Науково-змістовні складові сучасної ювенальної віктимології

Анотація

У статті встановлено та надано характеристику науково-змістовних складових сучасної ювенальної віктимології. Акцентується увага на тому, що неприпустимість віктимізації неповнолітньої особи є фундаментальним та незаперечним морально-ціннісним, релігійним, філософським та власне кримінально-правовим імперативом багатьох минулих та всіх сучасних цивілізацій, культур, суспільств, ладів, держав.

Ключові слова: дитина, жертва, злочин, віктимологія, вчення.

Невід'ємною фактичною та власне науково-теоретичною складовою проблематики взаємовідносин між жертвою злочину і, таким чином, злочинцем є комплекс очевидних та прихованих соціальних, особистісних, психологічних та фізичних чинників, характеристик, причин, обставин та умов, які уможливлюють, обумовлюють, скажімо так, «забезпечують» певну, подекуди достатньо високу вірогідність вчинення того чи іншого протиправного вчинку. Однак не меншого наукового, а саме науково-кримінологічного значення має також, безумовно, і низка певних психологічних, соціальних, правових та інших наслідків вчинення того чи іншого злочинного діяння.

Власне саме тому відповідні, предметні галузі сучасної вітчизняної та зарубіжної кримінології та, зокрема, кримінальної психології акцентують свою науково-дослідницьку увагу на комплексних характеристиках особистості злочинця, чинниках формування, розвитку та рецидиву злочинної, соціально девіантної поведінки, проблематиці кримінальної відповідальності, кримінального та іншого покарання, а також бажаного та можливого виправлення та ресоціалізації злочинної особистості [1, с. 12-27].

Однак сучасна вітчизняна та зарубіжна кримінологія містить, у свою чергу, і таку фундаментально-предметну галузь як віктимологія, яка у своєму вузькому сенсі означає комплексне науково-кримінологічне знання саме про потерпілу особу, тобто жертву кримінального злочину. Більш широке, розгорнуте поняття про дану важливу галузь сучасної вітчизняної та зарубіжної кримінології означає комплекс науково- теоретичних, емпірично верифікованих досліджень, знань, висновків, результатів, уявлень, думок, термінів, категорій щодо комплексу характеристик, притаманних потенційній та/або фактичній жертві кримінального злочину, різноманітних причин віктимізації людини, її початкової, навіть природної та/або наступної схильності до перебування у стані та статусі жертви кримінального злочину, комплексу наслідків сприйняття людиною вчиненого по відношенню до неї злочинного діяння. Однак сучасна вітчизняна та зарубіжна віктимологія, зосереджуючись, таким чином, саме на жертвах кримінального злочину, актуалізує необхідність врахування власне і вікових особливостей останніх. Безумовно, чинник вікової належності жертви кримінального злочину обумовлює її однозначно окремі, специфічні, особливі, характерні риси, причини її потенційної та/або фактичної віктимізації. Власне саме тому в рамках зазначеного науково-кримінологічного контексту надзвичайно важливого та актуального значення має така підгалузь загальної віктимології, як ювенальна/дитяча/підліткова віктимологія.

Проблеми розвитку віктимологічного вчення розроблено у працях В.В. Голіни, Б.В. Головкіна, А.О. Джужи, О.М. Джужи, В.О. Тулякова, В.І. Шакуна та інших вчених. Однак, науково-змістовні складові сучасної ювенальної віктимології залишаються недослідженими.

Метою запропонованої статті є встановлення науково-змістовних складових сучасної ювенальної віктимології.

Відомо, що належність людини до неповнолітньої вікової категорії часто зумовлює її подекуди підвищену віктимність, підвищені ризик та вірогідність її віктимізації через фізичну та психологічну слабкість неповнолітньої особи, її розумову незрілість, певний стан її здоров'я, її довірливість, надмірну цікавість, розповсюджену необережність, безпечність, надмірну комунікабельність тощо. Ризик первинної та/ або наступної віктимізації неповнолітньої особи може обумовлюватися і її комплексним соціально-матеріальним, фінансовим, соціально-духовним, освітнім неблагополуччям. До того ж, важливим чинником підвищеної віктимності неповнолітньої особи є гострі психічні, психосексуальні, емоційні та психологічні розлади, притаманні як повнолітнім, так, безумовно, і неповнолітнім злочинним особам. Вражаюча жахливість та абсолютна неприпустимість кримінальної віктимізації неповнолітньої особи є фундаментальним та незаперечним морально-ціннісним, релігійним, філософським та власне кримінально-правовим імперативом багатьох минулих та всіх сучасних цивілізацій, культур, суспільств, ладів, держав.

Основоположна соціальна небезпека даного явища полягає, як відомо, у тому, що саме досвід перебування в якості жертви кримінального злочину накладає на неповнолітню особу глибоку, жахливу та подекуди, на жаль, невиліковну протягом усього її подальшого життя соціальну, психологічну та іноді й суто фізичну травму. Таким чином, ґрунтовне, комплексне та цільове науково-дослідницьке осягнення даної важливої та актуальної наукової кримінологічно-віктимологічної проблематики може сприяти внесенню необхідних змін/поправок/доповнень до чинного кримінального та іншого законодавства України, а також до відповідних вітчизняних чинних та/або майбутніх, перспективних вітчизняних соціальних заходів, стратегій, декларацій, концепцій, рекомендацій, програм, планів дій тощо. Отже, комплексний розгляд поняття «ювенальна віктимологія» слід здійснювати, виявляючи та розкриваючи її невід'ємні науково-цільові, системно-змістовні кримінологічні складові.

Однією із основоположних кримінологічних складових ювенальної віктимології є комплексне, міждисциплінарне знання про поняття, причини та чинники ювенальної, зокрема, наприклад, ювенально-групової віктимності. Тобто мова йде про природну, навіть іноді «добровільну» або ж, навпаки, «вимушену» схильність, нахили, обумовленість або можливість тієї чи іншої неповнолітньої особи до того, щоб стати жертвою того чи іншого кримінального злочину. Однак варто окремо зазначити, безумовно, що усі дані кримінологічні знання є похідними від загальної віктимології, тобто є безпосередньо пов'язаними із цією останньою.

Так, наприклад, К.В. Вишневецький говорить про наявність у рамках віктимології так званих «винуватої та невинуватої - необережної віктимностей» [2, с. 417]. Згідно з даною точкою зору, саме неповнолітні особи в рамках їхнього дещо широкого вікового діапазону відтворюють, на перший погляд, саме другий, тобто «невинуватий» тип віктимності. Даний автор зазначає, що людина може стати жертвою злочинної поведінки зокрема, таким чином, «і в силу своїх (тобто невід'ємних, природних. - авт.) біофізичних особливостей (жінки, діти)» [2, с. 417].

Слід додати, що в даному віктимологічному контексті, безумовно, повинні враховуватися, насамперед, неповнолітні жінки (дівчата). Так, Джон Мунчі зазначає (подається в авторському перекладі з мови оригіналу джерела): «У той час як кількість осіб чоловічої статі - неповнолітніх жертв кримінальних злочинів, подорослішавши, скоротилася, аналогічна категорія осіб жіночої статі зросла в такому об'ємі, що 30 відсотків 14-15-річних дівчаток зазнавали сторонніх «торкань» та інших домагань [3].

К.В. Вишневецьким окремо підкреслюється (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Для таких (тобто неповнолітніх - прим. авт.) жертв є характерною невинувата віктимність, оскільки немовля, наприклад, не є винуватим, що за сучасних умов спостерігається зростання викрадень дітей з метою отримання викупу або подальшого продажу за кордон» [2, с. 417]. Власне, що стосується неповнолітніх потенційних та/ або фактичних жертв кримінальних злочинів, то чинниками їхньої віктимності, поряд із впливом наведеного зовнішнього криміногенного середовища (наприклад, уже згаданий інтернаціональний злочинний різноцільовий попит на дітей тощо), можуть бути і елементи їхньої власної загальної, тобто групової, видової, однак часто саме свідомої віктимної, віктимно-провокуючої поведінки. кримінальний правовий ювенальний віктимологія

Тому К.В. Вишневецький слушно зазначає (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Поведінка людини за своєю природою може бути не лише злочинною, але й віктимною, тобто небезпечною для неї самої, необережною, ризикованою та, таким чином, за певної ситуації може стати приводом для вчинення (проти неї. - прим. авт.) злочинного діяння» [2, с. 417]. Таким чином, надзвичайно важливою складовою поняття ювенальної віктимності є комплекс науково- кримінологічних, віктимологічних знань про те, що широко іменується «груповою віктимністю». Так, К.В. Вишневецький, знову ж таки, зазначає (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Групова віктимність є певним елементом, приватним випадком масової віктимності. Вона виступає в якості специфічної характеристики окремих категорій населення (зокрема, таким чином, безумовно, і вікових категорій - неповнолітніх осіб - прим. авт.), яким притаманні схожі (тобто групові. - авт.) соціальні, демографічні, психологічні, біофізичні та інші якості; ця характеристика вказує на ступінь їхньої (групової. - авт.) схильності за певних обставин бути жертвами злочинів» [2, с. 417-418].

Дана схильність відтворюється і через такий кримінологічний чинник, як, мабуть, часто неминуче і, таким чином, свідоме «відхилення від норм та правил безпечної поведінки», що в значній мірі, як відомо, є притаманним неповнолітнім особам. Саме тому Вишневецький К.В. звертає увагу на наступне (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Достатньо перспективним видається досвід розгляду віктимності в якості форми відхилення від норм та правил безпечної поведінки, оскільки такий підхід передбачає можливість класифікації форм віктимної активності в залежності від інтенсивності такого відхилення, а також можливість дослідження соціальних умов (курсив сій. - авт.), які визначають віктимність особистості. Вперше таку спробу здійснив Д.В. Ривман, який вказав, що існує нульовий рівень віктимності, а також нормальна, середня та потенційна віктимність усіх членів соціальної групи, обумовлена існуванням у суспільстві злочинності» [2, с. 418]. Таким чином, на наш погляд, питання про поняття, об'єктивний зміст, чинники, причини та групову належність, обумовленість ювенальної віктимності, ювенальної віктимізації можуть залишатися відкритим. Тобто варто ставити законне питання про те, чи припустимо ювенальну віктимність визнавати суто «винуватою» або ж, навпаки, суто «невинуватою»?

З іншого ж боку, зазначені нами вище віково-психоемоційні характерні риси неповнолітніх осіб обумовлюють їхню «невинувату віктимність». Тобто їхня віктимізація переважно трапляється незалежно від їхньої хоча і свідомої, але ж, безумовно, психологічно «незрілої» волі. Сучасна ювенальна віктимологія оперує також і поняттям та видами «повторної/вторинної віктимізації неповнолітньої особи». Так, наприклад, західні віктимологи зазначають, що подальше кримінальне провадження за фактом кримінального злочину проти дитини, насамперед, кримінального злочину сексуального характеру та численні бесіди із постраждалою дитиною на цю тему спричиняють більшу шкоду, ніж сам злочин [4, с. 266].

Також слід особливо виокремити і чинники суто соціальної обумовленості ювенальної віктимості в якості формуючих саме «невинувату віктимність» неповнолітніх осіб. Маються на увазі такі чинники розповсюдженого соціального неблагополуччя дітей та підлітків, як їхнє повне або часткове сирітство, розлучення їхніх батьків, байдуже, безвідповідальне та жорстоке ставлення їхніх батьків та інших їхніх родичів/опікунів, фінансове неблагополуччя дитини і пов'язані із ним соціальні наслідки (голод, бродяжництво, жебрацтво, відсутність постійного та гідного житла), неабияка привабливість «культу вулиці», привабливість дитячого, молодіжного та дорослого злочинного світу тощо.

Зокрема, Вишневецький К.В. зазначає необхідність розробки та врахування в сучасній ювенальній віктимології таких передвіктимних відхилень, як паління, вживання спиртних напоїв, прогул шкільних занять, залишення школи в цілому, вживання наркотичних речовин, дружні взаємовідносини із правопорушниками, рані статеві стосунки, залишення домівки, бродяжництво [5, с. 94]. Важливого ювенально-віктимогенного значення має і загальна гостра духовно-ціннісна криза сучасного суспільства. Чинниками даного процесу виступають, наприклад, вражаюча наркотизація та алкоголізація суспільства в цілому, шкідливий вплив на дітей, молодь та дорослих, зрілих осіб багатьох сучасних ЗМІ, телебачення, мережі Інтер- нет, індустрії розваг, сучасна криза та дезорганізація традиційної сім'ї, девальвація традиційних громадських, патріотичних та моральних устоїв і цінностей, майже суцільна комерциалізаця життя тощо [6, с. 192-193].

Безумовно, надзвичайно актуальним змістовним сегментом сучасної ювенальної віктимології є її ґрунтовна статистико-емпірична, інформативно-фактологічна складова.

Загальносвітові віктимологічні дані є, наприклад, такими: за інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), у світі щодня (!) від жорстокого поводження гинуть три дитини; приблизно кожні 1-2 із 100 випадків фізичного насильства завершуються смертю [4, с. 266]. Власне ж саму віктимність неповнолітніх осіб визначають у якості реалізованої злочинним шляхом та потенційної «схильності», вразливості або здатності стати за певних обставин жертвою злочину або, іншими словами, нездатності уникнути небезпеки там, де вона об'єктивно могла бути попереджена в силу соціальних або соціально-психологічних якостей особистості [6, с. 190-191].

Таким чином, поняття ювенальної віктимності відтворюється через таку наукову підгалузь ювенальної віктимології як соціальний, фізичний, психічний, особистісно-психологічний, психофізіологічний, психоемоційний та інший портрет потенційної та/або фактичної неповнолітньої жертви того чи іншого кримінального злочину. Складові такого портрету обумовлюють ті чи інші дії потенційної та/або фактичної неповнолітньої жертви кримінального злочину.

Так, А.І. Савельєв виділяє та детально характеризує шість основних типів неповнолітніх жертв кримінального злочину: 1) агресивні; 2) активні; 3) ініціативні; 4) пасивні; 5) некритичні; 6) нейтральні [7, с. 64]. Власне сучасну ювенальну віктимологію неможливо уявити і без цілісних наукових зусиль із визначення саме вікових меж поняття «неповнолітня особа»/«неповнолітня жертва кримінального злочину».

Сучасна ювенальна віктимологія зосереджує свою науково-дослідну увагу на причинах, чинниках та наслідках вчинення конкретних видів кримінальних злочинів проти неповнолітніх осіб. Ці злочини обумовлюються вищенаведеними характеристиками неповнолітніх осіб та злочинців. Так, К.В. Вишневецький зазначає, що неповнолітні особи є жертвами переважно таких кримінальних злочинів: комерційна сексуальна експлуатація, трудова (рабська) експлуатація, насильство над неповнолітніми жебраками, злочинне застосування біотехнологій, незаконне всиновлення [5, с. 94]. Серед інших кримінальних злочинів проти неповнолітніх осіб слід також назвати: вбивство, завдання тяжкої шкоди здоров'ю, побиття, легка шкода здоров'ю, посягання на статеву недоторканність, крадіжки, шахрайство, грабіж, розбої тощо.

Як уже було зазначено вище, надзвичайно розповсюдженим видом кримінального злочину проти неповнолітніх осіб є домашнє/сімейне насильство. Так, дослідження Орегонського центру свідчать про те, що «жорстоке поводження з дитиною в сім'ї призводить до розвитку агресивності, схильності до насилля та жорстокості у дорослому житті, обертаючи фізичну агресію на життєвий стиль особистості» [8, с. 40]. Тому дуже часто злочинці самі у дитинстві були жертвами жорстокого поводження, негативний досвід якого вони надалі переносять на своїх та чужих дітей [4, с. 266]. Таким чином, ніяк не можна стверджувати, що ювенальна віктимологія та, у свою чергу, загальна віктимологія, зосереджуючись на проблематиці жертв кримінальних злочинів, оминають проблематику особистісного становлення злочинця та причини його протиправного діяння. Саме причини, які послідовно формували нахили злочинця, визначають місце даного питання в рамках ювенальної та загальної віктимології.

Наступною надзвичайно важливою науковою складовою ювенальної віктимології є проблематика дієвих, ефективних соціальних, медичних та інших заходів, інструментів, засобів із попередження ювенальної віктимізації та допомоги фактичним неповнолітнім жертвам кримінальних злочинів. Таким чином, мова йде про якомога ефективне усунення, подолання чинників ювенальної віктимності.

Таким чином, сучасна ювенальна віктимологія є надзвичайно важливою науковою підгалуззю загальної віктимології. Її фундаментальними науково-змістовними складовими є:

1) розвинені знання про ювенальну віктимність та ювенальну віктимізацію, їхні види, риси, їхні причини, чинники, наслідки;

2) комплекс широких знань про соціальний, фізичний, психічний, особистісно-психологічний, психофізіологічний, психоемоційний та інший портрет потенційної та/або фактичної неповнолітньої жертви того чи іншого кримінального злочину;

3) комплекс аналогічних знань і про злочинця, жертвами якого стають саме неповнолітні особи;

4) сукупні знання про традиційні та новітні віктимогенні суспільні чинники;

5) ґрунтовна статистико-емпірична, інформативно-фактологічна складова із даної кримінологічно-віктимологічної проблематики;

6) знання про конкретні види кримінальних злочинів проти неповнолітніх осіб;

7) проблематика дієвих, ефективних соціальних, медичних та інших заходів, інструментів, засобів із попередження ювенальної віктимізації та допомоги фактичним неповнолітнім жертвам кримінальних злочинів.

Сучасна ювенальна віктимологія є достатньо перспективним напрямом кримінологічних досліджень, результати яких носитимуть як фундаментальний, так і прикладний характер.

Література