Правові аспекти застосування арешту майна у кримінальному процесі України

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет внутрішніх справ

Правові аспекти застосування арешту майна у кримінальному процесі України

Александрова В.А., аспірант

Анотація

Метою статті є визначення правових аспектів застосування арешту майна у кримінальному процесі України. У статті розглядаються правові підстави застосування арешту майна у кримінальному процесі України. Підкреслюється, що інститут вилучення майна з моменту прийняття нового КПК України зазначив низку змін через практичні проблеми його застосування слідчими органами.

Підстави вилучення майна у кримінальному провадженні поділяються на: юридичні та фактичні. Встановлено, що правовою основою арешту майна у кримінальному провадженні України є рішення слідчого судді. Фактичною підставою для вилучення майна є наявність сукупності підстав або обґрунтованих підозр вважати, що воно: є свідченням злочину; підлягають спеціальній конфіскації тощо.

Ключові слова: кримінальний процес, кримінальне провадження, підстави, арешт майна, заходи забезпечення кримінального провадження.

Аннотация

Целью статьи является определение правовых аспектов применения ареста имущества в уголовном процессе Украины. В статье рассматриваются правовые основания применения ареста имущества в уголовном процессе Украины. Подчеркивается, что институт изъятия имущества с момента принятия нового УПК Украины отметил ряд изменений через практические проблемы его применения следственными органами. Основания изъятия имущества в уголовном производстве делятся на: юридические и фактические. Установлено, что правовой основой ареста имущества в уголовном производстве Украины является решение следственного судьи. Фактическим основанием для изъятия имущества является наличие совокупности оснований или обоснованных подозрений считать, что оно: свидетельство преступления; подлежат специальной конфискации и тому подобное.

Ключевые слова: уголовный процесс, уголовное производство, основания, арест имущества, меры обеспечения уголовного производства.

Abstract

Legal aspects of application of property arrest in the criminal process of Ukraine

The purpose of the article is to determine the legal aspects of the use of property seizure in the criminal process of Ukraine. The article examines the legal grounds for the use of property seizure in the criminal process of Ukraine. It is emphasized that the institution of seizure of property since the adoption of the new CPC of Ukraine has noted a number of changes due to the practical problems of its application by the investigative bodies. The grounds for the seizure of property in criminal proceedings are divided into: legal and factual. It is established that the legal basis for the seizure of property in the criminal proceedings of Ukraine is the decision of the investigating judge. The factual basis for the seizure of property is the presence of a set of grounds or reasonable to special confiscation, etc.

Key words: criminal proceedings, criminal proceedings, proceedings.

Постановка проблеми

Сьогодні слідча та судова практика застосування інституту арешту майна у кримінальному провадженні є досить поширеною. В той же час, сам інститут арешту майна з часу прийняття нового КПК України зазначав ряду змін, що обумовлені практичними проблемами його застосування слідчими органами. Як слушно в даному контексті у своєму дисертаційному дослідженні «Забезпечення недоторканості права власності в кримінальному провадженні» зазначає А. В. Дрозд, Відповідно до України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, пов'язаного з обмеженням чи позбавленням права власності, є арешт майна, з огляду на що законодавцем закріплено відповідні приписи, що регламентують його порядок та підстави. В той самий час, необхідно зауважити, що з моменту введення в дію чинного КПК України його положення, що стосуються регулювання правових підстав і порядку застосування арешту майна в кримінальному провадженні вже неодноразово зазнавали законодавчих змін і доповнень [1, с. 115].

Метою даної наукової статті є визначення правових аспектів застосування арешту майна у кримінальному процесі України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання визначення актуальних питань реалізації інституту арешту майна в Україні, неодноразово ставали предметом наукових досліджень вітчизняних вчених та науковців.

Так, зазначена проблематика знайшла своє втілення у працях таких вчених та науковців як: С.А. Альперта, С.О. Александрова, В.П. Бож'єва, М.І. Газетдінова, В.Г. Гончаренка, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, К.Ф. Гуценка, П.М. Давидова, В.Г. Даєва, Т.М. Добровольської, Д.С. Карєва, Л.Д. Кокорєва, О.П. Кучинської, В.З. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Я.О. Мотовіловкера, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, В.О. Попелюшка, В.М. Савицького, М.С. Строговича, В.І. Фаринника, В.П. Шибіки, О.Г. Шило й інших. До різних аспектів зазначених проблем зверталися молоді вітчизняні дослідники:О.В. Верхогляд-Герасименко, І.Й. Гаюр, С.В. Давиденко, Д.Ю. Кавун, Х.Р. Кахнич, Г.М. Куцкір, М.В. Лепей, Н.С. Моргун, А.Е. Руденко, А.М. Стебелєв, І.І. Татарин, М.І. Тлепова й інші.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні КПК України правовою підставою арешту майна визначив ухвалу слідчого судді або суду щодо його проведення [2]. Зазначимо, що підстави арешту майна у кримінальному провадженні можуть бути поділені на такі види як: юридичні (тобто - процесуально-правові) та фактичні (матеріально-правові).

Так, юридичними підставами арешту майна у кримінальному процесі є : під час досудового розслідування - ухвала слідчого судді або суду за попереднього клопотання прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, або з метою забезпечення цивільного позову - клопотання цивільного позивача. В даному контексті слід навести позицію М. В. Лепей, який вказує, що однією із процесуально-правових підстав попереднього арешту майна або коштів на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах є рішення Директора Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) або його заступника, погоджене прокурором (ч. 9 ст. 170 КПК України) [3, с. 34; 2]. В той же час, таке положення законодавця не відповідає положенням ст. 16 КПК України, де закріплено, що позбавлення чи обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому законом.

Допускається на підставах та в порядку, передбачених КПК України, тимчасове вилучення майна без судового рішення [2], проте останнє не відноситься до положень щодо рішення Директора НАБУ. В даному контексті слід навести позицію науковців С. Є. Абламського та В. В. Абламської, які зазначають, що положення ч. 9 ст. 170 КПК України суперечать засаді недоторканності права власності, оскільки, по-перше, рішення Директора НАБУ або його заступника не є судовим рішенням; по-друге, накладення попереднього арешту на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах не підпадає під випадки, коли майно може бути тимчасово вилучене, тобто не потребує отримання відповідного судового рішення. Крім того, слід відмітити, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» [4] Директор здійснює керівництво діяльністю Національного бюро, тобто виконує адміністративно-організаційні функції. А з аналізу ст. 8 зазначеного Закону можна побачити, що на Директора не покладено жодного повноваження, яке б стосувалося прийняття процесуальних рішень під час проведення досудового розслідування щодо злочинів, підслідних НАБУ [5, с. 107-108].

По-третє, вказують науковці неоднозначність та суперечливість положень ч. 9 ст. 170 КПК України на практиці можуть призвести до порушення процесуальних строків. У зв'язку з цим слід підтримати позицію А. В. Дрозд, яка змоделювала наступну ситуацію. Прокурор звертається з клопотанням про арешт майна після 20 годин з моменту прийняття Директором НАБУ рішення про накладення попереднього арешту на майно. В свою чергу, згідно зі ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Таким чином, право Директора НАБУ та його заступника приймати рішення про накладення попереднього арешту на майно, суперечить таким загальним засадам кримінального провадження, як законність та недоторканність права власності, а також положенням КПК України, що безпосередньо регламентують порядок накладення арешту на майно. Фактичною підставою арешту майна є наявність у сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно: а) є доказом злочину; б) підлягає спеціальній конфіскації; в) підлягає конфіскації у юридичної особи; г) для забезпечення цивільного позову; д) стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди; е) санкція статті Кримінального Кодексу України що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачає застосування конфіскації [6, с. 130-131]. За КПК України 1960 р., арешт майна відновився до заходів кримінально-процесуального примусу, де останні визначаються як передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), що ведуть процес, у чітко визначеному законом порядку щодо осіб, які залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання і припинення їх неправомірних дій, виявлення і закріплення доказів, з метою успішного вирішення завдань кримінального судочинства [7, с. 9]. При цьому, підставою арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого була постанова слідчого про накладення арешту на майно. Віднесення арешту на майно до переліку слідчих дій на наш погляд є суперечливим, оскільки за своєю природою це не пізнавальна, а організаційно-розпорядча дія, що проводиться для уникнення відчуження майна з метою забезпечення можливої його конфіскації і відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням злочину [8, с. 311].

Автори Б.Т. Безлєпкіна та С.П. Гришина накладення арешту на майно вбачають розуміти як організаційно-розпорядчу дію, і захід кримінально-процесуального примусу, а також виділяють у ній і можливий пізнавальний аспект. Немає достатніх причин заперечувати той факт, що під час накладення арешту на майно можуть бути виявлені і встановлені певні фактичні дані, що матимуть значення для справи, і навряд чи доцільним буде у таких випадках додатково проводити обшук, виїмку чи огляд. Те, що протокол накладення арешту на майно не значиться серед джерел доказів, не позбавляє зафіксовані у ньому дані доказового значення, оскільки цей протокол може бути використаний як джерело доказів - інші документи [9, с. 503].

Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого відповідно до чинного законодавства можна визначити як захід кримінально-процесуального примусу, що застосовується з метою перешкодити відчуженню та приховуванню майна від стягнення за цивільним позовом чи (та) можливої його конфіскації, що полягає у встановленні заборони розпоряджатись і, у необхідних випадках, користуватись ним або у примусовому вилученні майна та передачі його на відповідальне зберігання [7, с. 10]. Після прийняття чинного КПК ст. 170 мала назву «Підстави для арешту майна». кримінальний конфіскація майно арешт

Однак ч.1 цієї статті фактично закріплювала мету, а не підстави арешту. У ній зазначалось, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування майна у встановленому КПК порядку [10, с. 10].

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати 35 заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Частина 2 ст.170 КПК, власне, перелічувала підстави накладення арешту на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 Кодексу [11, с. 121].

Таким чином, арешт майна - це захід кримінального процесуального примусу, що застосовується з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову, та полягає у тимчасовому позбавленні можливості відчужувати певне майно, або забороні розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Висновки

Визначено, що метою накладення арешту на кореспонденцію є виявлення в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для кримінального провадження; а також, отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Саме вказана мета обумовлює належність накладення арешту на кореспонденцію до слідчих (розшукових) дій.

Наголошено, що фактичною підставою арешту майна є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної та/чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду.

Список використаних джерел

1. Дрозд А. В. Забезпечення недоторканності права власності в кримінальному провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.0.09. Харків, 2019. 241 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від 13.04.2012 № 4651-УІ // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 20.06.2019).

3. Лепей М. В. Арешт майна у кримінальному процесі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2017. 200 с.

4. Про Національне антикорупційне бюро України : закон України від 14.10.2014 № 1698^ІІ // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 (дата звернення: 20.06.2019).

5. Абламський С. Є., Абламська В. В. Накладення директором Національного антикорупційного бюро попереднього арешту на майно: дискусійні питання // Кримінальний процес: сучасний вимір та проспективні тенденції : II Харківський кримінальний процесуальний полілог, присвячений актуальним питанням застосування заходів забезпечення кримінального провадження (м. Харків, 12 груд. 2019 р.) / Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Кафедра кримінального процесу, Кафедра кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності. Харків: Право, 2020. С. 107-109.

6. Кримінальний процес : навчальний посібник для підготовки до іспиту. Харків : Право, 2017. 288 с.

7. Гаюр І. Й. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2011.20 с.

8. Мирошниченко Ю. М. Проблемні питання тимчасового вилучення й арешту майна за новим кримінально-процесуальним законом. Порівняльно-аналітичне право. № 3 (2). 2013. С. 311.

9. Гаюр І. Й. Підстави накладення арешту на майно обвинуваченого. Держава і право. Вип. 46. 2009. С. 502-505.

10. Пилипенко Д.О. Потерпілий як суб'єкт реалізації функції обвинувачення у кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. - 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Д.О. Пилипенко. - Донецьк, 2014. - 18с.

11. Руденко А. Е. Заходи забезпечення кримінального провадження, що обмежують майнові права підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2015. 212 с.

Размещено на Allbest.ru