Обмеження ведення передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно-правовій практиці України та зарубіжних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обмеження ведення передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно-правовій практиці України та зарубіжних держав

Волошенюк Н.М.,

аспірант кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Стаття присвячена дослідженню та вивченню питання про обмеження ведення передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно-правовій практиці України й зарубіжних держав.

Проаналізовано Закон України «Про вибори народних депутатів України» та запропоновано доповнення, а саме щодо розширення переліку категорій осіб та органів, які не мають права брати участь у передвиборній агітації, зокрема заборону для осіб, які не досягли 18 років, для благодійних і релігійних організацій, для військовослужбовців і поліцейських, суддів і прокурорів та інших, заборону під час виборчого процесу поширення в будь-якій формі ідеологічних матеріалів комуністичного чи фашистського характеру; матеріалів, що закликають до колективної непокори й недотримання та невиконання чинних законів і порушення громадського порядку тощо, розширення заборони розміщення носіїв політичної реклами в певних місцях, заборону засобам масової інформації всіх форм власності протягом останніх п'ятнадцяти днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо партій - суб'єктів виборчого процесу - й окремих кандидатів у народні депутати, розширення переліку осіб, які не мають права фінансувати вітчизняну виборчу кампанію, тощо, які сприятимуть проведенню парламентської передвиборної агітації відповідно до встановлених міжнародною спільнотою вимог, а також гарантуватимуть рівні можливості в передвиборній агітації різноманітним учасникам виборчих перегонів, запровадження обов'язку членам виборчих комісій усіх рівнів, офіційним спостерігачам проходити відповідну професійну підготовку та мати відповідні сертифікати, що даватимуть їм право бути членами виборчих комісій чи офіційними спостерігачами, запровадження обмеження для ЗМІ за тиждень до голосування публікувати неперевірені матеріали, що компрометують кандидата в депутати, політичну партію - суб'єкта виборчого процесу - тощо.

Ключові слова: вибори, парламентські вибори, вибори народних депутатів України, виборче законодавство, обмеження ведення передвиборної агітації.

Restrictions on election campaign agitation in parliamentary elections in modern constitutional and legal practice of Ukraine and foreign countries

The article is sanctified to research and study of question about the limit of conduct of pre-election agitation on parliamentary elections in modern constitutionally-legal practice of Ukraine and foreign states. Law of Ukraine is analysed “On elections of deputies of people's of Ukraine” and a supplement was proposed to expand the list of categories of persons and bodies not eligible to participate in election campaigning, in particular, to prohibit it for persons under 18, for charities and religious organizations, for military personnel and police officers, judges and prosecutors and others, prohibition during the electoral process of distribution in any form: ideological materials of a communist or fascist nature; materials that call for collective disobedience and non-compliance and non-compliance with applicable laws and public order, etc., extending the ban on placement of political advertising media in certain places, ban on mass media of all forms of ownership during the last fifteen days before the election day to disseminate information on the results of public opinion polls on parties - constituents and individual candidates for People's Deputies; and others that will facilitate parliamentary campaigning in accordance with internationally established requirements and will guarantee equal opportunities in the election campaign, tion of various contestants, the introduction of duty members of election commissions at all levels, official observers receive appropriate professional training and hold appropriate certificates that will entitle them to be members of election commissions or official observers, to impose restrictions on the media one week before the vote to publish unverified material that compromises a candidate, a political party - the subject of the election process etc.

Key words: elections, parliamentary elections, elections of deputies of people's of Ukraine, electoral legislation, limitation of conduct of preelection agitation.

Натепер питання обмеження ведення передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно-правовій практиці України та зарубіжних держав є актуальним, оскільки на законодавчому рівні потребує вдосконалення й чимало змін.

Питанням обмеження ведення передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно- правовій практиці України та зарубіжних держав займалися вітчизняні й зарубіжні науковці: Е. Водяницька, Л. Ефімова, Ю. Ключковський, О. Марцеляк, М. Оніщук, А. Орлов та інші.

Метою статті є дослідити сучасний стан конституційно-правового регулювання передвиборної агітації на парламентських виборах у сучасній конституційно-правовій практиці України та зарубіжних держав, виявити прогалини в національному законодавстві щодо обмежень ведення передвиборної агітації й на цій основі запропонувати доповнення до Закону України «Про вибори народних депутатів України», які сприятимуть проведенню передвиборної агітації на парламентських виборах відповідно до встановлених міжнародною спільнотою вимог, а також гарантуватимуть рівні можливості в передвиборній агітації різноманітним суб'єктам виборчих перегонів.

Демократичне регулювання передвиборної агітації передбачає не тільки встановлення цивілізованих підходів до її правового регулювання, визначення демократичних форм її здійснення, чітке окреслення ролі засобів масової інформації в цьому процесі, а й запровадження певних обмежень щодо здійснення передвиборної агітації з метою мінімізації ризиків викривлення волевиявлення виборців через зловживання учасників виборчих перегонів у цьому процесі. Як зазначається в літературі, такі обмеження не можуть уважатися обмеженням права на агітацію чи свободи її проведення громадянами України. Навпаки, враховуючи особливий владний статус певних категорій посадових осіб, ці обмеження варто розглядати як засіб здійснення принципу рівності громадян, вільних і чесних виборів, свободи формування волі виборців без тиску чи примусу [1, с. 409]. О.В. Марцеляк також стоїть на цій позиції і стверджує, що чесним і демократичним виборам народних депутатів України значною мірою сприятиме й запровадження цілої низки обмежень щодо ведення передвиборної агітації, спрямованих насамперед на створення рівних умов у проведенні агітації всіма учасниками виборчих перегонів і забезпечення цивілізованих способів ведення виборчої кампанії. До того ж, говорить цей науковець, хоча вибори депутатів українського парламенту і є важливою загальнонаціональною політичною акцією, вони не повинні зазіхати на нормальну життєдіяльність органів державної влади, втручатися в приватне життя громадян, мати на меті зміну певними політичними силами конституційного ладу України, її територіальної цілісності тощо [2, с. 475].

Усі передбачені чинним Законом України «Про вибори народних депутатів України» обмеження щодо ведення передвиборної агітації можна класифікувати на декілька груп. По-перше, це чітке визначення категорій осіб та органів, яким забороняється брати участь у передвиборній агітації:

1) іноземцям та особам без громадянства в тому числі через журналістську діяльність чи у формі участі в концертах, виставах, спортивних змаганнях, інших публічних заходах, що проводяться на підтримку чи за підтримки партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати;

2) органам виконавчої влади, органам влади Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;

3) у робочий час посадовим і службовим особам органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів і судів, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати;

4) членам виборчих комісій протягом строку їхніх повноважень у відповідних виборчих комісіях.

Окреслення вітчизняним законодавцем такого суб'єктного кола, якому заборонена участь у передвиборній агітації, спрямовано на мінімізацію впливу іноземних громадян та осіб без громадянства на політичне життя нашої держави, недопущення використання окремими посадовими і службовими особами органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів і судів адміністративного ресурсу для досягнення бажаного результату виборів, а також задля уникнення конфлікту інтересів під час виконання членами виборчих комісій своїх обов'язків. Як пише дослідник цього питання О.В. Марцеляк: «Персональна заборона ведення передвиборної агітації з боку визначених українським законодавством осіб та органів зумовлена необхідністю зробити виборчий процес максимально демократичним, створити умови для вільного волевиявлення виборців під час виборів. Вона також має метою формування атмосфери політичної неупередженості і випливає із негативної попередньої виборчої практики. Особливо в цьому плані відзначилися парламентські вибори 2002 р. та президентські вибори 2004 р. (агітація російського Президента В.В. Путіна, посла Росії в Україні В.С. Чорномирдіна, низки представників російської естради, залучення до передвиборної агітації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів і судів та їх посадових і службових осіб - так званий «адмінресурс», тиск на виборців, членів виборчих комісій і т. ін.)» [2, с. 476].

Надання визначеним ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» особам права брати участь у передвиборній агітації ставить під сумнів дотримання принципу рівності у виборчій кампанії та породжує високий ступінь ризику зловживань посадовими та службовими особами своїми владними повноваженнями. Окрім того, не варто залишати поза увагою й те, що й п. 8 ст. 4 Закону України «Про державну службу», яка визначає принципи державної служби, проголошує, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків.

Стаття 10 Закону України «Про державну службу» прямо встановлює заборону державним службовцям демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що в будь-який спосіб можуть засвідчити їхнє особливе ставлення до політичних партій, заборону залучати державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі в передвиборній агітації, акціях і заходах, що організовуються політичними партіями [3].

Хоча міжнародна спільнота, як правило, Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ, інколи піддають критиці окремі підходи вітчизняних законодавців у цьому питанні, з огляду на те що використання адміністративних ресурсів має бути дозволено законом для забезпечення належного функціонування інститутів виборів за умови, що таке використання не застосовується в цілях агітації [4], треба сказати, що практика щодо подібного українському законодавчого регламентування заборони окремим категоріям осіб та органам брати участь у передвиборній агітації має місце й в інших країнах.

Наприклад, виборче законодавство Венесуели передбачає, що в період проведення виборчих кампаній члени національного уряду, уряду штатів або адміністрації муні- ципій не можуть здійснювати публікації або дії агітаційного характеру на користь або проти певного кандидата чи політичної організації, що беруть участь у виборах. Їхні дії обмежуються виключно інформаційними програмами, які не пов'язані з виборчою кампанією. Також профільне виборче законодавство забороняє урядовим міністерствам, автономним установам, державним підприємствам та установам, у яких участь державного капіталу становить більшість, іншим органам загальнонаціонального урядового характеру, урядам штатів або муніципалітетів здійснювати агітацію, яка могла би вплинути на волевиявлення виборців [5, с. 168-169].

В Іспанії, відповідно до ст. 52 Органічного виборчого закону, у якій дається перелік осіб, що не мають права займатися передвиборною агітацією, забороняється її здійснювати суддям, магістратам, прокурорам та особам, які перебувають на службі в Збройних силах, в органах державної безпеки й поліції. Однак показово, що в цій країні органи державної влади мають право протягом усього електорального процесу здійснювати інституційну кампанію з метою залучення громадян на вибори, не висловлюючись при цьому на користь або проти певних кандидатів чи партій, що є учасниками виборчих перегонів (ст. 50.1 Органічного закону) [6, с. 40].

У багатьох країнах обмеження щодо ведення передвиборної агітації різноманітними державними посадовцями виражається в забороні на їх сумісництво.

Уважаємо, що українським законодавцям варто було б теж запровадити подібну практику, а також розширити перелік категорій осіб та органів, які не мають права брати участь у передвиборній агітації, наприклад, заборонити це для осіб, які не досягли 18 років, для благодійних і релігійних організацій, для військовослужбовців і поліцейських, суддів і прокурорів, працівників Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Національного агентства з питань запобігання корупції тощо.

Що ж до останніх категорій, особливо військовослужбовців і правоохоронців, то, на наш погляд, це потрібно зробити з огляду на те, що вони, особливо їх керівний склад, наділені досить широкими повноваженнями та адміністративним ресурсом для впливу на волевиявлення підлеглих і визначення так результатів виборів.

По-друге, Законом України «Про вибори народних депутатів України» передбачено обмеження щодо місця проведення передвиборної агітації. Зокрема, вона обмежується у військових частинах (формуваннях), в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах. Відвідання військових частин (формувань), установ виконання покарань і слідчих ізоляторів окремими кандидатами в депутати, їхніми довіреними особами чи уповноваженими особами партій забороняється. Зустрічі цих осіб з виборцями організовуються відповідною окружною виборчою комісією спільно з командиром військової частини (формування) або керівником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора з обов'язковим повідомленням не пізніш як за три дні до дня зустрічі всіх уповноважених осіб партій, кандидатів у депутати в одномандатному окрузі або їхніх довірених осіб у відповідному одномандатному окрузі. Як зазначає О.В. Марцеляк, такий підхід щодо організації передвиборної агітації в цих місцях зумовлено особливими режимами, що мають місце на цих об'єктах [2, с. 478].

Такі заборони щодо місця проведення передвиборної агітації мають місце й в інших країнах світу. Так, законодавством Уругваю заборонено розміщення агітаційних матеріалів на будинках, що належать приватним власникам, без їхньої попередньої згоди. У разі порушення цього припису власники й орендатори будинків мають право самостійно знімати і знищувати таку агітацію та претендувати на відшкодування заподіяної ним такими діями шкоди. Забороняється в цій країні й розміщення наочної та друкованої агітації на будівлях державного і громадського призначення, пам'ятниках, церквах та інших приміщеннях ритуального характеру тощо [7, с. 361].

Третю групу обмежень становлять заборони щодо змісту ведення передвиборної агітації в Україні. Зокрема, вітчизняним виборчим законодавством забороняється під час виборчого процесу поширення в будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету й територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Також Законом України «Про вибори народних депутатів України» забороняється й розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу - або про кандидата в депутати, недостовірний або наклепницький характер яких установлено в судовому порядку.

Практика щодо запровадження подібних обмежень має місце й в інших країнах. Наприклад, законодавство Бразилії забороняє здійснення агітації:

• війни, насильницьких дій, спрямованих на підрив чинного режиму, громадського чи соціального порядку, расових або класових переваг;

• що провокує неприязнь до Збройних сил або всередині них, до громадянських інститутів суспільства або класову ненависть;

• що закликає до посягання на особу й майно тощо [8, с. 68-69].

В Індонезії під час проведення передвиборної агітації забороняється:

• ставити під сумнів принципи Панча Сила, преамбулу Конституції 1945 р., територіальну цілісність і єдність Республіки Індонезії;

• підривати територіальну цілісність і єдність Республіки Індонезії тощо [9, с. 83].

У Сирії в період передвиборної агітації кандидати в депутати зобов'язані:

• не використовувати методи «чорного» піару проти інших кандидатів;

• сприяти збереженню національної єдності й не допускати в передвиборній агітації будь-яких елементів релігійного, конфесійного, расового або племінного характеру тощо [10, с. 428].

Що ж до поширення завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу - або про кандидата в депутати, то, як пише О.В. Марцеляк, у світі така агітація має назву «негативна передвиборна агітація» чи «негативна реклама», коли суперник подається в невигідному вигляді. У зарубіжних країнах законодавчо передбачені механізми її недопущення чи усунення наслідків такої передвиборної агітації. Так, в Італії, Німеччині, Франції та деяких інших європейських країнах передбачено право відповіді, яке надається фізичним особам, кандидатам у депутати й політичним партіям на зроблені на них у пресі, на радіо чи телебаченні наклепницькі заяви. Таке право стає кращим засобом проти дезінформації, оскільки воно ефективніше і скоріше сприяє відновленню справедливості, ніж порушені в судах позови за наклеп чи позови щодо захисту честі й гідності. Щоправда, реалізація цього права в європейських країнах різниться [2, с. 429].

Четверту групу обмежень становлять заборони щодо порядку ведення передвиборної агітації в Україні. Так, забороняється проведення агітаційних заходів, розповсюдження передвиборних агітаційних матеріалів, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження виборчих листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, у яких розміщено матеріали передвиборної агітації, публічні заклики голосувати за чи не голосувати за партії - суб'єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати в одномандатному окрузі або публічна оцінка діяльності цих партій чи кандидатів у депутати під час проведення заходів, організованих органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, державними чи комунальними підприємствами, закладами, установами, організаціями.

Також забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою та включення до інформаційних теле- й радіопрограм (випусків новин) передвиборних агітаційних матеріалів партій, у тому числі політичної реклами. Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів та означені як такі.

Забороняє вітчизняний профільний виборчий закон і виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.

Подібного роду заборони мають місце й в інших країнах, наприклад, у Філіппінах [9, с. 340-341].

П'ятий блок обмежень щодо ведення передвиборної агітації містить заборону проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Законодавчо визначається, що така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата в депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

Це доволі розповсюджене у виборчій доктрині й практиці обмеження в зарубіжних країн. Як зазначає О.М. Оні- щук, у пострадянських країнах загальною рисою виборів «є заміщення чесного виборчого процесу маніпулятив- ними виборчими технологіями, часто - прямим підкупом виборців» [11].

Підкуп виборців є непоодиноким явищем і у вітчизняній виборчій практиці. Так, за офіційною статистикою Верховного Суду України, на останніх місцевих виборах у 2015 році до кримінальної відповідальності за ст. 160 Кримінального кодексу України притягнено 7 осіб, у 2016 році - 14 осіб [12, с. 126], хоча видається цілком очевидним, що на практиці випадків підкупу виборців через різні форми та механізми (надання виборцям пільгових умов проїзду [13], роздавання безкоштовних продуктів харчування [14] тощо), які не вилилися в застосування до порушників заходів юридичної відповідальності, набагато більше.

Шостий блок обмежень стосується фінансування політичних партій і кандидатів у народні депутати України в період передвиборної агітації. Як зазначає Венеціанська комісія, регулювання питань, пов'язаних із фінансуванням політичних партій і виборчих кампаній, є важливим чинником, що визначає правильність виборного процесу. Фінансування має бути прозорим незалежно від того, на якому рівні політичного або економічного розвитку перебуває певна держава [15, с. 31]. Від форми такого фінансування залежить стан реального забезпечення рівних можливостей громадян щодо їх участі у виборчій кампанії.

Однак український законодавець, незважаючи на такі рекомендації, пішов шляхом повної заборони фінансування політичних партій як з іноземних джерел, так й іншими політичними партіями, як національними, так й іноземними. На нашу думку, з огляду на сучасну ситуацію в нашій країні, агресивну політику деяких країн щодо України, доволі слабкі українські національні демократичні традиції, така позиція вітчизняного законодавця є виправданою та обґрунтованою. Ми підтримуємо її, оскільки протилежний підхід мав би наслідком ризики впливу іноземних держав на політичну ситуацію в Україні, формування національного парламенту, його склад тощо.

Сьома група обмежень передвиборної агітації полягає в тому, що кандидатам у депутати забороняється використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв'язок, устаткування, приміщення, інші об'єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу, а також залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов'язаної з проведенням передвиборної агітації певних осіб.

Подібне правило діє й у Сирії, де ст. 53 Генерального виборчого закону від 17 березня 2014 р. забороняє в будь-якій формі надавати чи використовувати службове становище або державні ресурси в передвиборній агітації [10, с. 428].

Загалом, якщо порівнювати вітчизняне та зарубіжне виборче законодавство, можемо констатувати, що національне виборче законодавство відповідає виробленим світовою спільнотою стандартам обмежень щодо ведення передвиборної агітації, хоча й потребує деякого вдосконалення Закон України «Про вибори народних депутатів України» в цій частині через:

1) розширення переліку категорій осіб та органів, які не мають права брати участь у передвиборній агітації, зокрема заборонити це для осіб, які не досягли 18 років, для благодійних і релігійних організацій, для військовослужбовців і поліцейських, суддів і прокурорів, працівників Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Національного агентства з питань запобігання корупції тощо (ч. 1 ст. 74);

2) розширення заборони розміщення носіїв політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині приміщень базарів, поштових відділень, в'язниць, лікарень, військових частин, електростанцій, спортивних споруд, кінотеатрів, клубів, магазинів, торгових центрів, храмів, шкіл, гімназій, стадіонів, а також розповсюдження матеріалів передвиборної агітації, утому числі політичної реклами, через телерадіотрансляційні або інші інформаційні мережі сповіщання громадян та інформаційні табло в цих приміщеннях (ч. 5 ст. 74);

3) заборону під час виборчого процесу поширення в будь-якій формі ідеологічних матеріалів комуністичного чи фашистського характеру; матеріалів, що закликають до колективної непокори й недотримання та невиконання чинних законів і порушення громадського порядку; матеріалів, що викликають гігієнічні й естетичні порушення навколишнього середовища та інші порушення й обмеження прав особи (ч. 6 ст. 74);

4) заборону засобам масової інформації всіх форм власності протягом останніх п'ятнадцяти днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо партій - суб'єктів виборчого процесу - й окремих кандидатів у народні депутати;

5) установлення правила, що органи місцевого самоврядування мають право брати гроші за оренду муніципальних приміщень для передвиборної агітації й витрачати їх одразу після виборів для знищення передвиборної агітації та сміття, що залишилося після виборчої кампанії на території відповідної громади;

6) запровадження обмеження для ЗМІ за тиждень до голосування публікувати неперевірені матеріали, що компрометують кандидата в депутати, політичну партію - суб'єкта виборчого процесу;

7) розширення переліку осіб, які не мають права фінансувати вітчизняну виборчу кампанію;

запровадження обов'язку членам виборчих комісій усіх рівнів, офіційним спостерігачам проходити відповідну професійну підготовку та мати відповідні сертифікати, що даватимуть їм право бути членами виборчих комісій чи офіційними спостерігачами.

Список використаних джерел

передвиборна агітація парламентські вибори право

1. Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / за ред. Ю.Б. Ключковського. Київ : Парламентське вид-во, 2006. 704 с.

2. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика : навчальний посібник. Харків : ТОВ «ПРОМЕТЕЙ- ПРЕС», 2008. 636 с.

3. Про державну службу : Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/paran61#n61(дата звернення: 05.12.2019).

4. Mr Peter Paczolay, Mr Jessie Pilgrim. Joint Opinion on the Draft Amendments to the Laws on election of people's deputies and on the Central Election Commission and on the Draft Law on repeat elections of Ukraine. EUROPEAN COMMISSION FOR DEMOCRACY THROUGH LAW AND OSCE/OFFICE FOR DEMOCRATIC INSTITUTIONS AND HUMAN RIGHTS: 2013: Strasbourg, Warsaw, 17 June 2013 (CDL-AD(2013)016-e). URL: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2013)016-e(дата звернення.

5. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ : Ин-октаво, 2009. Вып. 4: Австралия, Венесуэла, Дания, Сербия : учебник / Т.И. Чурсина и друг. 480 с.

6. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ: Типография «Новости», 2009. Вып. 3 : Испания, США, Финляндия, Япония : учебник / А.Г. Орлов и друг. 448 с.

7. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ, 2010. Вып. 5 : Индия, Ирак, Уругвай, ЮАР : учебник / Н.Б. Шлыкова и друг. 496 с.

8. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ, 2012. Вып. 8 : Бразилия, Франция, Чехия, Южная Корея : учебник /

А.Г. Орлов и друг. 464 с.

9. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ, 2014. Вып. 9: Индонезия, Словакия, Филиппины, Хорватия : учебник / Л.М. Ефимова и друг. 512 с.

10. Современные избирательные системы. Москва : РЦОИТ, 2015. Вып. 10 : Италия, Малайзия, Перу, Сирия : учебник / Т.О. Кузнецова и друг. 472 с.

11. Оніщук М.В. Український конституціоналізм: від кризи - до ладу. Дзеркало тижня: міжнародний громадсько-політичний тижневик. 2013. № 7. URL: https://dt.ua/LAW/ukrayinskiy-konstitucionalizm-vid-krizi-do-ladu-_.html(дата звернення: 05.12.2019).

12. Ковтюк Є.І., Таран Т.С, Лавровська І.Б. Узагальнення Верховного Суду України щодо судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (статті 212⁷-212²¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення), та злочини проти виборчих прав і свобод (статті 157-160 Кримінального кодексу України). Київ, 2018. 128 с. URL: https://dsa.court.gov.ua/userfiles/file/sud1590/News/Zlochiny_proty_vyborchih_prav.pdf (дата звернення: 05.12.2019).

13. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-12440/12/2670. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26412325(дата звернення: 05.12.2019).

14. Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 761/30326/15. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/52645243(дата звернення: 05.12.2019).

15.Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року). Науково-просвітницький правничий журнал. Інститут виборчого права /Національний університет «Києво-Могилянська академія». 2006. № 4 (10). С. 143.

Размещено на Allbest.ru