Кваліфікація злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кваліфікація злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм

Ус О.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем кваліфікації злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм. З'ясовано сутність та поняття спеціальної кримінально-правової норми, встановлено, що вона характеризується такими ознаками: а) виділена із загальної норми і співвідноситься з нею як видова з родовою, є похідною від загальної; б) конкретизує одну чи кілька ознак загальної норми; в) є більш ширшою за змістом та більш вузькою за обсягом порівняно із загальною нормою; г) знаходиться у логічному підпорядкуванні з загальною нормою; ґ) може як відрізнятися ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) злочину, що передбачений загальною нормою, так і мати однаковий ступінь суспільної небезпечності злочинів, передбачених такими нормами; д) втрата чинності загальною нормою передбачає часткову декриміналізацію діяння, а втрата чинності спеціальною нормою передбачає кваліфікацію вчиненого за загальною нормою. Визначено місце спеціальної норми в системі кримінально-правових норм та її співвідношення з загальною та іншими спеціальними нормами. злочин кримінальний правовий

Взаємозв'язок між загальною та спеціальною кримінально-правовими нормами характеризується співвідношенням понять "рід - вид". Спеціальна норма має володіти всіма ознаками загальної норми, проте у ній більш конкретизовано одну чи кілька її ознак. Загальна кримінально-правова норма ширша за обсягом, а спеціальна норма повніша за змістом.

З'ясовано, що метою виділення спеціальних норм є зміна меж та характеру кримінально-правового регулювання, змісту кримінальної відповідальності, а також необхідність конкретизації кримінального закону, забезпечення його визначеності та відповідності сучасним потребам правового регулювання та охорони відповідних суспільних відносин. Досліджені види конкуренції спеціальних кримінально-правових норм. Запропоновані правила кваліфікації злочину за наявності конкуренції спеціальних кримінально-правових норм (правила подолання конкуренції).

Ключові слова: кваліфікація злочину, кримінально-правова оцінка вчиненого діяння, конкуренція кримінально- правових норм, спеціальна кримінально-правова норма, склад злочину з привілейованою ознакою, склад злочину з кваліфікуючою ознакою.

QUALIFICATIONS OF A CRIME IN COMPETITION SPECIAL CRIMINAL REGULATIONS

The article is devoted to investigation of problems of qualification of a crime in competition of special criminal legal norms. The essence and notions of a special criminal legal norm are determined, it is established that it is characterized by the following signs: a) allocated from a general norm and relates to it as a howling with a widow, is a derivative of the general; b) specified one or more signs of the general norm; c) more extensive in content and narrower than the overall norm; d) in a logical subordinate to the general norm; e) may be as different as the degree of public danger (severity) of the crime stipulated by the general norm, and to have the same degree of public danger of crime stipulated by such norms; f) the loss in effect of the general norm involves partial decriminalization of the act, and the loss of the special norm presupposes the qualification of the committed by the general norm.

The relationship between the general and special criminal regulations is characterized by the correlation of the notions "genus - type". The special norm must possess all signs of the general norm, but it is more specific to one or more of its characteristics. The general criminal legal norm is wider in volume, and the special norm is more complete in content.

It is determined that the purpose of allocation of special norms is to change the limits and character of criminal and legal regulation, the content of criminal liability, as well as the need to concreting the criminal law, ensuring its certainty and conformity. The current needs of legal regulation and protection of relevant public relations. The types of competition are special criminal legal. The rules of the crime qualification in the presence of competition of special criminal regulations (rules of competition overcoming) are proposed.

Key words: qualifications of the crime, criminal and legal assessment of the act, competition of criminal law norms, special criminal and legal norm, the composition of the crime with a privileged sign, the composition of the crime with a qualifying sign.

Конкуренція кримінально-правових норм нині є доволі поширеним явищем, що зумовлене надмірною законодавчою діяльністю, яка доволі часто є суперечливою, порушує системність КК та, на жаль, не завжди є кримінологічно обґрунтованою. Одним із поширених видів конкуренції при застосуванні кримінального закону є конкуренція спеціальних кримінально-правових норм. Для правильної кваліфікації злочину, передбаченого спеціальною кримінально-правовою нормою, необхідно встановити місце спеціальної норми в системі кримінально-правових норм та її співвідношення із загальною та іншою спеціальною нормою тощо.

Значний внесок у розробку вчення про конкуренцію кримінально-правових норм зробили такі науковці в галузі кримінально-правової науки, як В.Г. Бєляєв, О.С. Горелик, Л.В. Іногамова-Хегай, З.О. Незнамова, С.Ф. Сауляк, М.М. Свідлов та інші. Крім того, окремі вчені, які присвятили свої дослідження проблемам кваліфікації злочинів, розглядали питання конкуренції кримінально-правових норм. Це І.О. Зінченко, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, А.В. Корнеєва, В.В. Кузнецов, В.І. Мали- хін, В.М. Малков, О.К. Марін, В.О. Навроцький, А.В. Савченко та інші автори. Єдиним комплексним дослідженням спеціальних кримінально-правових норм є дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук М.М. Свідлова "Специальные нормы в уголовном праве", яка була захищена у 1979 р. Комплексне дослідження власне спеціальних кримінально-правових норм, їх видів, співвідношення та конкуренції, значення для кримінально-правової кваліфікації імені у вітчизняній кримінально-правовій доктрині відсутнє.

Вважаємо за доцільне та необхідне провести дослідження кваліфікації злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм, оскільки: а) низка питань цієї проблеми нині залишаються дискусійними; б) окремі питання зазначеної проблеми не розглядалися у кримінально-правовій доктрині; в) роботи більшості авторів базуються на законодавстві, яке зазнало суттєвих змін щодо принципових (концептуальних) підходів та системності; г) наукові праці певних дослідників ґрунтуються на законодавстві та принципах і підходах кримінально- правової політики інших країн. Роботи ж названих та інших вчених є науковим підґрунтям дослідження окресленого питання.

Метою статті є дослідження проблем кваліфікації злочину за наявності конкуренції спеціальних кримінально-правових норм, встановлення правил (рекомендацій) подолання такого виду конкуренції та кваліфікації злочину за її наявності.

У Кримінальному кодексі України 2001 р. (далі - КК) не міститься нормативного визначення поняття "спеціальна норма" і термін цей не використовується, водночас у системі кримінально-правових норм спеціальні норми займають питому вагу.

В науковій літературі дослідження сутності, поняття та видів спеціальної норми здійснюється в контексті її співвідношення із загальною нормою кримінального права. Так, В.О. Навроцький формулює поняття спеціальної норми через визначення поняття конкуренції відповідних норм: при конкуренції загальної та спеціальної норм одна з них (загальна) охоплює визначене коло діянь, а інша (спеціальна) - частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Як зазначає автор, спеціальна норма містить більше ознак, за рахунок яких вона й виділяється із загальної [1, с. 418]. У навчальній літературі також вказується, що спеціальною є норма, яка передбачає відповідальність за те саме діяння, що й загальна, але містить додаткові ознаки складу кримінального правопорушення, яких не містить загальна норма [2, с. 131]. М.М. Свідлов спеціальні норми визначає як правила поведінки, встановлені для зміни способу, а в особливих випадках і зміни меж регулювання певного виду суспільних відносин, рід яких регулюється іншою (загальною) кримінально-правовою нормою [3, с. 7-8].

Аналіз наукової літератури та проведені дослідження конкуренції кримінально-правових норм дають підставу зазначити, що спеціальна кримінально-правова норма характеризується такими ознаками: а) виділена із загальної норми і співвідноситься з нею як видова з родовою, є похідною від загальної; б) конкретизує одну чи кілька ознак загальної норми; в) є більш ширшою за змістом та більш вузькою за обсягом порівняно із загальною нормою; г) знаходиться у логічному підпорядкуванні з загальною нормою; ґ) може як відрізнятися ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) злочину, що передбачений загальною нормою, так і мати однаковий ступінь суспільної небезпечності злочинів, передбачених такими нормами; д) втрата чинності загальною нормою передбачає часткову декриміна- лізацію діяння, а втрата чинності спеціальною нормою передбачає кваліфікацію (кримінально-правову оцінку) вчиненого за загальною кримінально-правовою нормою. Метою виділення спеціальних кримінально-правових норм є зміна меж та характеру кримінально-правового регулювання, змісту кримінальної відповідальності, а також необхідність конкретизації кримінального закону, забезпечення його визначеності та відповідності сучасним потребам правового регулювання й охорони відповідних суспільних відносин.

Спеціальна кримінально-правова норма (спеціальна норма кримінального права) - це норма кримінального права, яка є похідною від загальної та виділяється з неї в результаті диференціації правового регулювання шляхом конкретизації однієї чи кількох її ознак із метою зміни способу, а в окремих випадках - зміни меж регулювання та охорони певного виду суспільних відносин, рід яких регулюється або охороняється загальною нормою.

Досліджуючи норми кримінального права, М.М. Свідлов запропонував поділяти їх за обсягом правового регулювання на загальні, спеціальні та виключні [3, с. 6]. Своєю чергою, в науковій літературі зазначається, що будь-яка норма сама по собі не може бути ані загальною, ані спеціальною. Вона стає такою, коли конкурує з іншою нормою, тільки під час взаємодії з нею. За межами генетичного зв'язку спеціальна норма втрачає свої особливості та виступає як звичайна норма кримінального права [4, с. 12].

На думку Л.В. Іногамової-Хегай, співвідношення між кваліфікованими складами злочинів може бути подвійним. Встановлення подвійності є важливим моментом, оскільки в одному співвідношенні складів має місце конкуренція загальної і спеціальної норм, а в іншому - конкуренція спеціальних норм. Так, норма про отримання неправомірної вигоди у великому розмірі може деталізувати не лише норму про просте отримання неправомірної вигоди, але й про кваліфіковане. Таким чином, норма про особливо кваліфіковане отримання неправомірної вигоди може бути окремим випадком як простого отримання неправомірної вигоди, так і кваліфікованого. Вчена зазначає, що норма про особливо кваліфікований склад злочину може бути виділена як з основного складу злочину, так і з кваліфікованого. Тобто особливо кваліфікований склад злочину в одних випадках є видом кваліфікованого, а в інших - видом основного складу злочину [5, с. 102].

Загальновизнаним є те, що спеціальна норма виділяється із загальної норми та співвідноситься з нею як видова з родовою, є похідною від загальної. Процес створення спеціальних норм здійснюється відповідно до логічного закону поділу понять. Диспозиція загальної норми є діленим (родовим) поняттям, а диспозиція спеціальної норми є членом поділу (видовим поняттям). Поділ як логічна операція може здійснюватися за різними критеріями (підставами). Для норм Особливої частини КК критерієм такого поділу є склад злочину, тобто ознаки елементів, що його характеризують (наприклад, із загальної норми, що передбачає так зване просте умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), виділені спеціальні норми, що передбачають вбивства з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115 КК) та з привілейованими ознаками (ст.ст. 116-118 КК) тощо). Для норм Загальної частини КК критерієм такого поділу є ознаки певного поняття (явища, інституту) (приміром, ст. 17 КК регламентує поняття (ознаки, умови) добровільної відмови при незакінченому злочині, а ст. 31 КК уточнює такі умови (ознаки) для добровільної відмови при незакінченому злочині, вчиненому у співучасті). Таким чином, спеціальні кримінально-правові норми містяться як у статтях Загальної, так і в статтях Особливої частин КК.

Як зазначає М.М. Свідлов, змістом диспозиції кримінально-правової норми є певна поведінка, яка формулюється нею в родових ознаках, тому й диференціація здійснюється з урахуванням особливостей тієї чи іншої поведінки (посягання). Якщо один із видів злочинів посягає на ті самі відносини, що й родова група посягань, то спеціальна норма закріплюється в одному розділі Особливої частини КК із загальною нормою. Якщо ж другий вид діянь спричиняє шкоду іншому об'єкту, то загальна й спеціальна норми розміщуються в різних розділах Особливої частини КК [3, с. 7].

Конкуренція спеціальних кримінально-правових норм має місце, коли диференціація кримінальної відповідальності здійснюється шляхом виділення з однієї загальної норми кількох спеціальних норм [6, с. 37], кожна з яких претендує на застосування при кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину. Конкуренцію кількох спеціальних норм між собою в науковій літературі визначають як вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) спеціальних норм, які не знаходяться у підпорядкуванні ані за об'ємом, ані за змістом, але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому [7, с. 182].

Таким чином, конкуренція спеціальних кримінально-правових норм при кваліфікації злочину наявна, коли вчинене діянні містить ознаки елементів складів злочинів, що передбачені кількома (двома чи більше) спеціальними кримінально-правовими нормами, виділеними з однієї загальної норми, що не суперечать і не знаходяться у підпорядкуванні ані за обсягом, ані за змістом, але мають спільні ознаки, кожна з яких претендує на застосування при кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину [8, с. 148].

М.М. Свідлов пропонує виділяти такі види конкуренції спеціальних норм: а) конкуренція спеціальних норм із пом'якшуючими та обтяжуючими обставинами, б) конкуренція спеціальних норм із пом'якшуючими обставинами, в) конкуренція спеціальних норм з обтяжуючими обставинами [6, с. 37-39]. Окремі науковці виділяють як самостійний різновид конкуренцію кваліфікуючих або пом'якшуючих ознак складу злочину [9, с. 202].

В.О. Навроцький зазначає, що спеціальні норми можуть бути: а) підпорядковані за обсягом - одна з них є ширшою, а інша, відповідно, - вужчою. При цьому ширша за обсягом є спеціальною стосовно загальною і загальною щодо більш вузької; б) не пов'язані між собою - кожна з них є цілком самостійною і перебуває в підпорядкуванні за обсягом лише статті, яка містить ознаки загальної норми [1, с. 424].

У кримінальному законодавстві окремих країн також виділяються види конкуренції спеціальних кримінально-правових норм. Так, відповідно до ст. 117 КК Республіки Молдова конкуренція двох спеціальних норм має місце: а) між складом злочину з пом'якшуючими відповідальність обставинами і складом злочину з обтяжуючими відповідальність обставинами - злочин кваліфікується на підставі складу злочину з пом'якшуючими відповідальність обставинами; Ь) між двома складами злочинів із пом'якшуючими відповідальність обставинами - злочин кваліфікується на підставі кримінальної норми, що передбачає більш м'яке покарання; с) між двома складами злочинів з обтяжуючими відповідальність обставинами - злочин кваліфікується на підставі норми, що передбачає більш суворе покарання.

Висловлені в науковій літературі позиції свідчать про те, що наявність спеціальних кримінально-правових норм пов'язується з кваліфікованими та привілейованими складами злочинів. Вважаємо, що це надто вузький підхід щодо розуміння сутності та видів спеціальної кримінально-правової норми.

Варто зазначити, що диференціація кримінальної відповідальності не завжди пов'язана з її пом'якшенням чи посиленням, а може полягати у зміні (конкретизації) змісту відповідних правовідносин. У зв'язку з цим для норм Особливої частини КК може бути два підходи у виділенні (поділі, створенні) спеціальної чи кількох спеціальних кримінально-правових норм із загальної: а) за ступенем суспільної небезпечності (пом'якшення чи посилення кримінальної відповідальності при виділенні (створенні) спеціальної норми) та б) за конкретизацією ознак елементів складу злочину, що пов'язане зі зміною змісту (конкретизацією) змісту відповідних правовідносин без зміни тяжкості (суспільної небезпечності) злочину.

Склад злочину із кваліфікуючою ознакою (кваліфікований склад злочину) завжди передбачений спеціальною кримінально-правовою нормою. Водночас не всі спеціальні кримінально-правові норми передбачають злочини з кваліфікованим складом. Тобто варто розрізняти спеціальну кримінально- правову норму і кваліфікований склад злочину. Водночас склади злочинів із кваліфікуючими ознаками співвідносяться між собою або як спеціальні (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК), або як загальна і спеціальна кримінально-правова норма (ч. 2 ст. 185 (група осіб за попередньою змовою) і ч. 5 ст. 185 КК (організована група)).

Склад злочину з привілейованою ознакою (привілейований склад злочину) завжди передбачений спеціальною кримінально-правовою нормою. Водночас не всі спеціальні кримінально-правові норми передбачають злочини з привілейованим складом. Тобто слід розрізняти спеціальну кримінально-правову норму і привілейований склад злочину. Склади злочинів із привілейованими ознаками співвідносяться між собою як спеціальні кримінально-правові норми (ст.ст. 116-118 КК).

Дослідження кримінально-правової літератури та приписів КК дає підставу для виділення таких видів конкуренції спеціальних кримінально-правових норм: а) конкуренція спеціальних норм, що передбачають склади злочинів із кваліфікуючими ознаками; б) конкуренція спеціальних норм, що передбачають склади злочинів із привілейованими ознаками; в) конкуренція спеціальних норм, що передбачають склади злочинів із привілейованою та кваліфікуючою ознаками.

Правила (рекомендації) кваліфікації злочину при конкуренції спеціальних кримінально-правових норм залежно від виду конкуренції:

1. Кваліфікація злочину за наявності конкуренції кримінально-правових норм, що передбачають склади злочинів із кваліфікуючими ознаками, здійснюється за такими правилами:

а) якщо вчинений суб'єктом злочин містить кілька кваліфікуючих ознак, що передбачені різними пунктами однієї статті (частини статті) Особливої частини КК, за загальним правилом кваліфікація здійснюється за всіма пунктами такої статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачають відповідні кваліфікуючі ознаки складу вчиненого злочину (виключенням з цього правила може бути конкуренція мотивів та цілей злочину). Приміром, згідно з абз. 1 п. 5 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 2 лютого 2003 р. № 2 "умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК";

б) якщо вчинений суб'єктом злочин містить кілька кваліфікуючих ознак, що передбачені різними частинами статті Особливої частини КК, за загальним правилом кваліфікація здійснюється за частиною статті, що передбачає більш тяжку кваліфікуючу ознаку, тобто більш тяжкий злочин, а саме за частиною статті Особливої частини КК із більшим порядковим номером. Водночас у мотивувальній частині процесуальних документів зазначаються (описуються) та доводяться усі кваліфікуючі ознаки, що притаманні вчиненому суб'єктом злочину.

У разі конкуренції спеціальних кримінально-правових норм, які передбачають склади злочинів із кваліфікуючими ознаками, кваліфікація здійснюється за нормою, що передбачає більш кваліфікований склад злочину. Так, відповідно до п. 20 Постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 р. № 5 дії особи, яка одержала один хабар за наявності ознак, передбачених і ч. 2, і ч. 3 ст. 368 КК, мають кваліфікуватися лише за ч. 3 цієї статті. При цьому в мотивувальній частині вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину. Згідно з п. 23 Постанови ПВСУ "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва" від 12 червня 2009 р. № 7 звернути увагу судів, що у випадках, коли у процесі вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 271-275 КК, одночасно настали наслідки, передбачені різними частинами цих статей, усі ці наслідки мали бути зазначені у вироку, а дії особи належить кваліфікувати тільки за тією частиною статті КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки.

2. Кваліфікація злочину за наявності конкуренції кримінально-правових норм, що передбачають склади злочинів із привілейованими ознаками, за загальним правилом здійснюється за статтею, що передбачає більш м'яку привілейовану ознаку, тобто менш тяжкий злочин. Кваліфікація за сукупністю злочинів у такому разі виключається. Приміром, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та у разі перевищення меж необхідної оборони, підлягає кваліфікації за ст. 118 КК, яка передбачає більш м'яке покарання.

У разі конкуренції спеціальних кримінально- правових норм, які передбачають склади злочинів із привілейованими ознаками, кваліфікація здійснюється за нормою, що передбачає більш привілейований склад злочину.

3. Кваліфікація злочину за наявності конкуренції кримінально-правових норм, що передбачають склади злочинів із привілейованою та кваліфікуючою ознаками, здійснюється за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, що передбачає привілейовану ознаку складу вчиненого злочину. Наприклад, відповідно до абз. 3 п. 8 Постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 2 лютого 2003 р. № 2 "умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), або матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості".

У разі конкуренції спеціальних кримінально- правових норм, які передбачають склад злочину з привілейованою ознакою і склад злочину з кваліфікуючою ознакою, кваліфікація здійснюється за нормою, що передбачає привілейований склад злочину.

Список використаних джерел