Антикорупційна комунікація як один із чинників запобігання та протидії корупції в національній поліції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антикорупційна комунікація як один із чинників запобігання та протидії корупції в національній поліції України

Дьордяй В.І.,

кандидат юридичних наук, викладач кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права ДВНЗ "Ужгородський національний університет"

Анотація

Зв'язок між правоохоронними органами України та громадськістю, взаємний обмін інформацією, онлайн-контроль роботи правоохоронних органів щодо недопущення порушень антикорупційного законодавства з боку громадськості є надзвичайно важливими елементами антикорупційної комунікації в системі органів Національної поліції України. Цей напрям роботи в сьогоденні ще не на належному рівні впроваджений у систему заходів запобігання та протидії корупції, а тому підлягає більш детальному вивченню та удосконаленню. Подолання корупції в правоохоронних органах є надзвичайно важливим та першорядним завданням української влади, і, як показує практика, зазначений напрям має поєднуватися з реформуванням правоохоронних органів, яке, на жаль, проводиться несистемно. У статті викладено проблематику реформування органів Національної поліції в контексті запобігання корупційних проявів серед поліцейських. Визначено заходи з удосконалення комунікації в сфері запобігання корупції як чинник, що забезпечує позитивну тенденцію у впровадженні заходів із протидії корупційних проявів в органах Національної поліції України. Разом із тим проаналізовано статистичні дані кримінальних правопорушень, скоєних поліцейськими. Зокрема з'ясовано, що, незважаючи на процес реформування системи органів Національної поліції України, залишаються тенденції щодо ігнорування поліцейськими норм законодавства, порушення конституційних прав громадян. Як недолік у здійсненні заходів антикорупційної комунікації запропоновано висвітлювати в засобах масової інформації та проводити розширені обговорення випадків свідомого підкупу громадянами поліцейських з метою ухилення від кримінальної, адміністративної відповідальності тощо як один із чинників сприяння у розвитку та поширенні корупції в правоохоронних органах.

Ключові слова: комунікація, антикорупційна політика, антикорупційна програма, поведінка доброчесності, рівень правосвідомості, причини та умови корупції, системний процес виявлення та оцінки корупційних ризиків, органи МВС та Національної поліції.

Anticorruption comunication as one of factors of prevention and counteraction corruption in national police of Ukraine

Connection between law enforcement authorities of Ukraine and public, mutual exchange by information, on-line- control of work of law enforcement authorities on non-admission of violations of anticorruption legislation from the side of public is the extraordinarily important elements of anticorruption communication in the system of organs of the National Police of Ukraine. This work assignment in nowadays yet not on a due levels inculcated in the system of measures of prevention and counteraction a corruption, but that is why subject more detailed study and perfecting. Overcoming of corruption at law enforcement authorities appears the extraordinarily important and near-term task of Ukrainian power and as practice shows the noted direction must be combined with reformation of law enforcement authorities, which conducted not systemic. Problems of reformation of organs of the National Police is expounded in the article, in the context of prevention of corruption displays among constabularies. Certainly measures are on the improvement of communication in the sphere of prevention of corruption, as a factor which provides. It is in particular found out, that not because of process of reformation of the system of organs of the National Police of Ukraine, there are tendencies in relation to ignoring the legislation, violation the constitutional rights of citizens constabulary norms. In quality failing in realization of measures of anticorruption communication it is suggested to light up in massmedia and conduct the extended discussions of cases of conscious subornation of citizens constabulary, with the purpose of avoiding criminal, administrative responsibility. поліцейський реформування корупційний

Key words: communication, anti-corruption policy, anti-corruption program, integrity behavior, level of legal awareness, causes and conditions of corruption, systemic process of detection and assessment of corruption risks, authorities of the Ministry of Internal Affairs and National Police.

Постановка проблеми. Демократизація суспільства, становлення на шлях європейської інтеграції, започаткування значних реформ у державній та правоохоронній сфері, оновлення законодавства та створення низки органів, метою яких є викорінення такого ганебного вища, як корупція, та інші суттєві чинники визначили важливу роль України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. За короткий проміжок часу були створені Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура України, розпочато процес реформування правоохоронних та судових органів, а також впроваджено електронне декларування.

Стан опрацювання цієї проблематики. Для реалізації контролю з боку держави за забезпеченням антикорупційної політики фактично були створені всі передумови. Разом із тим з метою досягнення Україною рівня контролю у сфері запобігання корупції хоча б, як у європейських країнах, необхідно продовжувати процеси реформування правоохоронних органів, впровадження чіткого контролю громадськості за державними органами та посадовими особами, удосконалення антикорупційної комунікації, досягнення міжнародних стандартів та забезпечення національних інтересів України щодо запобігання корупції. Зважаючи на те, що Україна має досить незначний досвід у цій сфері, то проведення цієї роботи потребує особливої уваги з боку держави.

Мета статті - дослідження сучасної проблематики запобігання та протидії корупції в органах та підрозділах Національної поліції Україні.

Виклад основного матеріалу. В умовах сьогодення виникає необхідність побудови стійкої та дієвої системи правоохоронних органів в Україні. Починаючи з часів Революції Гідності і дотепер відбулося реформування системи органів внутрішніх справ, яке полягало у ліквідації міліції та створенні поліції (професійного державного правоохоронного органу). У підвалинах реформування, яке фактично диктувалося громадською позицією, що назріла внаслідок компрометування органів міліції часів В.Ф. Януковича перед суспільством, було закладено принципи верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, політичної нейтральності, взаємодії з населенням на засадах партнерства, безперервності та бездоганного виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку, протидії злочинності, охорони прав, свобод та інтересів суспільства, держави, а також надання допомоги громадянам, що її потребують.

Здавалося, що із залученням досвіду функціонування поліції в європейських країнах, проведення прозорих переатестацій, видалення корупційних складників, запровадження жорсткого контролю доходів поліцейських внаслідок введення електронного декларування мають значною мірою зникнути детермінанти скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, особливо з корупційним змістом.

Однак, як показує статистика, значних зрушень у цьому напрямі не відбулося, хоча і відзначається покращення стану запобігання та протидії корупції внаслідок посилення контролю за дотриманням працівниками вимог антикорупційного законодавства.

Так, у 2013 році працівниками органів внутрішніх справ було скоєно 2901 кримінальних правопорушень, далі спостерігаємо підвищення, яке пов'язане значною мірою із загостренням ситуації на Сході України, зокрема в 2014 році - 4089, 2015 році - 4852, а надалі після фактично завершення процесу переатестації: в 2016 році - 2933, 2017 році - 2769 кримінальних правопорушень, 2018 - 2480.

При цьому частка кримінальних правопорушень корупційного змісту (стаття 368 КК України) становить у 2013 році - 452 кримінальні правопорушення, 2014 році - 264, 2015 році - 503, 2016 році - 521, 2017 році - 451, 2018 - 493.

Це за умови, що після реформування органів внутрішніх справ кількість особового складу зменшилася на 22%.

Такий стан справ викликає занепокоєння у суспільства та керівництва МВС України, а тому щороку розробляються та затверджуються Антикорупційні програми як МВС України, так і Національною поліцією України, якими визначаються заходи із запобігання та протидії корупції, упередження та недопущення фактів порушення антикорупційного законодавства поліцейськими. Впроваджуються заходи з питань поширення серед особового складу поліції поведінки доброчесності, підвищення рівня правосвідомості, а також навчально-професійного рівня.

Зазначені заходи приносять певні результати, оскільки в 2019 році зменшилася суттєво кількість поліцейських, які не подали чи несвоєчасно подали електронні декларації: з 343 у 2018 році до 15 поліцейських у 2019 році.

Разом із тим стан запобігання та протидії корупції в Національній поліції України та МВС України в цілому потребує значної уваги.

З метою покращення стану запобігання та протидії корупції в Україні Кабінетом Міністрів України схвалено Стратегію комунікації у сфері запобігання та протидії корупції, яка затверджена розпорядженням від 23 серпня 2017 року № 576-Р.

Основною метою Стратегії уряду є формування довіри до державної антикорупційної політики, координованість дій державних органів під час інформування суспільства щодо проведення анти- корупційної реформи, а також формування "нульової толерантності" до корупції в суспільстві шляхом застосування масових антикорупційних комунікацій з широким колом громадян і державних органів.

Антикорупційною програмою Національної поліції України на 2019- 2020 роки визначено основні пріоритети діяльності поліції із запобігання та протидії корупції, зокрема:

- вжиття додаткових та посилення чинних заходів, спрямованих на ефективне й дієве запобігання корупції в усіх сферах діяльності Національної поліції України;

- створення ефективної системи запобігання і протидії корупції в апараті центрального органу управління поліцією, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органах, установах та закладах, що належать до сфери управління Національної поліції України, як однієї із складових частин національної ідеї подолання цього негативного явища;

- створення сприятливих умов для чесного і законного виконання поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції (далі - працівники поліції) своїх службових обов'язків і несприятливих умов для зловживання ними своїми службовими повноваженнями;

- зменшення впливу корупціогенних ризиків на діяльність Національної поліції України, посилення громадського контролю за її діяльністю;

- створення ефективних механізмів запобігання корупції, конфлікту інтересів, порушенню етичних стандартів поведінки та забезпечення контролю за дотриманням правил щодо доброчесності працівників поліції;

- створення атмосфери неприйняття та осуду корупції в усіх її проявах працівниками поліції;

- забезпечення виконання рекомендацій міжнародних антикорупційних моніторингових механізмів, зокрема у рамках моніторингового механізму Конвенції ООН проти корупції, Групи держав проти корупції (GRECO), Антикорупційної мережі Організації економічної співпраці та розвитку для Східної Європи та Центральної Азії, імплементація критеріїв у рамках виконання Плану дій з лібералізації візового режиму з Європейським Союзом та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами;

- налагодження системного процесу виявлення та оцінки корупційних ризиків у діяльності Національної поліції України та її територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів, установ та закладів, що належать до сфери управління Національної поліції України, з подальшим вжиттям заходів, спрямованих на їх мінімізацію (усунення);

- здійснення комплексу інформаційно-культурних заходів для ознайомлення громадськості із заходами щодо запобігання корупції в Національній поліції України.

На нашу думку, в зазначеній програмі недостатньою мірою приділено увагу антикорупційній комунікації, оскільки зроблено основний акцент на ознайомлення, а не участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції в Національній поліції України.

При цьому не визначено чітких пріоритетів у здійсненні комунікації, не зазначено конкретних заходів з питань антикорупційної комунікації.

Зокрема, не приділено досить уваги заходам комунікації за випадками відмови поліцейських від отримання неправомірної вигоди. Якщо проаналізувати Закарпатську область у 2018 році мали місце 13 фактів пропозиції неправомірної вигоди поліцейським, від якої останні відмовилися та викликали слідчо-оперативні групи на місце події. В 2019 році за 5 місяців вже задокументовано 15 таких фактів. Відповідно, за всіма такими фактами відкриті кримінальні провадження стосовно громадян, які намагалися підкупити поліцейських.

Вважаємо цю ділянку щодо комунікації не досить дослідженою, оскільки засобами масової інформації дуже активно обговорюються випадки причетності поліцейських до отримання неправомірної вигоди, але не досить висвітлюються й аналізуються випадки фактично провокування громадянами поліцейського до скоєння кримінального правопорушення.

Такі випадки мають широко висвітлюватися в засобах масової інформації і піддаватися загальному обговоренню та чіткому суспільному осуду.

Разом із тим слід зазначити, що з метою кращої комунікації та доступу громадян до інформації про заходи, які проводять суб'єкти запобігання та протидії корупції, пропонується у Єдиному державному реєстрі осіб, які скоїли корупційне чи пов'язане з корупцією правопорушення, зазначати громадян, стосовно яких складені протоколи, а також таких, стосовно яких судом було прийнято рішення щодо закриття адміністративних проваджень. Зазначення цих даних дасть можливість державним органам, установам та організаціям більш об'єктивно оцінювати заходи, які проводяться з метою запобігання та протидії корупції, а також сприятиме глибшому вивченню осіб, які притягувалися до корупційних чи пов'язаних з корупцією правопорушень, але з об'єктивних чи інших причин не були притягнуті до відповідальності.

Слід погодитися, що значною мірою створенню умов для скоєння кримінальних правопорушень корупційного змісту передують відповідні причини та умови.

Дослідження причин виникнення корупції в органах поліції здійснювалося у наукових роботах багатьох науковців та фахівців, зокрема С.М. Альфьорова, Н.В. Шинкаренко, М.І. Ануфрієвої, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, І.А. Дьоміна, О.Г. Кельмана, Т.О. Коломієць, А.Т. Комзюка, В.І. Оліфера, В.П. Пєткова, Є.В. Невмержинського, Н.П. Матюхіна, О.В. Ілляшенко та інші.

Причини й умови, які зумовлюють корупційні прояви серед працівників поліції, тісно пов'язані з тими, які є характерними для всіх категорій працівників державного апарату, а саме високий рівень впливу поліцейських на різні сфери суспільного життя громадян, низький рівень заробітної плати й соціальної захищеності, а також, звичайно, певна впевненість поліцейських у безкарності.

Є багато класифікацій причин та умов корупції в органах Національної поліції України, які розроблені та обґрунтовані науковцями, зокрема їх можна класифікувати як: соціально-економічні, політичні, організаційно-бюрократичні, правові, транснаціональні, морально-психологічні, індивідуальні, об'єктивні, освітні, суб'єктивні, внутрішні, зовнішні тощо. Незважаючи на це, до цього часу не розроблено чіткого механізму усунення зазначених причин та ліквідації умов, що сприяють скоєнню поліцейськими корупційних правопорушень.

Як зазначають у своїх наукових працях М.І. Кам- лик та Є.В. Невмержицький, існування корупції в органах Національної поліції України деякою мірою стимулюється наявністю залишків старої командно- адміністративної системи, якій характерна наявність значного управлінського апарату із необґрунтовано великими повноваженнями. У зазначеній системі переважають службовці старої генерації, яким віддалене поняття демократичних перетворень.

Із цими думками частково не погоджуємося, оскільки внаслідок реформування системи органів Національної поліції України було здійснено об'єктивне фільтрування саме керівників та працівників старої генерації.

Висновки. Таким чином, відзначається, що роль громадськості у заходах із запобігання та протидії корупції як в органах Національної поліції України, так і в системі МВС України загалом є неоціненною і надзвичайно важливою, оскільки ключове місце у розробленні механізму протидії корупції, впровадженні заходів з недопущення корупційних правопорушень займає саме громадськість.

Від рівня правосвідомості та нетерплячого ставлення громадськості до існування корупції та факторів, що їй сприяють, залежить ефективність роботи правоохоронної системи з подолання корупції.

Антикорупційна комунікація посідає важливе місце у заходах, спрямованих на подолання корупції в органах Національної поліції України, а також правоохоронних органах України загалом.

Розвиток антикорупційної комунікації сприяє зменшенню ризику скоєння поліцейськими порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції", а також стимулює впровадження заходів із запобігання випадків скоєння кримінальних та адміністративних проступків.

Список використаних джерел