Теоретичні підходи до проблеми реалізації лобізму у парламентській діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні підходи до проблеми реалізації лобізму у парламентській діяльності

Стельмах Андрій Валерійович

Голова наглядової ради

ТОВ "СП "BREMINO-UKRAINE"

Анотація

лобізм публічний управління державний

У статті обґрунтовано поняття «лобізм» в системі публічного управління, як явище, яке реально існує та досить невивчене, однак саме те, що воно існує, ставить завдання розвитку системи механізмів державного управління, врегулювання даного явища та використання його в межах існуючого законодавства на користь держави та громадян. Лобізм в системі публічного управління - це форма представництва групових (державно-управлінських) інтересів, які реалізують свою діяльність в межах нормативно-правової бази України та міжнародних договорів, спрямована на покращення соціально-економічного, політичного становища країни та громадян України та має на меті прийняття або зміну певних державно-управлінських рішень.

Теоретичне осмислення явища лобізму у парламентській діяльності ґрунтується на сучасних тенденцій, пов'язаних із посиленням національних груп впливу, масовим створенням лобістських кампаній, збільшенням питомої ваги непрямих методів лобіювання, поєднанням методів лобізму і реклами, запровадженням національних і регіональних, політичних і правових актів.

Обґрунтовано, що в парламентській діяльності основними суб'єктами активної взаємодії виступають політичні інститути, до яких належать і парламенти, які формуються шляхом демократичних виборів представників політичних партій (пропорційна система виборів), представників територій (мажоритарна система виборів) чи представників політичних партій і територій (змішана система виборів).. Саме завдячуючи їм формується більшість парламентів у світі, парламентські фракції, коаліція й опозиція в парламенті, уряди. І як результат - формується загальнодержавна політика.

Застосування сучасних прямих методів лобізму у діяльності парламентаря сприяє формування прозорих та відповідальних відносин у політичних партіях, парламенті, суспільстві і характеризується широким залученням громадськості до формування державної політики та прийняття законів.

Ключові слова: публічне управління, лобізм, лобізм в публічному управлінні, парламентар, парламентська діяльність, методи лобізму у парламенті.

Stelmakh Andrey Valerievich Chairman of the Supervisory Board of JV "BREMINO-UKRAINE"

Theoretical approaches to the problem of lobism implementation in parliamentary activity

Abstract

The article substantiates the concept of "lobbying" in the system of public administration as a phenomenon that actually exists and is quite unexplored, but the fact that it exists sets the task of developing a system of public administration mechanisms to regulate this phenomenon and use it within existing legislation in favor of the state and citizens. Lobbying in the system of public administration is a form of representation of group (state-administrative) interests that implement their activities within the regulatory framework of Ukraine and international agreements, aimed at improving the socio-economic, political situation of the country and citizens of Ukraine and aims to adopt or change certain government decisions.

Theoretical understanding of the phenomenon of lobbying in parliamentary activity is based on current trends related to strengthening national influence groups, mass creation of lobbying campaigns, increasing the share of indirect lobbying methods, a combination of lobbying and advertising, introduction of national and regional, political and legal acts.

The author substantiates that in parliamentary activities the main subjects of active interaction are political institutions, which include parliaments formed by democratic elections of representatives of political parties (proportional system of elections), representatives of territories (majority system of elections) or representatives of political parties and territories. (mixed system of elections) .. It is thanks to them that the majority of parliaments in the world, parliamentary factions, coalition and opposition in parliament, governments are formed. And as a result - a nationwide policy is formed.

The use of modern direct methods of lobbying in the activities of parliamentarians promotes the formation of transparent and responsible relations in political parties, parliament, society and is characterized by broad public involvement in the formation of public policy and lawmaking.

Key words: public administration, lobbying, lobbying in public administration, parliamentarian, parliamentary activity, methods of lobbying in parliament.

Постановка проблеми

Проблеми застосування методу лобізму не є новим в системі публічного управління, особливо за кордоном. Разом з тим, в Україні механізму лобіювання певних процесів, законів, постанов, механізмів публічного управління є новим та на сьогодні не врегульовано.

Реформування українського суспільства і його інститутів політичної влади, зокрема, таких як парламент (Верховна Рада України) [1], призводить до підвищення уваги науковців до лобізму як до невід'ємної складової частини політичного, правового й інформаційного життя держави і суспільства.

Більшість українських науковців надають увагу теоретичним засадам політичного лобізму (науковим підходам, принципам, формам, методам, технологіям тощо) на відміну від зарубіжних, які більше уваги звертають на механізми їх практичного застосування при прийнятті політичних та державно-управлінських рішень [2]. Особливу роль, у цьому плані, відіграють знання сучасних теорій і концепцій, зокрема: нової теорії публічного адміністрування або теорії суспільного вибору (New public management), метою якої є впровадження найкращих управлінських технологій, які використовуються у приватному секторі, у суспільний сектор [3]; комплексного методу застосування традиційних форм інсайдерської політики і нових форм протестної політики, що забезпечує прозорість впливу великого бізнесу на органи державної влади [4]; концепції етичного лідерства, що характеризується не лише комунікативними якостями особистості лідера, а й цінностями [5] та ін.

Не зважаючи на значний розвиток нових теорій, концепцій та технологій у сфері лобізму не вирішеними залишаються питання його теоретичного обґрунтування як політичного явища у парламентській діяльності, яка обумовлена активною взаємодією політичних партій і їх лідерів у парламенті та за його межами - у державі й суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми природи лобізму, ролі лобізму у сучасному суспільстві, нормативно-правовим засад реалізації лобістської діяльності присвячені наукові праці закордонних та вітчизняних вчених, зокрема: Р. Бекера, Дж. Беррі, А. Боссерта, М. Бризіцького, Г. Вітткемпера, К. Вяткіна, Дж. Грінвуда, Р. Девідсона, С. Зотова, М. Зяблюка, У. Курчевської, Х. Ламперта, Б. Левіна, О. Любимова, Л. Мілбрайта, М. Молєди-Здзієч, Н. Нагента, Д. Олдермана, В. Олесзека, С. Перегудова, А. Розенталя, В. Рудзіо, Дж. Саватського, В. Сімона, Г. Скіллінга, К. Хольтцмана, Т.Ярового та ін. Разом з тим, відсутні системні дослідження теоретичних підходів до проблеми реалізації лобізму у парламентській діяльності.

Метою статті є теоретичне обґрунтування явища лобізму у сфері парламентської діяльності шляхом визначення сучасних прямих методів лобізму для парламентарів для формування прозорих та відповідальних відносин у політичній партії та парламенті.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні відсутнє усталене поняття терміну «лобізм». Крім того, поняття «лобізм», «лобістська діяльність», «лобіювання» аналізуються політологами, юристами, економістами. Разом з тим,

лобізм - це також державно-управлінською категорією, адже будь-яке управлінське рішення на рівні держави та регіонів можна пролобіювати та вирішити відповідно до певних інтересів. Тому виникла об'єктивна необхідність проаналізувати поняття «лобізм» та «лобістська діяльність» з урахуванням публічного управління та системи державної безпеки. У зв'язку з наведеним розглянемо дефініцію «лобізм», «лобістська діяльність» відповідно до системи публічного управління.

Так, лобіювання - це:

будь-яку діяльність організацій, що впливають на органи державної влади з метою сприяння власним інтересам, при цьому ці організації, на відміну від партій, не можуть самі взяти відповідальність за владу в країні [6, с. 12];

продуктивне втручання у господарські та соціальні процеси з використанням політичних методів і засобів. Він підкреслює, що в політичному відношенні лобіювання сприяє зміцненню засад толерантності у суспільстві [7];

процес пошуку засобів впливу на уряд та його інституції шляхом інформування громадськості щодо політичних питань, що стоять на порядку денному [8, с. 3];

система неформалізованого представництва інтересів у політичних рішеннях [9, с. 25];

процес приведення формальної влади відповідно до влади фактичної [10, с. 119];.

організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою прийняття вигідних для себе рішень [11, с. 71].

Таким чином, ми можемо зазначити, що лобіювання має як позитивний так і негативний ефект, спрямований на вирішення важливих державно управлінських питань.

На нашу думку, лобізм - це явище, яке реально існує та досить невивчене, однак саме те, що воно існує ставить завдання розвитку системи механізмів державного управління врегулювання дане явище та використання його в межах існуючого законодавства на користь держави та громадян.

Лобізм - важливий аспект розвитку сучасного державотворення та системи державного управління.

Лобізм в системі публічного управління - це форма представництва групових (державно-управлінських) інтересів, які реалізують свою діяльність в межах нормативно-правової бази України та міжнародних договорів, спрямована на покращення соціально-економічного, політичного становища країни та громадян України та має на меті прийняття або зміну певних державно -управлінських рішень.

Зазначимо, що в парламентській діяльності основними суб'єктами активної взаємодії виступають політичні інститути, до яких належать і парламенти, які формуються шляхом демократичних виборів представників політичних партій (пропорційна система виборів), представників територій (мажоритарна система виборів) чи представників політичних партій і територій (змішана система виборів). Особливий акцент ми робимо на пропорційній системі виборів, в якій політичні партії відіграють головну роль. Саме завдячуючи їм формується більшість парламентів у світі, парламентські фракції, коаліція й опозиція в парламенті, уряди. І як результат - формується загальнодержавна політика.

Станом на 1 січня 2019 року в Україні офіційно зареєстровані 352 політичні партії [12], з яких лише 6 увійшли до складу Верховної Ради України УІІІ скликання, політичні програми яких перемогли на парламентських виборах у 2014 році, що надало можливість визначити основні лобістські інтереси даних партій.

Нами проаналізовано основні гасла політичних програм зазначених парламентських партій, зокрема:

Блок Петра Порошенка (Солідарність) - «Жити по-новому! (Жити вільно! Жити в достатку! Жити чесно! Жити безпечно!)» (http://solydarmst.org/?page_id=874);

Народний Фронт - Наша мета - Європейська Україна. “Народний фронт” - сильна команда для складних часів! (http://nfront.in.ua);

ВО “Батьківщина” - «Подолання бідності й забезпечення зайнятості і добробуту»

(http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/WP502?pf7171=149&PT001F01=910);

Об'єднання “Самопоміч” - «Наша сила - в єдності! Обов'язок держави - захистити кожного з нас» (http://samopomich.ua/ru/documents/program);

Радикальна партія Олега Ляшка - «Перемога і десепаратизація. Корупцію - на вила! Політична реформа і українська влада. Економіка - для простих людей. Без села - не буде України. Людям - захист, добробут, майбутнє» (http://ukurier.gov.ua/uk/artides/peredviborna-programa-radikalnoyi-partiyi-olega-ly);

«Опозиційний Блок» - «11 кроків до миру та розвитку: 1-3. забезпечити мир в державі; 4-6. навести порядок у державі; 7-9. захистити людей від кризи; 10-11. підняти економіку» (http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/WP502?pt001fШ=910& pf7171=199).

Крім того, нами були проаналізовані основні гасла політичних програм зазначених парламентських партій на виборах зазначених вище партій з метою здійснення порівняльного аналізу у 2019 році:

«Європейська солідарність» - «Захистимо європейське майбутнє України!» (https://eurosolidarity.org/);

ВО “Батьківщина” - «Треба діяти!» (https://ba.org.ua/);

«Опозиційний Блок» - «Довіряй ділам!» (https://opposition.com.ua/);

«Опозиційна платформа» - «Об'єднані заради миру» (https://zagittya.com.ua/).

Як видно із зазначених гасел, зміст передвиборчих програм політичних (парламентських) партій не включав ідеологічних принципів, на яких вона ґрунтується і не встановлював відповідних правил етики і поведінки її членів. Така ситуація пояснює, що визнання їх виборцями могло відбутися лише шляхом застосування різних методів непрямого (інформаційного) лобізму, до якого відносять всі види ЗМІ, листівки та звернення до конкретних осіб чи соціальних груп населення, Інтернет-мережі, соціологічні опитування тощо.

Однак, ми вважаємо, що за наявності ідеологічних політичних програм із зрозумілою метою та системою цінностей, ідеологією, системою фінансування, звітності та підконтрольності, а також - запровадження пропорційної системи парламентських виборів з відкритими списками в Україні можлива поява методів цивілізованого лобізму, серед яких переважатимуть прямі методи, які будуть більш ефективними у парламентській діяльності.

У ході аналізу прямих методів лобізму, визначених в публічному управлінні, нами запропоновано ті, що залежатимуть не лише від особистісних якостей лобіста, зокрема парламентаря, а від сформованої у парламенті системи етичних норм і правил. А саме:

лобісти у своїх виступах під час слухань у комітетах парламенту та під час проведення засідання сесії в парламенті мають чітко зазначати політичну доцільність внесеної пропозиції;

лобісти, які готують законопроект, мають визначати всіх зацікавлених осіб та вказувати на механізми узгодження їх інтересів;

лобісти, які сприяють залученню громадськості до прийняття законопроектів, мають зареєструватись як громадський консультаційний орган при парламенті;

лобісти, які надають інформаційно-консультаційні та експертні послуги парламенту з різних галузей (економічних, соціальних, наукових тощо) мають пройти акредитацію в парламенті;

лобісти можуть ініціювати створення парламентських тимчасових слідчих і спеціальних комісій за умов отримання експертних висновків з даних питань;

лобісти, які ініціюють направлення депутатського запиту до суб'єкта владних повноважень здійснюють контроль за його виконанням;

лобісти обов'язково формують у парламенті коаліцію і опозицію з чітко визначеними програмами дій;

лобісти проводять масові заходи (мітинги, марші, пікети тощо) за умов своєчасного офіційного оформлення дозволу в установленому чинним законодавством порядку;

лобісти використовують парламентські ЗМІ за умов прозорості їх фінансування з бюджету політичних, зокрема парламентських, партій.

Визначені нами методи прямого лобізму сприятимуть врегулюванню діяльності парламентарів та лобістських кампаній; зменшать вплив непрямих методів лобіювання, пов'язаних з інтеграцією методів лобізму і реклами, традиційних форм інсайдерської політики, що ґрунтується на розповсюдженні інформації «з внутрішніх першоджерел» та нових форм протестної політики, що ґрунтується на протесних рухах і діях політиків; забезпечать формування прозорих та відповідальних відносин у політичній партії, парламенті, державі і суспільстві; забезпечать розвиток нових політичних партій - віртуальних (кіберпартій), які повністю чи частково покладатимуться на Інтернет у своїй діяльності, не матимуть формального членства і матимуть прямий й оперативний зв'язок із виборцями.

Висновки

У статті проаналізовані підходи до явища «лобізм», «лобіювання». Обґрунтовано, що теоретичне осмислення явища лобізму у парламентській діяльності не можливе без визначення ключової ролі парламентських партій, їх ідеологій, форм та методів лобізму, які вони застосовують; визнання парламентаря одним із головних політичних лобістів у парламентській діяльності, яка формує політику держави на основі прийнятих законів. Тому важливим завданням для України, на наш погляд, є формування нових політичних партій, які матимуть чітко визначену мету, цілі, завдання, ідеологію.

Література

1. Доповідь та дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовлені місією Європейського парламенту оцінки потреб під головуванням Пета Кокса, президента Європейського парламенту 2002-2004 рр. у вересні 2015 - лютому 2016) URL: /http://www.europarl.europa.eu/resources/library/media/ 20160301RES16508Z20160301RES16508.pdf.].

2. Ірина Ворчакова. Лобізм в політиці: сутність явища та способи реалізації/ URL: https://eppd13.cz/wp-content/uploads/2018/2018-5-1/16.pdf.

3. Вступ до публічного адміністрування: навчальний посібник / Н.Л. Гавкалова, Т.А. Власенко, Л.Ю. Гордієнко та ін.; за заг. ред. докт. екон. наук, професора Гавкалової Н.Л. Х.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2016. 382 с.

4. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року. URL: https://www.undp.org/content/dam/ukraine/docs/SDGreports/UNDP_Strategy_v06-optimized.pdf.

5. Макаренко Л. Політична комунікація у демократичних процесах в Україні: монографія. К.: Видавничий дім «Кий», 2017. 324 с.

6. Finer Samuel E. Anonymous Empire. A Study of The Lobby in Great Britain. London : Pall Mall Press. 1958. 150 p.

7. Farnel Frank J. Am richtigen Hebel: Strategie und Taktik des Lobbying. Landsberg/Lech: Verl. Moderne Industrie, 1994. 239 р.

8. Zetter L. Lobbying. The Art of Political Persuation. Great Britain : Harriman House LTD, 2008. 454 p.

9. Зотов С.В. Лоббизм как институт политического представительства интересов в современной России: дис. ... канд. пед. наук: 23.00.02. М., 1997. 182 с.

10. Лепехин В.А. Лоббизм в России и проблемы его правового регулирования. Политические исследования. 1998. № 4. С. 119-121.

11. Шляхтун П.П. Парламентаризм: словник-довідник. К.: Парламентське вид-во, 2003. 151 с.

12. Політичні партії. URL: //https://minjust.gov.ua/rn/4561.

References

1. Dopovid ta dorozhnia karta shchodo vnutrishnoi reformy ta pidvyshchennia instytutsiinoi spromozhnosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, pidhotovleni misiieiu Yevropeiskoho parlamentu otsinky potreb pid holovuvanniam Peta Koksa, prezydenta Yevropeiskoho parlamentu 2002-2004 rr. u veresni 2015 - liutomu 2016) [Report and Roadmap on Internal Reform and Institutional Capacity Building of the Verkhovna Rada of Ukraine, prepared by the European Parliament Needs Assessment Mission chaired by Pete Cox, President of the European Parliament 2002-2004 in September 2015 - February 2016)]. URL: / http://www.europarl.europa.eu/resources/library/media/20160301RES16508/20160301RES16508.pdf.]. [in Ukrainian].

2. Iryna Vorchakova (2018). Lobizm v politytsi: sutnist yavyshcha ta sposoby realizatsii [Lobbying in politics: the essence of the phenomenon and ways of implementation]. Retrieved from: https://eppd13.cz/wp-content/uploads/2018/2018-5-1/16.pdf [in Ukrainian].

3. Havkalova N.L., Vlasenko T.A. & Hordiienko L.Yu. (2016) Vstup do publichnoho administruvannia: navchalnyi posibnyk [Introduction to public administration: a textbook]. Kh.: KhNEU im. S. Kuznetsia: 382 [in Ukrainian].

4. Stratehiia staloho rozvytku Ukrainy do 2030 roku. [Strategy of sustainable development of Ukraine until 2030]. Retrieved from:https://www.undp.org/content/dam/ukraine/docs/SDGreports/UNDP_Strategy_v06-optimized.pdf [in Ukrainian].

5. Makarenko L. (2017) Politychna komunikatsiia u demokratychnykh protsesakh v Ukraini: monohrafiia [Political communication in democratic processes in Ukraine: a monograph.]. K.: Vydavnychyi dim «Kyi»: 324 [in Ukrainian].

6. Finer Samuel E. (1958) Anonymous Empire. A Study of The Lobby in Great Britain. London: Pall Mall Press: 150 [in English].

7. Farnel Frank J. (1994). Am richtigen Hebel: Strategie und Taktik des Lobbying. Landsberg/Lech: Verl. Moderne Industrie: 239 [in English].

8. Zetter L. Lobbying (2008). The Art of Political Persuation. Great Britain: Harriman House LTD: 454 [in English].

9. Zotov S.V. (1997). Lobbyzm kak ynstytut polytycheskoho predstavytelstva ynteresov v sovremennoi Rossyy [Lobbying as an institution of political representation of interests in modern Russia]: dys. ... kand. ped. nauk: 23.00.02. M.: 182. [in Russian].

10. Lepekhyn V.A. (1998). Lobbyzm v Rossyy y problembi eho pravovoho rehulyrovanyia [Lobbying in Russia and the problems of its legal regulation.]. Polytycheskye yssledovanyia - Political research. (4): 119-121 [in Russian].

11. Shliakhtun P.P. (2003) Parlamentaryzm: slovnyk-dovidnyk [Parliamentarism: a dictionary]. K.: Parlamentske vyd-vo, 2003. 151 s. [in Ukrainian].

12. Politychni partii [Political parties]. Retrieved from: //https://minjust.gov.ua/rn/4561 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru