Системний методологічний підхід до пізнання феномена ефективності норм адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системний методологічний підхід до пізнання феномена ефективності норм адміністративного права

Шахов С.В.,

народний депутат України

У статті досліджено системний методологічний підхід до пізнання феномена ефективності норм адміністративного права. Визначено пізнавальний потенціал його принципів, а саме: цілісності, взаємозв'язків частин і цілого, ієрархії частин у системі, зв'язку із зовнішнім середовищем. Розкрито роль системно-структурного методу для осмислення норм, зразків поведінки, навичок, звичаїв та інших сталих форм адміністративного права. Цей метод поєднується із системно-функціональним методом. Разом вони функціонують як елементи динамічного виміру логіки пізнання системи адміністративного права. А сама система ефективності адміністративного права, виявляючи внутрішньо іманентні їй системні зв'язки і потяг до взаємодії з дією норм інших галузей права, - це частина загальної ефективності всієї системи права в цілому, що у свою чергу змінює свої складники в інтересах цілісної системи права. Підкреслено, що відмова від системного підходу не тільки істотно збіднює розуміння права як складного світу, багатогранної реальності зі своїми закономірностями, своїм улаштуванням і логікою розвитку, а й унеможливлює наукову розробку проблеми ефективності права. Підсумовано, що системний підхід до вивчення ефективності адміністративного права з усіма його принципами, поняттями і методами іманентний природі права як такого.

Ключові слова: адміністративне право, епістемологія, ефективність, метод, норма права, принцип, системний підхід, структура, функція, цілісність.

SYSTEMIC METHODOLOGICAL APPROACH TO THE KNOWLEDGE OF THE PHENOMENON OF EFFECTIVENESS OF THE NORMS OF ADMINISTRATIVE LAW

The article reveals the systematic methodological approach to understanding the phenomenon of the administrative law effectiveness. The cognitive potential of its principles is defined, namely: integrity, interrelations of parts and the whole, hierarchy of parts in the system, connection with the external environment.

The role of the system-structural method for understanding the norms, patterns of behavior, skills, customs and other static forms of administrative law is revealed. Structural norms in the administrative law naturally associated with each other, reveals a single logical structure of the object, and continues a number of methodological principles of constructing scientific knowledge about the effectiveness of the norms of administrative law. The internal construction of the received knowledge takes place with a sign of the abstraction of the concepts used, formulated by consciousness on the basis of object-oriented analysis and the comparison of their meanings, meanings, properties, their products and additions, both among themselves and with other constructs of one order of being. Identifying and structuring the knowledge we need requires the involvement of highly professional, systemically thinking lawyers with the practical experience of analytical research on their creation in order to streamline legal relations in real terms, including administrative and managerial and administrative-tort content. The self-organization of scientific knowledge about the object of knowledge necessary for us feeds the cognitive effort of the researcher and represents the immanent system the ability to independently support, reproduce and improve its own organization, subject to changes in internal or external conditions, in order to preserve the integrity, increase the stability, and ensure the effective development of administrative law.

This method is combined with the system-functional method. Formally, the use of this method is manifested in the adoption of a number of normative legal documents, the rules of which are structurally constructed in a typical way, but vary according to the purpose of organizational and legal influence, the level of abstraction and sometimes the structure. Between these rules there are clear logical, hierarchical and cross-links, the violation of which results from duplication, collisions, gaps and other prerequisites for reducing the effectiveness of administrative law. методологічний норма адміністративне право

Together, these methods function as elements of the dynamic measurement of the logic of knowledge of the system of administrative law. And the system of efficiency of administrative law itself, revealing the systemic links internally immanent in it and the desire to interact with the norms of other branches of law, part of the overall effectiveness of the entire system of law as a whole, which, in turn, changes its components in the interests of a holistic system of law. It was emphasized that the rejection of a systematic approach not only significantly impoverishes the understanding of law as a complex world, a multifaceted reality with its own laws, its own device and the logic of development, but also makes it impossible for the scientific development of the problem of the effectiveness of law. It is summed up that a systematic approach to studying the effectiveness of administrative law with all its principles, concepts and methods is immanent in the nature of law as such.

Key words: administrative law, epistemology, efficiency, method, rule of law, principle, system approach, structure, function, integrity.

Постановка проблеми

На нинішньому етапі сформованої системи знань і методологічної бази науки адміністративного права актуалізуємо питання пізнання її предмету та формулювання в підсумку реалізації наших когнітивних можливостей достовірних знань про сутність та зміст адміністративно-правових відносин задля забезпечення ефективності їхнього правового регулювання. Ураховуємо, що інтегруючими конститутивними ознаками вчень про правові методологічні засади осмислення досліджуваної нами проблеми стають синтез духу і матерії, синтез нормативного і дескриптивного підходів до права, синтез легітимності та легальності. Системне поєднання смислів та форм змісту адміністративно-правового регулювання, їхнього соціального вираження і визнання уможливлює відображення в роботі правотворчих і правозастовчих органів зміни природи адміністративно-правових відносин, конструктивність складників яких зумовлює дію норм адміністративного права на національному рівні у спосіб, що гарантує паритетність відносин нації на міжнародному рівні, зокрема, задоволення своїх правових інтересів й впливу на глобалізаційні процеси зі збереження міжнародного правопорядку. Змістовні характеристики ефективності адміністративного права розглядаються як частина системи глобальних правових, політичних, економічних та іншого роду процесів, невід'ємною частиною яких є або стає національна правова система, у т. ч. галузь адміністративного права. Відповідно, їх розгляд як системно пов'язаних елементів відбувається в межах і за допомогою інструментарію, релевантного таким зв'язкам методологічного системного підходу наукового пізнання.

Мета статті - розкрити зміст системного методологічного підходу до пізнання феномена ефективності норм адміністративного права.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Відомими зарубіжними дослідниками теорії систем та заснованих на ній методів наукових досліджень стали Г Алмонд, Л. Фон Берталанфі, І.В. Блауберг, В. Кінг, Д. Кліланд та ін. Серед сучасних вітчизняних дослідників порушеної нами проблеми варто згадати В.Д. Бабкіна, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, Л.А. Луць, О.Г. Мурашина, П.О. Недбайла, Ю.М. Оборотова, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіха, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, Ю.П. Сурміним, Ю.С. Шемшученка та інших методологів права. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави був досліджений Б.П. Ганьбою; основи теорії систем і системного аналізу - К.О. Сорокою; системний підхід та проблеми його застосування в дослідженні служби в органах місцевого самоврядування в Україні - Г.В. Падалком; діалектичний метод та системний підхід як методологічна основа наукових досліджень у галузі цивільного права (на прикладі деліктних зобов'язань) - Т.С. Ківаловою тощо. Утім, низка питань використання потенціалу системного методологічного підходу, зокрема до дослідження ефективності норм адміністративного права, залишилась поза уваги вчених, а тому актуальна для розроблення в межах нашої роботи.

Основний зміст роботи. Саме поняття «підхід» є загальноприйнятим у сучасній соціальній науці із середини 60-х років, одержавши досить чіткі визначення як певного «способу організації пізнавального процесу в конкретній науці, що фіксує не тільки інструментальну сторону пізнання, але й світоглядну, загальнотеоретичну [1, с. 458]. Методологічний науковий підхід ґрунтуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу суспільних явищ правового характеру, з урахуванням принципу плюралізму світоглядної моделі дослідження під час вибору методологічного інструментарію (підходів, методів, прийомів та ін.), які становлять фундамент наукового пізнавального процесу, що забезпечує єдність і багатоаспектне спрямування дослідницької діяльності. При цьому рух до методологічного плю-ралізму припускає: розширення меж раціональності, визнання її дії поза межами аналітичних методик; уявлення про методологію як спосіб синтезу методів та їхніх інтерпретацій; визнання епістемологічних можливостей різних методів та їхнє використання для оптимізації результатів пізнання [2, с. 18].

Відомо, що адміністративне право існує та розвивається в системі з іншими галузями права. Ці зовнішні та іманентно властиві йому внутрішньо-системні зв'язки зумовлюють доцільність використання системного методологічного підходу до пізнання сутності ефективності його норм як цілісних сукупностей елементів, що взаємодіють між собою і з навколишнім середовищем. Осереддям парадигми пізнання ефективності норм адміністративного права за допомогою інструментів зазначеного підходу стають його методологічні принципи - вихідні засади, які забезпечують системну спрямованість наукового і практичного пізнання об'єкта. Зокрема, науковці наголошують, що слід брати до уваги єдність системи, її якісну автономію, самодостатність і завершеність у навколишній її дійсності [3, с. 75]. Системою називають комплекс таких вибірково включених компонентів, у яких взаємодія і взаємовідношення набирають характеру взаємосприяння компонентів для одержання фіксованого корисного результату [4, с. 36]. При цьому обов'язковою належністю цілісних систем є їхні компоненти, частини, тобто те, з чого безпосередньо утворене ціле і без чого воно неможливе. Система як цілісність є передусім і продуктом своїх компонентів [5, с. 32]. Ідея цілісності об'єкту нашого дослідження розкривається як сукупність органічно інтегрованих в єдине ціле частин станів і процесів, які становлять зміст ефективності адміністративно-правової норми, а це: якісні та кількісні показники адекватності відображення в них конструктивних тенденцій суспільних відносин, тобто співвідношення публічно-позитивістського і прогресивного публічно-природного; наслідки впливу неправових чинників; урахування тенденцій розвитку публічно-правової сфери життя в Україні - зростаючих потреб та інтересів, витрат, невідновлювальних втрат і нарощування ресурсів, інноваційності способів (методів, форм) застосування адміністративно-правових норм, особливо враховуючи подальше поглиблення абстрактності соціальних контактів через ширше використання цифрових технологій і кіберпростору, що стрімко зростає, наприклад, електронних цифрових підписів, печаток, а також суміжних їм інструментів та систем; обсяг роботи з профілактики правопорушень, пов'язаних із цією сферою. Результативність дії і перетворень зазначених норм - це підсумкова складова частина, що об'єднує оцінки характеристик життя адміністративно-правових норм, - максимальну адаптацію прогресивних націєтворчих правових регуляторів (цінностей, традицій, побуту) до об'єктивних умов сучасності і вплив норм на забезпечення сталого розвитку публічно-правових відносин з урахуванням зовнішньополітичних викликів глобалізованого українського суспільства, зокрема в розрізі регіональної інтеграції до структур управління ЄС. Так само, як адміністративне право не діє саме по собі у вітчизняній правовій системі, так і ця система - частина глобального світу права, де взаємний вплив по висхідній виникає тільки за умови балансу, консонансу (від лат. consonantia - гармонія, співзвуччя) частини і цілого. Наприклад, глобальні індекси розвитку людського потенціалу, верховенства права (The Rule of Law Index), ефективності економік та інші стають індикаторами поточного стану дотримання принципу цілісності у праві, в нашому випадку в частині пропозицій нових норм адміністративного права та їхнього застосування - фактично чистого публічного управління.

Особливістю ефективності адміністративного права як прикладу цілісної системи стало те, що внаслідок взаємодії частин у системі виникає інтегративна властивість, якої не має жодна з її частин. Крім цього, ціле, тобто система, своєю інтегративною властивістю діє на кожну свою частину, змінюючи її відповідно до своїх особливостей, а також підпорядковуючи власній меті та функціям функції окремих компонентів і підсистем. Звідси отримуємо ідею примату цілого над складниками. Визнання визначальної ролі цілого по відношенню до його частин - точка зору, яка слідує із цілого і приходить потім до розуміння частин цього цілого. Це ті гносеологічні підстави, на яких зростала діалектика [6, с. 131], - логікою або стилем мислення/міркування, властивим тим типам дослідників, які намагаються, окрім антропного інтересу в праві, встановити зміст їхньої сукупної колективної дії. Доповнює описану епістемілогічну ідею принцип ієрархії (грец. 'Iєpapx^a, букв. - священний початок) розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого, підпорядкованості елементів цілому та супідрядності систем мисленнєвих абстракцій нижчого рівня системам вищого рівня. Встановлено, що відповідно до загальної теорії систем ієрархія як підвалина конструювання знання застосовується для опису структурної організації та функціонування динамічних багаторівневих систем, насамперед біологічних і соціальних. Ієрархія розглядається як найважливіший принцип, що забезпечує взаємну кореляцію і супідрядність процесів на різних рівнях системи, кожен з яких спеціалізується на виконанні певних функцій, причому на більш високих рівнях ієрархії здійснюються переважно функції узгодження, інтеграції [7, с. 713]. Практичне значення принципу ієрархії виявляється в наших можливостях компетентно ранжувати наукові знання про наш об'єкт дослідження через ідентифікацію та вимірювання згенерованих ідей та інших первинних форм, кінцевих епістемологічних елементів. Структурність частин у цілому, закономірно пов'язаних між собою, що виявляє єдину логічну структуру об'єкта, продовжує ряд методологічних принципів побудови наукових знань про ефективність норм адміністративного права. Внутрішня побудова (логіка) отримуваного знання відбувається з ознакою абстрактності використовуваних концептів/понять, що формулюються свідомістю на основі об'єктно-орієнтованого аналізу та зіставлення їхніх значень, смислів, властивостей, їхніх добутків і додавань, як між собою, так і з іншими конструктами одного порядку буття. Ідентифікація і побудова структур потрібного нам знання вимагає залучення високопрофесійних, системно мислячих правників із практичним досвідом аналітичної наукової роботи з їхнього створення для впорядкування в реальному вимірі правових відносин, у т. ч. адміністративно-управлінського та адміністративно-деліктного змісту. Самоорганізація наукових знань про потрібний нам об'єкт пізнання передбачає когнітивні зусилля дослідника та являє собою іманентну системі здатність самостійного підтримування, відтворення і вдосконалення власної організації за умови зміни внутрішніх чи зовнішніх умов, з метою збереження цілісності, підвищення стійкості, забезпечення ефективного розвитку. Чим сильніше наше прагнення осмислити, об'єктивувати специфіку дійсності, в нашому випадку - ефективного правового регулювання адміністративно-правових відносин, теоретично вибудувати по відношенню до нього якусь дистанцію, тим виразніше усвідомлюється, що не тільки сьогодення, а й минуле і майбутнє виступають як щось, що не належить цілком і повністю нам, що не підвладне нашому контролю. Як слушно відзначив А. Бергсон у своїй праці «Досвід про безпосередні дані свідомості», право, мораль чи будь-який інший об'єкт із плином часу сприймається і розуміється людьми по-різному. А темпоральність самоорганізації механізму функціонування об'єкта доповнюється якістю цілісності конгломератів ізольованих автономних частинок у динаміці їхніх трансформацій, властивості яких не редукуємо повністю до властивостей цілого, коли головною характеристикою виступає його стан, а сам він розглядається у безперервній динаміці, пов'язаній з еволюцією одного стану в інший, зумовленою його макрохарактеристиками [8, с. 4, 105], зокрема, розсіюванням, інертністю, дисипативністю, солітонами та іншими синергійними характеристиками суспільних відносин, урахування яких дає можливість науковцям запропонувати ефективні правові регулятори для публічної влади. Ідея взаємозв'язку знань про об'єкт нашого дослідження із зовнішнім середовищем ілюструє факт взаємозалежності і взаємодоповнюваності системи знань. її частки, не будучи самодостатніми, живляться енергією одна одної, змінюються і вдосконалюються відповідно до змін зовнішнього середовища. Поза середовищем профільного дослідження використовувані нами предикати - сутності, якостей, відношень та інші мисленнєві одиниці про ефективність адміністративно-правових норм - та відношення між ними об'єктивно корелюють з їхніми сутнісними відповідниками, номінованими нами набором лексичних маркерів. Така кореляція (належний її ступінь) - наш ідентифікатор істинності отриманого знання, їх верифікації через дію на практиці зазначеного методологічного принципу.

Окрім методологічних принципів, системний методологічний підхід розпадається в дослідженні нашого предмету на методи. Зокрема, системно-структурний (інституціональний) метод сталих форм (норм, зразків поведінки, навичок, звичаїв) адміністративно-правових організацій і регулювання життя суспільства, що забезпечує публічне адміністрування на рівні відтворення і динамічного розвитку людини та утворених нею спільнот. Цілісна система права як набір адміністративних та інших юридичних компонентів не вичерпує визначення змісту власних властивостей. її важливим атрибутом залишається внутрішня структура системи права. Зазначені властивості пізнаються внутрішньою організацією компонентів у цілісність, тобто своєрідним способом взаємозв'язку, взаємодії утворюючих систему структур, наприклад, гіпотези, диспозиції та санкції як стандартних складників класичної структури норми адміністративного права; витрачених ресурсів та отриманого результату як базових координат ефективності, зокрема зазначених норм права. Під структурою системи розуміємо особливий спосіб зв'язку елементів цілого або якісно означений, усталений, стабільний порядок внутрішніх зв'язків. Структура як схема зв'язку між компонентами, їх упорядкування в цілісність, особливий спосіб їхнього зв'язку і взаємодії дозволяє побачити їхнє розміщення та дію в просторі й часі, порядок, за яким один елемент взаємодіє з другим, в якому напрямі ця взаємодія поширюється, які тенденції намічаються. Як бачимо, метод системно-структурного дослідження адміністративного права дозволяє пізнати його властивості внутрішньої організації стійких взаємозв'язків як сукупності вертикально та горизонтально об'єднаних елементів - підгалузей, інститутів, норм тощо.

Описані взаємозв'язки елементного складу системи та її структури визначають емерджентність системи адміністративного права - властивості цілого, які не характерні для його компонентів, і навпаки. При цьому будь-який елемент системи, коли він взаємодіє з іншими складниками, - це вже не той елемент, як він функціонує у вільному стані, це вже елемент функціонуючої за іншою логікою системи. А сама система ефективності адміністративного права, виявляючи внутрішньо іманентні їй системні зв'язки і потяг до взаємодії з дією норм інших галузей права, - частина загальної ефективності всієї системи права в цілому, що у свою чергу змінює свої складники (галузі права) в інтересах цілісної системи права. Відзначається, що самовтягнення компонентів у систему або вибір їх з наявного різноманіття відбувається до і в процесі формування мети адміністративно-правового регулювання на основі вихідної потреби. Таким чином, потреба є причинним системоутворюючим фактором, а мета - функціональним фактором [9, с. 7], що виражає суть пізнавального потенціалу системно- і структурно-функціональних методів у нашій роботі. Формально застосування цього методу виявляється в ухваленні низки нормативно-правових документів, правила яких побудовані типово, проте різняться за метою організаційно-правового впливу, рівнем абстрактності та інколи структурою. Між цими правилами зберігаються чіткі логічні, ієрархічні та перехресні зв'язки, порушення яких має наслідком дублювання, колізії, прогалини та інші передумови зниження ефективності адміністративного права. Наприклад, Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», схвалена Указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015, проект Стратегії сталого розвитку України до 2030 р. або Концепція реформування інституту саморегулювання в Україні, схвалена розпорядженням КМУ від 10.05.2018 р. № 308-р, - документи з нормами-цілями, нормами-деклараціями та іншими правилами найбільш абстрактного серед усіх інших нормативно-правових документів змісту. А ось Національний план дій до 2020 року по впровадженню ухваленої Стратегії (концепції), а також відповідні плани по окремих галузях публічного адміністрування та для окремих управлінських інститутів містять у собі норми більш конкретного характеру, порівняно з абстрактними нормами Стратегії, на кшталт тих, що в 1994 р. були презентовані Міністерством економіки України в документі з назвою «Концепція адміністративної реформи», де максимум конкретики заходів реформування системи державного управління в основному вичерпувався словами «покращення», «підвищення» [10, с. 4]. Ще глибша деталізація адміністративно-правових норм стратегій і планів розвитку країни (галузі господарства) відбувається в низці тих правових актів, що ухвалюються органами публічного управління в процесі їхньої повсякденної діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених завдань.

Висновок

Отже, право в узагальненому вигляді постає як складне, суперечливе, багаторівневе, історичне і разом із тим цілісне явище, яке тісно взаємопов'язане з іншими соціальними феноменами, зокрема державою, політикою, економікою, культурою суспільства тощо. Відмовлення від їх цілісного вивчення не тільки істотно збіднює розуміння права як складного світу, багатогранної реальності зі своїми закономірностями, своїм улаштуванням і логікою розвитку, а й унеможливлює наукове розроблення проблеми ефективності права як могутнього нормативного регулятора суспільних відносин [11, с. 100]. Системний підхід до вивчення ефективності адміністративного права з усіма його принципами, поняттями і методами іманентний природі права як такого, що являє собою систему і діє тільки так, компенсуючи неефективність одних чинних норм іншими. Будучи самоорганізованою, функціонально єдиною цілісністю, норми адміністративного права творчо інтерпретуються під час їхнього застосування на практиці, долаючи правові колізії, прогалини, архаїчність, неоднозначність, виключаючи руйнівний догматизм та бюрократію. Водночас межі таких інтерпретацій для сфери адміністративного права дуже звужені. Науковці відзначають, що Конституція і закони України не дають будь-яких підстав для розширеного та обмежувального тлумачення НПА. Необхідність відступлення від букви НПА має обґрунтовуватись логічним, системним тлумаченням, застосуванням принципу верховенства права, застосуванням аналогії закону і права, а не розширеним чи обмеженим тлумаченням, яке не має критеріїв, що зумовлюють його застосування, а тому набуває ознаки свавільного. Слід відмовитись від будь-якого відриву від нормативних текстів під час тлумачення актів законодавства та надавати результатам тлумачення такого значення, яке не відповідає тесту, що тлумачиться [12, с. 526-527]. Некритичний рівень творчого правозастосування судами чи публічною адміністрацією дорівнює його дієвості в реальних суспільних відносинах, що зумовлює соціальне схвалення людей, поведінка яких втілює прогрес. Утім, на рівні творення норм адміністративного права його системні характеристики діють онтологічно, стосуючись якісної сторони роботи з осмислення та відтворення у проектах нормативно-правових актів закономірностей виникнення, функціонування і розвитку публічно-правових відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сердюк О.В. Типологія підходів у методології сучасного правознавства. Форум права. 2008. № 3. С. 458-463.

2. Демидов А.И. О методологической ситуации в правоведении. Правоведение. 2001. № 4. С. 14-22.

3. Караваев Н.Л. Принципы методологии системного исследования. Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. 2013. № 5. Ч. 2. С. 74-76.

4. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональных систем : избранные труды. Москва : Наука, 1978. 400 с.

5. Афанасьев В.Г. Системность и общество. Москва : Политиздат, 1980. 368 с.

6. Ильенков Э.В. Диалектическая логика. Очерки истории и теории. Москва : Политиздат, 1974. 271 с.

7. Большая российская энциклопедия : в 30 т / председатель науч. ред. совета Ю.С. Осипов. 2008. Том 10. Железное дерево - Излучение. 767 с.

8. Свирский Я.И. Самоорганизация смысла (опыт синергетической онтологии). Москва : ИФРАН, 2001. 181 с.

9. Чернышов В.Н., Чернышов А.В. Теория систем и системный анализ : учеб. пособ. Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2008. 96 с.

10. Адміністративна реформа - історія, очікування та перспективи / упоряд. В.П. Тимощук. Київ : Факт, 2002. 100 с.

11. Бикова Я.А. Історичний підхід у сучасних процесах пізнання права. Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. 2010. Вип. 44. С. 95-102.

12. Новітнє вчення про тлумачення правових актів : навч. посіб. з курсу тлумачення правових актів для суддів, що проходять підвищення кваліфікації, і кандидатів на посади суддів, що проходять спеціальну підготовку / В.Г. Ротань та ін. ; відп. ред., кер. авт. кол. В.Г. Ротань. Харків : Право, 2013. 752 с.

Размещено на Allbest.ru