Визначення розміру майнової шкоди, завданої вчиненим терористичним актом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення розміру майнової шкоди, завданої вчиненим терористичним актом

DETERMINATION OF THE AMOUNT OF PROPERTY DAMAGE CAUSED BY THE COMMITTED TERRORIST ACT

Цюприк І.В.,

кандидат юридичних наук, докторант наукової лабораторії з проблем протидії злочинності

Національної академії внутрішніх справ

У статті визначаються основні теоретичні положення напрямів визначення розміру майнової шкоди, завданої вчиненим терористичним актом. Зазначається, що встановлення майнової шкоди, її виду та розміру за наслідками вчинення терористичного акту є обов'язковою обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальних провадженнях вказаної категорії. Крім того, встановлення наявності причинного зв'язку між терористичним актом і шкодою, тобто те, що шкоду завдано саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення, має велике практичне значення, оскільки за його відсутності немає підстав для позову. З огляду на це слідчому важливо, наприклад, уже під час огляду місця події та проведення інших слідчих (розшукових) дій розмежовувати шкоду, яку безпосередньо заподіюють терористи, й опосередковану, що виникає внаслідок їхнього збройного опору силами правопорядку. майновий шкода терористичний

Доказування виду і розміру шкоди, завданої вчиненим терористичним актом, має непересічне значення для забезпечення потерпілому відшкодування: визнання осіб потерпілими, цивільними позивачами і цивільними відповідачами, вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, визначення обсягу майна, на яке можливе накладення арешту.

До завданої внаслідок вчинення терористичного акту майнової школи повинні включатись такі: 1) безпосереднє обмеження матеріального блага особи (пошкодження, знищення майна та речей, затрати на відвернення загрози або ліквідацію завданих збитків); 2) неодержані доходи (позбавлення прибутку підприємства внаслідок руйнування його майна або позбавлення заробітку внаслідок втрати потерпілим працездатності чи його зменшення, позбавлення заробітку внаслідок відсторонення його від роботи (посади) тощо); 3) витрати юридичних осіб, підприємств, установ та організацій комунальної та державної власності, які залучалися з метою ліквідації наслідків вчинення терористичного акту; 4) витрати закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування осіб, потерпілих від вчинення терористичного акту; 5) інші витрати, що викликані завданням шкоди здоров'ю потерпілого (витрати на лікування, протезування, поховання).

Важливим компонентом у визначенні виду та розмірів майнової шкоди, завданої вчиненням терористичного акту, є призначення відповідних експертиз, які проводяться відповідно до науково-методичних рекомендацій із питань підготовки та призначення судових експертиз.

Ключові слова: терористичний акт, майнова шкода, кримінальне правопорушення, доказування, слідчий.

The article defines the main theoretical guidelines for determining the amount of property damage caused by the committed terrorist act. It is noted that the establishment of property damage, especially its type and amount, after the consequences of a terrorist act, is a mandatory circumstance to be proved during the criminal proceedings of the specified category. In addition, the existence of a causal link between a terrorist act and damage, that is, that the damage was caused precisely as a result of a criminal offense, is of great practical importance, since in its absence there is no ground for the claim. From this side of view, it is important for the investigator, for example, to distinguish damage directly caused by terrorists and the indirect consequence of their armed resistance caused by law enforcement forces, during the inspection of the site and other investigative (search) activities.

Evidence of the type and extent of damage caused by a terrorist act is important in providing compensation for a victim: recognition of persons as victims, civil plaintiffs and civil defendants, resolution of a civil claim in criminal proceedings, determination of the amount of property that may be subject to seizure.

The definition of the property damage caused by the commission of a terrorist act must include: 1) direct restriction of the material benefit of a person (damage, destruction of property and things, expenses for the prevention of a threat or elimination of losses); 2) unearned income (depriving the enterprise of profit as a result of destruction of its property or deprivation of earnings as a result of the loss because of a disability or reduction thereof, deprivation of earnings as a result of its removal from work (position), etc.); 3) wastes for legal entities, enterprises, institutions and organizations of communal and state property, which were involved in the elimination of the consequences of a terrorist act; 4) expenses of the health care institution for the in-patient treatment of persons who suffered from the commission of a terrorist act;

other expenses caused by damage to the victim's health (expenses for treatment, prosthetics, burial).

Key words: terrorist act, property damage, criminal offense, proof, investigator.

Постановка проблеми

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) [1], однією з обставин, яка підлягає доказуванню, є встановлення виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру процесуальних витрат. Розмір шкоди - це обставина, яку слідчий повинен довести, від неї безпосередньо залежать рішення у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів, передбачених статтею 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [2]. Наприклад, у частинах 2 і 3 статті 258 КК

України визначено, що терористичний акт, учинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, карається позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої. Отже, зважаючи на диспозицію статті 258 КК України, важливим компонентом під час визначення поняття «терористичний акт», є заподіяння значної майнової шкоди різним суб'єктам: державним підприємствам, установам, організаціям, комерційним структурам, а також окремим громадянам. При цьому майнова шкода під час вчинення терористичного акту в окремих випадках є складовим елементом його об'єктивної сторони.

Аналіз норм кримінального процесуального закону та юридичних джерел із цього питання [3-6] дає підстави виокремити три види шкоди: майнову (пошкодження або знищення майна), фізичну (заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого) та моральну (втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб).

У статті зупинимось на визначенні розміру майнової шкоди, завданої вчиненням терористичного акту, адже під час досудового розслідування вказаної категорії проваджень слідчі натрапляють на численні труднощі, пов'язані з недосконалістю кримінального процесуального законодавства, а також браком чіткого механізму забезпечення відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що зумовлює актуальність статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості предмета доказування щодо з'ясування виду та розміру шкоди вже були предметом наукового пошуку в працях С.А. Александрова, О.М. Алек- сійчука, І.М. Бацько, В.В. Васильєва, Б.Л. Ващук, Т.Р. Галімова, М.І. Гошовського, М.В. Гузели, Н.С. Кравченка, В.Т. Нора, О.В. Рибалки, Н.З. Рогатин- ського, Т.А. Славгородських, М.П. Ткача, О.Г. Фіно- генова та інших. Водночас окремі теоретичні положення щодо визначення розміру майнової шкоди, завданої вчиненим терористичним актом, потребують уточнення, що підкреслює актуальність статті.

Виклад основного матеріалу

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження й підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Встановлення наявності причинного зв'язку між терористичним актом і шкодою, тобто те, що шкоду завдано саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення, має велике практичне значення, оскільки за його відсутності немає підстав для позову. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона безпосередньо пов'язана із цією шкодою. Наявність непрямого (опосередкованого) зв'язку між протиправною поведінкою особи та шкодою означає, що така поведінка перебуває за межами конкретного випадку, а отже, і за межами юридично значущого причинного зв'язку [7].

З огляду на це слідчому важливо, наприклад, уже під час огляду місця події та проведення інших слідчих (розшукових) дій розмежовувати шкоду, яку безпосередньо заподіюють терористи, й опосередковану, що виникає внаслідок їхнього збройного опору силами правопорядку. У разі виявлення «вимушених» жертв контртерористичної операції слід чітко фіксувати всі наслідки терористичних акцій, належно відображати в процесуальних документах розміри шкоди, суб'єктів її заподіяння, ступінь вимушеності заподіяння шкоди й інші обставини. Це здійснюють, по-перше, з метою забезпечення відшкодування шкоди всім потерпілим, по-друге, попередження таких ситуацій, коли терорист усю провину за шкоду покладає на суб'єктів контртерористичної операції, перебільшує масштаби та заперечує вимушеність заподіяння шкоди. Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоду, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовує в повному обсязі особа, яка її завдала. Особу звільняють від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини [8].

Наприклад, заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків наявне в разі настання наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, завдання реальної шкоди, загроза якої передбачена частиною 1 статті 258 КК України. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначено з огляду на вартість майна, затрати на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількість осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характер і розмір заподіяної ним матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо.

Майнова шкода здебільшого пов'язана із втратою, привласненням, знищенням або пошкодженням майна, тобто у зв'язку з посяганням на відносини власності у формі певних матеріальних об'єктів. На практиці питання щодо визначення розміру заподіяної шкоди вирішують на підставі вартості майна, яку було для нього встановлено на момент учинення кримінального правопорушення. Розмір майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню, слід обчислювати з огляду на ціну аналогічного майна на момент розгляду справи в суді.

Водночас, визначаючи розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, варто не тільки враховувати статті 1195-1208 Цивільного кодексу України, а й звертатися до актів, що мають підзакон- ний, роз'яснювальний характер. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 р. № 3 [9], під час визначення розміру шкоди слід керуватися цінами на майно, що діють у певній місцевості на час розгляду справи, і застосовувати передбачені нормативно-правовими актами для таких випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на додану вартість, акцизний збір тощо. Отже, слід ураховувати специфіку правових відносин, які існували до вчинення злочину, і, керуючись правилами, що діють у певному сегменті діяльності, визначити розмір заподіяної шкоди.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» [10] зазначається, що у справах про злочини цього виду суди зобов'язані вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди, а пункт 29 цієї ж Постанови зобов'язує суди керуватися цивільним законодавством, вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо).

Ще одним аспектом відшкодування заподіяної злочином шкоди є наявність у КПК України норми (частина 3 статті 127), яка передбачає компенсування завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення шкоди за кошт Державного бюджету України у випадках і в порядку, передбачених законом. Поява цієї норми в КПК України зумовлена узгодженням національного законодавства з міжнародно-правовими стандартами. Україна 8 квітня 2005 р. підписала Європейську конвенцію «Про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів» [11] від 24 листопада 1983 р., у статті 2 якої зазначено, що в разі відшкодування шкоди, завданої внаслідок умисного насильницького злочину, не може бути забезпечено з інших джерел, держава повинна взяти це на себе.

Таке положення цілком відповідає принципу взаємної відповідальності особи та держави, який передбачає, що особа повинна утримуватися від неправомірної поведінки, а держава гарантує йому особисту безпеку, захищає право власності тощо. Якщо держава не справляється з виконанням своїх функцій щодо забезпечення безпеки, особа отримує право на відповідне відшкодування саме за кошт держави.

На нашу думку, норми щодо розрахунку розміру шкоди, спричиненої злочином, а також питання відшкодування шкоди державою в разі залишення злочину нерозкритим чи відсутності такої можливості в особи, винної в учиненні злочину, потребують подальшого вдосконалення. Цей механізм дуже часто не дає змоги отримати постраждалим від злочину грошове відшкодування в належному розмірі. Неефективність і надмірну тривалість процедури реституції активно обговорюють у наукових колах [12].

Поділяємо позицію А.В. Столітнього, який стверджує, що перегляду потребує підхід не лише до встановлення розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, а й до їх обліку та контролю за відшкодуванням [13]. Адже цивільний позов у порядку кримінального судочинства має забезпечити повний обсяг відшкодування заподіяної злочином шкоди. До нього прокурор повинен включати пряму дійсну шкоду, неодержані доходи, витрати, яких зазнав потерпілий у зв'язку з участю у провадженні, і витрати на відновлення порушених прав потерпілого (вартість медичної, соціальної, правової допомоги тощо) [14].

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентує спеціальна норма статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно з якою відшкодування шкоди, завданої громадянам терористичним актом, провадять за кошт Державного бюджету України відповідно до закону і з подальшим стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, у порядку, встановленому законом [15]. Тобто обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладено на державу незалежно від її вини, тому до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи. На підставі системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» можна дійти висновку, що встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону. Стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає таке стягнення суми цього відшкодування з осіб, які заподіяли шкоду, тобто після відшкодування шкоди потерпілому, у разі встановлення осіб, які заподіяли шкоду, держава може стягнути суми цього відшкодування з осіб, які заподіяли шкоду, у порядку, встановленому законом (у порядку регресних вимог).

Основні європейські стандарти відшкодування державою потерпілим від злочинів, пов'язаних із тероризмом, які, на нашу думку, ефективно можна використовувати у вітчизняній практиці, полягають у такому: а) відшкодування потерпілому за державні кошти можуть здійснювати, якщо такі злочини є: умисними; тяжкими або особливо тяжкими, такими, що прямо спричинили серйозні тілесні ушкодження або розлад здоров'я; б) відшкодування потерпілому від злочинів, пов'язаних із терористичною діяльністю, здійснює держава незалежно від того, чи було встановлено особу, що вчинила злочин; в) відшкодування потерпілим від таких злочинів за кошт держави має субсидіарний (додатковий) характер; г) така шкода необов'язково повинна бути фізичною. Відшкодування виплачують також у разі психологічного насильства (наприклад, здійснення провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, що спричинило значну майнову шкоду чи настання інших тяжких наслідків; ґ) держава повинна відшкодовувати шкоду на користь: потерпілих від злочинів терористичного характеру, зокрема осіб, які померли, або яким було завдано серйозні ушкодження під час надання допомоги органами влади у спробі запобігти злочину або спробі затримати злочинця, родичам й утриманцям тих потерпілих, які померли внаслідок такого злочину; д) суми відшкодування повинні щонайменше покривати втрату заробітків; витрати на ліки та госпіталізацію; витрати на реабілітацію фізичних і психологічних травм; витрати на поховання; е) процедура, за якою здійснюють відшкодування, має передбачати нижню та верхню межі грошового розміру; є) відшкодування за кошт держави повинно бути обмежене у разі відмови потерпілого співпрацювати з органами досудового розслідування та суду щодо розслідування злочину; належності потерпілого до організованої злочинності або до членів організацій, причетних до терористичних та інших організацій; умисного вчинення ним дій, що спричинили ускладнення отриманих розладів здоров'я (наприклад, безпідставне затягування звернення за медичною допомогою).

Також необхідно взяти до уваги, що відповідно до частини 1 статті 55 КПК України потерпілим може бути також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням, у цьому випадку вчиненням терористичного акту, завдано майнової шкоди. Відповідно, кримінальним правопорушенням потерпілому-юридичній особі може бути завдано безпосередньої шкоди в її майновому та грошовому вираженні.

Отже, до завданої внаслідок вчинення терористичного акту майнової школи повинні включатись: 1) безпосереднє обмеження матеріального блага особи (пошкодження, знищення майна та речей, затрати на відвернення загрози або ліквідацію завданих збитків); 2) неодержані доходи (позбавлення прибутку підприємства внаслідок руйнування його майна або позбавлення заробітку внаслідок втрати потерпілим працездатності чи його зменшення, позбавлення заробітку внаслідок відсторонення його від роботи (посади) тощо); 3) витрати юридичних осіб, підприємств, установ та організацій комунальної та державної власності, які залучалися з метою ліквідації наслідків вчинення терористичного акту; 4) витрати закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування осіб, потерпілих від вчинення терористичного акту; 5) інші витрати, що викликані завданням шкоди здоров'ю потерпілого (витрати на лікування, протезування, поховання).

Водночас важливим компонентом у визначенні виду та розмірів майнової шкоди, завданої вчиненням терористичного акту, є призначення відповідних експертиз, які проводяться відповідно до науково-методичних рекомендацій із питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5 [16].

Враховуючи, що вчинення терористичного акту призводить до пошкодження чи знищення певного майна громадян, необхідно призначати товарознавчу експертизу машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання, одним із завданням якої є визначення вартості товарної продукції, а також розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна внаслідок його пошкодження.

Якщо за результатами вчинення терористичного акту було пошкоджено автотранспортні засоби, призначається автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза, до числа основних завдань якої належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їхніх складників, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їхніх складників унаслідок пошкодження останнього. Якщо об'єктом посягання стали об'єкти залізничного транспорту, то в цьому випадку поряд з експертизою вибухових пристроїв та експертизою вибухових речовин і продуктів вибуху може призначатись залізнично-транспортна експертиза, метою призначення якої є дослідження реалізованого механізму залізнично-транспортної пригоди з метою встановлення її безпосередньої технічної причини, а також поставлені завдання, вирішення яких пов'язане з дослідженням технічного стану рухомого складу залізниць, елементів верхньої та нижньої будов колії, пристроїв сигналізації, централізації, блокування тощо.

Враховуючи, що в окремих випадках об'єктом посягання терористів є військові об'єкти, яким завдається певна шкода, то з метою визначення їхньої вартості за наслідками вчинення терористичного акту призначається товарознавча експертиза військового майна, техніки та озброєння.

Непоодинокі випадки за результатами вчинення терористичного акту шляхом ракетно-артилерійського обстрілу чи підриву вибухового пристрою завдання майнової шкоди будівлям та іншим приміщенням, які належать громадянам, юридичним особам або комунальним чи державним органам влади. З метою встановлення рівня пошкодження об'єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) причина пошкоджень і руйнувань об'єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо), а також вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок механічного впливу, пожежі тощо, розміру завданої матеріальної шкоди об'єкту (будівлі, квартирі, приміщенню, оздобленню тощо) - призначається будівельно-технічна експертиза. Також у разі руйнування культових споруд, храмів призначена комплексна будівельно-технічна експертиза із залученням відповідних фахівців, яка зможе надати відповідь на запитання щодо належності будівлі за архітектурним вирішенням (стилем) до категорії культових споруд: храмів, церковних споруд.

Крім того, якщо об'єкт нерухомого майна (будівля, споруда тощо) був знищений (пошкоджений) внаслідок пожежі, що виникла за результатами вчинення терористичного акту, додатково може призначатися пожежно-технічна експертиза.

Якщо об'єктом посягання терористичного акту є руйнування або знищення підприємства, як наслідок, припинення його діяльності, то з метою установлення причин і наслідків аварії, механізму її спричинення може призначатись експертиза з дослідження причин і наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, а якщо аварія сталася на гірничому підприємстві - гірничотехнічна експертиза, якщо вчинення терористичного акту призвело до надзвичайної екологічної ситуації - інженерно-екологічна експертиза.

Висновки

За результатами дослідження можна сформулювати декілька важливих висновків. По-перше, встановлення майнової шкоди, її виду та розміру за наслідками вчинення терористичного акту є обов'язковою обставиною, що підлягає доказуванню, у кримінальних провадженнях вказаної категорії. Вказане впливає не тільки на кваліфікацію злочину, а й на необхідність забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої вчиненим терористичним актом. По-друге, доказування виду і розміру шкоди, завданої вчиненим терористичним актом, має непересічне значення для забезпечення потерпілому відшкодування: визнання осіб потерпілими, цивільними позивачами і цивільними відповідачами, вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, визначення обсягу майна, на яке можливе накладення арешту. По-третє, виокремлення виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є доцільним, оскільки має значення не лише для кваліфікації злочину, а й для відшкодування шкоди, що відбувається після кримінально-правової кваліфікації. Своєю чергою, слідчий повинен чітко усвідомлювати його важливість і не зосереджуватися лише на доказуванні події кримінального правопорушення та вини особи, яка його вчинила.

Список використаних джерел

Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-М. Офіційний вісник України. 2012. № 37. Ст 1370.

Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

Алексійчук О.М. Предмет доказування у кримінальних справах про вбивства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :

09. Київ, 2012. 18 с.

Бацько І.М. Протоколи слідчих і судових дій як джерела доказів у кримінальному процесі : дис. ... канд. юрид. наук :

09. Київ, 2003. 232 с.

Гошовський М.І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмета доказування в кримінальному процесі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Львів, 1997. 24 с.

Рогатинська Н.З. Предмет доказування у справах, що закриваються провадженням за нереабілітуючими підставами : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2008. 211 с.

Васильєв В.В. Правове регулювання відшкодування шкоди, завданої злочином : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Харків, 2015. С. 7.

Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-15. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89.

Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи : Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2. Вісник Верховного Cуду України. 2003. № 1.

Європейська конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів : міжнар. док. від 24 листопада 1983 р. № 994_319. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_319.

Ткач М.П. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка постраждала внаслідок злочину. URL: http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_DPD/Tkach_006.pdf.

Столітній А.В. Цивільний позов прокурора на досудовому провадженні та його місце в єдиному реєстрі досудових розслідувань. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2015. № 5-2. С. 137.

Крючко Ю.І. Проблеми визначення приводів і підстав для пред'явлення й підтримання прокурором цивільного позову в кримінальній справі. URL: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=265&I temid=210&lang=uk.

Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20 березня 2003 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15.

Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : затв. Наказом Міністерства юстиції України від 8 січня 1998 р. № 53/5. Офіційний вісник України. № 98. С. 134. Ст. 3591.

Размещено на Allbest.ru