Адміністративно-правовий механізм захисту права власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНПП НУ «Львівська політехніка»

Адміністративно-правовий механізм захисту права власності

Жаровська Ірина Мирославівна - доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та філософії права

Анотація

У статті проводиться аналіз змісту поняття адміністративно-правовий механізм захисту права власності. Виокремлено складові механізму захисту. По-перше, це функціонування державних гарантій захисту. По-друге, самозахист як гарантована особиста діяльність суб'єкта права, яка гарантована йому на конституційному рівні.

Summary

The article analyzes the content of the concept of administrative-legal mechanism of the protection of property rights. It is specified that in a legal state, the rights, freedoms and legitimate interests of a person should not simply be established, but actually ensured. The paradigm of a legal state is reflected not only through the normative establishment of the rights of the individual, but also through their guarantee and security. The mechanism of protection - is a set of coherent elements, which are aimed at the implementation of the protective function of law. The mechanism of protection of human rights, in its turn, is aimed at creating conditions for ensuring these rights, their unimpeded implementation.

The components of the mechanism of protection are singled out.

Firstly, it is the functioning of state guarantees of protection. The role and importance of the guarantees of the rights and freedoms of a person and citizen is determined by the fact that they represent a combination of various factors in the economic, political, legal, cultural and other spheres of society; creating, the maximum possible at this stage of development of society and state, conditions and prerequisites for the real realization of human and civil rights and freedoms. If we rely on such a broad understanding of safeguards, then the protection mechanism undoubtedly acts as one of its legal elements.

In turn, if we understand the guarantees in the narrow interpretation, only because of the preconditions for the realization of rights and freedoms, then it is possible to conclude that the above phenomena are incompatible, because it is inappropriate to reduce the notion of the mechanism of administrative-legal protection of the legitimate interests of citizens in the sphere of property to the concept of legal guarantees in this sphere.

Secondly, self-defense as a guaranteed personal activity of the subject of law, guaranteed to him/her at the constitutional level, which should be understood as the exercise by the authorized person of legal acts, authorized by the law, to protect their rights and interests. A person has the right not only to ask for protection from the state, but also to independently realize the protection of his/her right.

It is proved that the administrative-legal mechanism of the protection of property rights should be understood as an integrated system of guarantees and independent actions of the person, which are aimed at preventing violations in the field of property or their restoration in case of violation.

Key words:ownership, administrative and legal mechanism, protection, self-defense, guarantees.

Вступ

Постановка проблеми

Людиноцентрична ідеологія пронизує всі сфери суспільного життя, побудова правової держави ґрунтується на ціннісному сприйнятті людини як особливого суб'єкта права. Права, свободи та законні інтереси особи повинні не просто встановлюватися, але й реально забезпечуватися. Нерозривність прав та свобод людини та правової держави становить основу побудови сучасної державотворчої та правотворчої політики, забезпечує соціальну сутність співіснування людини та держави в умовах демократії. Декларативність прав не призводить до можливості їх реалізації. Тому серед держаних гарантій прав особи вагомим виступає механізм правового захисту прав людини.

У даному контексті слід погодитися з- В. Назаровим у тому, що «сьогоднішніми завданнями держави повинно бути створення дієвих механізмів охорони й захисту прав та свобод людини, систематизація та вдосконалення законодавства; зміцнення начал громадянського суспільства та зміцнення державно-правової системи; вдосконалення практики правотворення, правореалізації і контролю за виконанням закону; підвищення рівня правової культури, правосвідомості громадян і подолання правового нігілізму» [1, с.390].

Парадигма правової держави відображається не тільки через нормативне встановлення прав особи, але й через їх гарантування та забезпечення. Тому проблема ефективного функціонування механізму захисту прав на сьогодні є вагомим аспектом наукового аналізу та потребує ґрунтовного вивчення. Проте в межах цієї наукової статті слід зосередитися на окремих аспектах цього механізму. Видається, що сфера власності в сучасному глобалізованому суспільстві для особи є однією з пріоритетних, оскільки дозволяє забезпечити не тільки право на належний рівень життя, але й задовільнити особисті та пов'язані з ними законні інтереси, самореалізуватися та виступає основою всієї соціально-економічної сфери людського існування. Тому, на нашу думку, вагомою проблемою є сучасна невизначеність адміністративно-правового механізму захисту права власності в нашій державі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання захисту прав особи на сьогодні аналізували в науковому полі недостатньо. Питання забезпечення і захисту прав людини розкриваються в працях таких юристів, як О. Данильян, М. Козюбра, А. Кучук, - С. Максимов, П. Рабінович, Ю. Размєтаєва, О. Остапенко, І. Личенко та ін. Проте проблеми розуміння адміністративного механізму захисту до цього часу висвітлено поверхнево. Тим більше опосередковано в науці піднята проблема адміністративно-правового захисту окремих груп прав людини.

Метою цієї статті є проаналізувати сучасне розуміння адміністративно-правового механізму захисту права власності як одного з основних прав людини.

Виклад основних положень

Особливості правової науки полягають у потребі чіткості тлумачення понять в описі соціальних явищ. Тому для розуміння змісту першочергово звернемося по понятійно-категоріального апарату визначеної проблематики.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає механізм як внутрішню будову, систему чого-небудь, сукупність станів і процесів, з яких складається певне явище [2, с.523]. Отож поняття механізм у праві зустрічається доволі часто і його сутність зводиться до необхідності узгодження певних складових якогось юридичного явища.

Тут слід погодитися з позицією О. Г. Да- нильяна у тому, що при використанні поняття «механізм» під час вивчення соціальних явищ необхідно також мати на увазі, що на відміну від технічних пристроїв об'єкти соціального пізнання становлять системи, в яких поряд зі стаціонарними елементами є й рухомі, процесуальні елементи. Структура таких систем сама може бути названа процесуальною, бо вона характеризується розташуванням елементів не стільки в просторовому вимірі, скільки в часовому - у вигляді ступенів або фаз, що змінюють одна одну. Відповідно, й механізм процесуальних систем показує, як з однієї стадії з'являється інша, утримуючи в собі зміст попередньої і готуючи перехід до наступної стадії [3].

Механізм захисту - це сукупність злагоджених елементів, які націлені на реалізацію захисної функції права. Механізм захисту прав людини, у свою чергу, націлений на створення умов для забезпечення цих прав, на безперешкодну їх реалізацію.

Н. Шукліна стверджує, що механізм захисту основних прав людини і громадянина - це гарантована Конституцією, законами і підзаконними актами система загальновизнаних міжнародних і внутрішньо державних засобів та інститутів, а також законних дій самої особи, діяльність і взаємодія яких спрямована на запобігання порушень основних прав людини і громадянина або їх відновлення на випадок порушення [4, с. 47-51].

Погоджуючись з такою позицією науковців, виокремимо той факт, що механізм захисту включає дві вагомі складові:

по-перше, це функціонування державних гарантій захисту. Недаремно науковці теоретичного спрямування (А. Георгіца,- Є. Лукашова, Ю. Тодика) поняття механізму захисту прав людини утотожнюють з поняттям правових гарантій.

Під «гарантіями» слід розуміти систему конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективна реалізація громадянами своїх прав та свобод, їх охорона і захист у разі правопорушення, їх головне призначення полягає у забезпеченні всіх і кожного рівними правовими можливостями для набуття, реалізації, охорони і захисту суб'єктивних прав та свобод [5]. Роль та значення гарантій прав і свобод людини та громадянина визначається тим, що вони являють собою сукупність різних факторів в економічній, політико-правовій, культурній та інших сферах життя суспільства, що створюють максимум можливих на даному етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реальної реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Якщо спиратися на таке широке розуміння гарантій, то механізм захисту, безперечно виступає одним з його правових елементів.

У свою чергу, якщо розуміти гарантії у вузькому тлумаченні, тільки через передумови реалізації прав та свобод, то можна дійти до висновку про несумісність вказаних явищ. Зокрема, до такого висновку аргументовано доходить І. Личенко, визначаючи, що «недоцільно зводити поняття механізму адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності до поняття правових гарантій у цій сфері». Далі науковець доводить, що система гарантій є категорією статичною та охоплює суспільно-правові інституції, закріплені в нормативно-правових актах. Гарантування законних інтересів громадян у сфері власності є можливим завдяки існуванню в державі спеціальних правових начал (ідей), що закріплюють непорушність інтересів власників, створенню відповідної системи правових норм, органів влади, наділених пра- возахисними повноваженнями, існуванню в державі засобів забезпечення законності (нагляду та контролю), встановленню заходів відповідальності винних, заходів відновлення порушених законних інтересів тощо. Натомість категорія механізму адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є динамічною, тісно пов'язаною з практичною діяльністю щодо попередження, припинення протиправних посягань на законні інтереси власників та відновлення визначеного законом порядку щодо володіння, користування та розпорядження майном [6, с.236,237].

По-друге, самозахист як особиста діяльність суб'єкта права, гарантована йому на конституційному рівні (ст. 55 Конституції України). Самозахист слід розуміти як здійснення правомочною особою дозволених законом дій фактичного характеру, направлених на охорону її прав та інтересів. державний самозахист конституційний

Право на самозахист ґрунтується на теорії свобідної волі, як правильно зауважує О. Парута, «центральним концептом західної юриспруденції в наш час виступає концепція особистості»[7, с.12]. Особистість має право не тільки просити захисту у держави, але й самостійно реалізовувати захист свого права.

А.І. Дрішлюком визначаються наступні ознаки самозахисту: самозахист здійснюється, якщо порушення суб'єктивного права вже відбулося і продовжується, чи проти наявного посягання на права й інтереси уповноваженої особи; обставини місця і часу виключають у даний момент можливість звернення за захистом до державних компетентних органів, чи, хоча і не виключають звернення за судовим захистом, особа, права якої порушено, діючи за своєю волею, вибирає більш оперативні заходи; самозахист здійснюється насамперед силами самого по- страждалого, що не виключає товариської взаємодопомоги і сприяння в здійсненні захисту з боку інших громадян або участі юридичних осіб; самозахист не повинен виходити за межі дій, необхідних для припинення порушення, і повинен відповідати за розміром порушенню [8, с.431].

Висновок

У науковій загальнотеоретичній та адміністративно-правовій доктрині відсутнє єдине поняття адміністративно-правового механізму захисту. Право власності включає правові можливості осіб щодо володіння, користування та розпорядження майном. Тому, на нашу думку, адміністративно-правовий механізм захисту права власності слід розуміти як комплексну систему гарантій та самостійних дій особи, які спрямовані на запобігання порушень у сфері власності або їх відновлення на випадок порушення.

Література

1. Назаров В. В. Особливості механізму захисту прав людини у кримінальному провадженні Форум права. 2009. № 1. С. 385391.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред.- В.Т. Бусол]. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. 1440 с

3. Данильян О. Г. Механізм захисту прав людини в сучасному суспільстві: теоре- тико-правовий дискурс Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер.: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. № 4. С. 48-55.

4. Шукліна Н. Г. Поняття конституційного механізму захисту основних прав людини і громадянина в Україні Науковий вісник Чернівецького університету («Правознавство»). 2003. вип. 180. С. 47-51.

5. Гіда Є.О., Білозьоров Є.В., Завальний А.М. та ін. Теорія держави та права: підручник. К.: ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 576 с.

6. Захист законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права: дис. ... док. юрид. наук: 12.00.07. Л., 2015. 495 с.

7. Парута О. Суб'єкт правової ідентичності: загальнотеоретичні аспекти Європейські перспективи. 2013. № 13. С. 12-16

8. Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. / За ред. Є. О. Харитонова,- А. І. Дрішлюка. Одеса: Юридична література, 2005. Кн. 1. С. 431.

Размещено на Allbest.ru