Особливості окремих процесуальних процедур під час підготовчого провадження в суді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ОКРЕМИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРОЦЕДУР ПІД ЧАС ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ

Карпенко М.О.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Зуб Л.А.,

студент 1 групи 3 курсу Інституту підготовки кадрів для органів юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

У статті проаналізовано проблемні питання, які вирішуються в підготовчому судовому провадженні - першому етапі судового провадження, за результатами якого суд зобов'язаний вирішити питання щодо подальшого спрямування кримінального провадження: передати до судового розгляду або повернути кримінальне провадження прокурору для усунення недоліків обвинувального акту, або затвердити угоду чи відмовити в її затвердженні, або направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності. Зазначено, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності й безсторонності судової влади.

Авторами досліджено питання доцільності ініціювання складання досудової доповіді органом пробації судом під час підготовчого провадження. Дискусійним є питання щодо власної ініціативи суду в підготовчому судовому засіданні давати доручення представнику персоналу органу пробації з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання. Адже кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Стаття 17 КПК України відтворює конституційну гарантію, а саме така засада кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини й гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Натомість доручення за власною ініціативою суду в підготовчому судовому засіданні до дослідження будь-яких доказів, що вказують на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого, дають підстави стверджувати, що суд є необ'єктивним і упередженим.

Ключові слова: підготовче судове засідання, запобіжні заходи, судовий захист, досудова доповідь, орган пробації.

FEATURES OF INDIVIDUAL PROCEDURAL PROCEDURES DURING PREPARATORY PROCEEDINGS IN COURT

The article analyzes the problematic issues that are solved in the preparatory court proceedings - the first stage of judicial proceedings, the results of which the court is obliged to decide on the further direction of criminal proceedings: to trial or to return the criminal proceedings to the prosecutor for the elimination of deficiencies of the indictment, or to approve the agreement or refuse to approve it, or send the indictment to the relevant court for the determination of jurisdiction. It is noted that the continuation by the court during the preparatory court session of the application of measures to ensure criminal proceedings regarding preventive measures in the form of domestic arrest and detention in the absence of the prosecutor's petitions violates the principle of equality of all participants in the trial, as well as the principle of independence and impartiality of the court, as the court becomes the party charged with determining the existence of risks affecting the need to extend home arrest or detention at the trial stage In the court of first instance. When the judge, in the absence of the petitions of the parties (the prosecutor) initiates the issue of the continued detention of the accused in custody or house arrest, he goes beyond the judicial function and actually becomes a prosecutor, which is a violation of the principles of independence and impartiality of the judiciary.

The authors investigate the question of the expediency of initiating the preparation of a pre-trial report by the probation body by the court during the preparatory proceedings. The issue of own initiative of the court in the preparatory court session is to be debated to issue an order to the representative of the staff of the probation body in order to provide the court with information characterizing the accused and also the adoption of a judicial decision on the measure of punishment. After all, criminal proceedings are carried out on the basis of adversarialism, which involves the independent defense of the prosecution and the party to protect their legal positions, rights, freedoms and legitimate interests by the means provided by the CPC of Ukraine. The court, maintaining objectivity and impartiality, creates the necessary conditions for the parties to exercise their procedural rights and to fulfill their procedural obligations. Article 17 of the CPC of Ukraine reproduces a constitutional guarantee, namely, such a basis for criminal proceedings as a presumption of innocence and ensuring proof of guilt and guarantees that a person is considered to be innocent of a criminal offense until it is proved guilty and established by a conviction of the court which has become legally valid. Instead, an order on own initiative of the court in the preparatory trial, to examine any evidence indicating the presence or absence of a criminal offense in the actions of the accused, give grounds to assert that the court is biased and biased.

Key words: preparatory court session, preventive measure, judicial protection, pre-trial report, probation body.

Невід'ємним конституційним правом людини та громадянина є право на судовий захист, гарантоване ст. 124 Конституції України [1]. Саме на суд покладено завдання захисту прав і свобод людини і громадянина. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. З метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд Верховна Рада України 12.02.2015 року прийняла Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд». Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [3].

Гарантією правильного застосування закону для того щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, є система кримінального правосуддя, яка зводить до мінімуму ризик порушення прав і свобод осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень. суд арешт прокурор право

Як зазначається в ст. 30 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом, згідно з правилами, передбаченими КПК України. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими обставинами чи виключними обставинами [2].

Підготовче судове провадження - перший етап судового провадження, за результатами якого суд зобов'язаний вирішити питання щодо подальшого спрямування кримінального провадження: до судового розгляду або повернути кримінальне провадження прокурору для усунення недоліків обвинувального акту, або затвердити угоду чи відмовити в її затвердженні, або направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності.

Так, отримавши для розгляду обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд не пізніше п'яти днів із дня надходження до суду призначає підготовче судове засідання, викликає учасників судового провадження: обвинуваченого, його законного представника, захисника, потерпілого, представника потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, представника персоналу органу пробації, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, особу, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, їх законного представника та захисника, прокурора.

У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження, заслуховує доповідь секретаря судового засідання про явку учасників судового провадження, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Далі головуючий оголошує склад суду, називає прізвища учасників судового засідання, роз'яснює право відводу і з'ясовує, чи заявляють кому-небудь відвід. Після закінчення підготовчих дій головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їхню думку щодо можливості призначення судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; за відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 23.11.2017 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України визнано неконституційним. КСУ зазначив, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за ст. 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження в суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності та безсторонності судової влади [5].

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, установленим у п. 3 ст. 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року в справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року в справі «Тасе проти Румунії») [6; 7].

Таким чином, запобіжні заходи (домашній арешт і тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч. 1 ст. 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема, під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом, тобто за наявності обґрунтованого клопотання прокурора, яке обов'язково вручається обвинуваченому не пізніше, чим за 3 години до початку підготовчого засідання. Однак на цей час зміни до КПК України на виконання рішення КСУ не внесені, що породжує неоднакове застосування судами цього положення. Одні судді продовжують строк дії запобіжного заходу за усним клопотанням прокурора, інші вимагають від прокурора клопотання в письмовому вигляді, з додатками, якими обґрунтовується таке клопотання.

У підготовчому судовому засіданні суд за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді. Вимога суду про складання досудової доповіді оформляється у вигляді ухвали із встановленням строку її виконання та зазначенням про згоду чи відмову обвинуваченого брати участь у її підготовці. Враховуючи те, що від терміну підготовки досудової доповіді залежить її якість, що впливає на повноту та всебічність дослідження відомостей про особу обвинуваченого, було б доцільним надавати представнику уповноваженого органу з питань проба- ції достатньо часу для її підготовки. Відповідно до ч. 2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених КПК України. Досудова доповідь не складається: 1) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; 2) щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 3) щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором у порядку, передбаченому ст. 497 КПК України, складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру; 4) щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування примусових заходів виховного характеру відповідно до параграфа 2 глави 38 розділу VI КПК України; 5) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 6) щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання; 7) у разі якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої КПК України.

Повноваження представника персоналу органу пробації визначені Законом України «Про пробацію», ст. 9 якого визначає досудову пробацію як забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності [4]. Процесуальні права та обов'язки представника персоналу органу пробації визначені ст. 72-1 КПК України.

Досудова доповідь повинна містити результати дослідження обвинуваченого та має надати суду додаткову об'єктивну інформацію про ризики вчинення обвинуваченим повторного злочину, можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі, а щодо неповнолітнього - ще й інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи та рекомендації щодо запобігання повторного вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі з урахуванням відомостей, отриманих від регіонального представництва уповноваженого підрозділу органів Національної поліції. Зазначені органи, здійснюючи покладені на них законами повноваження, збирають відомості, що характеризують неповнолітнього, його поведінку в повсякденному житті, як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, середовище, в якому він зростає, навчається, коло осіб, з якими спілкується. Ці відомості узагальнюють та подають суду у формі досудової доповіді. Досудова доповідь про неповнолітнього повинна обов'язково містити: соціально-психологічну характеристику обвинуваченого (історію вчинених ним раніше правопорушень, соціально-побутові умови його життя, відомості про освіту, стан здоров'я, інформацію про вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, характеристику його особистих стосунків у сім'ї та суспільстві, відомості про його дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінку, ставлення до вчиненого кримінального правопорушення); оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення; висновок про можливість чи неможливість його виправлення без обмеження або позбавлення волі; інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи; рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.

Досудова доповідь складається на основі фактичного, об'єктивного і неупередженого матеріалу, інформація, що викладена в ній, не розцінюється як доказ винуватості чи невинуватості особи.

Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження та береться судом до відома під час ухвалення вироку, як зазначено в ч. 1 ст. 368 КПК України. Однак ст. 374 КПК України, яка визначає обов'язкові вимоги до вироку суду, не містить посилань на обов'язок суду дати правову оцінку висновкам та рекомендаціям, які містяться в досудовій доповіді, що в цілому нівелює значення та мету збирання цієї інформації представником персоналу органу пробації.

Крім того, на нашу думку, досить дискусійним є питання щодо власної ініціативи суду в підготовчому судовому засіданні давати доручення представнику персоналу органу пробації з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання (ч. 1 ст. 314-1 КПК України). Як зазначається в ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Стаття 17 КПК України відтворює конституційну гарантію, а саме таку засаду кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, і гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Натомість доручення за власною ініціативою суду в підготовчому судовому засіданні, до дослідження будь-яких доказів, що вказують на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого, дають підстави стверджувати, що суд є необ'єктивним і упередженим. Прийняттям у 2012 р. КПК України законодавець вніс масив суттєвих змін у процедуру судового розгляду, маючи на меті створити незалежний і об'єктивний суд, який оцінює докази безпосередньо в судовому засіданні. Сторона обвинувачення і сторона захисту, кожна самостійно, послідовно, в ході судового розгляду, подають суду наявні в них докази, формуючи при цьому внутрішнє переконання суду про їх достатність чи недостатність для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Після закінчення досудового розслідування до суду надходить обвинувальний акт, який містить: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного. Ч. 4 ст. 291 КПК України містить імперативну норму про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Зазначене в сукупності свідчить про формування справедливого, неупередженого суду, авторитет якого, на наш погляд, компрометує ч.5 ст. 314 КПК України. Вбачається, що більш правильним і ефективним було б перенесення процедури складання досудової доповіді на стадію досудового розслідування. Так, після повідомлення особі про підозру таке доручення представнику персоналу органу пробації міг би давати слідчий суддя за клопотанням сторін кримінального провадження.

Список використаних джерел

1. Конституція України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-вр

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон від 13.04.2012 р. № 4651-VI (в редакції від 18 жовтня 2018 р.).

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (в редакції від 05.08.2018 р.).

4. Закон України «Про пробацію» від 05.02.2015 р. № 160-VIII.

5. Рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

6. Рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2003 року в справі «Шишков проти Болгарії».

Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії».

Размещено на Allbest.ru