Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики втручань в діяльність судового експерта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики втручань в діяльність судового експерта

Посашков О.О.,

старший науковий співробітник лабораторії судових будівельно-технічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса

У статті проаналізовані наукові підходи до трактування терміну «особа злочинця» як елементу криміналістичної характеристики злочинів і виокремлення її основних елементів. Запропоновано виокремлювати загальні та спеціальні ознаки особи злочинця, яка здійснює втручання в діяльність судового експерта. Надано характеристику особи злочинця, яка здійснює втручання в діяльність судового експерта.

Ключові слова: криміналістична характеристика злочинів, втручання в діяльність судового експерта, особа злочинця, сутність, зміст.

В статье проанализированы научные подходы к трактовке термина «личность преступника» как элемента криминалистической характеристики преступлений и выделение ее основных элементов. Предложено выделять общие и специальные признаки личности преступника, которая осуществляет вмешательство в деятельность судебного эксперта. Охарактеризованы личности преступника, которая осуществляет вмешательство в деятельность судебного эксперта.

Ключевые слова: криминалистическая характеристика преступлений, вмешательства в деятельность судебного эксперта, личность преступника, сущность, содержание.

The person of the criminal as an element of criminal characteristics of interference in activities forensic expert

The article analyzes the scientific approaches to the interpretation of the term "criminal" as an element of forensic characterization of crimes and the separation of its main elements. It is proposed to distinguish general and special features of the person of the offender who interferes in the activities of a forensic expert. The characteristic of the person of the criminal who interferes in activity of the forensic expert is given.

Key words: criminalistics characteristic of crimes, interventions in the activity of a court expert, the identity of the offender, essence, content.

Постановка проблеми

криміналістичний злочинець судовий експерт

Ключовим і невід'ємним учасником механізму вчинення досліджуваної категорії кримінальних правопорушень є особа злочинця, оскільки протиправне діяння завжди є результатом поведінки особи, її дій чи бездіяльності. Кримінальне правопорушення не може існувати саме по собі, воно завжди вчиняється ким-небудь. Тому питання про те, хто вчинив злочин і які йому властиві риси, завжди має практичне значення, у зв'язку з чим особа злочинця є об'єктом дослідження багатьох наук - кримінального права, кримінології, юридичної психології, криміналістики. У зв'язку з чим особливої актуальності набуває питання про характеристику особи злочинця, яка здійснює втручання в діяльність судового експерта.

Аналіз останніх досліджень. Поняття, зміст і значення криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, а також характеристика особи злочинця неодноразово досліджували в своїх працях такі вчені, як В.П. Бахін, Р.С. Бєл- кін, А.Ф. Волобуєв, Л.Я. Драпкін, В.Ф. Єрмолович, В.А. Журавель, О.Н. Колесниченко, В.О. Коновалова, Є.Д. Лук'янчиков, В.О. Малярова, А.Ф. Облаков, О.В. Пчеліна, А.В. Старушкевич, Р.Л. Степа- нюк, В. В. Тіщенко, О.О. Хмиров, С.Н. Чурилов, В.І. Шиканов, А.В. Шмонін, М.П. Яблоковта інші. Однак, значна кількість питань і по сьогодні залишаються невирішеними. Зокрема, відсутні комплексні дослідження стосовно визначення сутності та ознак особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики втручань в діяльність судового експерта. Тому метою представленого дослідження є виокремлення та характеристика особи злочинця від втручань в діяльність судового експерта.

Виклад основного матеріалу

Під час досудо- вого розслідування злочинів особлива увага відводиться криміналістичній характеристиці особи злочинця, адже неможливо не погодитися з тим фактом, що криміналістична оцінка злочину немислима без урахування даних про властивості особи злочинця, оскільки результати кожної злочинної діяльності містять сліди особи, яка його вчинила, і, зокрема, відомості про деякі її особисті соціально-психологічні риси й якості, злочинний досвід, спеціальні знання, стать, вік, особливостях взаємовідносин з жертвою злочину й т. п. [1, с. 73]. Іншими словами, як відзначають О.В. Бишевець, Т.В. Романенко, особа злочинця є центральним елементом криміналістичної характеристики, оскільки предмет злочинного посягання, спосіб злочину, його слідова картина завжди пов'язані з особистісними ознаками особи злочинця та закономірностями його поведінки. Дослідження особи злочинця оптимізує процес висунення слідчих версій і забезпечує обрання найбільш оптимальних тактичних прийомів проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні. Більше того, за допомогою аналізу поведінки та психології злочинця можна встановити дійсні причини й умови вчиненого злочину, оцінити суспільну небезпеку злочинця, здійснити правильну кримінально-правову кваліфікацію вчиненого і, як наслідок, призначити справедливе покарання [2, с. 82]. Тому погоджуємося з думкою В.В. Корнієнка, що з криміналістичної точки зору цікавить лише така інформація про особу, яка дозволить визначити напрям і способи пошуку особи, яка вчинила злочин, обрати найоптималь- ніші методи розслідування злочинів, спрогнозувати поведінку особи у тій чи іншій ситуації встановити зв'язок між даними про особу злочинця та обставинами вчинення нею злочину, отримати дані про тих, хто найчастіше вчиняє злочини такого виду. Наведені дані про типові ознаки поведінки суб'єктів злочинів, як зазначає вчений, дозволяють слідчому чи оперативному працівникові виявити схильних до протиправної поведінки осіб, значно звузити коло підозрюваних, з'ясувати ціль та мотив вчинення злочину, побудувати версії та спланувати тактичні операції, а після того, як підозрюваний стане відомим, - визначити лінію поведінки відносно нього [3, с. 99].

Під час визначення терміну «особа злочинця» вважаємо за необхідне дотримуватися позиції, згідно з якою особа злочинця - це широке поняття, що включає в себе сутність особи, комплекс ознак, які її характеризують, її моральний та духовний світ у взаємодії із соціальними та індивідуальними життєвими умовами, що тією чи іншою мірою вплинули на вчинення злочину [4, с. 144]. Зокрема, як цілком слушно з цього приводу відзначає О.Р. Лужецька, особа злочинця є елементом криміналістичної характеристики злочинів, який являє собою типову модель особистості людини, що вчинила злочин, з притаманними їй біологічними, психологічними і соціальними властивостями, ознаками, що беруть участь у процесі детермінації механізму злочину, зумовлюють особливості його відбивних можливостей та процесу слідоутворення і разом з тим відчувають на собі й відображають вплив інших осіб, предметів і процесів, що взаємодіють з ними [5, с. 200]. Іншими словами, як указує М.І. Єнікєєв, особа злочинця є сукупністю типологічних якостей індивіда, які обумовили вчинене ним злочинне діяння [6, с. 47]. При цьому мова йде не просто про сукупність певних властивостей особи, а про стійку криміналістино значиму сукупність ознак, зокрема психофізичних властивостей і якостей, мотиваційних установок, емоційної і раціональної сфер людської свідомості, що відобразились у слідах злочину в процесі підготовки, вчинення і приховування слідів злочину, а також поведінки після вчинення злочину [7, с. 34]. Ось чому в криміналістичній науці розповсюдженим є розуміння особи злочинця як певної системи, властивості та ознаки якої знаходять відображення в навколишньому середовищі та використовуються під час розслідування [4, с. 145]. Як приклад, В.Г. Лукашевич і М.В. Салтевський розглядають особу як соціально- біологічну систему [8, с. 112].

Разом із тим, питання щодо структурного наповнення такої системи й досі залишається неоднозначним. Зокрема, Р.С. Бєлкін пропонує виокремлювати соматичні та психофізичні властивості особи. При цьому вчений уточнює, що слід розрізняти властивості особи, дані про які використовуються з метою розшуку й ідентифікації, та властивості, що визначаються та проявляються в способі вчинення злочину [9, с. 34-35]. М.В. Салтевський, В.В. Тіщенко виділяють три групи ознак (властивостей) особи злочинця - біологічні, психічні та соціальні [47, с. 422; 8, с. 112]. В.Ю. Шепітько теж виокремлює три групи властивостей, притаманних особі злочинця, а саме - демографічного характеру, моральні якості та психологічні особливості [10, с. 258]. Такий же погляд до виокремлення елементів особи злочинця підтримує Н.М. Негрич, який, формуючи криміналістичну характеристику завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, при дослідженні осіб, що вчинили аналізовані злочини, виокремлює такі характерні групи ознак: соціально- демографічні, морально-етичні, психологічні особливості [11, с. 259]. Подібної думки дотримується й Ю.А. Чаплинська, яка пропонує особу злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочинів розуміти передусім як сукупність соціально значущих ознак і відносин, які характеризують винну в порушенні кримінального закону людину, в поєднанні з іншими умовами та обставинами, що впливають на її злочинну поведінку [12, с. 189]. Тобто вчена вважає, що криміналістичне значення у вивченні особи злочинця мають саме її соціальні ознаки та відносини, які можна встановити шляхом з'ясування її соціально-демографічних, моральних і психологічних властивостей [12, с. 188].

Окремої уваги заслуговує поділ ознак особи злочинця, запропонований В.О. Образцовим. Учений здійснює розподіл ознак особистості на безпосередні незмінні ознаки біологічних властивостей та ознаки, які можуть змінюватися, є соціально обумовленими. Останні можуть бути привнесені як самим суб'єктом, так і всупереч його бажанню, під впливом соціальної сфери чи інших умов [13, с. 41]. О.В. Пчеліна пропонує групувати ознаки особи злочинця в залежності від їх характерності, типовості для механізму вчинення окремого виду (групи) кримінальних правопорушень. Зокрема, вчена, характеризуючи осіб, котрі вчиняють злочини у сфері службової діяльності, виділяє такі групи ознак: загальні (вік, стать, освіта, громадянство, сімейний стан, зайнятість, наявність судимостей); спеціальні (наявність статусу та категорія службової особи, обсяг повноважень, сфера її діяльності, наявність корумпованих зв'язків, учинення злочинів у складі злочинних угруповань, мотивація та цілі злочинного діяння) [14, с. 149].

В.М. Мельничок також указує на необхідність групування ознак, які характеризують особу злочинця. Зокрема, науковець у структурі особистості злочинця виділяє п'ять елементів: ті, що містять такі соціально-демографічні ознаки, як соціальне походження й стан, сімейний стан і посада, національна й професійна належність, рівень матеріальної забезпеченості; ті, які визначають рівень розумного розвитку, освітньо-культурний рівень, знання, навички, вміння; ті, до яких входять моральні якості, ціннісні орієнтації й прагнення особистості, її соціальні позиції та зв'язки, інтереси, потреби, схильності, звички; ті, що формують психічні процеси, властивості та стани особистості; ті, що складаються із соціального змісту й прояву таких біофізіологіч- них ознак, як стать, вік, стан здоров'я, особливості фізичної конституції тощо [15, с. 101].

У криміналістичній науці визначаючи зміст системи «особа злочинця» окремі вчені обмежуються наведенням переліку ознак, які її характеризують, з урахуванням специфіки механізму вчинення конкретного різновиду злочину. Наприклад, Л.І. Керик, визначаючи ознаки особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики доведення до самогубства, до найтиповіших властивостей відносить: демографічні; професійно-освітні; сферу зайнятості; зв'язки з жертвою; схильність до вчинення злочинів (наявність судимостей); фізичний, психологічний стани [16, с. 167]. Тобто вчена не здійснює групування чи класифікацію властивостей особи злочинця, а наводить їх вичерпний перелік.

Проаналізувавши вищенаведені позиції науковців щодо трактування поняття та структурних елементів особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики, пропонуємо характеристику особи злочинця втручань в діяльність судового експерта здійснювати шляхом виокремлення загальних і спеціальних (окремих) ознак. Перша група властивостей з'ясовується при вивченні особи незалежно від видової (групової) приналежності вчиненого кримінального правопорушення, в той час як друга - обумовлюється кримінально-правовою характеристикою та механізмом вчинення окремого виду (групи) злочину, в нашому випадку втручань в діяльність судового експерта. Загальними ознаками особи злочинця, який учиняє втручання в діяльність судового експерта, є її громадянство, стать, вік, освіта, наявність судимостей), а спеціальними - наявність співучасників і їх роль у вчиненні протиправного діяння, наявність статусу службової особи й обсяг її повноважень, наявність «корумпованих зв'язків», мотиви та мета втручання в діяльність судового експерта, зв'язок з жертвою злочину.

За результатами проведеного опитування судових експертів втручання в їх діяльність вчиняється зазвичай громадянами України (100%), чоловіками (88,1%), у віці 25-45 років (58,66%). Втручаються в діяльність судового експерта учасники кримінального провадження (підозрюваний (64,72%), підсудний (3,03%), потерпілий (11,04%)); сторони цивільного судочинства (позивач (2,16%), відповідач (6,71%)); сторони господарського судочинства (позивач (2,38%), відповідач (3,9%)); сторони адміністративного судочинства (позивач (2,38%), відповідач (1,08%)); особа, яка притягується до адміністративної відповідальності (2,6%). При цьому втручання в діяльність судового експерта здійснюється як особисто названими вище учасниками кримінального провадження, адміністративного, господарського та цивільного судочинства, розгляду справ про адміністративні правопорушення, так й іншими особами, які діють в їх інтересах (зокрема, рідні й інші близькі особи; захисники; службові особи, які отримали неправомірну вигоду за «вирішення питання» з судовим експертом).

Характеризуючи особу злочинця, окрему увагу слід звернути на її мотиваційні установки. Адже дані про типові мотиви злочину дозволяють окреслити в загальному потреби злочинця, що наштовхнули злочинця на вчинення злочину, і як наслідок встановити основні напрямки розслідування [10, с. 258]. Так, мета втручання в діяльність судового експерта визначена законодавцем у диспозиції ст. 343 КК України. Вона полягає в перешкоджанню здійсненню судово-експертної діяльності. Мотиви ж такої діяльності полягають насамперед у бажанні уникнути притягнення до юридичної відповідальності або хоча б у пом'якшенні міри покарання; в окремих випадках злочинці переслідують корисливий мотив, який полягає в отриманні грошових виплат за умови відсутності фактичних підстав для такого відшкодування або ж необгрунтованому збільшенні обсягу таких відшкодувань.

Висновки

Отже, одним із ключових елементів криміналістичної характеристики втручань в діяльність судового експерта є особа злочинця. Вказаний елемент криміналістичної характеристики виділяється й розглядається у тісному взаємозв'язку з особою потерпілого, оскільки на вибір судового експерта як жертви від кримінального правопорушення впливає передусім його статус і характер діяльності. Особа злочинця зацікавлена в тому, щоб судовий експерт не виконував свої повноваження або ж виконував їх з певними порушеннями в ході реалізації судово-експертної діяльності.

Список використаних джерел

1. Криминалистика: учебник / под ред. Н.П. Яблокова. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Норма: ИНФРА-М, 2013. 752 с.

2. Бишевець О.В., Романенко Т.В. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики шахрайств, що вчиняються вмережі Інтернет. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 1. С. 81-87.

3. Корнієнко В.В. Криміналістична характеристика особи злочинця та злочинних груп у сфері банківської діяльності. Право і Безпека. 2015. № 2 (57). С. 98-102.

4. Карпенко Р Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 9. С. 144-148.

5. Лужецька О.Р Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики вимагання, пов'язаного із застосуванням насильства над потерпілим. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2013. № 4 (63). С. 196-201.

6. Еникеев М.И. Юридическая психология: учебник. Москва: НОРМА, 2001.624 с.

7. Демидов Н.Н. Изучение дичностипреступника в процессе расследования: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Волгоград, 2003. 187 с.

8. Салтевський М.В., Лукашевич В.Г, Глібко В.М. Навчально-довідковий посібник з криміналістики. Київ: ВІПОЛ, 1994. 180 с.

9. Белкин РС. Курс криминалистики: в 3 т М.: Юристъ, 1997. Т 2 Частные криминалистические теории. 464 с.

10. Шепитько В.Ю. Криминалистика: курс лекций. 2-е изд., перераб. и доп. Х.: ООО «Одиссей», 2005. 368 с.

11. Негрич Н.М. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. Вип. 4-5 (8-9). С. 254-260.

12. Чаплинська Ю.А. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочинів. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 187-190.

13. Образцов В.А. Криминалистика: учеб.пособие. М.: Юрикон, 1994. 690 с.

14. Пчеліна О.В. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочинів у сфері службової діяльності. Вісник Національної академії правових наук України. 2017. № 2 (89). С. 145-156.

15. Мельничок В.М. Криміналістична характеристика соціально-психологічних ознак особистості злочинця. Юридична Україна. 2008. № 11. С. 97-102.

16.Керик Л.І. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики доведення до самогубства. Проблеми законності. 2015. Вип. 130. С. 162-168.

Размещено на Allbest.ru