Порушення державного кордону як об’єкт криміналістичного дослідження

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Науково-дослідний відділ

Порушення державного кордону як об'єкт криміналістичного дослідження

Літвін Ю.І., заступник військового

прокурора Західного регіону України

Балан М.В., к.ю.н., доцент, с.н.с.

Анотація

У статті розглянуто проблемні питання криміналістичного забезпечення розслідування порушень державного кордону України в сучасних умовах. Проведено аналіз стану злочинності на державному кордоні, виділено особливості й визначено її організовані форми, особливо стосовно функціонування через територію України каналів нелегальної міграції. Визначено, що стан прикордонної безпеки та ефективність системи її функціонування значною мірою залежить від криміналістичного забезпечення розслідування порушень державного кордону. Наголошено, що зміни в законодавстві як реакція на загрози недоторканності державного кордону України викликають необхідність відповідного наукового забезпечення як самої науки, так і практики суб'єктів протидії його порушенням. Звернуто увагу на той факт, що в основі розроблення криміналістичної характеристики злочинів як елемента відповідної методики розслідування лежить криміналістична класифікація злочинів. Однак питання розроблення криміналістичної класифікації злочинних порушень державного кордону залишилося поза увагою вчених. Доповнено Кримінальний кодекс України ст.332-2 у зв'язку з відсутністю достатньої практики розслідування злочинів цього виду на сучасному етапі розроблення прогностичної моделі методики розслідування та її складників, доцільністю творчого використання напрацювань у сфері протидії злочинам проти основ національної безпеки, методики розслідувань за чинними та декриміналізованими в минулому статтями сфери захисту державного кордону. Указано окремі підходи до особливостей складів злочинів і їх криміналістичних чинників, які доцільно врахувати під час розроблення криміналістичної класифікації. Запропоновано складники криміналістичної класифікації незаконного переправлення осіб через державний кордон, які доцільно було б покласти в основу криміналістичної характеристики та методики розслідування.

Ключові слова: державний кордон, злочинна діяльність, нелегальна міграція, порушення державного кордону, незаконне переправлення осіб через державний кордон, криміналістичне забезпечення, криміналістична класифікація, криміналістична характеристика, методика розслідування.

Annotation

Violation of the state border as an object of criminalistic research

The article deals with the problematic issues of forensic support of investigation of violations of the state border of Ukraine in modern conditions. An analysis of the state of crime at the state border was made, features were identified and its organized forms were identified, especially regarding the operation of illegal migration channels through the territory of Ukraine. It has been determined that the state of border security and the effectiveness of its system of operation depend to a large extent on the forensic support of investigation of violations of the state border. It is emphasized that the changes in the legislation, as a reaction to the threats to the inviolability of the state border of Ukraine, cause the need for appropriate scientific support for both the science itself and the practice of subjects to counter its violation. The article draws attention to the fact that the forensic classification of crimes is at the heart of the development of the forensic characteristics of crimes, as an element of the appropriate investigation methodology. However, the issue of developing a forensic classification of criminal violations of the state border has remained unaddressed by scientists. Addendum to the Criminal Code of Ukraine st. 332-2 in connection with the lack of sufficient practice of investigating crimes of this type at the present stage of development of the prognostic model of the methodology of investigation and its components, the expediency of creative use of studies in the field of counteracting crimes against the bases of national security, methods of investigations by acting and decriminalized articles in the field of state border protection in the past. Specific approaches to the features of crime warehouses and their forensic factors, which should be considered in the development of forensic classification, are indicated. The components of the forensic classification of illegal smuggling of persons across the state border are proposed, which would be appropriate to lay the basis of forensic characteristics and methods of investigation.

Key words: state border, criminal activity, illegal migration, violation of the state border, illegal transfer of persons across the state border, forensic security, forensic classification, forensic characteristics, methods of investigation.

Становлення нашої держави свідчить, що на всіх її етапах історичного розвитку захисту кордонів приділялась належна увага [1-3]. Однак реальність сучасних загроз територіальній цілісності нашої країни в умовах «гібридної війни», діяльність організованих злочинних формувань, у тому числі транснаціонального характеру, суттєво впливають на стан прикордонної безпеки, ефективність функціонування якої значною мірою залежить від криміналістичного забезпечення розслідування порушень державного кордону України (далі - ДКУ). Зміни в законодавстві як реакція на загрози недоторканності ДКУ викликають необхідність відповідного наукового забезпечення як самої науки, так і практики суб'єктів протидії його порушенням. Аналіз злочинної діяльності на державному кордоні, практики її протидії свідчать про нагальну потребу вдосконалення криміналістичного забезпечення розслідування відповідно до сучасних потреб, зокрема методик розслідування порушень державного кордону, які мають ґрунтуватись на криміналістичних характеристиках типових порушень ДКУ. У зв'язку з цим потребує розроблення відповідна криміналістична класифікація, яка б узгоджувалася з кримінально-правовою характеристикою порушень ДКУ Парадигма розслідування, що ґрунтується на новому Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року (далі - КПК), потребує корегування й самої структури як загальної методики розслідування злочинів, так і видових методик розслідування порушень державного кордону. Криміналізація діянь, передбачених ст. 332 Кримінального кодексу України (далі - ККУ), також потребує накопичення й систематизації практики розслідування, аналізу та адаптації методик розслідування злочинів за ст.332 ККУ та декриміналізованою ст. 331 КК України, розроблення на теперішньому етапі основ відповідної методики розслідування й подальшого її вдосконалення на підставі слідчої практики.

Методологічну основу статті становлять праці вчених нашої держави та інших країн, які присвятили роботи дослідженню проблем криміналістичного забезпечення протидії злочинності, у тому числі пов'язаної з порушенням державного кордону, а саме: В.І. Алєксейчук, В.П. Бахін, Л.В. Дорош, А.В. Іщенко, Л.Ю. Капітанчук, М.П. Климчук, Ю.І. Літвін, О.І. Онисько, І.Б. Похіла, А.М. Притула, В.В. Пясков- ський, О.С. Саїнчин, В.О. Сич, А.З. Сорока, В.В. Федосєєв, Ю.М. Чорноус та інші [4-14].

Мета статті полягає у визначенні місця криміналістичної класифікації злочинних порушень ДКУ як основи криміналістичної характеристики та методики розслідувань посягань на недоторканність ДКУ.

У зв'язку з появою нових деліктів і зміною традиційних, на думку Є.П. Іщенка, постає питання, як зробити всі статті Кримінального кодексу працюючими. Якщо стаття модернізована, необхідно уточнення відповідної методики розслідування. В іншому випадку численні статті Кримінального кодексу залишаться «мертвими», а особи, які вчинили передбачені ними злочини, непокарані [15].

У сучасних наукових працях, як правило, констатується (з певними редакційними особливостями), що в предмет криміналістики входять дві групи закономірностей - механізм учинення злочинів і їх відображення в навколишньому середовищі та закономірності, що проявляються в діяльності з розкриття злочинів і запобігання їм [16]. Злочин криміналістів цікавить не загалом, не як складне соціальне явище, а як протиправна діяльність, як акт людської поведінки, об'єктом криміналістики є функціональний бік злочину, тобто криміналістику цікавить тільки частина системи «злочинна діяльність» - її відображення (відбитки, уявні образи) [17, с. 40-41], її механізм [18, с. 33], який являє собою систему взаємопов'язаних елементів, унаслідок чого утворюється «слідова картина», яку слідчий пізнає під час розслідування конкретного злочину [19, с. 41]. На думку В.П. Бахіна, злочинна діяльність повною мірою відповідає визначенню діяльності як активного впливу соціального суб'єкта на об'єкт, що здійснюється за допомогою певних засобів (методів, прийомів, знарядь) для досягнення мети, яку ставить суб'єкт. А тому боротьба зі злочинністю вимагає якраз вивчення злочинної діяльності як соціального явища й фактора життєдіяльності злочинності, а не тільки окремих її складників - злочинних актів [20, с. 36]. В.В. Тіщенко вважає, що злочинна діяльність як об'єкт криміналістики являє собою заздалегідь сплановану систему дій особи, а нерідко організованої групи осіб із підготовки, вчинення та приховування серії злочинів для досягнення постійних результатів і розраховану на досить тривалий період їхньої життєдіяльності. криміналістичний злочинність державний кордон

Злочинність детермінує механізм учинення злочинів, їх слідову картину та, відповідно, діяльність щодо протидії їй. Слідчий, стикаючись безпосередньо з механізмом злочинної діяльності, пов'язаної з порушенням ДКУ, повинен ураховувати й зміни в ній як соціальному явищі (напрями та маршрути потоків нелегальної міграції, її види, сезонність і географію, що мають місце на момент конкретного розслідування порушення ДКУ, особливості (зміни) тактики злочинної діяльності переправників нелегальних мігрантів через ДКУ тощо). Стан злочинності на ДКУ свідчить про те, що, крім «неорганізованих», поодиноких порушників ДКУ, протягом значного часу через територію України функціонують канали нелегальної міграції, початок яких - країни-реципієнти близького та далекого зарубіжжя. Сьогодні не існує єдиного розуміння щодо визначення поняття «незаконна (нелегальна) міграція» серед науковців і правоохоронців як в Україні, так і на міжнародному рівні. На думку окремих авторів, нелегальна (незаконна) міграція - це незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, у разі використання підроблених документів, візи (або без візи), самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країни без належного дозволу компетентних державних органів [22]. Відповідно до Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, обмеження каналів нелегальної міграції як ефективний засіб їй запобігання можливе шляхом розширення можливостей відповідних органів державної влади та забезпечення міжвідомчої співпраці. Із цією метою необхідно послідовно впровадити ефективну методологію виявлення нелегальної міграції всередині держави, аналіз ризиків (звітування відповідних органів державної влади й аналіз на регіональному та центральному рівнях), а також розслідування справ про організовану нелегальну міграцію [23]. Нелегальна міграція як складне правове явище не врегульоване в законах України, зокрема й у ККУ та Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Не існує і єдиного державного органу, котрий би мав відповідний обсяг повноважень для здійснення ефективної протидії незаконній міграції [24, с. 204]. У криміналістичному аспекті сутністю організованої злочинності є така злочинна діяльність, що здійснюється злочинними організаціями та характеризується як особливий вид кримінального промислу злочинних організацій, що мають відповідні поставленим злочинним цілям структуру, внутрішню організацію, управління й зовнішні зв'язки (у тому числі й корумповані). Від рівня організації злочинних організацій, а також від сфери їхньої діяльності залежать і способи вчинення злочинів учасниками цих формувань. Чим вищий рівень організації співтовариства, тим витонченіші й ефективніші ці способи [25].

Так, у 2015 році Державною прикордонною службою України (далі - ДПСУ) викрито 63 організовані групи, затримано 66 організаторів і пособників переправлення нелегальних мігрантів, судами винесено 27 обвинувальних вироків. Загальна кількість нелегальних мігрантів, затриманих за спробу незаконного перетинання ДКУ, у 2016 році становила 1040, у 2017 році - 898 осіб. У 2017 році 92% (831 особа) нелегальних мігрантів затримувалися поза пунктами пропуску. Основні маршрути незаконного переправлення нелегальних мігрантів поза пунктами пропуску до країн ЄС проходили через Закарпатську й Львівську області та на ділянках Харківської, Сумської й Чернігівської областей поза пунктами пропуску з території РФ. Під час переправлення нелегальних мігрантів на каналах міжнародного сполучення використовуються дійсні паспортні документи, українські візи, які видані на запрошення підставних приватних осіб, неіснуючих приватних і «державних» підприємств; підроблені запрошення навчальних закладів, туристичні ваучери; підроблені (чужі) паспорти, посвідки на постійне проживання (тимчасове перебування в Україні), підроблені (недійсні) відмітки ДПСУ; режим безвізового порядку в'їзду в Україну; схема «транзитного проїзду через Україну» в пунктах пропуску для повітряного сполучення зі зміною в транзитній зоні аеропорту, після прибуття в Україну, напрямку руху на рейси європейського сполучення та використанням нових (підроблених) паспортних документів, віз європейських країн. Поза пунктами пропуску нелегальні мігранти переправляються (як в Україну, так і з України) незначними групами (2-3 особи) як самостійно (за допомогою топографічних карт, мобільних терміналів і GPS навігаторів), так і в супроводі пособників з числа місцевих мешканців прикордонних районів або представників іноземних діаспор. Водночас відмічається тенденція до збільшення чисельності груп нелегальних мігрантів до 10-20 осіб. Загальні тенденції загроз нелегальної міграції у 2017 році характеризувалися практичним припиненням функціонування каналів переправлення нелегальних мігрантів з Афганістану та спадом активності нелегальної міграції громадян Грузії до Словаччини, з Сирії та Туреччини - до Угорщини; активізацією нелегальної міграції до Словаччини громадян В'єтнаму, Індії, Сирії, Туреччини і зростанням ризиків незаконного переправлення в Україну нелегальних мігрантів з В'єтнаму, Бангладеш та Індії поза пунктами пропуску з території РФ [26]. Протягом 2018 року ДПСУ виявлено 3000 кримінальних і 77000 адміністративних правопорушень; 161 порушення повітряного простору з перетином державного кордону; 1006 осіб з підробленими документами та 100 - із чужими; затримано 3268 нелегальних мігрантів за порушення прикордонного законодавства, з них - 1129 осіб за незаконне перетинання державного кордону, 2084 особи за порушення правил перебування; відмовлено у в'їзді 4646 потенційним нелегальним мігрантам [27]. За статтею 332 ККУ за січень 2018 - січень 2019 років обліковано 351 кримінальне правопорушення [28], а за період із 1 січня по 1 серпня 2019 року винесено 17 вироків [29]. Однак серед факторів, які не сприяють своєчасному задоволенню потреб практиків у відповідному криміналістичному забезпеченні, вважаємо за необхідне визначити такі: зміни в кримінальному процесуальному та кримінальному законодавстві (декриміналізація ст. 331 ККУ, нова редакція ст. 332 ККУ, криміналізація незаконного перетинання ДКУ (ст. 332² ККУ) [30]). Декриміналізація «товарної контрабанди» не мінімізувала кількість порушень ДКУ (поза пунктами пропуску) «контрабандистами», так як в основному незаконне переправлення тютюнових виробів спільномірно за прибутком із незаконним переправленням нелегальних мігрантів. Із незаконним перетинанням ДКУ (ст.ст. 332, 332² ККУ) у сукупності вчинюються злочини, які передбачені ст. ст. 110, 111, 114, 149, 201, 204, 305, 358, 419 ККУ та іншими. У зв'язку з цим криміналістичне забезпечення протидії злочинності на ДКУ не встигає за потребами практики.

Криміналістичні знання та знання інших наук інтегруються в методиці розслідування злочинів, основне призначення якої полягає в розробленні й ефективних наукових рекомендацій щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування злочинів. Важлива роль у розробленні й застосуванні методик розслідування належить криміналістичній класифікації злочинів, під якою розуміється їх систематизація за криміналістично значущими підставами, що сприяє формуванню криміналістичних характеристик злочинів і розробленню окремих криміналістичних методик [31, с. 9]. У криміналістичній класифікації враховуються такі ознаки, які істотно впливають на специфіку здійснення, а саме на його організацію і планування, висунення слідчих версій, визначення типових слідчих ситуацій і систем слідчих дій і заходів щодо їх розв'язання [32, с. 161]. її значення в теоретичному аспекті полягає в тому, що вона є необхідною умовою пізнання злочинів і сприяє розробленню криміналістичної характеристики відповідних категорій (груп, видів) злочинів, установленню певних критеріїв для диференціації окремих криміналістичних методик, їх систематизації, удосконаленню та розвитку. У практичному аспекті її значення - у створенні відповідного підґрунтя для розроблення наукових рекомендацій та окремих криміналістичних методик різного рівня, для забезпечення потреб практичних працівників у відповідних слідчих ситуаціях. Криміналістична класифікація злочинів зумовлює розроблення новітнього «продукту» криміналістики й адаптацію наукових криміналістичних рекомендацій до практики застосування [33].

Система класифікації злочинів складається з двох підсистем: кримінально-правової класифікації, побудованої за родами, видами, складами та способами вчинення злочинів, а також за об'єктивними й суб'єктивними ознаками, які містяться в кримінально-правових нормах, а також криміналістичної класифікації злочинів, в основі якої лежить кримінально-правова класифікація. Основу криміналістичної класифікації злочинів мають становити два взаємопов'язані критерії - кримінально-правовий, що визначає нормативну сутність класифікації, передбаченої законом, і криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення й розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення та приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети й мотивації злочинних дій тощо [34]. У практичній діяльності спочатку варто застосовувати кримінально-правовий критерій, а вже після - криміналістичний як деталізацію та доповнення до попереднього [35, с. 308].

Визнаючи криміналістичну класифікацію злочинів, пов'язаних із посяганням на недоторканність ДКУ, як основу для розроблення відповідних криміналістичних характеристик і методик розслідування порушень ДКУ, відмічаємо, що це питання залишилось поза увагою вчених.

Пропонуючи певні підходи до систематизації криміналістичної класифікації злочинів, пов'язаних із порушенням ДКУ, ми виходимо з такого:

1) порушення (незаконне перетинання) ДКУ може вчинятися як діяння, передбачені ст.ст. 332, 332 ККУ;

2) незаконне переправлення осіб ДКУ як злочин (ст. 332 ККУ) може вчинятись як:

- незаконне перетинання ДКУ суб'єктом злочину одночасно з особами (нелегальними мігрантами) - «фізичне переправлення»;

- «інтелектуальне (віртуальне)» переправлення ДКУ має місце, коли суб'єкт злочину виступає як пособник (керівник, організатор) переправлення без особистого фізичного перетинання ДКУ;

- у діянні суб'єкта злочину поєднане «фізичне та інтелектуальне» перетинання;

3) особи, яких переправляють через ДКУ, є суб'єктами адміністративного проступку (ст. 204¹ КУпАП) і свідками (потерпілими) відповідного кримінального провадження;

4) порушник ДКУ як суб'єкт злочину (ст. 332 ККУ) - спеціальний суб'єкт, безпосередньо фізично перетинає ДКУ (загальна ознака), та додаткові - представник підрозділу збройних сил чи інших силових відомств держави - агресора та ін.;

5) слідова картина в разі незаконного перетинання ДКУ є відображенням механізму дії суб'єктів різних правопорушень (кримінальних, адміністративних) і різних процесуальних проваджень, а тому в разі порушення ДКУ насамперед в умовах неочевидності необхідно виходити з того, що мало місце кримінальне правопорушення (ч.2 ст.9 КУпАП);

6) у разі «інтелектуального» переправлення осіб через ДКУ діяння порушників ДКУ - це об'єктивація умислу пособника (керівника, організатора), а тому перетинання ДКУ нелегальними мігрантами - це «інструмент, засіб» посягання на недоторканність ДКУ, реалізація його мети (збігається з метою нелегальних мігрантів). У цьому випадку місце незаконного перетинання ДКУ виступає як місце події, яке не збігається з місцем учинення злочину, а тому дослідження слідової картини має здійснюватися в ході С(Р)Д огляду місця події (ОМП) у т.ч. й до внесення відомостей в ЄРДД (ч.3 ст.214 КПК);

7) безпосереднє перетинання ДКУ групою нелегальних мігрантів (незалежно від кількості) передбачає наявність серед них «лідера, ведучого», у т. ч. із числа самих нелегальних мігрантів, який у будь-якій формі керує (узгоджує) поведінку решти порушників ДКУ, у його діянні є ознаки злочину - пособника (ст.332 ККУ), а тому на першочерговому етапі розслідування дослідження слідової картини порушення ДКУ має здійснюватися лише відповідно до вимог КПК України, зокрема, проведенням огляду місця події.

З урахуванням викладеного пропонуємо таку криміналістичну класифікацію злочинів, передбачених ст.332 ККУ, залежно від:

- особливостей об'єкта посягання - системи, стану, способів і засобів охорони ДКУ,

- характеристики особи злочинця: особа - пособник, керівник, організатор (фізичне, інтелектуальне переправлення), спеціальний суб'єкт (службова особа, яка використала службове становище), група осіб (попередня змова), організована група;

- характеристики осіб, яких переправляють через ДКУ: країна походження, соціально-демографічні характеристики, наявність діаспори в Україні та зв'язок із нею, час перебування (адаптації) в Україні, їх кількість, повторність порушень ДКУ;

- способу підготовки, вчинення та приховування злочину в разі «інтелектуального» переправлення та його зв'язок зі способом перетинання ДКУ нелегальними мігрантами; способу підготовки, вчинення та приховування злочину в разі «фізичного» переправлення;

- суб'єктивної сторони злочину - прямий умисел; прямий умисел і корисливий мотив.

Ця класифікація не є вичерпною, однак, на нашу думку, має становити основу розробки відповідної криміналістичної класифікації порушень ДКУ, криміналістичної характеристики та видової методики розслідування. А під час розроблення міжвидової методики розслідувань криміналістична класифікація порушень ДКУ має додатково включати складники криміналістичної класифікації інших злочинів, зокрема передбачених ст. ст. 149, 201, 204, 305, 419 ККУ тощо.

Практика розслідування діянь, які криміналізовані в ст.332 ККУ, з 18 жовтня 2018 року дотепер досить незначна, а тому не дає можливості її використання щодо внесення пропозицій з розроблення відповідної криміналістичної класифікації, криміналістичної характеристики та методики розслідування. Однак уважаємо, що при цьому на початковому етапі їх розроблення можуть бути використані певні наукові доробки та практика розслідувані порушень ДКУ за ст.ст.75 ККУ (1960), ст.331 ККУ (до їх декриміналізації), а також інших окремих злочинів, зокрема проти основ національної безпеки.

Погоджуючись із формулюванням наукового значення криміналістичної класифікації злочинів В.О. Гусєва [36, с. 155] і виділяючи її особливості щодо порушень ДКУ, вважаємо, що на:

- загальнотеоретичному рівні криміналістична класифікація порушень ДКУ сприяє відмежуванню криміналістичних знань про злочинні порушення ДКУ від інших знань - кримінально-правових, кримінологічних і кримінально-процесуальних; виявленню взаємозв'язків криміналістики з іншими науками кримінально-правового циклу;

- на техніко-криміналістичному рівні сприяє активному використанню спеціальних знань у виявленні й розслідуванні порушень ДКУ та цілеспрямованому комплексному застосуванню техніко- криміналістичних методів, прийомів з урахуванням класифікації злочинних порушень ДКУ за способами їх учинення та залишеними слідами;

- тактико-криміналістичному рівні криміналістична класифікація сприяє розробленню наукових рекомендацій із тактики слідчих дій з урахуванням класифікацій суб'єктів, соціально-демографічної та інших характеристик порушників ДКУ (нелегальних мігрантів) тощо;

- на методичному рівні криміналістична класифікація порушень ДКУ необхідна для розроблення методичних рекомендацій із їх розслідування та запобігання їм.

Сучасні загрози прикордонній безпеці, у т.ч. недоторканності ДКУ, вимагають удосконалення криміналістичного забезпечення протидії функціонуванню каналів нелегальної міграції, а також підривній діяльності в умовах «гібридної» війни РФ проти нашої країни. Дослідження криміналістичних аспектів порушень ДКУ на фоні суттєвих змін у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві свідчить про нагальну потребу розроблення криміналістичної класифікації злочинних посягань на недоторканність ДКУ як основи для вдосконалення криміналістичних характеристик і відповідних методик розслідування.

Список використаних джерел

1. Сорока А.З. Незаконне переправлення іноземних громадян через державний кордон України як об'єкт криміналістичного вивчення. Університетські наукові записки. 2014. №3. С. 152-159.

2. Михайлова Ю.О. Роль та місце Державної прикордонної служби в системі суб'єктів забезпечення національної безпеки України. Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2017. С. 152-154 №4.

3. Облаштування та реконструкція державного кордону на період до 2020 року. Концепція Державної цільової правоохоронної програми року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №1179-р.

4. Саінчин О.С. Методика розкриття незаконного переправлення осіб через державний кодон України (криміналістичні та оперативно-розшукові аспекти) : монографія. Одеса: Фенікс, 2008. 368 с.

5. Притула А.М. Теоретико-правові засади оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України : монографія. Одеса : Фенікс, 2019. 331 с.

6. Криміналістика: підручник / В.В. Пясковський, Ю.М. Чорноус, А.В. Іщенко, О.О. Алєксєєв та ін. Київ.

7. Алєксєйчук В.І. Огляд місця події: тактика і психологія: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2007. 20 c.

8. Літвін Ю.І. Огляд місця події при порушенні державного кордону України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 20.02.03. Хмельницький, 1998. 18 с.

9. Цимбал М.Л. Тактика огляду місця події при розслідуванні пожеж: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків, 1999. 186 с.

10. Сич В.О. Методика розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням державного кордону: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 20.02.03. Хмельницький, 1998. 18 с.

11. Онисько О.І. Види слідів та їх використання при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону (за матеріалами дізнання органів ПВУ): автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2003. 21 с.

12. Капітанчук Л. Ю. Особливості розслідування нелегальної міграції : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2011.250 с.

13. Сорока А.З. Розслідування незаконного переправлення іноземних громадян через державний кордон України: дис. ... канд. юрид. наук: І2.00.09 / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2012. 262 с.

14. Ищенко Е.П. О месте и роли криминалистики в современной системе уголовно-правовых наук. Криминалист первопечатный. 2010. №1. С. 7-10.

15. Даньшин М.В. Про об'єкт і предмет криміналістики та її зв'язки з іншими юридичними науками. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія «Право». 2013. Вип. 20. С. 98-107.

16. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі) : підручник. Київ: Кондор, 2005. 588 с.

17. Криминалистика: учебник для вузов / Т.В. Аверьянова, РС. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р Российская; под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора РС. Белкина. Москва: НОРМА, 2000. 990 с.

18. Борідько О.А., Оржинська Е.І. Злочинна діяльність у криміналістичній науці: визначення та колізії. Криміналістичний вісник. 2013. №1, С. 37-42.

19. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). Киев, 2002. 268 с.

20. Тіщенко В.В. Злочинна діяльність як об'єкт криміналістики. Актуальні проблеми держави і права. 2006. Вип. 27. С. 139-145.

21. Захарченко Л.М. Причини і сутність явища незаконної (нелегальної) міграції. Митна справа. 2014. С. 262-267.

22. Стратегія державної міграційної політики України на період до 2025 року, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. №482-р.

23. Піцура В.В., Острогляд О.В. Організаційно-правові проблеми протидії незаконній міграції. Протидія незаконній міграції та торгівлі людьми: матеріали Міжнародного науково-практичного симпозіуму (Івано-Франківськ, 11-12 березня 2016 р.) Івано-Франківськ, 2016. С. 204-206.

24. Аркуша Л.І. Поняття та рівні організованої злочинної діяльності. Актуальні проблеми оперативно-розшукової протидії організованій злочинності: матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції, м. Одеса, 28 квітня 2016 р. Одеса, 2017. С. 11-12.

25. Міграційний профіль України за 2017 рік.

26. Державна прикордонна служба України. Інфографіка (Результати оперативно-службової діяльності за 2018 рік).

27. Моніторинг міграційної ситуації та змін у сфері управління міграцією та кордонами. Лютий 2019 року.

28. Єдиний державний реєстр судових рішень.

29. Притула А.М. Незаконне перетинання державного кордону України як нова «мертва» норма Кримінального кодексу України. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2018. №7. С. 151-157.

30. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: монографія / В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. Харків: Право, 2006. 624 с.

31. Журавель В. Криміналістична класифікація злочинів: засади формування та механізм застосування. Вісник Академії правових наук України. 2002. №3 (30). С. 160-166.

32. Літвін Ю.І., Балан М.В. Криміналістична класифікація злочинів як наукова основа розробки криміналістичних методик у сфері порушення державного та адміністративного кордонів України. Освітньо-наукове забезпечення діяльності складових сектору безпеки і оборони України: тези ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Хмельницький, 15 листоп. 2018 р. Хмельницький, 2018. С. 252-255.

33. Щур Б.В. Криміналістична класифікація злочинів: співвідношення із суміжними поняттями. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2010. №2. С. 337-345.

34. Пчеліна О.В. Криміналістична класифікація злочинів. Право і суспільство. 2014. №6-1. Частина 2. С. 304-309.

Гусєва В.О. Криміналістична класифікація злочинів: сучасний стан наукового забезпечення та перспективи подальших досліджень. Jurnalul Juridic Natюnal:Teorie §1 Practica. 2019. № 3 (37). С. 151-156.

Размещено на allbest.ru