Протидія насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбувань покарання до міжнародних стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбувань покарання до міжнародних стандартів

Міхайлик Олександр Григорович - кандидат юридичних наук, докторант кафедри управління безпеки, правоохоронної та антикорупційної діяльності ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

АНОТАЦІЯ

У статті викладено наукове бачення протидії насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбування покарань до міжнародних стандартів. Доведено, що завдання прогресивної системи в частині протидії насильству у виправних колоніях України передбачає три компонента. Зазначено, що кожен із компонентів впливає на стан, тенденції, кількісні та якісні показники насильства у виправних колоніях України.

Ключові слова: протидія, насильство, виправна колонія, покарання, прогресивна система, міжнародні стандарти.

SUMMARY

Mykhailyk O. H. Counteracting violence in correctional colonies of Ukraine by approximating conditions for serving punishments to international standards

The article presents the scientific vision of counteracting violence in correctional colonies of Ukraine by approximating conditions for serving punishments to international standards. It is proved that the problem of the progressive system in the part of counteracting violence in correctional colonies of Ukraine provides three components. It is noted that each of the components affects the state, trends, quantitative and qualitative indicators of violence in correctional colonies of Ukraine.

It is proved that the representatives of the administration of certain penitentiary institutions have intrinsic and rude behavior towards convicts, the use of abusive and humiliating statements, etc., which ultimately provokes committing violence against the staff of correctional colonies.

In addition, one of the main aspects of preventing violence in Ukraine's correctional colonies should be to minimize the difference between life in places of deprivation of liberty and life free. In dealing with convicts it is necessary to emphasize not their exclusion from society, but the fact that they continue to remain its members. At the same time, steps must be taken to ensure that convicted persons can maintain the maximum of their rights in civil and social rights compatible with the law and the conditions of the sentence.

It has been pointed out that counteracting violence in correctional colonies of Ukraine by approximating conditions for serving punishments to international standards can be resolved by the Ministry of Justice of Ukraine if it is organized on a more humanistic basis and with fewer violations of law.

At the same time, this will enable in correctional colonies of Ukraine gradually to bring the rights and freedoms of the convicted persons to international standards and practice of punishment execution in developed countries of the world. Such approach, in our opinion, fully meets the requirements of the rights of the convicts and should ensure the implementation for principles of humanity and social justice when serving punishments in places of deprivation of liberty.

Key words: counteraction, violence, correctional colony, punishment, progressive system, international standards.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ АКТУАЛЬНІСТЬ

Сучасне реформування та осучаснен- ня функціонування кримінально-виконавчої системи України передбачає не просто руйнування старих форм і методів роботи із засудженими в установах виконання покарань Міністерства юстиції України, а найголовніше - це утворення нових апробованих практикою і наближених до міжнародних стандартів умов відбування засудженими покарання.

У зв'язку з цим, зростає потреба в науковому супроводі та практичній можливості використання Міністерством юстиції України міжнародних стандартів щодо поводження з ув'язненими і засудженими. Такий підхід не виключає проведення повної ревізії Міністерством юстиції України функціонування всіх органів і установ виконання покарань, що сприяло б виділенню пріоритету - виправлення і ресоціалізації засуджених відповідно до міжнародних стандартів.

Крім того, наповнюючи новим змістом нормативно-правові акти, які регулюють діяльність кримінально-виконавчої системи України, висвітлюючи у тому числі й негативні сторони її функціонування, потрібно враховувати наші українські реалії та можливості фінансового, матеріально-технічного й кадрового забезпечення впровадження міжнародних стандартів у діяльність органів і установ виконання покарань.

Таким чином, наукове бачення протидії насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбування покарання до міжнародних стандартів викликає в теоретиків і практиків надзвичайний інтерес. Більше того, з огляду на зазначену проблему варто зазначити, що дане питання взагалі не було предметом наукової дискусії в пенітенціарній науці. Саме тому, зазначена проблема повинна вийти за межі організаційного вирішення і знайти своє наукове обґрунтування та практичне втілення в діяльність установ виконання покарань України.

Тобто досягнення поставленої нами мети вимагає викласти в даній статті наукове бачення протидії насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбування покарань до міжнародних стандартів.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Теоретичною базою написання статті стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема таких, як: Ю. М. Антоняна, Л. В. Багрія-Шахматова, О. М. Бандурки, М. П. Барабанова, В. С. Батиргареєвої, І. Г. Богатирьова, О. І. Богатирьо- вої, М. Г. Вербенського, П. А. Вороб'я,

О. Глушкова, В. В. Голіни, Б. М. Головкіна, В. К. Грищука, І. М. Даньшина,Ф. Денисова, Т. А. Денисової, О. М. Джужі, А. І. Долгової, В. М. Дрьоміна, О. О. Ду- дорова, В. П. Ємельянова, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, О. Г. Кальмана, І. І. Кар- пеця, В. В. Коваленка, О. Г. Колба, І. М. Копотуна, О. М. Костенка, М. С. Пузирьова, Г. О. Радова, В. П. Севостьянова та інших дослідників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ СТАТТІ

Вивчення питання протидії насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбування покарання до міжнародних стандартів перебуває на початковому етапі в пенітенціарній кримінології. У контексті вирішення поставленого в статті завдання доречно зауважити, що проблема протидії насильству у виправних колоніях була предметом вивчення таких наук, як пенітенціарна психологія, пенітенціарне (кримінально-виконавче) право, пенітенціарна кримінологія.

Значення цих наук, за визначенням зарубіжного вченого М. О. Стручкова, полягає в тому, що вони в кінцевому підсумку служать реалізації основних положень політики у сфері виконання покарань, спрямованої на здійснення важливого соціального завдання - ліквідації злочинності в установах виконання покарань [1, с. 167].

Вітчизняний вчений-кримінолог О. М. Джу- жа вважає, що вчинення засудженими в установах виконання покарань нових злочинів є особливим видом злочинності, яка має місце в процесі виконання покарання. Зазначене явище, на думку поіменованого дослідника, виступає також у вигляді системи, яка має внутрішню єдність, із своїми властивостями та сукупністю злочинів, що вчиняються засудженими під час відбування покарань, та осіб, які їх вчинили [2, с. 87].

Інший вітчизняний вчений В. П. Севастьянов вважає, що сучасний етап існування кримінально-виконавчої системи України тісно пов'язаний зі змінами як політичної системи суспільства в цілому, так і з розвитком процесу демократизації і реформування його основних державно-правових інститутів. Спроби розробити концепцію переходу від такої, що існувала за радянських часів, виправно-трудової системи до пенітенціарної системи сучасного європейського типу поки що не дало свої результати.

На жаль, з цього можна визнати, як зазначає названий дослідник, що політичне фарисейство та організаційний фетишизм є наявними рисами стагнації сучасного періоду існування кримінально-виконавчої системи України [3, с. 805].

Важливо в нашому дослідженні звернути увагу на позицію вітчизняного дослідника у сфері пенітенціарної кримінології О. Г. Колба, який зауважує, що в сучасних високо- розвинутих каїнах Європи дедалі більшої популярності набирає ідея соціального збереження особи злочинця шляхом «примирення» та «відновлення», що почали виступати як базові принципи, на яких можливо розпочати розбудову принципово нової, більш толерантної пенітенціарної політики, зміст якої полягав би в тому, що покарання має на меті відновлення стану речей до злочину (компенсація) та примирення жертви і злочинця, при якому останній має спокутувати свою провину (виправлення) не перед державою, а перед конкретною жертвою вчиненого ним злочину.

Вивчаючи режим в установах виконання покарань, вчений дійшов висновку, що режим повинен намагатися звести до мінімуму різницю між життям у тюрмі і життям на волі, що вбиває в ув'язнених почуття відповідальності й людської гідності, від чого згодом може постраждати саме ж суспільство, яке вчасно не застосувало відповідних заходів [4, с. 122].

Проведений нами аналіз Європейських пенітенціарних правил показав, що найбільш важливими в контексті нашого дослідження є дев'ять правил, які викладені у ч. 1 Правил «Основоположні принципи». Саме вони, на наше переконання, є найбільш важливими у запобіганні насильству у виправних колоніях, оскільки лежать в основі теорії і практики будь-якої пенітенціарної системи, що втілює принципи гуманності, моральності, справедливості і поваги людської гідності, без яких не може існувати сучасне цивілізоване суспільство.

Водночас не слід забувати, що Пояснювальна записка до Європейських пенітенціарних правил застерігає, що відхід від цих правил або компроміс при їх інтерпретації не допускається ні за яких обставин. Отже, вищевикладене дозволяє нам зазначити, що одним із факторів протидії насильству у виправних колоніях України можна вважати наближення умов відбування засудженими покарань до міжнародних стандартів. Саме цей фактор повинен стати критерієм їх поведінки в місцях несвободи та прагнення стати на шлях виправлення і ресоціалізації.

До речі, опитані нами працівники виправних колоній середнього та максимального рівнів безпеки більше всього звернули увагу саме на цей фактор (45 %), пояснюючи це тим, що насильство серед засуджених у виправних колоніях проявляється на першому етапі його прибуття до установи виконання покарань. А тому пристосування до умов життя в ній, дотримання правил внутрішнього порядку не завжди під силу психіці засудженого.

Виходячи з цього, вважаємо, що протидіяти насильству у виправних колоніях можна шляхом впровадження у цих установах прогресивної системи змін умов тримання засуджених, яку слід закріпити у Законі України «Про пенітенціарну систему України» [5].

Окрім того, з урахуванням проведення Міністерством юстиції заходів щодо осучас- нення функціонування кримінально-виконавчої системи, ми пропонуємо до чинного кримінально-виконавчого законодавства внести зміни і доповнення щодо введення правових стимулів, пільг і заохочень для засуджених з урахуванням практики застосування покарання у найбільш розвинених країнах світу.

До речі, застосування прогресивної системи тримання засуджених спонукає останніх не вчиняти насильницькі дії, що дозволить адміністрації установи виконання покарань зменшити рівень криміналізації вчинення засудженими в місцях несвободи нових злочинів. Питання про застосування терміну «прогресивна система виконання покарання» є дискусійним у науковій літературі. Цей термін пов'язаний, насамперед, з історичними аспектами виникнення нових форм впливу на засуджених, які раніше не використовувалися.

Проводячи теоретичний аналіз визначень «прогресивної системи виконання покарання», ми звернули увагу на одного з перших дослідників цього заохочувального інституту О. І. Бажанова, який визначав її «як певний, точно регламентований порядок виконання позбавлення волі з класифікацією та роздільним триманням засуджених у різних видах ВТУ, при якому для засудженого застосовуються у кращий (або у гірший) бік залежно від його виправлення (або невиправлення) із наданням можливості дострокового звільнення, з організацією допомоги звільненому (патронат) та встановлення за ним нагляду. Даючи таке визначення прогресивної системи, дослідник вважав, що ця система включає і «комплекс заходів, що проводяться із засудженими після їх звільнення з місць позбавлення волі» [6, с. 69-70].

Досліджуючи прогресивні системи сучасності в Україні та зарубіжних країнах, вітчизняний учений М. С. Пузирьов наводить, на нашу думку, оптимальне визначення вказаної системи, і що найбільш цінне для науки кримінально-виконавчого права в аспекті галузевого нормотворення, по- іменований учений пропонує доповнити КВК України статтею 6-1 «Прогресивна система виконання покарань» у такій редакції:

«Стаття 6-1. Прогресивна система виконання покарань

Прогресивна система виконання покарань - сукупність стимулюючих галузевих та міжгалузевих інститутів, що застосовуються до засуджених на підставі оцінки адміністрацією органів і установ виконання покарань ступеня їхнього виправлення.

Метою застосування прогресивної системи виконання покарань є стимулювання виправлення засуджених і сприяння їхній ресоціалізації.

Установлюються такі ступені виправлення засуджених: стає на шлях виправлення, став на шлях виправлення, довів своє виправлення.

Формами прогресивної системи виконання покарань є зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі, заміна не- відбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання» [7, с. 413, 444-445].

Отже, основне завдання прогресивної системи в частині протидії насильству у виправних колоніях України передбачає три компоненти: перший - визначає покращення правового становища засудженого залежно від його сумлінної поведінки та ступеня виправлення (в цій частині насильство практично зведено до нуля); другий - погіршення його правового становища в результаті негативної поведінки (де насильство може проявляти себе в різних формах) і третій компонент пов'язаний з реалізацією виправними колоніями України міжнародних стандартів поводження із засудженими та ув'язненими, що виключає (приховане або латентне) насильство у вітчизняних установах виконання покарань.

До речі, закритість пенітенціарної системи та наявність неформальних правил поведінки серед засуджених та ув'язнених створює підґрунтя для того, щоб факти насильства в установах залишалися прихованими, а їх розслідування - неефективним. Наша позиція з цього приводу ґрунтується на матеріалах моніторингу місць несвободи Міністерства юстиції України за 2016 рік. Так, під час проведення візитів до пенітенціарних установ монітори безпосередньо виявляють факти, що можуть свідчити про катування осіб, які в них утримуються.

Зокрема, 25.05.2016 у Черкаському слідчому ізоляторі працівником Секретаріату виявлено наявність тілесних ушкоджень в ув'язненого К., які не були зафіксовані в документації установи. Лише після повідомлення про даний факт органів прокуратури адміністрацією установи було вжито заходів щодо документування ушкоджень. 11.05.2016 та 04.08.2016 за розпорядженням начальника слідчого ізолятора на підставі рапорту фельдшера до окремої пала- ти-ізолятора для заспокоєння буйних осіб були поміщені Б. та К., які утримувалися у вказаному приміщенні безперервно 28 та 32 години відповідно.

Також у штрафних приміщеннях По- лицької виправної колонії (№ 76) моніторами виявлено засудженого К., який повідомив, що наприкінці 2015 року начальник установи разом з іншими працівниками нанесли йому тілесні ушкодження, унаслідок чого він отримав травму грудної клітки. У подальшому було встановлено, що після звернення К. до працівників медичної частини виправної колонії зазначена травма не була зафіксована в документації установи, а медична допомога вказаній особі не надавалася. При дослідженні рентгенограми грудної клітини засудженого учасником мо- ніторингової групи, який є лікарем фахівцем у галузі судово-медичної експертизи, виявлено ознаки, які можуть вказувати на наявність травматичної патології ребер (переломів, що зростаються).

Також при огляді цього засудженого виявлено деформацію грудної клітини у вигляді випинання ребер, що може бути наслідками отримання травми. Після внесення Уповноваженим з прав людини подання до Генеральної прокуратури України за вказаним фактом органами прокуратури розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

При цьому, згідно з інформацією Міністерства юстиції України, яка надійшла до Секретаріату Уповноваженого за результатами опрацювання звіту за наслідками візиту до установи, проведеним рентгенографічним обстеженням органів грудної клітки К. паталогічних змін у останнього виявлено не було. Це говорить про те, що адміністрація даної виправної колонії надала до Міністерства юстиції України недостовірну інформацію, тим самим приховала насильство відносно засудженого К.

За інформацією осіб, які тримаються у Темнівській виправній колонії (№ 100), вони фактично позбавлені можливості оскаржувати дії адміністрації установи через страх бути підданими катуванню або жорстокому поводженню. Засуджених, які намагаються скаржитися на дії адміністрації установи та захищати свої права, як правило, переводять до дільниці посиленого контролю.

Поширеною в установі залишається практика побиття засуджених працівниками колонії за порушення режиму відбування покарання, у тому числі незначні (наприклад, спілкування засуджених між собою на підвищених тонах). Про факти насильства шляхом катування в зазначеній установі інформували й засуджені в інших виправних колоніях, які раніше відбували покарання у Темнівській виправній колонії (№ 100).

Практично всі засуджені Замкової виправної колонії (№ 58), які спілкувалися із учасниками моніторингу, висловлювали занепокоєння стосовно власної безпеки у зв'язку із можливими репресіями з боку адміністрації установи за таке спілкування та наявність претензій до працівників колонії, оскільки, з їх слів, це залишається усталеною практикою. Під час візиту четверо засуджених, які утримувалися в штрафних приміщеннях, вчинили членоушкодження шляхом нанесення собі порізів на руках. Такий вчинок останні пояснили необхідністю привернути увагу до зазначених проблем, а також у зв'язку із тим, що після спілкування із моніторами працівники установи висловили на їх адресу погрози [8, с. 36, 37-38, ].

Більше того, представникам адміністрації певних установ виконання покарань притаманні також нетактовна та груба поведінка відносно засуджених, використання на їх адресу образливих та принизливих висловлювань тощо, що в кінцевому результаті провокує вчинення з боку засудженого насильства щодо персоналу виправної колонії.

Окрім того, у процесі запобігання насильству у виправних колоніях України повинно бути зведено до мінімуму різницю між життям у місцях позбавлення волі та життям на волі. У поводженні із засудженими необхідно підкреслювати не виключення їх із суспільства, а те, що вони продовжують залишатися його членами. Водночас, необхідно вживати заходів до того, щоб засуджені могли зберегти максимум сумісних із законом і умовами вироку прав у сфері їх громадянських інтересів, соціального забезпечення та соціальних пільг.

Насамкінець, у якості висновків, важливо зазначити, що протидія насильству у виправних колоніях України шляхом наближення умов відбування покарання до міжнародних стандартів може бути вирішена Міністерством юстиції України, якщо вона буде організовуватися на більш гуманістичних засадах і з меншою кількістю порушень законності.

Водночас, це дасть змогу у виправних колоніях України поступово наблизити права і свободи засуджених до міжнародних норм та практики виконання покарань у розвинених країнах світу. Такий підхід, на нашу думку, цілком відповідає вимогам прав засуджених і повинен забезпечити реалізацію принципів гуманізму та соціальної справедливості при відбуванні покарання в місцях позбавлення волі.

ЛІТЕРАТУРА

Стручков Н. А. Советская исправительно-трудовая политика и ее роль в борьбе с преступностью. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1970. 272 с.

Кримінологічні засади запобігання злочинам в установах виконання покарань України (пенітенціарна кримінологія): по- сіб. / за ред. О. М. Джужі. Київ: НАВС, 2013. 620 с.

Севостьянов В. П. Кримінально-виконавча система України: від кризи до стагнації. Форум права. 2010. № 4. С. 804809. иЯЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. ^ш_2010_4_128.

Реалізація принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарань у кримінально-виконавчій діяльності України: навч. посіб. / Колб О. Г., Джужа О. М.,- Конопельський В. Я. та ін.; за заг. ред. д.ю.н., проф. О. Г. Колба та О. М. Джужі. Київ: Кондор, 2016. 336 с.

Проект Закону про пенітенціар ну систему: від 24.11.2017 р. № 7337. URL:http://w1 .с1 .rada.gov.ua/pls/zweb2/ шеЬргос4_1?р!3511=62965.

Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания. Минск: Наука и техника, 1981. 168 с. насильство колонія покарання

Пузирьов М. С. Порівняльний аналіз виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк в Україні та зарубіжних країнах: монографія. Київ: ВД «Дакор», 2018. 514 с.

Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації національного превентивного механізму: доповідь за 2016 р. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Київ, 2017. 145 с.

Размещено на Allbest.ru