Адміністративно-правові форми та методи протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні

Анотація

У статті проаналізовано загально юридичні аспекти та розуміння понять «форма», «метод». Охарактеризовано зміст адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням в сфері господарської діяльності в Україні. Наведено класифікацію форм та методі адміністративно-правової протидії правопорушенням в галузі господарювання, які найбільш доречно та повно характеризують державний вплив на підприємницький сектор держави.

Доведено, що адміністративно-правові форми протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності - це зовнішнє вираження такої протидії, функціональні моделі організаційно - управлінської, попереджувальної діяльності уповноважених суб'єктів в процесі реалізації ними передбачених законодавством завдань направлених на недопущення вчинення правопорушень у господарському секторі. Кожна з форм об'єднує в собі цілком різний набір владних інструментів впливу на суспільні відносини.

Встановлено, що адміністративно-правові методи протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності - це визначена законодавством система правових способів, засобів та процедур регулювання суспільних відносин, які виникають в контексті діяльності уповноважених суб'єктів із забезпечення протидії правопорушенням господарського сектору держави, що характеризуються владною імперативністю, обов'язковістю до виконання поставлених вимог, відсутністю суб'єктивного роздуму та можливістю примусового забезпечення. До відповідних методів віднесено наступні: метод примусу; контрольно-наглядовий метод та організаційні методи.

Abstract

The article analyzes the general legal aspects and understanding of the concepts «form», «method». The content of administrative and legal forms and methods of counteracting offenses in the field of economic activity in Ukraine is described. The classification of forms and methods of administrative and legal counteraction to offenses in the field of management, which most appropriately and fully characterize the state influence on the business sector of the state.

It is proved that administrative and legal forms of counteraction to offenses in the sphere of economic activity are an external expression of such counteraction, functional models of organizational and managerial, preventive activity of authorized subjects in the process of implementation of tasks aimed at preventing offenses in the economic sector. Each of the forms combines a completely different set of power tools to influence public relations.

It is established that administrative and legal methods of counteracting offenses in the sphere of economic activity are a system of legal methods, means and procedures for regulating public relations defined by law, which arise in the context of authorized entities to counteract offenses of the economic sector of the state. obligation to meet the requirements, lack of subjective reflection and the possibility of enforcement. Relevant methods include the following: coercion method; control and supervision method and organizational methods.

Key words: administrative and legal forms, methods, offenses, economic activity.

Основна частина

Постановка проблеми

Протидія правопорушення в сфері господарської діяльності має особливий зміст, як категорія, а також власну систему суб'єктів реалізації. Водночас, за практичний прояв даної категорії в юридичній системі держави відповідає окрема частина спеціальних важелів впливу на суспільні відносини. Зазначені важелі складаються з адміністративно-правових методів та форм протидії правопорушенням в сфері господарської діяльності, зміст яких потребує окремого теоретичного опрацювання та нашої уваги.

Стан дослідження проблеми

Стаття базується на теоретико-юридичних роботах науковців, які досліджували зміст форм та методів в правовій галузі загалом, а також форм та методів адміністративно-правової спрямованості зокрема. Було використано досвід Ю.С. Шемшученка, Н.М. Пахоменко, О.М. Бандурки, А.В. Логінова, А.М. Куліша, О.М. Музичука, А.Т. Комзюка, О.О. Онищука та ряду інших науковців. Наведені вище правники ґрунтовно дослідили проблемні питання, пов'язані із формами та методами протидії правопорушенням у різних сферах суспільного життя, однак при цьому проблема адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні залишається й досі невирішеною.

Мета і завдання дослідження

Мета статті полягає у визначенні форм та методів адміністративно-правової проти дії правопорушенням у сфері господарської діяльності. Зважаючи на вказану мету, завдання дослідження полягають у тому, щоб окреслити зміст форм адміністративно-правової протидії та методів відповідно; здійснити класифікацію обох категорій.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що стаття є першою працею в якій на основі загально юридичних напрацювань визначено форми та методи адміністративно - правової протидії правопорушенням в сфері господарської діяльності, а також наведено різновиди обох категорій.

Виклад основного матеріалу

Почнемо теоретичний розгляд окресленої проблематики із оцінки змісту категорії адміністративно-правової форми протидії правопорушення в сфері господарської діяльності. Так, термін «форма» у словниках з української мови тлумачиться таким чином: тип, будова, спосіб організації чого-небудь; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов'язаний з його сутністю, змістом; спосіб існування змісту, його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз, єдність форми і змісту [1, с. 1543-1544].

В правовій науці, зокрема, відповідно до визначення Ю.С. Шемшученка, поняття «форма» (латинською «forma» - вигляд, зовнішність, устрій, різновид) тлумачиться як: устрій, вид, тип, структура відповідних суспільних (соціальних, економічних, правових, організаційних тощо) утворень або процесів (наприклад, управління, судочинства, оплати, обміну), а також порядок чогось [2].

Н.М. Пахоменко вказує, що правова форма - це, насамперед, наукова комплексна категорія, що відображає різні суспільні явища, які потребують регламентації, а також слугує каркасом усередині права, впорядковує і поєднує всі правові явища і право як таке. Коли йдеться про правові форми, зазначає вчений, то мають на увазі право як певне соціальне явище, що відрізняється від інших явищ (політика, релігія, мораль), які разом із правом визначаються матеріальними й економічними умовами життя суспільства. Іншими словами, поняття «правова форма» є загальним відображенням об'єктивного зв'язку права і явищ, на які воно впливає, визначення його місця серед інших форм [3].

Переходячи до визначення сутності поняття «адміністративно-правова форма», варто відзначити, що в залежності від сфери суспільних відносин окреслений термін набуває власних специфічних рис. Так, О.М. Бандурка вважає, що адміністративно-правова форма - це зовнішній прояв управлінської діяльності, спосіб вираження її змісту в конкретних умовах, тобто та чи інша управлінська дія, що має зовнішній прояв. До ключових елементів вказаного терміну вчений відносить: видання актів державного управління (нормативних і індивідуальних); організаційні дії; здійснення матеріально-технічних операцій; здійснення юридично значимих дій; укладення адміністративно-правових договорів [4, с. 185-186].

А.В. Логінов, досліджуючи адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, дійшов до висновку, що під адміністративно-правовою формою забезпечення інформаційної безпеки слід вважати здійснення передбачених нормативно-правовими актами, теорією та практикою державного управління однорідної діяльності посадовими та службовими особами органів виконавчої влади, за допомогою якої реалізується їх компетенція по забезпеченню інформаційної безпеки [5].

Отже, адміністративно-правові форми протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності - це зовнішнє вираження такої протидії, функціональні моделі організаційно-управлінської, попереджувальної діяльності уповноважених суб'єктів в процесі реалізації ними передбачених законодавством завдань направлених на недопущення вчинення правопорушень у господарському сектору. Кожна з форм об'єднує в собі цілком різний набір владних інструментів впливу на суспільні відносини. На наш погляд, до адміністративно-правових форм протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності варто віднести:

1. нормотворчу, яка полягає, по-перше, у створенні нових правових норми, що є офіційним юридичним базисом діяльності уповноважених суб'єктів з протидії правопорушенням в господарському секторі, а також здійснення превенції у даному напряму; по-друге, оновленні нормативно-правової бази реалізації державної політики у сфері господарської діяльності, шляхом розроблення нових нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до чинних, забезпечення узгодженості в системі нормативно-правових актів, усунення прогалин та колізій, що мають місце в законодавстві;

2. організаційно-забезпечувальну, яка полягає в організаційній діяльності уповноважених суб'єктів направленої на покращення процесу виконання ними своїх функцій; наукового обґрунтування та пошуку інноваційних способів реалізації передбачених законодавством управлінських завдань; забезпечення дотримання принципів верховенства права та законності в своїй діяльності; створення сучасної гнучкої системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

3. правореалізаційна - це форма, зміст якої полягає у безпосередній реалізації відповідних методів, засобів та заходів впливу на суспільні відносини з метою недопущення правопорушень у сфері господарської діяльності, подолання їх детермінантів, а також в разі необхідності притягнення винних осіб до відповідальності.

Переходячи до розгляду питання адміністративно-правових методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності, необхідно зазначити, що термін «метод» (від грецької «теїо^з») у широкому значенні слова - «шлях до чого-небудь», спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише в пізнавальній [6, с. 184].

В управлінській науці метод - це сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки та прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень, які приймаються учасниками управлінського процесу. Методи засновуються на законах і принципах діяльності суб'єкта та об'єкта управління. Тому вони покликані забезпечити такий склад і зміст прийомів, операцій і процедур у ході здійснення управлінської діяльності, такий порядок взаємодії людей, який, з одного боку, забезпечив би професійну, організаційно-технічну обґрунтованість рішення, а з іншого - максимально враховував би інтереси людей та організацій, яких воно торкається, які будуть його реалізувати. Ці дві сторони органічно взаємопов'язані. Недостатньо лише досягнути такого рівня організаційно-проектної моделі в процесі вибору способу управління яка б обумовлювала оптимальність рішення з суто професійної точки зору, але не відповідає інтересам людей, бо в такому випадку вони не вважають його правильним, не розуміють або не сприймають причин, які його викликали. Таке рішення зрештою виявляється помилковим, недосяжним, завдає шкоди суспільству, галузі, організації. Як правило, це пов'язано з використанням «келійних», «кабінетних» способів управління. Для уникнення прорахунків необхідні такі методи управлінської діяльності, які забезпечують комплексну участь фахівців, співробітників, представників усіх сторін, котрі беруть участь в управлінських відносинах свідомо і відповідально [7, с. 72-73]

Безпосередньо в праві під методом правового регулювання розуміють сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини. Він несе основне навантаження в динаміці, «роботи» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та способами [8, с. 241].

Тож, враховуючи вищевикладене, методи в праві - це акти реактивного впливу права на суспільні відносини, прийоми або способи регулювання останніх в межах відповідної правової форми. Однак, як і форми, методи не є однорідними, а їх зміст може змінюватись в залежності від виду суспільних відносин на які спрямовано дію відповідного методу. Відгалуженням правових методів в загальнотеоретичному змісті, є, наприклад, методи адміністративно-правового характеру. На думку юристів-теоретиків, наприклад О.О. Онищу-ка, адміністративно-правовий метод - це сукупність прийомів, засобів, впливу публічної адміністрації на об'єкти управління, щодо забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини, за допомогою яких встановлюється юридично владне та юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах [9, с. 343-344].

Отже, на сьогоднішній день в теорії права існує багато підходів до визначення змісту та оцінки дії методів адміністративно-правового характеру. Більшість вчених сходяться у думці про те, що методам даного типу притаманний владний характер, наявність імперативних важелів впливу на суспільні відносини. Не можливо не погодитись із даною позицією, адже адміністративне право - це галузь управлінська, галузь де суб'єкти правовідносин не рівні між собою. У зв'язку із цим регулювання суспільних відносин також наслідує владні-імперативні ознаки.

Спираючись на викладене, а також беручи до уваги визначення вчених ми дійшли висновку, що адміністративно-правові методи протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності - це визначена законодавством система правових способів, засобів та процедур регулювання суспільних відносин, які виникають в контексті діяльності уповноважених суб'єктів із забезпечення протидії правопорушенням господарського сектору держави, що характеризуються владною імперативністю, обов'язковістю до виконання поставлених вимог, відсутністю суб'єктивного роздуму та можливістю примусового забезпечення.

Ми вважаємо, що на сьогоднішній день в галузі протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності використовуються наступні методи адміністративно-правового характеру.

Метод примусу. Примус - це метод управління, що ґрунтується на авторитеті держави і силі закону, спрямований на суб'єкт і об'єкт управління, з метою досягнення встановлених параметрів діяльності, вироблення певних форм поведінки та підтримання суспільної дисципліни [10, с. 406]. Сутність примусу як методу протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності полягає у тому, що способи та заходи впливу, які складають зміст цього методу, застосовуються до суб'єктів господарської сфери і тісно пов'язаних із ними відносин незалежно від їх волі та бажання, і тягнуть за собою настання для цих суб'єктів певних обмежень, позбавлень та (або) покладання на них додаткових обтяжливих обов'язків. При цьому примус може мати як моральний, так і майновий чи особистісний характер. На відміну від переконання примус застосовується, як правило, не з метою недопущення можливих, гіпотетичних правопорушень, а задля попередження чи припинення конкретних протиправних дій, про можливість вчинення чи безпосереднє скоєння яких стало відомо, а також задля забезпечення належного та повного виконання особами, що були визнані винними у вчиненні правопорушень у фінансовій сфері, обов'язків, що виникли у таких осіб внаслідок застосування до них відповідних стягнень [11, с. 141-145]. Прикладом примусу можна вважати адміністративні заходи впливу, передбачені ГПУ. Так, в разі вчинення господарсько-правового правопорушення держава, в особі уповноважених органів, має право вилучити в доход відповідного бюджету прибуток (доход) одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування [12]. Крім того, можливе також обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання у разі провадження будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами [12].

Контрольно-наглядовий метод. Приклади застосування даного методу в сфері протидії правопорушенням в галузі господарської діяльності можна визначити в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-У. Так, відповідно до закон державний нагляд (контроль) в окресленій сфері здійснюється у формі перевірок, які поділяються на планові та позапланові. Планові перевірки проводяться на підставі плану, складеного уповноваженим державним органом. Підстави проведення позапланових перевірок встановлюються законом. Рішення про їх проведення ухвалюється державним органом самостійно. Періодичність проведення планових заходів залежить від ступеня ризику, який може бути високим, середнім та незначним. Від ступеня ризику залежить також і перелік питань для здійснення планових заходів контролю [13].

Організаційні методи - це способи та засоби впливу на внутрішню організацію суб'єктів реалізації адміністративно-правової протидії правопорушенням в сфері господарської діяльності, які націлені на покрашення, у першу чергу, структури, кадрового потенціалу та цільової направленості роботи цих органів державної влади.

Отже, саме так, на нашу думку, виглядають адміністративно-правові форми та методи протидії правопорушенням в сфері господарської діяльності. Звісно, це лише один з багатьох поглядів на окреслену проблематику, однак, ми вважаємо що саме він найбільш повно та якісно показує межі, багатоманітність прояву та інші ознаки адміністративного впливу на правовідносини, які виникають в контексті забезпечення державою безпеки та нормального функціонування сектору національного підприємництва.

Література

адміністративний правопорушення підприємницький

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. 5-те вид. К.; Ірпінь: Перун, 2005. 1443 с.

2. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. Т. 6: Т - Я. 768 с.

3. Пархоменко Н.М. Джерела права: теоретико-методологічні засади: дисертація / Пархоменко Наталія Миколаївна. К., 2009. 442 с.

4. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: [підручник] Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. 480 с.

5. Логінов О.В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади: дисертація / Логінов Олександр Володимирович. К., 2005. 245 с.

6. Філософія навч. посвібник. Автори: Щерба С.П., Щедрін В.К., Заглада О.А:

2004., Видавець: Київ: МАУП 216 с.

7. Середа В.В., Кісіль З.Р., Кісіль Р.В. Адміністративне право: навчальний посібник / В.В. Середа, З.Р. Кісіль, Р.-В.В. Кісіль. Львів: ЛьвДУВС, 2014. 520 с.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. Х.: Консум, 2006. 534 с.

9.

10. Онищук О.О. Загальний метод протидії корупції в Україні / О.О. Онищук // Форум права. 2010. №2. С. 343-346.

11. Малиновський В.Я. Державне управління: навчальний посібник. Вид. 2-ге, доп. та перероб. К.: Атіка, 2003. 576 с.

12. Заяць О.С. Протидія адміністративним правопорушенням у фінансовій сфері: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 240 с.

13. Господарський кодекс України: кодекс, закон від 16.01.2003 №436-ІУ // Відомості Верховної Ради України. 2003. №18. ст. 144.

14. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: закон від 05.04.2007 №877-У // Відомості Верховної Ради України 2007. №29. ст. 389.

Размещено на Allbest.ru