Питання класифікації кримінально-правових норм на норми з простими та ускладненими складами

Анотація

У літературі норми кримінального права прийнято поділяти найрізноманітнішими способами. В основу таких поділів, як правило, закладається вид одного зі складених елементів - диспозиції чи санкції. Скажімо, якщо диспозиція норми є бланкетною, то бланкетною буде і сама норма; якщо диспозиція є відсилочною, то і норма буде відсилочною. Те саме стосується розмежування норм за вміщеними у них санкціями. Запропоноване дослідження присвячене аналізу таких видів норм кримінального права, як норми, які передбачають прості і ускладені злочини. Робиться висновок, що залежно від складності конструкції складу злочину всі норми кримінального права поділяються на прості і ускладнені. Простими є такі склади, в яких всі елементи одномірні: один об'єкт, одна форма вини, одна дія (бездіяльність), один наслідок. Ускладнені злочини характеризуються тим, що в них або більше елементів складу злочину, або елементи складів альтернативні, або має місце подовження процесу здійснення злочину.

Ключові слова: злочин, санкція, право, вина, стаття.

Annotation

Martyanova T.S.

The question of the classification of criminal law norms with simple and complicated warehouses

In the literature, the rules of criminal law have been divided into a variety of ways. The basis of such divisions, as a rule, is the form of one of the composite elements - disposition or sanction. Let's say, if the disposition of the norm is blank, then the norm will be bright; if the disposition is postponed, then the norm will be postponed. The same applies to the differentiation of norms for sanctions placed on them. The proposed research is devoted to the analysis of such types of norms of criminal law, as norms, which provide for simple and complex crimes. It concludes that, depending on the complexity of the structure of the crime, all norms of criminal law are divided into simple and complicated. Simple are the warehouses in which all the elements are one-dimensional: one object, one form of blame, one action (inaction), one consequence. Complicated crimes are characterized by the fact that they or more elements of the crime, or components of the syllables are alternative, or there is an extension of the process of committing a crime.

Key words: crime, sanction, law, fault, article.

Постановка проблеми

Українське суспільство проходить складний шлях розвитку, пов'язаний з необхідністю адаптації до ринкових відносин, розвитку законодавства у відповідності з принципами правової держави та верховенства права. При цьому юридична наука повинна спрямовувати свої зусилля на постійну оптимізацію механізму правового регулювання та усіх його складових у різних сферах, зокрема й у сфері боротьби зі злочинністю.

Цим не в останню чергу зумовлена необхідність постійного вдосконалення методів протидії злочинності, підвищення ефективності кримінального законодавства, практики застосування його норм. Таким чином, вчення про правову норму як первинний елемент системи права являє собою одну з основних передумов для підвищення результативності способів і засобів кримінально-правового регулювання суспільних відносин.

Аналіз дослідження проблеми

Норми права були предметом прискіпливої уваги в межах загальної теорії права. В цьому контексті необхідно згадати про роботи таких учених, як С.С. Алексєєв, В.Н. Денисов, М.С. Кельман, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, О.Е. Лейст, П.О. Недбайло, О.Г. Мурашин, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун.

У науці кримінального прова значна увага зазначеній темі була приділена в роботах В.О. Гацелюка, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, О.М. Костенка, В.О. Навроцького,Ю.А. Пономаренка, Ю.О. Старук, М.І. Хавронюка.

Попри значну увагу наукової спільноти до кримінально-правової норми, її структурі та видам, наука, що і не дивно, досі не спромоглася вирішити закладені тут проблеми.

Мета статті

Усвідомлюючи, що в межах однієї короткої наукової статті неможливо розкрити всі питання, пов'язані з класифікацією кримінально-правових норм, ми звернемо увагу лише на найбільш базові аспекти цієї проблеми, залишивши все інше для подальших наукових розвідок.

Виклад основного матеріалу

У літературі норми кримінального права прийнято поділяти найрізноманітнішими способами. В основу таких поділів, як правило, закладається вид одного зі складених елементів - диспозиції чи санкції. Скажімо, якщо диспозиція норми є бланкетною, то бланкетною буде і сама норма; якщо диспозиція є відсилочною, то і норма буде відсилочною. Те саме стосується розмежування норм за вміщеними у них санцкіями. Ми ж зосередимо свою увагу на аналізі таких видів норм кримінального права, як норми, які передбачають прості і ускладені злочини.

Простими є такі склади, в яких всі елементи одномірні: один об'єкт, одна форма вини, одна дія (бездіяльність), один наслідок. Ускладнені злочини характеризуються тим, що в них або більше елементів складу злочину, або елементи складів альтернативні, або має місце подовження процесу здійснення злочину [1, с. 2].. О.В. Наумов в якості критерію виділення ускладнених одиничних злочинів називає «ускладнений зміст об'єктивної сторони злочину» [2, с. 316]..

Не аналізуючи поки наведені точки зору, в узагальненому вигляді можна сказати, що ускладнені одиничні злочини характеризуються тим, що деякі елементи складу злочину можуть бути будь-яким чином ускладнені. У простих злочинах такого немає. Виходячи з можливих варіантів ускладнення складів злочинів, у теорії кримінального права існує безліч класифікацій одиничних ускладнених злочинів (складів одиничних ускладнених злочинів).

Деякі автори ведуть мову про одиничні ускладнені злочини, включаючи в класифікацію: складені злочини, продовжувані злочини, триваючі злочини, злочину з альтернативними ознаками, злочини, ускладнені додатковими тяжкими наслідками, злочини, утворені системою незлочинні діянь [1, с. 2].Інші автори, також беручи за основу даної класифікації поняття злочину, дають інші переліки одиничних ускладнених злочинів [3, с. 9].

Друга група авторів бере за основу класифікації не поняття злочину, а поняття складу злочину, при цьому різновиду ускладнених складів, які виділяють дані автори, практично нічим (або майже нічим) не відрізняються від різновидів ускладнених злочинів [4, с. 25-31].

Усі дослідники, які зачіпають тему одиничних ускладнених злочинів (складів), виділяють як вид так звані складені злочини, деякі автори називають їх ускладненими складами, інші - складеними (комплексними) нормами. Незалежно від найменування, у всіх випадках мова йде про злочини (нормах, складах), що складаються з двох або декількох злочинів (норм, складів), що утворюють єдиний злочин (норму, склад). Н.Ф. Кузнєцова говорить про складені злочини, але визначає їх через поняття складу злочину [5, с. 25]. В.П. Малков для визначення складеного злочину використовує поняття діяння [6, с. 92]. А.А. Піонтковський вважає, що складені злочини складаються з декількох різнорідних дій[7, с. 646].. Різні дослідники, маючи на увазі одне і те ж, використовують різну термінологію, визначають одні явища через поняття, що лежать у різних площинах. Усе це породжує неясність у теорії кримінального права. Таким чином, відсутність вирішення загальної проблеми видів ускладнених злочинів і складів злочинів породжує наявність безлічі дрібніших питань (зокрема, про юридичну сутність складених норм.

Для визначення юридичної сутності складених норм необхідно вирішити загальнішу проблему - визначити, як співвідносяться між собою поняття «склад», «злочин», «норма» і який їх зміст.

Поняття злочину визначено в ст. 11 КК: «Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину». Дане визначення побудоване за схемою: родове поняття і видова відмінність. Родовим поняттям, що визначає злочин, є поняття діяння. Академічнинй тлумачний словник української мови визначає діяння поведінку, чиїсь дії стосовно до кого-, чого-небудь; вчинки[8, с. 311]. Тобто діяння, перш за все, це якась соціальна реальність, що існує об'єктивно. У зв'язку з цим у теорії кримінального права злочин розглядається як складне соціально-правове явище.

Проблема складу злочину має досить тривалу історію. Як зазначає А.Н. Трайнін, ця проблема зародилася в епоху буржуазного «класичного» кримінального права. Про склад злочину говорили А. Фейєрбах, К. Біндінг та інші представники юридичної та філософської думки того часу. «Класичне» кримінальне право розуміло склад злочину як законодавчу конструкцію, фактично ототожнюючи з диспозицією кримінально-правової норми [9, 276].

У дореволюційному кримінальному праві проблема складу злочину не отримала значного поширення. У той період більше уваги приділялося не складу злочину, а злочину як підставі відповідальності.

Багато уваги даній темі приділялося в радянський період. А нині проблему складу злочину, так чи інакше, зачіпають усі автори, які досліджують поняття злочину, проблеми кримінальної відповідальності, кваліфікації, багато інших тем. Незважаючи на це, на сьогоднішній день немає єдності думок у цій галузі. Особливо це стосується співвідношення складу злочину із суміжними кримінально-правовими поняттями: злочин, кримінально-правова норма, диспозиція кримінально-правової норми та ін.

До поняття складу злочину звертається законодавець у деяких статтях КК. Так, у ст. 2 КК встановлюється, що «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». Наявність у діянні всіх ознак складу злочину є підставою для визнання злочину закінченим (ч. 1 ст. 13 КК). Склад злочину згадується в нормі про добровільну відмову (ч. 2 ст. 17 КК), де мова йде про те, що при добровільній відмові особа підлягає кримінальній відповідальності, тільки якщо його «діяння містить склад іншого злочину».

Незважаючи на те, що законодавець користується поняттям «склад злочину», визначення даного поняття він не дає ні в кримінальному, ні в кримінально-процесуальному законодавстві.

Деякі фахівці в галузі кримінального права взагалі пропонують відмовитися від категорії складу злочину, вважаючи її сумнівною науковою абстракцією[10, с. 10]. Ці автори вважають достатніми для юридичної науки категорію «злочин» і диспозиції статей Особливої частини КК [11, с. 111].. На наш погляд, з даною позицією важко погодитися з кількох причин. По-перше, як уже зазначалося, склад злочину як термін використовується законодавцем. У зв'язку з цим як теоретики, так і практики змушені шукати відповіді на питання, пов'язані з поняттям складу злочину. Подруге, видається, що не можна так просто викидати більш ніж столітню історію розвитку вчення про склад злочину з кримінального права.

Складом злочину треба визнавати необхідну і достатню сукупність ознак, зазначених у кримінальному законі, що характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин.

Визначивши розуміння юридичної природи складених норм саме як кримінально-правових норм, що характеризують одиничні злочини і мають ускладнену структуру складу (диспозиції), необхідно розмежувати їх із суміжними кримінально-правовими явищами. Такими є деякі форми і види множинності; кримінально-правові норми, що містять окремі види ускладнених складів злочинів, а також деякі інші кримінально-правові явища (поглинання складів та ін.).

Чинний КК 2001 р. не містить поняття та визначення складених норм, хоча реально вони закріплені і були закріплені в рамках статей Особливої частини КК. Поняття складеної норми існує і розробляється в теорії кримінального права. Потрібно сказати, що питання про ознаки складених норм не отримало належного дозволу. Як правило, дослідники, що зачіпають тему складених норм, не зупиняються на аналізі конкретних юридичних ознак даного явища, а дають лише визначення без будь-якого його обгрунтування. Таким чином, необхідно зупинитися на аналізі існуючих у кримінальному праві точок зору.

Н.Ф. Кузнєцова пише: «Складені злочини складаються з двох або більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати його ізольовано, являє собою самостійний простий злочин» [4, с. 117].З подібним трактуванням складених норм погоджується і В.П. Малков [12, с. 92]. Однак Н.Ф. Кузнєцова згодом свою позицію дещо змінила і стала розглядати складені злочини як складені не з діянь, а з декількох складів: «Складені злочини складаються з двох найбільш простих складів, утворюючи єдиний склад, а не множинність (багатократність, сукупність результатів) простих складів» [5, с. 27]. склад злочин кримінальний злочинність

В.М. Кудрявцев пише, що в основі складених злочинів лежить низка різнорідних дій, кожна з яких, будучи взята сама по собі, могла б утворити самостійний злочин. У сукупності ці дії утворюють єдиний злочин тому, що спрямовані до єдиної мети і зазіхають на пов'язані між собою групи відносин[13, с. 282].

На думку І.А. Зінченко, складена норма -- «це одиничний ускладнений поліоб'єктний злочин, утворений декількома внутрішньо пов'язаними, супідрядними умисними діяннями, кожна з яких передбачена в кримінальному законі в якості самостійного складу злочину»[14, с. 13].

Складену норму утворюють тільки склади злочинів, передбачені кримінальним законом. Адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові делікти, а також інші дії, які не є злочинними, але хоча і пов'язані з вчиненням злочину, складені кримінально-правові норми утворити не можуть. Дані діяння можуть супроводжувати вчинення злочинів або бути частиною складу злочину, ускладнюючи об'єктивну сторону.

За ознакою наявності двох або більше складів злочинів складені норми можна відмежувати від усіх норм з простими складами злочинів. Простий склад злочину передбачає наявність одного злочинного діяння, одного об'єкта посягання, одну форму вини, один злочинний наслідок [1, с. 2].За цією ознакою складену норму можна відмежувати від деяких інших норм з ускладненим складом, що характеризують одиничний злочин. Не містять двох самостійних складів норми, що включають альтернативні ознаки. Специфіка даних норм полягає в тому, що склад містить кілька альтернативних ознак, виконання будь-якого з котрих є достатнім для настання кримінальної відповідальності [1, с. 2-3]. Склади злочинів, що включають альтернативні ознаки, зустрічаються досить часто в статтях Особливої частини КК.

У літературі зазначають: «Законодавець, слідуючи кримінологічним обгрунтуванням, конструює склади не з однією дією чи бездіяльністю, способом їх вчинення, а з двома, частіше ще більше, альтернативними предметами, мотивами, цілями» [5, с. 28].Найчастіше в ст. КК альтернативно представлені предмети злочинів, дії, способи діянь, кваліфікуючі елементи, а також наслідки злочину. Для наявності в діянні особи складу злочину, що містить альтернативні ознаки, достатньо однієї з цих альтернативних ознак. Якщо їх дві або більше, то це має значення для покарання, але не для кваліфікації скоєного. Кількість виконаних альтернативних ознак лише збільшує суспільну небезпеку скоєного.

Не містять декількох самостійних складів норми, що включають систему незлочинних дій (злочини з необхідною багатократністю), які виділяються в теорії кримінального права. «Ці дії при ізольованому розгляді не мають ознак самостійного злочину, а отже, не можуть кваліфікуватися за тією чи іншою статтею КК» [1, с. 6]. Так, ст. 434 КК закріплює відповідальність за погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово.

Наявність у скоєному ознак декількох самостійних складів злочинів не обов'язково приводить до висновку про те, що злочин охоплюється складеною нормою. Виконання двох або більше складів злочинів, зокрема, характерно для множинності, а також для випадків погли - нання складів злочинів. Вчинення ж злочину, який буде охоплюватися складеною нормою, виключає множинність і погли - нання складів.

Від складеної норми необхідно відрізняти й інший різновид поглинання складів (фактичне поглинання), який також виділяється в літературі і має свої причини існування. «Якщо скоєно кілька діянь, які істотно різняться за характером суспільної небезпеки (наприклад, одне - особливо тяжкий або тяжкий злочин, а інший - злочин невеликої тяжкості), причому всі вони посягають на один і той самий об'єкт і виступають частинами єдиного процесу злочинної поведінки, то додаткова кваліфікація не потрібна. Можливо, сфера дії зазначеного правила не обмежується одним і тим самим родовим об'єктом»[6, с. 105-106].

Висновки

Підсумовуюючи, можна дійти до висновку, що залежно від складності конструкції складу злочину всі норми кримінального права поділяються на прості і ускладнені. Простими є такі склади, в яких всі елементи одномірні: один об'єкт, одна форма вини, одна дія (бездіяльність), один наслідок. Ускладнені злочини характеризуються тим, що в них або більше елементів складу злочину, або елементи складів альтернативні, або має місце подовження процесу здійснення злочину.

Література

1. Качурин Д.В. Единичное преступление. Следователь. 1999. № 4. С. 1-11.

2. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций. М.: Бек, 1997. 744 с.

3. Черненко Т.Г. Множественность преступлений по российскому уголовному праву: автореф. дис....докт. юрид.наук. Кемерово, 2001. 22 с.

4. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. М.: Госюриздат, 1948. 218 с.

5. Кузнецова Н. Квалификация сложных составов преступлений. Уголовное право. 2000. № 1. С. 25-32.

6. Малков, В. П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. Казань:Изд-во Казанского университета,1982. 174 с.

7. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. М.:Госюриздат, 1961. 666 с.

8. Словник української мови: в 11 томах: Том 2. К.: Наукова думка, 1971. 3110 с.

9. Российское уголовное право. Курс лекций в 3 Т: Т. 1. / Под ред. Коробеева А.И. Владивосток, 1999. 508 с.

10. Андреев И.В. Теоретико-правовые основы квалификации преступлений: автореф. дис....канд. юрид. наук. Омск,[б.в.], 2000. 18 с.

11. Мальков, В.П. Состав преступления в теории и законе. М.: ВЛАДОС, 2004. 364 с.

12. Малков В.П. Совокупность преступлений (Вопросы квалификации и назначения наказания). Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974. 307с.

13. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М.: Юрид. лит., 1972. 352 с.

14. Зинченко И.А. Составные преступления в советском уголовном праве (понятие, виды, некоторые проблемы квалификации и построения санкций): автореф. дис.... канд. юрид. наук. Харьков, [б.в.], 1990. 21 с.

Размещено на Allbest.ru