Прогресивна система відбування покарання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогресивна система відбування покарання

Калашников К.Ю. - аспірант кафедри кримінально- правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Харків, Україна

Анотація

Досліджено теоретичні положення функціонування одного із інститутів кримінально-виконавчого права - прогресивну систему відбування покарання. Від правильного вивчення й ретельності впровадження форм, видів та елементів цього інституту залежить досягнення основної мети покарання - виправлення та ресоціалізація засудженого. Особливу увагу приділено окремим малодослідженим аспектам цієї проблеми.

Ключові слова: наукові дослідження, нормативно-правові акти, характер і зміст прогресивної системи, позитивні результати, особлива термінологія, постпенітенціарна допомога, нагляд, зміни поведінки засудженого в кращий бік.

Summary

Key words: scientific research, normative legal acts, character and content of the progressive system, positive results, special terminology, postpenitentiary assistance, supervision, changes in the behavior of the convicted person for the better.

Постановка проблеми

На сьогодні досить значну частку наукових досліджень спрямовано на вивчення прогресивної системи відбування покарання, оскільки її форми, види та елементи виступають стимулами для виправлення й ресоціалізації осіб в установах виконання покарань. Однак, незважаючи на значну кількість наукових досліджень, мають місце правові колізії, а в деяких випадках навіть і прогалини в кримінально- виконавчому законодавстві. Це виявляється в тому, що засуджені обмежуються у своїх правах, а в деяких випадках позбавляються їх, що суперечить Конституції України та міжнародним нормам. Тому необхідним є внесення змін до кримінально-виконавчого законодавства, щоб надалі уникнути суперечностей у тлумаченні нормативно-правових актів і їх застосування на практиці.

Мета викладення матеріалу - дослідити правові аспекти прогресивної системи відбування покарання і проблеми її застосування на практиці.

Ступінь розробленості проблеми

Питання правових аспектів прогресивної системи відбування покарання досліджувалось у наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, зокрема Г.А. Аванесова, К.А. Автухова, Ю.М. Антоняна, О.И. Бажанова, Н.А. Беляєва, А.И. Васильєва, И.М. Гасанова, А.П. Гель, Н. Игнатова, О.Г. Колба, О.М. Кревсуна, Ф.Т. Кузнецова, А.С. Михліна, А.Е. Ната- шева, П.Е. Подимова, А.Т. Потьомкіної, Г.А. Радова, М.В. Романова, А.Б. Скакова, Н.А. Стручкова, Ю.М. Ткачевського, М. Трубникова, В.О. Човган, М.И. Чучи- ліна, И.В. Шмарова, І.С. Яковець та інші.

Виклад загального матеріалу

Проблемі прогресивної системи в кримінально-виконавчому праві приділялось і приділяється належна увага, хоча, маючи на увазі досить велику її складність, ми не можемо констатувати, що ця проблема знайшла своє глибоке і всебічне вивчення та отримала науковий, законодавчий та практичний розвиток [1].

Перш ніж розглядати визначення поняття прогресивної системи, сутність і зміст цього складного і самостійного інституту кримінально-виконавчого права, на наш погляд, доцільно розглянути терміни, що вживаються в чинному кримінально-виконавчому законодавстві у зв'язку з характеристикою цього процесу [3].

Пропонується наступне своє бачення дефініції «прогресивна система». Прогресивна система - «це сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених засобів і методів карально-виховного впливу, спрямованих на досягнення мети виправлення і ресоціалізації засудженого» [4]. Характер і зміст прогресивної системи визначається нормами кримінально-виконавчого права, відповідно до яких і встановлюється порядок і умови виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі. Норми кримінально-виконавчого права визначають основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених, до яких згідно з ч. 3 ст. 6 КВК відносяться: встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Важливим елементом прогресивної системи є її структура. Структура прогресивної системи - це внутрішня організація цілісної, функціонально інтегративної системи, специфічний спосіб взаємозв'язку і взаємодії всіх її компонентів. Призначення структури - сприяти функціонуванню прогресивної системи, реалізації її цілей і завдань, що стоять перед нею у сфері суспільних відносин, що виникають у зв'язку і з приводу виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі [5].

Прогресивна система, будучи складним динамічним соціально-правовим явищем на структурному рівні становить специфічний спосіб взаємозв'язку і взаємодії як суб'єктів, так і об'єктів правовідносин, що виникають у процесі виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі.

Суб'єктами прогресивної систем виступають: по-перше, кримінально-виконавчі установи в особі її адміністрації та діяльність яких регламентується Кримінально-виконавчим кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.Завданнями кримінально-виконавчого законодавства відповідно до ч. 2 ст. 1 КВК є визначення: 1) принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їх прав, законних інтересів і обов'язків; 2) порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; 3) системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; 4) нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; 5) регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; 6) регламентація звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Таким чином, забезпечення ефективності організації та здійснення прогресивної системи на структурному рівні взаємозв'язку суб'єктів та об'єктів досягається, з одного боку, застосуванням основних засобів виправлення з використанням нових досягнень науки психології і педагогіки, в умовах суворого дотримання вимог режиму в колонії, з іншого боку - заходів карального і виховного впливу, спрямованих на прищеплення засудженим поваги до законів і правопорядку в місцях позбавлення волі [6].

Прогресивна система містить у собі одну ідею: умови відбування покарання засудженого ставиться в пряму залежність від його поведінки. Тому прогресивна система не може бути англійською, російською або українською. Суть, сутність її однакова, одна і та ж, всюди, де б, в якій країні вона не застосовувалася. Тому не можна погодитися з Ю.М. Ткачевським, який у всіх своїх роботах, присвячених проблемі освітлення прогресивної системи, підкреслює, що в Російській Федерації існує «російська» прогресивна система[7].

Тепер звернемося до більш складного питання: визначення поняття «змісту» прогресивної системи. На наш погляд, необхідно виділити два поняття прогресивної системи: прогресивна система в широкому сенсі слова і прогресивна система у вузькому сенсі слова.

Прогресивна система в широкому сенсі слова (зміст прогресивної системи), на наш погляд, ідея, як основоположний принцип, пронизує всю кримінально-виконавчу систему, що знаходить своє вираження в багатьох своїх функціях і яка:

- визначає стратегію діяльності кримінально-виконавчих установ у справі виконання покарання у виді позбавлення волі і досягнення цілей покарання (реалізації кари, виправлення засудженого, спеціальної та загальної превенції);

- стимулює поведінку засуджених під час відбування покарання у виді позбавлення волі в кращий бік, у бік пом'якшення режиму;

- забезпечує реалізацію принципів кримінально-виконавчої політики, принципів кримінально-виконавчого права, принципів діяльності кримінально-виконавчих установ;

- сприяє закріпленню позитивних результатів карально-виконавчого впливу на засуджених у процесі соціальної адаптації звільнених від відбування покарання.

Прогресивну систему в широкому сенсі слова (зміст прогресивної системи), на наш погляд, слід розуміти як стратегію і тактику кримінальної і кримінально-виконавчої політики щодо реалізації її принципів, цілей і завдань кримінального покарання у виді позбавлення волі.

Прогресивна система у вузькому сенсі слова (формально-правова характеристика прогресивної системи) - це зміна умов відбування покарання з її формами, видами та конкретними елементами.

Таке наше розуміння прогресивної системи, яке успішно застосовується в наших кримінально-виконавчих установах, підкріплюється думкою багатьох учених, які досліджували цю проблему. Так, О. І. Бажанов визначає прогресивну систему як певний, точно регламентований порядок виконання позбавлення волі з класифікацією і роздільним вмістом засуджених в різних видах кримінально-виконавчих установ, при якому для засудженого змінюються умови відбування покарання в кращий (або в гірший) бік в залежності від його виправлення (або невиправлення) з наданням можливості дострокового звільнення, з організацією допомоги звільненому (пробація і патронат) і встановленням за ним спостереження і нагляду [8]. Причому, як вважає автор, таке розуміння прогресивної системи існувало з моменту її появи. Так розумілася вона і в період застосування в нашій державі (1918-1930). І слід підтримати його позицію, коли він категорично заперечує проти визначення прогресивної системи тільки як особливого порядку відбування покарання у виді позбавлення волі, бо це необгрунтовано звужує мету прогресивної системи.

До речі, подібна точка зору висловлювалася вченими з приводу застосування прогресивної системи і в перші роки радянської влади. Подібне широке визначення змісту прогресивної системи трактувалося і в момент її зародження. Так, відповідно до регламентації Англійської (марочної) прогресивної системи адміністрація в'язниці, а не суд, здійснювала розподіл засуджених на класи. Умовно- дострокове звільнення від позбавлення волі було пов'язане з такими вимогами, які пред'являлись до звільненого під час випробувального терміну, які фактично перетворювали його в продовження виконання іншого покарання - обмеження волі. Перераховані процедури були елементами виконання покарання в межах прогресивної системи. Проблемі прогресивної системи відбування (виконання) позбавлення волі в нашій юридичній літературі не приділено належної уваги. Є у неї переконані прихильники, напри- клад В.М. Трубников[8], А.Б. Скаков[9]. Є і її противники. Найпослідовнішим з них був А.Є. Наташев[10]. Він висловлювався, що заперечення проти «прогресивної» системи зводиться до наступного: 1) переведення засуджених з виправно-трудових установ різних видів режимів означало б послаблення стабільності складу засуджених у загонах; 2) як система, заснована на заохоченні та пільги і загрози їх позбавлення, прогресивна система здатна пробуджувати у засуджених корисливе, споживацьке ставлення до своєї поведінки і бажання домагатися пільг будь-якими способами (хитрістю, догоджуванням і т.ін.); 3) проведення цієї системи пов'язане з серйозним з пом'якшенням або посиленням репресії щодо засуджених на розсуд адміністрації виправно-трудових установ. Наведені А.Є. Наташевим докази не переконливі. Правий А.М. Яковлєв, який відзначає, що вони відносяться не до прогресивної системи виконання покарання, а до перекручень її застосування на практиці [11]. Н.А. Стручков вважав категорично неможливим використання у виправно-трудовому праві терміна «прогресивна система» і пропонував розглядати інститут зміни умов тримання засуджених в залежності від їх виправлення як інститут радянського виправно-трудового права, аналогічний за зовнішніми ознаками, але протилежний за політично-класовою природою інституту прогресивної системи буржуазного пенітенціарного права [12].

Настільки жорстке скріплення термінології з проблемами класових початків права представляється непереконливим. У юридичній літературі іноді зустрічається особлива термінологія позначення даного інституту - «прогресивно-регресивна система виконання кримінальних покарань». Так, А.Е. Шевченко вважає, що така термінологія зумовлена тим, що зміна правового статусу засудженого в кращу сторону - прогрес, а в гірший - регрес. Погодитися з таким трактуванням термінології і її суттю не можна[13]. Слово «прогресивна» відноситься не до визначення правового статусу засудженого, а до оцінки самої системи виконання покарання. «Прогресивна» - значить вдала, перспективна, поліпшує процес виконання покарання, що веде до більш якісного досягнення цілей кримінального покарання, стимулююча законослухняність засуджених і т.ін.

Якщо говорити про тимчасові терміни дії прогресивної системи, то її не можна обмежувати тільки термінами позбавлення волі. Прогресивна система, як правильно підкреслює О. І. Бажанов, не тільки переслідує досягнення цілей покарання: виправлення засудженого, приватну і загальну превенцію, а й виходить за межі виконання покарання. Ця система, вважає він, охоплює і комплекс заходів, що проводяться з засудженими після їх звільнення з місць позбавлення волі. Це так звана по- стпенітенціарна допомога, яка в даний час розглядається в якості основної ланки в попередженні рецидивної злочинності та охоплює дуже різні види діяльності. Крім того, сюди ж відноситься організація нагляду за звільненими (особливо за звільненими умовно-достроково). Вся ця діяльність переслідує мету профілактики рецидиву злочинів зі сторони звільнених[14].

Автори прогресивної системи заклали у прогресивну систему відбування покарання ідею досягнення у процесі виконання і відбування покарання зміни поведінки засудженого в кращий бік. Але ж тільки одними заходами впливу (каральними і виховними) не можна домогтися поставленої мети. Відчуваючи цю незадоволеність, багато юристів включає в зміст прогресивної системи класифікацію засуджених до позбавлення волі за видами місць позбавлення волі і встановлених у них видів режиму. З цих же міркувань, мабуть, О.І. Бажанов і інші автори до прогресивної системи відносять дострокове і умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання. Така позиція авторів ще більше зміцнює нас у правильності нашої позиції, коли при визначенні змісту прогресивної системи ми розуміємо її як ідею, основний принцип, що пронизує всю стратегію і тактику діяльності адміністрації кримінально-виконавчих установ і поведінки засудженого.

Помилка, на наш погляд, багатьох авторів при визначенні поняття прогресивної системи полягає в її змішуванні або ототожненні з поняттям «змін умов виконання і відбування покарання». Так, Ю.М. Ткачевський пропонує визначати прогресивну систему як встановлений законом порядок зміни умов виконання кримінальних покарань, який покращує або погіршує правовий статус засудженого в залежності від його поведінки, ставлення до відбування покарання[15]. Багато авторів розуміє прогресивну систему тільки і лише як систему зміни умов відбування покарання, і, перш за все, переведення з одного виду (режиму, рівня безпеки) кримінально-виконавчими установи в іншу.

Які ж цілі (завдання), які стоять перед прогресивною системою? У тому розумінні змісту прогресивної системи, яке ми виклали раніше, перед прогресивною системою стоять завдання досягнення цілей покарання (реалізацію кари, виправлення та ресоціалізацію засуджених, загальну та спеціальну превенцію). Але оскільки прогресивна система має на увазі, перш за все, особистість засудженого, то і першочерговим завданням прогресивної системи є виправлення і ресоціалізація засудженого. У цьому сенсі правильне твердження О.І. Бажанова, що цілями прогресивної системи є: виправлення та перевиховання засуджених, приватне і загальне попередження, поступова підготовка засуджених до життя на волі, профілактика скоєння злочинів з боку звільнених від покарання. І далі він уточнює, що стосується стимулювання виправлення засуджених, то це зовсім не мета, а властивість, внутрішньо притаманна прогресивній системі. Головна мета прогресивної системи - виправлення засудженого.

Ю.М. Ткачевський, заперечуючи проти такого визначення завдання прогресивної системи, стверджує, що цілі виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними й іншими особами нових злочинів, підготовка їх до звільнення вирішуються всією сукупністю карально-виховного процесу, який базується на застосуванні всіх засобів виконання покарання. Прогресивна система є частиною, складовою ланкою такого процесу. Суть її в зміні умов утримання засудженого в залежності від його поведінки. Тому мета прогресивної системи скромніша. Вона покликана лише стимулювати, полегшувати процес виховання засудженого. Подібну позицію з цієї проблеми займав і Н.А. Стручков, який відзначав, що метою прогресивної системи є стимулювання виправлення засудженого і збудження у нього прагнення до цього [16]. З таким розумінням завдань прогресивної системи не можна погодитися хоча б тому, що не можна обмежувати завдання прогресивної системи лише завданням «стимулювання» засудженого до виправлення.

Резюмуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що прогресивна система - дуже важливий для виправлення та ресоціалізації засуджених інститут кримінально-виконавчого права, оскільки має на меті суттєве покращення правового статусу засуджених, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Проте на сьогодні існує низка проблем щодо його застосування на практиці, які потребують негайного вирішення, зокрема доцільним буде на законодавчому рівні дати роз'яснення щодо понять «став на шлях виправлення» (ч. 3 ст. 82 К України), та поняття «стають на шлях виправлення» (ч. 1 ст. 101 КВК України). На ці та інші проблеми зверталася увага багатьох науковців, які ускладнюють застосування юридичних норм на практиці. Розуміючи прогресивну систему як ідею, основний принцип стратегії і тактики діяльності адміністрації колоній і поведінки засудженого, ми маємо на увазі, що подібна система повинна застосовуватися при виконанні і відбуванні будь-якого, кожного виду кримінального покарання, розуміючи, в тому або іншому обсязі. Таким чином, грунтуючись на висловленому, слід дати таке визначення поняття прогресивної системи. Прогресивну систему ми розглядаємо двояко: 1) виходячи зі змістовного критерію - як ідею, принцип стратегії і тактики діяльності адміністрації колонії і поведінки засудженого; 2) виходячи з формальноправового критерію - як зміна умов відбування покарання в залежності від поведінки засудженого, ставлення до правил режиму, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього та професійно-технічного навчання.

З точки зору свого змісту, прогресивна система передбачала зміну умов відбування покарання засудженим залежно від його поведінки. Якщо засуджений веде себе позитивно, то об'єм його прав або наданих йому пільг збільшується, а якщо негативно, то об'єм прав і пільг скорочується.

Не дивлячись на те, що термін «прогресивна система» у нормативних актах на теренах України був закріплений тільки у Виправно-трудовому кодексі УРСР 1925 р., елементи прогресивної системи знайшли своє відображення в інститутах зміни умов тримання засуджених у Виправно-трудовому кодексі УРСР 1970 р. та у Кримінально-виконавчому кодексі України 2003 р.

Відомі різні форми прогресивної системи, які передбачені чинним Кримінально-виконавчим кодексом України. Умови тримання засуджених можуть змінюватися шляхом переведення з однієї виправної колонії до колонії іншого рівня безпеки, із однієї структурної дільниці виправних і виховних колоній до дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації, але у межах одного і того ж місця позбавлення волі.

Зміни такого порядку мають на меті, по-перше, стимулювати виправлення засудженого та створювати у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; по-друге, поступово підготувати засудженого до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Складний характер зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі обумовив наявність у науковій літературі різних підходів до поняття його сутності, визначення та меж функціонування. Так, Г.А. Аванесов [17], під зміною умов тримання засуджених розуміє відповідну прогресивну систему. А.І. Васильєв, розглядаючи місце і роль зміни умов тримання засуджених у системі засобів заохочення і стягнення, дійшов висновку, що зміна умов засуджених є одним із важливих факторів, які забезпечують диференціацію застосування заходів виховного впливу [18]. Т.І. Перко- ва стверджує, що зміна умов тримання є складовим елементом системи заходів заохочення і стягнення[19].

Аналіз вказаних та інших точок зору авторів дозволяє зробити висновок, що у визначенні сутності і меж функціонування інституту зміни умов тримання засуджених проглядаються цілком протилежні точки зору, відповідно до яких даний інститут або відмежовують від системи заохочень і заходів стягнення, або вважають його одним із засобів заохочення і стягнення. На нашу думку, ст. 51 КК України визначила систему кримінальних покарань. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Кримінально-виконавче законодавство визначає чітку систему і порядок виконання покарань, пов'язаних з позбавленням волі[20]. Дана система обумовлена загальними засадами і основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених, а її механізм побудований таким чином, що дає можливість не тільки замінити одне покарання іншим, більш м'яким у процесі його виконання, а також залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання суттєво змінити умови відбування покарання.

Виходячи з висловленого можна зробити висновок про те, що у кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві, як специфічній системі соціально- правового характеру, функціонує відносно самостійна система - прогресивна система виконання покарань. Така система являє собою сукупність правил, які регулюють порядок зміни умов відбування покарання, а характер цих змін знаходиться в залежності від досягнення засудженим відповідного ступеня виправлення та фактично відбутого строку покарання.

Висновки

Резюмуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що прогресивна система - дуже важливий для виправлення та ресоціалізації засуджених інститут кримінально-виконавчого права, оскільки має на меті суттєве покращення правового статусу засуджених, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Проте на сьогодні існує низка проблем щодо його застосування на практиці, які потребують негайного вирішення, зокрема доцільним буде на законодавчому рівні дати роз'яснення щодо понять «став на шлях виправлення» (ч. 3 ст. 82 К України), та поняття «стають на шлях виправлення» (ч. 1 ст. 101 КВК України). На ці та інші проблеми зверталася увага багатьох науковців, які ускладнюють застосування юридичних норм на практиці.

Література

кримінальний покарання право

1.Трубников В.М., Чучилін М.І. Поняття прогресивної системи в кримінально- виконавчих установах України //Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 20. - Харків: 2002. - С. 4652.

2.Яковлева Л. Прогрессивная ли наша

система отбывания наказания? //Пре

ступление и наказание. - 1997. - № 12. -- С. 7-9.

3.Поиски выхода. Преступность, уголовная политика, места заключения в постсоветском пространстве. - М.: Права человека», 1996. - 240 с.

4.Трубников В.М. Понятие прогрессивной системы в уголовно-исполнительных учреждениях Украины // Нормативная основа правовой системы Республики Беларусь: материалы респ. науч. конф., Гродно, 28-29 апреля 2006 г. / Гродн. гос. ун-т., под ред. д-ра юрид.наук, проф. Н.В. Силь- ченко. - Гродно: ГрГУ, 2006. - С. 397-407.

5.Царюк С. В., Нікітіна О. В. Правові аспекти застосування прогресивної системи відбування покарання засудженими до по - збавленні волі. //Режим доступу: 1іИр://\Ґ\Ґ\Ґ. stattionline.org.ua/pravo/76/12258-pravovi-

aspekti-zastosuvannya-progresivnoї-sistemi- vidbuvannya-pokarannya-zasudzhenimi-do-

pozbavlennya-voli.html.

6.Пастушеня А. Н. Основные принципы и средства эффективного применения прогрессивной системы исполнения наказаний : матер. междунар. конф. / А. Н. Пастушеня / Реформирование пенитенциарной системы. - Минск: ООО «ФилСерв плюс», 1998. - 132 с.

7.Ткачевский Ю.М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний: Учеб. пос. - М.: Зерцало, 1997. - 144 с.

8.Бажанов О.И. Прогрессивная система исполнения наказания. - Минск. Наука и техника, 1981. - 168 с.

9.Скаков А.Б. Прогрессивная система

исполнения лишения свободы и её отражение в новом законодательстве Республики Казахстан / Скаков А.Б.; Мин-во юстиции Респ. Казахстан, Ком. уголовно- исполн. системы, Акад. гос. службы при Президенте Респ. Казахстан. - Астана: Норма-К, 2004. - 151 с.

10.Наташев А.Е. Неприменимость

«прогрессивной системы» отбывания лишения свободы // Проблемы развития советского исправительно-трудового законодательства. - Саратов, 1961. - С. 246252. (С. 249).

11.Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. - М., Наука, 1964. - 223 с.

12.Стручков Н.А. Курс исправительнотрудового права: Часть Особенная. - М., Юрид. лит., 1985. - 256 с. (С. 93).

13.Шевченко А.Е. Прогрессивно-регрессивная система исполнения уголовных наказаний: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А.Е. Шевченко. - Ставрополь, 2002. - 27 с.

14.Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания. - Минск. Наука и техника, 1981. - 168 с.

15.Ткачевский Ю.М. Содержание прогрессивной системы уголовных наказаний. Сб. «XXVI съезд КПСС и укрепление законности и правопорядка». - М., 1982. - С.51-57.

16.Стручков Н.А. Курс исправительнотрудового права. Проблемы Особенной части. - М., 1985.

17.Аванесов Г.А. Прогрессивная система отбывания лишения свободы / Г.А. Аванесов. - М. : Изд-во ВНИИ МООП СССР, 1970. - 48 с.

18.Васильев А.И. О совершенствовании системы стимулирования стремления осужденных к исправлению и перевоспитанию // Проблемы совершенствования правового регулирования исполнения наказания в виде лишения свободы. - Рязань: РВШ МВД СССР, 1981. - С. 35-50.

19.Перкова Т.И. Изменение условий содержания осужденных к лишению свободы путем перевода в исправительно трудовые учреждения с другим видом режима / Т.И. Перкова. - М.: Юридическая литература, 1985. - 150 с.

20.Якимович Ю.К. Правовая природа изменения условий содержания лишенных свободы и дальнейшее совершенствование исправительно-трудового законодательства / Ю.К. Якимович // Новая конституция СССР и проблемы правоведения: [сборник / ред.: В.Ф. Волович и др.]. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1980. - С. 140-141.

Размещено на Allbest.ru