Інформаційна співпраця, як елемент транспарентної діяльності органів публічної адміністрації

Проблема налагодження спільної діяльності є необхідною вимогою для ефективної роботи органів влади, адже реалізувати їхні функції, а також завдання самостійно неможливо. Відкритість багатьох напрямків публічного адміністрування і внутрішньо-організаційної діяльності прямо обумовлена наповненням інформацією зовнішнього змісту, а також необхідної та важливої для якісного здійснення операційних процесів. Така інформація може надходити як з самої системи органів публічної адміністрації, так і ззовні.

Інформаційна взаємодія - відносини суб'єктів інформаційних правовідносин, оскільки вони беруть безпосередню участь у формуванні інформаційного суспільства в межах своїх повноважень, які стосуються інформації, оскільки вона є єдиним об'єктом даного виду відносин [1].

А.О. Серенок, досліджуючи питання взаємодії держави і громадян в електронному уряді, зазначав, що вона спрямована на:

- інформування громадськості про діяльність органів державної влади;

- надання онлайн-послуг, консультацій;

- залучення громадян до прийняття рішень органами державної влади;

- громадський контроль за діяльністю органів державної влади [2, с.35].

О.С. Доценко робить висновок, що, відрізняючись у деталях, пропоновані різними авторами визначення зводяться до розуміння взаємодії як спільної, погодженої щодо цілей (завдань), місця і часу діяльності працівників різних органів, можливості комплексного використання цими органами всіх наданих їм засобів в інтересах: усіх учасників взаємодії [3, с. 75]. В.М. Фесюнін визначає взаємодію як такий стан взаємозв'язків, за якого вони справляють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності. Взаємодія постійно відновлюється, формується і забезпечує систему відносин між партнерами. Це можуть бути відносини співпраці, взаємодопомоги тощо [4, с. 36].

Отже, бачимо, інформаційна взаємодія - теоретична категорія, яка характеризує процес ділового співробітництва між суб'єктами, наділеними інформаційними правами та обов'язками, погоджений за часом, місцем, обстановкою і передбачає здійснення спільних заходів, потрібних для досягнення завдань і цілей, а також реалізації функцій сторін, що взаємодіють. влада інформаційний правовідносини

Похідним цього поняття є визначення інформаційної взаємодії органів публічної адміністрації як теоретичної категорії, що характеризує процес ділового співробітництва між органом публічної адміністрації та іншими суб'єктами в інформаційній сфері, що погоджений за часом, місцем, обстановкою і передбачає здійснення спільних заходів, потрібних для досягнення завдань і цілей, а також реалізації функцій сторін, що взаємодіють, причому пріоритетною метою є забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому.

У контексті нашого дослідження інформаційна взаємодія є основою забезпечення транспарентної діяльності, а тому інформаційна взаємодія щодо забезпечення транспарентності органів публічної адміністрації - процес ділового співробітництва органу публічної адміністрації з іншими публічними інституціями, громадянами, що забезпечує та гарантує відкритість і прозорість його функціонування, що передбачає налагодження комунікативної співпраці (погодженої за часом, місцем та ін. спільної діяльності) з метою забезпечення вільного отримання громадянами та іншими інституціями інформації про ключові напрямки діяльності владних інституцій, а також можливості донесення індивідуальної позиції громадян до органів влади.

Важливо зрозуміти, що інформаційна співпраця в частині транспарентності прямо обумовлена можливістю використання, а також можливістю доступу до певного виду інформації. Інформація, як явище і правова категорія, - досить розроблені в сучасній правовій науці. Натомість, зважаючи на її важливість, вона заслуговує на окрему увагу.

«Інформація» як категорія наукового пізнання - прояв багатогранний та різноаспектний. О.П. Дзьобань спробував узагальнити методологію думок з приводу пояснення семантичної природи «інформації» і прийшов до висновку, що у сучасній науці можна виділити наступні основні значення поняття інформації: повідомлення, інформування про положення справ, відомості про що-небудь, які передаються людьми - традиційне, «донаукове» розуміння інформації; зменшувана невизначеність, що знімається в результаті отримання повідомлень; повідомлення, нерозривно пов'язане з управлінням; сигнали в єдності синтаксичних, семантичних і прагматичних характеристик; передача, відображення різноманітності в будь-яких процесах і об'єктах [5, с. 25].

До основних юридичних особливостей і властивостей інформації відносяться наступні:

- властивість фізичної невідчужуваності інформації. Вона заснована на тому, що знання невідчужувані від людини - їхнього носія. Виходячи з цього, при передачі інформації від однієї особи до іншої і юридичного закріплення цього факту процедура відчуження інформації повинна замінюватися передачею прав на її використання і передаватися разом з цими правами;

- властивість відособленості інформації. Для включення до обігу, інформація завжди матеріалізується у вигляді символів, знаків, хвиль. Унаслідок цього, вона відособляється від її виробника і існує окремо і незалежно від нього;

- властивість матеріальності інформації. Вона виникає внаслідок того, що інформація передається і поширюється тільки на матеріальному носії або за допомогою матеріального носія і проявляється як єдність змісту інформації і її носія. Ця властивість дозволяє розповсюдити на інформацію дію двох правових інститутів: інституту власності і інституту авторського права.

- властивість розповсюдженості (тиражування). Інформація, що знаходиться в обігу, як правило, надається в документованому вигляді. Ця властивість дає можливість закріплювати факт приналежності інформації до конкретної особи;

- властивість екземплярності інформації. Воно полягає в тому, що інформація поширюється на матеріальному носії, що дозволяє забезпечити облік екземплярів інформації через облік носіїв [6, с. 13-14].

В .А. Залізняк, систематизуючи погляди фахівців щодо основних ознак (властивостей) інформації, зазначав, що, з точки зору юридичної науки, найбільш важливими є такі, як:

- багаторазовість використання;

- збереженість після передачі, у суб'єкта, що її передає;

- невідчужуваність;

- невичерпність;

- здатність до тиражування;

- інтелектуальність;

- екземплярність;

- суспільна цінність;

- змістовність тощо.

Виходячи з вищезазначених ознак інформації та легальних, доктринальних визначень поняття «інформації», під інформацією в юридичній науці згаданий автор розуміє формально визначені результати інтелектуальної діяльності людини, що урегульовані вітчизняним законодавством [7, с. 57-58].

Ознаками інформації є такі:

- самостійність інформації по відношенню до свого носія;

- можливість багаторазового використання однієї і тієї самої інформації;

- вона не зникає при споживанні;

- збереження інформації, що передається, у суб'єкта, що її передає;

- здатність до збереження, агрегування, інтегрування, накопичення, «стискання»;

- кількісна визначеність інформації;

- системність [8, с. 70-71].

Визначення інформації закріплене в Законі України «Про інформацію».

Стаття 1 цього закону передбачає, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» [9]; попередня редакція цієї норми надавала таке визначення інформації - як «документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі» [9].

І попередня, і актуальна редакція цієї статті формує уявлення про інформацію як системи відомостей, що в цілому може бути виправданим при матеріально-процесуальному підході. Зокрема, при формуванні різних документів, при організації діловодства, роботи зі зверненнями, архівній діяльності тощо. Проте, в умовах розвитку електронного урядування, категорія інформації повинна також удосконалюватись та трансформуватись, адже вона є ядром багатьох діджиталізаційних процесів. Інформація - основа швидкого оперативного та стратегічного управління, її зміна, подача, використання - є запорукою ефективності адміністративних процесів.

Отже, інформація - система відомостей, що використовуються в діяльності органів публічної адміністрації і здатна насичувати та забезпечувати адміністративні процеси, потрібні для ефективного функціонування цих органів, що вимагає існування належного режиму її формування та застосування (включаючи захист та охорону) і яка становить інтерес для суспільства, окремих громадян, інших суб'єктів.

Інформація є основним поширювальним елементом будь-якої діяльності і є провідником даних про той чи інших процес. Зважаючи на це, саме інформація є елементом тран- спарентності, що здатна матеріалізувати конкретну вимогу або запит суспільства (окремого громадянина) щодо знання реального стану в системі публічного адміністрування, а з іншого боку, навпаки - можливість органу публічної адміністрації без втручання в його оперативну діяльність, знаходитись у постійній комунікації з суспільством чим суттєвим чином наголошувати на демократичності діяльності, бажанні до відкритості та взаємоповаги.

Баланс утаємниченої та відкритої інформації - є свідченням ефективності організації адміністративних процесів в органі публічного управління, при чому відхилення хоча б в один бік призводить до появи негативних явищ у відносинах з суб'єктами комунікативної співпраці. Надлишок засекреченої інформації формує зменшення рівня довіри до діяльності органу публічного управління, перебільшення необхідної поінформованості призводить до потенційного розбалансування адміністративних зв'язків між різними інституціями, адже надання тієї чи іншої інформації повинно бути до певної міри узгодженим та збалансованим в інтересах усіх учасників публічних відносин. Явище транспарентності прямо обумовлене циркуляцією інформації, що створює кластер- ну систему, розповсюдження певних даних.

Види інформації, що мають значення для явища транспарентності, пов'язані із спеціалізацією того чи іншого органу публічного управління, хоча в своїй сукупності в цілому формують чітке уявлення про процеси, що в ньому відбуваються, а також функціональне наповнення адміністративних процесів. Поряд із цим, сучасне законодавство про інформацію потребує подальшого розвитку і вдосконалення, що вимагає здійснення подальших кроків у цій царині. Тому, нагальною видається зміна підходів до правового регулювання питань інформації, а також усіх інших процесів, пов'язаних із нею. Тому пропонуємо, прийняти закон України «Про правове забезпечення інформаційних процесів в Україні».

Література