Термінологічні розбіжності у сфері охорони культурної спадщини
Правова охорона культурної спадщини. Аналіз чинного законодавства України, наукової літератури в цій сфері. Співвідношення понять "національне культурне надбання", "культурна спадщина", "культурні цінності". Авторське визначення культурної спадщини.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.04.2021 |
| Размер файла | 21,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Термінологічні розбіжності у сфері охорони культурної спадщини
Гулкевич О.В.,
аспірант кафедри соціального права Львівського національного університету імені Івана Франка
Стаття присвячена дослідженню правової основи охорони культурної спадщини. Автором досліджено чинне законодавство України та наукову літературу в цій сфері, проаналізовано та проведено співвідношення понять «національне культурне надбання», «культурна спадщина», «культурні цінності». Наведено власну позицію щодо визначення культурної спадщини. Розглянуто питання поділу культурної спадщини на матеріальну та нематеріальну.
Проаналізовано міжнародні договори та акти ЮНЕСКО щодо єдності об'єктів культурної спадщини та їхнього навколишнього середовища. Зокрема, згідно з українським законодавством, землі, на яких розміщені об'єкти культурної спадщини, відносяться до земель історико-культурного призначення. Окрім того, автор підтверджує зв'язок між охороною культурної спадщини та охороною навколишнього середовища, висвітлюючи проблематику охорони природної спадщини в Україні. Фактично, охорона культурної спадщини є завданням Міністерства культури, а природної спадщини - Міністерства екології та природних ресурсів. Слід звернути увагу на те, що правове регулювання в цій сфері здійснюється точково та несистемно.
Тож, повноваження згаданих органів державної влади не сповна доповнюють та продовжують один одного, а дублюються або ж є суперечливими. У статті автор наголошує на актуальності питання покращення системи обліку об'єктів культурної та природної спадщини.
Для виконання цього завдання всім уповноваженим суб'єктам необхідно мати єдиний підхід до розуміння та тлумачення основних дефініцій у цій сфері. Також автором окреслено проблематику визначення пам'ятки культурної спадщини та її предмету охорони та наголошено на необхідності удосконалення законодавства у сфері культурної спадщини, що є важливим кроком для підвищення рівня ефективної діяльності органів влади в цьому напрямку.
Ключові слова: національне культурне надбання, культурна спадщина, матеріальна культурна спадщина, природна спадщина, пам'ятка культурної спадщини, предмет охорони.
Terminological differences in the sphere of cultural heritage protection
The article is devoted to the study of the legal basis for cultural heritage protection. The author analyzes the legislation of Ukraine and scientific literature on this issue and finds a correlation between the definitions of national cultural heritage, cultural heritage, and cultural values. The position on the definition of cultural heritage is given. The question of the division of the cultural heritage into tangible and intangible is considered. The international treaties and acts of UNESCO concerning the unity of objects of cultural heritage and their environment are analyzed. In particular, according to the law, the land on which the cultural heritage is located relate to the lands of historical and cultural purpose. Also, the author confirms the connection between cultural heritage protection and the environment, highlighting a problem of natural heritage protection in Ukraine. In fact, the Ministry of Culture deals with cultural heritage protection, the Ministry of Ecology and Natural Resources deals with natural heritage protection. It should be noted that the legal regulation in this area is carried out in a precise and non-systematic way. Therefore, the powers of the relevant state authorities are not encouraged and prolonged but also duplicated. In the article, the author emphasizes the urgency of the issue of improvement of the accounting system of the objects of cultural and natural heritage. The authorities in this sphere should have the same understanding of the main definitions in this area, which is necessary for accountability. Also, the author highlights the problem of definition of cultural heritage and its subject of protection and emphasizing the need for legislation improvement in the field of cultural heritage protection, which is an important step for the development of effective government activities in this direction.
Key words: cultural heritage, tangible cultural heritage, natural heritage, monument of cultural heritage, subject of protection.
Постановка проблеми
культурна спадщина правовий законодавство
Матеріальна культурна спадщина відображає багатство та різноманіття світової історії та культури. Водночас збереження та охорона культурної спадщини є важливим і складним завданням. Така охорона включає в себе не лише правовий складник, а й фінансовий, організаційний, технічний, а також загальне усвідомлення суспільством потреби збереження культурної спадщини.
Заходи державної політики у сфері збереження нерухомої культурної спадщини повинні здійснюватися комплексно, одночасно й нерозривно з політикою у сфері охорони навколишнього середовища, національної культури, сталого розвитку населених пунктів тощо. важливим є не лише збереження таких об'єктів, а й їх популяризація, створення належних інформаційних ресурсів та інфраструктури.
На території України знаходиться близько 130 000 об'єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку. Облік пам'яток є необхідною передумовою виконання завдання зі збереження та охорони культурної спадщини. Для цього необхідно чітко розуміти, яким ознакам має відповідати охоронюваний об'єкт. Відсутність єдиного підходу до розуміння основних понять у сфері охорони культурної спадщини, а також їх різноманіття в нормативно-правових актах також ускладнює це завдання.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю стандартизувати термінологію у сфері культурної спадщини, визначити критерії внесення об'єктів до Державного реєстру культурної спадщини України (далі - Реєстр), як щодо вже внесених, так і нових, створити належну та доступну інформаційну систему обліку об'єктів культурної спадщини.
Аналіз останніх досліджень і матеріалів свідчить, що питання пошуку уніфікованого підходу до розуміння понятійного апарату в законодавстві про охорону культурної спадщини та вирішення проблем ведення обліку пам'яток не втрачають своєї актуальності. Окремі аспекти цієї проблематики були предметом низки наукових досліджень, зокрема, таких українських вчених, як Н. Кудерська, В. Прибєга,
О.Пламеницька, Т. Каткова, Р. Асейкін, О. Бевз, О.В. Донець та ін.
Метою статті є дослідження основних понять у сфері охорони культурної спадщини на основі чинного законодавства та наукових розробок, а також окреслення шляхів удосконалення понятійного апарату.
Виклад основного матеріалу
Ст. 54 Конституції України проголошує, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність [5]. Аналізуючи Основний закон держави, ми можемо зауважити нелогічне та неузгоджене використання термінів, адже спочатку гарантується охорона культурної спадщини, а в подальшому використовуються вужчі поняття, якими не охоплюється все її різноманіття.
У Законі України «Про культуру» сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, які мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України, об'єднано під терміном «національне культурне надбання» [14]. Н.І. Кудерська визначає культурне надбання як сукупність усіх культурних досягнень (матеріальних та нематеріальних) людства, суспільства, окремих соціальних груп, осіб та їх культурного досвіду, що постійно напрацьовується, збережена в арсеналі соціальної пам'яті, відображає живу культуру сьогодення, існує та визнається нині, має виняткове значення для формування сучасного культурного простору [6, с. 57]. Справді, культурне надбання не варто обмежувати лише об'єктами матеріального світу й виключати духовні цінності та творчий потенціал нації.
Окрім того, в законі України «Про культуру» розмежовуються поняття «культурні цінності» та «культурна спадщина», адже в цьому Законі термін «культурні цінності» використовується у визначенні Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», який визначає їх як об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України [12]. Далі міститься перелік видів таких об'єктів, і нерухомі об'єкти до них не належать. Тож, в українському законодавстві здійснено невиправдане розмежування цих двох понять. Таким чином, до культурної спадщини належать лише нерухомі об'єкти (у певних випадках й рухомі, що нерозривно пов'язані з нерухомим), а до культурних цінностей - рухомі об'єкти.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини [16]. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) визначає культурну спадщину як спадок фізичних артефактів і нематеріальних атрибутів групи чи суспільства, які успадковані від минулих поколінь, зберігаються і сьогодні на благо майбутніх поколінь. Це визначення додатково містить два складники: нематеріальну та матеріальну культурну спадщину (матеріальна спадщина включає фізичні об'єкти та артефакти, що належать до культури, наприклад: будівлі, історичні місця, пам'ятники та артефакти тощо; нематеріальна - фольклор, звичаї, переконання, традиції, знання і мова) [1, с. 605].
Таку позицію розділяють й українські науковці. Так, І.В. Пивовар вважає, що культурна спадщина містить у собі культурні цінності, які передаються з покоління в покоління. Це матеріальні і нематеріальні витвори людської діяльності, рухомі й нерухомі об'єкти. Спадщина передбачає зв'язок минулого, сучасного і майбутнього. Існування цього зв'язку зумовлює зміст спадщини як явища безперервної передачі культурних цінностей [8]. В.С. Шестак визначає культурну спадщину як сукупність матеріальних та нематеріальних культурних цінностей [18, с. 372]. Про охорону нематеріальної культурної спадщини побіжно згадується в Законі України «Про культуру». Системно аналізуючи вже згадане законодавство, можна зробити висновок, що нематеріальна культурна спадщина не є складовою частиною ні культурної спадщини, ні національного культурного надбання. Це означає, що правові механізми охорони нематеріальної культурної спадщини є доволі обмеженими.
Водночас слід звернути увагу і на нерозривний зв'язок між культурною спадщиною та навколишнім середовищем. Зокрема, в Декларації юНЕСКО «Щодо умисного знищення культурної спадщини» наголошується, що сферою її дії є не лише культурна спадщина, а й пов'язані з нею природні зони [3]. Справді, розглядаючи пам'ятки, складно відмежувати їх від оточуючого середовища. Варто згадати, що землі, на яких розміщені об'єкти культурної спадщини, відносяться до земель історико-культур- ного призначення.
У Земельному кодексі України й у Законі України «Про охорону культурної спадщини» визначення земель історико-культурного призначення здійснюється через перелічення об'єктів, що на них розміщуються. Так, у ст. 53 Земельного Кодексу України вказується, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їхні комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, істо- рико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби [4]. У ст. 32, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» склад цих земель дещо розширюється, адже вказується, що зони охорони пам'яток, а також межі історичних ареалів населених місць, які мають на меті захист традиційного характеру середовища, є землями істо- рико-культурного призначення. Важливо зазначити, що віднесення певної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення має на меті насамперед охорону та збереження пам'ятки культурної спадщини.
в Україні залишається також актуальним питання регламентації правового статусу та охорони природної спадщини. конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, яку було ратифіковано Україною в 1988 році, визначає основні засади охорони культурної і природної спадщини. Однак створення належних та ефективних правових механізмів захисту культурної та природної спадщини є завданням держави-учасниці конвенції. в Україні такі механізми створено частково: охорона унікальнихприродних об'єктів регламентується здебільшого Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та підзаконними нормативно-правовими актами профільного міністерства - Міністерства екології та природних ресурсів. Відповідно до цього закону унікальні природні утворення можуть оголошуватися пам'ятками природи, однак не визначено співвідношення пам'ятки природи з пам'ятками культурної спадщини.
Спробою визначення правового статусу та встановлення механізмів охорони всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО в нашій державі є Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам'яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО», що введений в дію 25 січня 2019 року. У 2007 та у 2011 році Праліси Карпатського біосфер- ного заповідника і Ужанського національного парку було визнано об'єктами всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО й приєднано до об'єкту - «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи».
У Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, яка була ратифікована Україною у 2004 році, зазначено, що Карпати є важливою частиною екологічного, економічного, культурного, рекреаційного довкілля та середовища існування в серці Європи, спільного для багатьох народів та країн. На виконання цієї конвенції 03 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат», яким встановлено основні вимоги щодо режиму пам'яток природи, й велику увагу приділено саме правовому статусу пралісових пам'яток. Зокрема, визначено, що довкола них мають установлюватися охоронні зони.
Законом України «Про охорону культурної спадщини», з урахуванням змін щодо охорони всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО передбачено встановлення буферної зони навколо об'єкта всесвітньої спадщини. Відповідно, затвердження режиму використання пралісів як природ- ньої всесвітньої спадщини, їхніх територій та буферних і охоронних зон належить одночасно до відання зовсім різних органів державної влади. Тож, у цьому випадку можна простежити певний дуалізм правового регулювання щодо одних і тих самих об'єктів. оцінити дієвість такого механізму можливо буде в майбутньому, однак важливо, щоб державні органи не створювали перешкод один одному й спільно забезпечували належний рівень охорони.
Крім того, сьогодні доволі актуальним є питання покращення системи обліку об'єктів культурної та природної спадщини, методології їх класифікації й ведення облікової документації, перегляду реєстру, зокрема й у зв'язку з процесом декомунізації в нашій країні. Окрім ведення обліку, важливим є і створення доступної та єдиної бази даних культурної спадщини. Щоб якісно та повно вести Державний реєстр нерухомих пам'яток України, всім уповноваженим суб'єктам необхідно мати єдиний підхід до розуміння та тлумачення визначень.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Закон визначає такі види об'єктів культурної спадщини: археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки [16], відповідно й пам'ятки також можуть бути таких видів.
За Законом України «Про охорону культурної спадщини» пам'яткою культурної спадщини є об'єкт культурної спадщини, який занесено до державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам'яток України [16]. Пам'ятка завжди є об'єктом культурної спадщини, однак об'єкт культурної спадщини не завжди має статус пам'ятки. дефініція, що є в законі, доволі формальна та не називає ознак пам'ятки, які б визначали, в чому є її цінність та потреба охорони і збереження.
Л.В. Прибєга наводить таке визначення пам'ятки - це об'єкт життєдіяльності людини, автентична матеріальна субстанція (форма) якого, в поєднанні з історично успадкованим довкіллям, становить історичну, наукову, мистецьку чи іншу культурну цінність, і цей об'єкт занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України [10]. Таке визначення є більш доцільним та логічним, оскільки дозволяє зрозуміти, за якими критеріями об'єкт оцінюється та отримує відповідний правовий статус.
Наявність предмету охорони є важливою передумовою для отримання певним об'єктом правового статусу пам'ятки. Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» предметом охорони об'єкта культурної спадщини є така його характерна властивість, що становить його історико- культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою [16]. Звернемо увагу, що визначення предмету охорони дається в межах дефініції об'єкта культурної спадщини, а не пам'ятки. Отже, сутність пам'ятки полягає в наявності певних властивостей в іншої категорії - об'єкта культурної спадщини. окрім того, перелік видів об'єктів та ціннісні параметри, які є підставою для визначення предмету охорони і визнання об'єкта пам'яткою, подані також у межах дефініції об'єкта культурної спадщини, а не пам'ятки [9, с. 134].
Таким чином, предмет охорони - це характерні властивості об'єкта культурної спадщини, а отже, сам факт наявності предмету охорони означає, що об'єкт є пам'яткою. Предмет охорони обов'язково має визначатися під час проведення обліку об'єктів культурної спадщини. Як слушно зазначає Л.В. При- бєга, предметом охорони будь-якої пам'ятки завжди має бути її автентична матеріальна субстанція, а також відповідна форма та пластика поверхні. При цьому слід мати на увазі, що культурний шар довкола пам'ятки у визначених межах є також складовою частиною матеріальної субстанції об'єкта. Тож, ми можемо простежити єдність об'єкта культурної спадщини та його оточуючої території, і тому в обліковій документації важливо зазначати територію пам'ятки та її зон охорони [14, с. 9]. Руйнування чи втрата предмета охорони призводить до втрати правого статусу пам'ятки. Чи не найбільше це має значення для археологічної спадщини, адже особливістю її дослідження є й те, що значна кількість знахідок руйнуються в процесі їх розкопок та дослідження.
Нерухома пам'ятка археологічної спадщини, що досліджена по всій площі та глибині культурного шару, втрачає предмет охорони у разі, коли весь обсяг наукової інформації, носієм якої вона була, вилучено з історичного культурного шару та задокументовано, а нерухомих об'єктів культурної спадщини, що підлягають консервації, музеєфікації та подальшому використанню в культурно-освітніх цілях, на місці не виявлено. Таким чином, втрата пам'яткою предмета охорони є підставою для вилучення пам'ятки з державного реєстру нерухомих пам'яток України [7]. У певних випадках такий об'єкт, утративши статус пам'ятки археології, може набути статус пам'ятки архітектури, історії тощо.
Висновки
Несистемне і довготривале здійснення державної та законотворчої політики у сфері охорони культурної спадщини призвело до неоднозначного тлумачення та розбіжності визначень у різних нормативно-правових актах. Ураховуючи міжнародні договори, ратифіковані Україною, та наукові позиції, слід переглянути визначення категорії «культурна спадщина», включивши до неї матеріальний (нерухомі та рухомі фізичні об'єкти) та нематеріальний (фольклор, звичаї, переконання, традиції, знання, мова тощо) складники.
Пам'ятку культурної спадщини можна визначити як занесений до державного реєстру нерухомих пам'яток України або взятий на державний облік природний, природно-антропогенний або створений людиною об'єкт, що зберіг свою автентичність. Предметом охорони ж слід визначити певну автентичну частину пам'ятки, яка має історичну, естетичну, етнологічну, архітектурну, мистецьку, наукову чи іншу культурну цінність.
окрім того, необхідно визначити правовий статус природної спадщини, узгодити повноваження спеціальних органів щодо охорони пам'яток природи, які одночасно є й об'єктами всесвітньої природної спадщини. Правова охорона гарантується тим об'єктам, які є на обліку та внесені до реєстру. для того щоб покращити ведення реєстру та облікової документації, необхідно переглянути та удосконалити визначення таких згаданих понять.
Список використаних джерел
культурна спадщина правовий законодавство
1. Ann Marie Sullivan. Cultural Heritage & New Media: A Future for the Past, 15 J. MARSHALL REV. INTELL. PROP L. 2006. 604.
2. Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage: Convention from 17 October to 21 November 1972. URL: https://whc.unesco.org/en/conventiontext/
3. UNESCO Declaration concerning the Intentional Destruction of Cultural Heritage: Declaration from 17 October 2003. URL: http://portal.unesco.org/en/ev. php-URL_ID=17718&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html
4. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш. Дата оновлення 01.04.18. URL: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
5. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141; дата оновлення: 30.09.2016. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
6. Кудерська Н.І. Адміністративно-правове регулювання охорони та збереження матеріальної культурної спадщини в Україні : дис. ... док. юрид. наук : 12.00.07 ; Міжрегіональна академія управління персоналом. Київ, 2015. 533 c.
7. Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів археологічної спадщини. Затв. Наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0956655-09
8. Пивовар І.В. Культурна спадщина як об'єкт адміністративно-правової охорони. Науковий вісник КНУВС. 2010. № 1. С. 165-173.
9. Пламеницька О. Казус «предмету охорони» пам'ятки архітектури як методологічна проблема.
10. Прибєга Л.В. Охорона та реставрація об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини України: методологічний аспект. Київ, 2009. 304 с.
11. Прибєга Л.В. Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства. Праці Центру пам'яткознавства. Київ, 2016. Вип. 29. С. 5-15. URL: file:///C:/Users/Asus/Downloads/Pcp_2016_29_3.pdf
12. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей : Закону України від 21.09.1999 р. № 1068-ХУ Дата оновлення: 04.10.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14
13. Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам'яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО : Закон України від 19.06.2018 р. № 2457^Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2457-19(дата звернення: 25.04.2019).
14. Про культуру : Закон України від 14.12.2010 р. № 2778^1. Дата оновлення: 04.11.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17
15. Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-Ш. Дата оновлення: 14.03.2018. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
16. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16.06.1992 р. № 2456-ХІІ. Дата оновлення: 19.04.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12
17. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат від 26.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_164 (дата звернення: 04.05.2019).
18.Шестак В.С. Адміністративно-правове забезпечення реалізації культурної функції держави. Харків, 2011.474 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Міжнародно-правові засоби охорони культурної спадщини. Проблеми відповідальності за посягання на культурні цінності України. Моделі кримінально-правових норм. Кримінальна відповідальність за посягання на культурні цінності й об'єкти культурної спадщини.
статья [22,6 K], добавлен 10.08.2017Склад і категорія земель історико-культурного призначення, їх державна, комунальна та приватна власність, особлива державна охорона з метою збереження об'єктів культурної спадщини українського народу. Законодавче регулювання використання, охоронні зони.
реферат [24,7 K], добавлен 21.01.2011Аналіз системи заходів щодо охорони дитинства. Удосконалення чинного законодавства та проекту Трудового кодексу України у сфері оборони материнства. Визначення основних робочих прав як можливостей людини у сфері праці, закріплених у міжнародних актах.
статья [19,8 K], добавлен 11.09.2017Аналіз основних норм національного законодавства, яким урегульовано відносини у сфері адміністративно-правового захисту. Визначення поняття захисту та охорони. Аналіз співвідношення категорій "захист" та "охорона" як цілого та частини, їх особливості.
статья [27,7 K], добавлен 17.08.2017Взаємопов'язаність та взаємодія категорій права і культури. Система матеріальних та духовних цінностей, створених людиною. Розгляд козацького звичаєвого права в контексті української культури та його впливу на подальший розвиток правової системи України.
контрольная работа [17,9 K], добавлен 21.03.2011Співробітництво України з ЄС у процесі адаптації законодавства. Особливості законодавства ЄС з охорони праці. Місце директив ЄС в закріпленні вимог та стандартів. Досвід європейських країн з забезпечення реалізації законодавства в сфері охорони праці.
реферат [59,6 K], добавлен 10.04.2011Роль права приватної власності громадян за цивільним законодавством України та порядку її наслідування в умовах становлення ринкової економіки. Підстави відкриття та оформлення спадщини, охорона майна, поділ та зміна черговості при спадкуванні за законом.
курсовая работа [236,3 K], добавлен 22.01.2011Дослідження основних проблем у процесі імплементації європейських стандартів у національне законодавство. Основні пропозиції щодо удосконалення законодавчої системи України у сфері соціального захисту. Зміцнення економічних зв’язків між державами.
статья [20,0 K], добавлен 19.09.2017Поняття "спадкодавець", "спадкоємець", "заповіт". Порядок отримання спадщини, аналіз правових ситуацій, що регулюються нормами спадкового права. Правова природа, види строків у договорах купівлі-продажу. Реалізація права власності за заповітом (законом).
конспект урока [12,5 K], добавлен 24.04.2010Підстави спадкування за законодавством. Перша, друга, третя, четверта та п'ята черги спадкування. Здійснення права на спадкування. Поділ спадщини між спадкоємцями. Особливості спадкування окремих видів майна. Процес прийняття та відмови від спадщини.
курсовая работа [104,0 K], добавлен 18.10.2012Дослідження особливостей законодавства Європейського Союзу у сфері вирощування та перероблення сільськогосподарської сировини для виробництва біопалива. Аналіз векторів взаємодії законодавства України із законодавством Європейського Союзу у цій сфері.
статья [28,0 K], добавлен 17.08.2017Етапи становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні, її структура та установи. Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності. Міжнародні установи і законодавство з питань у сфері охорони промислової власності.
курсовая работа [60,8 K], добавлен 09.07.2009Визначення цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Специфіка законодавства України у цій сфері, форми і види відповідальності за порушення, вдосконалення законодавства.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 24.01.2011Стан та розвиток законодавства у сфері охорони земель. Аналіз правового забезпечення основних заходів у галузі охорони земель. Проблеми правового забезпечення охорони земель в умовах земельної реформи. Шляхи вирішення проблем правового забезпечення.
дипломная работа [346,8 K], добавлен 03.08.2014Історичні аспекти розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за злочини у сфері віросповідання. Поняття та види злочинів у сфері віросповідання, їх кримінально-правова характеристика та особливості, напрямки вивчення та значення.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 22.12.2012Норми законодавства України, особливості притягнення юридичних та фізичних осіб до юридичної відповідальності за правопорушення у сфері рекультиваційних правовідносин. Еколого-правова ситуація здійснення охорони земель та проведення їх рекультивації.
статья [22,4 K], добавлен 14.08.2017Дослідження проблеми та визначення порядку задоволення судами вимог кредитора за відумерлою спадщиною, наукова необхідність вивчення цієї проблематики. Визначення характеру правонаступництва при переході відумерлої спадщини до територіальної громади.
статья [23,8 K], добавлен 11.09.2017Давньоримські джерела правоутворення. Історичний розвиток спадкування за заповітом. Спадкування за законом у римському цивільному праві. Прийняття спадщини і необхідність спадкування. Воля спадкоємця про прийняття спадщини. Форми староримського заповіту.
контрольная работа [51,9 K], добавлен 01.05.2009Діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України та його основні завдання. Комітет з контролю за наркотиками, як орган виконавчої влади. Експертні функції закладів охорони здоров'я.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 02.02.2010Науково-практичний аналіз правових норм у сфері спадкування, закріплених у сучасному законодавстві України. Шляхи вдосконалення регулювання спадкових відносин в державі. Розробка ефективних пропозицій про внесення змін до Цивільного кодексу України.
статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017
