Сучасні проблеми реалізації державної гендерної політики в Україні: теоретичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Скоровороди

Сучасні проблеми реалізації державної гендерної політики в Україні: теоретичний аспект

Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

У статті обґрунтовується важливість проблем забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, а також те, що формування та реалізації державної тендерної політики корелюється з основами політики Європейського Союзу. В Україні існує безліч нормативно-правових документів України щодо врегулювання питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок у політичній, економічній, громадській життєдіяльності суспільства. разом з тим вони є неефективними. Основним міжнародним документом, який ратифікувала Україна, є Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Зазначений документ спрямований на відповідальності урядів держав за дискримінацію жінок. Це зумовлює важливість розробки відповідної національної політики у цій сфері на виконання положень Конвенції. Зі статистичних даних маємо три кластери проблеми щодо працевлаштування та кар'єрного зростання жінок, щодо стереотипу ролі жінок у суспільно -політичному житті; а також щодо оплати праці жінок. Виокремленні наступні проблеми формування та реалізації державної гендерної політики України: по-перше, несприйняття гендерної політики зазначених питань громадянами нашої країни, відсутність розуміння проблеми рівності між гендерами; по-друге, неефективність формування реальних заходів запровадження гендерної рівності; по-третє, відсутність соціальної реклами щодо ролей чоловіків та жінок у побутовій сфері, їх роль у вихованні дітей, у суспільно-політичному та економічному житті суспільства; по-четверте, відсутність статистичних даних щодо ролі жінок і чоловіків в різних сферах життєдіяльності суспільства; по-п'яте, невисвітленість у засобах масової інформації важливих подій щодо гендерної рівності, формування позитивного ставлення населення країни до цією проблеми, а також невисвітленість важливих нормативно-правових документів, які сприяють на практиці забезпеченню гендерної рівності; по-шосте, відсутність професійних осіб, які формуватимуть та реалізовуватимуть державну гендерну політику.

Ключові слова: державна гендерна політика, формування тендерної рівності, забезпечення конституційних прав громадян, державна служба, органи державної влади.

Annotation

Parkhomenko-Kutsevil Oksana Ihorivna Doctor of public administration, Professor, Head of the Department of Public Administration and Administration of Pereyaslav-Khmelnytsky State Pedagogical University named after G. Skorovoroda

MODERN PROBLEMS OF IMPLEMENTATION OF STATE GENDER POLICY IN UKRAINE: THEORETICAL ASPECT

The article substantiates the importance of the problems of ensuring equal rights and opportunities for women and men, as well as the fact that the formation and implementation of state gender policy correlates with the basics of European Union policy. In Ukraine, there are many legal documents of Ukraine to regulate the issue of ensuring equal rights and opportunities for women in the political, economic, social life of society. however, they are ineffective. The main international instrument ratified by Ukraine is the UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women. This document is aimed at the responsibility of state governments for discrimination against women. This makes it important to develop an appropriate national policy in this area to implement the provisions of the Convention. We have from the clusters three clusters of problems on employment and career growth of women, on the stereotype of the role of women in socio-political life; and on women's pay. The author singles out the following problems of formation and implementation of the state gender policy of Ukraine: first, non-perception of the gender policy of these issues by the citizens of our country, lack of understanding of the problem of equality between genders; secondly, the inefficiency of the formation of real measures to introduce gender equality; third, the lack of social advertising on the roles of men and women in the domestic sphere, their role in the upbringing of children, in the sociopolitical and economic life of society; fourth, the lack of statistics on the role of women and men in various spheres of society; fifth, the lack of coverage in the media of important events related to gender equality, the formation of a positive attitude of the population to this problem, as well as the lack of coverage of important legal documents that contribute to the practice of gender equality; sixth, the lack of professionals who will shape and implement state gender policy.

Keywords: state gender policy, formation of gender equality, ensuring constitutional rights of citizens, civil service, public authorities.

Постановка проблеми

На сьогодні проблеми забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків набуває актуальності та корелюються з основами політики Європейського Союзу.

Знаковою подією, яка законодавчо врегулювала питання щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок, є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [1].

Основним міжнародним документом, який ратифікувала Україна, є Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [2]. Зазначений документ спрямований на відповідальності урядів держав за дискримінацію жінок. Це зумовлює важливість розробки відповідної національної політики у цій сфері на виконання положень Конвенції.

Крім того, існує безліч нормативно-правових документів України щодо врегулювання питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок у політичній, економічній, громадській життєдіяльності суспільства.

Однак, на практиці зазначені норми реалізуються лише вибірково або в загалі не реалізуються у зв'язку з відсутність конкретних механізмів реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню загальних питань гендерної рівності, формування гендерної політики, забезпечення прав жінок присвятили увагу багато вчених, зокрема М.Білинська, Т.Ганзицька, Л.Гонюкова, Ю.Івченко, А. Кучук, К.Левченко, Т.Марцинюк, Т.Мельник, В. Никифоренко, О.Суслова, М.Скорик, Г.Фесенко

Проаналізовані публікації продемонструвати, що проблема стосунків жінки і чоловіка в суспільстві прадавня. Сьогодні вона набула особливої гостроти, оскільки у світі активізується боротьба за ствердження демократичних норм і принципів. У цьому контексті гендерне партнерство (рівні відносини статей), гендерна рівність набувають усе більшої актуальності і реалізуються через цілеспрямовану державну політику. Тома актуалізується питання виокремлення сучасних проблем формування та реалізації державної гендерної політики України.

Метою статті є систематизація наукових підходів до проблем реалізації державної гендерної політики в Україні з метою формування дієвих та ефективних заходів формування та реалізації державної тендерної політики.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні Україна стала на шлях європеїзації. Саме тому потрібно адаптувати українське законодавство відповідно до норм ЄС. Основним аспектом впровадження оновленої країни є забезпечення гендерної рівності у всіх можливих сферах. Оскільки історично зумовлено було те, що чоловіки є головними і ці стереотипи потрібно руйнувати, для того щоб забезпечити ефективне та конкурентноспроможне існування України. Як наголошують науковці, ситуація в державному управлінні відтворює те, що ми маємо в суспільстві. Якщо в суспільстві низький рівень розуміння гендерної рівності з погляду стереотипних соціальних ролей, то це знаходить своє відображення і у сфері державного управління. Тому проблема формування та реалізації дієвої гендерної політики в українському суспільстві загалом та у сфері державної служби зокрема є на сьогодні актуальною і потребує свого розв'язання [3, с. 156].

На важливість гендерного аспекту державної політики звернула увагу Т. Мельник, яка вказала, що на сьогодні нагальною потребою стала проблема розгляду існуючої системи правових актів і творення нових законів з урахуванням гендерного підходу. Проблема гендерного підходу включає участь жінок у розробці гендерної політики, визначенні її стратегічних напрямів на рівні світових досягнень, урахування гендерного підходу при правотворчій діяльності, упровадження курсів з питань гендерної політики в системі державної підготовки кадрів, управлінців, політологів, юристів, економістів та інших спеціальностей [4, с. 21].

І. Пашко та Л. Воронько аналізують проблеми гендерної політики у системі державної служби. Держслужбовці не готові самі поліпшити ситуацію щодо гендерної рівності, зокрема більшість жінок вважає, що краще, коли їх керівником буде чоловік. Основними перепонами на шляху кар'єрного зростання жінки є: традиційні стереотипи суспільства щодо соціальної ролі жінки як матері, виховательки дітей та домогосподарки; подвійна зайнятість жінки - поєднання сімейних обов'язків і професійних функцій; ненормований робочий день керівника [5, с. 167].

Н. Вавілова аналізує реалізацію гендерної політики у Збройних Силах України. Зауважує, що в окремих командирів (начальників) переважають настрої гендерного нігілізму, вони не бажають перейматися проблемами жінок, надавати можливості для підвищення їхнього професійного рівня, освіти, інтелектуального розвитку та просування по службі. Звичайно, можна запровадити механізми і нормативи гендерної трансформації в оборонній сфері, проте це не завжди схвалюють як командири, так і підлеглі військовослужбовці. Усталені стереотипи важко зруйнувати новими, а подекуди нав'язуваними правилами поведінки. Тож удосконалення як законодавства, так і діяльності органів військового управління, у тому числі безпосередньої роботи службових осіб на місцях у цьому напрямі, має бути поступовим і виваженим [6, с. 142].

Експертна оцінка потенціалу Мінсоцполітики щодо впровадження гендерної політики показала, що міністерству бракує повноважень, людських і матеріальних ресурсів, стабільності. На думку експертів, гендерна політика сьогодні не є пріоритетною для України через воєнну агресію. Рушійною силою гендерних перетворень є українські організації громадянського суспільства, міжнародні організації та численні проекти з тендерної проблематики, що фінансуються зовнішніми донорами. На початок 2015 р. було зареєстровано 1136 громадських жіночих організацій. Найдієвіші з них об'єднались у Гендерну стратегічну платформу для координації спільної праці. Дієвим інструментом механізму формування гендерної політики є парламентські слухання [7, с. 119].

Таким чином, можна констатувати, що існують фрагментарні дослідження щодо виокремлення сучасних проблем формування та реалізації державної гендерної політики України.

У ході дослідження питання ґендерної рівності в Україні було виявлено низку порушень прав жінок:

щодо кар'єрного зростання та обмеження у професійній сфері. У суспільстві існує стереотип щодо розподілу професій на “жіночі” та “чоловічі”. До “жіночих” професій можна віднести вихователів, медсестер, касирів, діловодів, швачок тощо. Досі можна знайти оголошення щодо працевлаштування, де серед вимог до кандидата на заміщення вакантної посади зазначено, що це має бути саме чоловік, особливо якщо йдеться про керівні посади. Хоча доведено, що жінки можуть виконувати роботу не гірше за чоловіків. Що ж стосується кар'єрного зростання, то жінки частіше змушені змінювати роботу через те, що для збереження сім'ї залишають роботу, їдуть за чоловіками у зв'язку з їхнім підвищенням або переведенням на іншу посаду до іншого міста або регіону. Окрім того, у той час, коли жінки перебувають у декретній відпустці, чоловіки мають можливість професійно зростати та просуватися кар'єрною драбиною [8, с. 110];

щодо представництва жінок у владі. Станом на 2017 рік кількість жінок в українському парламенті склала 12 %, на відміну від країн Європейського Союзу, де цей показник сягає від 26 до 40 %. Близько 6 % жінок очолювали міністерства в Україні. Відповідно до Закону України “Про місцеві вибори” представництво осіб однієї статі у виборчих списках 111 тези Міжнародної науково-практичної конференції (25 квітня 2018 року) кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку. Однак лише в одній міській раді дотримались зазначеного показника, у інших же представництво жінок було меншим;

щодо оплати праці. Середня заробітна плата жінок в Україні складає близько 60 % від середнього доходу чоловіків. Така розбіжність спостерігається в різних регіонах, у містах і в селах, у представників різних професій та з різним рівнем освіти. У зв'язку з наявністю у жінок домашніх справ і обов'язків вони вимушені робити вибір на користь нижче оплачуваної роботи, проте з гнучким графіком.

Отже, чоловіки виконують більше оплачуваної роботи, а жінки - неоплачуваної, такої як домашні справи, догляд за дітьми тощо;

щодо наявних у суспільстві стереотипів. Жінка сприймається як домогосподарка, яка повинна виконувати усю хатню роботу, як берегиня, яка повинна захищати оселю та родину, як слабка стать, що потребує підтримки. Жінка повинна піклуватися про дітей, хоча обоє батьків мають однакові права та обов'язки щодо дітей. Часто жінкам відмовляють у працевлаштуванні, аргументуючи тим, що у випадку захворювання малолітніх дітей вони будуть брати відпустку, і не буде кому виконувати роботу [8, с. 111]. гендерний влада насильство компетенція

Зі статистичних даних ми маємо три кластери проблеми щодо працевлаштування та кар'єрного зростання жінок, щодо стереотипу ролі жінок у суспільно-політичному житті; а також щодо оплати праці жінок.

На нашу думку,основною проблемою щодо неефективності реалізації державної гендерної політики є несприйняття зазначених питань громадянами нашої країни. Так, проблеми нерівності щодо статей вважається надуманою або несуттєвою, оскільки є більш важливі питання для суспільства, у тому числі економічна криза, криза, пов'язана з пандемією, проблеми захворюваності,ю відсутності життєво важливих ліків тощо. Тому на сьогодні, на нашу думку, назріла реальна потреба у формуванні позитивного мислення щодо рівності жінок та чоловіків, формування тендерної культури. Саме формування тендерної культури повинно забезпечити реальні заходи щодо сприйняття населенням проблеми гендерної рівності та формування відповідальності за дії або бездіяльність, які спрямовані на забезпечення рівності обох статей.

Тому потребує розробка та реалізація концепції формування гендерної культури або формування культури рівності статей.

Наступною проблемою є формування реальних заходів запровадження тендерної рівності. Безліч законодавчих актів носять декларативний або непрозорий характер щодо забезпечення рівності жінок та чоловіків. На практиці такі заходи реалізувати важко, а іноді неможливо.

Наприклад, Національним планом дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року [9], передбачено посилити співпрацю з міжнародними організаціями та донорським співтовариством. Разом з тим, було б доцільно вказати з якими організаціями посилити співпрацю і що саме розуміється під дією «посилити».

Ще однією проблемою є майже відсутність соціальної реклами щодо ролей чоловіків та жінок у побутовій сфері, їх роль у вихованні дітей, у суспільно - політичному та економічному житті суспільства.

Також існує проблема відсутності статистичних даних щодо жінок і чоловіків, пов'язаних не лише з працевлаштуванням, а й проблемами освіти, забезпечення заходів охорони здоров'я, жінок та чоловіків, які є соціально незахищеними, адже проблеми соціально незахищених жінок та чоловіків різні.

Наступна проблема є невисвітленість у засобах масової інформації важливих подій щодо тендерної рівності, формування позитивного ставлення населення країни до цією проблеми, а також невисвітленість важливих нормативно-правових документів, які сприяють на практиці забезпеченню тендерної рівності.

На сьогодні прийнято багато нормативно -правових документів в України, а саме головне 9 жовтня 2020 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджується Типове положення про відповідальний підрозділ з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та Типове положення про радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі [10]. Цим нормативно - правовим документом передбачено запровадити дані структурні підрозділи та призначити радників в органах виконавчої влади.

Зазначений нормативно-правовий документ забезпечує дотримання рівних прав та можливостей жінок в органах державної влади, а також в тих політиках, які ці органи влади формують та реалізують. Це дійсно важливий для формування державної гендерної політики документ.

Тому постає наступна проблеми навчання зазначених фахівців та формування у них відповідної компетенції. На нашу думку, виникла потреба у запровадженні освітнього стандарту, спрямованого на підготовку фахівців з гендерних питань.

Зазначені проблеми щодо формування та реалізації державної гендерної політики не є вичерпними, але вони є важливими та потребують вирішення з урахуванням проблем, які існують в сучасному суспільстві.

Висновки. Проведений аналіз дає підстави зазначити, що існують фрагментарні дослідження щодо виокремлення сучасних проблем формування та реалізації державної гендерної політики України. Автором виокремленні наступні проблеми формування та реалізації державної гендерної політики України: по - перше, несприйняття гендерної політики зазначених питань громадянами нашої країни, відсутність розуміння проблеми рівності між гендерами; по-друге, неефективність формування реальних заходів запровадження гендерної рівності; по-третє, відсутність соціальної реклами щодо ролей чоловіків та жінок у побутовій сфері, їх роль у вихованні дітей, у суспільно-політичному та економічному житті суспільства; по-четверте, відсутність статистичних даних щодо ролі жінок і чоловіків в різних сферах життєдіяльності суспільства; по - п'яте, невисвітленість у засобах масової інформації важливих подій щодо тендерної рівності, формування позитивного ставлення населення країни до цією проблеми, а також невисвітленість важливих нормативно-правових документів, які сприяють на практиці забезпеченню тендерної рівності; по-шосте, відсутність професійних осіб, які формуватимуть та реалізовуватимуть державну тендерну політику; по-шосте, навчання радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі та формування у них відповідної компетенції.

У перспективі подальших розвідок передбачається проаналізувати досвід закордонних кураїн щодо ефективності формування та реалізації державної тендерної політики.

Література

1. Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

2. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

3. Хім М. К., Савчук М. Ю. Значення впровадження сучасної тендерної політики для професійного та особистісного розвитку державних службовців. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. № 29. С. 156-160

4. Мельник Т. М. Творення суспільства тендерної рівності: міжнародний досвід. Закони зарубіжних країн з тендерної рівності. Київ, 2010. 440 с.

5. Пашко І.С. Гендерна політика в системі державної служби України. Вісник НАДУ. Серія “Державнеуправління». 2018. № 3. С. 165-170.

6. Вавілова Н. В. Реалізація тендерної політики у Збройних Силах України.

7. Гонюкова Л. В., Педченко Н. С. Сучасний механізм упровадження тендерної політики в Україні. Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Серія : Державне управління. 2016. № 2. С. 114-120.

8. Заболотна О. Р., Лисак П. П. Проблема забезпечення ґендерної рівності в Україні . Реалізація Тендерної політики на сучасному етапі розвитку суспільства: стан, проблеми, перспективи : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Хмельницький, 25 квітня 2018року). Хмельницький : Видавництво НАДПСУ, 2018 С. 110-112.

9. Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року.

10. Деякі питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 930.

References

1. Zakon Ukrainy pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv 221 [Law of Ukraine on Ensuring Equal Rights and Opportunities for Women and Men].

2. Konventsiia OON pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shchodo zhinok [Convention UN on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women].

3. Khim M. K. &Savchuk M. Yu. (2020) Znachennia vprovadzhennia suchasnoi hendernoi polityky dlia profesiinoho ta osobystisnoho rozvytku derzhavnykh sluzhbovtsiv [The importance of implementing modern gender policy for professional and personal development of civil servants]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of Uzhhorod National University, (29), (pp. 156-160) [in Ukrainian].

4. Melnyk T. M. (2010) Tvorennia suspilstva hendernoi rivnosti: mizhnarodnyi dosvid. Zakony zarubizhnykh krain z hendernoi rivnosti [Creating a society of gender equality: international experience. Laws of foreign countries on gender equality]. Kyiv, (440).

5. Pashko I.S. (2018) Henderna polityka v systemi derzhavnoi sluzhby Ukrainy [Gender policy in the civil service of Ukraine]. Visnyk NADU. Seriia “Derzhavne upravlinnia» - NAPA Bulletin. Public Administration Series, (3),. (pp. 165-170) [in Ukrainian].

6. Vavilova N. V. (2017) Realizatsiia hendernoi polityky u Zbroinykh Sylakh Ukrainy [mplementation of gender policy in the Armed Forces of Ukraine].

7. Honiukova L. V. & Pedchenko N. S. (2016) Suchasnyi mekhanizm uprovadzhennia hendernoi polityky v Ukraini [Modern mechanism of gender policy implementation in Ukraine. Visn. Nat. acad. state ynp. under the President of Ukraine. Series: Public Administration]. Visnyk NADU. Seriia “Derzhavne upravlinnia» - NAPA Bulletin. Public Administration Series, (2), (pp. 114-120) [in Ukrainian].

8. Zabolotna O. R. & Lysak P. P. (2018) Problema zabezpechennia gendernoi rivnosti v Ukraini [The problem of ensuring gender equality in Ukraine.] . Realizatsiia gendernoi polityky na suchasnomu etapi rozvytku suspilstva: stan, problemy, perspektyvy : tezy dopovidei Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Khmelnytskyi, 25 kvitnia 2018 roku) -Implementation of gender policy at the current stage of development of society: status, problems, prospects: abstracts of the reports of the International scientific-practical conference (Khmelnytsky, April 25, 2018). Khmelnytskyi: Vydavnytstvo NADPSU, (pp. 110-112) [in Ukrainian].

9. Natsionalnyi plan dii z vykonannia rekomendatsii, vykladenykh u zakliuchnykh zauvazhenniakh Komitetu OON z likvidatsii dyskryminatsii shchodo zhinok do vosmoi periodychnoi dopovidi Ukrainy pro vykonannia Konventsii pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shchodo zhinok na period do 2021 roku [National Action Plan to implement the recommendations set out in the concluding observations of the UN Committee on the Elimination of Discrimination against Women to the eighth periodic report of Ukraine on the implementation of the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women until 2021]

10. Deiaki pytannia zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 09.10.2020 № 930 [ome issues of ensuring equal rights and opportunities for women and men: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 09.10.2020 № 930].

Размещено на Allbest.ru