Ознаки механізму реалізації адміністративно-правових актів (загальнотеоретичні питання)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ознаки механізму реалізації адміністративно-правових актів (загальнотеоретичні питання)

Хиля Михайло Михайлович - здобувай Тернопільського національного економічного університету

АНОТАЦІЯ

У статті автор дослідив поняття та сутність реалізації адміністративно-правових актів через аналіз ознак механізму даного процесу. Проаналізовано теоретичні питання стосовно мети, функцій та призначення адміністративно-правових актів. Серед іншого обґрунтовано вплив судової практики та адміністративної юстиції загалом на механізм реалізації норм адміністративного права. Автор запропонував два підходи до визначення категорії «реалізація адміністративно-правових актів»: формально-юридичний та класичний.

Ключові слова: норми адміністративного права, реалізація адміністративно-правових актів, правозастосування, ефективність реалізації нормативно-правових актів, правовий дилетантизм, адміністративна юстиція.

адміністративний правовий практика

SUMMARY

In the article the author investigates the concept and essence of the implementation of administrative and legal acts through the analysis of its mechanism. The theoretical questions concerning the purpose, functions and appointment of administrative- legal acts are analyzed too. Among other things, author substantiates the judicial practice and administrative justice impact on the implementation mechanism of administrative acts. The author proposes two approaches to the definition of category “implementation of administrative and legal acts” such as formal-legal and classical.

Key words: norms of administrative law, implementation of administrative acts, enforcement, effectiveness of legal acts implementation, legal amateurism, administrative justice.

На сьогоднішній день однією із найбільш складних для вирішення правових проблем є питання ефективного втілення, реалізації правових норм у конкретних відносинах. У першу чергу, втілення нормативних правил у життя є глибоко інтегрованим процесом у правовий механізм, який залежить від багатьох право- утворюючих та правосприймаючих факторів, зокрема, визначеності нормативного продукту, рівня правової культури та правової свідомості учасників публічних відносин, якості законотворчої та нормотворчої діяльності, судового узагальнення правозастосування тощо. Відтак, реалізація адміністративно-правових актів не є самостійним, внутрішньогалузевим процесом та потребує комплексного вивчення у поєднанні з іншими правовими процесами.

Адміністративно-правові норми у своїй більшості є владними, імперативними та зобов'язальними, які, встановлюючи конкретний варіант поведінки, можуть створювати несприятливі наслідки для правового становища фізичних та юридичних осіб. Насправді легітимна мета адміністративно-правових норм не спрямована на примушування осіб до вчинення певних дій, які можливо б, їй не довелося вчиняти. Втім, саме за допомогою таким правових засобів можливо досягти публічного порядку, соціальної рівності та загальнобажа- ної волі від державно-владного механізму.

Більше того, сучасні уявлення про призначення правових норм, особливо адміністративних, породжують продукт сервісності та «існування держави для людини». Таким чином, вчені-правники намагаються втілити в практичну реалізацію адміністративно-правові норми не тільки шляхом недопущення неправомірного втручання в приватне життя особи, а й ідею сприяння інтересам та потребам невладних осіб, які з тих чи інших підстав вступили у правові відносини з публічною адміністрацією.

З урахуванням зазначених чинників та інших правових державницьких процесів, класичного вчення про чотирьохскладову систему форм реалізації норм права (виконання, використання, додержання і застосування) вже не достатньо для сучасної адміністративно-правової доктрини. Не менш важливими постають проблеми пов'язані із механізмом реалізації адміністративно-правових норм у системі багатогранних відносин адміністративного права.

Зміст та сутність дефініції «реалізація» походить від слова і означає продаж товарів і послуг, що супроводжується отриманням грошової виручки; виконання задуму, отримання результату [10].

За сучасними та, на наш погляд, правильними твердженнями правників, термін «реалізація права» не є тотожним поняттю «реалізація норм права» та «реалізація адміністративного права», оскільки вони співвідносяться як загальне та часткове. Найбільш загальним є термін «реалізація права», який охоплює реалізацію адміністративного права як правової галузі, а реалізація адміністративного права включає реалізацію адміністративно-правових норм та нормативно-правових актів як зовнішньої форми адміністративно-правової норми.

Розвиток самого адміністративного права не може відбуватися без реалізації адміністративно-правових норм. Застосування норм у конкретних відносинах є емпіричним засобом перевірки їх дієвості, встановлення проблемних аспектів та шляхів вирішення через прийняття все нових більш якісних норм. Тому гіпотеза про те, що реалізація адміністративно-правових норм сприяє правоуворенню, є достатньо обґрунтованою.

Досить дискусійним є запропонований-І. В. Болокан зміст терміну «реалізація адміністративно-правової норми», як процес появи у реальній дійсності задуму нормотворця особливостей існування адміністративно-правових відносин, який виявляється у закріпленні в адміністративно-правовій нормі бажаного сценарію активної та пасивної поведінки адресата адміністративно-правової норми [3, с. 4].

На наш погляд, реалізацію адміністративно-правових норм необхідно розглядати із:

класичного підходу як інтелектуально-творчу діяльність із втілення приписів адміністративно-правових норм у правомірній активній чи пасивній поведінці суб'єкта адміністративного права, спрямовану на створення певного загального блага для держави або конкретних наслідків для фізичних та юридичних осіб

формально-юридичного підходу як форму функціонування адміністративно-процесуальних норм, за допомогою яких реалізуються норми матеріального адміністративного права.

Не буде помилково в черговий раз зауважити про те, що реалізація адміністративно- правових норм здійснюється в чотирьох формах: використання, виконання, дотримання, застосування. Зазначена класифікація характерна для будь-якої галузі права із певними особливостями.

О.І. Харитонова правильно підкреслює, що найбільш характерним для державно- управлінських відносин є реалізація у формі застосування, тобто така організаційно-правова діяльність державних та інших уповноважених на це органів, яка полягає у встановленні піднормативних індивідуальних правил поведінки з метою створення умов, необхідних для реалізації відповідних норм. Застосування, на відміну від використання, виконання, дотримання, є державно-владною діяльністю, головним завданням якої є саме втілення в життя приписів норми права щодо управлінських відносин залежно від характеру ситуації, до якої потрапляють учасники таких відносин [12, с. 22].

Цікавою є думка В. В. Форманюк, що реалізація або, іншими словами, застосування права - це процес, процедура перетворення правових норм у суспільну практику, підкреслюючи при цьому, що реалізація права залежить від предмета, методу та суб'єктів правового регулювання [11, с. 185].

О. А. Ястребов зауважує, що адміністративне правозастосування, здійснюване в двох формах: а) оперативно-виконавча діяльність, що виражається в реалізації приписів правових норм і позитивному регулюванні за допомогою індивідуальних правових актів та б) юрисдикційна діяльність, здійснювана адміністративними засобами і спрямована на дозвіл управлінських конфліктів, охорону правових норм від яких би то не було порушень, забезпечення їх виконання та профілактику правопорушень [13, с. 13].

Дійсно, ключовий обсяг адміністративно- правових норм направлений на урегулювання владної та правової діяльності публічних органів, їх посадових та службових осіб, що окреслена межами їх компетенційної діяльності по виконанню функцій держави.

Специфіка владної діяльності в правовій державі потребує забезпечення законності та верховенства права в діях владних осіб, а тому адміністративно-правові норми, окрім державно-управлінського спрямування, повинні бути націлені на захист прав та свобод інших учасників публічних відносин. Таким чином, застосування норм адміністративного права як вид правової реалізації характеризується наступними ознаками: має властивість правового процесу, із виокремленими межами, обсягом правомочностей, а його результатом є виникнення певного правового наслідку для адресатів(а); відсутність можливості застосування особами, не наділеними владними повноваженнями, тобто фізичними та юридичними особами (наприклад видання правозас- тосовчого акта та скасування адміністративного акта); є творчим та інтелектуальним видом діяльності; спрямованість на недопущення порушення прав та свобод людини і громадянина.

Мета адміністративно-правової норми була актуальним предметом досліджень прав- ників у радянський період. І. В. Болокан, аналізуючи праці попередників, виокремлює наступні тезиси її мети: закріплення та розвиток суспільних відносин у сфері державного управління; врегулювання суспільних відносин у галузі ( сфері) державного управління; регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері державного та суспільного управління [4, с. 130].

Оскільки суб'єктом творення права є людина, цілі правових норм прямо визначаються людиною, а не навпаки. Люди в результаті свідомих, вольових цілеспрямованих дій перетворюють ідеальні цілі, які містяться в праві, на їх результат [6, с. 23].

Тобто так звані «ідеальні» цілі містяться не тільки в нормативних актах, а й в правових принципах, догмах, правових традиціях, а також у правовій свідомості. Нормативність та письмова форма необхідні для однозначного розуміння, накопичення та засвоєння в пам'яті певних соціальних правил.

Трансформація цілей адміністративного права в мету конкретних норм є нічим іншим як процесом адміністративного нормотворення.

Соціальне призначення норм проявляється у наявності людського фактору. У будь-якому випадку правові норми адміністративного права є видом соціальних норм, оскільки вони регулюють відносини між людьми.

Функція норми адміністративного права - це напрям, у якому відображена соціальна роль та основне її призначення у певний період суспільного життя [5, с. 148].

Інформативність як мета адміністративно- правової норми існує в будь-якому випадку, а її властивість полягає у поінформуванні учасників відносин про можливі чи конкретні варіанти поведінки або діяння, яке необхідно вчинити, заходи адміністративного примусу, що вживаються, та негативні наслідки для правового становища особи. Прояв реалізації інформаційної функції в адміністративно-правових відносинах їх учасниками досягається за допомогою: надання відомостей про правові процеси, організацію діяльності органів влади, їх посадових та службових осіб; правової освіти та підвищення поінформованості населення про діяльність органів влади; забезпечення демократизації та обізнаності суспільства про систему законодавства, можливості осіб забезпечувати власний правовий захист тощо.

З урахуванням досягнень інформатизації, форм реалізації інформаційної мети в нормах права досить багато. Наприклад, в аспекті інформатизації органів державної влади, деякі адміністративно-правові норми у зв'язку із домінуванням інформаційної складової трансформуються в особливий вид інформаційно- правових норм. Їх призначення полягає вже у забезпеченні права особи на інформацію.

Одним із проявів ознаки інформативності адміністративно-правових норм є тлумачення норм, під яким вчені розуміють діяльність щодо з'ясування багатоваріативного змісту нормативних правил, у тому числі на прикладі конкретних відносин. Інформативний аспект полягає у встановленні більш простого та зрозумілого контексту норм.

Оскільки тлумачення є особливим видом діяльності органів влади щодо встановлення сутності норми, його цілком можливо віднести до форм реалізації норм адміністративного права.

Дисциплінованість - це мотиваційно-виховна функція норм. Її прояв досить різноманітний у конкретних нормах від встановлення строків, закінчуючи настанням конкретних правових наслідків. Дотримання, виконання як класичні форми реалізації норм права забезпечуються заходами дисципліни, примусу та мотивації. Разом з цим вплив функції правової дисципліни є рівнозначним як для суб'єкта владних повноважень, так і для невладних осіб. Порядок, спосіб компетенційної діяльності органів влади, який встановлений у ст. 19 Основного Закону, балансується із стро- ковістю, порядком та обгрунтованістю оскарження рішень посадових осіб, якщо, на думку невладної особи, вони могли призвести до порушення прав.

Синергетичність - міжгалузеве призначення норм правової систематики, яке забезпечує уніфікованість, визначеність та ієрархічну цілісність норм як на рівні адміністративного закону, так і подзаконного акту. Таким чином, перебуваючи в органічній єдності, правові норми мінімізують породження конфлікту між публічним інтересом та приватними свободами (потребами) громадян, сприяють утвердженню правомірної поведінки та становленню авторитету до системи законодавства.

У теорії права для романо-германської правової системи розглядають варіанти механізму реалізації норм матеріального права без процесуальних або із ними. Правильно стверджує Ю.В. Боднарук про те, що реалізація матеріальних норм є можливою лише у випадку, якщо вони встановлюють абсолютні права у тих сферах, у яких використовується загальнодозвільний тип регулювання. У таких випадках ніщо не стримує суб'єкта права, він використовує своє право у будь-який спосіб, не заборонений законом, на свій розсуд [1, с. 23]. Закономірним є те, що не потребують процесуалізації матеріальні норми цивільного, господарського права, оскільки їх конструктивною складовою є наявність широких можливостей вибору варіантів реалізації прав та обов'язків.

Особливі специфічні ознаки характерні для застосування конституційно-правових норм, які із найбільшою інтенсивністю в діяльності суб'єктів конституційно-правових відносин дозволяють формувати принципи внутрішньої і зовнішньої політики держави, програми правозастосування для інших суб'єктів правозастосовної діяльності [7, с. 15]. Як зазначається в самій Конституції України, її норми мають пряму дію. Отже, без процесуального компоненту їх реалізація може мати місце за умов ґрунтовного тлумачення із дотриманням конституційних принципів.

Реалізація матеріальних адміністративних норм повинна бути більшою мірою процесу- алізованою, навіть виходячи із вимог ст. 19 Конституції України.

Якщо продовжити думку, то погоджуючись із позицією І. Болокан, можна стверджувати про те, що нормами процесуального права призначені для встановлення оптимального порядку реалізації норм матеріального права (норми, які містять правило, на підставі якого можливе вирішення справи по суті, передбачають певний порядок) [2, с. 61].

Якщо матеріальні норми реалізуються в процесуальних, то процесуальні в конкретних відносинах. При цьому, слід погодитись із- Н.В. Махиніч, яка при дослідженні податково- процесуальних відносин, виокремлює у них два блоки об'єктів: неюрисдикційний (зокрема, реалізація матеріально-правових податкових норм, не пов'язаних з вирішенням податкових спорів та захистом порушених прав платників податків і законних інтересів платників податків) та юрисдикційний (резюмують вирішення податкових спорів і пов'язані із захистом прав та законних інтересів платників податків) [9, с.101]. Аналогічні блоки об'єктів можна виокремити і в адміністративно-правових відносинах.

Норма права не існує для того, щоб існувати «на папері». Участь суб'єктів адміністративного права у відносинах охоплюється нормативними правилами поведінки, тобто діями або бездіяльністю. Інколи правовими приписами передбачено одночасно вчинення дії та утримання від діяльності.

Натомість варіативність реалізації волі суб'єктом адміністративних повноважень у правомірній поведінці є множинною та залежить від внутрішніх та зовнішніх чинників.

Внутрішнє переконання відіграє важливу роль в усвідомленні змісту, призначенні адміністративної норми та її мети в конкретних публічних відносинах. Керуючись життєвим досвідом, нерідко посадові особи, в першу чергу, намагаються встановити наслідки від втілення адміністративних приписів, а вже потім обирають процесуальний механізм втілення в життя матеріальних приписів.

Правосвідомість та правовий фах публічних осіб є безпосереднім фактором не тільки для реалізації норм, але й якісних характеристик цього процесу. Особливим чином необхідність застосування юридичних знань виникає у складних умовах нормативного процесу: наявність колізій та невизначеності в правових актах, на підставі яких відбувається право- реалізація; необхідність обрання для застосування тієї норми, яка є найбільш доцільною в конкретних обставинах; потреба у правовій кваліфікації адміністративних відносин; високий рівень правового фаху у невладної особи у випадку правореалізації за наявності конфлікту тощо.

Негативне явище, що пов'язане із реалізацією адміністративно-правової норми - це правовий дилетантизм, тобто реалізація норм права без достатніх професійних знань про них та відсутність навичок і досвіду їх реалізації на практиці.

Правовий дилетантизм є досить поширеним явищем для владних осіб за відсутності у них попереднього практичного досвіду втілення норм права у практичні відносини.

Вплив судового адміністративного права на правореалізацію є нічим іншим як впливом інтерпретації адміністративних норм у розумінні адміністративної юстиції на правореалізацію суб'єктом публічного права.

На перший погляд, доволі непомітний зв'язок таких явищ ґрунтується на системному впливі адміністративної юстиції на процес нормотворення та розуміння адміністративно- правових принципів. Проте, результати функціонування системи адміністративної юстиціє не є банальним вирішенням спорів по суті. Їх призначення має більш глобальний вплив на правові процеси в публічно-владній діяльності.

Непринциповим моментом у даному випадку є пряме посилання на конкретне рішення суду. Аналізуючи вплив судової практики на правозастосування, В. Косович припускає, що судове правозастосування може слугувати засобом усунення недоліків за умови, що воно буде визнано специфічним видом нормотвор- чої діяльності (ознака загалом нехарактерна для системи континентального права) [8, с. 16].

У теоретичному аспекті досить обґрунтованим видається аргумент, саме узагальнення результатів судового правозастосування є найкращою формою моніторингу ефективності реалізації нормативних актів.

Загалом, судова практика має безпосередній вплив на реалізацію норм адміністративного права, спрямовуючи їх в русло ефективності, визначеності системності. Судові рішення не породжують безпосередньо нових норм, втім вони є засобом генерації покращеного процесу нормотворчої діяльності і, як результат, більш коректного та цілісного втілення норми у конкретних відносинах: публічного права.

Висновки

Таким чином, механізм реалізації адміністративно-правових актів як системне явище характеризується: застосуванням як ключовою формою реалізації адміністративно-правових норм; співвідношенням мети адміністративно-правової норми та призначенням її реалізації; процесуальністю реалізації норм матеріального адміністративного права; балансуванням між волею владних суб'єктів та захистом прав та інтересів фізичних осіб; впливом адміністративної юстиції на реалізацію норм адміністративного права.

Врахювуючи дискусійність проблеми категорії «реалізації норм адміністративного права», пропонується розглядати її із позиції:

класичного підходу як інтелектуально-творчу діяльність щодо втілення приписів адміністративно-правових норм у правомірній активній чи пасивній поведінці суб'єкта адміністративного права, спрямовану на створення певного загального блага або конкретних правових наслідків для фізичних та юридичних осіб;

формально-юридичного підходу як форми функціонування адміністративно-процесуальних норм, за допомогою яких втілюються норми матеріального адміністративного права.

Література

1. Боднарук Ю. В. Податкові провадження в Україні: теоретико-правові засади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ю. В. Боднарук; кер. роботи Л. К. Царьова; Нац. ун.-т «Одеська юридична академія». - Одеса, 2008. - 249 с.

Болокан І. В. Застосування як особли

ва форма реалізації адміністративно-правових норм (на прикладі Закону України «Про звернення громадян») / І.В. Балокан // Visegrad Journal on Human Rights. - №4(1), 2016. - [URL] : http://vjhr.sk/archive/2016_4/part_1/11.

pdf

Болокан І. В. Реалізація норм адміністративного права: проблемні питання теорії та практики. 2017. PhD Thesis. дис.... д. ю. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2017 - 549 с.

Болокан, І. В. Адміністративно-правова норма: окремі питання формулювання дефініції. Право і суспільство. - 2017. --№1. -С. 129-135.

Бондаренко В. А. Призначення та особливості структури адміністративнопра- вових норм / В. А. Бондаренко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Сер. юрид. : зб. наук. пр. - Львів : ЛьвДУВС, 2011. - Вип. 4. - С. 146-154.

Гнатюк, М. Д. Теоретичні аспекти реалізації цілей норм права / М. Д. Гнатюк // Наукові записки НаУКМА : Юридичні науки. - 2004. - Т. 26. - С. 22-25.

Кінаш Б.С. Конституційно-правові норми: теорія та практика реалізації : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Б. С. Кінаш; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2008. - 18 с.

Косович В. Судова практика як засіб подолання недоліків нормативно-правових актів України / В. Косович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2015. - Вип. 62. - С. 14-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Vlnu_yu_2015_62_4.

Махиніч Н. В. Процесуальні норми податкового права. - На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Університет державної фіскальної служби України.

Ірпінь, 2017, - 248 с.

Термін «реалізація» - словникекономічних термінів. - [URL] : http://www. ekonomiks.net.ua

Форманюк В. В. Реалізація локальних нормативно-правових актів / В. В. Форманюк // Актуальні проблеми держави і права. - 2012.

Вип. 68. - С. 184-189. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2012_68_31

Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: автореф. на дис. на д.ю.к. за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2004. - 36 с.

Ястребов О. А. Судебное административное право / О. А. Ястребов -- «Статут», 2017. - 126 с.

Размещено на Allbest.ru