Адміністративно-правові заходи суб’єктів протидії біологічному тероризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові заходи суб'єктів протидії біологічному тероризму в Україні

Кравчук М.Ю.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету

Анотації

У цій статті проаналізовано адміністративно-правові заходи протидії біологічному тероризму в України. Здійснено співвідношення категорій "протидія біотероризму" та "боротьба з біотероризмом", внаслідок чого зроблено висновок, що перше поняття є ширшим за об'ємом і включає в себе зміст дефініції "боротьба". Окрім того, визначено, що категорія "протидія" характеризується запобіжно-профілактичною ознакою на усунення соціальних, політичних і економічних факторів, сприятливих для здійснення суспільно небезпечної діяльності терористів. Для поняття "боротьба" характерна конкретна спрямованість на нейтралізацію біотероризму. Охарактеризовано основні адміністративно-правові заходи протидії біотероризму, а саме: заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративної відповідальності. Відзначено роль громадськості у запобіганні та протидії біотероризму. Виокремлено проблемні аспекти реалізації адміністративно-правових заходів протидії біотероризму, а саме: слабкий рівень налагодженості організації співпраці між правоохоронними органами щодо попередження злочинних посягань, руйнування міжнародних і міжрегіональних зв'язків злочинних угруповань і, як наслідок, ліквідації терористичних організацій; відсутність належно функціонуючого інформаційного банку даних про всі раніше вчинені терористичними групами злочини, а також учасників цих груп; наявність відомчої роз'єднаності у питаннях обліку, реєстрації злочинів терористичного характеру, в результаті чого відбувається викривлення статистичної інформації, яка часто призводить до дублювання слідчих і оперативних заходів, позбавляє можливості оперативного обміну інформацією; недостатній нагляд за особами, що раніше відбули покарання за скоєння терористичних злочинів, які внаслідок цього мають можливість надалі займатися антигромадською діяльністю, покривати осіб, які перебувають у розшуку; витік інформації в правоохоронних органах щодо підготовки оперативно-слідчих заходів; відсутність спільної розробки правових актів у сфері боротьби з тероризмом та екстремізмом між різними відомствами. адміністративний правовий тероризм

Ключові слова: адміністративно-правові заходи, адміністративно-правове забезпечення, протидія біотероризму, боротьба з біотероризмом, суб'єкти протидії біотероризму.

Administrative and legal measures of subjects of controls in biological terrorism in Ukraine

This article analyzes administrative and legal measures to counter biological terrorism in Ukraine. The correlation between the categories "counteracting bioterrorism" and "combating bioterrorism" was made, which leads to the conclusion that the first concept is wider in scope and include the content of the definition of "struggle". In addition, it is determined that the category of "counteraction" is characterized by a preventive measure, on eliminating social, political and economic factors favorable for the implementation of socially dangerous activities of terrorists. For the notion of "struggle" is characterized by a specific focus on the neutralization of bioterrorism. The main administrative-legal measures of counteraction of bioterrorism are characterized, namely: measures of administrative warning, measures of administrative termination, measures of administrative responsibility. The role of the public in preventing and counteracting bioterrorism has been noted. The problematic aspects of the implementation of administrative and legal measures to combat bioterrorism are identified, namely: the weak level of organization of cooperation between law enforcement agencies in preventing criminal offenses, the destruction of international and interregional ties of criminal groups and, as a consequence, the elimination of terrorist organizations; the lack of a properly functioning information bank of data on all previously committed terrorist groups of crimes, as well as participants in these groups; the presence of departmental disunity in the issues of accounting, registration of crimes of a terrorist nature, resulting in distortion of statistical information, which often leads to duplication of investigations and operational measures, deprives the possibility of an operative exchange of information; insufficient supervision of persons who have previously served their sentences for committing terrorist crimes, which, as a result, have the opportunity to continue to engage in anti-social activities, cover those who are wanted; information leakage in law enforcement agencies on the preparation of operational and investigative measures; the lack of joint development of legal acts in the field of combating terrorism and extremism between different departments.

Key words: administrative measures, administrative and legal support, counteracting bioterrorism, fight against bioterrorism, subjects of counteraction to bioterrorism.

Постановка проблеми. Біотероризм нині стає все більш актуальним викликом сучасному суспільству та порядку його функціонування. Ті загрози, які він несе, є співмірними з наслідками техногенних катастроф масштабу Чорнобильської АЕС, а отже, становить значну загрозу національній безпеці держави. Найбільшу потенційну вразливість до проявів біологічного тероризму становлять науково-дослідні установи та підприємства, де проводиться робота з розробки вакцин та діагностикумів, а також зберігаються колекції вже наявних патогенних штамів.

Загалом в Україні функціонує понад три тисячі лабораторій мікробіологічного профілю, де проводяться експериментальні дослідження із застосуванням патогенних матеріалів. У таких установах містяться великі колекції (понад дві тисячі одиниць) штамів мікроорганізмів (вірусів та бактерій), які, за даними експертів, оцінюються приблизно у 2 млрд дол. США [1, с. 10-15.]. Саме тому протидія біотероризму виступає нині основним завданням спеціальних органів державної влади, які в межах власних повноважень застосовують заходи адміністративно-правового впливу, спрямовані на боротьбу із вказаним ганебним явищем сучасного суспільства.

Стан дослідження. Дослідженням окремих аспектів адміністративно-правового забезпечення протидії проявам тероризму, в тому числі біотероризму, займалися такі правники, як: П. Гібсон, В. Глушков, О. Деміховська, В. Ємельянов, Я. Кондратьєв, В. Ліпкан, Р Мартинюк, С. Нетесов, Ю. Ново-атній, Р Сибірна, А. Сибірний, В. Світа, Л. Третьякова, А. Хайтовіч та ін.

Однак досліджень адміністративно-правових заходів боротьби з біологічним тероризмом з боку спеціальних органів державної влади проведено не було, що поставило перед нами завдання здійснити вказане дослідження та охарактеризувати їх [2, с. 83].

Постановка завдання. З огляду на те, що проблема протидії біотероризму, як і власне біотероризм, є відносно новим явищем сьогодення, виникає питання актуальності тих адміністративно-правових заходів, які передбачені чинним законодавством України, та можливості напрацювання більш дієвих, нових заходів. Задля цього необхідно проаналізувати наявні адміністративно-правові заходи протидії біотероризму стосовно їх дієвості та відповідності сучасним реаліям розвитку біотехнологій та появи синтетичної біології за умов, коли відкривається доступ до генерування біологічних агентів та токсинів не лише в спеціальних лабораторіях високого рівня секретності, але й у підпільних закладах.

Виклад основного матеріалу. Правове регулювання протидії біотероризму визначається насамперед міжнародними договорами, які згодом імплементуються у вітчизняне правове поле. Серед основних міжнародних конвенцій, що регулюють питання протидії тероризму та біотероризму як його різновиду, є: Конвенція про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення, що забезпечує обов'язок кожної держави-підписанта до створення на національному рівні ефективних механізмів контролю за дотриманням правил біобезпеки [3]; Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму [4]; Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом від 1977 р. [5]; Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 1999 р. [6]; Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму від 2005 р. [7]. Перелічені міжнародні акти у сфері протидії окремим формам тероризму доводять визнання світовою спільнотою глобальності вказаної проблеми та готовність до її вирішення.

Імплементуючи основні положення конвенцій Україна прийняла низку нормативних актів щодо протидії тероризму, зокрема: ЗУ "Про боротьбу з тероризмом"; ЗУ "Про основи національної безпеки"; Концепцію боротьби з тероризмом [8], Рішення РНБО "Про біологічну безпеку" від 06.04.2009 р. тощо.

Чинне законодавство до основних інституцій у сфері адміністративно-правового забезпечення боротьби з біотероризмом відносить: Кабінет Міністрів України, Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України, Раду Національної безпеки і оборони України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство екології та природних ресурсів України та Державну службу з надзвичайних ситуацій України. Однак слід зазначити, що саме правоохоронні органи нині відіграють реальну та безпосередню роль серед суб'єктів, що здійснюють адміністративно-правову протидію тероризму в Україні. Вказане місце та роль правоохоронних органів пояснюється насамперед значним комплексом компетенційних повноважень, що включають здійснення оперативно-розшукової, адміністративно- юрисдикційної, кримінально-процесуальної та інших видів діяльності, спрямованої на боротьбу з основною масою злочинно-терористичних проявів, наявністю значної системи служб та їхніх підрозділів. Виходячи з цього, залежно від ситуації суб'єктами попереджувальної діяльності щодо тероризму та екстремізму можуть виступати будь-які служби і підрозділи органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та їхні представники.

Вивчаючи заходи протидії біотероризму, слід зрозуміти справжнє смислове наповнення дефініції "протидія" і його співвідношення з терміном "боротьба", який також досить часто зустрічається як у нормативних актах, так і в наукових джерелах.

Великий енциклопедичний словник визначає термін "протидія" як: окрему сукупність попереджувально-профілактичних дій, що спрямовані на перешкоджання іншим діям [9]. Тоді як словник української мови поняття "боротьба" визначає як: активні протиріччя між протилежними соціальними групами, елементами, протилежними напрямами, суспільними течіями, думками тощо; діяльність, що здійснюється з метою подолання або знищення чого- небудь або кого-небудь [10]. Все це свідчить про приналежність дефініції "боротьба" до комплексної, багатоаспектної та об'ємної категорії "протидія", яка говорить про активність дій стосовно біотероризму.

На нашу думку, термін "протидія" означає дію, спрямовану проти чогось, і включає в себе широку низку заходів, у тому числі профілактичних або попереджувальних, тоді як дефініція "боротьба" передбачає дію стосовно явища, що вже сталося, і містить значно вужчу низку дій. Тому вважаємо, що використання терміна "боротьба" для інтерпретації дій проти біотероризму як ганебного соціального явища буде некомплексним. Стосовно біотероризму "протидія" характеризується запобіжно-профілактичною ознакою на усунення соціальних, політичних і економічних факторів, сприятливих для здійснення суспільно небезпечної діяльності терористів. Водночас для "боротьби" характерна конкретна спрямованість на нейтралізацію біотероризму. З урахуванням того, що протидія терористичним загрозам є багаторівневим поняттям, доцільно конкретніше окреслити властиві для неї основні ознаки: суб'єктів, спрямованих на блокування, нейтралізацію та знищення тероризму. На нашу думку, більш правильно у разі застосування адміністративно-правових заходів вживати термін "протидія".

Говорячи про поняття "адміністративно-правова протидія" біотероризму, слід погодитися з думкою В. Тильчика, який характеризує її як активну діяльність з метою забезпечення пасивної поведінки суб'єкта адміністративних правовідносин, недопущення порушень адміністративно-правових норм [11, с. 164]. У цьому разі вчений розглядає її як діяльність, скеровану на забезпечення однієї з форм реалізації норм адміністративного права - додержання.

Характеризуючи адміністративно-правові заходи протидії біотероризму через загальні заходи адміністративно-правової протидії, можна зробити висновок про поділ їх на такі групи: заходи адміністративного попередження; заходи адміністративного припинення; заходи адміністративної відповідальності [12].

В. Кудрявцева та В. Емінова заходи попередження (біотероризму) пропонують визначати як соціально- правову, багаторівневу систему правових заходів, що спрямовані на: виявлення та усунення причин біотероризму, її видів, а також умов, що їй сприяють; виявлення та усунення криміногенних ситуацій на конкретних територіях або в окремих середовищах; виявлення в структурі населення груп підвищеного кримінального ризику та віднайдення шляхів для зниження цього ризику; виявлення осіб, поведінка яких вказує на реальну можливість скоєння злочинів, і здійснення на них стримуючого і коригуючого впливу [13].

Вказуючи на адміністративно-правові заходи попередження проявам біологічного тероризму, варто навести градацію видів попереджувальної діяльності, що була запропонована Р Семенюком, а саме:

- за рівнем: а) загальносоціальне попередження; б) спеціальне кримінологічне попередження (що включає віктимологічну профілактику);

- за обсягом і направленістю застосування попереджувальних заходів: а) загальне попередження; б) особливе попередження; в) індивідуальне попередження [14, с. 11-14].

Окремі вчені відзначають, що запобігання зростанню радикальних настроїв і попередження жорстокості в українському середовищі має велике значення для національної безпеки та захисту громадян від терористичних проявів [15, с. 20-21]. І тут окрему увагу слід також приділити думці, висловленій О. Степанченко, який вважає, що важливим фактором у межах політики профілактики для держави виступає активізація участі громадськості в запобіганні та протидії тероризму (зокрема, біотероризму), з огляду на те, що значний кримінально-превентивний потенціал громадськості в справі протидії тероризму залишається нереалізованим [16]. Справді, в рамках громадського нагляду через масштабність можна попередити широку низку терористичних актів.

Ведучи мову про заходи припинення, Р. Семенюк розглядає їх крізь призму здійснення контрольно- наглядових дій з боку правоохоронних органів. На думку вченого, припинення - це дії, що спрямовані на зупинення вже розпочатих злочинних дій, а "припинити" означає забезпечити своєчасне перешкоджання подальшому вчиненню злочинної дії, незалежно від волі винної особи. Вчений зазначає, що припинення виходить за межі попередження злочинів, оскільки є здійсненням заходів, спрямованих безпосередньо на недопущення негативних наслідків початих (на стадії готування до злочину, замаху на здійснення злочину) або злочинів, що тривають [14, с. 7].

Справді, припинення проявів біотероризму слід розглядати як примусовий захід, що застосовується в рамках реалізації контрольно-наглядових повноважень. Так, підрозділи кримінальної поліції в межах контрольно-наглядових повноважень здійснюють: отримання та використання інформації про терористичні організації та угруповання; проведення на території обслуговування спільних із зацікавленими підрозділами оперативно-розшукових заходів із виявлення та перекриття каналів надходження терористичним організаціям (співтовариствам), терористичним групам фінансових коштів, зброї, штамів небезпечних вірусів, вибухових речовин, пристроїв та інших засобів масового ураження; проведення низки оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення місць розташування терористичних груп і обробки отриманої інформації; здійснення оперативно-розшукових заходів щодо терористів, що переховуються від слідства і суду, а також осіб, стосовно яких наявна інформація про намір скоїти злочин терористичного характеру. У межах останніх заходів виконують: підбір джерел оперативної інформації щодо лідерів та їх організацій терористичного спрямування; здійснення оперативної розробки осіб, затриманих та заарештованих за скоєння злочинів терористичної спрямованості; проведення оперативного контролю осіб, що підозрюються у зв'язках із незаконними збройними формуваннями [2, с. 84].

Заходи відповідальності є найбільшими за процесуальним об'ємом, що здійснюються правоохоронними та судовими органами. Вказані заходи починаються з моменту внесення даних в Єдиний реєстр досудових розслідувань і закінчуються винесенням вироку обвинуваченому. На нашу думку, вказані заходи є найменш проблемними порівняно із заходами попередження та припинення.

Однак нині слід вказати і на проблемні моменти реалізації заходів протидії біотероризму в Україні, про які неодноразово зазначали вчені-правники, а саме: слабкий рівень налагодженості організації співпраці між правоохоронними органами щодо попередження злочинних посягань, руйнування міжнародних і міжрегіональних зв'язків злочинних угруповань і, як наслідок, ліквідації терористичних організацій; відсутність належно функціонуючого інформаційного банку даних про всі раніше вчинені терористичними групами злочини, а також учасників цих груп; наявність відомчої роз'єднаності у питаннях обліку, реєстрації злочинів терористичного характеру, в результаті чого відбувається викривлення статистичної інформації, яка часто призводить до дублювання слідчих і оперативних заходів, позбавляє можливості оперативного обміну інформацією; недостатній нагляд за особами, що раніше відбули покарання за скоєння терористичних злочинів, які внаслідок цього мають можливість надалі займатися антигромадською діяльністю, покривати осіб, які перебувають у розшуку; витік інформації в правоохоронних органах щодо підготовки оперативно-слідчих заходів [17, с. 43-50]. Окремі вчені, зокрема, визначають відсутність спільної розробки правових актів у сфері боротьби з тероризмом та екстремізмом між різними відомствами [18, с. 417].

Висновки

На основі проведеного дослідження слід зробити такі висновки.

Визначено, що термін "протидія біотероризму" є ширшим і включає в себе поняття "боротьба з біотероризмом", з огляду на те, що перший характеризується запобіжно-профілактичною ознакою на усунення соціальних, політичних і економічних факторів, сприятливих для здійснення суспільно небезпечної діяльності терористів. Водночас для "боротьби" характерна конкретна спрямованість на нейтралізацію біотероризму.

Адміністративно-правові заходи протидії біотероризму слід поділити на такі групи: заходи адміністративного попередження; заходи адміністративного припинення; заходи адміністративної відповідальності.

З огляду на їх аналіз, слід зазначити, що потребують негайного вдосконалення заходи адміністративного попередження та заходи адміністративного припинення проявів біологічного тероризму з огляду на такі проблемні моменти, як: низький рівень співпраці між правоохоронними органами щодо попередження злочинних посягань, що знижує можливості руйнування міжнародних і міжрегіональних зв'язків злочинних угруповань; відсутність належно функціонуючого інформаційного банку даних про всі раніше скоєні терористичними групами злочини і учасників цих груп; наявність відомчої роз'єднаності у питаннях обліку, реєстрації злочинів терористичного характеру, в результаті чого відбувається викривлення статистичної інформації, яка часто призводить до дублювання слідчих і оперативних заходів, позбавляє можливості оперативного обміну інформацією; недостатній нагляд за особами, що раніше відбули покарання за скоєння терористичних злочинів, які внаслідок цього мають можливість надалі займатися антигромадською діяльністю, покривати осіб, які перебувають у розшуку; витік інформації в правоохоронних органах щодо підготовки оперативно-слідчих заходів тощо.

Список використаних джерел