Щодо необхідності регулювання системи державних закупівель методом "електронного майданчика"

У статті досліджена проблема корумпованості системи державних закупівель, розглянуто досвід інших держав щодо боротьби із цими негативними явищами. Визначено можливі методи вирішення питання щодо подолання проявів у сфері державних закупівель.

Ключові слова: Корупція, державні закупівлі, світовий досвід.

В статье исследована проблема коррумпированности системы государственных закупок, рассмотрен опыт других государств, по борьбе с этими негативными явлениями. Определены возможные методы решения вопроса, по преодолению проявлений в сфере государственных закупок.

Майбутнє незалежної, демократичної та правової держави в значній мірі обумовлене низьким рівнем корумпованості, від чого залежить не тільки динаміка соціально-економічного розвитку країни, життєвий рівень населення, стан правопорядку і моральності, але й місце України у світовій спільноті.

Таким чином, реалізація сучасної політики і стратегії України, які спрямовані на подальшу розбудову сучасної держави, повинні бути направлені на боротьбу з корупційними проявами в будь яких проявах.

Згідно з даними міжнародної організації Transparency International та Євразійської групи по протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму найбільш схильними до корупції секторами є: сфера будівельних підрядів і державних закупівель, сектор житлової та комерційної нерухомості, нафтова і газова промисловість, важка промисловість і сфера видобутку корисних копалин. При цьому на першому місці все ж таки знаходиться сфера будівельних підрядів і державних закупівель [1].

Корупція у сфері державних закупівель є загальнопоширеним у світі явищем. Велика частка країн з метою своєчасного попередження зазначеного явища впроваджує загальнодержавні програми, а деякі з них об'єднуються і розробляють спільні плани дій. Так, в Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Проти корупції» державних закупівель присвячена окрема стаття (ст. 9). Згідно з положеннями ч.1 ст. 9 зазначеної конвенції, кожна держава-учасниця здійснює, відповідно до основоположних принципів своєї правової системи, необхідні заходи, для створення належної системи закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об'єктивних критеріях прийняття рішень, і є ефективними, з точки зору запобігання корупції [2].

На сьогодні система державних закупівель в Україні знаходиться в стадії реформування. Реформа системи державних закупівель («дорожню карту») в Україні розрахована на 5 років і буде тривати по 2020 роки, основною метою якої є забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель щодо адаптації законодавства до європейських та міжнародних стандартів [3]. Експерти відзначають цілий ряд труднощів, з якими стикається дана система це корупція, антиконкурентні практики, низька прозорість, що в цілому впливає на економіку країни.

Державні закупівлі це самостійний механізм регулювання господарських відносин, який застосовується на різноманітних ринках. Він охоплює різні сфери економічної політики держави антимонопольну, антикорупційну, інвестиційну, інноваційну, зовнішньоекономічну, промислову, розвитку малого підприємництва й ціноутворення.

Як показали дослідження Євразійської групи з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму, близько 70% державних витрат, у кінцевому підсумку, набувають форму контрактів. Ризики, пов'язані з корупцією і розкраданням у сфері державних контрактів, можуть існувати навіть до початку процесу проведення тендерів, а саме під час розподілу державних коштів, і зберігається протягом усього подальшого процесу, від визначення переможця по тендеру до виконання контракту.

На практиці в країнах світу виділяють такі прийоми, спрямовані на розкрадання державних коштів: закупівля товарів для потреб державних установ здійснюється за попередньо обумовленим (як правило, завищеними) цінами [1]; закупівля товарів для потреб державних установ здійснюється за допомогою маніпулювання якістю та обсягами закупівель; істотно підвищується вартість будівельних матеріалів, послуг, з проведення будівельних робіт; в акти прийому-здачі робіт включаються роботи, які насправді не здійснювалися; переможцями за державними тендерами виступають попередньо визначені підставні компанії.

Закон закріплює перелік принципів, які повинні забезпечуватися під час здійснення закупівель. Виходячи з цього положення, одним із принципів є прозорість. Прозорість сфери публічних закупівель, означає інформування ринку про заплановані та укладені договори, опублікування нормативної бази, детальних рекомендацій, методик та стандартів щодо процедур закупівлі.

На теперішній час зроблено чергові кроки в розбудові системи публічних закупівель, зокрема запровадження використання загальнодоступних засобів електронної комунікації, основний інструмент забезпечення прозорості державних закупівель в Україні це створення сервісної інформаційної платформи «Офіційна єдина система електронних державних закупівель ProZorro» та практичних майданчиків, що об'єднують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, які оголошують свої тендери, а представники бізнесу подають свої пропозиції і беруть участь у торгах. Ці сервісні ресурси доступні в онлайн режимі через Інтернет-портали «https://infobox.prozorro.org» та «https:// zakupki.prom.ua/about».

Інформаційні ресурси забезпечують реалізацію принципів: публічності процесу закупівель продукції для державних потреб, рівноправності у процесі закупівель і відкритого доступу до інформації за укладеними контрактами.

Станом на 17.09.2019 року ProZorro. Продажі вже заробили для держави понад 134 млн грн. на 105 успішних аукціонах з малої приватизації. Кількість об'єктів у системі сягнула 1077, а кількість оголошених аукціонів 598 [4].

Мета впровадження електронних торгів при здійсненні державних закупівель оптимізація закупівель для державних потреб при мінімізації витрат; забезпечення рівних умов конкуренції за укладання контракту, в тому числі забезпечення рівноправної конкуренції на національних ринках і загалом на ринках ЄС; дотримання вимог публічності; сприяння здійсненню чесного і відкритого бізнесу; допомога малим і середнім підприємствам в отриманні урядових замовлень.

Однак на теперішній час сфера державних закупівель залишається одним із небезпечних елементів щодо корупційних проявів. Наявність електронних систем не надає стопроцентну гарантію відсутності корумпованної складової. Популярним є внесення в умови тендеру таких вимог, які може виконати лише наперед знайома із організаторами людина від максимально нечіткої специфікації потрібного товару, на кшталт «пристроїв із тримачем і насадкою», до нереалістичних строків постачання у декілька днів та вимог надати довідки та сертифікати, які фізично не можна встигнути оформити до дати проведення торгів. «Загалом це зводиться до аксіоми: друзям усе, а ворогам закон».

Подібні скарги бізнесу підтверджують і експерти. Так, виконавчий директор Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин розповідаБ про те, що у випадках, коли всі вищезгадані методи не спрацьовують і державний контракт отримують не афілійовані із посадовцями бізнесмени, чиновники не нехтують тим, аби заблокувати закупівлі у суді. Це не завжди призводить до успіху, але виснажує незручних конкурентів, для яких можливий зиск від перемоги у справі, зрештою, може бути меншим за видатки на юристів [6].

Отже, державні закупівлі, які до недавнього часу були чи не найбільш тіньовою системою у нашій країні, одними з перших потребували належного регулювання. Корупція явище суспільне, де людський фактор є її першопричиною. Основна частка таких порушень результат усвідомлених і цілеспрямованих дій з боку осіб, які оголосили торги, зважаючи на наявність у них неправомірних інтересів з приводу предмета аукціону або конкурсу. З цього випливає, що одним із найважливіших напрямків протидії корупції у сфері закупівель товарів, робіт і послуг є удосконалення національного законодавства шляхом створення чітко передбачуваних правил, простих умов участі у процедурах, чіткий розподіл відповідальності між інституціями, фахівцями та контролюючими органами, який обмежить можливість посадових осіб приймати необґрунтовані чи неправомірні рішення щодо закупівлі, робіт чи послуг і, таким чином, знижують ризики корупції.