Правове забезпечення реалізації функцій управління в галузі фауністичних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

Правове забезпечення реалізації функцій управління в галузі фауністичних відносин

Петлюк Ю.С.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри загальноправових дисциплін факультету міжнародної торгівлі та права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню окремих проблемних аспектів правового забезпечення реалізації функцій управління в галузі фауністичних відносин. Встановлено, що правове забезпечення використання, відтворення та охорони тваринного світу як компонента біологічного різноманіття є одним із стратегічних напрямів державної екологічної політики України на сучасному етапі. Обґрунтовується твердження про те, що цілеспрямована реалізація функцій управління є ефективним засобом забезпечення використання, відтворення та охорони тваринного світу.

Ключові слова: функції управління, фауністичні відносини, тваринний світ, моніторинг тваринного світу, державний кадастр тваринного світу.

Аннотация

Статья посвящена исследованию отдельных проблемных аспектов правового обеспечения реализации функций управления в области фаунистических отношений. Установлено, что правовое обеспечение использования, воспроизводства и охраны животного мира как компонента биологического разнообразия является одним из стратегических направлений государственной экологической политики Украины на современном этапе. Обосновывается утверждение о том, что целенаправленная реализация функций управления является эффективным средством обеспечения использования, воспроизводства и охраны животного мира.

Ключевые слова: функции управления, фаунистические отношения, животный мир, мониторинг животного мира, государственный кадастр животного мира.

Annotation

LEGAL PROVISION OF IMPLEMENTATION OF THE FUNCTIONS OF THE MANAGEMENT IN THE FIELD OF PHAUNISTIC RELATIONS

The article is devoted to the research of certain problematic aspects of the legal provision of the implementation of management functions in the field of faunal relations. It has been established, rightfully, on the basis of a newcomer, which was established on the basis of the strategic component of the Ukrainian environmental policy at the same time. The statement is based on the fact that the purposeful realization of management functions is an effective means of ensuring the use, reproduction and protection of the animal world.

Key words: management functions, faunistic relations, wildlife, monitoring of wildlife, state cadastre of wildlife.

Постановка проблеми

Правове регулювання невиснажливого, раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу як одного з природних ресурсів, компонента навколишнього природного середовища та біологічного різноманіття, що має велике економічне значення як джерело отримання харчових продуктів, промислової, технічної, лікарської сировини та інших матеріальних цінностей, а також духовного й естетичного збагачення та виховання людини, є одним із стратегічних напрямів державної екологічної політики України на сучасному етапі.

Основоположну роль у цьому процесі відіграє реалізація основних функцій управління в галузі фауністичних відносин (моніторинг, контроль, державний облік, державний кадастр тваринного світу), які мають важливе значення для прийняття ефективних управлінських рішень, комплексного та збалансованого використання природних ресурсів, а також їх охорони.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Висвітлення питань реалізації функцій управління в галузі фауністичних відносин знайшло всебічне відображення у наукових напрацюваннях таких знаних учених, як Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, І.І. Кара- каш, Н.Р. Кобецька, М.В. Краснова, Н.Р. Малишева, С.І. Марченко, В.С. Шахов, І.С. Шахрай, В.В. Шеховцов тощо.

Метою статті є дослідження окремих аспектів правового забезпечення реалізації функцій екологічного управління в галузі охорони, використання та відтворення об'єктів тваринного світу.

Виклад основного матеріалу

Функції управління в галузі фауністичних відносин є різновидом функцій екологічного управління. У науці екологічного права під функціями екологічного управління розуміють основні напрями організаційно-правового впливу на суспільні відносини в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки [1 с. 193]; визначений у законодавчих та інших нормативно- правових актах напрям діяльності суб'єктів щодо організації охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та використання й відтворення природних ресурсів [2, с.126]; основні напрями діяльності органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань щодо забезпечення організації раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення і захисту, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки [3, с. 57-58].

Контроль за використанням, відтворенням та охороною тваринного світу як функція управління в галузі фауністичних відносин, є одним із видів екологічного контролю, завданнями якого, згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є забезпечення додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами.

Ця функція екологічного управління поширюється на сферу використання та охорони усіх природних ресурсів у межах території, яка знаходиться під юрисдикцією України відповідно до національного законодавства та міжнародно-правових актів. Контролю також підлягає дотримання заходів біологічної та генетичної безпеки при створенні, дослідженні й використанні генетично модифікованих організмів [4, с. 185].

Правовою основою здійснення контролю в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як систематичної та конструктивної діяльності, що має місце у сфері регулятивних і природоохоронних відносин, на думку С.І. Марченко, є норми загального та спеціального законодавства, які в сукупності складають самостійний правовий інститут у системі фауністичного законодавства України [5, с. 465].

Дослідник вважає, що заходи контролю поширюються як на спеціальне, так і загальне використання об'єктів тваринного світу, а також на будь-яку діяльність, що впливає на середовище перебування диких тварин і на стан тваринного світу.

Органами, які здійснюють контроль у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу, є Кабінет Міністрів України, Мінприроди, Держлісагенство України, Держрибагенство України, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та інші. У межах своєї компетенції ці органи уповноважені, як зазначає М.В. Краснова [6, с. 423], ставити вимоги щодо порушень фауністичного законодавства; припиняти в установленому порядку використання тваринного світу; зупиняти тимчасово в установленому порядку роботи, під час яких порушуються правила, норми, інші вимоги законодавства; припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на використання тваринного світу утримання тощо.

Зазначені органи державної влади здійснюють повноваження, що випливають зі змісту права державної власності на об'єкти тваринного світу, на основі нормативно-правових актів, які визначають їх правовий статус, та актів екологічного й природоресурсного законодавства.

Істотні повноваження в зазначеній сфері правовідносин має спеціальний орган виконавчої влади - Державна екологічна інспекція, яка здійснює державний контроль (нагляд) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності й господарювання, громадянами, юридичними особами вимог законодавства про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу щодо збереження корисної для лісу фауни; використання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності диких тварин; використання й відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, занесених до Червоної книги України; охорони середовища перебування, шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин; ввезення в Україну та вивезення за її межі об'єктів тваринного світу; захисту диких тварин від жорстокого поводження; дотримання права державної власності на тваринний світ; ведення мисливського господарства та полювання. правовий кадастр біологічний

Тваринний світ, як природний ресурс, елемент навколишнього природного середовища, виконує екологічну, економічну та соціальну функцію. Реалізація цих функцій потребує застосування різноманітних засобів. Одним із ефективних засобів забезпечення комплексної охорони, раціонального використання та відтворення об'єктів тваринного світу є їх моніторинг, унаслідок здійснення якого, реалізується прогностична функція у вигляді своєчасного попередження, виявлення та усунення наслідків негативних явищ і процесів з метою забезпечення науково обґрунтованого використання об'єктів тваринного світу, зокрема, та збереження біологічного різноманіття, у цілому.

Спеціальні нормативно-правові акти щодо регулювання правовідносин у сфері здійснення моніторингу тваринного світу відсутні. Поняття державного моніторингу об'єктів тваринного світу визначено ст. 15 Модельного закону про тваринний світ, прийнятого на дев'ятому засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД, згідно з яким державний моніторинг тваринного світу - це система регулярних спостережень за поширенням, чисельністю, фізичним станом об'єктів тваринного світу, структурою, якістю та площею середовища їхнього перебування [7, с. 217] .

Моніторингом тваринного світу, як наголошує Н.Р. Малишева, є система спостережень, збирання, обробки, передавання та аналізу інформації про стан об'єктів тваринного світу, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендації для прийняття управлінських рішень [8, с. 419].

Моніторинг тваринного світу здійснюється за дикими тваринами, що відносяться до об'єктів полювання, та середовищем їх перебування; дикими тваринами, що відносяться до об'єктів рибальства, та середовищем їх перебування; дикими тваринами, включеними до Червоної книги України, та середовищем їх перебування; дикими тваринами, що відносяться до об'єктів міжнародно-правової охорони, та середовищем їх перебування [9, с. 127].

Щодо здійснення моніторингу тваринного світу, то можна стверджувати, що його правове забезпечення, як вважає С. В. Шарапова, є недосконалим і має узагальнений та опосередкований характер [10, с. 188], адже в основному акті фауністичного законодавства - Законі України «Про тваринний світ» зазначено лише те, що моніторинг є засобом забезпечення охорони тваринного світу (ст. 37) і складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища та здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 55).

Наявність таких дискусійних питань у зазначеній сфері правовідносин зумовлює необхідність прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про затвердженння Положення про моніторинг тваринного світу, в якому мають відображалися всі проблемні аспекти проведення цього виду екологічного моніторингу.

Ведення державних кадастрів природних ресурсів є функцією екологічного управління та інформаційною системою, що покликана забезпечити обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання.

Державні кадастри природних ресурсів на території України ведуться з метою їх ефективної організації охорони та захисту, раціонального використання, відтворення, здійснення систематичного контролю за якісними й кількісними змінами природних ресурсів [11, с. 24].

У науково-практичному коментарі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що основною метою ведення державних кадастрів природних ресурсів є облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Такий облік необхідний насамперед для прийняття еколого-управлінських рішень та визначення їх ефективності, забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ й організацій, а також громадян [12, с. 201].

Одним із видів державних кадастрів природних ресурсів є Державний кадастр тваринного світу України як систематизоване зведення відомостей про географічне розповсюдження видів (груп видів) тварин України, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх існування й сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони та раціонального використання тваринного світу України.

Державний кадастр тваринного світу ведеться на всій території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні за окремими видами (групами видів) тварин із застосуванням єдиних, установлених для кожної конкретної групи методології та уніфікованих форм звітної кадастрової документації.

Законодавчим підґрунтям ведення державного кадастру тваринного світу, крім Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є Закон України «Про тваринний світ» (ст. 56) і постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 р., якою затверджене Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу.

Ведення Державного кадастру тваринного світу передбачає виконання таких кадастрових робіт: визначення конкретних територій (акваторій), де будуть проводитися кадастрові роботи; проведення експедиційних робіт; аналіз даних, отриманих під час проведення експедиційних робіт, а також даних, що містяться в матеріалах державного лісовпорядкування, впорядкування мисливських угідь, державному лісовому, водному та земельному кадастрах; оброблення, аналіз узагальнення отриманої інформації, її підготовка до розгляду в Мінприроди і видання Державного кадастру тваринного світу.

Організація ведення Державного кадастру тваринного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням кадастрових робіт, а також державний контроль за якістю та об'єктивністю даних, що включаються до кадастру, здійснюються Мінприроди та його органами на місцях.

Безпосереднє ведення Кадастру здійснює відділ моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України.

Висновки

Реалізацію функцій управління в галузі фауністичних правовідносин можна визнати дієвим засобом забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу.

Проте, незважаючи на належне нормативно-правове регулювання, механізм реалізації чинного законодавства ще повністю не відрегульований, тому при виконанні зазначених управлінських функцій не відбувається впровадження норм права на практиці. Наявність такого проблемного питання зумовлена насамперед відсутності цілісної системи управління та чіткої визначеності та розмежування функцій і повноважень її структурних елементів.

Список використаних джерел

1. Каракаш. І.І. Правові засади управління і контролю у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Екологічне право України : підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. І.І. Каракаша. Одеса : Фенікс. 2012. С. 182-208.

2. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право : навч. посіб. 3-є вид. Київ : Центр навчальної літератури. 2006. 224 с.

3. Гетьман А.П. Правові основи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища (екологічне управління). Екологічне право України : підруч. для студ. юрид. спец. навч. закл. Харків : Право, 2013. С. 37-71.

4. Науково-практичний коментар до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» / Н.Р Малишева, М.І. Єрофеєв. Харків : Право, 2017. 416 с.

5. Марченко С.І. Особливості правового регулювання контролю в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу. Правові форми екологічного контролю : навч. посіб. / за ред. М.В. Краснової. Київ : Алерта, 2012. С. 454-473.

6. Краснова М.В. Правові засади охорони і використання тваринного світу. Екологічне право. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. Київ : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. С. 410-439.

7. Тваринний світ України: правова охорона, використання та відтворення / ПІ. Балюк, О.О. Погрібний, Ю.С. Шемшу- ченко та ін.; за ред. ПІ. Балюк. Київ : Юрінком Інтер, 2010. 384 с.

8. Малишева Н.Р Основні функції управлінні в галузі охорони навколишнього природного середовища. Екологічне право України. Академічний курс : підручник. 2-е вид. / за заг ред. Ю.С. Шемшученка. Київ : ТОВ «Виробництво «Юридична думка», 2008. С. 187-241.

9. Киселюк О.І., Тимочко В.Б. Моніторинг фауни на природно-заповідних територіях. Науковий вісник НЛТУ. 2011. Вип. 21.16. С. 126-131.

10. Шарапова С.В. Екологічний моніторинг у правовідносинах використання природних ресурсів. Проблеми законності. 2008. Вип. 85. С. 185-188.

11. Боковикова Ю.В. Природні ресурси - ресурси розвитку територіальних громад. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 1(51). С. 23-28.

Науково-практичний коментар до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» / за заг. ред. О.М. Шуміла. Харків : Фактор, 2006. 592 с.

Размещено на Allbest.ru