Особливості реєстрації актів цивільного стану в Зоні проведення Операції об'єднаних сил

Размещено на http://www.allbest.ru/

особливості реєстрації Актів цивільного стану в зоні проведення операції об'єднаних сил

Басілашвілі М.Б., аспірант кафедри

загальноправових дисциплін Харківського

національного університету внутрішніх справ

Анотація

реєстрація цивільний акт непідконтрольний

У статті розкриті основні проблеми реєстрації актів цивільного стану в умовах проведення ООС. Автором була визначена мета державної реєстрації актів цивільного стану, проаналізовані положення чинного законодавства у сфері регулювання державної реєстрації актів цивільного стану в цілому та особами, які проживають на непідконтрольній території, і внутрішньо переміщеними особами зокрема. Під час дослідження автором було встановлено, що ні законодавча, ні виконавча, ні судова гілки державної влади України на вказаних вище територіях сьогодні не можуть здійснювати свої повноваження відповідно до законів та Конституції України. Також було підкреслено той факт, що для реєстрації актів цивільного стану особам, які проживають на тимчасово окупованій території та в межах зони проведення ООС, необхідно звертатися до органів, котрі знаходяться на підконтрольних українській владі територіях.

У статті визначаються особливості реєстрації новонародженої дитини. Автор підкреслює недосконалість чинного законодавства та підкреслює, що сформована процедура реєстрації новонародженої дитини на сьогодні не діє. Автор визначає, що єдиною можливістю реєстрації новонародженої дитини, яка народилась на непідконтрольній території, є звернення до суду, котрий знаходиться на підконтрольній українській владі території, із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Також у статті розкриті особливості встановлення факту смерті особи, яка померла на непідконтрольній території.

Тобто стаття розкриває основні прогалини в діючому законодавстві у сфері реєстрації актів цивільного стану особами, які проживають на непідконтрольній території, та внутрішньо переміщеними особами.

Ключові слова: реєстрація актів цивільного стану, непідконтрольна територія, реєстрація новонародженої дитини, реєстрації актів цивільного стану в зоні проведення оОс.

Annotation

The article reveals the main problems of registration of acts of civil status in the zone of the Operation of the Joint Forces. The author determined the purpose of state registration of acts of civil status, analyzed the provisions of the current legislation in the sphere of regulation of state registration of acts of civil status in general and persons living in uncontrolled territory and internally displaced persons in particular. In the course of the study, the author found that neither the legislative, nor the executive, nor the judicia branch of state power of Ukraine in the above-mentioned territories can today exercise their powers in accordance with the laws and the Constitution of Ukraine. It was also emphasized that for the registration of acts of civil status to persons residing in the temporarily occupied territory and within the zone of OJF conduct, it is necessary to contact the authorities that are located in the territory controlled by the Ukrainian authorities.

The article provides features of registration of a newborn baby. Currently, there is no registration procedure for a newborn baby. The author determines that the only possibility of registration a newborn child who was born on an uncontrolled territory is to go to court, which is located on the territory controlled by the Ukrainian authorities, with a statement on the establishment of a fact of legal significance. The article also reveals the peculiarities of establishing the fact of the death of a person who died in uncontrolled territory.

In summary, the article revealed the main gaps in the current legislation in the field of civil registration of persons living in uncontrolled territories and internally displaced persons.

Key words: Registration of acts of civil status, the territory is not controlled, registration of a newborn child, registration of acts of civil status in the zone of the Operation of the Joint Forces.

Постановка проблеми

Говорячи про цивільний стан, науковці мають на увазі юридичні характеристики фізичної особи, що відображають її цивільно-правове та сімейно-правове становище і дозволяють індивідуалізувати правовий стан громадянина внаслідок настання юридично значущих фактів, а також під час реалізації нормативно закріплених прав і обов'язків. Дана позиція зводить сутність громадянського стану до характеристики правоздатності та дієздатності, сімейного стану, а також інших фактів, які індивідуалізують громадянина. Тобто правове становище є реальним фактом правової дійсності, що виражає юридичні характеристики особистості в певний момент часу і в певному просторі [1, с. 55] Однак в Україні через збройний конфлікт на Сході України та анексію Автономної Республіки Крим виникла критична ситуація із забезпеченням прав людини у сфері реєстрації актів цивільного стану. Фактична неможливість реалізації нормативно закріплених прав і обов'язків на непідконтрольних українській владі територіях спричиняє значну кількість проблем як для окремих громадян, так і для держави в цілому.

Стан дослідження

Вивченням питання реєстрації актів цивільного стану в зоні Операції об'єднаних сил (далі - ООС) займались такі вчені, як М.В. Менджул, А.О. Овчатова-Редько, В.А. Шевченко та ін. Проте дослідження з урахуванням останніх законодавчих змін не проводилося, та вітчизняні науковці не визначали особливості реєстрації дитини, яка народилась у зоні ООС. Наведене вище свідчить про актуальність даної проблематики та необхідність поглибленого наукового дослідження.

Мета статті - визначити особливості реєстрації актів цивільного стану в умовах проведення Операції об'єднаних сил в Україні.

Виклад основного матеріалу

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства. Однак із встановленням спеціального правового режиму на тимчасово окупованій території - АР Крим та у зоні проведення ООС (в окремих районах Донецької та Луганської областей) - стало неможливим виконання державними органами своїх функцій відповідно до законодавства. При цьому відсутність ефективного механізму реалізації вказаного права/обов'язку може потягнути за собою низку проблем як особистого, так і державного характеру.

Досліджуючи нормативно-правове регулювання реєстрації актів цивільного стану для громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, особливу увагу необхідно звернути на положення Наказу Міністерства юстиції України № 919/5 від 13 червня 2014 року, в якому зазначається, що державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання для громадян, які переселилися з тимчасово окупованої території, здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх фактичного проживання або перебування, а для громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, - за межами цих території за їхнім вибором. Тобто особи в будь-якому випадку вимушені звертатися до відділу РАЦС будь-якого міста на підконтрольній Україні території [2, п. 2].

Аналогічне положення міститься також у п.п. 2 п. 3 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», де зазначається, що за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника [3].

Тобто доходимо висновку, що оскільки ні законодавча, ні виконавча, ні судова гілки державної влади України на вказаних вище територіях сьогодні не можуть здійснювати свої повноваження відповідно до законів та конституції України, то для реєстрації актів цивільного стану особам, які проживають на тимчасово окупованій території та в зоні проведення ООС, необхідно звертатися до органів, які знаходяться на підконтрольній українській владі території. Проте, як показує практика, багато сімей через політичні, економічні, соціально-побутові або будь-які інші причини не можуть перетнути кордони підконтрольних та непідконтрольних територій України в разі необхідності здійснити реєстрацію актів цивільного стану.

Більш того, за наявності документу, який виданий нелегітимним органом/установою, що знаходиться на непідконтрольній території, особи отримують відмову в реєстрації акту цивільного стану та вимушені звертатись до суду для встановлення юридичного факту, що займає значно більший проміжок часу, аніж проведення реєстрації спеціально уповноваженим органом.

Тобто в даному випадку слід згадати про положення ст. 24 конституції України [4] та ст. 14 закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [5], які підкреслюють, що не може бути будь-якої дискримінації під час здійснення прав громадянами України, які проживають на окупованій території, внутрішньо переміщеними особами та іншими громадяни України, що постійно проживають в Україні.

Однак вказане вище загальне положення не містить конкретизації в законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» [6]. Адже останній не містить окремої норми, яка б регулювала особливості державної реєстрації актів цивільного стану громадянами України, що проживають на окупованій території. Причому ст. 9 указаного закону визначає, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не спричиняє правових наслідків.

Поглиблюючись у нормативне забезпечення гарантування прав, свобод та законних інтересів осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, звернемось до гарантій, що надані особам, котрі вирішили змінити своє місце перебування, а саме до внутрішньо переміщених осіб. Таким особам відповідно до закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на відміну від закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в ст. 9 гарантується: право на єдність родини, сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права у пошуку та возз'єднанні членів сімей, які втратили зв'язок унаслідок внутрішнього переміщення, право на інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім'ї та близьких родичів, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування [6].

Як спробу спростити процедуру реєстрації актів цивільного стану для осіб, що проживають на тимчасово окупованих територіях, у 2016 р. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) був доповнений ст. 257-1, якою визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України [7]. Проте вказана норма, на нашу думку, не вирішила проблему, хоча й покращила стан осіб, які змушені звертатись до суду за встановленням факту.

На нашу думку, для того щоб зрозуміти масштаб порушення конституційних гарантій для осіб, які проживають на непідконтрольних територіях, та внутрішньо переміщених осіб, необхідно розглянути ситуацію на прикладі необхідності реєстрації конкретного акту цивільного стану, а саме реєстрації народження дитини та реєстрації смерті особи на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану [8]. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладання на батьків дитини відповідальності, встановленої законом.

Якщо реєстрація дитини, народженої в іншій державі, не була проведена компетентним органом такої держави або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п.п. Г п. 2 розділ 3 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні) [3]. Тобто довідка з медичного закладу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, не є належним чином легалізованим медичним документом.

Із цього приводу у 2017 році Кабінетом Міністрів України були внесені зміни до постанови КМУ № 9 від 09.01.2013 р. «Про затвердження Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я» [9]. Вказаними змінами встановлюється спеціальний порядок підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території (на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження), що за своїм змістом є схожим на процедуру, передбачену для підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, який існував і раніше для випадків народження дитини вдома, за допомогою фахівців нетрадиційної медицини тощо.

Вказана постанова передбачає необхідність залучення комісії, яка розглядає питання щодо підтвердження факту народження дитини за письмовою заявою жінки, що народила дитину, або її чоловіка, родичів, інших осіб, уповноважених представляти її інтереси, які звертаються до комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території з письмовою заявою, складеною в довільній формі, щодо підтвердження факту народження дитини.

При цьому такі документи, як: 1) результати аналізів, ультразвукового дослідження, проведених під час вагітності жінки, яка народила дитину на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, 2) виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, 3) інші документи, які підтверджують надання медичної допомоги жінці у зв'язку з вагітністю та/ або пологами, можуть бути прийняті такою комісією тільки за умови, якщо вони видані представником міжнародної гуманітарної організації. така умова в більшості випадків не може бути виконана.

При цьому, незважаючи на досить ускладнений процес реєстрації народження дитини, зазначений у вищенаведеній постанові, існують прогалини в процесі утворення такої комісії.

так, відповідно до п. 9 Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я порядок утворення комісії, яка розглядає питання щодо підтвердження факту народження дитини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території), та положення про неї затверджуються спільним наказом Міністерства охорони здоров'я (Далі - МОЗ) та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Мтот).

однак натепер Порядок утворення комісії, яка розглядає питання щодо підтвердження факту народження дитини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та положення про неї Моз та Мтот не затверджені. А отже, процедура встановлення фактів, що мають юридичне значення до затвердження необхідних процедур, не може бути здійснена за правилами, передбаченими постановою кМУ № 9.

У такому випадку залишається тільки можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, про яке зазначалось вище. тобто батьки новонародженої дитини, знаходячись у досить складному (у зв'язку з появою немовля) стані, повинні пройти складну та коштовну (адже для подачі заяви необхідно приїхати на територію, підконтрольну українській владі, можливо, орендувати житло на час вирішення питання та, в деяких випадках, звернутися за правовою допомогою) процедуру реєстрації дитини. Держава, на жаль, не пішла назустріч особам, які змушені залишитись на непідконтрольній території, та не забезпечила дієвий механізм реалізації обов'язку по реєстрації факту народження дитини, чим, на нашу думку, порушила і продовжує порушувати положення ст. 24 Конституції України «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».

В аналогічній ситуацій опиняються особи, які змушені встановлювати факт смерті особи, що померла на непідконтрольній території. Відтак зацікавлені особи повинні звернутися в орган РАЦС, отримати відмову в реєстрації акту цивільного стану і вже з отриманою відмовою звертатись до суду. Ускладнює процес той факт, що під час написання заяви заявники повинні вказувати мету встановлення факту (ст. 318 ЦПК) [7]. Ми розуміємо, що в більшості випадків це може бути мета отримання спадку, однак існують випадки, коли в померлої особи відсутнє власне майно. Отже, залишається питання: яку мету необхідно вказати заявнику для подання заяви до суду для встановлення факту смерті? Також, якщо звернути увагу на емоційно нестабільний стан родичів померлої особи, на нашу думку, в такій процедурі просліджуються елементи знущання з боку держави, адже по факту суд не встановлює додаткові обставини в таких справах. Основна проблема вбачається в тому, що документ, який підтверджує смерть особи, був виданий медичним закладом, що знаходиться на непідконтрольній території. А отже, на нашу думку, таку процедуру (реєстрацію акту цивільного стану) може провести й орган рАцс без залучення судових органів.

Висновок

Внутрішньо переміщені особи та громадяни України, що проживають на тимчасово окупованій території, повинні стикатися з рядом проблем під час реєстрації актів цивільного стану. Законодавець поступово намагається вирішити вказані проблеми, зокрема, через прийняття спеціальних законів для забезпечення прав таких осіб, а також внесенням відповідних змін до ряду нормативно-правових актів. Однак щодо питань у реєстрації актів цивільного стану на цей час у законодавстві залишаються прогалини, які не дають можливість громадянам вільно виконувати свої права/обов'язки з реєстрації актів цивільного стану.

Список використаних джерел

1. Темникова Н.А. По материалам круглого стола «Актуальные проблемы регистрации актов гражданского состояния». Вестник ОмГУ. Серия. Право. 2012. № 1 (30). С. 55-58.

2. Наказ Міністерства юстиції України від 12.06.2014 р. № 919/5 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0618-14 (дата звернення: 12.05.2019).

3. Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z07l9-00 (дата звернення: 10.05.2019).

4. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 10.05.2019).

5. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706^11. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 (дата звернення: 11.05.2019).

6. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207^11. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-vii (дата звернення: 10.05.2019).

7. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-У URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161815 (дата звернення: 10.05.2019).

8. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 (дата звернення: 10.05.2019).

9. Постанова КМУ № 9 від 09.01.2013 р. «Про затвердження Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF.

Размещено на Allbest.ru