Дослідження правового змісту забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОГО ЗМІСТУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ І ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Ширшикова Р.М.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

У положеннях наукової статті автор проводить аналіз норм чинного законодавства України в частині визначення поняття та змісту забезпечення громадської безпеки і громадського порядку, наводить думки провідних науковців України та закордонних учених щодо розуміння змісту забезпечення громадської безпеки і громадського порядку та на цій основі пропонує авторське бачення системи заходів забезпечення громадської безпеки і порядку в адміністративному праві України та подає авторське визначення системи заходів забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України. Автор уважає, що громадська безпека і громадський порядок постають як окремі соціально-об'єктивні системи, що складаються з комплексу правових засобів, методів і гарантій, які забезпечують охорону суспільних відносин у сфері громадської безпеки від протиправних посягань, стан захищеності життєво важливих інтересів держави, коли зведена до мінімуму знижена можливість реальних і потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз та забезпечується можливість для прогресивного розвитку особистості й суспільства, а також діяльності спеціальних державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, об'єднань громадян та окремих громадян, уповноважених законом на забезпечення громадської безпеки.

Автор визначає виокремлення таких взаємопов'язаних елементів забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України: кореляційних зв'язків між теорією громадської безпеки і громадським порядком в адміністративному праві України; формування засад управління знаннями у сфері громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України; вироблення алгоритму формування системи громадської безпеки і громадського порядку через виділення складників і встановлення взаємозв'язків між ними, формування системоутворювальних елементів в адміністративному праві України; розроблення моделі системи забезпечення громадської безпеки і громадського порядку та головних напрямів їх функціонування в адміністративному праві України; формулювання засад державної політики у сфері громадської безпеки і громадського порядку як складового елемента політики держави в адміністративному праві України.

Ключові слова: адміністративне право, безпека, правопорядок, громадські місця, громадський порядок, охорона, права, інтереси.

RESEARCH OF LEGAL CONTENT OF ENSURING PUBLIC SECURITY AND PUBLIC ORDER IN ADMINISTRATIVE LAW OF UKRAINE

The provisions of the scientific article analyze the norms of the current legislation of Ukraine in the part of defining the conception and content of ensuring public security and public order, characterize the opinions of leading scientists of Ukraine and foreign scientists concerning comprehension of public security and public order ensuring content and suggest the author's vision of public security and public order ensuring measures system in administrative law of Ukraine and give the author's definition of public security and public order ensuring measures system, which implies distinguishing the following interconnected elements: correlative links between theories of public security and public order in administrative law of Ukraine. The author considers that public security and public order appear as separate socially-objective systems, consisting of a complex of legal means, methods and guarantees that ensure the protection of public relations in the field of public security against unlawful encroachments, the state of protection of vital interests of the state, when minimized the possibility of real and potential internal and external threats and provides an opportunity for the progressive development of the individual and society, as well as the activities of special state bodies, local self-government bodies, public organizations, associations of citizens and individual citizens authorized by law for public safety.

The author notes forming the principles of administrating knowledge in the sphere of public security and public order in administrative law of Ukraine; elaborating algorithm of forming the system of public security and public order by way of separating components and establishing interconnection between them; forming the system of creating elements in administrative law of Ukraine; elaborating system model of ensuring public security and public order and main directions of their functioning in administrative law of Ukraine; formulating state policy principles in the sphere of public security and public order as a component of state policy in administrative law of Ukraine.

Key words: administrative law, security, law and order, public places, public order, protection, rights, interests.

Постановка проблеми. Загальнотеоретичним питанням забезпечення громадської безпеки в юридичній науці присвячено досить уваги, проте проблема правового змісту забезпечення громадської безпеки набуває першочергового значення, оскільки охорона та захист прав людини як найвищої соціальної цінності має багато складників, які визначаються різними галузями права, належать до різних видів юридичної діяльності і відповідальності. Охорона та захист прав людини, законних інтересів держави і суспільства здійснюються різними методами, прийомами і засобами правоохоронної діяльності держави, під якою розуміється правомірний вплив на поведінку людей уповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, виявлення, розслідування, запобігання і припинення порушення прав з обов'язковим додержанням під час здійснення такої діяльності установлених законом процедур.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто зазначити, що визначення правового змісту забезпечення громадської безпеки і громадського порядку були предметом наукового дослідження в окремих працях, проте зазначені питання розглянуто фрагментарно або в межах широкої адміністративно-правової проблематики, але без комплексного підходу. До наукових досліджень з означеної проблематики як вітчизняних, так і іноземних фахівців доцільно віднести праці таких учених: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, А.В. Басова, В.М. Безденежних, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, В.А. Грабельникова, В.С. Гуславського, О.В. Джафарової, Є.С. Додіної, А.М. Долгополова, О.С. Доценка, М.І. Єропкіна, В.Ф. Захарова, Д.С. Каблова, РА. Калюжного, А.П. Клюшніченка, Я.М. Когута, Ф.Е. Колонтаєвського, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, В.А. Ліпкана, В.П. Нагребельного, М.І. Панова та інших.

Постановка завдання. У положеннях наукової статті ставимо за мету подати авторське визначення забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України через виконання завдань, а саме: провести аналіз норм чинного законодавства України в частині визначення поняття та змісту забезпечення громадської безпеки і порядку; охарактеризувати думки провідних науковців України та закордонних учених щодо розуміння змісту забезпечення громадської безпеки і порядку; запропонувати авторське бачення системи заходів забезпечення громадської безпеки і порядку в адміністративному праві України.

Виклад основного матеріалу

громадська безпека порядок законодавство

Термін «громадська безпека і порядок» досить часто вжито в чинних нормативних актах, наприклад у Кодексі України про адміністративні правопорушення, законах України «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону». Аналізуючи положення вищезазначених нормативних актів, приходимо до розуміння, що громадська безпека і порядок - це захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації та захисту національних інтересів від впливу загроз.

Положення ч. ч. 4, 5 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» визначають, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, призначеним для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з іншими органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону України, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, організованих злочинних груп та організацій [1].

У сучасній юридичній літературі є різні позиції щодо тлумачення громадської безпеки та порядку, що підтверджує неоднозначність цього питання. Ґрунтовне дослідження суті й значення громадської безпеки і порядку як об'єкта адміністративно-правової охорони вимагає вивчення та аналізу її змісту, правової бази, реальних гарантій забезпечення та адміністративно-правових заходів захисту.

Ф.Е. Колонтаєвський пропонує розуміти під громадським порядком систему суспільних відносин, що виникають та існують здебільшого в громадських місцях. Така система, на його думку, ґрунтується на дотриманні норм права й інших соціальних норм, спрямованих на забезпечення особистої безпеки громадян і громадської безпеки, створення сприятливих умов для нормального функціонування підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань. Таке поняття громадського порядку відповідає потребам створення нормативних правових умов для праці та відпочинку людей, заснованих на дотриманні прав і свобод людини й громадянина, повазі до їх честі, гідності, соціальної моралі [2].

В.П. Нагребельний зазначає: «Громадський порядок - урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, поважання честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Сферу громадського порядку становлять переважно відносини, що виникають і розвиваються у громадських місцях, до яких належать насамперед місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб» [3, с. 632].

І.П. Голосніченко та Я.Ю. Кондратьєв визначають поняття громадської безпеки як стан захищеності громадянського суспільства, що характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров'я людей, для їх спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження матеріальних цінностей [4, с. 58].

О.П. Коренєв зазначає, що під громадською безпекою необхідно розуміти врегульовану правовими нормами систему суспільних відносин, що забезпечує особисту безпеку, громадський спокій, сприятливі умови для праці та відпочинку громадян, нормальне функціонування державних органів, громадських об'єднань, підприємств, установ і організацій від загрози злочинних та інших протиправних діянь, порушення порядку користування джерелами підвищеної небезпеки, предметами і речовинами, вилученими із вільного цивільного обігу, явищ негативного техногенного і природного характеру, а також особливих обставин. До сфери громадської безпеки належать суспільні відносини, пов'язані з дотриманням правил, що забезпечують безпеку дорожнього руху та пішоходів; правил проведення будівельних і ремонтних робіт у громадських місцях, правил протипожежної безпеки; правил боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями, правил користування предметами, які підпадають під ліцензійно-дозвільну систему (правил придбання, зберігання та перевезення вогнепальної зброї, вибухових матеріалів). Громадська безпека залежить від низки інших чинників, зокрема від стану правопорядку, благоустрою населених пунктів, устаткування об'єктів життєзабезпечення [5].

Вважаємо, що громадська безпека і громадський порядок постають як окремі соціально-об'єктивні системи, що складаються з комплексу правових засобів, методів і гарантій, які забезпечують охорону суспільних відносин у сфері громадської безпеки від протиправних посягань, стан захищеності життєво важливих інтересів держави, коли зведена до мінімуму знижена можливість реальних та потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз та забезпечується можливість для прогресивного розвитку особистості й суспільства, а також діяльності спеціальних державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, об'єднань громадян та окремих громадян, уповноважених законом на забезпечення громадської безпеки. Охорону громадської безпеки та громадського порядку визначають і як діяльність спеціально уповноважених органів державної влади щодо забезпечення якісної захищеності суспільних відносин, прав і законних інтересів особистості, суспільства й держави.

На нашу думку, саме забезпечення громадської безпеки і порядку здійснюється шляхом використання системи соціальних, економічних, організаційних, правових заходів, що створюють базу для її підтримки, тобто правовий зміст забезпечення громадського порядку полягає в комплексності безпекового законодавства, яке регулює громадську безпеку та порядок. Причому до структури цієї правової системи входять норми різних галузей права - адміністративного, конституційного, трудового та інших. Доцільним є ухвалення систематизуючого нормативно-правового акта на рівні закону, у якому були б об'єднані всі правові норми різних галузей права щодо реалізації державної політики у сфері громадського порядку державної політики громадської безпеки (безперечно, крім кримінального, оскільки саме цією галуззю передбачаються покарання за порушення громадських безпеки та порядку).

Варто погодитись із В.Г. Фатхутдіновим, що забезпечення громадської безпеки пов'язане з наявністю комплексу правових норм, які створюють базу для її підтримки, тобто правовий зміст забезпечення громадської безпеки полягає в комплексності безпекового законодавства, яке регулює громадську безпеку [6]. У сучасних умовах перегляду правових підходів до правового розвитку держави необхідність дослідження правового простору безпеки та правопорядку зумовлена передусім тим, що він є глобальною, комплексною, інтегральною категорією, яка відображає всі сфери життєдіяльності суспільства та цілісну правову дійсність. Правовий безпековий простір є формою існування і державного розвитку загалом. Він здійснює характерологічний вплив на зміни в суспільстві, удосконалення законодавчого процесу, підвищення ефективності правового регулювання, формування суспільної та індивідуальної правосвідомості, спрямованої на реалізацію національних цінностей.

Громадська безпека має особливе значення саме тоді, коли громадський порядок фактично вже є метою національної безпеки у внутрішній сфері.

Доцільно погодитись із М.І. Пановим, що найважливішим елементом у структурі поняття громадської безпеки має бути система гарантій самого права, а також наявність захищеності особи й суспільства [7, с. 4]. Тому вважаємо, що такі правові явища, як громадська безпека і громадський порядок, слід розглядати крізь такі напрями: 1) стан захисту; 2) система суспільних відносин; 3) система органів і засобів; 4) сукупність прав і свобод; 5) системний феномен; 6) кореляція громадської безпеки через громадський порядок.

Сьогодні, попри зміну контексту безпеки, підвищення ролі та значення громадської безпеки і порядку як невіддільного складника адміністративного права України, здебільшого наслідують застарілу формулу, за якої громадська безпека продовжує інтерпретуватися як: 1) система заходів охорони громадського порядку; 2) система заходів держави, що унеможливлюють появу небезпеки для особи, суспільства та держави, які створюють у громадян відчуття захищеності.

Доцільно зауважити, що в сучасному суспільстві явно прослідковуються загрози, які виникають у сфері дотримання громадської безпеки і громадського порядку, урегульовані також статтями Кодексу законів України про працю, які стосуються управління транспортними засобами, а також у сферах торгівлі, громадського харчування, послуг, фінансів і підприємницької діяльності.

Проте більшість правопорушень, які безпосередньо передбачають порушення громадської безпеки і громадського порядку, виділено в главі 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До них, зокрема, належать: дрібне хуліганство (ст. 173), поширювання неправдивих чуток (ст. 173¹), вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (ст. 173²), булінг (цькування) учасника освітнього процесу (ст. 173³), стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175), куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (ст. 175¹), розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178), порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування (ст. 180), азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (ст. 181), зайняття проституцією (ст. 181¹), порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст. 182) [8]. На нашу думку, окремі правопорушення з наведеного переліку не повною мірою стосуються громадської безпеки і громадського порядку, а лише впливають на її рівень опосередковано. Проте зауважимо, що в законодавчому порядку питання, пов'язані з охороною громадського порядку й забезпеченням громадської безпеки, включені до низки нормативних актів, усі вони певною мірою спрямовані на охорону громадського порядку та громадської безпеки, проте зазначені в них поняття згадуються побіжно і не є ключовими.

Здійснений аналіз дає змогу констатувати, що визначення поняття «громадська безпека» у цих нормах відсутнє, натомість у кожному з них закладено певні напрями щодо дотримання правил поведінки фізичних та юридичних осіб у суспільстві й забезпечення громадської безпеки.

Проте досить широко терміни громадської безпеки та громадського порядку застосовано в численних нормативних актах: указах, наказах, інструкціях, положеннях, вказівках тощо. Наприклад, в Указі Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015 затверджено Стратегію національної безпеки України [9], в якій також неодноразово згадуються терміни «громадська безпека» та «громадський порядок», проте чіткого визначення не подано.

Висновки

Водночас розгляд поняття громадської безпеки та громадського порядку свідчить про необхідність уточнення їх змісту й сутності, які хоча донині й не визначені на законодавчому рівні, проте досліджені в юридичній літературі.

Аналізуючи питання правового змісту громадської безпеки і порядку в Україні, зокрема такого аспекту, як легітимація поняття «громадська безпека» і «громадський порядок», доходимо таких висновків:

1) категорії громадської безпеки і громадського порядку в Україні законодавчо не визначено. Тлумачити їх можна лише опосередковано, через опис основних ознак, які їх становлять;

2) рівень і система забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в країні не відповідає сучасному рівню загроз, тож актуалізується потреба в доповненні Стратегії національної безпеки України розділами, що стосуються забезпечення громадської безпеки і громадського порядку;

3) загрози, які виникають у сфері громадської безпеки і громадського порядку, потрібно детально проаналізувати і на основі такого аналізу підготувати зміни й доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

4) окрему увагу має бути приділено правовому забезпеченню організації забезпечення громадської безпеки і громадського порядку як із боку державних органів, так і недержавних організацій.

Пропонуємо розглядати систему заходів забезпечення громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України через виокремлення таких взаємопов'язаних елементів:

- кореляційних зв'язків між теорією громадської безпеки і громадським порядком в адміністративному праві України;

- формування засад управління знаннями у сфері громадської безпеки і громадського порядку в адміністративному праві України;

- вироблення алгоритму формування системи громадської безпеки і громадського порядку через виділення складників і встановлення взаємозв'язків між ними, формування системоутворювальних елементів в адміністративному праві України;

- розроблення моделі системи забезпечення громадської безпеки і громадського порядку та головних напрямів їх функціонування в адміністративному праві України.

- формулювання засад державної політики у сфері громадської безпеки і громадського порядку як складового елемента політики держави в адміністративному праві України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. (у редакції 08.07.2018 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 (дата звернення: 12.06.2019).

2. Колонтаевский Ф.Е. Организационные основы охраны общественного порядка в современных условиях: научн. докл. ... д-ра юрид. наук. Москва,1996. С. 9-13.

3. Юридична енциклопедія / за ред. В.П. Нагребельного. Київ : УРЕ ім. М. Бажана, 1998. Т 1.800 с.

4. Голосніченко І.П., Кондратьєв Я.Ю. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Київ : МАУП. 1995. 177 с.

5. Міжнародна міліцейська енциклопедія / за ред. О.П. Коренєва. Київ, 2003. Т 1.280 с.

6. Фатхутдінов В.Г Громадська безпека з позицій аксіологічного підходу. Глобальна організація союзницького лідерства. 2015. № 2. С. 177-187.

7. Панов М.І., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) Вісник Академії правових наук України. Харків, 2000. № 3 (22). С. 10-16.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х. URL: http://zako№4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 12.06.2019).

9. Указ Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 р. «Про Стратегію національної безпеки України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/287/2015#n7 (дата звернення: 12.06.2019).

Размещено на Allbest.ru