Кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією: проблемні питання поняття та класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією: проблемні питання поняття та класифікації

Боровик А.В.

Боровик А.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука

У статті розкриті проблемні питання щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, в частині їх поняття та класифікації, з огляду на сучасні тенденції розвитку кримінального права України. Наголошено на необхідності їх законодавчого визначення в положеннях Кримінального кодексу України, запропоновано їх дефініцію, окреслено їх ознаки та види. Крім цього, потребують свого встановлення кримінально-правові наслідки вчинення певними особами кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Також у Законі України «Про запобігання корупції» слід визначити терміни «вимоги», «заборони» та «обмеження».

З положень Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (зокрема, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 65) випливає, що відповідальність за корупцію настає в разі вчинення особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, корупційного правопорушення та правопорушення, пов'язаного з корупцією, при цьому кримінальна відповідальність настає за вчинення обох видів правопорушень [1]. В умовах сьогодення під корупційними правопорушеннями у кримінальному праві слід розуміти корупційні кримінальні правопорушення, тобто з огляду на положення примітки до ст. 45 чинного Кримінального кодексу (далі - КК) України [2] це кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу» [2]. Зауважимо, що тут і далі ми перспективно вживаємо саме термін «корупційне кримінальне правопорушення» замість терміна «корупційний злочин», оскільки, відповідно до ухваленого та опублікованого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. № 2617-VIM, який набирає чинності з 01.01.2020 р., крім п. 2 розділу ІІ, який набрав чинності з 24.04.2019 р., термін «корупційні злочини» в тексті КК України буде всюди (наскрізно) замінений іншим - «корупційне кримінальне правопорушення», що свідчитиме про певну гармонізацію положень Закону України «Про запобігання корупції» та Кк України) [3].

Ключові слова: кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, поняття та класифікація, вимоги, заборони, обмеження, кримінальна відповідальність, удосконалення чинного Кримінального кодексу України.

CRIMINAL CORRUPTION RELATIONS: PROBLEM QUESTIONS CONCEPT AND CLASSIFICATION

The article deals with the issues of criminal offenses related to corruption in terms of their concept and classification, taking into account the current trends in the development of the criminal law of Ukraine. It is concluded that the necessity of the existence in the Criminal Code (hereinafter - the CC) of Ukraine of the provisions on criminal offenses related to corruption is stipulated by the direct requirements of Part 1 of Art. 1, Part 1 of Art. 65 of the Law of Ukraine «On Prevention of Corruption», as well as the experience of the existence in the said Code of the notion (list) of corruption offenses. However, the current CC of Ukraine does not use the term «criminal offenses related to corruption» at all, and this situation is a significant disadvantage of the law of Ukraine on criminal liability, which directly threatens the implementation of the provisions of the anti-corruption legislation and criminal-legal policy of the state. In addition, for the sake of a comprehensive understanding of corruption offenses related to corruption, in general, and criminal offenses related to corruption, in particular, it is necessary in Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine «On Prevention of Corruption» to define the terms «requirements», «prohibition» and «restrictions».

In the relevant article of the General part of the CC of Ukraine it is proposed to formulate the following concept of criminal offenses related to corruption: «Criminal offenses related to corruption in accordance with this Code are criminal offenses stipulated by Articles 149, 157, 158, 158-2, 159, 169, 171, 176, 177, 189, 201, 205-1, 206, 206-2, 229, 248, 258-1, 258-4, 298, 298-1, 303, 332, 332-1, 343, 344, 376, 397, 447, in case of their commission by using an official of his/ her position (power), any other criminal offenses provided for by this Code, the subject of which may be official, as well as criminal offenses provided for in Articles 384, 385, 386, 387, 388, 396, 159-1, 160 if any of these criminal offenses violates the requirements, prohibitions and/or restrictions established by the Law of Ukraine «On Prevention of Corruption»». The relevant articles of the General Part of the CC of Ukraine require the legislator to determine the specific criminal-legal consequences of the commission of criminal offenses related to corruption.

Key words: criminal offenses related to corruption, concept and classification, requirements, prohibition, restriction, criminal liability, improvement of the current Criminal Code of Ukraine.

Постановка проблеми

Закон України «Про запобігання корупції» наразі оперує іншим, широко вживаним терміном - «правопорушення, пов'язане з корупцією», яке слід відрізняти від «корупційного кримінального правопорушення». За логікою, в контексті кримінального права під ним необхідно розуміти термін «кримінальне правопорушення (злочин - до 31.12.2019 р.), пов'язане з корупцією». Однак чинний КК України взагалі не вживає цей термін (як і не робить цього вже згаданий вище Закон України від 22.11.2018 р. № 2617Ш), чим ставить під сумнів комплексну реалізацію положень антикорупційного законодавства та кримінально-правової політики держави, оскільки на обов'язковість існування такого терміна безпосередньо орієнтують положення Закону України «Про запобігання корупції». Таку ситуацію, на наш погляд, слід визнати суттєвим законодавчим недоліком, що потребує свого термінового усунення.

корупційний кримінальний правопорушення законодавство

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Незважаючи на те, що проблемні питання корупції та корупційних правопорушень (злочинів) досліджувала ціла низка вітчизняних учених-правників (наприклад, П.П. Андрушко, О.Ю. Бусол, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, А.П. Закалюк, О.М. Костенко, М.І. Мельник, А.А. Музика, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк, П.В. Хряпінський та ін.), лише в окремих із них містяться «точкові» положення щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, отже, в жодній з них не наведена хоча б загальна концепція щодо такого роду правопорушень, тим більше не визначене їх поняття, не встановлені їхні ознаки та види. Наразі відсутні якісь комплексні наукові дослідження з цього приводу, а останні наукові публікації з цієї проблематики абсолютно не розкривають сутність кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією [4, с. 195-196].

Метою статті є розкриття проблемних питань щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, в частині їх поняття та класифікації, з огляду на сучасні тенденції розвитку кримінального права України.

Виклад основного матеріалу

За нашим переконанням, спочатку варто звернутися до аналізу терміна «правопорушення, пов'язане з корупцією». Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» воно становить собою діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність) [1]. Звідси ознаками правопорушення, пов'язаного з корупцією, є те, що воно: 1) становить собою діяння, що не містить ознак корупції; 2) порушує встановлені коментованим Законом вимоги, заборони та обмеження; 3) вчиняється особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону; 4) передбачає встановлення за законом чотири види відповідальності - кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову.

При цьому визначення термінам «вимоги», «заборони» та «обмеження» Закону України «Про запобігання корупції», на жаль, не дає. Сучасний тлумачний словник української мови зазначає, що термін «вимога», зокрема, означає «норми, правила, яким повинні підкорятися», «потреби, спонукання, які хтось має або ставить до когось, чогось»; «заборона» - «категоричний наказ не робити, не здійснювати щось», «не дозволяти користуватися чимось», а «обмеження» - «дія, зі значенням обмежувати, тобто лімітувати, установлювати межі чого-небудь, зв'язувати щось обмежувальними умовами, правилами, не допускати поширення чого-небудь, локалізувати», «правило, настанова, статут тощо, які обмежують чиїсь права, дії і т. ін.» [5, с. 117; 309; 579].

З аналізу положень Закону України «Про запобігання корупції» можна скласти приблизний перелік вимог, заборон та обмежень, зокрема:

- заборона втручання в діяльність Національного агентства з виконання покладених на нього обов'язків та заборона діяльності політичних партій в Національному агентстві (ст. 9);

- заборона Голові та членам Національного агентства, посадовим і службовим особам його апарату розголошувати інформацію з обмеженим доступом, отриману у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, крім випадків, установлених законом (ст. 13);

- заборона фінансувати Національне агентство за рахунок будь-яких інших джерел (ст. 17);

- вимоги щодо прийняття антикорупційної програми та її погодження Національним агентством (ст. 19);

- обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22);

- обмеження щодо одержання подарунків (ст. ст. 23, 24);

- обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25);

- обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст. 26);

- обмеження спільної роботи близьких осіб (ст. 27);

- вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. ст. 28-36);

- вимоги до поведінки осіб, додержання вимог закону та етичних норм поведінки (ст. ст. 37, 38);

- вимоги щодо пріоритету інтересів (ст. 39);

- вимоги щодо політичної нейтральності (ст. 40);

- вимоги щодо неупередженості (ст. 41);

- вимоги щодо компетентності й ефективності (ст. 42);

- вимоги щодо нерозголошення інформації (ст. 43);

- вимоги щодо утримання від виконання незаконних рішень чи доручень (ст. 44);

- вимоги щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст. 45);

- вимоги щодо своєчасності подання декларацій (ст. 49);

- вимоги щодо додаткових заходів здійснення фінансового контролю (ст. 52);

- вимоги щодо (ст. 53): нерозголошення інформації про викривача; забезпечення умов для повідомлень про порушення вимог цього Закону іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв'язку; розгляду анонімного повідомлення; вжиття заходів щодо припинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення; негайного письмового повідомлення про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції;

- заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ст. 54);

- вимоги щодо проведення спеціальної перевірки (ст. 56);

- вимоги щодо організації проведення спеціальної перевірки (ст. ст. 57, 58);

- вимоги щодо прозорості та доступу до інформації (ст. 60);

- вимоги щодо запобігання корупції в діяльності юридичної особи (ст. 61)

- вимоги щодо обов'язкового затвердження антикорупційної програми юридичної особи (ст. 62);

- вимоги щодо проведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення (ст. 65);

- вимоги щодо незаконних актів та правочинів (ст. 67) [1].

У кримінальному праві порушення передбачених Законом України «Про запобігання корупції» вимог, заборон та обмежень, за наявності для цього підстав, тягне за собою відповідальність за вчинення конкретних кримінальних правопорушень, при цьому вони не повинні належати до корупційних.

Отже, до групи кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією: по-перше, не повинні безпосередньо належати корупційні кримінальні правопорушення, визначення (перелік) яких дається у примітці до ст. 45 КК України; по-друге, можуть належати кримінальні правопорушення, вчинені відповідними службовими або іншими особами, якщо в їхнім діянні наявне порушення встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог, заборон та обмежень.

Важливою, на нашу думку, є також і конструкція «пов'язане з корупцією». За логікою, йдеться про кримінальні правопорушення, які не утворюють склади корупційних правопорушень, але максимально до них наближені, поєднані з ними, сприяють їх вчиненню тощо. У цьому випадку важлива роль належить зв'язку між корупційним і некорупційним діянням, при цьому останнє, по відношенню до першого, повинно мати «співвідношення між різними факторами, подіями тощо, які взаємозумовлені» [5, с. 336].

В юридичній літературі наголошується, що необхідно розрізняти:

- зв'язок, про який ідеться в коментованому Законі України, який полягає в порушенні діянням установлених цим Законом вимог, заборон та обмежень;

- інший зв'язок, який виявляється під час аналізу корупції як соціального явища, наприклад, зв'язок між отриманням корупціонером неправомірної вигоди у вигляді грошей і легалізацією останніх, що має значення для настання тих правових наслідків, які передбачені зазначеним Законом і які пов'язані лише з першим видом зв'язку (при цьому Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. № 3206-УІ не передбачав визначення правопорушень, пов'язаних з корупцією») [6, с. 20].

Крім того, в теорії кримінального права зазначається, що до кримінальних правопорушень (злочинів), пов'язаних з корупцією, можуть належати понад двадцяти посягань:

а) квазікорупційні діяння (наприклад, незаконне збагачення - ст. 368-2 КК України, яка, однак, визнана неконституційною; легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - ст. 209 КК України, декларування недостовірної інформації - ст. 366-1 КК України);

б) інші злочини, зокрема, підслідні Національному антикорупційному бюро України «за зв'язком проваджень» (наприклад, умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму - ст. 209-1 КК України; введення в оману суду або іншого уповноваженого органу - ст. 384 КК України; відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків - ст. 385 КК України; перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку - ст. 386 КК України; розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування - ст. 387 КК України; незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації - ст. 388 КК України; приховування злочину - ст. 396 КК України);

в) суміжні з корупційними злочини у сфері службової діяльності, підслідні підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (наприклад, перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу - ст. 365 КК України; службове підроблення - ст. 366 КК України; службова недбалість - ст. 367 КК України; провокація підкупу - ст. 370 КК України);

г) окремі, пов'язані з корупцією, злочини, підслідні органам Державного бюро розслідувань або Національної поліції (порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації - ст. ст. 159-1 і 160 КК України; контрабанда, вчинена службовою особою з використанням службового становища - ч. 2 ст. 201 КК України; сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності, вчинені службовою особою - ч. 2 ст. 256 КК України; злочини службових осіб, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України - ч. 2 ст. 332 КК України; злочини службових осіб, пов'язані з порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - ч. 2 ст. 332-1 КК України; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови - ст. 375 КК України; незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду - ст. 376-1 КК України) [7, с. 4-6].

Уявляється, що наведена вище класифікація кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, не є ідеальною, а відбиває лише підхід окремих авторів, тим більше, що в ній є чимало спірних моментів: починаючи від фігурування в переліку таких правопорушень, відповідальність за які була визнана неконституційною (ст. 368-2 КК України), або які повинні належати до розряду корупційних, як того вимагають норми міжнародного права (наприклад, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України) та використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 306 КК України), оскільки ст. 23 «Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом» Конвенції ООН проти корупції безпосередньо спрямовує на віднесення цих кримінальних правопорушень до розряду корупційних, однак, з іншого боку, санкції у вказаних статтях орієнтують на те, що ці діяння і так можуть бути вчинені саме вказаною особою), та завершуючи обмеженим підходом до переліку аналізованих правопорушень.

Зазначимо, що до розряду корупційних кримінальних правопорушень (а не кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією) законодавцю слід було б віднести низку інших посягань, передбачених окремими статтями КК України, зокрема: протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань - ст. 369-3 (на це орієнтує назва Закону України від 03.11.2015 р. № 743-УШ, на підставі якого ця стаття з'явилася в Кодексі - «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань») або постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо це кримінальне правопорушення вчиняється з корисливих мотивів (ч. 2 ст. 375), оскільки такі дії мають явну корупційну спрямованість.

На наш погляд, аксіомою має бути те, що корупційні кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, хоча і взаємозумовлені, але це зовсім різні кримінально-правові категорії, які не повинні співпадати за своїм змістом і переліком. Іншою ключовою особливістю кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, є те, що вони мають визнаватися такими за наявності досить важливої умови, а саме - вони повинні порушувати встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та/або обмеження, при цьому законодавцю в цьому Законі необхідно дати чітке їх визначення задля несуперечливого застосування відповідних нормативних положень. До кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, треба було б віднести виключно умисні діяння, на що орієнтує логіка побудови переліку корупційних кримінальних правопорушень, хоча, як наголошувалося вище, окремі вчені не заперечують, щоб до переліку перших були віднесені й необережні діяння (зокрема, службова недбалість - ст. 367 КК України).

Важливим моментом також є й питання про те, хто може вчинити кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, та за яких умов. Переконані, що насамперед суб'єктами таких правопорушень повинні бути службові особи, хоча і вчинення їх загальними суб'єктами, як це має місце в разі скоєння корупційних кримінальних правопорушень, не виключається.

З положень КК України випливає, що в разі вчинення певних кримінальних правопорушень службові особи можуть:

а) зловживати службовим становищем, і тоді кримінальні правопорушення, що вчиняються такими особами в зазначений спосіб, належать до категорії «корупційних» (зокрема, про конструкцію «зловживання службовим становищем» згадується у ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 364, 410);

б) використовувати своє становище (зокрема, про конструкцію «з використанням свого становища» згадується у ст. ст. 149, 157, 158, 158-2, 159, 169, 171, 176, 177, 189, 201, 205-1, 206, 206-2, 229, 248, 2581, 258-4, 298, 298-1, 303, 332, 332-1, 343, 344, 376, 397, 447 КК України), і тоді такі кримінальні правопорушення, на наш погляд, можуть бути віднесені до групи тих, що пов'язані з корупцією;

в) вчиняти без наявності факту специфічного поєднання зі зловживанням своїм службовим становищем, і тоді такі кримінальні правопорушення також можуть бути віднесені до групи тих, що пов'язані з корупцією, якщо це не кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України, оскільки згідно з приміткою до ст. 45 цього Кодексу вони вже належать до корупційних [2].

За суттю законодавець ототожнює терміни «зловживання» та «використання», що очевидно зі змісту низки статей Особливої частини КК України. Наприклад,«зловживання опікунськими правами» (у назві ст. 167 КК України) розкривається через термін «використання» в диспозиції цієї статті («використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному» (зайняття житлової площі, використання майна тощо)). Навіть «зловживання владою або службовим становищем» (ст. 364 КК України) законодавець, з огляду на диспозицію ч. 1 цієї статті, визначає через конструкцію «використання». Але через те, що саме конструкція «у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем» у відповідних статтях КК України є однією з визначальних для побудови дефініції корупційних кримінальних правопорушень, будемо вважати, що саме за цією ознакою (способом) такі правопорушення можуть відрізнятися від кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Цікаво, що законодавець може формулювати неоднакові конструкції щодо позначення використання службовою особою свого становища (зокрема, в контексті посягань проти виборчих прав громадян в одному випадку зазначено про конструкцію «службовою особою з використанням свого становища» - ст. 158 КК України, а в іншому - про «службовою особою з використанням влади або службового становища» - ст. 158-2 КК України). Подекуди з обговорюваних конструкцій можуть «випадати» окремі слова (наприклад, у ч. 2 ст. 169 КК України вже йдеться про «використання службового становища», а отже, вказівка на термін «свого» в такому випадку відсутня). Окремим питанням є вживання законодавцем суміжних конструкцій, коли замість влади чи службового становища відповідна службова особа тільки використовує свої повноваження (наприклад, у ст. 364-1 КК України зазначено про «використання <.. .> службовою особою <.. .> своїх повноважень»). Аналогічна ситуація наявна і в конструюванні законодавцем ст. ст. 368-3 та 368-4 КК України. Варто вказати, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 364-1, 368-3 та 368-4 КК України, віднесені законодавцем до корупційних, і дискусія з приводу конструювання їхніх складів з огляду на обговорювану тематику може мати лише другорядний план.

Важливо наголосити, що законодавець у КК України може позначати кримінальні правопорушення, що вчиняються службовими особами, ще більш нейтрально (наприклад, за допомогою конструкції «вчинені службовою особою» - ч. 2 ст. 163 або просто «службовою особою» - ст. 132). Якщо йдеться саме про умисні кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами (зокрема, передбачені ст. ст. 132, 145, 146-1, 154, 161, 162, 163, 168, 173, 209-1, 211, 212, 212-1, 219, 220-1, 222-1, 223-2, 232, 232-1, 232-2, 238, 253, 256, 267-1, 271, 328, 330, 340, 351, 351-1, 352, 365, 366, 366-1, 370, 376-1, 380, 381, 382, 426, 426-1, 428 КК України), то, ймовірно, вони також можуть належати до тих, які пов'язані з корупцією. Фактично суб'єктом того чи іншого кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути службова особа, якщо в санкції відповідної статті (частини статті) за це передбачена вказівка на такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на певний строк. Також не виключаємо ситуацію, коли вчинити аналізовані кримінальні правопорушення можуть загальні та спеціальні (проте не службові особи) суб'єкти (аналогічна ситуація характерна й для окремих корупційних кримінальних правопорушень).

Уявляється, що суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, має бути меншою, ніж корупційних кримінальних правопорушень, хоча ця теза є небезспірною, з огляду на подекуди зовсім протилежну ситуацію. Наприклад, суспільна небезпечність перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 КК України) як кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, є набагато більшою, ніж суспільна небезпека такого корупційного кримінального правопорушення, як викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України). Навпаки, зважаючи на викладені положення, перелік перших має бути більшим, ніж других.

Кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, можуть вчинятися службовою особою шляхом «використання службового становища» та без цього, але за умови, що кримінально протиправним діянням порушуються встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та/або обмеження, а також загальними або спеціальними суб'єктами (не службовими особами), та якщо між цими та корупційними кримінальними правопорушеннями є зв'язок, що взаємозумовлює їх співвідношення. За таких умов не виключається наявність сукупності відповідних кримінальних правопорушень, що може бути типовою ситуацією у правозастосовній практиці. Наприклад, службова особа митного органу одержує неправомірну вигоду (корупційне кримінальне правопорушення) та організовує контрабанду відповідних предметів з використанням свого становища (кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією). Хоча, звісно, що кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, можуть вчинятися і як одиничні посягання (наприклад, зацікавлена особа здійснює тільки підкуп свідка (ст. 386 КК України), без вчинення будь-якого іншого корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Отже, першочергово національному законодавцю слід визначитися, де саме (в якій статті чи примітці до неї) та яким чином буде зазначено в КК України про кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією. Іншим принциповим моментом, поряд із запровадженням поняття (переліку) кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, є питання про кримінально-правові наслідки їх вчинення, тобто про адекватну реакцію держави на такий специфічний прояв кримінально-протиправної поведінки. Отже, важливо чітко визначити, як це було вже успішно реалізовано з огляду на корупційні кримінальні правопорушення (зокрема, у ст. ст. 8, 45, 46, 47, 48, 69, 74, 75, 79, 81, 82, 86, 87, 91 КК України), види окреслених наслідків, їх обсяг і зміст, ступінь регламентованості конкретними нормами КК України, інакше втрачається сам сенс існування досліджуваної категорії кримінальних правопорушень. Поряд із цим потребують розширення та уточнення положення ст. 96-3 «Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру» КК України, до якої варто додати відповідні норми про відповідальність за кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією. Звісно ж, що найпростіше за все можна було б взагалі відмовитися від такої складної категорії, як «кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією», однак навряд чи законодавець та суспільство підуть на такі кроки.

Висновки

Підсумовуючи викладене, необхідно зробити такі висновки і сформулювати пропозиції теоретичного та прикладного характеру:

Необхідність існування у КК України положень про кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, зумовлена прямими вимогами ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», а також досвідом існування у вказаному Кодексі поняття (переліку) корупційних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

На жаль, чинний КК України взагалі не вживає термін «кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією», і така ситуація є суттєвим недоліком закону України про кримінальну відповідальність, що безпосередньо загрожує реалізації положень антикорупційного законодавства та кримінально-правової політики держави.

Задля комплексного розуміння корупційних правопорушень, пов'язаних з корупцією, взагалі та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, зокрема слід у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначити терміни «вимоги», «заборони» та «обмеження».

У відповідній статті Загальної частини КК України пропонується сформулювати таке поняття кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією: «Кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 149, 157, 158, 158-2, 159, 169, 171, 176, 177, 189, 201, 205-1, 206, 206-2, 229, 248, 258-1, 2584, 298, 298-1, 303, 332, 332-1, 343, 344, 376, 397, 447, у випадку їх вчинення шляхом використання службовою особою свого становища (влади), будь-які інші кримінальні правопорушення, передбачені цим Кодексом, суб'єктом вчинення яких може виступати службова особа, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396, 159-1, 160, якщо яке-небудь із цих кримінальних правопорушень порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та/або обмеження». Уявляється, що така дефініція необхідним чином коригується з переліком корупційних кримінальних правопорушень і найбільш повно відбиває всі можливі варіанти вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

У відповідних статтях Загальної частини КК України законодавцю необхідно визначити конкретні кримінально-правові наслідки вчинення особами кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Література

1. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII (у редакції від 31.08.2018 р.). URL: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/l700-18 (дата звернення: 21.05.2019).

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш (у редакції від 19.05.2019 р.). URL: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 21.05.2019).

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень: Закон України від 22.11.2018 р. № 2617-VIII(набирає чинності з 01.01.2020 р., крім п. 2 розділу II, який набрав чинності з 24.04.2019 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19 (дата звернення: 22.05.2019).

4. Шестопалова Людмила. Відмежування корупційних правопорушень від правопорушень, пов'язаних із корупцією. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 5. С. 193-197.

5. Сучасний тлумачний словник української мови: 65000 слів / за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. Харків: ВД «ШКОЛА», 2006. 1008 с.

6. Проблеми кваліфікації корупційних і пов'язаних з корупцією злочинів: навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять для студентів 4-го курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції першого (бакалаврського) рівня галузь знань 08 «Право» спеціальності 081 «Право» / авт.: В.Я. Тацій та ін. Харків: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. 114 с.

7. Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування / за ред. М. І. Хавронюка. Київ: Москаленко О.М., 2019. 464 с.

8. Алексеев А.И. Педагогические основы предупреждения преступлений органами внутренних дел: учеб.пособие. Москва: ВНИИ МВД СССР, 1984. 90 с.

Размещено на Allbest.ru