Передумови зародження правового регулювання праці жінок на українських землях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови зародження правового регулювання праці жінок на українських землях

Тісецька А.А.,

юрист ТОВ «ТЕХАРТБУД»

У статті досліджено специфіку зародження правового регулювання праці жінок на українських землях. Виявлено передумови становлення цього правового явища на території нинішньої України. Виведено перелік особливостей розвитку правового регулювання праці жінок у ХІХ-ХХ століттях. Встановлено періодизації праці жінок на українських землях. Визначено особливість і характер такої праці. Проаналізовано правове регулювання праці жінок. З'ясовано, що за всю історію правового регулювання праці жінок була велика кількість застосовуваних різноманітних підходів, відповідно її дослідження дасть змогу з'ясувати наслідки впровадження тих чи інших правових норм, їх актуальність для тодішніх суспільних відносин, співвідношення із реальним правовим станом праці жінок. У свою чергу, це дасть змогу проаналізувати історичні дані та виділити позитивні й негативні риси правового регулювання, що, відповідно, допоможе виділити лише корисний для вдосконалення законодавства досвід, а також уникнути помилок під час запровадження новел у правове регулювання. Значні позитивні зміни почали відбуватись із початком ХХ століття, коли уже в 1903 році було започатковано реформу викладацької діяльності. В процесі таких змін було надано право жінці викладати й у середніх і вищих гімназіях для дівчат, а згодом - й у середній школі для хлопчиків. У контексті розвитку правового регулювання праці жінок такі зміни свідчать про зміну самого підходу до правового регулювання, оскільки вони були проведені поступово та в комплексі. Крім того, значно змінились суспільні відносини, оскільки виникла потреба в закріпленні на вседержавному рівні цього положення. Тож встановлено, що період становлення правового регулювання праці жінок здебільшого мав негативний і непослідовний характер. Водночас єдиним позитивним моментом, що відіграє ключову роль є, власне, виділення питання праці жінок як одного із питань вседержавного рівня, що потребує правової регуляції. Відповідно, відбулось фактичне визнання наявних трудових відносин із жінками. Звісно, перші спроби було невдалими та містили цілу низку прогнозованих і непрогно- зованих наслідків, однак вони стали основою для подальших правових досліджень щодо правового регулювання праці жінок, а також вдосконалення законодавства із цього питання.

Ключові слова: правове регулювання, праця, праця жінок, трудова діяльність, гендерна рівність.

Prerequisites for the birth of legal regulation of women's labor in the Ukrainian lands

The article examines the specifics of the origin of legal regulation of women's labor in Ukrainian lands. The prerequisites for the formation of this legal phenomenon in the territory of present Ukraine are revealed. The list of features of the development of legal regulation of women's labor in the ХіХ-ХХcenturies is shown. The periodization of women's labor in Ukrainian lands is established. The peculiarity and character of such work is determined. The legal regulation of women's work is analyzed. It has been found out that throughout the history of legal regulation of women's work there have been a large number of different approaches used, therefore, its research will allow to find out the consequences of the implementation of certain legal norms, their relevance to the then social relations, correlation with the real legal status of women's labor. This, in turn, will allow us to analyze historical data and highlight the positive and negative features of legal regulation, which will allow us to highlight only the experience that is useful for improving legislation, and to avoid mistakes in the introduction of novelties in legal regulation. Significant positive changes began to take place with the beginning of the twentieth century, when already in 1903 the reform of teaching activity began. In the course of such changes, women were given the right to teach in secondary and higher schools for girls, and later for high school for boys. In the context of the development of legal regulation of women's work, such changes indicate a change in the approach to legal regulation itself, since they were implemented gradually and in a complex manner. In addition, social relations have changed significantly, since there is a need to consolidate this provision at the state level. Therefore, it has been established that the period of legal regulation of women's work in most cases was negative and inconsistent. However, the only positive thing that plays a key role is, in fact, highlighting the issue of women's work as one of the issues of the entire state level, which needs legal regulation. Accordingly, there was actual recognition of existing employment relationships with women. Of course, the first attempts were unsuccessful and had a number of predictable and unpredictable consequences, but they formed the basis for further legal research on the legal regulation of women's work, as well as improvements in legislation on the subject.

Key words: legal regulation, labor, women's work, labor activity, gender equality.

За всю історію правового регулювання праці жінок була велика кількість застосовуваних різноманітних підходів, відповідно, її дослідження дасть змогу з'ясувати наслідки впровадження тих чи інших правових норм, їх актуальність для тодішніх суспільних відносин, співвідношення з реальним правовим станом праці жінок. У свою чергу, це дасть змогу проаналізувати історичні дані та виділити позитивні й негативні риси правового регулювання, що, відповідно, допоможе виділити лише корисний для вдосконалення законодавства досвід, а також уникнути помилок під час запровадження новел у правове регулювання.

Розвиток правового регулювання праці жінок розпочався на початку 1800-х років, проте цей процес не був раптовим. Як вказує А.Є. Спіцина, з кінця XVIII століття в економічно розвинених країнах панівною стала ліберальна ідеологія, яка проголошувала правову рівність працівників і роботодавців та абсолютну свободу трудового договору, хоча на практиці це означало повне домінування роботодавця, який володів засобами виробництва і в односторонньому порядку міг диктувати свої умови [1, с. 117]. Отже, відбулось запозичення, зумовлене потребою відповідності національних і зарубіжних процесів. Водночас достатнього розвитку права жінок ще на набули і в іноземних державах, а в Російській імперії наявні положення перейняли із значною трансформацією до місцевих особливостей. Крім того, досліджуючи правове регулювання праці жінок у ХІХ столітті, варто й враховувати соціальні фактори. Зокрема, на можливість працювати впливав соціальний статус жінки, а відповідно, отримати роботу значно простіше було особам із матеріально незабезпечених верств, оскільки вакансії, що тоді були, не відповідали вимогам роботи для заможних верств.

Тож регулювання трудових відносин розпочалось із мотивів необхідності централізованого контролю підприємницької діяльності. Отже, у 1835 році було прийнято Положення про відносини між власниками фабричних установ і робітниками, працюючими по найму [2]. Хоча цим актом безпосередньо не регулюється праця жінок, він має вагоме значення через встановлення основ, які надалі будуть регулювати працю як чоловіків, так і жінок. Аналіз цього документа вказує на особливості ранніх трудових відносин. Зокрема, найперше визначались основи взаємодії між господарями кріпаків у селах і власниками фабрик й заводів у містах саме щодо розпорядження таким кріпаком. Уже в перших нормативних актах перевага надається останнім, оскільки вказується про неможливість повернення кріпака до закінчення строку виконання ним трудових обов'язків, передбачених у договорі. Крім того, цей акт визначає й можливість підписання договору, що є раннім еквівалентом сучасного трудового договору. Отже, вдавалось розвинути й популяризувати трудові відносини, що й стало підґрунтям для подальшого скасування кріпацтва. Водночас ідеалізувати тогочасні відносини теж не варто, оскільки все одно відбувались порушення прав особи, були відсутні інститути охорони й захисту праці.

У перші роки після скасування кріпацтва праця жінок розглядалась як можливий варіант для вирішення питання щодо використання телеграфів. Наприклад, у 1865 році був виданий указ щодо прийняття на цю посаду жінок із визначенням заробітної плати, їхнього статусу, а також відносин із чоловіками [3, с. 6]. Хоча нормативний акт й був прогресивний для свого часу, все ж права чоловіків і жінок на аналогічній посаді не були однакові, що особливо стосується соціального забезпечення. Жінка не мала статусу державного службовця, а також не могла в майбутньому отримувати пенсію. Водночас саме діяльність телеграфіста відкрила шлях жінок до інших, окрім робітничих, спеціальностей, що згодом й було врегульовано.

Наприклад, у 1871 році було прийнято рішення щодо визначення списку можливих видів діяльності саме для жінок, до яких належали такі: акушерство та діяльність сестер милосердя; вихователі в початкових і молодших класах для дівчат; телеграфна діяльність; рахункове відомство [4, с. 30]. Отже, правове регулювання праці жінок поширювалось найперше на державну службу, особливо в тих сферах, до виконання обов'язків в яких чоловіки проявляли менше зацікавленості, як телеграфна діяльність і діяльність у сфері медичної допомоги. Водночас офіційне визнання можливості працювати жінкам дало змогу зробити це явище більш масовим, що не могло не позначитись на економічному та соціальному станах. Оскільки охочих працювати була велика кількість, то згодом були визначені вікові цензи, обмеження щодо шлюбів і заробітної плати. Варто й також вказати, що можливість працювати в не робітничих умовах не влаштовувала й власників фабрик. Як наслідок, сукупність цих факторів призвела до регресногоправового регулювання в цій сфері.

Комітет міністрів у 1885 році також надав правове регулювання й праці жінок на виробництві рішенням «Про заборону нічної роботи неповнолітнім та жінкам на фабриках, заводах та мануфактурах» [5]. Однак навіть у тексті самого нормативно-правового акта вказано про гнучкість норми права щодо початку її застосування, а також можливих винятків для конкретних приватних підприємств. Оскільки нові обмеження змушували власників витрачати більші суми для оплати нічної праці чоловіків, закон почали або ж порушувати, або ж шукати обхідні шляхи. Тобто хоч й бажанням законодавця було створення мінімальних умов захисту прав жінок, все ж без комплексних заходів у цій сфері закон виявився недієвим.

Значні позитивні зміни почали відбуватись із початком ХХ століття, коли уже в 1903 році було започатковано реформу викладацької діяльності. Як указує В.М. Хвостов у процесі таких змін було надано право жінці викладати у середніх і вищих гімназіях для дівчат, а згодом - і в середній школі для хлопчиків [6, с. 195]. У контексті розвитку правового регулювання праці жінок такі зміни свідчать про зміну самого підходу до правового регулювання, оскільки вони були проведені поступово та в комплексі. Крім того, значно й змінилась суспільні відносини, оскільки виникла потреба в закріпленні на вседержавному рівні цього положення.

Варто й наголосити, що зміни стосуються не лише викладацької сфери, однак саме вона стала першим етапом. Уже в 1904 році було змінено й правила щодо здійснення телеграфічної й поштової діяльності [7, с. 189]. Важливим є уже встановлення вимог щодо кваліфікації, а не щодо статусу одруженої жінки. Крім того, визначались й умови щодо відпочинку після пологів, і його гарантували, на відміну від попередніх положень. Тобто знову ж відбувається вдосконалення законодавства та правового регулювання. Варто наголосити, що дієвість змін обґрунтовується їх зв'язком із загальною реформою щодо демократизації та збільшення способів захисту прав людини внаслідок проведення протестів і значних наукових напрацювань.

У 1913 році був прийнятий на основі попередніх нормативно-правових актів «Статус щодо промислової праці», де питання праці жінок регулюють такі статті: під час найму заміжніх жінок і осіб неповнолітніх, що мають окремий вид на проживання, не потрібно особливого дозволу батьків, опікунів або чоловіків; на гірських заводах і промислах жінки не допускаються до нічних робіт, а так само до робіт усередині рудників; дозволяється підліткам і жінкам нічні роботи в згаданих у попередній статті закладах, коли зазначені роботи виконуються ними одночасно і спільно з главами їхніх родин [8]. Отже, найперше визнавалось право жінки самостійно обирати місце та вид роботи без впливу зі сторони сім'ї та чоловіків. У свою чергу, це свідчить про усвідомлення жінки як самостійного суб'єкта права. Крім того, важливою є норма щодо обмеження праці жінок на виробництві у шкідливих умовах і вночі, що вдосконалює попередню норму щодо обмеження часу виконання трудових обов'язків. Водночас спірним є включення норми щодо праці разом із головою родини. Під виразом «голова родини» тлумачиться саме чоловік, що вже свідчить про недотримання принципу рівності. Водночас аналіз статей Статуту щодо промислової праці дає змогу дійти висновку, що до робіт, які сім'я може виконувати разом, належать всі можливі сфери. Таке положення видається створеним задля обмеження можливості повного застосування попередніх норм, оскільки значно порушувало б інтереси підприємців.

Тож на основі проаналізованих законодавчих актів і використання загальнотеоретичного підходу можна дійти висновку щодо основних особливостей періоду становлення правового регулювання праці жінок:

1. Залежність від політичної волі. Саме від політичної волі залежала якість і швидкість здійснення самої реформи, її напрям. Правове регулювання відповідало не так наявним суспільним відносинам, як обраному правителем курсу щодо певної верстви населення. Така ситуація пояснює й недієвість законодавства щодо охорони праці жінок, норми якого могли не застосовуватись для конкретних суб'єктів.

Водночас важливо пам'ятати також про вплив зовнішніх факторів. Наприклад, уже на початку 1900-х років відбувались значні протести, що призвели до прийняття покращених правових норм [9, с. 156]. Отже, правове регулювання завжди залежало від суб'єктивного чинника у вигляді волі правителя. Звісно, у різні періоди це мало як позитивні, так і негативні наслідки. Проте варто пам'ятати, що правове регулювання може бути лише тоді гармонічним, коли формується поступово, враховуючи всі особливості трудових відносин із жінками. Відповідно, штучне стимулювання доцільним є лише на ранніх етапах становлення певного правового інституту та виникнення суспільних відносин щодо праці жінок.

2. Науковість. Ця ознака розкривається через дослідження праць тодішніх учених із цивільного та кримінального права. Наприклад, Л.С. Талем було запропоновано поняття трудового договору, що було закріплено згодом у нормах права [10, с. 134]. Крім того, запозиченими були й напрацювання зарубіжних науковців і міжнародний досвід, про що свідчить аналіз і співвідношення самого змісту правових норм. Водночас ця особливість у контексті тодішніх правових умов, власне, мала негативний характер, оскільки на практиці не були розроблені гарантії та механізм захисту проголошених прав. Також деякі права не відповідали саме потребам жінок, оскільки враховували зарубіжний сучасний їм досвід. Відповідно, різниця в предметі правового регулювання робила неможливим його дієвість на практиці.

3. Відсутність гарантій. І.Р Юрчак наголошує, що інститут «обов'язки особи» є одним з основних регуляторів суспільних відносин, адже саме цей інститут встановлює певну гарантію того, що право однієї особи кореспондується в обов'язок іншої особи [11, с. 11]. Отже, недостатнім є передбачення права жінки викладати в середній школі, необхідно передбачити механізм його реалізації, що насамперед складається з обов'язку іншої особи у трудових відносинах, а також із діяльності уповноважених органів щодо контролю та нагляду. Водночас правове регулювання здійснюване в Російській імперії створювалось таки, що фактично унеможливити саму реалізацію права на працю жінкою на рівних умовах, а кореспондуючі обов'язки залишались поза увагою.

Крім того, особливість правового регулювання щодо відсутності гарантій розкривається й через не передбачення соціального захисту та забезпечення для жінок, що перебувають у пов'язаних із трудовими відносинах. Наприклад, досліджуючи законодавство щодо державної служби, можна дійти висновку про фактичне порушення права одружених жінок, вагітних жінок і жінок-матерів. Навіть у разі проголошення певних відпусток і заборони робіт, ні матеріальних, ні соціальних методів й засобів забезпечення законом передбачено не було. Відповідно, ця особливість свідчить про негативний характер правового регулювання.

4. Порушення принципу рівності. У цьому випадку під рівністю розумію однакові за сутністю права й обов'язки щодо праці. Звісно, на практиці, особливо у ХІХ столітті, про фактичну рівність не могло й бути мови. Правильно вказує А.А. Гусейнов, що формальна рівність не убезпечує від різноманітних проявів нерівного ставлення до людей, якщо його основи закладені в саму структуру нормативного становища [12, с. 100]. Основні правові принципи уже були сформовані на науковому рівні та закріплені на рівні законодавства. Однак правове регулювання праці жінок у Російській імперії не визнавало рівності оплати праці, відпочинку, права на подальше пенсійне забезпечення за жінками, що, звісно, негативно впливало, у свою чергу, на рівень комфортності умов праці та соціального благополуччя кожної жінки. Важливо, що принцип рівності навіть не декларувався в законодавстві, що свідчить про ігнорування основних правових тенденцій і штучне гальмування розвитку правового регулювання.

Тож період становлення правового регулювання праці жінок здебільшого мав негативний і непослідовний характер. Водночас єдиним позитивним моментом, що відіграє ключову роль, є, власне, виділення питання праці жінок як одного з питань вседержавного рівня, що потребує правової регуляції. Відповідно, відбулось фактичне визнання наявних трудових відносин із жінками. Звісно, перші спроби були невдалими та містили цілий ряд прогнозованих і непрогнозованих наслідків, однак вони стали основою для подальших правових досліджень щодо правового регулювання праці жінок, а також вдосконалення законодавства із цього питання.

Список використаних джерел

правове регулювання праця жінка

1. Спіцина А.Є. Генеза правового регулювання праці в світі та його вплив на розвиток трудової системи в України. Visegrad Journal on Human Rights. 2015. № 5/1. С. 116-121.

2. Положення про відносини між власниками фабричних установ та робітниками, працюючими по найму: правовий документ від 1835 р. URL: https://bitly.su/OLDn5VL(дата звернення: 03.07.2019).

3. Щеголев В.Н. Жінка - телеграфіст в Росії і за кордоном. Санкт-Петербург : Тип. т-ва «Обществ. Польза», 1894. С. 1-9.

4. Середонін С.М. Історичний огляд діяльності комітету міністрів. Санкт-Петербург, 1902. Т 3. Ч. 2. 315 с.

5. Про заборону нічної роботи неповнолітнім та жінкам на фабриках, заводах та мануфактурах: положення Кабінету Міністрів від 1885 р. URL: https://bitly.su/0EsprQg(дата звернення: 03.07.2019).

6. ХвостовВ.М. Жінка і людська гідність: Історична доля жінок. Жіноче питання. Москва, 1914. 228 с.

7. Покровська М.І. Жінки на державній службі. Жіночий вісник. 1909. № 10. С. 185-191.

8. Статус щодо промислової праці: правовий документ від 1913 р. URL: https://bitly.su/RyFOB(дата звернення:.

9. Нестерцова-Собакарь О.В. Правове становище жінки на українських землях у складі Російської імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Дніпро, 2016. 223 с.

10. Таль Л.С. Трудовий договір. Цивілістичні дослідження. Частина 1. Ярославль, 1913. 150 с.

11. Юрчак І.Р Обов'язки особи: теоретико-правовий вимір : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Львів, 2016. 185 с.

12.Гусейнов А.А. Золоте правило моральності. Москва : Молода гвардія, 1988. 271 с.

Размещено на Allbest.ru