відповідності до релевантних міжнародних стандартів та договорів, та інших поточних ініціатив у цьому напрямку, таких як Керівні принципи у сфері бізнесу та прав людини і трудові стандарти Міжнародної організації праці, Конвенція про права дитини і основні багатосторонні договори щодо довкілля, для учасників таких договорів» [13].

Як було розглянуто вище, стандарти та концепція МОП, в цілому, побудована на принципі справедливості (соціальної справедливості) як рамочній та всеохоплюючій цінності. Україна достатньо добре просунулась у ратифікації та імплементації документів, розроблених цією міжнародною організацією.

Однак нові реалії сьогодення вимагають нових рішень у сфері забезпечення та захисту соціально-економічних прав людини. На сьогодні держава не може одноосібно забезпечувати соціальну спрямованість економіки. Необхідно посилювати залучення й інших відповідальних сторін.

Одним із способів реалізації даної ідеї є використання запропонованих міжнародною спільнотою засобів, а саме Керівних принципів ООН у сфері бізнесу та прав людини (далі - Керівні принципи ООН). Вони були вперше викладені 21 березня 2011 р. у Доповіді Спеціального уповноваженого Генерального Секретаря з питань прав людини та транснаціональних корпорацій й інших суб'єктів підприємницької діяльності (професор Дж. Раґґі) на 17-тій сесії Ради ООН з Прав Людини [14], та мали назву «Керівні принципи щодо підприємницької діяльності та прав людини: Впровадження рамкового курсу ООН «Захист, Повага та Засоби правого захисту й відшкодування». На сьогоднішній день, вони є підґрунтям для вироблення стратегічного підходу до питань захисту людини у сфері бізнесу та для розроблення комплексної, ефективної та послідовної моделі дій для всіх суб'єктів у багатьох країнах.

У 2019 році Україною вже було здійснено певні кроки для впровадження підходів, закладених у даному документі, у вітчизняне правове поле. Так, наприкінці січня на офіційному сайті Міністерства юстиції України було опубліковано інформацію про початок роботи над імплементацією Керівних принципів ООН. Було зазначено, що представниками громадянського суспільства та науково-дослідних інституцій буде проведено національне оцінювання базових показників в сфері бізнесу та прав людини (National Baseline Assessment) за методологією Данського інституту з прав людини [15]. У веб-просторі було запущено он-лайн опитувальник «Бізнес і права людини» [16]. За результатами даної роботи було здійснено та опубліковано Національне оцінювання базових показників з питань бізнесу і прав людини [17]. Продовжується робота в напряму розробки національного плану дій в сфері бізнесу та прав людини задля забезпечення імплементації даного документу.

Слід сказати, що Керівні принципи ООН ґрунтуються на визнанні наступних ключових аспектів:

«а) Існуючих зобов'язань держав щодо поваги, захисту та забезпечення прав людини та основоположних свобод;

b) Ролі підприємств в якості спеціалізованих органів суспільства, що виконують спеціалізовані функції, від яких вимагається дотримуватись всіх відповідних законів та поважати права людини;

c) Необхідність того, щоб права і обов'язки узгоджувались із належними та ефективним засобами правового захисту при порушенні» [14].

За своїм юридичним статусом та природою Керівні принципи ООН не створюють нові міжнародно-правові зобов'язання, проте ґрунтуються на відповідних документах у сфері прав людини. Так, відповідно до принципу 12, «відповідальність бізнес-структур щодо дотримання прав людини поширюється на міжнародно визнані права людини, у розумінні, як мінімум, тих прав, що закріплені в Міжнародному біллі прав людини, а також принципів, що стосуються основоположних прав, які викладені в Декларації Міжнародної організації праці основних принципів та прав у світі праці.».

У цьому контексті слід повернутися до принципу справедливості, який у значній мірі знайшов своє відображення як у викладених загальних аспектах, так і в закріплених установках, згідно яких Керівні принципи ООН мають реалізовуватись, а саме - у недискримінаційний спосіб та з приділенням особливої уваги правам і потребам, а також викликам, з якими стикаються окремі особи, що належать до груп чи населення, щодо яких може існувати підвищений ризик стати вразливими чи маргіналізованими, а також з приділенням належної уваги різним ризикам, які можуть поставати перед жінками і чоловіками [14].

Забезпечення обов'язковості застосування передається на розсуд держав-членів ООН, міждержавних структур тощо. Проте це не означає, що цей документ є черговим методичним посібником чи добіркою рекомендацій.

Сьогодні процес імплементації цього документу досяг значного прогресу на рівні стратегічних нормативно-правових документів Європейського Союзу (далі - ЄС), Ради Європи, Організації Американських Держав (ОАД). Пріоритети щодо впровадження Керівних принципів ООН у практику ведення бізнесу для себе визначили низка глобальних груп та форумів, які мають значний вплив у сфері міжнародної економіки та торгівлі, такі як G7, Міжнародна конференції з фінансування розвитку тощо [18].

Для України вказаним процесам має бути приділено суттєву увагу із врахуванням останніх при розробленні власного стратегічного бачення щодо забезпечення сталого розвитку економіки. Це викликано низкою мотивуючих факторів, зокрема, застосування цих положень відносно сфери сталого розвитку багатьма країнами, посилення економічного партнерства з якими є бажаним для нашої держави.

Сьогодні одним із ключових напрямів розвитку для України є посилення взаємозв'язку з Європейським Союзом з широкого кола питань, у тому числі у сфері економічної інтеграції. Ратифікувавши «Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» [19] (далі - Угода про Асоціацію), Україна на законодавчому рівні визнала, що спільні цінності, на яких побудований Європейський Союз, а саме: демократія, повага до прав людини і основоположних свобод та верховенство права, є ключовими елементами цієї Угоди, що прямо закріплено у Преамбулі документу. Тому Україні доцільно врахувати ці підходи.

Особливо важливим є те, що у тексті Угоди про Асоціацію неодноразово звертається увага на пріоритетність забезпечення дотримання справедливості. Насамперед, у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, що спрямовується на діалог та співробітництво щодо забезпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних та здорових умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації (ст. 419). Для зазначеного співробітництва у ст. 420 встановлено низку цілей, серед яких виокремлюється сприяння розвитку соціальної та юридичної справедливості у контексті реформуванні ринку праці. Таким чином, у великій мірі процес виконання Угоди про Асоціацію має сприяти розвиненню в Україні принципу справедливості, в тому числі шляхом підвищення відповідальності бізнесу стосовно поваги до прав людини, і навпаки, просування цих пріоритетів має наближувати Україну до ЄС.

Зазначені процеси щодо посилення взаємодії з ЄС, звісно, не можуть і не мають проходити у «вакуумі» та у відриві від викликів, які постають перед Україною, враховуючи збройний конфлікт, що триває, економічні проблеми тощо. У зв'язку із цим Керівні принципи ООН знову ж є доцільними для імплементації.

Не слід забувати, що документ розроблявся та приймався на фоні світової економічної кризи 2007-2009 років. У цьому контексті автор Керівних принципів ООН, професор Дж. Раїті зазначив: «У період великих спадів ті, хто вже є вразливими - люди чи країни, зазвичай зазнають найбільш серйозного негативного ефекту.... Уряди повинні уникати встановлення протекціоністських бар'єрів або зниження стандартів прав людини для бізнесу; їх короткострокові вигоди є ілюзорними, і вони підривають довгострокове відновлення.. Компанії повинні визнати, що бізнес зазвичай недостатньо добрий для будь-кого, включаючи сам бізнес, і що вони повинні краще інтегрувати суспільні проблеми у свої довгострокові стратегічні цілі. Суспільство в цілому кричить про відшкодування та відновлення там, де було вчинено щось неправильне. Терміни прозорості та підзвітності резонують ширше, ніж раніше. І заклики до справедливості більш наполегливі. Оскільки порядок денний бізнесу та прав людини тісно пов'язаний із цими зрушеннями, він одночасно сприяє успішному переходу до більш всеохоплюючої та стійкої моделі економічного зростання та отримує від неї переваги» [20].

Це увійшло у звіт Дж. Раґґі перед Радою ООН з Прав Людини у 2009 році. Пройшло десять років, проте для України зазначені висновки стали ще більш актуальними. І створення належних умов для реалізації та дотримання їх соціально-економічних прав дуже часто відіграє роль фактору, який впливає на повну зміну бачення щодо короткострокового та довгострокового планування соціально-економічного розвитку.

Висновки

Отже, у роботі було визначено напрями модернізації законодавства України з огляду на останні тенденції розвитку принципу справедливості у міжнародних нормативно-правових документах та відповідній практиці, що стосуються забезпечення соціально-економічних прав людини. Стосовно можливої імплементації міжнародних підходів слід зазначити наступне:

1. Сучасний підхід до сталого розвитку полягає в тому, що економіка має бути орієнтованою на людину, виключаючи ставлення до неї як до ресурсу.

2. Принцип справедливості невід'ємно пов'язаний із правами і свободами людини в розумінні Загальної декларації прав людини, Конвенцій МОП, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародних документів. Реалізація цього принципу у сфері економіки прямо залежить від рівня реалізації, захисту і поваги до прав людини з боку всіх сторін соціального діалогу, в тому числі й бізнесу. Сприйняття та застосування такого підходу було б доцільно покласти в основу нового стратегічного документу щодо розвитку на період після 2020 року.

3. З метою створення передумов для вирішення виявлених системних необхідно активізувати процес імплементації Керівних принципів ООН у сфері бізнесу та прав людини. Цьому може сприяти розробка відповідного Національного плану дій із відображенням специфіки викликів, які постають для України, та можливих шляхів їх подолання.

До перспектив подальших розвідок у цьому напрямі слід віднести питання врахування у відповідному Національному плані дій прав та інтересів вразливих груп населення; особливостей реалізації Керівних принципів ООН з огляду на військовий конфлікт, що триває; дослідження та розповсюдження кращих прикладів українського досвіду забезпечення поваги бізнесу до прав людини.нодавство нормативний право економічний

Список використаних джерел

1. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015. Офіційний вісник України. 2015. С. 8. Ст. 67.

2. Правові засади досягнення балансу між економічною ефективністю та соціальною справедливістю: монографія / за заг. ред. В.А. Устименка. Київ: НАН України, Інститут економіко-правових досліджень, 2018. 144 с.

3. 100 years of fighting for Social Justice: Press release on the 2nd of January, 2019. Офіційний сайт Міжнародної організації праці. URL: https://www.ilo.org/global/about-the-ilo/newsroom/news/WCMS_657787/lang--en/index.htm (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

4. ILO Declaration concerning the aims and purposes of the International Labor Organization (DECLARATION OF PHILADELPHIA). URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/-asia/-ro-bangkok/-ilo-islamabad/documents/policy/wcms_142941.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

5. ILO Declaration on Social Justice for a Fair Globalization, adopted by the International Labor Conference at its Ninety-seventh Session, Geneva, 10 June 2008. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---cabinet/documents/genericdocument/wcms_371208.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

6. Resolution on strengthening the ILO's capacity to assist its Members' efforts to reach its objectives in the context of globalization, adopted by the International Labor Conference at its Ninety-seventh Session, Geneva, 10 June 2008. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/ed_norm/--relconf/documents/meetingdocument/wcms_098017.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

7. ILO Centenary Declaration for the Future of Work, adopted by the International Labor Conference at its One hundred and eight Ses¬sion, Geneva, 21 of June, 2019. - 8 p. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_norm/---relconf/documents/meetingdocument/ wcms_711674.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

8. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Офіційний вісник України. 2008. № 93. Ст. 3103.

9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/2200 А (XXI) від 16 грудня 1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

10. Copenhagen Declaration on Social Development, World Summit for Social Development, A/CONF.166/9, 14 March 1995. URL:

https://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/docs/globalcompact/A_CONF.166_9_Declaration.pdf(дата

останнього відвідання: 08.12.2019).

11. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций, утвержденная резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 55/2 от 8 сентября 2000 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/995_621 (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

12. Social Justice in an Open World: The Role of the United Nations, United Nations publication, ST/ESA/305, 2006, 15 p. URL: https://www.un.org/esa/socdev/documents/ifsd/SocialJustice.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

13. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development: Resolution adopted by the General Assembly of the United Nations on 25 September 2015 № A/RES/70/1. URL: http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=E (дата остан¬нього відвідання: 08.12.2019).

14. Guiding Principles on Business and Human Rights: Implementing the United Nations “Protect, Respect and Remedy” Framework: Annex to the Report of the Special Representative of the Secretary General on the issue of human rights and transnational corporations and other business enterprises, John Ruggie on 21 March 2011 № A/HRC/17/31. URL: http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/ HRC/17/31&Lang=E (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

15. Міністерство юстиції України розпочало роботу над імплементацією Керівних принципів ООН у сфері бізнесу та прав людини в Україні: розділ новин оф. сайту Міністерства юстиції України. URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ministerstvo-yustitsii-rozpochalo- robotu-nad-implementatsieyu-kerivnih-printsipiv-oon-u-sferi-biznesu-ta-prav-lyudini-v-ukraini (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

16. Опитувальник «Бізнес і права людини»: Анкета Директорату з прав людини Міністерства юстиції на ресурсі Google Docs. (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

17. Бізнес і права людини: Національне оцінювання базових показників / Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Міністерство юстиції України, Данський інститут прав людини, ГО «Трудові ініціативи», ГО «Точка опори ЮА», ГО «Центр інформації про права людини», ВГО «Національна асамблея людей з інвалідністю», UN Global Compact. 2019. 218 с. URL: https://minjust.gov.ua/files/gen eral/2019/07/10/20190710170838-51.pdf (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

18. Faracik B. Implementation of the UN Guiding Principles on Business and Human Rights / Beata Faracik // Study by the request of the European Parliament's Subcommittee on Human Rights (DROI). 2017. 88 p. (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

19. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована із заявою Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 р. Офіційний вісник України. 2014 р. № 75. Т 1. С. 83. Ст. 2125.

20. Ruggie J. Report of the Special Representative of the Secretary-General on the issue of human rights and transnational corporations and other business enterprises A/HRC/11/13 on 22 April 2009. (дата останнього відвідання: 08.12.2019).

Размещено на Allbest.ru