Роль місцевих органів влади в інституціиному та правовому механізмах розвитку фізичної культури і спорту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Роль місцевих органів влади в інституціиному та правовому механізмах розвитку фізичної культури і спорту в Україні

The role of the local power in the institutional and law mechanism of the development of physical culture and sports in Ukraine

Палюх А.Я.,

докторант кафедри конституційного права та прав людини

Анотація

У статті проаналізовано систему органів публічної влади України, наділених компетенцією, певними повноваженнями в сфері фізичної культури і спорту. Основну увагу приділено поряд з центральними органами влади, місцевим органам влади у даній сфері. їх статус і компетенцію регламентовано Законами України «Про фізичну культуру і спорт» 1993 р., «Основами законодавства України про охорону здоров'я» 1992 р., «Про місцеве самоврядування» 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» 1999 р., Національною стратегією з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація», затвердженою Указом Президента України 2016 р., Державною цільовою соціальною програмою розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 2017 р.

Власне інституційний механізм, на думку автора, не обмежується виключно системою уповноважених органів публічної влади України, уповноваженими в сфері фізичної культури і спорту. Він включає також фізичних і юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність із метою розвитку фізичної культури і спорту, заклади фізичної культури і спорту, інші інституції, організації, об'єднання тощо.

Акцентовано на ролі і важливому значенні обласних і районних державних адміністрацій, місцевих рад, їх виконавчих органів та місцевих голів, інших органів і посадових осіб у становленні та функціонуванні галузі, розвитку різних видів фізичної культури і спорту, зміцнення здоров'я населення і нації загалом. Зазначено про необхідність удосконалення існуючої законодавчої бази, державних гарантій реалізації можливостей для активного заняття фізичною культурою і спортом.

Ключові слова: фізична культура, спорт, інституційний механізм, повноваження, законодавство, місцеві органи влади, місцеве самоврядування.

Abstract

The article deals with the system of public authorities of Ukraine, endowed with competence, specific powers in the sphere of physical culture and sport. The basic attention is given to along with the central authorities and local authorities in this sphere. Their status and competence is regulated by the Laws of Ukraine «On physical culture and sports» 1993, «Fundamentals of Ukrainian legislation on protection of health» 1992, «On local self-government» 1997, «On local State administrations» 1999, National doctrine of development of physical culture and sport, approved by Decree of the President of Ukraine in 2004, the State targeted social program of development of physical culture and sport in the period up to the year 2020, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine in 2017, and others.

Own institutional mechanism, in our opinion, not only the system of authorized public authorities of Ukraine, authorized in the sphere of physical culture and sport. It also includes natural and legal persons who carry out their activities with the purpose of development of physical culture and sport, physical culture and sport, other institutions, organizations, associations, etc.

Has been paid to the role and the important value of regional and district State administrations, local councils and local chapters, other bodies and officials in the formation and functioning of this sector, the development of different kinds of physical culture and sport, the strengthening of the health of the population and the nation as a whole. Noted the need for improvement of the existing legislative framework, the State guarantees the implementation of opportunities for outdoor pursuits, the physical culture and sports.

Key words: physical culture, sports, institutional mechanism, powers, legislation, local authority, local government.

Основна частина

Постановка проблеми та актуальність теми. На сучасному етапі суспільні відносини активно розвиваються, у тому числі це стосується і сфери фізичної культури і спорту. Це та сфера, яка є однією з найближчих до конкретної людини, незалежно від приналежності до громадянства певної держави, вікових, статевих обмежень, соціального чи іншого стану, інших чинників і факторів. Як відомо, на власний розсуд і за певних можливостей, здібностей людина може займатись професійно, для власного задоволення, потреб чи в інший спосіб різними видами фізичної культури і спорту. Не дивлячись на це, активна рухова активність, стан здоров'я людини і нації, так само і загальний рівень забезпечення державою відповідних можливостей та гарантій розвитку фізичної культури і спорту в Україні, є не досконалим.

З огляду на це, постає низка питань, насамперед, у чому причини такого стану, хто винен і які шляхи чи способу виходу з такої ситуації? Порушена проблематика, безумовно, є актуальною і буде ймовірно такою залишатись, ще більш важливим є пошук оптимальних, дієвих та ефективних варіантів їх вирішення.

Мета статті полягає в дослідженні інституцій - ного механізму розвитку фізичної культури і спорту в Україні, а також визначення зокрема ролі місцевих органів влади в такому механізмі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розвиток спортивного права і законодавства в Україні, на жаль, відзначається несистемністю, непослідовністю та вибірковим характером. Це відображається і на стані доктринальних досліджень сфери фізичної культури і спорту. Так, переважно зустрічаються наукові роботи, присвячені управлінським та історичним засадам, державній політиці в галузі фізичної культури і спорту, підготовці кадрів, правовому механізму державного регулювання фізичної культури і спорту, міжнародному спортивному праву тощо. Серед їх авторів слід згадати А. Апарова, І. Гасюк, С. Ліщук, Н. Камінську, О. Мельниченко, М. Саннікову, М. Тіхонову, О. Шевчук та інших.

Водночас особливо у юридичній науці викликають першочерговий інтерес стосовно проблематики ті організаційно-правові та функціональні аспекти, що є визначальними як на законодавчому рівні, так і на рівні правозастосовної практики у сфері фізичної культури і спорту. Це стосується, на переконання автора, у тому числі системи організації та діяльності органів публічної влади, уповноважених на виконання відповідних завдань, функцій держави у даній сфері на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях, їх компетенційних характеристик. Тобто, йдеться про інституційний механізм у сфері фізичної культури і спорту.

Виклад основного матеріалу. У сучасній науковій літературі певні питання розвитку фізичної культури і спорту в Україні стали предметом наукових дискусій та пошуків. Йдеться про роботи, включаючи дисертаційні дослідження, у науці державного управління, фізичного виховання, історії, рідше - у юридичній науці, з питань державної політики в галузі фізичної культури і спорту, правового механізму державного регулювання фізичної культури і спорту, міжнародно - правового регулювання тощо.

Так, О.Р. Шевчук розглядає правовий механізм державного регулювання фізичної культури й спорту, акцентуючи на тому, що як і будь-яка сфера, фізична культура й спорт потребує і отримала належне правового оформлення, яке: 1) надає всій системі фізичного виховання оптимальну керованість, цілеспрямованість і гарантованість; 2) створює умови для розробки довгочасної програми розвитку цієї системи; 3) визначає стабільність ресурсного забезпечення системи фізичного виховання в цілому й на цій основі вдосконалення форм і методів керівництва [1].

Дійсно, ця сфера врегульована законодавчими й підзаконними актами різної юридичної сили. При цьому, якщо у межах галузі спортивного права розглядати загальні, галузеві, підгалузеві й функціональні правові інститути, їх формою вираження є окремі акти представницьких органів й органів державного регулювання, положення й статути, правила й інструкції. Ядром системи законодавства про фізичну культуру, фізичне виховання є правові норми, що виступають субстанцією, первинним елементом системи правового державного регулювання й цілі, завдання, принципи й соціальні функції фізичної культури й спорту, права, обов'язки, компетенцію органів управління, адміністрації й посадових осіб установ і організацій фізичного виховання й спорту тощо [2, с. 82].

У свою чергу, є не цілком достовірним при розгляді правового механізму державного регулювання фізичної культури й спорту визначати особливим предметом правового регулювання фізичне виховання, а не фізкультурно-спортивні відносини або відносини, пов'язані з фізкультурно-спортивною діяльністю суб'єктів. Так само дискусійною є складна комплексна система правового державного регулювання, що вимагає адекватної сукупності нормативно-правових актів і організаційних форм управління. Йдеться, по-перше, про відносини, правове опосередкування яких неминуче в чинність їх особливого юридичного втримування, - правооб - межувальні юридичні відносини (порушення громадського порядку під час проведення спортивних змагань породжує обмежувальні адміністративно - правові відносини). По-друге, відносини, що складаються при державній організації фізичного виховання громадян або при сприянні держави розвитку фізкультурного руху. У цьому випадку О.Р. Шевчук виокремлює відносини, врегульовані нормами права, і відносини неправові, регламентовані соціальними нормами, звичаями, традиціями (відносини між учасниками шахового матчу в основному врегульовані відповідними правилами змагань, тобто носять організаційно-правовий характер. Однак на реальне відношення між шахістами виявляють вплив і морально-етичний норми, і спортивні традиції, що в остаточному підсумку й створює різноманіття спортивних правовідносин). Це свідчить про те, що у сфері фізичної культури й спорту слід уникати зайвого необгрунтованого адміністрування, особливо тих відносин, де не потрібно прямого державного втручання [1].

Не поділяючи ряду позицій згаданого автора стосовного термінологічного апарату дослідження, не заперечую ідею виокремлення відповідного механізму.

Оптимальним було б запропонувати та обґрунтувати поняття механізму розвитку фізичної культури й спорту в Україні як взаємопов'язаної сукупності інституцій, умов, засобів, гарантій, які забезпечували б належне функціонування та розвиток фізичної культури й спорту в Україні.

Його основними складниками можна визначити

1) правовий (чи нормативний) механізм,

2) інституційний механізм.

Навряд чи варто його кваліфікувати як державний правовий механізм, адже, не дивлячись на його існування в межах території конкретної держави, фізкультурно-спортивна, фізкультурно-оздоровча та інша діяльність його суб'єктів, фізкультурно-спортивна реабілітація поширюється і за межі цієї держави.

Загалом роль держави є безсумнівною у розвитку фізичної культури й спорту, так само, як і в інших сферах життєдіяльності людини, суспільства і самої держави. Наприклад, важливим є прийняття Закон України «Про фізичну культуру і спорт» 1993 р. Без цього нормативно-правового акту людина і громадянин навряд чи могли б належним чином реалізувати свої потреби і законні інтереси у досліджуваній сфері. На рівні Конституції України 1996 р. фактично лише у ст. 49 регламентовано поряд із правом кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, обов'язок держави дбати про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечувати санітарно-епідемічне благополуччя [3].

У свою чергу, Закон України «Про фізичну культуру і спорт» 1993 р. визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту. Його ст. 4 врегульовано засади державної політики у сфері фізичної культури і спорту, а за ст. 5 державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування [4].

Загалом до суб'єктів сфери фізичної культури і спорту законодавством віднесено такі групи:

- фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність із метою розвитку фізичної культури і спорту;

- фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени;

- фахівці сфери фізичної культури і спорту;

- заклади фізичної культури і спорту;

- відповідні органи влади.

Відтак, інституційний механізм розвитку фізичної культури й спорту в Україні є досить широкомасштабним і неоднорідним, чітко не визначеним у національному законодавстві України.

У попередніх публікаціях було розглянуто роль центральних органів влади у сфері фізичної культури і спорту в Україні крізь призму їх повноважень [5]. Тому у цій роботі доцільним є аналіз ролі місцевих органів влади у сфері фізичної культури і спорту в Україні, їх компетенційних характеристик, сфер впливу і повноважень, відповідних завдань і функцій.

Якщо у розділі I «Загальні положення» Закону України «Про фізичну культуру і спорт» 1993 р. чітко не згадуються місцеві органи влади та їх роль у сфері фізичної культури і спорту в Україні, то у наступних його розділах, особливо у розділ II «Суб'єкти сфери фізичної культури і спорту» неодноразово підкреслюється їх значення, кореспондуються повноваження і завдання. Зокрема, за ст. 10 засновниками дитячо-юнацьких спортивних шкіл можуть бути: центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування; фізкультурно-спортивні товариства, інші громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості; підприємства, установи, організації України та їх об'єднання; громадяни України… їх фінансування здійснюється за рахунок коштів власника (засновника), відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством. Це стосується і спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, шкіл вищої спортивної майстерності, фізкультурно-оздоровчих закладів, центрів фізичного здоров'я населення, центрів фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю тощо.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості учнів та студентів у здійсненні фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності учнів та студентів, проведенні спортивних заходів, підготовці та участі учнів та студентів у відповідних міжнародних спортивних змаганнях. У свою чергу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості ветеранів фізичної культури і спорту

Органи державної влади сприяють розвитку матеріально-технічної бази Національного олімпійського комітету України, надають Національному олімпійському комітету України фінансову та організаційну допомогу щодо розвитку олімпійського руху.

Органи місцевого самоврядування можуть підтримувати діяльність місцевих осередків Національного олімпійського комітету України та надавати їм фінансову та організаційну допомогу на розвиток олімпійського руху в регіонах (ст. 23 Закону 1993 р.). Також органи місцевого самоврядування можуть підтримувати діяльність місцевих осередків національних спортивних федерацій осіб з інвалідністю та їх спілок, надавати їм фінансову та організаційну підтримку на розвиток паралімпійського і дефлімпійського руху в регіонах (ст. 24 Закону 1993 р.) [4] тощо.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, ст. 32 регламентовано повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту. Так, до сфери виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) та делеговані повноваження. До першої групи віднесено:

1) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально - технічного та фінансового забезпечення;

2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій;

3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених із цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням;

5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності;

6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

7) створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

8) сприяння роботі творчих спілок, національно - культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю;

9) створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку.

Стосовно делегованих повноважень у сфері фізкультури і спорту законодавством передбачено:

- забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів;

- вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та особам з інвалідністю права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах тощо [6].

В інших документах також визначено обсяг повноважень і відповідальності місцевих органів влади у цій сфері. Мається на увазі Укази Президента України «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»; Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту 2004 р.; Державна цільова соціальна програма розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 2017 р. тощо. Наприклад, у Національній стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» Уряд України забезпечує розроблення із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних вітчизняних вчених і міжнародних експертів плану заходів на наступний рік щодо реалізації Національної стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 р.

Обласні, Київська міська державна адміністрації за участю органів місцевого самоврядування щороку забезпечують розроблення та затвердження в місячний строк після затвердження КМУ плану заходів щодо реалізації Національної стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 р. регіональних планів заходів на наступний рік з реалізації зазначеної Національної стратегії, підготовку та оприлюднення звіту про виконання відповідних регіональних планів заходів за попередній рік; здійснюють на відповідній території належну роботу із забезпечення оздоровчої рухової активності; передбачають у відповідних місцевих бюджетах кошти на виконання регіональних планів заходів із реалізації Національної стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» та забезпечувати їх належне фінансування. [7].

Як зазначає О.А. Ніколаєв, незважаючи на політику держави зі створення національної системи фізичної культури і спорту, вона не може утримати у фокусі своєї політики багато аспектів підтримки і зміцнення здоров'я населення. Фізична активність і фізична підготовка населення продовжують залишатися на низькому рівні. Тому управлінські заходи повинні ґрунтуватися на пріоритетності територіального принципу на основі суверенних прав і самоврядування місцевих фізкультурно - спортивних організацій, переорієнтації діяльності регіональних і місцевих фізкультурно-спортивних державних установ і громадських організацій із розвитку спорту вищих досягнень переважно на масовий розвиток фізичної культури, спорту і спортивного туризму [9].

Висновки. Аналіз чинного законодавства у сфері фізичної культури і спорту в Україні дозволяє стверджувати про наявність певної законодавчої основи для розвитку фізичної культури і спорту, розмежування повноважень центральних і місцевих органів влади у цій сфері.

Доцільним є виокремлення правового та інституційного механізму розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Власне інституційний механізм не обмежується виключно системою органів публічної влади України, наділених певним обсягом завдань, повноважень в сфері фізичної культури і спорту. Він включає також фізичних і юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність з метою розвитку фізичної культури і спорту, заклади фізичної культури і спорту, інші інституції, організації, об'єднання тощо.

Фактично рівноцінною з центральними органами влади є роль і значення обласних і районних державних адміністрацій, місцевих рад, їх виконавчих органів та місцевих голів, інших органів і посадових осіб у становленні та функціонуванні галузі, розвитку різних видів фізичної культури і спорту, зміцнення здоров'я населення і нації загалом.

З метою зміцнення гарантій реалізації можливостей для активного заняття фізичною культурою і спортом, залучення широких верств населення різних категорій необхідним є більш активна діяльність владних інституцій, удосконалення існуючої законодавчої бази, підвищення матеріально-фінансового забезпечення даної галузі, а також просвітницька діяльність за участю органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій стосовно важливості оздоровчої рухової активності, фізичного виховання, фізичної культури і спорту.

Список використаних джерел

влада фізичний культура адміністрація

1. Шевчук О.Р Правовий механізм державного регулювання фізичної культури й спорту URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/ 7764/1/ilovepdf_com-189-195.pdf.

2. Базылюк Т.А. Соответствие подготовки специалистов направления «физическое воспитание и спорт» требованиями рынка услуг Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. 2006. №10. С. 81-84.

3. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

4. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р. №3808-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. №14. Ст. 80. URL: http://zakon1.rada.gov.ua.

5. Палюх А.Я. Повноваження центральних органів влади у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Верховенство права. 2019. №2.

6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР URL: http://zakon1.rada.gov.ua.

7. Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»: Указ Президента України №42/2016 URL: http://zakon1.rada.gov.ua.

8. Державна цільова соціальна програма розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1.03.2017 р. №115. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-2017-п.

9. Ніколаєв О.А. Роль держави у розвитку фізичної культури і спорту. Вісн. наук. праць ЧДУ ім. П. Могили. 2012. Вип. 182. Т 194. С. 55-59.

Размещено на Allbest.ru