Правовий статус співробітників органів зовнішньої розвідки Білорусі та Росії: порівняльно-правовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru

Правовий статус співробітників органів зовнішньої розвідки Білорусі та Росії: порівняльно-правовий аналіз

The legal status of foreign intelligence officers of Belarus and Russia: a comparative legal analysis

Прощаєв В.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри Інституту Служби зовнішньої розвідки України

У статті з позицій юридичної компаративістики шляхом порівняння законодавства Білорусі та Росії проаналізована сукупність прав та обов'язків співробітників органів зовнішньої розвідки, що становить їх правовий статус. За результатами аналізу досліджено, виявлено та розкрито особливості у правових статусах, надано їх класифікацію, яка відображає сфери їх дії щодо чинних у державах правових систем. Окремо розглянуто складники правового статусу: загальний (міжнародний); конституційний (базовий); галузевий; родовий (спеціальний) та індивідуальний.

Зазначено, що загальний (міжнародний) статус не відрізняється від статусу співробітників правоохоронних та органів державної безпеки, якщо розвідник виконує свої функції на теренах національної території. Ця частина статусу включає в себе, крім внутрішньодержавних, також права, свободи, обов'язки і гарантії, які вироблені міжнародним співтовариством і закріплені в міжнародно-правових документах. Тобто захист прав і свобод співробітників розвідки під час його перебування в межах національної території передбачено не тільки внутрішнім законодавством, але й міжнародним правом. Загальний (міжнародний) статус неможливо застосовувати щодо розвідника під час виконання ним розвідувальних завдань за межами національної території, особливо у випадках скоєння дій, що за законодавством країни перебування є правопорушенням або злочином.

Конституційний (базовий) правовий статус закріплює міру можливої і належної поведінки розвідника та межі його свободи, оскільки в ньому поєднуються головні права, свободи, обов'язки та їхні гарантії, що закріплені в конституції. Цей правовий статус є базовим елементом для компетентності співробітника розвідки, характеризується стійкістю та стабільністю, він є фундаментальною основою для виконання ним своїх функціональних обов'язків.

Галузевий правовий статус співробітника розвідки складається з правочинів та інших компонентів, опосередкованих окремою або комплексною галуззю правової системи. Йдеться в основному про адміністративне, адміністративно-процесуальне та оперативно-розшукове право.

Родовий (спеціальний) статус, на відміну від інших, найбільш повно відображає специфіку правового становища співробітника розвідки. Значною мірою цей статус безпосередньо пов'язаний із виконанням розвідувальних функцій, які визначені відповідно до напрямів діяльності або функціональності органів зовнішньої розвідки.

Індивідуальний статус характеризує особливості положення конкретного співробітника залежно від його віку, фізичних та ділових якостей, статі, освіти, обійманої посади тощо.

Ключові слова: органи зовнішньої розвідки, розвідувальна діяльність, співробітники розвідувальних органів.

статус співробітник зовнішній розвідка

In the article, from the standpoint of comparative legal comparisons of Belarusian and Russian legislation, a set of rights and responsibilities of external intelligence officers is analyzed, which is their legal status. According to the results of the analysis, the features in legal statuses have been investigated, discovered and disclosed, and their classification is presented, which reflects their spheres of activity in relation to the existing legal systems in the states. Separate consideration of the components of legal status, namely: general (international); constitutional (basic); sectoral; generic (special) and individual.

It is noted that the general (international) status does not differ from the status of law enforcement and state security officials if the scout carries out its functions within the territory of the national territory. This part of the status includes, in addition to domestic ones, also the rights, freedoms, duties and guarantees that are produced by the international community and are enshrined in international legal instruments. That is, the protection of the rights and freedoms of intelligence agents during his stay within the national territory is provided not only by domestic law, but also by international law. General (international) status can not be applied to the intelligence officer while performing his intelligence tasks outside the national territory, especially in cases of commission of acts that, according to the legislation of the host country, are an offense or a crime.

The constitutional (basic) legal status establishes the extent of possible and proper conduct of the intelligence officer and the limits of his freedom, since it combines the fundamental rights, freedoms, duties and guarantees enshrined in the constitution. This legal status is the basic element for the competence of the intelligence officer, characterized by stability and stability, it is the fundamental basis for fulfilling its functional responsibilities.

The sectoral legal status of the intelligence officer consists of trusts and other components mediated by a separate or complex branch of the legal system. It is mainly about administrative, administrative and procedural and search-operative law.

Generic (special) status, unlike the other, most fully reflects the specifics of the legal status of the intelligence officer. To a large extent, this status is directly related to the performance of intelligence functions, which are defined in accordance with the directions of activity or function of the external intelligence agencies.

Individual status characterizes the particular situation of a particular employee depending on his age, physical and business qualities, gender, education, occupied position, etc.

Key words: foreign intelligence agencies, intelligence activities, intelligence officers.

Аналізуючи законодавство провідних країн світу стосовно організації та діяльності органів зовнішньої розвідки можна засвідчити, що законодавці кожної країни по-різному ставляться до визначення правового статусу співробітників цих органів. Є держави, в законах яких повністю відсутні правові приписи щодо правового статусу співробітника розвідки (наприклад, Декрет французької Республіки від 2 квітня 1982 р. № 82-306 «Про створення та встановлення функцій Головного управління зовнішньої безпеки» [1, с. 182-183]; Основний Закон Іспанії від 6 травня 2002 р. № 11/2002 «Про діяльність Центру національної розвідки» [1, с. 152-163]), у деяких країнах статус прописаний частково (Болгарія, Італія, Чеська Республіка) [1, с. 106, 116, 171], натомість у таких державах, як США, Литовська Республіка, та практично у всіх державах-учасницях співдружності Незалежних Держав правовому статусу у законодавстві присвячено багато статей або цілі розділи (глави) [1, с. 5-80; 186-207].

Законодавство Республіки Білорусь (РБ) та Російської федерації (Рф) можна зарахувати до останньої групи, де правовий статус співробітника органу зовнішньої розвідки (СОЗР) визначений дуже ретельно, але з притаманними білоруському і російському законодавству суттєвими особливостями. ці особливості, на думку автора, доцільно уявляти та враховувати як у практичній діяльності українських розвідувальних органів, так і в правовому регулюванні їх діяльності. Таким чином, стаття може мати як практичне, так і теоретичне значення.

Стосовно проблематики статті вітчизняних українських публікацій та видань не існує. Немає відкритих наукових праць, у тому числі й в інтернет-ресурсах, зарубіжних науковців. Причиною відсутності досліджень є те, що юридична компаративістика у сфері діяльності розвідувальних та контррозвідувальних органів як наукове явище ще не стала актуальним напрямом у науково-дослідній роботі.

Мета статті - виявлення особливостей у правовому статусі СОЗР РБ та РФ, їх дослідження та розкриття, а завданнями є аналіз правових та організаційних передумов, що спонукали законодавців двох країн визначити правовими нормами статус, права та обов'язки СОЗР саме в такому сенсі та у таких формах, які є нині в чинному законодавстві двох країн.

Загальне поняття правового статусу (від лаг. status - «становище») визначається як сукупність прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб [2, с. 237].

Оскільки СОЗР є фізичною особою, її правовий статус визначається як юридично закріплене становище особистості в державі та суспільстві і складається з системи визнаних та гарантованих державою прав, свобод і обов'язків, що персоніфікують індивіда як суб'єкта права [2, с. 238].

У теорії держави і права виділяють таку класифікацію правових статусів, яка відображає сфери їх дії стосовно чинної у державі структури правових систем: загальний (міжнародний), конституційний (базовий), галузевий, родовий (спеціальний), індивідуальний статус [2, с. 238-239].

цілком зрозуміло, що значна частина статусу СОЗР належить до родового (спеціального) статусу, який найповніше відображає специфіку правового становища категорії осіб, що працюють у розвідувальних органах РБ та Рф, і який нижче буде детально розглянутий.

Стосовно загального (міжнародного) статусу, то в цьому сенсі статус СОЗР не відрізняється від статусу співробітників правоохоронних органів та пересічних громадян, якщо розвідник виконує свої функції на теренах національної території. цей статус включає в себе, крім внутрішньодержавних, права, свободи, обов'язки і гарантії, вироблені міжнародним співтовариством і закріплені в міжнародно-правових документах. тобто захист прав і свобод СОЗР під час його перебування в межах національної території передбачено не тільки внутрішнім, але й міжнародним правом. Отже, у певних випадках СОЗР для захисту своїх порушених прав або свобод може звертатись до міжнародних інстанцій, але основною умовою звернення має бути те, що він вичерпав всі доступні та наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту.

Загальний (міжнародний) статус неможливо застосувати або використати стосовно СОЗР під час виконання ним розвідувальних завдань за межами національної території, особливо у разі скоєння дій, що, за законодавством країни перебування, є правопорушенням або злочином. Виключенням може бути звільнення від покарання та оголошення persona non grata в межах положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. [3, ст. 9], якщо розвідник діяв під дипломатичним прикриттям.

Конституційний (базовий) правовий статус закріплює міру можливої і належної поведінки СОЗР та межі його свободи, оскільки в ньому поєднуються головні права, свободи, обов'язки та їх гарантії, що закріплені в конституції. цей правовий статус є базовим елементом для компетентності розвідника, характеризується стійкістю та стабільністю, він є фундаментальною основою для виконання співробітниками розвідки своїх функціональних обов'язків. Існування конституційного (базового) статусу може тривати доти, поки основні суспільні відносини не зміняться докорінно, або здебільшого Конституції РБ та РФ гарантують стабільність цього статусу шляхом встановлення доволі складного порядку перегляду тих розділів, в яких визначено конституційні права та свободи людини і громадянина. Йдеться про конституційні права і свободи (право на життя, медичне обслуговування, відпочинок; свободу, недоторканість і повагу до особистості; неприпустимість примушення щодо свідчення про самого себе, членів сім'ї, близьких родичів; невтручання в особисте життя; свобода поглядів, переконань та вільне їх висловлення тощо), а також обов'язки СОЗР (повага до конституції, законів та національних традицій; повага до гідності, прав, свобод, законних інтересів інших осіб; захист держави та охорона навколишнього середовища тощо). Особливим обов'язком для СОЗР, відповідно до конституційного (базового) правового статусу, є те, що, як це визначено, наприклад, у Конституції РБ, «державні органи, посадові та інші особи, яким довірено виконання державних функцій, зобов'язані в межах своєї компетенції вживати необхідних заходів для здійснення і захисту прав та свобод особистості» [4, ст. 59].

Відповідно до російського та білоруського законодавства [5; 6], СОЗР позбавлені низки конституційних прав і свобод. Так, в Указі Президента РБ «Про питання зовнішньої розвідки» обмеження визначено загальним формулюванням: «На співробітників розвідувальних служб покладено обов'язки, та вони мають права, які передбачені законодавством для громадян Республіки Білорусь, за виключенням обмежень, що встановлені актами законодавства (курсив наш. - В.В.) для співробітників розвідувальних служб» [6, п. 1.11.]. Оскільки основна білоруська розвідувальна служба перебуває у складі КДБ РБ, таким актом законодавства є закон РБ «Про органи державної безпеки Республіки Білорусь», в якому прямо зазначено, що «співробітники органів державної безпеки і цивільного персоналу органів державної безпеки (у тому числі і співробітники розвідки - В.В.), підпорядкованих їм військових частин та інших організацій зобов'язані дотримуватися обмежень (курсив наш. - В.В.), пов'язаних із військовою (державної) службою, а також встановлених законодавчими актами Республіки Білорусь у сфері боротьби з корупцією» [7, ст. 26]. Згідно з цим Законом [7] білоруським созР заборонено:

поєднувати військову службу (за винятком випадків, коли це викликано службовою необхідністю) з іншою оплачуваною роботою (діяльністю), крім заняття науковою, викладацькою, культурної, творчою діяльністю, медичною практикою, якщо це не перешкоджає виконанню службових обов'язків, за погодженням із начальником органу державної безпеки, командиром військової частини, начальником організації, підпорядкованих органам державної безпеки;

займатися підприємницькою діяльністю особисто або через посередників;

бути залежним під час виконання функціональних обов'язків від діяльності політичних партій та інших громадських об'єднань.

Більш широке коло обмежень для СОЗР наведене у Законі РФ «Про зовнішню розвідку» [5]:

співробітником сЗР Рф не може бути громадянин Рф, який має громадянство (підданство) іноземної держави;

військовослужбовці органів зовнішньої розвідки Рф не можуть перебувати в громадських об'єднаннях, які переслідують політичні цілі;

державні цивільні службовці та працівники органів зовнішньої розвідки Рф не можуть створювати громадські (суспільні) об'єднання, що переслідують політичні цілі;

військовослужбовцям та державним цивільним службовцям органів зовнішньої розвідки Рф, їхньому подружжю і неповнолітнім дітям забороняється відкривати та мати рахунки (вклади), зберігати готівкові грошові кошти і цінності в іноземних банках, розташованих за межами території Рф, володіти і (або) користуватися іноземними фінансовими інструментами, якщо це не зумовлено вирішенням завдань оперативно-службової діяльності;

співробітникам кадрового складу органів зовнішньої розвідки Рф забороняється брати негласну участь у діяльності органів законодавчої (представницької) або судової влади, а також громадських об'єднаннях і релігійних організаціях із метою здійснення впливу на характер їх діяльності;

співробітники кадрового складу органів зовнішньої розвідки Рф не мають права, якщо це не зумовлено службовою необхідністю, займатися за сумісництвом іншою оплачуваною діяльністю, за виключенням педагогічної, наукової та іншої творчої діяльності, які здійснюються з дозволу керівника відповідного органу зовнішньої розвідки [5, ст.ст. 17, 18].

Галузевий правовий статус СОЗР складається з правочинів та інших компонентів, опосередкованих окремою або комплексною галуззю правової системи. Йдеться в основному про адміністративне, адміністративно-процесуальне та оперативно- розшукове право. наприклад, для ефективного здійснення розвідувальної діяльності СОЗР РБ та РФ у певному обсязі наділяються правами й обов'язками з оперативно-розшукового законодавства. Так, у Законах РФ та РБ «Про оперативно-розшукову діяльність» [8; 9] ретельно прописано правовими нормами права та обов'язки оперативних підрозділів органів зовнішньої розвідки та їхніх співробітників під час проведення оперативно-розшукових заходів, а в Законі РФ [8] навіть є окрема стаття про соціальний і правовий захист посадових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність [8, ст. 16].

Порівнюючи оперативно-розшукове законодавство двох держав, можна одразу ж помітити, що в них є окремі положення про певне обмеження щодо застосування оперативно-розшукових заходів органами зовнішньої розвідки Міністерства оборони РФ (МО РФ) та розвідувальними службами Збройних сил РБ (ЗС РБ). На відміну від інших розвідувальних структур (Служба зовнішньої розвідки РФ, розвідувальні підрозділи Федеральної служби безпеки РФ, прикордонна розвідка прикордонних військ РБ), які мають право проводити оперативно- розшукові заходи у повному обсязі, оперативні підрозділи органу зовнішньої розвідки МО РФ здійснюють оперативно-розшукові заходи тільки з метою забезпечення безпеки органу зовнішньої розвідки та у випадках, якщо проведення цих заходів не зачіпає повноважень інших органів, які наділені правом на проведення оперативно-розшукової діяльності [8, ст. 13]. Так само визначено і в Законі РБ «Про оперативно-розшукову діяльність»: «Розвідувальні служби Збройних сил Республіки Білорусь здійснюють оперативно-розшукові заходи для забезпечення безпеки розвідувальних служб (курсив наш. - В.В.) Збройних сил Республіки Білорусь» [9, ст. 15].

Згідно з приписами адміністративного та адміністративно-процесуального права обох країн, органи зовнішньої розвідки, а також їхні співробітники задля забезпечення безпеки об'єктів розвідки (території, що охороняється, будівель, приміщень тощо) наділяються певними правами на рівні інших силових відомств:

перевіряти документи, що посвідчують особу, у співробітників, працівників розвідувальних органів, а також в інших осіб під час їх входу на об'єкти розвідки, що охороняються, або виходу з них;

проводити при проході (проїзді) на об'єкти, що охороняються органами зовнішньої розвідки, і при виході (виїзді) з таких об'єктів особистий огляд громадян та огляд речей, що знаходяться при них, документів, транспортних засобів і речей, що провозяться на них, у тому числі із застосуванням спеціальних технічних засобів, вживати заходів із пошуку і затримання на території об'єктів, що охороняються, осіб, які незаконно проникли на об'єкти, що охороняються;

затримувати осіб, які незаконно проникли на об'єкти розвідки, складати відповідні протоколи про адміністративне правопорушення та доставляти їх до правоохоронних органів;

проводити на підставі та в порядку, передбаченому законодавчими актами, особистий обшук затриманих осіб, огляд речей, вилучення документів і речей, що можуть бути речовими доказами вчинення адміністративного правопорушення;

вилучати майно і предмети, заборонені до обігу на території РФ та РБ, документи, що мають ознаки підробки, інформаційну продукцію, що містить заклики до екстремістської діяльності або пропагує таку діяльність, і приймати щодо них рішення відповідно до законодавства тощо.

Родовий (спеціальний) статус, на відміну від інших статусів, найбільш повно відображає специфіку правового становища СОЗР.

Оскільки до СОЗР РБ та РФ належать військовослужбовці (за виключенням військовослужбовців строкової воєнної служби), у тому числі ті, хто проходить службу за контрактом, та особи цивільного персоналу, яких призначено на посади військовослужбовців, цілком зрозумілим є те, що їх родовий (спеціальний) правовий статус буде різним. Поняття «цивільний персонал» об'єднує як державних цивільних службовців, так і (працівників) робітників органів зовнішньої розвідки.

Правовий статус російських та білоруських військовослужбовців визначено у Положеннях про порядок проходження воєнної служби (затверджені, відповідно, Указом Президента РФ від 16 вересня 1999 р. № 1237 та Указом Президента РБ від 25 квітня 2005 р. № 186) [10; 11]. Але особливості проходження воєнної служби саме в органах зовнішньої розвідки РБ та РФ ретельно визначено в закритих відомчих нормативно-правових актах.

Правовий статус державних цивільних службовців та працівників (робітників) органів зовнішньої розвідки визначений законодавством про державну цивільну службу та трудовим законодавством обох країн з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про діяльність органів зовнішньої розвідки. Вичерпний перелік прав та обов'язків державних цивільних службовців та працівників (робітників) органів зовнішньої розвідки також визначений у закритих відомчих нормативно-правових актах.

Значною мірою родовий (спеціальний) статус СОЗР, які безпосередньо пов'язані з виконанням розвідувальних функцій, визначений відповідно до напрямів діяльності або функціональності органів зовнішньої розвідки.

За кожним напрямом діяльності СОЗР мають певні права та обов'язки. Цілком зрозуміло, що права і обов'язки СОЗР, які добувають розвідувальну інформацію, будуть суттєво відрізнятися від прав та обов'язків СОЗР, які обробляють та аналізують здобуту інформацію. Значно відрізняються права та обов'язки тих СОЗР, які виконують розвідувальні завдання за напрямом спеціальних заходів впливу або здійснення сприяння в реалізації заходів, що провадить держава в інтересах забезпечення своєї національної безпеки. Значну специфіку мають права та обов'язки СОЗР, які організують та забезпечують захист державних установ РБ та РФ за кордоном, у тому числі шляхом здійснення фізичного та інженерно-технічного їх захисту, проведення заходів із запобігання витоку по технічних каналах відомостей, що становлять державну таємницю. Повний перелік прав та обов'язків СОЗР, які безпосередньо виконують розвідувальні завдання, також визначений у відомчих закритих нормативно-правових актах.

Дуже цікавим моментом є те, що і в Законі РФ «Про зовнішню розвідку» [5] і в Указі Президента РБ «Про питання зовнішньої розвідки» [6] в статтях або пунктах, де йдеться про повноваження органів зовнішньої розвідки, жодного натяку немає на застосування бойової техніки, зброї, спеціальних засобів і фізичної сили тощо. Чи означає це фактичне позбавлення або відсутність права у СОЗР на застосування переліченого вище? На думку автора, навряд чи, бо практична дійсність, яка частково відображається у засобах масової інформації, свідчить про інше.

Індивідуальний статус характеризує особливості положення конкретного СОЗР залежно від його віку, фізичних та ділових якостей, статі, освіти, обійманої посади тощо.

Суттєво відрізняються права та обов'язки СОЗР залежно від займаної посади. Як яскравий приклад про розширені права керівника розвідувального органу можна навести ст. 18 Закону РФ «Про зовнішню розвідку» [5]: «Військовослужбовцям, державним цивільним службовцям та працівникам органів зовнішньої розвідки Російської Федерації допускається встановлювати контакти з особами, щодояких відомо, що вони є іноземними громадянами, звертатись в іноземні засоби масової інформації, закордонні міжнародні організації, некомерційні організації, які виконують функції закордонного агента, а також розміщувати свої персональні дані в соціальних мережах, блогах (мікроблогах) та інших мережевих спілках інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет у порядку та на умовах, які визначає керівник органу зовнішньої розвідки Російської Федерації або керівник федерального органу виконавчої влади, у веденні якого знаходиться орган зовнішньої розвідки (курсив наш. - В.В.)».

На відміну від Указу Президента РБ «Про питання зовнішньої розвідки» [6], в Законі РФ «Про зовнішню розвідку» [5] встановлено граничний вік перебування СОЗР на військовій службі.

Щодо військовослужбовців органів зовнішньої розвідки РФ, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, рішення про укладення контракту, строки нового контракту або відмову в укладенні контракту приймає керівник органу зовнішньої розвідки або керівник федерального органу виконавчої влади, до структури якого входить орган зовнішньої розвідки, відповідно до нормативних правових актів Президента РФ» [5, ст. 17].

Таким чином, можна говорити про постійну динаміку індивідуального правового статусу, особливо це пов'язано з досягненням співробітником певного віку або проходженням ним необхідних етапів підвищення кваліфікації. При цьому законодавець, виходячи з позитивного консерватизму, намагається правовими засобами до останнього гранично продовжити перебування созР на відповідній посаді, за умови, що він відповідає необхідним вимогам щодо фізичних, моральних, професійних та ділових якостей.

Правовий статус співробітника органу зовнішньої розвідки - це юридично закріплене становище (в основному сукупність прав та обов'язків) військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та державних цивільних службовців і робітників, які призначені на посади військовослужбовців та займаються спеціалізованою діяльністю, пов'язаною із функціонуванням органів зовнішньої розвідки та забезпеченням національної (державної) безпеки. особливості правового статусу созР зумовлюються трикомпонентним складом його «ядра»: по-перше, вони мають права, свободи і обов'язки нарівні з іншими громадянами своїх країн, але з певними обмеженнями, що визначено законодавством; по-друге, статус созР нерозривно пов'язаний із функціональністю органів зовнішньої розвідки, тобто вони мають у повному обсязі права та обов'язки розвідувального органу та у певному обсязі права та обов'язки оперативно-розшукового органу; по-третє, права, свободи, обов'язки, соціальний захист і відповідальність созР обох країн залежать від обійманих ними посад, освіти, віку, рівню компетенції тощо та позначаються специфікою їх реалізації в конкретних умовах дійсності.

Список використаних джерел

Розвідувальні служби іноземних держав : Збірник законодавчих актів. Київ : Вид-во НА СБ України, 2003. 232 с.

Мала енциклопедія теорії держави і права / За заг ред. Ю.Л. Бошицького. Київ: Вид-во Європейського університету, 2010. 368 с.

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_048.

Конституция Республики Беларусь (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г и 17 октября 2004 г.). URL: http://www.pravo.by/main.aspx7guid-14551.

О внешней разведке : Федеральный Закон Российской Федерации от 10 января 1996 г. № 5-ФЗ. URL: http:// www.lawrussia.ru/.

О вопросах внешней разведки : Указ Президента Республики Беларусь от 25 марта 2003 г. № 116. URL: http:// pravo.levonevsky.org/.

Об органах государственной безопасности Республики Беларусь : Закон Республики Беларусь от 10 июля 2012 г. № 390-3. URL: http://www.kgb.by/ru/zakon390-3/.

Об оперативно-розыскной деятельности : Федеральный закон Российской Федерации от 12 августа 1995 г. № 144-ФЗ. uRl: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_rAW_7519/

Об оперативно-розыскной деятельности : Закон Республики Беларусь от 15 июля 2015 г. № 307-3. URL: http:// kgb.by/ru/zakon289-3/

Вопросы прохождения военной службы : Указ Президента РФ от 16 сентября 1999 г. № 1237» (с изменениями и дополнениями). URL: http://base.garant.rU/l 80912/.

Об утверждении Положения о порядке прохождения военной службы : Указ Президента Республики Беларусь от 25 апреля 2005 г. № 186. URL: http://www.kgb.by/ru/ukazl86/

Размещено на Allbest.ru