Правосвідомість: дискусійність базових характеристик у сучасній юридичній доктрині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правосвідомість: дискусійність базових характеристик у сучасній юридичній доктрині

Міхайліна Т.В.,

доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права та адміністративного права Донецького національного університету імені Василя Стуса

У статті висвітлюються дискусійні аспекти загальних характеристик правосвідомості, таких як її види, рівні, структура. Уточнено класифікаційні критерії поділу правосвідомості на види за рівнями та за суб'єктним складом. Зроблено висновок про сплутаність у теорії права критеріїв поділу правосвідомості на види за рівнями та за суб'єктним складом, оскільки у загальновизнаному у цій сфері підході спостерігаються суперечності загальнофілософського характеру, які зникають за простого обміну критеріїв між собою, зі збереженням видів, що виділяються за тим чи іншим критерієм.

Запропоновано у структурі правової психології виділяти правову підсвідомість, оскільки для дії у сфері права пересічному громадянину не потрібно достеменно розуміти механізми правової системи чи навіть знати приписи абсолютної більшості правових норм; достатньо буде загального уявлення про право на підсвідомому рівні як про комплекс установок, щодо яких особа навіть не усвідомлює їхнього власне правового змісту, або як про засіб, до якого звертаються у разі крайньої потреби, про наявність прав та обов'язків щодо інших осіб навіть на рівні загальнолюдських цінностей.

У статті акцентується увага на тому, що внутрішні характеристики усіх структурних компонентів правосвідомості, а також її видів, рівнів і форм недоцільно розглядати без урахування особливостей конкретної правової системи та конкретної держави, оскільки на властивості, наприклад, правової ідеології та правової психології неабиякий вплив здійснюватиме форма держави, зокрема політико-правовий режим. На формування як правосвідомості взагалі, так і окремих її елементів впливатиме безліч чинників юридичної та неюридичної природи. Отже, аналіз навіть загальноправових категорій на сучасному етапі пов'язаний із правовою компаративістикою та інтердисциплінарними дослідженнями.

Ключові слова: правосвідомість, види правосвідомості, рівні правосвідомості, структура правосвідомості, правова ідеологія, правова психологія.

Legal consciousness: controversial of base characteristics in modern legal doctrine

The article highlights the controversial aspects of the general characteristics of legal consciousness, such as its types, levels, structure.

The classification criteria of the separation of consciousness into types by levels and subject composition have been revised. The conclusion about confusion in the theory of law of criteria of division of legal consciousness into types on levels and on subject structure as in the approach generally recognized in this sphere contradictions of general philosophical character has been made. But the problems disappear at a simple exchange of criteria among themselves, with preservation of types which are allocated on this or that criterion are observed.

It is proposed in the structure of legal psychology to allocate the legal subconscious, because for action in the field of law, the ordinary citizen does not need to thoroughly understand the mechanisms of the legal system, and even know the requirements of the absolute majority of legal norms; it will be sufficient to have a general idea of the right at the subconscious level as a set of attitudes about which a person is not even aware of their actual legal content, or as a means to which are addressed in case of extreme need, the presence of rights and obligations towards other persons, even at the level of universal values.

The article focuses on the fact that the internal characteristics of all structural components of legal consciousness, as well as its types, levels and forms are not appropriate to consider as such, without taking into account the peculiarities of a particular legal system and a particular state. Since the properties of, for example, legal ideology and legal psychology will be influenced by the form of the state, in particular, the political and legal regime. And the formation of both legal consciousness in general and its individual elements will be influenced by many factors of legal and non-legal nature. Thus, the analysis of even general legal categories at the present stage is associated with legal comparativistics and interdisciplinary research.

Key words: legal consciousness, types of legal consciousness, level of legal consciousness, structure of legal consciousness, legal ideology, legal psychology.

Постановка проблеми

Правосвідомість можна впевнено віднести до категорій, науковий інтерес до яких неухильно зростає протягом останніх десятиліть. Зумовлюється це насамперед значущою та водночас специфічною роллю правосвідомості у правовій системі. Вона виступає індикатором загального стану правових явищ, рушійною силою позитивних чи негативних перетворень у суспільстві, а також інтегративним утворенням, що пов'язує правові феномени в єдине функціональне ціле.

Сказати, що доктринальні основи теорії правосвідомості розроблено детально, значить не сказати нічого. Величезну кількість публікацій - починаючи з навчальної літератури та закінчуючи монографічними дослідженнями - присвячено аналізу видів, рівнів, форм і структури правосвідомості. Проте заглиблення у зазначену проблематику дає підстави стверджувати, що в її межах досі є чимало дискусійних питань, а подекуди й відверто «білих плям», що й зумовлює актуальність цієї наукової статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Викладене вище свідчить, що до питань правосвідомості зверталися науковці-правники різних поколінь і наукових шкіл, з-поміж яких можна виділити таких, як А.А. Бова, Ю.Ю. Калиновський, О.Є. Проць, В.Є. Толпикін, М.Є. Черкас, М.М. Цимбалюк та багато інших. Тим не менше, загальні характеристики правосвідомості на сучасному етапі потребують уточнення та переосмислення.

Метою дослідження є переосмислення й уточнення загальних характеристик правосвідомості на основі сучасних знань про розвиток правової системи.

Виклад основного матеріалу

Акцентуючи увагу на неоднорідності структури правової реальності, підкреслюють і різновимірність правосвідомості як явища, в якому перетинаються всі елементи системи права, юридичної практики та правової ідеології, у зв'язку з чим передбачається виділити та класифікувати її рівні, види та форми, що відрізняються суттєвою варіативністю залежно від форми держави та її суспільного устрою.

Складність аналізу правосвідомості виявляється навіть за первинного звернення до наукової літератури з теорії держави і права, де простежується непослідовність оцінок і змішування рівнів, видів, форм і структури правосвідомості. З огляду на це базовим завданням виступає формування синтезованого знання про зазначений комплексний юридичний феномен.

Майже вичерпний перелік ознак досліджуваного явища запропонував О.Є. Проць, котрий аргументував, що правосвідомість:

- є однією з форм суспільної свідомості, об'єктом пізнання та відображення якої є право та правова реальність;

- включає ідеї, теорії, почуття, уявлення, цінності, очікування, настрої, що формуються в суспільстві, різноманітних соціальних групах і в індивідів у процесі їх включення до правового життя;

- визначає здатність людини існувати у правовому просторі, виконувати правові приписи, реалізовувати свої права та свободи, нести відповідальність;

- забезпечує здійснення одночасно і рефлексії, і пізнання;

- є саморефлексією, відображенням правової реальності крізь призму індивідуального інтересу, тому правосвідомість виступає як елемент мотивації дій індивіда, соціальних груп відповідно до вимог права;

- є результатом і одночасно процесом відображення й освоєння правової реальності;

- слугує підставою для розвитку права і право- розуміння [1, с. 39].

У світлі функціональної спрямованості всіх систем і їх компонентів М.Є. Черкас обґрунтовує виокремлення таких функцій правової свідомості:

1) пізнавальної, сутність якої полягає в тому, що завдяки правосвідомості забезпечується отримання, накопичення, систематизація й оновлення знань про правові явища, розуміння їх змісту та сутності;

2) прогностичної, що виявляється у формуванні обґрунтованих уявлень про подальший розвиток правових явищ;

3) оціночної, змістом якої є сприйняття відповідних правових явищ із погляду їх корисності (некорисності), справедливості (несправедливості), ефективності (неефективності) і т. д. Ця функція характеризує критичне ставлення до різних правових явищ;

4) творчої, котра означає створення предметних форм, які не існують у природі. Вона виявляється у таких підфункціях, як правове моделювання, світоглядна, перетворення правової дійсності відповідно до правових ідеалів (цінностей). Правове моделювання полягає в розробленні нормативних та індивідуальних моделей (правил) правової поведінки та юридичних актів, через які ці правила виражаються ззовні. Змістом світоглядної підфункції є створення юридичних понять (категорій), юридичних конструкцій, правових концепцій (теорій), правових ідеалів і правових цінностей;

5) регулятивної, зміст якої полягає в тому, що на підставі правової свідомості відбувається вибір варіанта правової поведінки [2, с. 9].

Дещо звужений перелік функцій правосвідомості (у межах наведеного вище) виділяється і низкою інших правників. Але заслуговує на підтримку позиція дослідників про реальне охоплення усіх інших функцій усього трьома: пізнавальною, оціночною та регулятивною [3, с. 243; 4, с. 169].

Поділ правосвідомості на види традиційно здійснюється за низкою критеріїв, найпоширенішими серед яких є:

1) поділ за рівнями правосвідомості на наукову, професійну, побутову [5, с. 209; 3, с. 246; 6, с. 349];

2) за суб'єктним складом здебільшого виділяють правосвідомість індивідуальну, групову та суспільну (масову) [7, с. 433; 6, с. 348].

Хоча такий підхід є відносно усталеним, для нього характерна певна сплутаність критеріїв і їхніх видів, тому що, керуючись загальнофілософськими категоріями, рівні передбачають рух від більш широкого до найвужчого (або від найвищого до нижчого) чи у зворотному напрямі, чого не спостерігається у професійній і науковій правосвідомості. Вони не є різнорівневими та не співвідносяться як частина й ціле, натомість існують паралельно, опосередковуючи різні сегменти правової реальності (періодично частково перетинаючись за принципами кіл Ейлера).

Це зауваження стосується й індивідуальної, групової чи суспільної (масової) правосвідомості, коли зазначені види відносяться авторами до суб'єктного складу, бо кожна класифікація повинна ґрунтуватися на диференціюючих ознаках класифікаційних критеріїв. З використанням подібного підходу виділення характерних суб'єктів унеможливлюється через те, що кожний вид насправді складають одні й ті ж суб'єкти у різних їх групуваннях. Але все стає на свої місця за простого обміну класифікаційних критеріїв між собою, коли наукова, професійна та буденна правосвідомість демонструють її суб'єктну специфіку (за аналогією з тлумаченням права). Індивідуальний, груповий і суспільний вид правосвідомості характеризують її рівні.

Внутрішня структура правосвідомості стандартно представляється наявністю правової ідеології та правової психології [7, с. 432; 8, с. 202; 9, с. 115], де перше позиціонується як доктри- нальні підходи до ідеї права, його виникнення, до його ролі у суспільстві й особливостей функціонування. Правова ідеологія виражається у різнорідних концепціях, підходах, вченнях, теоріях, принципах, які комплексно характеризують визначену правову систему та створюють абстрактне знання про державу та право взагалі. Правова ідеологія може послідовно формуватися шляхом еволюції юридичної науки та практичної діяльності, а може цілеспрямовано створюватися й експлуатуватися політиками, науковцями, громадськими діячами, пресою залежно від форми держави (особливо від її політико-правового режиму).

Абсолютно іншого характеру набуває правова психологія, котра не оформлена теоретично, а представлена у вигляді внутрішніх оцінок, емоцій, переживань, почуттів щодо правових явищ. Причому оцінка може бути спрямована назовні: на якість окремих правових норм із позиції їх відповідності загальним нормам моралі, традиціям певної етнічної групи, уявленням певної особи про справедливе та несправедливе тощо; на якість законодавчого процесу; на функціонування правоохоронних (судових) органів. Інший бік правової психології - це самооцінка, через яку особа сприймає свою поведінку у сфері права і позитивно чи негативно її оцінює. Негативна оцінка може супроводжуватися почуттям сорому, пригнічення. Слід також зазначити, що правова психологія може бути властива не лише індивідуальним суб'єктам, а й розповсюджуватися на певні соціальні групи, які також характеризуватимуть рівні юридичної психології.

Розкриваючи специфіку правової психології та правової ідеології, В.Є. Толпикін робить висновок, що у гносеологічному плані вони відповідають буденному і теоретичному рівням правової свідомості [10, с. 128-129]. Характерною ознакою рівня буденної правосвідомості є те, що вона формується під впливом повсякденного досвіду людини, включає емпіричні знання про чинне право та інші правові явища, які переломлюються під кутом психологічних установок конкретної особи. Правова ідеологія становить цілісне, науково-концептуальне відображення пов'язаних із владними відносинами інтересів певних класів, груп впливу. На відміну від правової ідеології, правова психологія не відбиває систематично весь комплекс суспільних відносин [11, с. 12], здебільшого формується стихійно, оскільки для дії у сфері права пересічному громадянину не потрібно достеменно розуміти механізми правової системи чи навіть знати приписи абсолютної більшості правових норм; достатньо буде загального уявлення про право на підсвідомому рівні як про комплекс установок, щодо яких особа навіть не усвідомлює їхнього власне правового змісту, або як про засіб, до якого звертаються у разі крайньої потреби, про наявність прав та обов'язків щодо інших осіб навіть на рівні загальнолюдських цінностей, що підводить до думки про наявність не лише правової свідомості, а й підсвідомості у структурі правової психології.

Глибокі та нетривіальні висновки під час аналізу структури суспільної правосвідомості робить Ю.Ю. Калиновський, котрий концентрує увагу на правовій психології, її раціональних та ірраціональних компонентах, оскільки згідно з інтерсуб'єктивістською парадигмою право є результатом взаємодії різноманітних суб'єктів в тій або іншій правовій ситуації, яка актуалізує волю, знання, емоції, інтуїцію акторів конкретних правових дій. Реалізація правових норм у соціальному просторі, а як наслідок - розвиток правосвідомості, залежить не стільки від правової ідеології, скільки від правової психології. Дослідження правової психології дозволило авторові зробити висновок про те, що правосвідомість складається з раціональних компонентів (правових знань, правової волі, правової самоіденти- фікації, правової совісті, правового обов'язку), але її підґрунтя містить ірраціональні елементи (правову інтуїцію, правову фантазію, ментальну матрицю), оскільки сама суспільна правосвідомість вбирає в себе багато архаїчного, непідвладного розуму [31, с. 15], формуючи специфічне інтегративне правове, а подеколи і надправове утворення.

Висновки

На підставі викладеного можна зробити висновок про сплутаність у теорії права критеріїв поділу правосвідомості на види за рівнями та за суб'єктним складом, оскільки у загальновизнаному у цій сфері підході спостерігаються суперечності загальнофілософського характеру, які, тим не менше, зникають за простого обміну критеріїв між собою, зі збереженням видів, що виділяються за тим чи іншим критерієм.

Уточнена структура правосвідомості, традиційно представлена правовою ідеологією та правовою психологією. У структурі правової психології пропонується виділяти правову підсвідомість, оскільки для дії у сфері права пересічному громадянину не потрібно достеменно розуміти механізми правової системи чи навіть знати приписи абсолютної більшості правових норм; достатньо буде загального уявлення про право на підсвідомому рівні як про комплекс установок, щодо яких особа навіть не усвідомлює їхнього власне правового змісту, або як про засіб, до якого звертаються у разі крайньої потреби, про наявність прав та обов'язків щодо інших осіб навіть на рівні загальнолюдських цінностей.

Крім того, акцентується увага на тому, що внутрішні характеристики усіх структурних компонентів правосвідомості, а також її видів, рівнів і форм недоцільно розглядати без урахування особливостей конкретної правової системи та конкретної держави, оскільки на властивості, наприклад, правової ідеології та правової психології неабиякий вплив здійснюватиме форма держави, зокрема політико-правовий режим. На формування як правосвідомості взагалі, так і окремих її елементів впливатиме безліч чинників юридичної та неюридичної природи. Отже, аналіз навіть загальноправових категорій на сучасному етапі пов'язаний із правовою компаративістикою та інтердисциплінарними дослідженнями.

Список використаних джерел

правосвідомість суб'єктний юридична доктрина

1. Проць О.Є. Поняття та види деформованої правосвідомості: дискусійні питання. Право і суспільство. 2015. № 2. С. 38-43.

2. Черкас М.Є. Функції правосвідомості в механізмі правового регулювання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2010. 19 с.

3. Общая теория права и государства:учебник / под ред. В.В. Лазарева. Москва : Юрист, 2003. 520 с.

4. Хахулина К.С., Малыга В.А., Стадник И.В. Теория государства и права в схемах и определениях : учебное пособие. Донецк : Норд-Пресс, ДонНУ, 2008. 344 с.

5. Алексеев С.С. Общая теория права : курс в 2 т. Москва : Юридическая литература, 1981. Т 1. 360 с.

6. Теория государства и права : учебник / под ред. РА. Ромашова. Санкт-Петербург : Юридический центр «Пресс», 2005. 630 с.

7. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права : учебник. Санкт-Петербург : Питер,576 с.

8. Теория государства и права : учебник / под ред. В.Г. Стрекозова. Москва :Интерстиль, Омега-Л, 2008. 384 с.

9. Тихомиров Ю.А. Правовое регулирование: теория и практика. Москва : Формула права, 2010. 400 с.

10. Толпыкин В.Е. Правосознание как социально-культурный феномен. Общество: политика, экономика, право. 2011. № 3. С. 128-132.

11. Бова А.А. Зміст і структура правосвідомості населення України : автореф. дис. ... канд. соціолог, наук. Київ, 2001. 22 с.

12.Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства як соціокультурний феномен: філософсько- правова рефлексія : автореф. дис. ... докт. філософ. наук. Харків, 2010. 37 с.

Размещено на Allbest.ru