Удосконалення державного регулювання демографічного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення державного регулювання демографічного розвитку України

Долінченко Ольга Михайлівна старший викладач, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Анотація

Показано, що напрями вдосконалення державного регулювання демографічного розвитку мають бути збалансовані з цільовими орієнтирами і пріоритетами в інших суспільних сферах, зокрема, в сфері охорони здоров'я, освіти, праці та зайнятості. Це сприятиме розширенню можливостей родин у напрямі самозабезпечення. При цьому таке завдання значною мірою корелюється із відповідними завданнями загального соціально-економічного розвитку, що спрямовані на формування нових робочих місць, які характеризуються високою продуктивністю і належною оплатою праці.

Особливий наголос необхідно зробити на преференціях для молоді з багатодітних або неповних родин щодо активного залучення до програм зайнятості. Необхідним у цьому напрямі є підвищення доступності програм соціального захисту. За наявності високого ризику бідності, родини із дітьми, разом із тим, не є пріоритетним об'єктом в системі реалізації заходів соціального захисту. Вважаємо за доцільне наголосити, що незважаючи на наявність фінансової допомоги родинам з дітьми, вони ще не розглядаються самими родинами як вагомий ресурс.

Одним з кроків державного регулювання демографічного розвитку має стати реформа системи щомісячної допомоги на дитину для родин з рівнем доходів нижче прожиткового мінімуму. Проведений аналіз правового механізму державного регулювання демографічного розвитку показав, що існуючі форми підтримки родин з дітьми регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, які стосуються не окремих цільових груп, а окремих видів допомоги. В результаті органи соціального захисту не можуть оцінити ефект впливу реалізованих програм на рівень життя одержувачів, а самі родини не в змозі розібратися в тому, на участь в яких програмах вони мають право, і які вимоги щодо участі у цих програмах.

Ключові слова: державне регулювання, демографічний розвиток, програма соціального захисту, реформа, рівень доходів, фінансова допомога родинам.

Abstract

Improvement of state regulation of demographic development of ukraine

Dolinchenko Olha Mykhailivna Senior Lecturer, Interregional Academy of Personnel Management

It is shown that the directions of improvement of state regulation of demographic development should be balanced with targets and priorities in other social spheres, in particular, in the field of health care, education, labor and employment. Thi s will help empower families in the direction of self-sufficiency. At the same time, this task is largely correlated with the relevant tasks of general socio-economic development, aimed at creating new jobs, which are characterized by high productivity and adequate wages. Particular emphasis should be placed on preferences for young people from large or single-parent families to be actively involved in employment programs. It is necessary in this direction to increase the availability of social protection programs.

Given the high risk of poverty, families with children, however, are not a priority in the implementation of social protection measures. We consider it appropriate to emphasize that despite the availability of financial assistance to families with children, they are not yet considered by the families themselves as a significant resource. One of the steps in the state regulation of demographic development should be the reform of the system of monthly child support for families with incomes below the subsistence level. The analysis of the legal mechanism of state regulation of demographic development showed that the existing forms of support for families with children are regulated by a large number of legal acts, which do not apply to certain target groups, but to certain types of assistance. As a result, social protection bodies cannot assess the impact of implemented programs on the living standards of recipients, and families themselves are unable to understand which programs they are entitled to participate in and what the requirements are for participation in these programs.

Therefore, it is expedient to consolidate all forms of support into a single legislative act - in the form of a law "On state regulation of demographic development", which would fully legislate the relevant areas of social policy.

Keywords: state regulation, demographic development, social protection program, reform, income level, financial assistance to families.

Постановка проблеми

Соціально-економічний розвиток України відбувається в умовах недостатнього з точки зору державних інтересів демографічного потенціалу населення. Дефіцит населення виступає об'єктивною реальністю, яка має бути врахована при формування та реалізації соціально - економічної політики держави [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Потенційні варіанти демографічного розвитку України залежать від причин тих змін, що відбуваються. Реальний зміст цієї проблеми на різних етапах суспільної історії відображали головні цілі соціально-економічного розвитку і змінювалися в ході історичного процесу. Серед науковців, які опікуються проблемами демографічної ситуації, обґрунтуванням підходів та механізмів державного регулювання демографічного розвитку необхідно виділити роботи Е. Лібанової [2], О. Гладуна [3], Н. Левчука [4], А. Гвелесіані [5], О. Макарової [6], В. Новікова [6], О. Осауленка [7], М. Откидач [6], В. Стешенко [4], Л. Черенко [2], І. Драгана [8] та ін.

Виклад основного матеріалу

Зміни демографічних характеристик пов'язані не лише з природним відтворенням населення, але й із збільшеною мобільністю населення. Імміграція вносить істотний внесок в динаміку чисельності місцевого населення, зміну його складу. Мігранти з країн, що розвиваються стають все більш помітні, в той час як чисельність місцевого населення залишається стабільною або навіть дещо знижується.

У глобальному контексті українські демографічні тенденції, з одного боку, тісно перетинаються зі змінами в інших європейських країнах, виявляючи спільність з цими країнами, з іншого - демонструють специфіку. Спільність полягає в тому, що послідовність стадій і визначаючих їх детермінант є універсальною для загальносвітового процесу.

Специфіка України полягає в запізненні основних етапів переходів, що відображає накладення невирішених проблем розвитку попередніх етапів на наступні стадії переходів, а також щодо тенденцій та особливостей соціального і економічного розвитку регіонів. Особливе значення з точки зору особливостей демографічного розвитку має функціонування інститутів. Інституційний підхід полягає в розумінні інститутів як процесу постійного відтворення соціальних, правових, економічних та інших відносин, які структурують суспільне життя і задають правила поведінки людей і організацій. Під впливом різких змін зовнішнього середовища - економічної, політичної, природного тощо - виникають деструктивні стани в функціонуванні інститутів - «інституційні пастки». Деструктивні і стійкі форми поведінки є складовою частиною демографічного розвитку.

Саме ринкові реформи 1990 -х рр. вплинули на формування таких пасток. Перебудова інституційної структури призвела до кризи соціальних інститутів, відповідальних за дотримання правопорядку, збереження життя і здоров'я населення, що вплинуло на демографічний розвиток. Сукупність патологічних процесів, які виникли в процесі реформ спричинили розвиток надвисокої і надранньої смертності осіб працездатного віку, погіршення стану здоров'я і від'ємний природний приріст населення. Нездатність адаптуватися до нових умов викликала у багатьох стан непевності у майбутньому, нерозуміння стратегії правильної поведінки в нових обставинах зниження якості життя в більшості родин. Це вплинуло на підвищення рівня смертності населення України, зниження народжуваності та розвиток гострої демографічної кризи. Тому регулювання демографічних процесів є пріоритетним напрямом соціально-економічної політики держави, і в зв'язку з цим завдання щодо її удосконалення може бути вирішене у трьох напрямах: підвищення народжуваності, зниження смертності, ефективна міграційна політика.

Для розв'язання таких завдань необхідним є не лише здійснення обліку показників смертності, народжуваності, міграційних процесів, але й виявляти та усувати причини та чинники, які негативно впливають на них. Це є особливо важливим саме на регіональному та локальному рівнях, оскільки кожен регіон, кожна територія має свої специфічні риси. Тому набір чинників, які здійснюють суттєвий вплив на демографічні процеси в одному регіоні, можуть бути несуттєвими для інших. Формування тенденцій демографічного розвитку тісно пов'язано зі специфікою і факторами, що визначають характер внутрішніх регіональних відносин.

Здійснений у другому розділі аналіз ефективності державного регулювання демографічного розвитку свідчить про необхідність вдосконалення відповідного організаційного механізму регулювання чисельності населення.

Удосконалення організаційного механізму державного регулювання процесів демографічного розвитку, на нашу думку, має полягати у створенні єдиного суб'єкта організаційно-економічного впливу - Регіональної ради з питань демографічного розвитку.

На практиці в багатьох областях вже прийнято рішення про створення подібного суб'єкту регуляторного впливу на процеси демографічного розвитку, зокрема у Донецькій, Рівненській, Луганській області. Досвід їх роботи свідчить про необхідність утворення такого органу з метою забезпечення підвищення результативності реалізації державного регулювання процесів демографічного розвитку в регіоні.

Таким чином, до складу Регіональної ради з питань демографічного розвитку мають входити представники суб'єктів державного регулювання чисельності населення - департаментів, головних управлінь охорони здоров'я, освіти і науки, молодіжної політики і спорту, екології та природних ресурсів, фінансів, Фонда соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Державної міграційної служби, Пенсійного фонду України, сільські,селищні, міські голови, представники ЗМІ. Головою Регіональної ради з питань демографічного розвитку є голова обласної ради.

Регіональна рада з питань демографічного розвитку буде діяти з метою: забезпечення комплексної реалізації заходів впливу на демографічний розвиток регіону; координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, наукових та інших організацій з питань реалізації механізму державного регулювання процесів демографічного розвитку.

Виходячи з поставлених цілей, можна виділити наступні завдання Регіональної ради з питань демографічного розвитку. По-перше, забезпечення взаємодії між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями. По-друге, проведення демографічної експертизи нормативних документів, соціально-економічних програм з метою виявлення можливих демографічних чинників і наслідків прийнять управлінських рішень на регіональному і локальному рівнях, які можуть вплинути на демографічний розвиток регіону, або стосуватись тих аспектів розвитку регіону, які самі залежать від впливу демографічних процесів. По-третє, моніторинг демографічної ситуації в районах і містах області, аналіз практики реалізації демографічної політики в регіоні, оцінка ефективності проведених заходів. По-четверте, підготовка пропозицій щодо вдосконалення політики в сфері стимулювання народжуваності, зниження смертності та регулювання міграційних процесів. По-п'яте, організація проведення соціологічних досліджень з питань реалізації заходів демографічної політики. По-шосте, проведення нарад, конференцій, семінарів з питань, пов'язаних з розробкою і реалізацією державного регулювання демографічного розвитку. По-сьоме, міжрегіональне співробітництво з питань регулювання демографічних процесів.

Також в рамках такого ради можуть обговорюватися конкретні пропозиції щодо поліпшення умов житла населення, будівництва соціальних об'єктів, створення сучасної інфраструктури, нових високоефективних і високооплачуваних робочих місць, щоб якість життя в регіоні в результаті наблизилась до європейських стандартів.

На нашу думку, діяльність Регіональної ради з питань демографічного розвитку має базуватися на наступних принципах: по-перше, реалізація конституційних прав громадян; по-друге, обґрунтованість; по-третє, комплексність; по-четверте, прозорість.

Принцип реалізації конституційних прав громадян означає, що Регіональна рада в межах своєї діяльності не повинна суперечити дотриманню прав і свобод людини. Наприклад, Рада не може запроваджувати будь -які обмеження громадян на тип сімейного поведінки (шлюбного, репродуктивного тощо), її діяльність має бути спрямована на поліпшення умов праці і стан здоров'я населення, підтримку материнства, батьківства, дитинства тощо.

Принцип обґрунтованості передбачає, що Регіональною радою з питань демографічного розвитку повинні бути представлені конкретні методичні рекомендації щодо розрахунку ефективності проведених заходів регулювання чисельності населення регіону.

Принцип комплексності означає, що Рада має здійснювати комплексний вплив на всі аспекти демографічного розвитку регіону, тобто на стимулювання народжуваності, на зниження смертності, підвищення якості життя населення і регулювання міграційних процесів одночасно, з метою стабілізації чисельності населення регіону.

Принцип прозорості спрямований на інформування населення про формування та реалізацію заходів щодо регулювання чисельності населення регіону, про досягнуті результати діяльності Ради з метою зацікавити і підвищити демографічну грамотність громадян і керівних посадових осіб регіону. Це також може вплинути на підвищення ефективності демографічної політики. Відповідна інформація має бути опублікована в засобах масової інформації.

Джерелами фінансування діяльності Регіональної ради з питань демографічного розвитку слугуватимуть кошти консолідованого бюджету області і позабюджетні кошти (добровільні пожертвування юридичних і фізичних осіб).

Таким чином, органом, координуючим діяльність суб'єктів державного регулювання в регіоні (місцевих органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування), буде Регіональна рада з питань демографічного розвитку, яка виступає ключовим елементом удосконалення організаційного механізму державного регулювання демографічного розвитку.

Спільно з місцевими органами державної влади Регіональна рада визначатиме основні стратегічні напрями державного регулювання демографічних процесів в регіоні, які будуть враховувати специфіку стратегії соціально-економічного розвитку регіону та особливості його демографічного розвитку. Дотримання на практиці принципів регулювання, а також забезпечення достатнього рівня фінансування заходів державного регулювання демографічного розвитку призведе до позитивних результатів, що проявиться у зменшенні рівня смертності, збільшенні очікуваної тривалості життя населення; підвищенні народжуваності, зміцнення інституту сім'ї; поліпшенні якості життя; позитивному міграційному потоці відповідно до вимог соціально-економічного розвитку регіону.

На нашу думку, серед напрямів вдосконалення державного регулювання демографічного розвитку на початковому етапі діяльності Регіональної ради можна запропонувати нижче перераховані.

По-перше, частина жінок відмовляється від народження дітей у зв'язку з побоюванням втратити кваліфікацію. Тому важливо створити умови для поєднання трудової діяльності з доглядом за дитиною. Також можна запропонувати різні курси безкоштовного підвищення кваліфікації для жінок, що вийшли на роботу з відпустки по догляду за дитиною.

По-друге, аналіз відносини молодих людей до заходів регуляторного впливу на демографічний розвиток за результатами досліджень свідчить про те, що суттєве підвищення допомоги для родин з дітьми вплинуло би на прийняття рішення мати більше дітей у більш ніж у половини опитуваних. При цьому половина з них витратила б його на житло. Але найбільш перспективними матеріальними заходами політики в сфері народжуваності молоді люди називають сприяння в поліпшенні житлових умов (не лише за рахунок суттєвого збільшення допомоги для родин з дітьми - близько 30% опитаних), суттєве зростання заробітної плати (32% жінок і 39% чоловіків), надання системи мінімальних гарантій (відповідно понад 15% жінок і більше 17% чоловіків) [5]. Це дає підставу на реалізацію органами державного управління регуляторних заходів підтримки сімей та демографічного розвитку. Наприклад, можна розробити і запропонувати «гарантований мінімум». Суть такого регуляторного інструменту демографічного розвитку полягає в тому, що якщо середньодушові доходи сімей з дітьми у віці до 16 років нижче прожиткового мінімуму, то їм виплачується допомога. Розмір такої допомоги визначається у вигляді різниці між сумою прожиткового мінімуму сім'ї та доходу сім'ї. Для отримання «гарантованого мінімуму» сім'я повинна подати документи, що підтверджують розмір доходів до Регіональної ради з питань демографічного розвитку.

Практична реалізація такого регуляторного механізму дасть змогу поліпшити матеріальне становище сімей, що може вплинути на прийняття рішення про народження дитини, на використання додаткових коштів на поліпшення здоров'я тощо.

По-третє, необхідно проводити заходи щодо формування у молодих людей відповідального ставлення до здоров'я, в тому числі репродуктивного. Необхідно розглянути можливість компенсації частини витрат (часткової або повної) на лікування безпліддя, введення новітніх репродуктивних технологій з метою народження дітей [9].

Необхідно також зазначити наступне. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України [10] у 2015 р. в Україні за офіційними даними співвідношення переривань вагітності до всіх запліднень становить 22%. У порівнянні з 1990 р. в 2015 р. значення такого показника зменшилось з 1 млн. до 90 тис. абортів, тобто на 91%. Це обумовлено підвищенням рівня сексуальної культури, просвітою, гендерною рівністю. Але, в будь-якому випадку, наявна статистика свідчить про високі показники переривання вагітності - переривається кожна п'ята вагітність. Ця обставина додатково посилюється й тим, що аборти негативно впливають на репродуктивне здоров'я жінок. Для згладжування такої проблеми необхідно поширити практику обов'язкової консультації фахівця (психолога) з жінками, які зважилися на аборт. Такий фахівець має з'ясувати причини і роз'яснити про можливі наслідки переривання вагітності, про позитивні моменти в народженні дітей тощо.

Регіональна рада з питань демографічного розвитку повинна приділити особливу увагу таким проблемам, оскільки успішне їх вирішення дасть змогу виявити додаткові резерви підвищення народжуваності і зміцнити сімейні стосунки.

По-четверте, з метою підвищення народжуваності необхідно проводити активну державну сімейну політику, спрямовану на формування сімейних цінностей серед молодих людей, на прихильність до зареєстрованого шлюбу з кількома дітьми, на підготовку дітей і підлітків до сімейного життя, на надання психологічної допомоги подружжю у різних життєвих ситуаціях, на розвиток сімейних, культурних і спортивних заходів.

По-п'яте, український феномен надвисокого рівня смертності проявляється серед громадян працездатного віку. У порівнянні з країнами Європи, смертність в Україні в 3-5 разів вище для чоловіків і більш ніж удвічі - для жінок. Це обумовлює необхідність запровадження більш дієвих заходів регуляторного впливу для зниження показників смертності в регіонах країни.

Безсумнівним пріоритетом оздоровлення способу життя населення є розробка програми по боротьбі зі споживанням алкоголю. Для того, щоб уявити масштаби проблем, можна порівняти масштаби смертності від причин, пов'язаних з алкоголем, в Україні і, наприклад, країнах ЄС. Суттєвим є те, що на сьогодні за даними Світового банку розбіжність за смертністю цих причин становить більше 5 разів для чоловіків і 4 рази для жінок [11]. При цьому, на початку 1980-х рр., коли високий рівень алкоголізації населення СРСР спровокував антиалкогольну компанію, розбіжність не перевищувала двох разів [4].

Щодо антиалкогольних регуляторних заходів, то можна запропонувати: обмеження продажу спиртного за часом, організувати спеціальні антиалкогольні заняття в навчальних закладах, просвіта населення щодо шкідливості алкогольних напоїв через засоби масової інформації тощо.

По-шосте, за даними Міністерства охорони здоров'я України неінфекційні захворювання займають основне місце в структурі захворюваності, ранньої інвалідності і передчасної смертності населення країни. До таких соціально значущих неінфекційних захворювань відносяться серцево-судинні, шлунково-кишкові захворювання, онкологічні, нервово-психічні, хвороби органів дихання та хвороби обміну речовин. До основних факторів ризику розвитку таких видів захворювань можна віднести куріння тютюну, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя, низький рівень споживання овочів і фруктів. Ці захворювання наносять значний економічний збиток державі, вражаючи все більшу кількість населення, перш за все, працездатного віку. Негативно впливають на стан здоров'я громадян також інфекційними захворюваннями, до яких відносяться різні штами грипу, вірусні гепатити тощо.

Органи влади регіону повинні зробити акцент на вирішення цих проблем. В якості одного з напряму зниження смертності та поліпшення стану здоров'я населення можна запропонувати розміщення в громадських місцях плакатів з інформацією про основні ознаки і правилах лікування інфекційних і неінфекційних захворювань, про можливості профілактичних щеплень, карантинних заходів, підготовку телевізійних програм та інше.

Узагальнюючи вищенаведені положення, можемо зазначити, що удосконалення механізмів державного регулювання процесів демографічного розвитку потребує: подальшого розвитку законодавства в сфері сімейного, податкового та житлового права, охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, трудових відносин, міграційної політики; розроблення і реалізації цільових державних і регіональних програм у сфері демографічного розвитку, поліпшення становища сім'ї, дітей, формування здорового способу життя; включення завдань і заходів поліпшення демографічної ситуації і стану сім'ї в державні та регіональні програми соціально-економічного розвитку; врахування завдань сімейної і демографічної політики при формуванні державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, залучення позабюджетних коштів; розвитку методичного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо впливу на демографічні процеси, поліпшення становища сімей з дітьми; постійного моніторингу та аналізу демографічних процесів, коригування на цій основі державного регулювання процесів демографічного розвитку; залучення до реалізації державного регулювання процесів демографічного розвитку інститутів громадянського суспільства, громадських і некомерційних організацій.

Необхідно наголосити, що напрями вдосконалення державного регулювання демографічного розвитку мають бути збалансовані з цільовими орієнтирами і пріоритетами в інших суспільних сферах, зокрема, в сфері охорони здоров'я, освіти, праці та зайнятості. Це сприятиме розширенню можливостей родин у напрямі самозабезпечення. При цьому таке завдання значною мірою корелюється із відповідними завданнями загального соціально-економічного розвитку, що спрямовані на формування нових робочих місць, які характеризуються високою продуктивністю і належною оплатою праці.

На нашу думку, особливий наголос необхідно зробити на преференціях для молоді з багатодітних або неповних родин щодо активного залучення до програм зайнятості. Вкрай актуальною ця проблема залишається для сільській територій, в яких гостро відчувається потреба підтримки та розвитку щодо можливостей самозабезпечення родин з дітьми. В першу чергу така підтримка має здійснюватись за рахунок розширення доступності кредитних і лізингових механізмів для особистих селянських господарств, оскільки в структурі їх доходів надходження від такої форми зайнятості складають значну частку.

Необхідним у цьому напрямі є підвищення доступності програм соціального захисту. За наявності високого ризику бідності, родини із дітьми, разом із тим, не є пріоритетним об'єктом в системі реалізації заходів соціального захисту. Вважаємо за доцільне наголосити, що незважаючи на наявність фінансової допомоги родинам з дітьми, вони ще не розглядаються самими родинами як вагомий ресурс. У науковій літературі обґрунтовується позиція, що такі кошти починають братися до уваги родинами, якщо вони складають мінімум 10% від сукупного доходу такої родини. Але на сьогодні виплати при народженні дитини компенсує лише половину прожиткового мінімуму дитини [12]. При цьому останнє ж реформування, яке мало на меті скорочення бюджетних видатків в умовах економічної кризи, фактично ліквідовало допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку [3].

Одним з наступних кроків державного регулювання демографічного розвитку має стати реформа системи щомісячної допомоги на дитину для родин з рівнем доходів нижче прожиткового мінімуму. Проведений аналіз правового механізму державного регулювання демографічного розвитку показав, що існуючі форми підтримки родин з дітьми регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, які стосуються не окремих цільових груп, а окремих видів допомоги. В результаті органи соціального захисту не можуть оцінити ефект впливу реалізованих програм на рівень життя одержувачів, а самі родини не в змозі розібратися в тому, на участь в яких програмах вони мають право, і які вимоги щодо участі у цих програмах. Тому доцільним вбачається всі форми підтримки консолідувати у єдиний законодавчий акт - у вигляді закону «Про державне регулювання демографічного розвитку», який би у повній мірі законодавчо закріпив відповідні напрямки соціальної політики.

Висновки

Реалізація перерахованих вище заходів покликана зупинити негативну динаміку демографічного розвитку регіонів України, створити передумови для переходу до більш активного державного регулювання демографічного розвитку з метою створення умов збереження і зміцнення здоров'я, впливу на сімейні цінності і на рішення про народження дітей, для підвищення рівня життя громадян. Чим раніше будуть втілені заходи державного регулювання процесів демографічного розвитку в повному обсязі, тим вище буде їх ефективність. Відмова ж від цього може привести до того, що розвиток демографічної ситуації піде за песимістичним сценарієм з ще більшими масштабами депопуляції, ніж сьогодні.

Література

1. Національна доповідь про людський розвиток «Україна: на шляху до соціального залучення». - К.: ПРООН, 2011. - 123 с.

2. Libanova E., Osaulenko O., Cherenko L. Assessment of Quality of Life in Ukraine on the Basis of Subjective Indicators of Well-being: monograph = Оцінка якості життя в Україні на основі суб'єктивних показників добробуту: монографія. - Warsaw. RS Global Sp. z O.O., 2020. - 361 р.

3. Населення України: демографічні складові людського розвитку / за ред. О.М. Гладуна. - Умань : Видавець «Сочінський», 2015. - 180 с. - C.34

4. Левчук Н.М. Асоціальні явища в Україні у демографічному вимірі: монографія /відпов. ред. д.е.н., проф. В.С. Стешенко. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2011. - 492 с.

5. Гвелесіані А.Г. Диференціація грошових доходів населення: аналіз, прогноз та механізм регулювання: монографія / А.Г. Гвелесіані; [відп. ред. В.М. Новіков]. - К., 2008. - 155 с.

6. Державне інвестування в соціальний розвиток (інфраструктурний аспект)/ Новіков В.М., Макарова О.В., Откидач М.В. / тех. ред. Герасименко І.В.: Нац. акад. наук. Укр., Ін-т демогр. та соц. дослідж. ім. М.В. Птухи. - Електронне видання. - Київ, 2020. - 88 с.

7. Нобелевские лауреаты по экономике: 1969-1992 [Библиографический словарь] / Российский независимый ин-т социальных и национальных проблем, Центр социально-экономических исследований. - М.:1994. - 220 с.

8. Драган І.О. Удосконалення механізму фінансового забезпечення сфери охорони здоров'я як пріоритету державного регулювання демографічного розвитку / І.О. Драган О.М. Долінченко // Публічне управління та регіональний розвиток. - №2(2). - 2018. - С. 276-295.

Размещено на Allbest.ru