Загальна характеристика правовідносин в медіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика правовідносин в медіації

Можайкіна О.С., кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного приватного, комерційного та цивільного права факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно-економічного університету

У статті досліджено особливості та зміст правовідносин в медіації. Зокрема визначено, що відсутність законодавчого регулювання медіації в Україні породжує різні, часом діаметрально протилежні, думки щодо процедурних питань, документального оформлення, доцільності застосування окремих медіаційних технік та інструментів. Автор звертає увагу на те, що питання щодо особливостей і змісту правовідносин, які виникають у медіації потребують належного вивчення і обґрунтування.

Предметом наукових досліджень є поняття та зміст правовідносин загалом та цивільних правовідносин зокрема. Однак, на даний час відсутні наукові праці, присвячені поняттю та змісту правовідносин у медіації, що і призвело до проведення цього дослідження.

У статті визначено, що будь-які відносини, які врегульовані правом, є певними фактами, явищами життя. З позицій чинного законодавства, будь-які правовідносини є суспільними правовідносинами, але не всі суспільні відносини є правовідносинами.

Не дивлячись на те, що детально проведення медіації на рівні закону не врегульовано, важливо враховувати, що на правовідносини в медіації поширюють свою дію деякі норми права. До змісту правовідносин в медіації відносяться суб'єкт, об'єкт, суб'єктивне право та юридичний обов'язок. Відносини, які виникають з приводу участі в медіації є цивільними правовідносинами, оскільки їх виникнення можливе за умови вільного волевиявлення сторін. Тобто має бути дотриманий принцип добровільності, який передбачений і в проекті Закону України «Про медіацію» і в Кодексі етики для медіаторів Національної асоціації медіаторів України.

Аналіз наукових джерел та чинних нормативно-правових актів дозволив дійти висновку, що правовідносини в медіації носять цивільно-правовий характер і до їх змісту відносяться суб'єкт, об'єкт, суб'єктивне право та юридичний обов'язок.

Ключові слова: правовідносини, юридичні факти, медіація, договір про медіацію, медіатор, суб'єкти медіації.

General characteristics of legal relations that arise in the course of mediation

Whereas mediation is not regulated by the Ukrainian law, there are various, even diametrically opposed views on its procedures and documenting or choice of methods and instruments, in particular, in respect to the features and content of certain legal relations that arise in the process and, therefore, require proper study and substantiation.

The subject of the scientific research is the concept and content of legal relations in general and, in particular, civil law relations. However, there are no works devoted to the concept and content of those legal relations that arise in the course of mediation, which led to the conduct of this study.

Any relations that are regulated by law are certain facts, phenomena of life. As a matter of law, a legal relation is a social relation, but not every social relation constitutes the legal one. Despite the fact that the law does not regulate the process, it should be noted that some statutory norms still apply to those legal relations that arise in the course of mediation. Such legal relations include the subject, the object, the legal right and the legal commitment. They are civil law relations because they arise according to the will of the relevant parties only. In other words, they should be committed to the principle of voluntariness, as provided by the draft Law of Ukraine “On Mediation” and the Code of Ethics for Mediators issued by the National Association of Mediators of Ukraine.

Having analyzed the scientific works and current legal acts, it may be concluded that legal relations that arise in the course of mediation are the civil law ones and their content includes the subject, the object, the legal right and the legal commitment.

Key words: legal relations, legal facts, mediation, mediation agreement, mediator, mediation subjects.

Постановка проблеми

Серед цілого комплексу альтернативних способів врегулювання конфліктів (спорів), які застосовуються в Україні та за кордоном, особливе місце посідає медіація.

Однак відсутність законодавчого регулювання породжує різні, часом діаметрально протилежні, думки щодо процедурних питань, документального оформлення, доцільності застосування окремих медіаційних технік та інструментів. Зокрема, питання щодо особливостей і змісту правовідносин, які виникають у медіації, потребують належного вивчення і обґрунтування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варто звернути увагу, що наразі медіації присвячено велику кількість наукових досліджень, існують різні практичні підходи до її застосування в різних галузях. Питанням сутності правовідносин, його змісту присвячено чимало вітчизняних досліджень. Серед авторів О.В. Басай, Т.А. Занфірова, Т.О. Мацелик, Л.О. Самілик, М.В. Цвік та інших.

Однак недостатньо дослідженими залишаються проблеми правовідносин в медіації, не визначено їх зміст, суб'єктний склад, об'єкт, а також потребують аналізу суб'єктивні права та обов'язки усіх її учасників.

Метою статті є дослідження сутності відносин, які виникають в медіації та визначення їх змісту.

Виклад основного матеріалу

Будь-які відносини, які врегульовані правом, є певними фактами, явищами життя. В той же час, з позицій чинного законодавства, будь-які правовідносини є суспільними відносинами, але не всі суспільні відносини є правовідносинами. Суспільні відносини в результаті правового регулювання набувають правової форми, а його учасники набувають суб'єктивних прав і обов'язків, недотримання (невиконання) яких призводить до певної відповідальності. Розглянемо відносини, які виникають у зв'язку з проведенням процедури медіації з точки зору права.

У першу чергу необхідно звернути увагу, що медіація передбачає собою структуровану добровільну та конфіденційну процедуру позасудового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення [6, с. 55].

Досліджуючи правовідносини як форму суспільних відносин Т.А. Занфірова стверджує, що на сьогодні в юридичній науці остаточно усталилась думка про правовідносини як суспільні відносини, урегульовані нормами права, забезпеченими державою [2, с. 79].

Не дивлячись на те, що детально проведення медіації на рівні закону не врегульовано, важливо враховувати, що на правовідносини в медіації поширюють свою дію деякі норми права. Медіація на даний час проводиться в межах права і у відповідності до Наказу Мінсоцполітики України «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації)», Типового Закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародну комерційну примирювальну процедуру з настановами щодо її впровадження й застосування», Цивільного процесуального кодексу України (ст. 70), Господарського процесуального кодексу України (ст. 67).

Відтак можна зробити висновок, що відносини, які виникають у зв'язку і з приводу проведення медіації, є правовими, тобто є суспільними відносинами, які врегульовані нормами права. Суб'єкти таких правовідносин повинні бути наділені суб'єктивними правами і обов'язками, які буде розглянуто далі.

Для виникнення відносин потрібен юридичний факт - конкретна життєва обставина, вказівка на яку міститься в гіпотезі норми права і яка є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин. М.Д. Пленюк стверджує, що зважаючи на те, що юридичні факти є явищами реальної дійсності, які існують об'єктивно, незалежно від ставлення до цього людини, слід розуміти, що не існує юридичних фактів майбутнього, тобто юридичні факти на момент їх аналізу уже мають існувати або існували в минулому [7, с. 60]. Також для дослідження є цікавою думка О.В. Басая, який зазначає, що юридичні факти - це та зона дії права, де правові норми стикаються з життям, з конкретною дійсністю. Автор зауважує, що юридичні факти дозволяють вивести правовідносини в площину проблематики фактичних відносин, показати зв'язок вивчення правових відносин із соціологією, теорією управління та іншими суспільними науками [1, с. 12].

В якості таких фактів виступають юридичні вчинки та юридичні акти. Юридичними вчинками можна назвати такі правомірні дії, в яких воля спрямована на досягнення певного результату і, в той же час, які породжують певні правові наслідки. Юридичними актами можна назвати дії, спрямовані на виникнення, зміну або припинення правовідносин. Воля учасників спрямована на відповідні правові наслідки. Прикладом таких актів в медіації може виступати договір про медіацію.

Підтвердження цієї думки знаходимо у дослідженні Г. Кикотя, який пропонує класифікацію юридичних фактів за трьома взаємозалежними принципами. За твердженням автора, відповідно до третього принципу правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб'єкт їхнє правове значення, бажав чи не бажав їх настання. В той же час під юридичними актами Г. Кикоть розуміє дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату. Проводячи юридичні акти, громадяни, державні органи й інші суб'єкти цілеспрямовано створюють, змінюють, припиняють правовідносини для себе або для інших суб'єктів [8, с. 30].

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що виникнення медіаційних відносин також будується на юридичних фактах, роль яких бере на себе договір про медіацію. Таким чином, він є підставою виникнення відносин щодо проведення медіації, виступаючи таким фактом.

Крім цього, не можна оминути увагою те, що до змісту правовідносин відносяться суб'єкт, об'єкт, суб'єктивне право та юридичний обов'язок.

Суб'єктом права Л.О. Самілик та Л.П. Корбут вважають всіх, хто здатен мати права, незалежно від того, чи реалізовує їх насправді. Найчастіше мається на увазі, що суб'єктом права є людина, тобто фізична особа. Положення про те, що люди є суб'єктами прав, саме по собі очевидне та не потребує роз'яснення; при цьому деякі автори вважають, що суб'єктами права можуть бути лише живі, реальні люди [4, с. 90]. Цікавою є також думка Т.О. Мацелик, яка зазначає, що суб'єктом права може бути лише соціальний суб'єкт, який є невід'ємним учасником соціальних процесів, наділений розумною волею, суб'єктивні права якого закріплюються нормами об'єктивного права [3, с. 18].

Досліджуючи правовідносини як єдність форми і змісту, потрібно розглядати не можливу (потенційну) дійсність, а реальну в галузі реалізації права. Тому у дослідженні інтерес становлять не всі потенційні можливості осіб, які беруть участь у правовідносинах, а ті їхні особливі властивості, які визначають можливість участі у медіаційних правовідносинах. То ж є необхідність розглядати в першу чергу категорію «суб'єкт правовідносин».

Суб'єктами правових відносин у процедурі медіації є сторони конфлікту (спору), їх представники (у випадку залучення до медіації адвокатів або інших фахівців), а також медіатор. Зокрема у ст. 2 проекту Закону України «Про медіацію» від 17.12.2015 р.

№ 3665 визначено, що учасники медіації - медіатор (медіатори), сторони медіації, їх представники, законні представники, перекладач, експерти та інші особи визначені за домовленістю сторін медіації. Поряд із цим визначенням міститься і визначення сторін медіації, під якими розуміються фізичні, юридичні особи та/або групи осіб, які прагнуть врегулювати свій спір за допомогою медіації [9].

Медіаційну правосуб'єктність можна розглядати частиною загальної цивільної правосуб'єктності, коли сторони конфлікту наділені правом укладення договору про медіацію з подальшою участю у зазначеній процедурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 проекту Закону України «Про медіацію» визначені певні вимоги до особи медіатора, а саме: медіатором може бути фізична особа, яка досягла двадцяти п'яти років, має вищу або професійно-технічну освіту та пройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годин початкового навчання, в тому числі не менше 45 академічних годин навчання практичним навичкам [9]. Однак привертає увагу, що в згаданому проекті Закону не визначено статус представників. Тому можна лише припустити, що адвокати, які володіють усією інформацією щодо спору (конфлікту), можуть юридично грамотно і чітко сформулювати вимоги сторін і сприяти досягненню домовленостей.

Викладене дає підстави стверджувати, що відносини, які виникають з приводу участі в медіації, є цивільними правовідносинами, оскільки їх виникнення можливе за умови вільного волевиявлення сторін. Тобто має бути дотриманий принцип добровільності, який передбачений і в проекті Закону України «Про медіацію» і в Кодексі етики для медіаторів Національної асоціації медіаторів України. Відтак і договір про проведення медіації носить характер цивільно-правового договору, а саме: укладається сторонами за їхньою згодою і виключно за їх самостійним волевиявленням, а також є підставою для виникнення взаємообумовлених прав і обов'язків, сторони повинні володіти цивільною дієздатністю. У медіаційних правовідносинах відносно представників сторін спору (конфлікту) повинні застосовуватися норми глави 18 Цивільного кодексу України.

Наступним елементом правовідносин є об'єкт. За словами С. Б. Булеци об'єктом цивільних прав і обов'язків суб'єктів традиційно вважається предмет діяльності суб'єктів цивільного правовідношення, тобто те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його учасників. Його складають існуючі матеріальні або ідеальні блага, або процес їх створення [10, с. 20]. З позицій загальної теорії держави і права об'єктом правовідносин вважаються матеріальні або нематеріальні блага, задля одержання, передачі або використання яких виникають права і обов'язки учасників правовідносин.

Об'єкти правовідносин конкретні й індивідуалізовані, вони пов'язані з правами і обов'язками суб'єктів правовідносин, можливістю користуватися і розпоряджатися будь-чим і дають змогу претендувати на певні за характером дії інших осіб [5, с. 344]. Зазначене дає можливість стверджувати, що об'єктом правовідносин у медіації будуть виступати матеріальні і нематеріальні блага, суб'єктивні права, з приводу яких між сторонами виник спір (конфлікт).

У медіації суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів правовідносин будуть змінюватися. На момент звернення до процедури медіації у суб'єктів, як правило, є одні уявлення про реалізацію своїх прав, а на момент успішного завершення медіації сторони кардинально змінюють своє бачення, враховуючи власні інтереси та інтереси іншої сторони. То ж на момент укладення медіаційної угоди (договору), який є наслідком успішної медіації, у суб'єктів правовідносин буде наявний інший комплекс суб'єктивних прав та обов'язків.

Висновки

Правовідносини в медіації носять цивільно-правовий характер і до їх змісту відносяться суб'єкт, об'єкт, суб'єктивне право та юридичний обов'язок. Медіація на даний час стрімко розвивається в Україні і тісно взаємопов'язана з договірними і процесуальними правовідносинами.

Таким чином, досліджуючи природу відносин в медіації, можна зробити висновки про можливі напрямки подальшого розвитку цивільних і процесуальних правовідносин, які виникають між учасниками медіації і потребують ґрунтовного наукового вивчення.

медіація правовідносини суб'єкт юридичний

Список використаних джерел

1. Басай О.В. Поняття юридичних фактів: теоретичний аспект. Прикарпатський юридичний вісник. 2014. Вип. 3 (6). С.8-16.

2. Занфірова Т.А. Правовідносини як форма суспільних відносин. Науковий вісник Чернівецького університету. 2010. Вип. 533. С. 78-83.

3. Мацелик Т.О. Суб'єкти адміністративного права: поняття та система. Ірпінь: Видавництво Національного університету державної податкової служби України. 2013. 342 с.

4. Самілик Л.О., Корбут Л.П. Співвідношення понять «суб'єкт права», «особа», «суб'єкт правовідносин», «учасник відносин». Право і суспільство. 2016. № 1. С. 89-93.

5. Загальна теорія держави і права / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та інші; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. Харків : Право. 2009. 584 с.

6. Можайкіна О.С. Поняття та зміст основних принципів медіації в цивільно-правових відносинах. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 5. С. 55 -58.

7. Пленюк М.Д. Поняття юридичного факту в доктрині цивільного права: історія і сучасність. Юридична Україна. 2014. № 11. С. 58-62.

8. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права. Право України. 2003. № 7. С. 29-33.

9. Про медіацію: проект Закону України від 17.12.2015 р. №3665 / Верховна Рада України.

10. Булеца С.Б. До питання про «об'єкт» при здійсненні медичної діяльності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. Вип. 19 (2). С. 20-23.

Размещено на Allbest.ru