Кримінологічне забезпечення економічної безпеки в Україні: встановлення цілей і визначення завдань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криміналогічне забезпечення економічної безпеки в Україні: встановлення цілей і визначення завдань

Сазонов Василь Вікторович - кандидат

юридичних наук, докторант Харківського

національного університету внутрішніх справ

Анотація

Автором встановлено, що результативність забезпечення економічної безпеки певною мірою залежить від зниження рівня злочинності - одного з дестабілізуючих факторів економічного сектора, в такому контексті особливої актуальності набуває кримінологічне забезпечення економічної безпеки як різнопланова скоординована діяльність множинності державних і недержавних інституцій із інтегральними цілями та завданням, чітке визначення яких сприяє здійсненню виваженої ефективної та скоординованої діяльності уповноважених суб'єктів, спрямованої на протидію економічній злочинності.

Ключові слова: кримінологічна безпека, кримінологічне забезпечення, економічна безпека, завдання, цілі, безпека.

Criminological support of economic security in Ukraine: setting goals and defining objectives

Economic security, being a component of national security, is the ability of the country's economic sphere to stability and sustainability, under any conditions, regardless of whether there is a real or potential impact, ensuring the population to meet household, social, cultural and other needs, as well as its development along with continuous and effective functioning of state and non-state institutions. The effectiveness of ensuring economic security to a certain extent depends on the reduction of crime rates - one of the destabilizing factors of the economic sector. In this context, criminological security of economic security is of particular relevance. Criminological support for the economic security of the state is not a single activity of several state institutions, but a large-scale, long-term diverse work of state and local government bodies, citizens and their associations aimed at fulfilling a unified task and achieving certain goals. The latter may differ from each other, at least depending on the level, of the subjects of ensuring economic security, be determined in a general form and be detailed according to a specific economic sector. The objectives of criminological support in a generalized form, without taking into account the characteristics of a particular economic sector. The goal of criminological provision of economic security is to preserve the existing level of the country's economic potential for meeting the needs of the population and the interests of the state, stimulating their development, including consolidating the material and resource potential, by identifying and neutralizing harmful factors, causes and conditions, which as a result lead to the commission of offenses in the economic sphere, thereby contributing to the activities of law enforcement agencies and reducing level crime. In turn, the goals of criminological provision of economic security in accordance with a specific task are proposed to be divided into two groups: the first (main) group of goals is aimed at self-determination of criminal encroachments that represent a potential or real threat to the state of the economic sphere; The second group of goals involves the identification and elimination of social and legal conditions and factors that have a destructive impact on the national economic sphere, which in the future will have a positive effect on the stable and effective functioning of the latter. Attention is also focused on the fact that the selected groups of goals are autonomous from each other, they can be carried out by excellent subjects, and also have a different arsenal of methods and ways to achieve them, while only parallel (simultaneous) achievement of them leads to the fulfillment of the task of criminological support for economic development security.

Постановка проблеми

Безпека суспільства, нації, держави поряд з безпечним середовищем і особистою безпекою кожного за останні роки, у зв'язку з нестабільним політичним, економічним і соціальними становищем в Україні, набула особливої актуальності: питання пов'язані з забезпеченням безпеки держави та осіб, котрі проживають на її території жваво обговорюється не тільки на державному, а й на міжнародному рівнях. Центральною темою таких обговорень, як правило, є припинення та нейтралізація незаконних діянь агресора щодо України, наслідком яких є ряд деструктивних явищ, як от: дестабілізація держави та анексія її території. У сукупності все зазначене негативно відобразилось на криміногенній ситуації країни, призвівши до збільшення кількості посягань на публічну безпеку та порядок, а також невід'ємні права людини (право на життя, здоров'я, власність тощо), переважно через слабко контрольовані міграційні процеси, поширення нелегальної зброї, виникнення мародерства (на території проведення Операції Об'єднаних сил) тощо. Погіршення криміногенної обстановки вплинуло на стан економічної безпеки, через «ослаблення» держави через постійні спробами відбиття агресії, об'єктивно за таких умов перша не може в повному обсязі реалізовувати процеси регенерації і бути «невразливою» від зовнішніх і внутрішніх загроз, задовольняючи суспільні потреби в повному обсязі. Такі реалії, безсумнівно, створюють сприятливі умови для поширення злочинності, зокрема в економічній сфері, адже «полегшують» вчинення правопорушень, дають їх суб'єктам необґрунтовану впевненість у тому, що такі протиправні діяння залишаться безкарними.

Забезпечення різних видів безпеки, в тому числі економічної - один із основних обов'язків держави, тому сьогодні перед нею постає ціла низка проблем, пов'язаних із здійсненням ефективної протидії злочинності за умови її швидкого розвитку. Успішність такої діяльності може бути лише, якщо протидія злочинності буде більш ефектив-ною та оперативною, аніж її поширення, що, у свою чергу, можливо досягти лише за умови використання комплексу диференційованих способів і методів у поєднанні з раціональними та якісними управлінськими рішеннями. Останні повинні плануватись, прийматись і реалізовуватись з урахуванням інформаційно-аналітичних узагальнених відомостей про стан злочинності в країні, доктринальних здобутків і результатів профільних досліджень, зокрема вироблених кримінологією.

Стан дослідження

Питаннями пов'язаними з забезпеченням економічної безпеки, переймалось чимало дослідників і фахівців-економістів, зокрема: Л.І. Абалкін, А.Г. Амітан, В.Н. Амітан, Т.Є. Воронкова, І.М. Грищенко, А.О. Данко, Х.О. Мандзіновська, Ю.В. Міронова,- М.І. Небава, Г.А. Пастернак-Таранушенко, Н.М. Попадинець, В.Г. Федоренко. Примітним є те, що у своїх роботах майже всі вони серед основних небезпечних чинників, що впливають на безпеку національної економіки виокремлюють злочинність як підґрунтя для розвитку тіньового сектору економіки, а тому в даному випадку доцільно досліджувати дане питання не тільки в площині економіки, а й використовувати кримінологічний підхід.

Незважаючи на визначальність економічної сфери та її нестабільність у зв'язку зі специфічним соціально-політичним становищем в державі, кримінологічному забезпеченню її безпеки приділялось не достатньо уваги. Натомість сутність кримінологічної безпеки була достатньо детально висвітлена такими вченими, як: В.М. Бесчастний, Я.А. Жаліло, О.М. Литвинов, Т. В. Мельничук, Є. Д. Скулиш. Саме їх роботи були покладені в основу даного дослідження, склавши його теоретичне підґрунтя.

Мета статті обумовлена необхідністю гарантування стабільності та динамічності національного економічного сектору спроможного забезпечити потреби громадян і держави, навіть у несприятливих умовах, що, у свою чергу, неможливо досягти без кримінологічного забезпечення безпеки економічного сектору, метою якого є зниження рівня злочинності, проте для того, щоб така діяльність була ефективною та цілеспрямованою, необхідно визначити її завдання та цілі, які перебувають у тісному зв'язку між собою у тріаді «мета - завдання - цілі» та є своєрідними орієнтирами для спільної скоординованої діяльності державних і недержавних суб'єктів задля утвердження економічної безпеки.

Виклад основного матеріалу

Економічна безпека є складовою національної безпеки, що декларовано низкою провідних нормативно-правових актів, які визначають засади реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави, а також безпосередньо основи забезпечення національної безпеки. Так, у п. 4 ст. 3 Закону України «Про національну безпеку» вказано, що «державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо» [1]. Одночасно в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» [2] неодноразово вживаються такі терміни як: економічна незалежність держави (ч. 1 ст. 2); економічна діяльність (п. 4 ч. 2 ст. 2, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 16 ч. 1 ст. 7); економічна самостійність (п. 2 ч. 1 ст. 4); економічна самодостатність (п. 3 ч. 1 ст. 4); економічний потенціал (п. 4 ч. 2 ст. 11), а також закріплює основи провадження внутрішньої та зовнішньої політики в економічній сфері, яка включає і безпековий аспект (ст.ст. 7, 11). Дані нормативні приписи лише підкреслюють належність економічної сфери та забезпечення її безпеки до пріоритетних напрямів державної політики, в тому числі такої, що провадиться в сфері забезпечення національної безпеки.

Незважаючи на те, що національне законодавство містить визначення більш ніж десяти видів безпеки (воєнної, генетичної, екологічної, енергетичної, митної, морської, пожежної, поштової, радіаційної, ядерної і так далі), законодавець оминув своєю увагою такий вид безпеки як економічна. Тому змістовну сутність категорії економічної безпеки вважаємо можливим з'ясувати шляхом звернення до теоретичних надбань із окресленої тематики. Напевно найпростіше визначення поняття «економічна безпека» було запропоновано Л.І. Абалкіним: «сукупність умов і факторів, що забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність та стійкість, здатність до постійного оновлення й самовдосконалення» [3, с. 5]. Автори підручника «Економічна безпека: поняття, концепція» розглядають економічну безпеку як «процес, спрямований на створення умов для безперервного пристосування (адаптації) господарської діяльності або економічного функціонування до зміни в зовнішньому оточенні в процесі досягнення поставленої мети» [4, с. 93]. Я.А. Жаліло пропонує під економічною безпекою розуміти складне системне утворення, «що характеризує здатність національної економіки до розширеного відтворення з метою задоволення на визначеному рівні потреб і власного населення, і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створюють загрозу стійкому збалансованому розвитку країни; забезпечення кредитоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання» [5, с. 143]. Слід наголосити на обґрунтованості останньої дефініції принаймні з огляду на те, що власне економічна безпека об'єднує в собі інші види безпеки, серед яких: виробнича, демографічна, енергетична, зовнішньоекономічна, інвестиційно-інноваційна, макроекономічна, продовольча, соціальна, фінансова безпека, екологічна, ресурсна (сировинно-ресурсна), політична, кримінальна, медична [6, с. 28; 7, с. 162]. Зміст категорії економічної безпеки можна визначити як здатність економічної сфери країни до стабільності та стійкості, що за будь-яких умов, незалежно від наявності реального чи потенційного впливу, зможе забезпечити населенню задоволення побутових, соціальних культурних і інших потреб, а також його розвиток поряд з безперервним і ефективним функціонуванням державних і недержавних інституцій. Така характеристика певним чином відбивається в специфічних рисах досліджуваної нами категорії, запропонованих О.К. Малютіним, до яких слід зарахувати те, що економічна безпека «належить до числа найважливіших національних пріоритетів; тісно пов'язана з геополітичною стратегією та з інституційними аспектами країни; являє собою характеристику економічної системи, що визначає її незалежність, стабільність та стійкість, здатність до динамічного та послідовного розвитку; критерієм є економічні процеси у визначений момент часу; індикатором рівня економічної безпеки виступає система показників загальногосподарського та соціально-економічного значення, що мають кількісний вираз; економічна безпека визначається ефективністю економіки і повинна підтримуватися всіма її ланками; ефективність схеми забезпечення економічної безпеки національної економіки пов'язана з рівнем ризиків, що несуть диспропорції в економічній системі» [8, с. 15]. З приводу останньої риси вважаємо необхідним уточнити, що дисбаланс економічної безпеки наступає не тільки в наслідок браку матеріально-технічних ресурсів виробництва, прорахунків, виникнення надзвичайних ситуацій, які мають радикально негативний вплив на процес господарювання та інші чинники суто економічного характеру. Значною мірою на стан економічної безпеки в країні вливають і правові фактори, серед яких: відсутність якісної розгалуженої нормативно-правової бази провадження господарської діяльності, що здатна регламентувати всі найсуттєвіші процедури в межах здійснення окресленого процесу; мінімізація та нейтралізація порушень правових приписів, що регулюють функціонування економічної сфери, в тому числі правопорушень (насамперед, кримінальних і адміністративних).

Не останнє місце в забезпеченні економічної безпеки відіграють також адміністративні дії, тобто ті управлінські процеси, за допомогою яких здійснюється «керівництво» національною економікою на всіх рівня (макро- мезо- та мікрорівні). Більше того, сам процес забезпечення економічної безпеки є безперервним, він не може провадитись ситуативно, адже в противному випадку економіка країни буде зруйнована в найкоротші строки. У свою чергу, це свідчить про необхідність врахування безпекового аспекту під час вироблення переважної більшості управлінських рішень, особливо тих, що приймаються на загальнодержавному рівні. Останні обов'язково повинні включати:- «1) ефективне прогнозування загроз економічної безпеки підприємства; 2) організація попередження впливу можливих загроз;- 3) виявлення, аналіз і оцінка існуючих загроз економічної безпеки; 4) прийняття рішень та реагування на існуючі загрози; 5) вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємництва» [9, с. 10]. Але, нажаль, власне самі управлінські рішення нерідко несуть у собі деструктивний характер, позначаючись на процесі забезпечення економічної безпеки та її стані, в тому числі через те, що суб'єкти їх прийняття керуються не національними інтересами та пріоритетами, а своїми власними, а самі рішення позбавлені правової обґрунтованості (рідше - прямо суперечать законодавчим нормам).

У контексті вищевказаного важливим залишається здійснення комплексу різних заходів, спрямованих на подолання низки проблем, які призводять до дестабілізації економічної безпеки та її занепаду, тобто саме кримінологічне забезпечення економічної безпеки держави. Сутність кримінологічного забезпечення достатньо детально висвітлив у власній монографічній роботі В.М. Бесчастний, який, ґрунтуючись на поглядах О.М. Литвинова, дійшов наступних висновків: кримінологічне забезпечення являє собою створення умов, за яких підвищується діяльність правоохоронних органів, тобто «воно є допоміжною діяльністю щодо створення сприятливих умов для здійснення відповідними суб'єктами (державними, недержавними органами та установами, громадськими формуваннями і окремими громадянами) впливу на злочинність з метою зниження інтенсивності процесів криміногенної детермінації, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня» [10, с. 9].- Тобто забезпечення кримінологічної безпеки пов'язане з всебічним сприянням суб'єктам до кола завдань яких віднесена протидія злочинності, а також вироблення реальних важелів впливу на останню з метою зниження її рівня. Погоджуємось з- Т.В. Мельничук із приводу того,що сама по собі «концепція кримінологічної безпеки враховує значимість профілактичної діяльності щодо зменшення кількості вчинюваних злочинів, тим не менше покликана забезпечити охорону суспільства від розширеного самовідтворення злочинів, зменшення їх рецидиво небезпечності та головне гарантування максимального усунення суспільно шкідливих наслідків» [11, с. 136], адже профілактика є «постійним супутником» протидії злочинності, за допомогою якої стає можливим попередити вчинення нових правопорушень.

Кожна діяльність набуває сенсу та може приносити результат тільки тоді, коли вона здійснюється з певною метою, цікавим є той факти, що «кримінологічна безпека може розглядатися і як мета, і як засіб (забезпечення) її досягнення в загальній системі соціально-правового контролю над злочинністю. Проміжними ж цілями кримінологічної безпеки є захист (охорона) від загроз криміногенного характеру на рівні об'єктивної дійсності та суб'єктивного сприйняття стану безпеки» [11, с. 136]. Дещо по-іншому визначає мету забезпечення кримінологічної безпеки Є. Д. Скуліш, на думку якого «метою забезпечення кримінологічної безпеки будь-якого об'єкта є його захист від злочинних посягань, що дає йому змогу надійно оберігати й ефективно використовувати свій матеріальний, фінансовий, кадровий потенціал тощо. При цьому зусилля спрямовуються не так на активну протидію злочинності, як на створення несприятливих для неї умов» [12, с. 49].

Категорія мети нерозривно пов'язана з іншим терміном «завдання», виконання якого і дозволяє досягти поставленої мети. Одночасно завдання об'єднує в собі низку цілей, які можуть бути як довгостроковими так і короткостроковими, перспективними та поточними тощо. Важливим у даному випадку є те, що досягнення поставлених цілей автоматично призводить до виконання завдання, а отже наближує до загальної мети. Причому якщо мета і завдання є абстрактними категоріями, котрі передбачають перспективні довготривалі результати, то цілі уособлюють нагальні проблеми в економічній сфері, що пов'язані з кримінологічним забезпеченням економічної безпеки. Причому при детальному окресленні цілей економічної безпеки необхідно враховувати комплексність останньої, маємо на увазі, що вказана категорія об'єднує і інші види безпеки екологічну, енергетичну і так далі. Тому переважно останні закріплюються в планах, програмах і стратегіях (наприклад, Стратегії національної безпеки України, затвердженої указом Президента України від 26.05.2015 № 287 [13]), прийнятих органами державної влади та місцевого самоврядування, передбачені деліктним законодавством (наприклад у розділі VI Кримінального кодексу України та ряді статей, що містяться в главах 6-10 та 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також знаходять своє опосередковане відображення (найчастіше в формі визначенні проблем, прогалин і недоліків) у наукових роботах фахівців у галузі права та економіки. Так, Н.М. Попадинець, вивчаючи основні чинники забезпечення економічної безпеки України, вказує на існування правової складової економічної безпеки, яку описує через «наявність таких небезпечних чинників, як нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, у тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; недостатньо швидке, а в багатьох випадках і запізніле нормотворче реагування на ринкові зміни як усередині держави, так і за її межами, відсутність ефективної програми запобігання економічним і фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; «тінізація» національної економіки; переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними» [14, с. 22]. Окрім того, кримінологічне забезпечення економічної безпеки включає в себе і «юридичний супровід», а тому «безпека України в економічній сфері має враховувати необхідність удосконалення законодавства, пов'язаного з контролем над організованою злочинністю, а також створенням умов для своєчасного попередження, виявлення і припинення злочинів в економічній сфері» [12, с. 49].

Загрозу національній економічній безпеці становить і латентність її окремих секторів, поряд із стрімким розвитком організованої злочинності, тому в даному випадку стратегічно важливого значення набуває вирішення низки різнопланових питань: по-перше, з'ясування можливості щодо легалізації таких «тіньових секторів»; по-друге, створення «привабливих умов» здійснення легальної господарської діяльності; по-третє, консолідація зусиль правоохоронних органів спрямована на виявлення правопорушників і членів організованих злочинних груп і їх активів з метою подальшої конфіскації останніх. Наведене підкреслює, що кримінологічне забезпечення економічної безпеки держави - це не поодинокі напрями діяльності декількох державних інституцій, а широкомасштабна довготривала різнопланова робота органів держави та місцевого самоврядування, громадян і їх об'єднань спрямована на виконання уніфікованого завдання та досягнення окреслених цілей. Останні можуть відрізнятись між собою щонайменше в залежності від рівня, суб'єктів забезпечення економічної безпеки, викладатись у загальному вигляді та деталізовуватись у залежності від конкретного економічного сектору. Тому, зважаючи на загальний характер і мету нашого дослідження, надалі ми спробуємо сформувати цілі кримінологічного забезпечення в узагальненому вигляді без врахування особливостей того чи іншого економічного сектора.

кримінологічний економічна безпека

Висновки

Враховуючи сутність і призначення кримінологічного забезпечення, специфіку економічної сфери, включаючи її сучасний стан і фактори реальних і потенційних загроз, а також пріоритетні напрями забезпечення економічної безпеки викладені в стратегічних нормативно-правових актах (Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політники» [2] та Стратегії національної безпеки» затвердженої указом Президента України від 26.05.2015 № 287 [13]), вважаємо за можливе сформулювати завдання та цілі кримінологічного забезпечення економічної безпеки. Так, завданням кримінологічного забезпечення економічної безпеки є збереження існуючого рівня спроможності економічного потенціалу країни задовольняти потреби населення та інтереси держави, стимулюючи їх розвиток, у тому числі консолідації матеріально-ресурсного потенціалу, шляхом визначення та нейтралізації шкідливих факторів, причин і умов, що в результаті, як правило, призводять до вчинення правопорушень в економічній сфері, сприяючи діяльності правоохоронних органів і знижуючи рівень злочинності.

У свою чергу, цілі кримінологічного забезпечення економічної безпеки відповідно до визначеного завдання пропонуємо поділити на дві групи: перша (основна) група цілей спрямована на самодетермінацію злочинних посягань, що становлять потенційну чи реальну загрозу стану захищеності економічної сфери; друга група цілей передбачає виявлення та усунення соціальних і правових факторів, умов і чинників, які деструктивно впливають на національну економічну сферу, що в перспективі позитивно позначиться на стабільному та ефективному функціонуванню останньої. Необхідно акцентувати увагу на тому, що окреслені групи цілей є автономними один від одного, вони можуть здійснюватись відмінними суб'єктами, а також мати різний арсенал методів і способів їх досягнення, при цьому лише паралельне (одночасне) їх досягнення призводить до виконання поставленого завдання кримінологічного забезпечення економічної безпеки.

Звичайно, визначення цілей кримінологічного забезпечення не може обмежуватись їх поділом і характеристикою, оскільки цілі - це конкретні заплановані заходи, що спрямовані на удосконалення функціонування економічної сфери та забезпечення її стійкості від зовнішніх у внутрішніх загроз. Тому перспективними напрямами подальших наукових пошуків вважаємо за можливе визначити необхідність формулювання переліку чітких цілей кримінологічного забезпечення економічної безпеки.

Література

1. Про національну безпеку України: закон України від 21.06.2018 № 2469- VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.

2. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: закон України від 01.07.2010 № 2411-УІ. Відомості Верховної Ради України.

2010. № 40. Ст. 527.

3. Абалкин Л. И. Экономическая безопасность России: угрозы и их отражение. Вопросы экономики. 1994. № 12. С. 4-13.

4. Амитан А. Г., Амитан В. Н., Данко А. О. Экономическая безопасность: понятие, концепция. Прометей. 2000. 333 с.

5. Жаліло Я. А. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. К.: Сатсанга. 2001. 224 с.

6. Пастернак-Таранушенко Г. А. Результаты исследования путей обеспечения экономической безопасности Украины. Экономика Украины. 1999. № 2. С. 21-28.

7. Мандзіновська Х. О. Аналітик з питань фінансово-економічної безпеки підприємства. Наукові записки Української академії друкарства. 2017. № 1. С. 179-186.

8. Економічна безпека України: монографія / за ред. В. Г. Федоренка, І. М. Грищенка, Т. Є. Воронкової. К.: ТОВ «ДКС центр», 2017. 462 с.

9. М. І. Небава, Ю. В. Міронова Економічна безпека підприємства: навчальний посібник. Вінниця: ВНТУ, 2017. 73 с.

10. Бесчастний В. М. Теорія та практика кримінологічного забезпечення протидії злочинності в Україні: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2018. 34 с.

11. Мельничук Т. В. Кримінологічна безпека: сутність та концептуальне обґрунтування. Актуальні проблеми держави і права.

2011. Вип. 60. С. 132-138.

12. Скулиш Є. Д. Кримінологічна безпека в системі національної безпеки України. Вісник Національної академії прокуратури України. 2010. № 2. С. 47-51.

13. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»: указ Президента України від 26.05.2015 № 287/2015. Офіційний вісник України. 2015. № 43. Ст. 1353.

14. Попадинець Н. М. Основні чинники забезпечення економічної безпеки України. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2016. Вип. 2. С. 20-23.

Размещено на Allbest.ru