Особливості державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні

Ткачук С.П.

Ткачук С.П., аспірант Хмельницького університету управління та права

Стаття присвячена визначенню особливостей державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні. Наголошено, що державний контроль виступає одним із основних форм здійснення державної влади в Україні, зокрема, у сфері здійснення публічних закупівель. Здійснено аналіз контрольних функцій окремих органів державної влади, діяльність яких прямо або опосередковано пов'язана із здійсненням публічних закупівель. Акцентовано, що не дивлячись на постійні зміни законодавства у цій сфері, все однак спостерігається підвищення кількості відповідних порушень, які призводять до нецільового використання коштів державного бюджету через наявність неефективної системи державного контролю за публічними закупівлями в Україні.

Ключові слова: закупівлі, публічні закупівлі, контроль, державний контроль, кошти державного бюджету.

Статья посвящена определению особенностей государственного контроля в сфере публичных закупок в Украине. Отмечено, что государственный контроль выступает одним из основных форм осуществления государственной власти в Украине, в частности, в сфере осуществления публичных закупок. Осуществлен анализ контрольных функций отдельных органов государственной власти, деятельность которых прямо или косвенно связана с осуществлением публичных закупок. Акцентируется внимаение на то, что несмотря на постоянные изменения законодательства в этой сфере, всё равно наблюдается повышение количества соответствующих нарушений, которые приводят к нецелевому использованию средств государственного бюджета из-за наличия неэффективной системы государственного контроля за публичными закупками в Украине.

Ключевые слова: закупки, публичные закупки, контроль, государственный контроль, средства государственного бюджета.

FEATURES OF STATE CONTROL IN THE FIELDOF PUBLIC PROCUREMENT IN UKRAINE

The article is devoted to determining the features of state control in the field of public procurement in Ukraine. It is noted that state control is one of the main forms of exercising state power in Ukraine, in particular, in the field of public procurement. The analysis of the control functions of individual public authorities, the activities of which are directly or indirectly associated with the implementation of public procurement. Attention is focused on the fact that despite constant changes in legislation in this area, there is still an increase in the number of relevant violations that lead to misuse of state budget funds due to the existence of an ineffective system of state control over public procurement in Ukraine.

Key words: procurement, public procurement, control, state control, state budget funds.

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку України як правової європейської держави, державний контроль виступає одним із основних форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та інших правових актів, які видаються державними органами.

Реалії сьогодення та сучасні ринкові умови, в яких наразі розвивається наша країна, не відміняють необхідності здійснення систематичного державного контролю за ефективним використанням коштів державного бюджету під час проведення публічних закупівель, оскільки не дивлячись на постійні зміни законодавства у цій сфері, все однак спостерігається підвищення кількості відповідних порушень, які призводять до нецільового використання коштів державного бюджету. Так, якщо протягом 2017 р. за результатами контролю у сфері закупівель було виявлено порушень, що призвели до втрат, на суму 154,8 млн гривень [1, с. 4], то за 2018 р. встановлено порушень у відповідній сфері на загальну суму 452,7 млн грн [2, с. 3]. Вищезазначене дає підстави стверджувати про наявність окремих проблемнихпитань, які наразі існують у сфері здійснення державного контролю за публічними закупівлями в Україні. За таких умов нового наукового осмислення потребують шляхи подальшого розвитку інституту державного контролю у зазначеній сфері.

Стан дослідження

Окремим аспектам інституту публічних (державних) закупівель були присвячені дослідження низки учених, таких як: А. М. Бровдій, К. Ю. Водоласкова, Н. В. Головко, А. М. Довбенко, М. Ю. Довгань, Н. Г. Дроздова, В. В. Зубар, О. В. Іньшина, К. Є. Крищенко, В. К. Малолітнева, В. П. Міняйло, В. М. Новаковець, Ю. О. Овра- мець, А. О. Олефір, М. В. Остапюк, Я. В. Петруненко, Г. І. Пінькас, Н. П. Селіванова, О. Ф. Тол- пиго, О. Г. Турченко, О. Л. Юдіцький тощо. Однак, незважаючи на вагомий доробок вказаних науковців, питання щодо визначення особливостей державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні висвітлені фрагментарно, що, у свою чергу, обумовлює актуальність цієї статті.

Метою статті є визначення особливостей державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні.

Виклад основного матеріалу

Одним з важливих складових існування будь-якої держави, яка намагається забезпечити ефективне функціонування відповідної галузі на належному рівні, виступає державний контроль. З огляду на це, слід погодитися, що контроль є однією із найважливіших складових ефективного управління усіма процесами, зокрема у сфері ведення господарської діяльності та в процесі здійснення публічних закупівель [3, с. 146].

Необхідно звернути увагу, що у чинному Законі України «Про публічні закупівлі» (далі - Базовий закон) [4] використовується словосполучення «державне регулювання та контроль», у той час, як до цього застосовувалося словосполучення «державний нагляд (контроль)» [5], «державний нагляд, контроль» [6]. З цього приводу слід підкреслити, що серед науковців одностайна думка стосовно змістовного наповнення згаданих дефініцій та їх співвідношення відсутня. Так, Н.Ю. Цибульник зазначає, що контроль виступає відповідним різновидом діяльності, пов'язаним із проведенням процедури перевірки [7, с. 182], проте водночас, словник української мови під поняттям «контроль» розуміє «установу або організацію, що здійснює нагляд за ким-, чим-небудь або перевіряє його» [8, с. 271].

У цьому контексті хотілося б наголосити на тому, що не дивно те, що польський професор К. Адамецкі не тільки виділив контроль як один з ключових принципів управління, однак й запровадив відповідну теорію контролю щодо організації. Так, він вважав, що перевірка ходу виконання запланованого необхідна протягом «всієї дороги», при цьому варто пам'ятати, що контроль є тільки засобом, а не метою. Чим детальніше і точніше розроблений план, тим детальнішим і точним повинен бути і контроль [9, с. 194]. Деякі дослідники визначають «контроль» як функцію компетентних державних органів [10, с. 57-58], інші - як: правову форму діяльності [11], правову форму державного управління [12] або правову форму державного регулювання економіки [13].

Що стосується безпосередньо співвідношення понять «контролю» та «нагляду», то наприклад, С.Г. Братель підкреслює, що контроль щодо нагляду є ширшим (родовим) поняттям, тобто нагляд можна розглядати як елемент контролю або як контроль, звужений стосовно сфери свого застосування. Нагляд має більш вузьку сферу застосування, тому в діючому законодавстві спостерігається тенденція заміни терміну «нагляд» на термін «контроль», а не навпаки [14, с. 11]. Натомість В.С. Щербина наголошує, що в господарському законодавстві не проводиться чіткого розмежування категорій «контроль» і «нагляд». У деяких наукових працях представників різних галузей права, терміни «контроль» і «нагляд» вживаються в якості ідентичних категорій [15, с. 48-49]. У свою чергу, В.Ю. Кобринський зауважує, що контроль від нагляду відрізняється тим, що контролюючий орган, на відміну від наглядового, має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного, а також те, що контролюючі органи мають право самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності [16, с. 10].

Виходячи із вищезазначеного можна зрозуміти логіку законодавця стосовно зміни у законодавстві у сфері закупівель словосполучень «державний нагляд (контроль)» на словосполучення «державне регулювання та контроль». Хоча, водночас, слід зауважити, що у чинному Законі України (далі - ЗУ) «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» використовується поняття «державний нагляд (контроль)».

Якщо переходити до визначення контролю у сфері закупівель, то слід підкреслити, що з цього приводу у наукових колах також відсутня одностайна думка. Так, на думку В.В. Зубара, контроль за системою державних закупівель - це впорядкований і безперервний процес обробки інформації, що надходить, на всіх етапах проведення закупівель для виявлення відхилень між плановими і фактичними величинами показників, а також аналіз цих відхилень з метою виявлення причин їх виникнення [17, с. 138]. Водночас, О.Л. Юдіцький вважає, що зміст контролю у сфері закупівель полягає у визначенні компетентними органами відповідності фактичних дій учасників державно-закупівельних відносин законодавчо встановленим правилам, а також виявлення порушень у діяльності цих суб'єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в тому числі шляхом застосування відповідних санкцій [18, с. 68].

У свою чергу, О.П. Кулак зазначає, що контроль у сфері публічних закупівель - це одна з основних функцій держави, що забезпечує умови нормального функціонування її фінансової системи» [19, с. 57]. Проте, М. Щукін під державним контролем у сфері публічних закупівель розуміє сукупність здійснюваних органами державної влади організаційно-правових заходів, спрямованих на замовників та учасників державних закупівель до виконання правил і дотримання норм законодавства у сфері державних закупівель, що має мету: забезпечити створення конкурентного середовища, запобігти проявам корупції, розвити добросовісну конкуренцію та забезпечити раціональне та ефективне використання державних коштів у сфері державних закупівель [20].

Вважаємо, що особливості державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні доцільно проаналізувати через дослідження відповідних контрольних функцій окремих органів державної влади, діяльність яких прямо або опосередковано пов'язана із здійсненням публічних закупівель. Так, наразі вищезазначені питання у досліджуваній сфері визначені у Розділі ІІ «Державне регулювання та контроль у сфері закупівель» Базового закону, відповідно до якого, наприклад, регулювання та реалізацію державної політики у сфері закупівель здійснює Уповноважений орган [1], а саме Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як головний орган у системі ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель, до основних завдань якого відноситься здійснення: співробітництва з державними органами та громадськими об'єднаннями щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель; підготовкита подання до відповідних органів влади звіту, що містить результати аналізу функціонування системи публічних закупівель тощо [21].

Одним з основних суб'єктів здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні, відповідно до ч. 3 ст. 7 Базового закону, є ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю [22]. Так, згідно з положеннями чинного законодавства таким ЦОВВ є Державна аудиторська служба України (Держау- дитслужба), до головних завдань якої відноситься, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі шляхом проведення моніторингу та перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування [23; 24]. З огляду на це, необхідно констатувати, що порядок проведення моніторингу публічних закупівель визначений на законодавчому рівні у ст. 7-1 Базового закону [4], у той час коли порядок проведення перевірок закупівель передбачено лише на підзаконному рівні постановою Уряду [25], що, на нашу думку, є не зовсім логічним та правильним рішенням.

Аналіз чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що до основних особливостей проведення моніторингу закупівель відноситься те, що, наприклад: він здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання; він не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників; рішення про початок моніторингу закупівлі приймається тільки за наявності окремих, визначених Законом, підстав (наприклад, за інформацією, отриманою від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у цій сфері) тощо [4].

Особливості організації і проведення перевірок закупівель, як ми вже зазначали вище, визначені окремою постановою Уряду, відповідно до якої, зокрема: 1) фактична перевірка здійснюється під час проведення перевірки закупівель шляхом інвентаризації, обстеження та контрольного обміру закуплених (отриманих) замовником товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг та проведення інших дій відповідно до повноважень органу державного фінансового контролю; 2) під час перевірки закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю можуть вилучати оригінали документів за визначеною процедурою тощо [25]. Крім того, слід звернути увагу, що у разі виявлення порушень законодавства про закупівлі, Держаудитслужба, відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164-14 КУпАП [26].

Безпосередньо контроль за дотриманням розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами вимог законодавства у сфері закупівель в частині наявності, відповідності та правильності оформлення документів, здійснює Державна казначейська служба України (Казначейство) як ЦОВВ, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів [27]. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Базового закону, Казначейство: 1) до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю; 2) вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених абзацом другим цієї частини; відміни процедури закупівлі; набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними; на період призупинення процедури закупівлі; наявності відповідного рішення органу оскарження [4].

Повноваження щодо здійснення перевірки стосовно наявності звіту про результати проведення процедури закупівель та інших документів, що підтверджують виконання відповідними підприємствами та господарськими товариствами вимог Базового закону, шляхом їх перегляду в електронній системі закупівельпідчасоплати за договорамипро закупівлю, чинним законодавством покладені на банки [4; 28].

Не менш важливими суб'єктами здійснення контролю та нагляду у сфері публічних закупівель в Україні, відповідно до ч. 3 ст. 7 Базового закону, є Антимонопольний комітет України (далі - АКУ) та Рахункова палата, які здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України [4]. Так, чинне законодавство визначає, що АКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері закупівель. Одним з основних його завдань є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері закупівель [29].

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції вказаний державний орган із спеціальним статусом має також повноваження, передбачені Базовим законом. Так, зокрема, цей Закон визначає, що АКУ як орган оскарження процедури закупівлі з метою неу- передженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, рішення якої (яких) приймаються від імені АКУ Безпосередньо порядок оскарження процедур закупівлі визначено у ст. 18 Базового закону, згідно з якою АКУ за результатами розгляду скарги має право прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у т.ч. порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов'язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз'яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у т.ч. ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність до законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі [4].

Що стосується Рахункової палати, то слід зазначити, що її статус визначається як ст. 98 Конституції України, так й ЗУ «Про Рахункову палату», згідно з яким Рахункова палата є державним колегіальним органом, який здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Свої конституційні повноваження вона здійснює через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), який забезпечується шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів [30]. До основних особливостей здійснення державного контролю з-боку Рахункової палати у сфері публічних закупівель є те, що вона, наприклад, проводить державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету стосовно всіх стадій закупівель і включає перевірку та аналіз законності та ефективності здійснення закупівель, дотримання передбачених процедур, оцінку своєчасності отримання товарів, послуг та проведення робіт, а також аналіз стану прозорості та додержання встановлених принципів здійснення закупівель [30]. Крім того, Рахункова палата у разі виявлення порушень законодавства про закупівлі, відповідно до ст. 255 КУпАП, також має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164-14 КУпАП [26].

Окремі повноваження щодо здійснення контролю у сфері публічних закупівель, на нашу думку, також мають інші органи державної влади, які прямо не зазначені у Базовому законі, зокрема, такі спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, як: органи Національної поліції (далі - НПУ), Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) тощо. Так, наприклад, окремі повноваження у досліджуваній сфері покладені на НПУ, у складі якої до початку вересня 2019 р. діяв відповідний міжрегіональний територіальний орган у складі кримінальної поліції під назвою Департамент захисту економіки НПУ [31], до функцій якого відносилося, зокрема, вжиття заходів щодо захисту бюджетних коштів від злочинних посягань, забезпечення правомірності застосування процедур закупівлі товарів, робіт і послуг та цільового використання бюджетних коштів [32]. Проте, слід наголосити, що Уряд своєю постановою від 02.09.2019 № 841 ліквідував вказаний Департамент [33], а Глава Уряду зазначив, що, по-перше, замість ліквідованого Департаменту буде створена ефективна структура для розслідування фінансових злочинів, а по-друге, після ліквідації Департаменту потрібні функції будуть розподілені на інші структурні підрозділи Національної поліції України [34].

Безпосередньо стосовно працівників юридичних осіб публічного права за умов, визначених чинним законодавством України, досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 210 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо нецільового використання бюджетних коштів (наприклад, під час здійснення публічних закупівель), відповідно до ч. 1 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України здійснюють детективи НАБУ [35]. Для виконання покладених законодавством завдань НАБУ, як орган досудового розслідування, має повноваження:

проводити слідчі (розшукові) дії, під час яких має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження; 2) негласні слідчі (розшукові) дії, наприклад, огляд і виїмка кореспонденції; 3) звертатися з про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, таких як, наприклад: тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна або арешт майна тощо [35]. Згідно з чинним законодавством, НАБУ та його працівникам надається право, зокрема, витребовувати та одержувати в установленому порядку від інших державних органів, підприємств, установ, організацій тощо відомості про використання коштів Держбюджету України [36].

До повноважень НАЗК, які так чи інакше стосуються досліджуваної сфери, можна віднести, наприклад: 1) проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в діяльності державних органів; здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії (якою передбачаються відповідні заходи запобігання корупції у сфері закупівель); 3) запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб (у т.ч. під час здійснення публічних закупівель) тощо. З метою ефективного виконання своїх повноважень НАЗК та його уповноважені особи мають право, наприклад, мати доступ до документів та інших матеріалів (у т.ч. з питань публічних закупівель), необхідних для проведення перевірки, а також вимагати їх надання тощо [37].

Висновки

державний контроль публічний фінансовий

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що державний контроль виступає одним із основних форм здійснення державної влади в Україні, зокрема, у сфері здійснення публічних закупівель. Здійснений аналіз контрольних функцій окремих органів державної влади, діяльність яких прямо або опосередковано пов'язана із здійсненням публічних закупівель, дає підстави стверджувати, що. не дивлячись на постійні зміни законодавства у цій сфері, все однак спостерігається підвищення кількості відповідних порушень, які призводять до нецільового використання коштів державного бюджету через наявність неефективної системи державного контролю за публічними закупівлями в Україні. Однією з основних причин цьому, на нашу думку, є те, що державний контроль у сфері публічних закупівель здійснює доволі широке коло різних органів, функції яких у більшості випадків роз'єднані та неузгоджені між собою, що призводить до відсутності чіткої взаємодії та координації між ними та, відповідно, до розвитку корупційних явищ та інших порушень у цій сфері, зокрема, щодо нецільового використання коштів державного бюджету тощо.

З метою вдосконалення системи державного контролю у сфері публічних закупівель в Україні, на наш погляд, необхідно: 1) закріпити у Базовому законі не тільки вичерпний перелік повноважень тих органів контролю у цій сфері, які наразі закріплені у ньому, але й відповідні функції контролю спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, які досі не визначені у ньому (зокрема, НПУ, НАБУ, НАЗК); 2) створити окрему Координаційну раду з питань контролю за здійсненням публічних закупівельяк консультативно-дорадчий орган, до основних завдань якого віднести: а) забезпечення координації дій органів державної влади та інших органів з вирішення проблемних питань, пов'язаних із здійсненням контролю за здійсненням публічних закупівель; б) підготовка пропозицій щодо: підвищення ефективності їх діяльності у цій сфері; створення системи постійного моніторингу застосування актів законодавства у досліджуваній сфері з метою виявлення та скасування норм, що сприяють коруп- ційним діям; удосконалення нормативно-правової бази з питань контролю за здійсненням публічних закупівель; 3) встановити відповідальність для керівників замовників за невиконання вимог законодавства та за укладення договору про закупівлю до/ без проведення закупівель у порядку, встановленому Закону; 4) закріпити на законодавчому рівні порядок проведення органами державного фінансового контролю перевірок закупівель тощо.

Література

1. Загальні результати діяльності органів державного фінансового контролю. Публічний звіт про діяльність Державної аудиторської служби України за 2017 рік. К., 20І8. 59 с.

2. Загальні результати діяльності органів державного фінансового контролю. Публічний звіт про діяльність Державної аудиторської служби України за 2018 рік. К., 20І9. 65 с.

3. Бровдій А. М. Організація публічних закупівель: навч. посібник. Харків: Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. 2018. 183 с.

4. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015, № 922ІІІ. Голос України. 2016. № 30.

5. Про здійснення державних закупівель: Закон України від 01.06.2010, № 2289-УІ. Голос України. 2010. № 118.

6. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.2000, № 1490-ІІІ. Голос України від 11.04.2000.

7. Цибульник Н. Ю. Контрольні функції уповноважених субєктів щодо реалізації державної політики у сфері публічних закупівель. Науковий вісник публічного та приватного права. Вип. 5. Т 2. 2017. С. 181-186.

8. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: I. К. Білодід та ін. Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наук. думка, 1970- 1980. Т 4. 1973. 840 с.

9. Федотова Е. С. Контроль и ревизия: учеб.-метод. комплекс. М.: Экзамен, 2004. 144 с.

10. Алехин А. П., Козлов Ю. М., Кармолицкий А. А. Административное право Российской Федерации: учебник: В 2 ч. М.: Зерцало, 1995. Ч. 1. 349 с.

11. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности М.: Юридическая литература, 1987. 176 с.

12. ВінникО. М. Господарське право: навч. посіб. 2-ге вид., змін. та доп. К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. 766 с.

13. Щербина В. С. Господарське право: підручник (5-те вид. переробл. і доповн.). К.: Юрінком Інтер, 2012. 600 с.

14. БрательС. Г Громадський контроль за діяльністю міліції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2007. 20 с.

15. Теория юридического процесса / под ред. В. М. Горшенева. Х.:Вища школа, 1985. 191 с.

16. Кобринський В. Ю. Державний контроль у сфері національної безпеки України:автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2008. 20 с.

17. Зубар В.В. Формування механізму управління системою державних закупівель в Україні: дис. ... канд. наук з держупр. Х., 2010. 222 с.

18. Юдіцький О. Л. Правове регулювання закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти: дис. ... канд. юрид. наук. К.: КнУ ім. Т Шевченка. 2013. 238 с.

19. Кулак О. П. Механізм забезпечення розвитку системи державних закупівель в Україні: дис. ... канд. наук з держ. управління. Запоріжжя. 2013. 205 с.

20. Щукін О. М. Контроль у сфері державних закупівель. Юридична наука. 2014. № 7. С. 29-38. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jnn_2014_7_5.

21. Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства: постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.2019, № 838. Урядовий кур'єр. 2019. № 177.

22. Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2015, № 215. Урядовий кур'єр. 2015. № 75.

23. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993, № 2939-ХІІ. Голос України від 02.03.1993.

24. Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2016, № 43. Урядовий кур'єр. 2016. № 25.

25. Про затвердження Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами і внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2013, № 631. Урядовий кур'єр. 2013. № 170.

26. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 №8073-Х. Відомості Верховної Ради УРСР 1984. № 51. Ст. 1122.

27. Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2015, № 215. Урядовий кур'єр. 2015. № 75.

28. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000, № 2121-ііі. Голос України. 2001 № 12.

29. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993, № 3659-Хіі. Голос України від 21.12.1993.

30. Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015, № 576Ш. Голос України. 2015. № 145.

31. Про утворення територіального органу Національної поліції: постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015, № 830. Урядовий кур'єр. 2015. № 195.

32. Про затвердження Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України: наказ Національної поліції України від 07.11.2015, № 81. URL: http://tranzit.ltd.ua/nakaz/

33. Про ліквідацію територіального органу Національної поліції: постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2019, № 841. Урядовий кур'єр. 2019. № 181.

34. Уряд ліквідував Департамент захисту економіки. Урядовий портал. 2019. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/kabinet-ministriv-ukrayini-likviduvav-ubez.

35. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012, № 4651-Уі. Голос України. 2012. № 90-91.

36. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014, № 1698И. Голос України. 2014. № 206.

37. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014, № 1700-УМ. Голос України. 2014. № 206.

Размещено на Allbest.ru