Методичний аспект парадигми причинного зв’язку у кримінальному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ ПАРАДИГМИ ПРИЧИННОГО ЗВ'ЯЗКУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

Беньківський В.О.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Стаття присвячена розгляду і дослідженню узагальненого підходу щодо методики встановлення причинного зв'язку у кримінальному праві. Автор акцентує увагу на необхідності розроблення пристосованої до особливостей і потреб кримінального права методики встановлення причинного зв'язку.

У цьому зв'язку розглядаються й аналізуються як типові (зокрема, метод гіпотетичного елімінування), так і інші методи.

Акцентується увага на понятті «механізм кримінально-правової причинної детермінації» (МКППД), яке дозволить комплексно підійти до вирішення проблеми встановлення причинного зв'язку у кримінальному праві. Розглядаються зміст і компоненти механізму кримінально-правової причинної детермінації. У цьому зв'язку автор виділяє сукупність змістовних каузальних елементів, що характеризують зміст механізму кримінально-правової причинної детермінації. На думку автора, змістовними каузальними елементами є причина (дія або бездіяльність), умова, мотив, але лише як додаткова каузальна характеристика, пов'язана з об'єктивною поведінкою суб'єкта, яка спричиняє значущий кримінально-правовий результат, наслідки. Акцентується увага на тому, що каузальні елементи, що утворюють зміст механізму кримінально-правової причинної детермінації, повинні характеризувати усвідомлену поведінку особи, що вчинює злочин. Окремо зазначається особливість такого каузального елементу, як настанова, але підкреслюється недостатня розробленість проблеми, відсутність правової аналітики настанови.

У статті зазначається, що коли акцентувати увагу тільки на змістовно-спричинюючій компонент механізму кримінально-правової причинної детермінації, то неможливо відмежувати кримінально-правову причинну детермінацію від некримінально-правової.

Робиться висновок, що в межах зазначеного механізму необхідно розглядати також формальну та юридичну компоненти.

Отже, необхідно розглядати правове ізолювання зв'язку, яке досягається шляхом співвідношення з його моделлю, передбаченій у нормі. На думку автора статті, уявлення про механізм кримінально-правової причинної детермінації повинно включати момент конструювання діяння та причинного зв'язку в нормі Кримінального закону.

Ключові слова: кримінальне право, причинний зв'язок, методичний аспект парадигми, механізм кримінально- правової причинної детермінації, формальна компонента, змістовна компонента.

THE METHODICAL ASPECT OF PARADIGM CAUSAL CONNECTION IN CRIMINAL LAW

Article is devoted to the content methodical aspect of paradigm causal connection in criminal law. The approaches of methods instailed causal connection in criminal law.

The author focuses on criminal law of various instailed connection. Paper is researched to the nature of mechanism of criminal law cause determine.

The content and components of the mechanism of criminal causal determination are considered. In this connection, the author identifies a set of substantive causal elements that characterize the content of the mechanism of criminal causal determination. From the author's point of view, the substantive causal elements are the cause (action or omission), the condition, the motive, but only as an additional causal characteristic related to the objective behavior of the subject, which causes a significant criminal result, consequences.

Attention is drawn to the fact that the causal elements that make up the content of the mechanism of criminal causal determination should characterize the conscious behavior of the perpetrator. The peculiarity of such a causal element as the installation is emphasized, but the insufficient elaboration of the problem, the lack of legal analysis of the installation are emphasized.

Further, the article states that if the focus is only on the substantive-causing component of the mechanism of criminal causal determination, it will not be possible to distinguish between criminal and causal determination from non-criminal law. As a consequence, it is concluded that the formal and legal components should also be considered within the framework of this mechanism.

In view of the above, it is necessary to consider the legal isolation of the relationship that is achieved by correlating with its model provided for in the norm. From the point of view of the author of the article, the idea of the mechanism of criminal causal determination should include the moment of constructing the act and causation in the provision of the Criminal Code.

Within the concept of the mechanism of criminal causal determination, legal construction has the meaning of a mediating factor necessary for establishing a legally significant link.

Key words: criminal law, causal connection, methodical aspect of paradigm, mechanism of criminal law cause determine method of aspect paradigm, components.

Постановка проблеми. Дослідження методичного аспекту, або методики та основних підходів установлення причинного зв'язку у кримінальному праві потребує відмінної від абстрактно-філософської, конкретної кримінально-правової реалізації.

У цьому зв'язку пропонується використання уявлення про механізм кримінально-правової причинної детермінації.

Стан дослідження. Парадигми причинного зв'язку у кримінальному праві в новітній період в Україні та за її межами вивчали такі науковці, як: М.І. Панов [1], А.Н. Федорінін (проблематика критеріїв причинного зв'язку), Ю.Б. Курилюк (аналіз причинного зв'язку, його специфіки як ознаки об'єктивної сторони злочину), А.А. Музика [2], С.Р. Багіров [3], О.Л. Тимчук [4] та ін.

Метою статті є дослідження методичного аспекту парадигми причинного зв'язку у кримінальному праві, його пов'язаності з конкретними кримінально-правовими підходами щодо встановлення зв'язку.

Виклад основного матеріалу. Загалом, у межах методики встановлення каузального зв'язку можна виділити:

1) раціональні, або логіко-індуктивні (зокрема, варіації методів подібності та різниці, метод супутніх змін);

2) емпірично-ситуаційні: зокрема, обґрунтування кримінально-правової значущості каузальних зв'язків їхньою типовістю;

3) інтуїтивно-філософські: кримінально-правове значення мають лише інтуїтивно визначені (від лат. Шиеп) методи.

У межах кримінального права постає необхідність:

а)методики встановлення інформаційного різновиду спричинення;

б)узагальнень щодо уявлення про віртуальний каузальний зв'язок, його значення для кримінального права.

На думку автора, окреме (адаптоване до кримінально-правової науки) значення має метод гіпотетичного елімінування, оскільки його логічні процедури пов'язані саме з вирішенням питань кримінально-правової оцінки діянь.

Окрема проблема - можливість застосування вищезазначених методів і методик у комплексі, наприклад, залежно від специфіки юридичної, кримінально-правової ситуації.

На погляд автора, це неможливе, оскільки застосування кожного методу пов'язане з відмінним розумінням природи та властивостей причинно-наслідкового зв'язку.

Отже, необхідно розробити або прагнути до розроблення пристосованої до кримінального права методики встановлення причинного зв'язку.

З огляду на попередні наукові твердження, у межах вирішення питання встановлення каузального зв'язку необхідно взяти до уваги такі моменти:

1) варто встановлювати причинно-наслідковий зв'язок, який має не загальноонтологічне і філософське, а кримінально-правове значення;

2) урахування попереднього пункту має такі логічні наслідки:

а)каузальний зв'язок установлюється лише у сфері кримінально-правового регулювання або регламентації;

б)ізолювання зв'язку (виділення каузального зв'язку в рамках широкої взаємодії явищ) має відбуватись на основі його моделювання в межах кримінально-правових норм, а також доктринальних кримінально-правових уявлень про причину і наслідок;

3) застосування поняття «механізм кримінально-правової причинної детермінації» пов'язаний із визначенням:

а)сукупності складових частин механізму, але лише в тій частині, яка має кримінально-правове значення;

б)змісту і значення складових частин вищеназваного механізму у вирішенні кримінально-правових проблем.

Уявлення про механізм кримінально-правової причинної детермінації у кримінальному праві породжує окремі питання щодо застосування традиційних підходів і методів установлення причинно-наслідкового зв'язку.

Узагальнено до традиційних методів і підходів та їхніх модифікацій можна віднести такі:

1) метод уявного виключення (гіпотетичне елімінування);

2) поєднання названого методу з уявленням про головну причину (умову) серед установлюючих необхідних і еквівалентних щодо значущого у кримінально-правовому сенсі результату;

3) об'єктивно-суб'єктивний підхід, виражений в уявленні про типову (адекватну) причину;

4) методологічний підхід, що обґрунтовує філософськими засобами уявлення про необхідну причину;

5) судово-практичний підхід, що є узагальненням судової практики та в межах якого обґрунтовується юридичне значення лише безпосередньої причини, прямого і безпосереднього спричинення.

Наведена сукупність конструктивних елементів дослідження і встановлення причинно-наслідкового зв'язку у кримінальному праві не є вичерпною; виникає необхідність атипових підходів і методик, якщо встановлюється інформаційний зв'язок, розглядаються статистичні асоціації та ін.

Використання уявлення про механізм кримінально-правової причинної детермінації коригує, на думку автора, можливість застосування згаданих методів і підходів.

Зокрема, метод гіпотетичного елімінування (уявного виключення) спрямований на з'ясування необхідних і еквівалентних умов результату, не враховує кримінально-правової специфіки.

Механізм кримінально-правової причинної детермінації, навпаки, має включати лише ті елементи, які можуть бути враховані кримінальним правом, впливати на кримінально-правові оцінки.

Зокрема, у механізм кримінально-правової причинної детермінації не можуть включатися необхідні умови, що мають характер приводу або такого зовнішнього чинника, як стимул, ефект якого опосередкований психікою людини [5, с. 472].

Стимул тоді стає значущим у кримінально-правовому розумінні, коли він, відповідно до психологічної доктрини, перетворюється на побудження до діяльності, тобто мотив.

Тобто метод гіпотетичного елімінування може застосовуватися за врахування вищеозначеного механізму лише в частині, що відповідає змісту механізму.

Автор дослідження вважає, що змістовними каузальними елементами механізму кримінально-правової причинної детермінації є такі:

1) причина (дія, бездіяльність);

2) умова;

3) мотив, але лише як додаткова каузальна характеристика, пов'язана з об'єктивною поведінкою суб'єкта, яка викликає значущий, кримінально-правовий результат, наслідки.

Очевидно також, що каузальні елементи, що утворюють зміст механізму кримінально-правової причинної детермінації, повинні характеризувати усвідомлену поведінку особи, що вчинює злочин.

Особливим каузальним елементом у спричиненні є психологічна настанова.

Як зазначав Д.Н. Узнадзе, настанова виникає, коли відбувається взаємодія індивіда із середовищем; коли спостерігається потреба із ситуацією її задоволення.

Необхідно зазначити, що вказаний науковець розглядає настанову як чинник підсвідомості. Водночас у науковій літературі робилися спроби з'ясувати в межах психологічної поведінки особи (тобто поведінки, заснованої на взаємодії суб'єкта із зовнішнім середовищем) різні види настанов, що характеризують свідомість людини.

Зокрема, у межах класичної монографії А.Ф. Зелінського «Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении» (1987 р.) розглядаються такі види усвідомлених настанов, як операційна, цільова.

Однак дані наукові пропозиції залишилися нерозвинутими та неформалізованими юридично тією мірою, щоб їх можна було застосувати у кримінальному праві; їх традиційно відносять до сфери кримінології.

На думку автора, настанова - «межевий» каузальний елемент між сферами свідомості і підсвідомості; для «сприйняття» настанови кримінальним правом необхідні додаткові наукові дослідження.

Можна вести мову про те, що необхідна правова аналітика настанови, яка б враховувала моменти формалізації, нормативності, особливостей кримінально-правових оцінок тощо.

Автор дослідження вважає, що уявлення про механізм кримінально-правової причинної детермінації має вирішувати такі наукові питання:

1) відмежування некримінально-правового спричинення від кримінально-правового;

2) визначення комплексу спричинюючих чинників, юридичних і формальних характеристик, які необхідно враховувати під час установлення при- чинно-наслідкового зв'язку, що має юридичне, кримінально-правове значення.

Отже, механізм кримінально-правової причинної детермінації (далі - МКППД) має містити змістовно-спричинюючу, юридичну і формальну компоненти.

Необхідно додатково звернути увагу на те, що змістовна і спричинююча частина зазначеного механізму включає: причину (дія або бездіяльність), умову та, з певними застереженнями, мотив.

Якщо акцентувати увагу тільки на змістовно-спричинюючій компоненті МКППД, то неможливо буде відмежувати кримінально-правову причинну детермінацію та її прояв, причинно-наслідковий зв'язок від некримінально-правової причинної детермінації.

У межах МКППД необхідно розглядати також, враховуючи попереднє, формальну і юридичну компоненти.

У даному аспекті треба розглядати:

1) правове ізолювання каузального зв'язку, тобто його співвідношення з моделлю зв'язку, передбаченою в нормі;

2) правове (точніше, юридичне) конструювання зв'язку в межах кримінально-правової норми.

На думку автора дослідження, уявлення про МКППД має передбачати як момент юридичного конструювання діяння (або інституту) конструювання також у нормі Кримінального закону при- чинно-наслідкового зв'язку.

Необхідно закцентувати увагу на тому, що, зокрема, такі науковці, як О.Ф. Черданцев, Л.Л. Кругліков, О.Є. Спірідонова та деякі інші, дотримуються наукової позиції, згідно з якою юридичні конструкції характеризуються властивостями моделей, тобто мають справу з явищами зі складною будовою [6, с. 65].

Юридичні конструкції, що характеризують окремі кримінально-правові інститути Загальної частини або діяння, передбачені Особливою частиною Кримінального кодексу, необхідно відмежовувати від логіко-граматичних.

Логіко-граматичні конструкції характеризують окремі й особливі кримінально-правові норми, ураховуються під час надання правових оцінок у виняткових випадках. До них належать такі конструкції, як «істотна шкода», «тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки» [7, с. 630].

Крім того, логіко-граматична конструкція підлягає обов'язковому тлумаченню (інтерпретація) за допомогою формально-логічних уявлень про предмет, об'єм поняття й ін.

У межах уявлення про МКППД юридична конструкція відіграє «роль» правового «демпфера» (розподільник, опосередковуючий чинник); установлення причинно-наслідкового зв'язку як кримінально-правового неможливе без співвідношення зв'язку з його юридичною конструкцією, моделлю. кримінальний право причинний злочин

Уявлення про МКППД і його застосування у кримінальному праві дозволяє комплексно підійти до вирішення питання встановлення причинно-наслідкового зв'язку.

Зазначена комплексність пов'язана з такими моментами:

1) механізм кримінально-правової причинної детермінації дозволяє «відсікти» юридично незначущі каузальні чинники у процесі встановлення зв'язку (приводи, стимули, обставини й ін.) від юридично значущих (значущих у кримінально-правовому розумінні);

2) комплексність пов'язана зі структурою МКППД:

а)змістовно-спричинююча компонента (причина, умова, мотив);

б)формальна й юридична компонента (юридичні або логіко-граматичні конструкції).

Процедура встановлення юридично значущого зв'язку з урахуванням МКППД має виглядати так:

1) фіксація юридичної конструкції (модель), яка відповідає фактично вчиненому;

2) вибір одного із загальновизнаних у науці кримінального права методів або підходів для встановлення зв'язку (метод гіпотетичного елімінування, «типовий» підхід та ін.);

3) з'ясування конкретно-правового прояву причини, умови або мотиваційного чинника поєднане з урахуванням особливостей юридичного конструювання;

4) установлення (або не встановлення, за відсутності правових і змістовних підстав) значущого у кримінально-правовому розумінні каузального зв'язку.

Необхідно зазначити, що у представленій статті каузального дослідження концепція МКППД може бути викладена лише в загальних рисах, неконкретизовано.

Висновки. Застосування поняття «механізм кримінально-правової причинної детермінації» дозволить комплексно підійти до розуміння та встановлення причинного зв'язку у кримінальному праві.

Ураховуючи вищезазначене, доцільно визначити механізм кримінально-правової причинної детермінації як специфічний, кримінально-правовий засіб оцінки і встановлення юридично значущого причинного зв'язку у кримінальному праві.

Список використаних джерел

1. Велика українська енциклопедія: у 20-ти т. / редкол.: В.Я. Тацій (голова) та ін.; Нац. акад. пр. наук України ; Ін-т д-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. університет ім. Ярослава Мудрого. Київ, 2017. Т і7: Кримінальне право. 1064 с.

2. Музика А.А. Причинная связь: уголовно-правовой очерк. Хмельницкий, 2009. 112 с.

3. Багіров С.Р Причинний зв'язок у злочинах, що вчиняються через необережність: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 08. Київ, 2005. 20 с.

4. Тимчук О.Л. Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони складу злочину: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 08. Львів, 2005. 19 с.

5. Психологический словарь / авт. сост.: В.Н. Копорулина и др.; под общ. ред. Ю.Л. Неймера. Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 640 с.

6. Кругликов Л.Л., Спиридонова О.Е. Юридические конструкции и символы в уголовном праве. Санкт-Петербург: Издательство Р Асланова «Юридический центр «Пресс»», 2005. 336 с.

7. Брич Л.П. Теорія розмежування складів злочинів. Львів, 2013. 712 с.

Размещено на Allbest.ru