Правова аналогія в цивільному законодавстві та судовій практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова аналогія в цивільному законодавстві та судовій практиці

Кучерявенко В.С. - магістр права,

Національний університет «Одеська юридична академія»

Стаття присвячена дослідженню правової аналогії у цивільному законодавстві та судовій практиці України. Проаналізовано погляди вчених відносно меж та умов застосування аналогії закону та аналогії права, погляди відносно їх співвідношення, правильне розуміння якого є підґрунтям для прийняття законного та обґрунтованого рішення у разі виявлення під час розгляду правового спору прогалин у законодавстві. Визначено, що розглядувані правові категорії є подібними правовими явищами в частині функцій та завдань, однак вони не є парними. Дані способи заповнення прогалин у законодавстві різняться: за характером нормативного матеріалу, за підставами та черговістю застосування, за процедурою вирішення юридичних справ. Здійснено аналіз судових рішень у цивільних справах, в яких для врегулювання правовідносин суд вдався до реалізації положень цивільного законодавства відносно аналогії закону, аналогії права. Визначено, що судові органи України звертаються для подолання прогалин у різних сферах відносин більшою мірою до аналогії закону, ніж до аналогії права.

Незначна кількість із проаналізованих судових рішень мають недоліки, які виражаються в недостатній мотивованості застосування правової аналогії та порушенні умов її застосування. На підставі проведеного дослідження сформовано авторську позицію відносно ролі правової аналогії як способу подолання прогалин у законодавстві. Визначено, що аналогія закону та аналогія права відіграють важливу роль у врегулюванні суспільних відносин, які не врегульовані нормами права. Дозволяючи правозастосовцям віднайти в короткий проміжок часу юридичні інструменти врегулювання спірних правовідносин, правові аналогії формують підґрунтя для належного захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ключові слова: правова аналогія, аналогія права, аналогія закону, прогалини правового регулювання, способи подолання прогалин.

Abstract

Legal analogy in civil legislation and judioal practice

законодавство цивільний право

The article is devoted to the investigation of analogy of law, analogy of lex in civil legislation and judicial practice in Ukraine. It is analyzed the position of scientists about boundaries and conditions of application the analogy of the law and the analogy of lex, their points of view about correlation are analyzed, the correct understanding of which is the basis for the adoption of a legitimate and justified judicial decision in case of revealing gaps in the legislation when considering a legal dispute. It is determined that the legal categories under consideration are similar legal phenomena in terms of functions and tasks, but they are not paired, the difference between these legal categories is traced in the peculiarities of their implementation.

The analysis of judicial decisions in the civil cases is done in which for the settlement of legal relations the court resorted to the implementation of the provisions of civil legislation with using analogy of the law, analogy of the lex. It is determined the courts in Ukraine are seeking ways to overcome the gaps in various spheres of relations to the greater extent the analogy of the law, rather than to the analogy of lex.

A few number of researching court decisions have disadvantages, which are expressed in insufficient reasoning of the application of legal analogy and violation of the conditions of its application. As a result of this work the author's position was drawn up due to the role of legal analogy as a way of overcoming gaps in the civil legislation.

It is determined that the analogy of the law and analogy of Lex play an important role in the regulation of social relations which are not regulated by the law. In a short period of time it permits lawyers to find legal instruments for settling controversial legal relations and legal analogies form the basis for the proper protection of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals, the rights and interests of legal entities, and the interests of the state.

Key words: legal analogy, analogy of law, analogy of Lex, gaps of legal regulation, ways to overcome gaps.

Постановка проблеми. Динамічність трансформації суспільних відносин зумовлює формування юридичного дефекту - прогалин у законодавстві. Встановлення факту неповноти вираження цивільного законодавства стосовно окремих аспектів суспільного життя, які знаходяться у сфері цивільно-правового регулювання - прерогатива більшою мірою суб'єктів правозастосування. На правозастосовному рівні неповнота правового регулювання має свій вираз у відсутності відповідних юридичних інструментів, які б надали відповідь на поставлені запитання. Серед способів подолання прогалин цивільного законодавства виокремлюють правову аналогію.

Питання доцільності існування правової аналогії як додаткової процедури врегулювання спірних відносин за відсутності або неповноти правового регулювання належить до ряду дискусійних, що, власне, і зумовлює необхідність додаткового дослідження.

Стан дослідження. Проблеми правової аналогії в цивільному праві на рівні дисертаційних досліджень вивчалися С.В. Завальнюком, С.І. Клім. Крім того, до питання сутності правової аналогії звертались А.С. Довгерт, А.І. Дрішлюк, О.В. Колотова, Р.А. Майданик, О.П. Печений, І.В. Спасибо-Фатєєва, Є.Ю. Тихонравов, Б.В. Фасій, Є.О. Харитонов.

Мета статті - дослідження аналогії закону та ана-логії права за цивільним законодавством України, їх співвідношення між собою та визначення місця пра-вової аналогії в судовій практиці України.

Виклад основного матеріалу. Логічний термін «аналогія» означає відносини часткової подібності в ознаках, пропорціях, елементах між двома чи декількома предметами, їхніми групами, подіями, явищами тощо [1, с. 108]. У правовій площині прийом аналогії реалізується з метою надання правової оцінки явищам, що повністю або частково не врегульовані нормою права.

Легальна формула аналогії міститься у ст. 8 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в якій зазначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Під загальними засадами законодавства під час використання аналогії права розуміються загально правові та галузеві принципи права. При цьому принципи повинні бути закріплені в законодавстві. Окрім загальних засад законодавства під час реалізації положень відносно аналогії права, слід враховувати сенс цивільного законодавства, «вимоги добросовісності, розумності, справедливості» [2, с. 10, 12]

Як вбачається з вищенаведеного, застосування нормативних приписів про аналогію можливе в разі, якщо конкретні відносини належать до сфери цивільного законодавства, та відсутня норма закону, підзаконного акту чи іншого джерела цивільного права. До норм треба відносити не тільки положення ЦК України, нормативно-правових актів, договорів, міжнародних договорів, а й звичаї, інші джерела, про які безпосередньо у легальній формі правової аналогії не йдеться [1, с. 115].

Однак позиція відносно розширеного тлумачення аналогії закону як застосування не лише положень законів, а й інших нормативно-правових актів підтримується не всіма вченими. Наприклад, Р.А. Майданик наголошує на необхідності звуження нормативних меж аналогії закону. На думку вченого, правила про застосування закону за аналогією повинно використовуватися в цивільному праві лише під час застосування законів. Вони не можуть поширюватися на застосування підзаконних нормативних актів, а наявні в них прогалини не можуть усуватися подібним чином, адже в такому разі може мати місце підміна компетенції правотворчих органів держави, що є недопустимим [3]. З висловленою позицією не можливо не погодитися.

водночас, якщо виходити із нормативного закріплення правової аналогії (ст. 8 ЦК України), про необгрунтоване поширення правил застосування права за аналогією при застосуванні підзаконних нормативних актів йтися не може. Положення окресленої статті прямо передбачає можливість у разі відсутності норми в самому кодексі звернення до інших актів цивільного законодавства, до яких одноголосно вченими віднесені і підзаконні акти [4, с. 73].

Застосування правової аналогії з метою вирішення справи чи окремого юридичного питання становить собою послідовний процес, підпорядкований певним умовам, зокрема: аналогія допустима лише у випадку повної або часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою, яка регулює аналогічний випадок за суттєвими юридичними ознаками. Встановлення відсутності норми права, що регулює схожі відносини, фактично означає відсутність можливості реалізації положень ч. 1 ст. 8 ЦК України та необхідність звернення до положень ч. 2 вищезазначеної статті для вирішення справи чи окремого юридичного питання на основі загальних засад законодавства.

Серед умов, які висуваються до винесеного у процесі використання аналогії правового рішення, виокремлюють несуперечливість рішення нормам закону та його меті, а також обов'язкову вмотивованість причин застосування правової аналогії до конкретного випадку [5].

Цивільне законодавство не закріплює випадків, коли інститут аналогії не може застосовуватися. Натомість це питання знайшло належне відображення на доктринальному рівні.

Забороняється застосування правової аналогії під час вирішення питання про юридичну відповідальність особи. Можливість заповнення прогалин у цій сфері виключається однією з основних ознак правопорушення - протиправністю, тобто передбачуваністю їх законом. Аналогія не застосовується до відносин, які законом не передбачені. Наявні тут прогалини можуть бути усунуті винятково законодавцем [6, с. 15].

Прогалина не може бути заповнена правозастосувачем, коли вона стосується суспільних відносин, про які правотворець визначив, що вони врегульовані вичерпано, при обмеженні прав, свобод та інтересів людини і громадянина, обмеження свободи договору [6, с. 15-16; 7, с. 8].

Застосування аналогії забороняється і у випадку, коли конкретні законоположення пов'язують настання відомих наслідків лише з законом [8, с. 15].

Аналіз сутності, умов та меж застосування аналогії закону, аналогії права призводить нас до питання їхнього співвідношення, яке має не лише теоретичну, але й практичну цінність. Правильне розуміння співвідношення правових аналогій формує підґрунтя для прийняття законного та обґрунтованого рішення у разі виявлення під час розгляду правового спору прогалин у законодавстві.

С.І. Клім вбачає необхідність розрізнення вказаних правових категорій. Визначаючи в якості одного з критеріїв порядок застосування, вчена зауважує, що першочергово застосовується аналогія закону, і тільки у разі відсутності норми, що регулює подібні правовідносини, застосуванню підлягає аналогія права [7, с. 8].

Однак протилежна думка відносно черговості застосування правових аналогій прослідковується в роботах Є.Ю. Тихонравова. На думку вченого, застосування аналогії закону зумовлює автоматичне застосування аналогії права. В обґрунтування свої позиції вчений зазначає, що відповідна юридична норма, на яку посилаються у випадку аналогії закону, незмінно містить всі так звані «загально правові» принципи системи права. Ухвалене за результатом розгляду справи рішення підкріплюється не лише посиланням на положення нормативно-правового акту, який дозволяє використання аналогії закону, а й посиланням на всі правові принципи, які втілені у відповідній правовій нормі, яка є схожою до відносин, що потребують врегулювання [8, с. 111].

Натомість О.А. Кузнєцова, розглядаючи питання прямої безпосередньої дії принципів цивільного права, зауважила, що формалізація на законодавчому рівні правових принципів, втілення їх у нову юридичну конструкцію особливих правових норм - норм-принципів - зумовило розширення їх значення (більше не обмежується роллю основи для правотворчої діяльності, опосередкованим проникненням в правозастосовну діяльність через дію відповідних цивільно-правових норм). Принципи права, ставши самостійними правовими нормами, отримали здатність до прямого регулятивного впливу. Вони можуть бути покладені в основу судового рішення як самостійний аргумент, правозастосовний орган може вирішити спір, керуючись тільки нормами-принципами, не вдаючись до використання цивільно-правових норм [9].

0. В. Колотова проводить паралелі між правовими аналогіями крізь призму змісту нормативного закріплення. Зауважує на тому, що застосування аналогії закону обмежується схожою нормою закону, аналогія права ж обмежується принципами права, які покликані врегулювати суспільні відносини, неврегульовані законом [10, с. 15-16].

А.С. Довгерт зазначає, що якщо аналогія закону, будучи подібною до аналогії як логічної операції, передбачає пошук рішення на підставі існуючої норми права, що розрахована не на даний, а на подібний за деякими (але не за всіма) ознаками випадок, то аналогія права є процесом застосування до спірних відносин загальних засад цивільного законодавства, що по суті означає створення під фокусом загальних засад цивільного законодавства на спірні відносини нової норми права [11, с. 11].

Відразу слід зауважити, що термін «нова норма» має умовний характер, адже застосування аналогії здійснюється з метою подолання прогалин у законодавстві, а не їх усунення, що є прерогативою виключно законодавчих органів. В результаті застосування аналогії у праві правоположення, виведене правозастосовним органом у своєму рішенні, має разовий характер [10, с. 14]. Воно фіксується в правозастосовчому акті та не має загальнообов'язкового характеру для іншого правозастосовця.

1. В. Спасибо-Фатєєва, порівнюючи аналогію закону та аналогію права, зазначила, що остання становить більш складний механізм, який здається більш високим рівнем застосування безпосередньо правової матерії. В даному механізму прослідковуються всі ті етапи, що присутні під час застосування аналогії закону, однак відсутня схожа правова норма із втіленим у неї принципом, а тому перед правозастосовцем постає завдання переймання сутності проблеми та вибору більш абстрактного принципу для її вирішення - відповідного принципу права, яким тільки й обґрунтовується рішення суду [12, с. 142].

Вищезазначене надає нам підстави зауважити на тому, що дані правові категорії є подібними правовими явищами в частині функцій та завдань. однак вони не є парними, тобто такими, що утворюють об'єктивну єдність, наділені внутрішнім діалектичним зв'язком, забезпечують взаємне регулювання. застосування аналогії закону фактично призводить до виключення можливості застосування аналогії права. Водночас неможливість вирішення правового спору за аналогією закону формує підстави для звернення правозастосовця до аналогії права. окрім того, відмінність між даними правовими категоріями прослідковується і в особливостях їх реалізації. Якщо під час вирішення справи за аналогією закону правозастосовцю достатньо виявити норму права, яка регулює подібні відносини, то під час реалізації аналогії права діяльність правозастовця значно ускладняється, адже вимагає від останнього перейняття суті правового спору, аналіз останнього з точки зору духу законотворчості, його основних ідей, цілей, принципів.

Ведучи мову про місце правової аналогії в судовій практиці України, насамперед слід зазначити, що застосування правової аналогії з метою подолання прогалин цивільного законодавства, як це випливає із положень ч. 10 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України є обов'язком судових органів. незастосування судовими органами правової аналогії у необхідних випадках, порушення умов або вихід за межі застосування формує підстави для скасування судового рішення.

Аналіз судової практики свідчить, що судові органи України звертаються більшою мірою до аналогії закону для подолання прогалин у різних сферах відносин. наприклад, з метою захисту прав, свобод чи інтересів фізичної особи аналогія закону була застосована у спірних відносинах щодо: зменшення розміру неустойки за кредитним договором через факт значного перевищення розміру неустойки розміру збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення; реалізації наймачем переважного права на придбання житла, яке було предметом договору найму; передачі майнових прав на об'єкти інвестування; визнання права власності на майно в порядку спадкування тощо. Найбільш поширеним на практиці прикладом застосування аналогії права є визнання права власності на самочинне будівництво.

Під час аналізу судових рішень у цивільних справах, в яких для врегулювання правовідносин суд вдавався до реалізації положень, закріплених цк України, відносно аналогії нами виявлено наступні недоліки: по-перше, в деяких судових рішеннях прослідковується недостатнє мотивування необхідності застосування правової аналогії до конкретного випадку; по-друге, у незначній кількості судових рішень прослідковується порушення умов застосування аналогії.

Висновки

Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що правова аналогія виступає одним із способів подолання дефектів правового регулювання. Різновидами правової аналогії є аналогія закону та аналогія права. Аналогія закону - вирішення справи або окремого правового питання на основі правової норми, яка регламентує подібні (схожі) відносини. Аналогія права - вирішення правового спору на основі загальних засад законодавства.

Застосування правової аналогії під час врегулювання спірних правовідносин становить собою послідовний процес, підпорядкований певним умовам та обмежений відповідними межами. Недотримання умов реалізації нормативних положень, якими закріплено право на вирішення правового спору за аналогію, або ж вихід за межі допустимості, формує достатні підстави для подальшого визнання правозастосовного акта, ухваленого за результатом розгляду справи незаконним, та підстави для його скасування. Підстави для скасування зумовлює і незастосування правової аналогії у необхідних випадках. Аналіз наукових позицій в частині співвідношення досліджуваних правових категорій свідчить про те, що вони є подібними правовими явищами в частині функцій та завдань. Однак вони не є парними. Такі способи заповнення прогалин у законодавстві різняться: за характером нормативного матеріалу, за підставами та черговістю застосування, за процедурою вирішення юридичних справ.

Як свідчить аналіз практикозастосовної діяльності, аналогія закону та аналогія права відіграють важливу роль у врегулюванні суспільних відносин, які не врегульовані нормами права. Дозволяючи правозастосовцям віднайти за короткий проміжок часу юридичні інструменти врегулювання спірних правовідносин, правові аналогії формують підґрунтя для належного захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави загалом.

Список використаних джерел

законодавство цивільний право

1.Печений О.П. Деякі проблеми застосування аналогії в цивільному праві. Вісник Академії правових наук України. 2007. С. 108-119.

2.Фасій Б.В. Субсидіарне застосування норм цивільного законодавства в Україні: теорія та практика : монографія / НУ ОЮА. Одеса : Юридична література, 2017. 152 с.

3.Майданик РА. Застосування цивільного законодавства за аналогією. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 4/5. С. 107-116.

4.Завальнюк С.В. Загальні положення застосування аналогії права згідно з чинним цивільним законодавством. Часопис цивілістики. 2014. № 16. С. 72-74.

5.Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами / Міністерство юстиції України. Лист від 30.01.2009 № Н-35267-18. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3526323-09.

6.Шмаленя С.В. Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.01. / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2009. 20 с.

7.Клім С.І. Аналогія закону в цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Міжнародний гуманітарний університет. Одеса : Б. в., 2012. 20 с.

8.Тихонравов Е.Ю. Способы восполнения пробелов в законодательстве: вопросы теории и истории : дисс. ... канд. юрид. наук. Москва, 2013. 173 с.

9.Кузнецова О.А. Прямое (непосредственное) действие принципов гражданского права. Нотариус. 2006. №1. URL: www.library.ru/help/docs/n60540/3.doс.

10.Колотова О.В. Прогалини у праві та шляхи їх подолання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2010. 19 с.

11.Довгерт А.Т. Юридична аналогія в цивільному кодексі та в судовій практиці України. Приватне право. 2013. №1 С. 159-165.

12.Спасибо-Фатєєва І.В. «Трансцендентна судова мімікрія», або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці. Вісник Академії правових наук України. 2003. № 4(34). С. 137-148.

Размещено на Allbest.ru