Злочинна воля жінок, які вчиняють насильницькі злочини

Criminality will of female, who commit violent crimes

In the article the author has conducted an analysis of the category “will”. The personal definition of criminal will (the psychological will process of conscious regulation of a behavioral act aimed at achieving a criminal result) is given, which is derived from the notion of “will”. The relevance of the article is due to the fact that the author investigates female violent crime through the prism of the theory of criminal attitudes, which consists of the following elements: needs, situation, criminal thinking, and criminal will. Therefore, the study of such a category as “criminal will” is necessary, since it is one of the components of the theory of criminal attitudes. In the article, the author highlights the structure of the criminal will: the determination of expedient behavior through thinking, the process of motivation and the performance of decision formulation. It is argued that a woman at the final stage of “determination of expedient behavior through thinking” chooses a criminal way of active behavioral response, those which is related to the application of force. It is found that at the core of motivation lies motive. The components in the process of motive formation (needs, interests, cravings, emotions, value orientations) are studied. Based on the analysis of sentences in criminal cases of the Unified State Register of Court Decisions of Ukraine regarding women who have committed crimes of a violent nature, the motives of the women who committed these crimes include: 1) jealousy; 2) personal hostile relationships; 3) benefit; 4) other motives (economic difficulties resulted from with the birth of an illegitimate child; revenge; mental disturbance, which was accompanied by numerous offenses from the victim, etc.). The interdependence of the motives of women who have committed violent crimes and ten types of emotions (altruistic emotions; communicative emotions; gloristic; praxical; pugnistic emotions; romantic emotions; gnostic emotions; aesthetic emotions; hedonistic (egoistic) emotions and acquisitive emotions) is determined. Attention is focused on the fact that a struggle of motives occurs at the “decision formulation” stage. It is argued that the criminal will triggers the mechanism of a criminal behavior act of an individual.

Key words: will, female criminality will, criminality, violent criminality.

Постановка проблеми. Дослідження насильницької злочинності, зокрема її причин, необхідно здійснювати не лише з погляду впливу зовнішніх факторів на особу, але й враховувати фактори, які пов'язані із «внутрішньою стороною» злочинного поведінкового акту. Наявність саме злочинної волі, на нашу думку, є центральною категорією, що забезпечує перехід від психічного стану особистості до конкретних вчинків, а тому у нас викликає певний інтерес дослідження злочинної волі жінок, які вчиняють насильницькі злочини.

Зосередження нашої уваги саме на злочинній волі пояснюється тим, що ми досліджуємо жіночу насильницьку злочинність крізь призму теорії злочинної установки, елементами якої є такі: потреби, ситуація, злочинне мислення та злочинна воля. Оскільки ми вже розглянули перші складники цієї теорії, зокрема здійснивши кримінологічну характеристику потреб жінок, задоволених злочинним насильницьким шляхом [1, с. 161-167], та дослідивши злочинне мислення жінок, які вчиняють насильницькі злочини [2, с. 147-154], ми можемо переходити до наступного елемента теорії злочинної установки - злочинної волі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Злочинна воля частково була висвітлена такими вченими, як О.Л. Дубовик, А.П. Закалюк, В.М. Кудрявцев, С.І. Нежурбіда, Б.В. Харазішвілі. Однак вищенаведені вчені не досліджували процес утворення злочинної волі, що, у свою чергу, дає нам можливість говорити про актуальність обраної теми.

Мета статті. Автор статті ставить перед собою завдання розкрити злочинну волю жінок, які вчиняють насильницькі злочини на підставі аналізу категорій «воля» та «злочинна воля».

Виклад основного матеріалу. Для того, щоб дослідити злочинну волю жінок, які вчиняють насильницькі злочини нам необхідно зрозуміти, що визначається під «волею». Слід зазначити, що воля являє собою певний процес. Оскільки воля забезпечує психічну діяльність особи, тобто забезпечує перехід від пізнання і переживань особи до практичної діяльності, то ми можемо зробити висновок, що воля є не просто процесом, а є психічним процесом. До того ж, на нашу думку, цей психічний процес спрямований на досягнення певного результату. Оскільки досягнення результату не може характеризуватися здійсненням лише однієї розумової дії, то ми можемо говорити про те, що результат може бути досягнутий за допомогою протікання певних послідовних періодів, тобто вольового процесу.

На основі вищевикладеного ми доходимо висновку, що під волею слід розуміти психічний процес свідомої регуляції поведінкового акту, спрямованого на досягнення результату, що характеризується протіканням певних періодів.

Для детального аналізу вольового процесу необхідно звернути увагу на періоди цього процесу. Періоди протікання вольового процесу досліджували багато вчених: М.І. Єнікєєв [3, с. 150-157], Ш.О. Надірашвілі [4, с. 256-257], С.Л. Рубінштейн [5, с. 569], Д.М. Узнадзе [6, с. 166] та інші вчені. Проаналізувавши періоди вольового процесу, які виділяють ці вчені, ми робимо висновок, що вони незначну увагу приділяють процесу мотивації, а тому, на нашу думку, варто звернути увагу на періоди вольового процесу, який виділяє Д.М. Узнадзе: встановлення шляхом мислення доцільної поведінки; процес мотивації; акт рішення. Саме за допомогою цих періодів вольового процесу ми можемо спостерігати перехід від пізнавальної активності (мислення) до вольової активності. Адже вольова активність відповідає за актуалізацію установки, яка лежить в основі поведінкового акту особи.

Оскільки ми намагаємося дослідити злочинну волю жінок, то нам необхідно звернути увагу на те, що розуміється під поняттям «злочинна воля». Зокрема, зважаючи на вищенаведене визначення «воля» та зазначені вище періоди вольового процесу, ми припускаємо, що наявність у особи «злочинного мислення» є передумовою виникнення такої категорії, як «злочинна воля». Оскільки без розв'язання на теоретичному рівні завдання, результатом якого є обрання способу активного поведінкового акту, у нашому випадку злочинного, неможливо в подальшому активно спрямувати свою діяльність на досягнення бажаного результату. Звідси випливає, що під час вольового процесу вже встановлюється та продовжується аналізуватися злочинний спосіб активного поведінкового акту, який визнаний шляхом мислення як доцільний. Це свідчить про початок формування злочинної волі у особи. Однак встановлення шляхом мислення доцільної поведінки ще не означає, що в такої особи цілком присутня злочинна воля. Це пояснюється тим, що на формування злочинної волі впливають всі етапи вольового процесу. Саме після безпосереднього формування мотиву і прийняття особою рішення про звершення нею потреби злочинним шляхом можна говорити про наявність злочинної волі в особи.

Узагальнюючи вищенаведене, ми доходимо висновку, що під злочинною волею слід розуміти психічний вольовий процес свідомої регуляції поведінкового акту, спрямованого на досягнення злочинного результату.

Для того, щоб дослідити злочинну волю особи необхідно проаналізувати структуру вольового процесу. Як ми зазначили, вольовий процес складається з послідовних періодів, які присутні, на нашу думку, і у злочинній волі особи.

Оскільки ми вже проаналізували процес встановлення доцільної поведінки шляхом мислення, дослідивши злочинне мислення жінок, які вчиняють насильницькі злочини, ми лише зазначимо деякі аспекти. Зокрема, дослідивши процес мислення, а саме проаналізувавши всі етапи процесу мислення, розглянувши всі недоліки та переваги можливих способів розв'язання завдання, особа на останньому етапі «обрання способу активного поведінкового акту» приймає рішення про обрання саме злочинного з усіх доступних для неї. Тобто ми спостерігаємо, яке конкретне рішення, зокрема злочинне, буде прийнято, вирішується за допомогою психічної активності, яка актуалізується внаслідок усвідомлення поставленого завдання.

Як ми вже зазначили, саме на кінцевому етапі «обрання способу активного поведінкового акту» в особи виникає злочинне мислення, а отже, на нашу думку, на цьому етапі може виникати і злочинне насильницьке мислення жінок. Це пояснюється тим, що особа може обрати два способи (насильницький та ненасильницький), що пов'язані з порушенням норм, які охороняються кримінальним законом. Оскільки цей спосіб мислення виникає лише на останньому етапі, то слід підкреслити, що, як і за злочинного мислення, у жінки на попередніх етапах (повторення, спостереження, уявлення, увага) не має злочинного насильницького мислення. Жінка на кінцевому етапі обирає злочинний спосіб активного поведінкового акту, але який пов'язаний із застосуванням насилля [2, с. 152].

Після того як жінка встановила шляхом мислення доцільний для себе спосіб активного поведінкового акту, а саме злочинний насильницький спосіб, наступає інший етап - процес мотивації. Мотивація у вузькому розумінні, на думку В.Д. Філіппова, - це процес формування мотиву [7, с. 165]. Однак В.М. Кудрявцев стверджує, що таке трактування є правильним, але не досить повним. Він зазначає, що це не лише процес формування мотиву, але й сукупність мотивів, що виникають, змінюються, реалізовуються в процесі поведінки [8, с. 53]. Звідси ми бачимо, що в основі мотивації лежить мотив.

Мотив, на думку Б.В. Харазішвілі, є суб'єктивною реакцією, що викликана ставленням особи до зовнішнього світу [9, с. 35]. Іншу думку висловлює Д.М. Узнадзе, який розуміє під мотивом міркування, що змусило особу здійснити певний акт, це потреба, для задоволення якої ця поведінка була визнана доцільною [10, с. 147]. З вищезазначеного ми можемо говорити, що мотив впливає на виникнення і напрямок поведінкового акту особи. Проте незрозумілим залишається як формується мотив, який надалі впливає на поведінковий акт особи. Як зазначає В.М. Кудрявцев, внутрішніми компонентами особистості, під дією яких утворюється мотив злочину, є потреби, інтереси, потяги, емоції, ціннісні орієнтації [8, с. 27]. Отже, для того, щоб визначити, як утворюється мотив, який лежить в основі мотивації, необхідно дослідити складники процесу формування мотиву.

Першим складником процесу формування мотиву, як ми вище зазначили, є потреби. Слід зазначити, що потреби особи є «вихідним спонуканням її до діяльності: завдяки їм в них вона виступає як активна, дієва істота» [11, с. 626]. Оскільки ми розглянули цей складник, зокрема здійснивши кримінологічну характеристику потреб жінок, задоволених злочинним насильницьким шляхом, ми дійшли висновку, що під потребою слід розуміти стан організму людини, який, маючи потребу в чому-небудь, викликає пошукову активність її задоволення [1, с. 162]. Здійснивши аналіз потреб жінок, ми спостерігаємо, що жінки, які вчиняли насильницькі злочини, задовольняли потреби в: 1) самоствердженні; 2) повазі;

3) домінуванні; 4) безпеці; 5) потреби матеріального характеру [12]. Для того, щоб вищенаведені потреби породили мотив злочину, необхідно, щоб вони актуалізувались, тобто перейшли з пасивної форми в активну. Відбувається актуалізація потреб через взаємодію особи із ситуацією, в якій вона опинилась. Отже, запускається механізм злочинного поведінкового акту особи.

Варто зазначити, що між потребою і вчинком особи лежить інтерес - усвідомлення особою як своїх потреб, так і загальних умов і засобів, які сприяють їх задоволенню [13, с. 24]. Цю позицію поділяє і В.М. Кудрявцев, який стверджує, що інтерес включає усвідомлення не лише потреб, але й того більш-менш тривалого шляху, який необхідно пройти до стадії її задоволення. Цей шлях, на думку вченого, залежить від багатьох факторів: характеру потреб, соціального статусу особи, зовнішніх і внутрішніх умов поведінки та інших [8, с. 22]. Наприклад, якщо аналізувати взаємозв'язок вищенаведених потреб жінок з інтересами, то ми можемо припустити, що інтерес особи був спрямований на задоволення потреби. До того ж інтерес жінки був спрямований не лише на задоволення безпосередньої потреби, але й на усунення перешкод, які існували на шляху до її задоволення. Зокрема, якщо характеризувати потребу в домінуванні, то випливає, що інтереси жінки спрямовані на панування над іншою особою, на підпорядкування їй іншої особи. Інтерес жінки під час задоволення потреби в самоствердженні спрямований, на нашу думку, на підвищення своєї самооцінки, самоповаги, на підтримання певного суспільного статусу. Також різняться інтереси під час задоволення потреб у: повазі, безпеці та потреб матеріального характеру. Зокрема, інтерес під час задоволення потреби в безпеці спрямований на захист свого життя, забезпечення стабільності умов його існування, від чого залежить забезпечення інших потреб. Інтерес під час задоволення потреби в повазі - на гідне, прихильне ставлення до себе, на захист своєї честі та гідності, а під час задоволення потреб матеріального характеру - на збагачення, на оволодіння певними матеріальними благами.

До вищевикладеного необхідно додати, що важливу роль у процесі формування мотиву відіграють не лише потреби та інтереси, але й потяги та емоції, пережиті особою. Під ними розуміються важкорегульовані особистісні прояви (прагнення), в основному органічного (біологічного) характеру [8, с. 25]. Саме через потяги та емоції в особи можуть сформуватись різні варіанти розвитку подій: пряма і швидка дія; затримки прийняття рішення; неодноразовий перегляд способу дій [8, с. 73]. З викладеного ми робимо висновок, що емоційна направленість жінки може бути пов'язана з формуванням негативного мотиву, який, у свою чергу, призводить до вчинення нею злочину насильницького характеру. Тому, на нашу думку, варто виділити види емоцій, які можуть бути пов'язані з формуванням такого мотиву. Зокрема, ми підтримуємо думку Б.І. Додонова, який сформулював концепцію емоційної спрямованості особистості. Ця концепція відображає десять типів емоцій відповідно до ситуацій, в яких вони виникають [14, с. 521-526]: альтруїстичні емоції; комунікативні емоції; глористичні; праксичні; пугністичні емоції; романтичні емоції; гностичні емоції; естетичні емоції; гедоністичні (егоїстичні) емоції; акізитивні емоції. Концепція емоційної спрямованості особистості Б.І. Додонова є для нас актуальною, оскільки під час нашого дослідження ми зіставимо ці види емоцій, які вплинули на формування негативного мотиву, з мотивами тих жінок, які вчинили злочини насильницького характеру.

Для того, щоб сформувався мотив, особа повинна подолати такий внутрішній «бар'єр», як систему ціннісних орієнтацій. М.Ф. Головатий зазначає: «Ціннісні орієнтації - найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда всією сукупністю його переживань і обмежують значуще для цієї людини від незначущого, несуттєвого. Ціннісні орієнтації формуються у процесі засвоєння особою певного соціального досвіду і проявляються в її цілях, переконаннях, інтересах, тобто в процесі соціалізації» [15, с. 72-73]. Отже, формуючись на основі актуальних потреб, переконань особи, ціннісна орієнтація організовує і спрямовує її суспільну поведінку, обґрунтовує вибір найбільш раціональних шляхів і засобів реалізації своєї поведінки. До того ж слід зазначити, що під час визначення лінії своєї поведінки особа спирається на систему своїх ціннісних орієнтацій, в якій одні цінності розташовуються вище відінших, їм віддається перевага порівняно з іншими, а це, у свою чергу, впливає на мотивацію вчинку, вибір цілей і засобів їх досягнення [8, с. 26]. Зокрема, на думку В.П. Ємельянова, людина, правильно порівнюючи свої потреби зі своїми здібностями й можливостями, намагається володіти саме тим колом цінностей, яке відповідає її дійсному становищу, а від цінностей, які не відповідають її особистісному статусу, вона відмовляється [16, с. 26]. А отже, як робить висновок С.І. Нежурбіда, в кожної людини є свої цінності, система яких визначається індивідуально залежно від її біопсихологічних властивостей [17, с. 380].

З вищевикладеного можна зробити висновок, що відсутність хоча б одного складника (потреб, інтересів, потягів, емоцій, ціннісних орієнтацій) може вказувати на несформованість мотиву, що, у свою чергу, може свідчити надалі про відсутність злочинного поведінкового акту особи. Оскільки всі елементи загалом, на нашу думку, впливають на процес формування мотиву в особи. Для детального аналізу мотивів у жінок ми проаналізували вироки у кримінальних справах Єдиного державного реєстру судових рішень України щодо жінок, які вчинили злочини насильницького характеру. За результатами проведеного аналізу вироків у кримінальних справах за період 2006-2018 років (вибірка - 1208 вироків із 12 334 судових справ Єди-ного державного реєстру судових рішень України) ми робимо висновок, що мотиви у жінок, які вчиняли ці злочини, такі: 1) ревнощі; 2) особисті неприязні відносини; 3) користь; 4) інші мотиви (труднощі матеріального характеру у зв'язку з народженням позашлюбної дитини; помста; душевне хвилювання, яке супроводжувалось численними образами зі сторони потерпілої тощо) [12].

Аналізуючи структуру мотиву жінок, які вчинили насильницькі злочини протягом 2006-2018 років, ми спостерігаємо, що в середньому більшості насильницьких злочинів передував конфлікт, який виникав на ґрунті повсякденних міжособистісних стосунків, які склалися в особистісно-побутовій сфері. Наприклад, в основі більшості злочинів лежали особисті неприязні відносини потерпілого/потерпілої та злочинниці (88 %) (див. рис. 1).

мотивація злочинність жіночий