Джерела дослідження конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність

Sources for studying constitutional freedom of the individual to entrepreneurial activity

In the article are probed scientific and normative sources of constitutional freedom of physical person on entrepreneurial activity. The concrete types of sources are analyzed on the different stages of development of constitutional freedom. Author vision of concept and types of sources of constitutional freedom of physical person is offered on entrepreneurial activity in Ukraine. Conclusions and recommendations are given.

Key words: scientific sources, normative sources, constitutional freedom of physical person, are on entrepreneurial activity, origin and development of sources of constitutional freedom of physical person, on entrepreneurial activity, types of sources of constitutional freedom of physical person on entrepreneurial activity.

Дослідження виникнення та розвитку джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність має важливе теоретичне і практичне значення для науки конституційного і господарського права. Конституційно-правовий та господарсько-правовий аспекти названої проблеми досліджувалися різними авторами. Серед них праці: Васильєва А.С., Вінник О.М., Гайворонського В.М., Жушмана В.П., Мамутова В.К., Погорілка В.Ф., Подцерковного О.П., Саніахметової Н.О. Федоренка В.Л., Щербини В.С. та ін. Конституція та закони України закріплюють свободу підприємницької діяльності і право особи без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Виникнення та розвиток джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність в Україні досліджено не достатньо повно з урахуванням останніх змін, що відбулися в науці та нормативному регулюванні.

Метою статті є характеристика виникнення та розвитку джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність. Відповідно до названої мети завданнями дослідження є: а) аналіз нормативних актів та праць учених щодо виникнення та розвитку джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність; б) формулювання власної позиції автора стосовно етапів виникнення та розвитку джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність без обмежень та з обмеженнями; в) пропозиція висновків і рекомендацій щодо джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність.

Виклад основного матеріалу. Досліджуючи проблему джерел конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність, важливо визначити поняття та види джерел, проаналізувати історію виникнення і розвитку джерел дослідження названої свободи на етнічній території сучасної України та в незалежній Україні. Серед джерел, що є предметом нашого дослідження, розрізняють доктринальні, емпіричні і нормативні. Доктринальні джерела досліджень конституційних свобод людини і громадянина включають в себе загальнотеоретичні і галузеві наукові праці філософів, істориків, юристів та інших вчених гуманітарних наук. До емпіричних джерел відносяться статистичні дані, узагальнена юридична практика та результати анкетування. Нормативні джерела, що закріплюють виникнення і розвиток конституційних свобод, можна розглядати в: а) рабовласницький період розвитку суспільства; б) умовах середньовіччя; в) новий час; г) ХХ - початок ХХІ століття [1, с. 3-54].

Наукові джерела конституційної свободи фізичної особи на підприємницьку діяльність в Україні можуть бути розглянуті шляхом аналізу монографій, підручників, посібників, збірників наукових статей, коментарів нормативно-правових актів тощо. Так, М.О. Козачук в дисертаційному дослідженні «Свобода підприємницької діяльності та її обмеження в законодавстві України» наголошує на тому, що свобода підприємницької діяльності як суб'єктивне право - це міра дозволеної поведінки особи у сфері господарювання, що полягає у гарантованих Конституцією та законами України можливостях вільно започаткувати (у т. ч. обирати сфери та види діяльності, організаційну форму господарювання, визначати зміст установчих документів), здійснювати (у т. ч. формувати програму діяльності, визначати партнерів та умови договорів, конкурувати, залучати різноманітні ресурси, установлювати ціни на продукцію та послуги, наймати працівників, розпоряджатися прибутком), змінювати (вид, характер, організаційну форму) та припиняти підприємницьку діяльність [2]. С.В. Різник у дисертації «Забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність» визначає конституційне право на підприємницьку діяльність як утверджене Конституцією України право людини і громадянина на безпосередню або опосередковану, самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, спрямовану на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [3]. Отже, дисертації про конституційну свободу підприємницької діяльності свідчать про їх безпосереднє відношення до монографічних наукових джерел.

Серед наукових джерел дослідження конституційної свободи на підприємницьку діяльність важливе значення належать підручникам і навчальним посібникам. наприклад, конституційні свободи, включаючи і свободу на підприємницьку діяльність, досліджували вчені-конституціоналісти Погорілко В.Ф. і Федоренка В.Л. в підручнику «Конституційне право України» аналізують джерела конституційну свободу на підприємницьку діяльність за змістом та за суб'єктами. За змістом, на їх думку, це право дозволяє здійснювати на свій ризик діяльність, що передбачає отримання прибутку. Джерела конституційних свобод на підприємницьку діяльність за суб'єктами - це наукові праці та нормативні акти щодо права, що належить всім громадянам України, іноземцям і особам без громадянства, за винятком депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, суддів та ін. [4, с. 226]. Так, в підручнику «Господарське право України» за редакцією професорів Васильєва А.С. та Подцерковного О.П. наголошується на тому, що господарську діяльність можна класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною (ч. 2 ст. З ГК України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досягнення певних економічних і соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня (є неосновною) [5]. звідси висновок про те, що в підручнику досліджена суб'єктивна свобода на підприємницьку діяльність фізичної особи.

Професор Вінник О.М., в навчальному посібнику з господарського права, говорячи про наукові джерела дослідження конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність, також називає монографії, підручники та навчальні посібники [6]. В підручнику за редакцією В.М. Гайворонського і В.П. Жушмана відмічається, що до суб'єктів господарювання Господарський кодекс України відносить як комерційні, так і не комерційні організації різноманітних організаційно-правових форм та форм власності. Комерційними є суб'єкти, що здійснюють господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з мстою одержання прибутку. До комерційної діяльності належить і підприємництво [7]. Академік Мамутова В.К. у вступі підкреслював, що автори книги господарське право виходять з того, що ця галузь права регулює стосунки по організації і здійсненню господарської діяльності, яка не зводиться лише до того, що називають підприємництвом або комерцією.

Підприємництво -- один з напрямів господарської діяльності, одною з ознак якої є отримання прибутку. Але, по-перше, десятки тисяч суб'єктів господарської діяльності створюються і функціонують не тільки заради отримання прибутку, а й з метою вирішення соціальних завдань. По-друге, промислові, будівельні, транспортні і інші підприємства створюються і здійснюють господарську діяльність не лише в цілях здобуття прибутку. Розроблене з господарсько-правових позицій поняття господарської діяльності, що включає підприємництво, але не зводиться до нього, а є складовою частиною чинного законодавства про підприємництво [8].

Посібники з основ підприємницької діяльності були видані такими авторами: Варналій З., Виноградська А., Гетьман О., Донець Л., Дратвер Б. П. В. Круш, B.І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін. Доктринальними підходами до визначення господарського права є три основних концепції: 1) позиція таких науковців, як C.М. Братусь, Р.О. Хафліна, Г.К. Матвєєв, Л.М. Шевченко, А.С. Довгерт, що господарське право - це не самостійна галузь права, а поєднання цивільно-правових норм, що діють у сфері господарювання;

1) думка вчених-юристів В.В. Лаптєва, В.К. Малецтова, Г.Г. Побірченко, В.К. Мамутова, Г.Л.Знаменського, згідно з якою господарське право - самостійна галузь права, яка не має нічого спільного з іншими галузями права; 3) проте найбільш слушною є позиція

О.А. Беляневича, О.М. Вінника, Н.Г. Саніахметової, В.С. Щербіни, згідно з якою господарське право - комплексна галузь права, в якій зібрано правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської діяльності [9]. Одним із перших авторів, що наголошував на самостійності предмету регулювання відносин та дослідження з господарського права в Україні був професор Побірченко І.Г. Він же є засновником в СРСР кафедри господарського права в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. За його ж редакцією в Україні в 1985 р. був виданий перший підручник із господарського права [6].

Самостійну групу наукових джерел складають наукові статті, доповіді і повідомлення на конференціях, круглих столах в інших наукових джерелах, а також в наукових коментарях нормативно-правових актів з підприємницької свободи. Так, Боберська К.Г. в науковій статті «Право на зайняття підприємницькою діяльністю в конституціях та нормативно-правових актах України 1710-1991 рр.» досліджує джерела конституційного права на підприємницьку діяльність через його закріплення на окремі етапи, в межах яких можна виокремити яскраво виражені тенденції. Перший охоплює час існування київської русі, коли формувалися потреби у врегулюванні зовнішніх торгових відносин. Характерною рисою другого етапу було отримання князівських та королівських грамот на підприємництво. саме під час даного етапу розвитку права на зайняття підприємницькою діяльністю розпочалося регулювання останнього на конституційному рівні.

У подальшому дане право відображалося у конституційних та нормативно-правових актах як ремісництво, свобода торгівлі (торга), право на зайняття промислом, господарська свобода (ініціатива) людини, що свідчило про різноманітність поглядів державної влади на дане явище. Під час четвертого етапу було закріплено право одноосібно або спільно з іншими займатися підприємництвом. Проаналізувавши закріплення права на зайняття підприємницькою діяльністю крізь призму історико-правових джерел, поглядів науковців і творців текстів конституцій та їх проектів, можна зробити висновок про те, що генезис вищезазначеного права був нерозривно пов'язаний з формуванням української державності [10, с. 121]. Автор Бігняк О. в науковій статті «Свобода підприємництва та її обмеження» досліджує свободу підприємницької діяльності і окремі види підприємництва, що обмежуються діючим законодавством [11]. Доповіді і повідомлення на конференціях, круглих столах та в інших наукових джерелах в збірниках наукових праць: а) Реалізація чинних Цивільного і Господарського кодексів України: проблеми та перспективи; б) Актуальні проблеми господарського права; в) Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права [12]. Джерелами дослідження конституційної свободи підприємницької діяльності є наукові коментарі господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів [13]. Отже, науковими джерелами дослідження конституційної свободи на підприємницьку діяльність є дисертації, монографії, підручники та посібники, наукові статті, доповіді і повідомлення та наукові коментарі господарського кодексу України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють правила реалізації названої конституційної свободи особи.

Важливе значення для дослідження конституційної свободи на підприємницьку діяльність в Україні мають нормативні джерела. В Україні закріплення конституційних свобод людини та громадянина, включаючи і індивідуальні свободи особи, представлені такими нормативними документами: а) Руською Правдою; б) Конституцією Пилипа Орлика 1710 р.; в) Конституцією УНР 1918 р.; г) Конституціями Української РСР 1919, 1929, 1937, 1978 рр., Конституцією України 1996 р. г) законами і підзаконними нормативно-правовими актами України, іншими нормативними джерелами [1]. Серед сучасних нормативно-правових джерел дослідження конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність можна розглядати міжнародні і національні джерела. До міжнародних джерел слід віднести: 1) Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року; 2) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р.;

2) Договір про Європейський Союз та ін. Так, в основу регулювання свободи підприємницької діяльності покладено ст. 43 Договору про заснування Європейського Союзу, яка забороняє обмеження свободи провадження підприємницької діяльності громадянами однієї держави-члена на території іншої держави-члена [14]. До національних джерел конституційної свободи підприємницької діяльності в Україні відносяться:

1) ст. 42 Конституції України 1996 р.; 2) Господарський кодекс України; 3) Цивільний кодекс України; 4) закони України: а) Про господарські товариства від 19 вересня 1991 р.; б) Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 р.; в) Про ліцензування видів господарської діяльності від 02 березня 2015 р.; г) Про акціонерні товариства від 17 вересня 2008 р.; г) Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 р. та ін. Так, в ст. 43 Господарського кодексу України закріплює, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом. здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом [13].

На підставі проведеного аналізу наукових і нормативних джерел конституційних свобод людини і громадянина можна сформулювати ознаки і поняття джерел дослідження конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність. Такими ознаками є:

а) монографії, підручники, посібники, наукові статті, доповіді і повідомлення, наукові коментарі законів;

б) міжнародні договори; в) Конституція і закони України; г) підзаконні нормативно-правові акти;

г) самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою одержання прибутку; д) регулювання, охорона та дослідження конституційної свободи.

Джерела дослідження конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність - це міжнародні договори, Конституція і закони України, підзаконні нормативно-правові акти, монографії, підручники, посібники, наукові статті, доповіді і повідомлення, наукові коментарі законів та інші документи, в яких досліджуються, регулюються і охороняються самостійні, ініціативні, систематичні, на власний ризик господарські дії, що здійснюються суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою одержання прибутку.

Є різні критерії для групування джерел дослідження. Щодо конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність, на наш погляд, джерела її дослідження можна групувати за критерієм дозволів і обмежень свободи підприємницької діяльності. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст. 43) [15].