Криміналістичні методика і тактика судового розгляду кримінальних проваджень: проблеми співвідношення

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький апеляційний суд (м. Маріуполь)

Криміналістичні методика і тактика судового розгляду кримінальних проваджень: проблеми співвідношення

Гєрцик Р.В., суддя

У науковій статті піддані розгляду питання щодо історичного аналізу понять «криміналістична методика судового розгляду» та «криміналістична тактика судового розгляду», визначення їх змісту та встановлення співвідношення зазначених категорій щодо судового розгляду кримінальних проваджень про корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення.

Розглядаються обставини, які визначають своєрідність і специфіку предмета дослідження криміналістичної тактики і методики на початковому етапі їх розвитку. Досліджується найбільш сприятливі варіанти подальшого впорядкування зв'язків між тактикою і криміналістичною методикою. Найбільш вірним і раціональним обґрунтовується варіант, який вносить зміни в криміналістичну тактику і криміналістичну методику розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, але при цьому ґрунтується на історично сформованому розподілі науки криміналістики на чотири її основні розділи (загальна теорія криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика, криміналістична методика) і враховує наявні тенденції подальшого розвитку криміналістичного наукового знання. В основі запропонованого варіанту лежить положення про те, що характер зв'язків криміналістичної тактики і криміналістичної методики визначається фактичним змістом цих розділів криміналістики.

Обґрунтовується теза, що найбільш актуальною формою систематизації криміналістичних напрацювань, присвячених оптимізації діяльності учасників судового розгляду кримінальних проваджень про корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення на центральній стадії суто судового розгляду - судовому слідстві, є тактика судового розгляду. Щодо методики судового розгляду кримінальних проваджень зазначеної категорії кримінальних правопорушень, визначається, що це поняття ширше за криміналістичну тактику судового розгляду, оскільки включає в себе сукупність не тільки тактичних, а передусім організаційних заходів, які виконуються не тільки суб'єктами криміналістичної тактики (прокурором, захисником, суддею), а й всіма учасниками судового розгляду під час підготовки до участі в розгляді кримінального провадження судом і безпосередньо під час здійснення цієї діяльності.

Ключові слова: криміналістична тактика, криміналістична методика, корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення, судовий розгляд, кримінальне провадження.

METHODOLOGY AND TACTICS OF JUDICIAL TRIAL OF CRIMINAL REALIZATIONS CRIMINALISTICS: PROBLEMS OF CORRELATION

The article deals with the issue of historical analysis of the concepts of "forensic methods of trial" and "forensic tactics of judicial review", definition of their content and the establishment of the ratio of these categories regarding the trial of criminal proceedings on malicious and violent criminal offenses.

Considered circumstances that determine the originality and specificity of the subject of the study of forensic tactics and techniques at the initial stage of their development. The most favorable variants of further organization of connections between tactics and forensic methods are investigated. The most correct and rational justifies the option that changes the forensic tactics and forensic methods of investigation and judicial review of criminal offenses, but it is based on the historical distribution of science of forensic science into its four main sections (general theory of forensics, forensic technology, forensic tactics, forensic technology methodology) and takes into account existing trends in the further development of forensic scientific knowledge. At the heart of the proposed option lies the provision that the nature of the links of forensic tactics and forensic methods is determined by the actual content of these sections of criminology.

The thesis is based on the fact that the tactic of judicial review is the most actual form of systematization of criminological work devoted to optimizing the activity of participants in criminal proceedings for criminal malpractice-violent criminal offenses at the central stage of purely judicial review - judicial investigation. As to the method of judicial review of criminal proceedings of this category of criminal offenses, it is determined that this concept is broader than the forensic tactics of judicial review, since it includes a set of not only tactical, but above all organizational measures that are carried out not only by the subjects of forensic tactics (prosecutor, defender, judge), but also all participants in court proceedings in preparation for participation in criminal proceedings by a court and directly in the course of this activity.

Key words: forensic tactics, forensic technique, selfish-violent criminal offenses, trial, criminal proceedings.

Основна частина

Криміналістичні методики та окремі методичні рекомендації, які присвячені досудовому розслідуванню окремих видів кримінальних правопорушень, є численними і достатньо розробленими в науці. Вони давно і досить широко впроваджені в практику діяльності правоохоронних органів. Разом із тим, незважаючи на існуючі дослідження сучасних проблем криміналістичної методики, й дотепер не можна стверджувати, що більшість із них успішно розв'язані.

Проблеми загальних питань методики, організації та тактики судового розгляду досліджували у своїх роботах О.Я. Баєв, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, В.К. Гавло, О.О. Ейсман, В.А. Журавель, І.І. Когутич, В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін. Втім, щодо стану методико-криміналістичного та тактичного забезпечення судової діяльності відсутній єдиний науковий підхід у формуванні окремих криміналістичних методик судового розгляду кримінальних проваджень та їх системи, стосовно структури таких методик, їх змісту тощо. Питання щодо значення криміналістичної тактики та методики судового розгляду кримінальних проваджень про корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення та особливості використання методичних криміналістичних рекомендацій на стадії судового розгляду в літературі практично не розглядалися. Як наслідок, залишаються невирішеними питання щодо поняття криміналістичної методики судового розгляду кримінальних проваджень та її співвідношення із тактикою судового розгляду.

Метою запропонованої роботи вважаємо проведення історичного аналізу понять «криміналістична методика судового розгляду» та «криміналістична тактика судового розгляду», визначення їх змісту та встановлення співвідношення зазначених категорій щодо судового розгляду кримінальних проваджень про корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення.

У довідковій літературі згадувані поняття визначаються таким чином: тактика - це способи, прийоми досягнення певної мети, лінія поведінки когось [1, с. 25; 2, с. 1436], методика - це сукупність взаємопов'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи [3, с. 692; 2, с. 672].

На думку науковців, криміналістична тактика розпочинається там, де здійснюється вибір (конструювання версій, організація та проведення слідчої дії, оцінка слідчої ситуації, планування, послідовність реалізації тактичних прийомів). Криміналістична методика у свою чергу характеризується інтеграційними прийомами криміналістичної техніки і тактики, включає в себе пізнання закономірностей протиправної діяльності з підготовки, вчинення, приховування окремих видів кримінальних правопорушень (у тому числі й корисливо-насильницьких) і правоохоронної, тобто передбаченої законом діяльності з їх розкриття, розслідування та судового розгляду на основі цілісного виникнення і руху в кримінальному провадженні всієї криміналістично важливої інформації [4, с. 3].

Криміналістичні тактика і методика на початковому етапі розвитку не мали чіткого розмежування предмета дослідження. Перші тактичні роботи охоплювали й питання організації розслідування окремих видів злочину, внаслідок чого тривалий час окремі методико-криміналістичні дослідження злочинів розглядалися по відношенню до криміналістичної тактики як загальне до окремого, де загальним виступала тактика, а окремим - методика розслідування злочинів [5].

На думку І.О. Возгріна, подібна постановка питання в 50-х роках 20-го сторіччя була не тільки допустимою, але й необхідною. Тоді в радянській криміналістиці вже існувала досить розвинена система окремих криміналістичних методик, а наукові основи організації розслідування злочинів були розроблені слабо. Саме тому й виникла пропозиція про створення загальних положень розслідування злочинів у криміналістичній тактиці. У межах останньої і розроблялися основи теорії висунення та перевірки слідчих версій, планування розслідування злочинів, взаємодії слідчих з оперативно-розшуковими апаратами і низка інших елементів організації розслідування злочинів [6, с. 8-9]. Проте загальною теорією організації розслідування злочинів криміналістична тактика не стала. Основну увагу під час її подальшого розроблення було звернуто не на створення комплексного наукового підходу до методики розслідування злочинів, а на дослідження окремих аспектів організації слідчої діяльності, системи слідчих дій і тактики їх проведення [7, с. 31-32].

Однією з причин такого процесу можна назвати виникнення в криміналістичній методиці її загальних положень, в яких, поряд із криміналістичною тактикою, також стали досліджуватися загальні закономірності організації розслідування злочинів [8, с. 93]. Разом із тим несправедливо стверджувати, ніби проблема відносин криміналістичної тактики і криміналістичної методики не була предметом вивчення. У роботах, присвячених загальній теорії криміналістики, це питання було розглянуто окремими авторами. Так, О.О. Ейсман, досліджуючи систему сучасної криміналістики, писав, що існує велике коло проблем, загальних як для тактики, так і для методики. До них він відносив теорії версій і планування, вчення про взаємодію слідчого з оперативними органами, про наукову організацію праці слідчого, про проблемні ситуації, про криміналістичні характеристики злочинів тощо. При цьому він підкреслював, що дані питання розробляються представниками як тактики, так і методики. Як висновок,

О.О. Ейсман зазначав, що криміналістичну тактику і криміналістичну методику розслідування злочинів повинні торкнутися істотні внутрішні перебудови [9, с. 55]. Звідси виникає закономірне запитання: які перспективи подальшого розвитку відносин криміналістичної тактики і криміналістичної методики, в тому числі й на стадії судового розгляду?

Серед багатьох можливих рішень питання про впорядкування зв'язків між тактикою і криміналістичною методикою, на нашу думку, найбільш аргументованими вдаються такі три варіанти.

Перший варіант - це подальший розвиток криміналістичної тактики як загальних положень криміналістичної методики розслідування злочинів, тобто завершення раніше розпочатого шляху дослідження. У цьому випадку криміналістична тактика повинна включати у свій предмет вивчення всіх закономірностей організації і здійснення розкриття, розслідування, запобігання кримінальних правопорушень та їх судового розгляду, ставши в кінцевому підсумку загальною теорією організації та здійснення судового дослідження кримінальних правопорушень або «загальною методикою» розслідування та судового розгляду кримінального правопорушення. Саме таку точку зору про залишення без зміни відносин криміналістичної тактики і криміналістичної методики розслідування злочинів висловили О.М. Васильєв і Н.П. Яблоков [10, с. 59]. Цю ж позицію поділяє С.А. Величкин [11, с. 95-96]. Проте в результаті такого розвитку, на думку І.О. Возгріна, в кінцевому підсумку з криміналістичної методики доведеться виключити всі загальнотеоретичні положення про закономірності організації і здійснення розкриття, розслідування та запобігання злочинам, залишивши в ній одні окремі методики розслідування злочинів [12, с. 13]. Проти подібного рішення заперечував і В.Г. Танасевич, який писав, що розробка загальнотеоретичних питань методики розслідування має важливе значення не тільки сама по собі, але й для подальшого розвитку методики розслідування та судового розгляду окремих видів злочинів. Тому ніяк не можна погодитися зі спробою відірвати загальнотеоретичні питання від методики розслідування злочинів [9, с. 50].

Другий варіант - це внести необхідні зміни в подальший розвиток криміналістичної тактики і криміналістичної методики розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень.

У вже згадуваній роботі О.О. Ейсмана пропонується об'єднати криміналістичну тактику і криміналістичну методику в загальне вчення про тактику і методику розкриття, попередження та судового розгляду кримінальних правопорушень - загальну теорію розслідування кримінальних правопорушень, що складається з двох особливих частин - вчення про тактику проведення окремих дій і вчення про розслідування окремих видів кримінальних правопорушень [9, с. 55]. Але в цьому випадку, як справедливо зауважує І.О. Возгрін, порушиться вся система криміналістики, і залишиться не включеною в цю загальну теорію розкриття (розслідування) і попередження злочинів криміналістична техніка [12, с. 15].

Третій варіант також вносить зміни в криміналістичну тактику і криміналістичну методику розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, але при цьому ґрунтується на історично сформованому розподілі науки криміналістики на чотири її основні розділи (загальна теорія криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика, криміналістична методика) і враховує наявні тенденції подальшого розвитку криміналістичного наукового знання. В основі запропонованого варіанту лежить положення про те, що характер зв'язків криміналістичної тактики і криміналістичної методики визначається фактичним змістом цих розділів криміналістики. У нинішньому стані криміналістична тактика включає в себе дві відносно самостійні групи питань. Перша - теоретичні основи цього розділу (поняття, система, завдання, методи тощо) разом із науковими основами слідчої та судової діяльності (вчення про слідчі та судові версії і планування розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, про взаємодію слідчого з органами дізнання, про вивчення особи обвинуваченого тощо). Цю групу питань у своїх ранніх наукових роботах В.О. Коновалова об'єднує в Загальну частину криміналістичної тактики [13, с. 16]. Іншу групу питань, що пов'язана з дослідженням тактики підготовки і проведення окремих слідчих, судових дій, на відміну від першої, ряд вчених називає Особливою частиною криміналістичної тактики [9, с. 140; 14, с. 63]. Слід визнати, що такий розподіл є найбільш вірним і раціональним.

Означивши деякі тенденції останніх років у проведенні наукових досліджень у цьому напрямку, Р. Л. Степанюк констатує, що помітно активізувалися пошуки в галузі криміналістичної методики. Автор зазначає, що на цей час дискусійними в даній галузі залишаються такі питання [15, с. 240]: а) класифікація окремих криміналістичних методик за призначенням; б) структура методики розслідування певного виду (групи) злочинів; в) формування й реалізація комплексних методик розслідування; г) питання ета- пізації процесу розслідування за чинним КПК України; д) необхідність включення до окремих методик розслідування особливостей тактики негласних слідчих (розшукових) дій; е) проблеми формування методик судового розгляду кримінальних проваджень. Проте далі автор зазначає, що немає необхідності створювати методики судового розгляду окремих категорій злочинів, оскільки їм не буде властива достатня специфіка; мова може йти лише про деякі рекомендації для суду, засновані на досягненнях криміналістики, тобто доцільно говорити не про новий різновид окремих криміналістичних методик, а про криміналістичне забезпечення судового розгляду [15, с. 242], з чим ми не можемо погодитися.

Зміст криміналістичної тактики і криміналістичної методики і дотепер виявився не тільки не уточненим, а й набув стану, що вимагає рішення ряду складних теоретичних завдань.

Проведемо порівняння зі змістовного наповнення криміналістичної тактики та криміналістичної методики судового розгляду. У літературі дискутується питання: чи відноситься поняття слідчої та судової ситуації до числа тих, які повинні вивчатися криміналістичною тактикою, або його слід розглядати лише щодо проблем криміналістичної методики? На наш погляд, судова ситуація відноситься до числа понять криміналістичної тактики і вже у цій якості, як й інші тактико-криміналістичні поняття, реалізується в криміналістичній методиці. Даний висновок ґрунтується на таких міркуваннях.

Саме судова ситуація зумовлює передусім тактику конкретних судових дій. її оцінка реалізується саме в тактичному рішенні, яке отримує своє зовнішнє вираження в плануванні судового розгляду. Уявлення про компоненти судової ситуації, про фактори, що впливають на її формування, не пов'язані з видами або родами злочинів і мають загальне для всіх них значення, що характерно саме для тактичних категорій.

Досліджуючи методику підтримання державного обвинувачення у справах про умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, М.В. Авакьян зазначає, що в наукових дослідженнях з даної тематики традиційно виділяють: загальну методику підтримання державного обвинувачення, яка містить у собі комплекси організаційних, стратегічних і тактичних дій прокурора; окремі методики підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення окремих видів і категорій. Загальна методика підтримання державного обвинувачення в більшій мірі адресована молодим - початківцям співробітникам органів прокуратури. У свою чергу окремі методики націлені на більш досвідчених співробітників, що бажають підвищити ефективність здійснюваного ними кримінального переслідування в суді по певній категорії справ, і (або) для яких підтримання державного обвинувачення по певній категорії справ у суді не є регулярно-виконуваною функцією [16, с. 128]. У межах свого дослідження автор веде мову про формування нової категорії в криміналістиці - модульної методики розслідування і підтримання державного обвинувачення у справах про умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю. Категорія «модуль» виступає як спосіб систематизації методичних компонентів кримінального переслідування на основі блочно-модульного уявлення про діяльність із розслідування злочинів, пов'язаних з умисним заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, і діяльності з підтримання державного обвинувачення по даній категорії справ. Блочно-модульна побудова пропонованої методики функціонує на послідовному розгляді двох блокових одиниць (методики розслідування злочинів, пов'язаних з умисним заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, і методики підтримання державного обвинувачення в суді), які, незважаючи на корінні відмінності за змістом і структурою, знаходяться в тісному взаємозв'язку і доповнюють один одного [16, с. 131-132]. Водночас, порівнюючи методику підтримання державного обвинувачення з тактикою судового слідства, М.В. Авакьян знаходить очевидним, що друге поняття значно вужче і є лише складовою частиною першого [16, с. 127].

Висновки

Аналіз сучасних наукових криміналістичних досліджень показує, що найбільш актуальною формою систематизації криміналістичних напрацювань, присвячених оптимізації діяльності учасників судового розгляду кримінальних проваджень про корисливо-насильницькі кримінальні правопорушення на центральній стадії суто судового розгляду - судовому слідстві, є тактика судового розгляду. Щодо методики судового розгляду кримінальних проваджень зазначеної категорії кримінальних правопорушень, то це поняття ширше за криміналістичну тактику судового розгляду, оскільки включає в себе сукупність не тільки тактичних, а насамперед організаційних заходів, які виконуються не тільки суб'єктами криміналістичної тактики (прокурором, захисником, суддею) , а й усіма учасниками судового розгляду під час підготовки до участі в розгляді кримінального провадження судом і безпосередньо під час здійснення цієї діяльності.

судовий розгляд криміналістика правопорушення

Список використаних джерел

1. Словник української мови : в 11 томах. 1979. Том 10: Т-Ф. 658 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ-Ірпінь, 2005. 1728 с.

3. Словник української мови : в 11 томах. 1973. Том 4: І-М. 840 с.

4. Дергач Н.С., Князьков А.С. Криминалистическая тактика : учебно-метод.пособие. Томск, 2002. 72 с.

5. Васильев А.Н. Следственная тактика и ее место в системе криминалистики. Советская криминалистика на службе следствия : сборник статей. 1961. Вып. 15. С. 5-47.

6. Возгрин И.А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений. Санкт-Петербург, 1993. Ч. 2. С. 8-9.

7. Быховский И.Е. Развитие и совершенствование следственных действий. 50 лет советской прокуратуры и проблемам совершенствования предварительного следствия. Ленинград, 1972. С. 31-32.

8. Возгрин И.А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений. Санкт-Петербург, 1992. Ч. 1. 162 с.

9. Советская криминалистика. Теоретические проблемы / Н.А. Селиванов и др. Москва, 1978. 192 с.

10. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1984. 143 с.

11. Величкин С.А. Вопросы теории следственной тактики. Правоведение. Ленинград, 1985. № 3. С. 93-96.

12. Возгрин И.А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений. Курс лекций. Санкт- Петербург, 1993. Ч. 3. 80 с.

13. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харьков, 1966. 30 с.

14. Порубов Н.И., Закатов А.А. Семинары по криминалистике : учеб. пособие. Минск, 1984. 192 с.

15. Степанюк РЛ. Проблеми розвитку криміналістичної методики в умовах реформування кримінальної юстиції України. Вісник кримінологічної асоціації України. 2016. № 1 (12). С. 236-245.

16. Авакьян М.В. Методика расследования и поддержания государственного обвинения по делам об умышленном причинении тяжкого вреда здоровью : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12. Калининград, 2017. 251 с.

Размещено на Allbest.ru