Поняття, сутність та правова природа нормативності кримінального права: деталізація окремих складників проблематики

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Одеська юридична академія»

Поняття, сутність та правова природа нормативності кримінального права: деталізація окремих складників проблематики

Вечерова Є.М., кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри кримінального права

Анотація

У статті представлено авторський погляд на нормативність кримінального права, в основу якого покладено парадигму ціннісно-нормативного праворозуміння та аксіологічний підхід. Згідно із запропонованим баченням нормативності кримінального права, з'ясовано її сутність і правову природу. Звернено увагу на об'єктивні, суб'єктивні та інституціональні функціональні аспекти нормативності кримінального права.

Ключові слова: властивості права, ознаки права, нормативність кримінального права, норма кримінального права, кримінальний закон.

Аннотация

В статье представлен авторский взгляд на нормативность уголовного права, в основе которого лежат парадигма ценностно-нормативного правопонимания и аксиологический подход.

Согласно предложенному видению нормативности уголовного права, выяснены ее сущность и правовая природа. Обращено внимание на объективные, субъективные и институциональные функциональные аспекты нормативности уголовного права.

Ключевые слова: свойства права, признаки права, нормативность уголовного права, норма уголовного права, уголовный закон.

Abstract

Legal nature of criminal law normativity: detailing of individual components perspective

The article presents the author's view of the vision of normativity of criminal law, which is based on the paradigm of value-normative legal understanding and axiological approach. According to the proposed vision of the normativity of criminal law, its essence and legal nature are clarified. Attention is paid to the objective, subjective and institutional functional aspects of the normativity of criminal law.

Key words: property rights, indications of law, normativity of the criminal law, penal law, penal law.

Постановка проблеми

Сучасний розвиток права, який відбувається у складних соціальних умовах, дає змогу погодитися з думкою про те, що сьогодні існують проблеми у сфері традиційної юридичної ідеології та пов'язаної з нею юридичної реальності (юридичного бачення і розуміння подій, що відбуваються), які не повною мірою забезпечують потреби практики.

Одним із суттєвих випадків даної проблематики є усталені підходи до тлумачення нормативності кримінального права, які базуються виключно на юридичному позитивізмі та не завжди враховують ті трансформаційні процеси, що тривають у сучасному українському суспільстві. Тому, зважаючи на іманентність нормативності кримінальному праву, нагальною є потреба у виробленні нового фокусу бачення даного феномена, що відповідає сучасним досягненнями методології юриспруденції [1, с. 49-52].

Стан опрацювання. Аналіз останніх досліджень показує, що заявлена тема була предметом жвавого дискурсу переважно на рівні теорії держави та права (наприклад, С.І. Вележев, Я.В. Гайворонська, Л.І. Заморська, Е.Г. Ліпатов, Л.О. Мурашко,

І.А. Полонка, Є.О. Романюк) або філософії права (наприклад, Р.О. Кабальський). У кримінально-правовій площині нормативність права спеціально не вивчалася. Як виняток можна назвати монографічне дослідження В.Д. Филимонова, присвячене одному з аспектів нормативності кримінального права - нормам кримінального права.

Метою статті є з'ясування правової природи нормативності кримінального права, характеристика об'єктивних, суб'єктивних та інституціональних функціональних аспектів нормативності кримінального права.

Виклад основного матеріалу

Досі у правознавстві не з'ясованою є проблема легітимації державно-правових процесів. За таких обставин відкритим, а подекуди й риторичним продовжує залишатися запитання: «Чому люди мають підкорюватися праву і чому вони це роблять?», яке актуалізується ще більше, коли йдеться про кримінальне право, котре є не чим іншим, як легітимованим насильством із боку держави, адже там, де суспільство може обійтися без насильства, немає необхідності у кримінальному праві.

Парадигма ціннісно-нормативного праворозуміння - важлива методологічна призма для глибинної сутнісної характеристики кримінального права, яка дає змогу сформулювати нове його бачення, оскільки враховує як соціальний, так і юридичний бік останнього, що є вкрай важливим в умовах пошуку варіацій оптимізації кримінально-правового регулювання, впровадження ідей про легітимність у кримінально-правове поле нашої держави.

Згідно з парадигмою ціннісно-нормативного праворозуміння, кримінальне право - це авторитетна охоронно-регулятивна система багаторазового використання, яка за допомогою норм кримінального права здійснює юридизацію (тобто фіксацію (закріплення), ранжування і перерозподіл із метою подальшої охорони та захисту) у кримінальному законі тих цінностей, що в конкретному суспільстві проголошено і визнано основоположними відповідно до потреб суспільного розвитку та специфіки певного соціокультурного середовища, а також регулює суспільні відносини, які на цій основі виникають (здійснює кримінально-правове регулювання).

Система основоположних культурних цінностей - це сукупність зумовлених потребами людини уявлень, стандартів оцінки різних матеріальних і нематеріальних явищ (у тому числі поведінки людини, її результатів), прийнятих у відповідній культурі (йдеться про офіційну культуру). У кримінальному праві цінності проявляються не в чистому вигляді, а лише опосередковано, тобто через їхні оцінки, здійснювані шляхом криміналізації/декриміналізації, пеналізації/депеналізації законодавцем під час юридизації (тобто фіксації (закріплення), ранжування і перерозподілу з метою подальшої охорони та захисту) останніх у кримінальному законі.

У силу свого суб'єктивного характеру законодавчі оцінки цінностей (так звана законодавча воля) в окремих випадках може і не відповідати або не повною мірою відповідати реально існуючим цінностям, тобто дещо спотворювати їх. Наслідком таких ситуацій є «мертві» норми, криміногенність кримінального закону тощо. Умовно можна виокремити інструментальну і власну цінність кримінального права, які органічно доповнюють одна одну та являють собою діалектичну єдність.

Інструментальну цінність кримінального права характеризує те, що воно є засобом (інструментом) охоронної юридизації існуючих у суспільстві основоположних цінностей. У цьому ключі алегоричним є висловлювання про те, що кримінальне право - це «світ у мініатюрі» (Ю.М. Антонян), його «матриця». Власну цінність кримінального права характеризує його здатність повністю не розчинятися у тому середовищі, де воно функціонує й яке відзеркалює, а зберігати в ньому певну автономію шляхом зворотної модифікації та коригування останнього (середовища) у заданому напрямі (йдеться про вплив кримінального права на асоціальну поведінку осіб, що посягають на охоронювані ним основоположні цінності) за допомогою кримінально-правових санкцій у вигляді покарання та інших заходів кримінально- правового характеру, застосування яких стає можливим у процесі кримінально-правового регулювання.

Згідно із парадигмою ціннісно-нормативного праворозуміння та аксіологічним підходом, нормативність кримінального права ми пропонуємо визначати як властивість, завдяки якій кримінальне право, будучи галуззю публічного права та водночас ціннісно-нормативною системою багаторазового використання, за допомогою встановлення вичерпного переліку типізованих моделей забороненої поведінки (кримінально-правових заборон) та наслідків їх учинення (кримінально-правових санкцій), представлених в Загальній та Особливій частинах Кримінального закону шляхом криміналізації'/ декриміналізації, пеналізації/депеналізації здійснює юридизацію (тобто фіксацію (закріплення), ранжування і перерозподіл із метою подальшої охорони та захисту) тих цінностей, що в конкретному суспільстві проголошено і визнано основоположними відповідно до потреб суспільного розвитку та специфіки певного соціокультурного середовища і посягання на які характеризуються суспільною небезпечністю, а також регулює суспільні відносини, які на цій основі виникають (здійснює кримінально-правове регулювання).

Спираючись на представлену дефініцію, сутність нормативності кримінального права в найбільш концентрованому вигляді може бути зведена до двох взаємопов'язаних між собою її характерних рис.

По-перше, завдяки нормативності кримінальне право постає як засіб юридизації в кримінальному законі тих цінностей, що в конкретному суспільстві проголошено і визнано основоположними відповідно до потреб суспільного розвитку та специфіки певного соціокультурного середовища і посягання на які характеризуються суспільною небезпечністю.

По-друге, нормативність лежить в основі кримінально-правового регулювання. При цьому важливо підкреслити, що праксіологічний зріз нормативності кримінального права, який полягає в юридизації основоположних цінностей, має беззаперечний пріоритет по відношенню до такої її сутнісної характеристики, як регулювання суспільних відносин, адже ціннісна сфера детермінує та «запускає» в дію весь механізм кримінально-правового регулювання, виступаючи його ідейною платформою та рушійною силою. нормативність кримінальний право суспільний

Намагаючись з'ясувати правову природу нормативності кримінального права, нами було помічено, що на загальнотеоретичному рівні дуже часто під нормативністю права хибно продовжують розуміти не лише сукупність норм права, а й редуктивно зводять її до ознак права чи одночасно відносять як до властивостей права, так і до його ознак, помилково ототожнюючи ці поняття [2, с. 8]. Однією з причин наявного стану речей є той факт, що семантичні аспекти термінів «властивості» та «ознаки» є дуже подібними. Так, «властивість» тлумачиться як якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь [3, с. 139], а «ознака» - як риса, властивість, особливість, кого-, чого-небудь [3, с. 429]. Разом із тим така ситуація є наслідком логіко-гносеологічної помилки, адже дані поняття відрізняються в логічному та філософському значеннях [4, с. 510]. Саме тому слід погодитися з тими науковцями, які, вбачаючи різницю між властивістю права і його ознакою, під властивістю права цілком обґрунтовано пропонують розуміти його первинну характеристику [5, с. 14].

Ознака права - це вторинна особливість, яка означає вияв властивості, характерної для права [6, с. 46]. Ознакою права є його зовнішній вигляд (форма), адже сама ознака є зрозумілою і доступною для безпосереднього сприйняття. Властивість права - це якісна характеристика права, його внутрішній бік (зміст) [6, с. 46]. Таким чином, можна стверджувати, що властивості права (до яких, власне, й належить нормативність) - це первинні сутнісні характеристики права, які у своїй сукупності визначають його якість і дають змогу охарактеризувати останнє як цілісне, самостійне явище об'єктивної дійсності [5, с. 14]. Властивості права відображають його глибинну сутність [5, с. 14]. Отже, є всі підстави стверджувати про те, що правова природа нормативності кримінального права полягає у тому, що це є властивість, тобто базова глибинна характеристика кримінального права, яка має значення закономірності його функціонування як системного явища в об'єктивній дійсності, оскільки відображає внутрішню глибинну сутність останнього. Нормативність як властивість кримінального права деталізують її об'єктивні, суб'єктивні та інституціональні функціональні аспекти.

Так, об'єктивні функціональні аспекти нормативності кримінального права, як уявляється, наочно проявляються тоді, коли за допомогою цієї властивості відбувається двосторонній «контакт» кримінального права як соціального регулятора із середовищем (неюридичною та юридичною площинами), частиною якого воно (кримінальне право) виступає, яке віддзеркалює й яке при цьому намагається модифікувати (реалізується так звана інструментальна і власна цінність кримінального права з метою досягнення стану впорядкованості у середовищі).

Суб'єктивні функціональні аспекти нормативності кримінального права спрацьовують тоді, коли за допомогою цієї властивості здійснюється юридизація основоположних цінностей у кримінальному законі (інакше кажучи, суб'єктивні функціональні аспекти нормативності кримінального права, або так званий її праксіологічний зріз, дають змогу вести мову про цінності й оцінки в кримінальному праві, тобто поглянути на кримінальне право як на цінність або ж, навпаки, як на антицінність, стверджувати про його функціональність чи дисфункціональність тощо).

Інституціональні функціональні аспекти нормативності кримінального права відображаються за рахунок здатності нормативності як властивості до інституціоналізації шляхом її вираження у нормах, субінститутах, інститутах кримінального права, об'єднаних між собою мережею різноманітних взаємозв'язків, що в сукупності забезпечує самоорганізацію та впорядкованість усередині самого кримінального права як системи. Й у цьому ключі нормативність - основа системозберігаючого механізму кримінального права, те, що забезпечує стійкість кримінального права, не дає йому розсипатися в суспільстві, що трансформується, а також слугує запорукою його ефективного функціонування.

Таким чином, підбиваючи підсумки усього вищевикладеного, уявляється можливим коротко підсумувати таке.

1. Нормативність кримінального права - це властивість, завдяки якій кримінальне право, будучи галуззю публічного права та водночас ціннісно-нормативною системою багаторазового використання, за допомогою встановлення вичерпного переліку типізованих моделей забороненої поведінки (кримінально-правових заборон) та наслідків їх учинення (кримінально-правових санкцій), представлених в Загальній та Особливій частинах Кримінального закону, шляхом криміналізації/ декриміналізації, пеналізації/депеналізації здійснює юридизацію (тобто фіксацію (закріплення), ранжування і перерозподіл з метою подальшої охорони та захисту) тих цінностей, що в конкретному суспільстві проголошено і визнано основоположними відповідно до потреб суспільного розвитку та специфіки певного соціокультурного середовища і посягання на які характеризуються суспільною небезпечністю, а також регулює суспільні відносини, які на цій основі виникають (здійснює кримінально-правове регулювання).

2. Сутність нормативності кримінального права в найбільш концентрованому вигляді може бути зведена до двох взаємопов'язаних між собою її характерних рис.

По-перше, завдяки нормативності кримінальне право постає як засіб юридизації у кримінальному законі тих цінностей, що в конкретному суспільстві проголошено і визнано основоположними відповідно до потреб суспільного розвитку та специфіки певного соціокультурного середовища й посягання на які характеризуються суспільною небезпечністю.

По-друге, нормативність лежить в основі кримінально-правового регулювання.

3. Правова природа нормативності кримінального права полягає у тому, що це є властивість, тобто базова глибинна характеристика кримінального права, яка має значення закономірності його функціонування як системного явища в об'єктивній дійсності, оскільки відображає внутрішню глибинну сутність останнього.

Нормативність як властивість кримінального права деталізують її об'єктивні, суб'єктивні та інституціональні функціональні аспекти.

Список використаних джерел

1. Вечерова Є.М. Поняття та правова природа нормативності кримінального права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. № 48. Т 2. С. 49-52.

2. Вечерова Є.М. Нормативність кримінального права: теоретико-прикладне дослідження : монографія. Одеса : Гельветика, 2018. 460 с.

3. Тлумачний словник сучасної української мови / уклад. Л.П. Коврига, Т.В. Ковальова, В.Д. Пономаренко ; за ред. докт. філ. наук, проф. В.С. Калашника. Харків : Белкар-книга, 2005. 800 с.

4. Новая философская энциклопедия : в 4-х т / Ин-т философии РАН. Москва : Мысль, 2001. Т ІІІ. 692 с.

5. Романюк Є.О. Основні властивості права в контексті природно-правового та позитивістського праворозуміння : автореф. дис. ... к.ю.н. : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень» ; нАн України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2013. 20 с.

6. Полонка І.А. Нормативність права: загальнотеоретичний аналіз : дис. ... к.ю.н. : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень» ; НУ «Львівська політехніка». Львів, 2013. 221 с.

Размещено на Allbest.ru