Специфіка реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС у період 1991-2000-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет права Національної академії наук України

Специфіка реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС у період 1991-2000-х рр.

Кайда Н.Я.,

кандидат юридичних наук, проректор з адміністративної та наукової роботи, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства

Анотація

трудовий законодавство правовий європейський

У статті проаналізовано специфіку реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС у період 1991-2000-х рр. Досліджено основні нормативно-правові акти у вказаній царині. Виявлено основні характерні риси даного періоду.

Ключові слова: адаптація законодавства, трудове законодавство, законодавство ЄС, праця, працівник.

Аннотация

В статье проанализирована специфика реализации адаптации трудового законодательства Украины к законодательству ЕС в период 1991-2000-х гг Исследованы основные нормативно-правовые акты в указанной сфере. Выявлены основные характерные черты данного периода.

Ключевые слова: адаптация законодательства, трудовое законодательство, законодательство ЕС, труд, работник.

Abstract

Specifics of implementation of adaptation of Ukrainian labor legislation to EU legislation in the period 1991-2000

In the article the specifics of the implementation of the adaptation of labor legislation of Ukraine to EU legislation in the period 1991-2000 are analyzed. The main legal acts in this area are studied. The main characteristics of this period are revealed.

Key words: adaptation of legislation, labor legislation, EU legislation, labor, employee.

Основна частина

Постановка проблеми. Процес адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу не вірно розглядати виключно у контексті адаптації вже існуючих законів до європейських стандартів, та прийняття нових узгоджених із правовим полем ЄС законодавчих актів, адже одним із ключових аспектів адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС на сучасному етапі є створення інституційно-правових засад, які забезпечують зближення вітчизняної правової системи із європейською. Сьогодні в Україні прийнято ряд нормативно-правових актів, які урегульовують процес адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (наприклад, Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 № 1629-IV [1]), створено спеціальні інституції, покликані координувати та контролювати процеси визначення та закріплення європейських правових стандартів у національному законодавстві (зокрема, у даному контексті відзначимо Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу). Тобто, на сучасному етапі реально ведеться робота по трансформації державної правової системи України у відповідністьдо європейських норм. Беззаперечно, процес адаптації законодавства України вимагає злагодженої співпраці всіх гілок влади, і у даному аспекті інституційно-правові засадиадаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС є однією із гарантій забезпечення адаптації національного законодавства до acquis communautaire. Із моменту проголошення Україною курсу до євроінтеграції, інституційно-правове забезпечення адаптації національного законодавства пройшло довгий шлях свого розвитку, а тому аналіз сучасного стану реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС є важливим для нашого дослідження.

Стан дослідження. Серед дослідників питань, пов'язаних із сучасним станом реалізації адаптації законодавства України до законодавства ЄС, відзначимо внесок наступних авторів: О.В. Баклан, В.М. Бестачастний, О.А. Бєдова, Н.Б. Болотіна, І.З. Брацук, Ю.П. Гаряча, О.В. Головенко, С.В. Грищак, О.О. Губанов, А.Ю. Денисевич, О.Л. Євглевська, С.В. Істомін, Т.О. Коломоєць, М.Г. Кравченко, О.Л. Кучма, П.М. Лисенко, О.І. Миколенко, В.Ф. Москаленко, Т.І. Мостицька, Н.М. Мужикова, О.Л. Назаренко, Н.М. Пархоменко, О.В. Прилипчук, А.О. Поліщук, О.С. Проневич, В.Ф. Пузирний, І.С. Сахарук, Л.А. Семиног, О.В. Тищенко, О.А. Телічко, К.О. Трихліб, М.В. Трубіна, О.Б. Чорномаз, М.М. Шумило, І.В. Яковюк. Але, в той самий час, звернемо увагу на те, що у працях перелічених авторів переважно розглядаються загальні питання адаптації законодавства України до законодавства ЄС. На даному етапі інституційно-правовому забезпеченню адаптації національного трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу приділено замало увагу у науковій літературі, не зважаючи на велику кількість праць у цій сфері.

Виклад основного матеріалу. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, який обіймав посаду Президента Європейського Союзу, офіційно визнав незалежність України від імені ЄС [2, с. 112-113]. На той момент ще не йшла мова про інтеграцію України до лав цієї організації, але схвалення Європейським Союзом вибору Україною самостійного шляху розвитку свідчило про наявність позитивних перспектив у нашої держави щодо подальшої співпраці із даною організацією. І вже через декілька років співробітництво України та ЄС набуло свого розвитку та чіткої регламентації. 14 червня 1994 року була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року [3] (на сьогодні, Угода вже не є чинною), яка, втім,набула чинності лише 1 березня 1998 року. Набуття чинності цією угодою можна вважати початковим моментом реалізації українського євроінтеграційного курсу, а також початком реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС, що безпосередньо мало вплив і на його сучасний стан, і на сучасний стан інституційно-правового забезпечення адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу.

В преамбулі Угоди було зазначено, що держави-члени Європейського Союзу із однієї сторони, а Україна із іншого, усвідомлюють необхідність поліпшення умов співпраці між сторонами, які впливають на ділову активність та інвестиції, а також умов у таких сферах, як створення компаній, праця, надання послуг та рух капіталів. Очевидно, що співпраця України, країн ЄС та Європейського Союзу мала розвиватись в умовах, коли в Україні все ще зберігало чинність радянське законодавство, у тому числі й законодавство про працю (а Кодекс законів про працю України [4] зберігає свою чинність і дотепер), тож Україна мала взяти на себе зобов'язання щодо поступового приведення національного трудового законодавства у відповідність до європейських стандартів. Питанням праці у змісті Угоди було присвячено окрему главу «Умови праці», в змісті якої сторони приділили особливу питанням створення рівних умов праці для українців, які працюють у державах-членах ЄС, та для громадян держав-членів ЄС, які працюють в Україні. Також підкреслювалась важливість вирішення питань соціального забезпечення таких працюючих осіб. Тобто, як держави-члени ЄС, так й Україна, взяли на себе зобов'язання створити необхідні законодавчі передумови, для координації соціального забезпечення для українців, які працюють у державах-членах ЄС, та для громадян держав-членів ЄС, які працюють в Україні. Статтею 71 було передбачено встановлення співробітництва в соціальній галузі, яке в першу чергу стосувалось співпраці з метою поліпшення рівня охорони здоров'я та безпеки працівників, співробітництво з питань зайнятості та в плануванні й здійсненні реформ у системі соціального захисту в Україні.

Проте, найголовнішим у контексті нашого дослідження стало визнання у частині 1 статті 51 Угоди необхідності зближення існуючого і майбутнього законодавства України із законодавством Європейського Союзу. В рамках цього напряму Україна взяла на себе зобов'язання вжити заходів для забезпечення того, щоб її законодавство було поступово приведене у відповідність до законодавства Співтовариства шляхом «приблизної адекватності законів». Це можна пояснити тим, що Україна не зобов'язана дублювати положення європейських законів у національному законодавстві, але при цьому важливо, щоб в основі вітчизняних нормативно-правових акті лежали ті ж самі принципі, які становлять основу європейського права. У частині 2 цієї ж статті було визначено шістнадцять пріоритетних сфер, у яких повинна мати місце така «приблизна адекватність», і однією із них була сфера охорони праці. Інші сфери також в тій чи іншій мірі були пов'язані із трудовою сферою, але можна зробити висновок, що станом на момент укладення Угоди трудова сфера не виділялась як пріоритетна для адаптації.

Отже, не зважаючи на те, що Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року [3] передбачала незначну кількість положень, присвячених питанням праці та питанням адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС, зробимо висновок, що її значення для сучасного стану реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС полягає у тому, що в її змісті вперше було актуалізовано напрям зближення існуючого і майбутнього законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Тобто, основи сучасного стану реалізації адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС та сучасного стану інституційно-правового забезпечення адаптації національного трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу були закладені в Угоді, і вже після набуття нею чинності в 1998 році процеси адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу, у тому числі й трудового, почали реалізовуватись у діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади.

На виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року [3], 11 червня 1998 року було прийнято Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу [5], у якій було визначено адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, як один із основних напрямів інтеграційного процесу. Встановлювалось, що адаптація законодавства України передбачатиме у тому числі й трудову галузь, а важливим чинником реформування правової системи України є участь в конвенціях Ради Європи. Звернемо увагу, що Україна приєдналась до ряду нормативно-правових актів Ради Європи - наприклад, Україною було ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод [6] та Європейську соціальну хартію (переглянуту) [7], у змісті яких визначаються окремі стандарти трудового законодавства. Тобто, частково, визначені у Стратегії задачі, пов'язані із адаптацією трудового законодавства України до законодавства ЄС, все ж були у подальшому реалізовані.

Додатково зазначимо, що приєднання до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [6] означало, що громадяни України отримали право на звернень до Європейського суду з прав людини за захистом [8, с. 14]. На нашу думку, даний аспект також був важливим кроком у наближенні України до європейської інтеграції, а також важливим чинником у наближення правового регулювання трудових правовідносин в Україні до європейських стандартів.

Одним із перших прикладів виникнення інституційно-правового забезпечення адаптації національного трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу стало прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови N° 852 «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 12.06.1998 року [9]. Значення даної постанови для подальшого здійснення адаптації національного трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу полягає у тому, що на Міністерство юстиції України було покладено повноваження з координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (відзначимо, що на сьогодні його функції у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є значно вужчими). При Міністерстві юстиції України було створено Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС [10], яка мала об'єднати зусилля різних міністерств на шляху до досягнення спільної мети - адаптації законодавства України до законодавства ЄС (відзначимо, що даний орган у процесі свого розвитку декілька разів трансформувався, а сьогодні функціонує орган з схожими функціями - Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу). З метою вдосконалення роботи з підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням світового досвіду на Міністерство юстиції було покладено зобов'язання створити Центр порівняльного права. Також звернемо увагу на те, що серед актів законодавства, на які мала поширитись дія цієї постанови, відсутня галузь законодавства про працю, проте наявні близькі до неї галузі, такі як охорона праці чи підприємницька діяльність.

Аналізуючи зміст даної постанови, О.С. Проневич зазначив, що даним документом в Україні була імплементована польська інституційна адаптаційна модель, яка передбачала, що за адаптаційні процеси (у тому числі, за планування, координацію та контроль за реалізацією відповідних заходів) відповідають галузеві міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Тому, як відзначається О.С. Проневичем, із липня 1999 року, підготовка проектів нормативно-правових актів здійснювалась в обов'язковому порядку із урахуванням законодавства Європейського Союзу, якщо сфера, у якій відбувалась адаптація, належала до пріоритетних [11, с. 34]. Відзначимо, що подібна модель в Україні функціонує і донині. Наприклад, одним із завдань Міністерства соціальної політики України, згідно із Положенням про Міністерство соціальної політики України [12], є участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС в межах повноважень (пункт 100 частини 4). Міністерство соціальної політики України на сьогодні не є тим органом, який відповідає за планування, координацію та контроль за адаптацією трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, але при цьому, даний орган бере участь у таких процесах. А отже, його роль, передбачена ще Постановою Кабінету Міністрів України № 852, частково реалізовується і донині.

Як відзначає О.С. Проневич [11, с. 33-34], на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права [13] у травні 2003 року було створено Центр європейського та порівняльного права [14], який у грудні 2004 року було трансформувано в урядовий орган державного управління у складі Мін'юсту - Державний департамент з питань адаптації законодавства [15], який на сьогодні вже не функціонує, як і переважна більшість органів, які утворювались в цей період. Відзначимо, що на даний момент при Міністерстві юстиції України функціонує орган із схожою компетенцією - Департамент міжнародного права Міністерства юстиції України, проте варто при цьому відзначити, що на сьогодні компетенція Міністерства у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є значно вужчою, аніж вона була у цей період.

Наслідком проаналізованих нами змін до інституційно-правового забезпечення адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС стало те, що у подальшому підготовка будь-яких нормативно-правових актів трудового законодавства здійснювалась із урахуванням положень acquis communautaire.

Список використаних джерел

1. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Закон України від 18.03.2004 № 1б29-ІУ. Відомості Верховної Ради України від 16.07.2004. № 29. стаття 367.

2. Мостицька Т.І. Питання адаптації законодавства з охорони праці у процесі євроінтеграції. Адаптація до права ЄС регулювання економіки України в сучасних умовах: зб. наук. пр. (за матеріалами «Круглого столу», м. Харків, 26 трав. 2015 р.). Харків, 2015. С. 112-118.

3. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Міжнародний документ від 14.06.1994. Офіційний вісник України від 29.06.2006. № 24. стор. 203. стаття 1794. код акта 36581/2006.

4. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 № 322-УІІІ. Відомості Верховної Ради УРСР 1971 р. Додаток до N 50.

5. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11.06.1998 № 615/98. Офіційний вісник України. 1998 р. № 24. Стор. 3. Стаття 870. Код акта 5501/1998.

6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Міжнародний документ від 04.11.1950. Офіційний вісник України. 1998 р. № 13. № 32 від 23.08.2006. Стор. 270.

7. Європейська соціальна хартія (переглянута): Міжнародний документ від 03.05.1996. Відомості Верховної Ради України. 2007 р. № 51. Стор. 2096.

8. Права людини в повсякденному житті: значущість діяльності Ради Європи в царині прав людини. К.: Центр інформації та документації Ради Європи в Україні, 1998. 128 с.

9. Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.1998 № 852 URL http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-98-п.

10. Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12.11.1998 № 1773. Офіційний вісник України. 1998 р. № 45. Стор. 53. Стаття 1673. Код акта 6326/1998.

11. Проневич О. С. Інституційні засади адаптації законодавства України до acquiscommunautaire: стан легального закріплення та перспективи вдосконалення. Право і Безпека. 2016. № 3. С. 32-39.

12. Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423. Офіційний вісник України від 07.07.2015. № 51. Стор. 52. Стаття 1655. Код акта 77475/2015.

13. Про затвердження Положення про Центр перекладів актів європейського права: Наказ Міністерства юстиції Українивід 02.11.1999 № 70/5. Офіційний вісник України. 1999 р. № 46. Стор. 126. Стаття 2284. Код акта 12711/1999.

14. Про затвердження Положення про Центр європейського та порівняльного права: Наказ Міністерства юстиції Українивід 28.10.2004 № 126/5. Офіційний вісник України. 2004 р. № 44. Стор. 183. Стаття 2920. Код акта 30541/2004.

15. Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 № 1742. Офіційний вісник України. 2004 р. № 52. Том 1. Стор. 297. Стаття 3447. Код акта 31152/2004.

Размещено на Allbest.ru