Інститут представництва в господарському процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Гушилик С.М.,

суддя Господарського суду Чернівецької області

Стаття присвячена дослідженню інституту представництва в господарському процесі. Представники відіграють важливу роль у захисті інтересів суб'єктів господарювання в господарських судах. У статті наголошено на тому, що нова редакція Господарського процесуального кодексу України вперше законодавчо закріпила термін «самопредставництво» й інститут законних представників у господарському судочинстві, а також багато в чому по-новому врегулювала участь представників у господарському процесі. У контексті нової редакції Господарського процесуального кодексу України багато питань, пов'язаних зі здійсненням представництва в господарському процесі, усе ще потребують вивчення. У зв'язку із цим метою статті є дослідження інституту представництва в господарському процесі, виявлення проблем, пов'язаних зі здійсненням представництва, та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного господарського процесуального законодавства.

У статті досліджено форми участі суб'єктів господарювання в господарському процесі, зокрема самопредставництво та представництво. Проаналізовано порядок здійснення самопредставництва юридичних осіб. Окрема увага приділена особливостям правового регулювання інституту законного представництва в господарському процесі. На цій основі автор доходить висновку, що необхідно підтримати позицію науковців стосовно того, що неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може повною мірою самостійно захищати свої права та законні інтереси в суді, тому обов'язково має бути представлена в господарському суді законним представником або представником.

Наголошено на тому, що участь у господарському процесі професійного правника суттєво підвищує рівень надання правової допомоги особі та відповідальність представника. Проаналізовано судову практику постановлення окремих ухвал у разі зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків або іншого порушення законодавства адвокатами як представниками.

Ключові слова: представництво, самопредставництво, господарський процес, адвокат.

INSTITUTE OF REPRESENTATION IN THE ECONOMIC PROCESS

представництво господарський процес

The article is devoted to the study of the institute of representation in the economic process. Representatives play an important role in protecting the interests of business entities in commercial courts. The article states that the new version of the Commercial Procedural Code of Ukraine for the first time legislated the term “self-representation” and the institution of legal representatives in economic legal proceedings, and in many respects regulated the participation of representatives in the economic process in a new way. In the context of the new edition of the Commercial Procedural Code of Ukraine, many issues related to the implementation of representation in the economic process, still need to be studied. In this regard, the purpose of the article is to study the institution of representation in the economic process, identify problems associated with the implementation of representation and the development on this basis of proposals to improve the current economic procedural law.

The article explores the forms of participation of economic entities in the economic process, in particular self-representation and representation. The procedure of self-representation of legal entities is analyzed. Particular attention is paid to the peculiarities of legal regulation of the institute of legal representation in the economic process. On this basis, the author concludes that it is necessary to support the position of scholars that a minor aged between fourteen and eighteen years old, as well as a person whose civil capacity is limited, cannot fully defend their rights and legitimate interests in court, and therefore necessarily must be represented in the economic court by the legal representative or representative.

It was emphasized that participation in the economic process of a professional lawyer significantly increases both the level of legal assistance to a person and the responsibility of a representative. The judicial practice of making separate decisions in case of abuse of procedural rights, violation of procedural duties, improper performance of professional duties or other violation of the law by lawyers as representatives is analyzed.

Key words: representation, self-representation, economic process, lawyer.

Постановка проблеми. Господарські суди покликані здійснювати захист суб'єктів господарювання, не останню роль у чому відіграють представники. Сьогодні процесуальне законодавство України перебуває на етапі реформування, пов'язаного з ухваленням і введенням у дію нових редакцій процесуальних кодексів, які запроваджують чимало якісно нових, раніше не відомих вітчизняному законодавству інститутів [1, с. 108]. Так, нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі ГПКУ) уперше законодавчо закріпила термін «самопредставництво» й інститут законних представників у господарському судочинстві, а також багато в чому по-новому врегулювала участь представників у господарському процесі.

Аналіз останніх публікацій свідчить, що проблематика представництва у процесі загалом досить популярна. Окремі питання як представництва взагалі, так і представництва в господарському процесі зокрема відображені у працях таких науковців: А. Бутирського, Т. Вільчик, Н. Іванюти, Л. Ніколенко, В. Рєзнікової, О. Россильної, Т. Степанової й ін. Водночас у контексті нової редакції ГПКУ багато питань, пов'язаних зі здійсненням представництва в господарському процесі, усе ще потребують вивчення.

Метою статті є дослідження інституту представництва в господарському процесі, виявлення проблем, пов'язаних зі здійсненням представництва, та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного господарського процесуального законодавства.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 56 ГПКУ, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник [2]. Ст. 57 ГПКУ врегульовує участь у процесі законних представників, які представляють інтереси неповнолітніх, а також недієздатних осіб і осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Отже, ГПКУ передбачає такі форми участі суб'єктів господарювання в господарському процесі: 1) самопредставництво; 2) представництво.

Самопредставництво це особиста участь суб'єктів права як учасників справи у процесі вирішення господарського спору судом [3, с. 97]. Коли йдеться про фізичних осіб, то тут усе зрозуміло. Коли ж мова йде про юридичних осіб, то самопредставництво передбачає участь у справі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення. В. Рєзнікова й О. Россильна наголошують на тому, що орган юридичної особи, беручи участь у господарському процесі, не є процесуальним представником у традиційному розумінні цього терміна, проте він реалізує властиві йому представницькі функції [4, с. 160]. На практиці часто, щоб обійти так звану «адвокатську монополію», засновники юридичних осіб у статуті прописують посаду заступника директора з юридичних / правових питань тощо, якому надають право без довіреності представляти інтереси такої юрособи в суді, призначають на цю посаду юриста-неадвоката. Щодо цього А. Фесенко зазначає: «Тобто власнику юридичної особи ніщо не забороняє внести зміни в статут, положення та ввести посаду наприклад: «заступник директора із правових питань», який є членом виконавчого органу. І колишній начальник юридичного відділу або юрист легко перетворюється на заступника директора із правових питань, який без свідоцтва адвоката, діючи на підставі довіреності, наказу, витягу зі статуту, протоколу зборів учасників, буде продовжувати виконувати свої юридичні обов'язки в судах» [5].

Ст. 58 ГПКУ передбачає, по суті, два види представників адвокати і законні представники. Що стосується законних представників, то ч. 3 ст. 44 ГПКУ передбачає, що неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Стосовно цього Т. Степанова цілком обґрунтовано зазначає, що «<...> вказані особи не мають відповідного досвіду та не можуть виважено оцінити власний рівень знань і підготовки. Тому доречно закріпити положення, відповідно до якого у випадку зачіпання їхніх інтересів «суд повинен залучати до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена» [6, с. 124]. Цілком погоджуємося з такою пропозицією і вважаємо, що неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може повною мірою самостійно захищати свої права та законні інтереси в суді, тому обов'язково має бути представлена законним представником або представником.

І стосовно адвокатів. Особа, яка звернулася до суду по захист порушеного або оспорюваного права, очікує на якісне й оперативне врегулювання спору [7, с. 56]. Процесуальне право створює оптимальні умови для досягнення визначеного юридично значущого результату в режимі законності [8, с. 149]. Однак самого суду та процесуальних норм не завжди достатньо для цього, тому важливе гарантування надання особі професійної правничої допомоги, яку забезпечує адвокатура. Зміни до Конституції щодо правосуддя 2016 р. та нові процесуальні кодекси поступово запроваджують так звану адвокатську монополію на представництво в судах.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) також підтримує позицію українського законодавця щодо здійснення представництва в суді адвокатами. Так, 6 червня 2019 р. оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі “Moldavska v. Ukraine” від 15 травня 2019 р. (заява № 43464/18) щодо виключного права адвокатів на представництво в суді. У зазначеній справі заявниця фактично поставила під сумнів позицію, викладену в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 р. № 915/579/17, згідно з якою фізичній особі-підприємцю повернуто касаційну скаргу, оскільки цю скаргу підписав представник за довіреністю, проте матеріали справи і касаційної скарги, зокрема додана довіреність, не містили відомостей про наявність у цієї особи статусу адвоката. ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою потребує державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади й окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, договірні держави користуються певною свободою розсуду. ЄСПЛ також акцентував увагу на тому, що вимога стосовно представництва скаржника перед судом касаційної інстанції саме адвокатом не може вважатися такою, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції. Ця вимога цілком відповідає особливостям Верховного Суду як вищого суду, який розглядає апеляції з питань права, що є спільною рисою правових систем для низки держав-членів Ради Європи [9].

Участь у процесі професійного правника суттєво підвищує як рівень надання правової допомоги особі, так і відповідальність представника. Поведінка кожного учасника господарського судочинства повинна відповідати наявним у суспільстві та закріпленим в законодавстві нормам моралі, ціннісним засадам, специфіка яких певним чином кореспондується через зміст процесуального статусу відповідної особи [10]. Особливі вимоги щодо дотримання професіоналізму у процесі висуваються до професійних учасників судочинства адвокатів і прокурорів. Т. Вільчик обґрунтовано зазначає, що і адвокати, і представники сторін, і прокурори у процесі це ті особи, які покликані сприяти здійсненню правосуддя, а не перешкоджати цьому [11, с. 40]. У новому ГПКУ законодавець ретельно підійшов до питання зловживання учасниками судового процесу їхніми правами, передбачивши такі відповідні заходи: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф [12 с. 95]. Також у ч. 2 ст. 246 ГПКУ передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу в разі зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (зокрема, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Щодо цього В. Рєзнікова, аналізуючи проєкт ГПКУ, зазначала, що пропонована новела виглядає як логічне продовження раніше окресленої тенденції, що стала особливо актуальною у світлі впровадження в національну правову систему адвокатської монополії, запровадити заборону зловживати процесуальними правами для адвокатів і представників сторін у процесі, порушення якої матиме наслідком дисциплінарну відповідальність адвокатів і втрату статусу представника для представника, що не є адвокатом [13, с. 114]. Практика національних судів показує, що судді активно застосовують інститут окремої ухвали в боротьбі зі зловживаннями процесуальними правами з боку адвокатів.

Так, Північний апеляційний господарський суд в окремій ухвалі від 3 грудня 2018 р. у справі № 910/23396/16 установив, що адвокат О. в порушення вимог Правил адвокатської етики, висновків Консультативної ради європейських суддів та Кодексу поведінки для європейських адвокатів ССВЕ не проявив себе як довірену особу та представника клієнта ТОВ «А.», професіонала, який повинен гідно і сумлінно захищати інтереси клієнта відповідно до чинного законодавства України, а використовував усі свої знання та професійну майстерність не для належного доведення суду своєї правової позиції та захисту інтересів клієнта, а для застосування протиправних і неетичних методів тиску та маніпулювання судом для затягування розгляду справи, що є неналежним виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків. З метою подальшого запобігання зловживання адвокатом О. процесуальними правами, які полягають у зверненні з безпідставними відводами, що не відповідають приписам ч. 3 ст. 38 ГПКУ, ст. 43 ГПКУ та Правилам адвокатської етики, колегія суддів уважає за необхідне надіслати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області дану окрему ухвалу [14].

Ю. Бездоля, аналізуючи проєкт нинішньої редакції ГПКУ, указувала на зміну ролі судді в господарському процесі, яка зводиться до ролі арбітра за повної змагальності сторін. Зміна ролі судді в господарському процесі, як зазначає Ю. Бездоля, несе із собою багато ризиків. Вона виходить із високого професіоналізму та доброчесності адвокатів / представників, які представляють сторони, що, з одного боку, відповідає міжнародним стандартам, однак, із другого боку, зважаючи на сучасну судову практику, не завжди може привести до справедливих по своїй суті судових рішень, а часто залежить від умінь і роботи адвокатів / представників сторін, а не від дійсних обставин справи [15, с. 155]. Тому тільки участь у справі професійного правника як представника зможе допомоги учаснику господарського процесу ефективно захистити свої права в господарському суді.

Ст. 131-1 Конституції України в ч. 3 передбачає, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Проте, як слушно вказує А. Бутирський, принципи права не є беззаперечною догмою, оскільки неможливо передбачити всі ситуації. Тому у процесі реалізації принципів права можуть бути винятки [16, с. 34]. Передбачені такі винятки і господарським процесуальним законодавством. Так,

ч. 2 ст. 16 ГПКУ передбачає таке: представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 58 ГПКУ: під час розгляду справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу. Отже, у малозначних справах представництво може здійснювати будь-яка особа, незалежно від наявності в неї статусу адвоката.

Висновки. Отже, нова редакція ГПКУ вперше на законодавчому рівні закріпила термін «самопредставництво» та інститут законних представників у господарському судочинстві, а також багато в чому по-новому врегулювала участь представників у господарському процесі. Уважаємо за необхідне підтримати позицію науковців щодо того, що неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може повною мірою самостійно захищати свої права та законні інтереси в суді, тому обов'язково має бути представлена в господарському суді законним представником або представником. Участь у господарському процесі професійного правника суттєво підвищує рівень надання правової допомоги особі та відповідальність представника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бутирська І. Правовий статус експерта з питань права у господарському процесі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2018. Вип. 48. Т 1. С. і08--111.

2. Господарський процесуальний кодекс України : Закон № 1798--ХІІ від 6 листопада 1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 (дата звернення: 19.07.2019).

3. Россильна О. Самопредставництво в господарському процесі України. Право України. 2018. № 7. С. 95-102.

4. Рєзнікова В., Россильна О. Представництво органом юридичної особи її інтересів у господарському процесі. Вісник господарського судочинства. 2016. № 1. С. 153-161.

5. Фесенко А. Юридичним особам не погрожує адвокатська монополія за новими Кодексами. URL: http://bit.ly/2YWMiRW (дата звернення: 19.07.2019).

6. Степанова Т. Реформування інституту учасників господарського судового процесу. Право України. 2017. № 9. С. 122-130.

7. Бутирський А. Проєкт Господарського процесуального кодексу України: крок уперед чи два назад. Право України.

2017. № 9. С. 56-62.

8. Ніколенко Л. Матеріальні та процесуальні норми і правовідносини: їх взаємозв'язок у господарському судочинстві. Наше право. 2013. № 10. С. 148-154.

9. ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду щодо порядку здійснення представництва в суді адвокатами. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/725104/ (дата звернення: 19.07.2019).

10. Іванюта Н. Місце процесуальної культури у здійсненні судової реформи в Україні. Економіко-правова парадигма розвитку сучасного суспільства. 2016. № 1. С. 283-288. URL: https://studlib.org.ua/index.php/eprs/article/view/24/25 (дата звернення: 18.07.2019).

11. Вільчик Т Доктрина недопустимості зловживання правом: напрями оптимізації законодавчого врегулювання. Адвокатура України: сучасний стан та перспективи розвиту (з нагоди 145-річчя створення Ради присяжних повірених при Харківському окружному суді) : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Харків, 16 травня 2019 р. / за ред. Т Вільчик (голова) та ін. Харків : Право, 2019. С. 36-40.

12. Бутирський А. Роль суду в господарському судочинстві. Судова апеляція. 2019. № 1. С. 89-97.

13. Рєзнікова В. Відповідальність у господарському процесі за зловживання процесуальними правами та заходи процесуального примусу. Право України. 2017. № 9. С. 101-121.

14. Окрема ухвала Північного апеляційного господарського суду від 3 грудня 2018 р. у справі № 910/23396/16. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79159253 (дата звернення: 19.07.2019).

15. Бездоля Ю. Позовне провадження та його стадії: аналіз положень проекту Господарського процесуального кодексу України. Право України. 2017. № 9. С. 154-161.

Бутирський А. Правове регулювання принципів здійснення правосуддя в адміністративному та господарському судочинстві. Судова апеляція. 2010. № 2. С. 33-40.

Размещено на Allbest.ru