Державне управління та інструменти підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОСВІТИ ФАХІВЦІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Биркович Тетяна Іванівна

доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри інформаційних технологій Київський національний університет культури і мистецтв

Габорець Юрій Юрійович

кандидат медичних наук, магістр права, директор мережі лікувально-діагностичних центрів «МЕДІВІП та МЦД МРТ», засновник HABORETS CLINIC

Анотація

Визначено, що внаслідок карантинних заходів пов'язаних із поширенням у світі та на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, світ зазнав глобальних змін у медичній та науковій сфері. Все це вимагає від органів державної влади та органів місцевого самоврядування пристосовуватися до нових обставин та зміну політики їх діяльності на більш соціальну. Визнано, що державне управління в умовах пандемії COVID-19 щодо підвищення рівня освіти фахівців медичної галузі викликана тим, що усі заклади системи освіти в Україні повинні забезпечити освітній процес згідно з вимогами Головного санітарного лікаря та рекомендаціями Міністерства освіти та науки України. Зазначено, що наявність інструментів державного управління підвищення рівня освіти медичних фахівців в умовах пандемії та масового захворювання населення на COVID -19 потребує відповідних практичних заходів, засобів, важелів та стимулів за допомогою яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування зможуть забезпечити вчасне та належне надання медичних послуг пацієнту, що дозволить отримати високий економічний і соціальний ефект. Доведено, що інструменти підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я будуються на вчасному прийнятті нормативно-правових актів, необхідних для запуску системи безперервного професійного розвитку фахівців охорони здоров'я в умовах адаптивного карантину. Обґрунтовано, що принцип безперервного підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я є поширеною практикою в розвинутих країнах Європи, Америки, Азії, Великій Британії, Польщі, Чехії, Швеції, Сінгапурі та інших. Визначено, що основні правила безпечного навчання в умовах пандемії COVID-19 є загальними як і для української так і закордонної системи освіти - це дистанційна, яка повинна включити в себе використання та поширення найкращих сучасних практик. Проаналізовано, що основними умовами для модернізації підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я в умовах пандемії COVID-19 є освоєння тих новацій, які передбачені державною стратегією модернізації для підвищення ефективності нововведень, сприяння академічній мобільності та покращення знання англійської мови серед працівників системи охорони здоров'я. Доведено, що дистанційна освіта позбавляє «передачу» всього різноманіття знань, навичок, інформації, установок, ціннісної орієнтації від викладача-студенту.

Ключові слова: державне управління; система охорони здоров'я; медичний працівник; розвиток медичної освіти; інструменти підвищення кваліфікації медичних працівників; компетенції; професійні та особисті якості.

Byrkovych Tetiana Ivanivna D. Sc. in Public Administration, Professor, Professor Department of Information Technology, Kyiv National University of Culture and Arts

Haborets Yurii Yuriiovych Candidate of Medical Sciences, Master of Laws, Director of the medical diagnostic centers "MEDIVIP and IDC MRI", founder of HABORETS CLINIC

PUBLIC ADMINISTRATION AND INSTRUMENTS FOR IMPROVING THE LEVEL OF EDUCATION OF HEALTHCARE PROFESSIONALS

Abstract. It is determined that as a result of quarantine measures related to the spread of acute respiratory disease COVID-19 caused by the coronavirus SARS-CoV-2 in the world and in Ukraine, the world has undergone global changes in the medical and scientific spheres. All this requires public authorities and local governments to adapt to new circumstances and change the policy of their activities to a more social one. It is recognized that public administration in the context of the COVID-19 pandemic to improve the level of education of medical professionals is due to the fact that all educational institutions in Ukraine must provide educational process in accordance with the requirements of the Chief Sanitary Doctor and the Ministry of Education and Science of Ukraine. It is noted that the availability of public administration tools to improve the level of education of medical professionals in a pandemic and mass disease at COVID-19 requires appropriate practical measures, tools, levers and incentives by

which public authorities and local governments can ensure timely and appropriate provision of medical care. patient services, which will provide a high economic and social effect. It is proved that the tools for raising the level of education of health professionals are based on the timely adoption of regulations necessary to launch a system of continuous professional development of health professionals in adaptive quarantine. It is justified that the principle of continuous improvement of the level of education of health professionals is a common practice in developed countries in Europe, America, Asia, Great Britain, Poland, the Czech Republic, Sweden, Singapore and others. It is determined that the basic rules of safe learning in the context of the COVID-19 pandemic are common to both the Ukrainian and foreign education systems - it is distance, which should include the use and dissemination of best modern practices. It is analyzed that the main conditions for modernization of education of health professionals in the context of the COVID-19 pandemic are the development of those innovations provided by the state modernization strategy to increase innovation, promote academic mobility and improve English language skills among health care workers. I. It is proved that distance education deprives "transfer" of all variety of knowledge, skills, information, attitudes, value orientation from the teacher-student.

Keywords: governance; health care system; medical worker; development of medical education; tools for professional development of medical workers; competencies; professional and personal qualities.

пандемія державна влада освітній медичний

Постановка проблеми. Структура медичної освіти в Україні є невід'ємною складовою української освітньої системи, регулюється законом «Про освіту», «Про вищу освіту», Положенням «Про спеціалізацію (інтернатуру)» і Положенням «Про клінічну ординатуру», Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» тощо.

Підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я є важливим і невід'ємним аспектом життєдіяльності медичної сфери, яка полягає в якісному задоволенні потреб суспільства в цілому, так і окремих його громадян. Допомагаючи лікарю стати професійно успішним та фінансово забезпеченим держава та суспільство в цілому вирішує важливу соціальну та економічну задачу - забезпечення стабільності медичної сфери.

Враховуючи виклики та загрози пов'язані із поширенням у світі та на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підвищення рівня освіти фахівців медичної галузі в Україні повинно відбуватися у дистанційній формі, згідно з вимогами Головного санітарного лікаря та рекомендаціями міністерства освіти та науки України. Трансформація системи освіти взагалі, і зокрема в медичній сфері, в період карантинних заходів набула іншого змісту та характеру, повинна здійснюватися на розумінні її ролі в технічному, економічному та соціальному прогресі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми теорії, методології, практики державного управління підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я обґрунтовані в працях вітчизняних авторів: Банчук М. В., Байцим А. Ю., Биркович Т.І., Булах І. Є., Горачук В. В., Краснов В. В., Криницька І. Я., Лінчевський О. В., Марценюк В. П., Михальчук В. М., Нестерець О. Л., П'ятницький Ю. С., Стаханська О.О., Толстанов О. К., Тугаров Д. Р., Черненко В. М. та ін. Однак, вивчення питання освіти та підвищення кваліфікації фахівців системи охорони здоров'я в умовах карантинних заходів пов'язаних із поширенням у світі та на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, залишається невивченою та потребує значної уваги.

Метою статті є вивчення правового забезпечення та розробка рекомендацій щодо підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я в умовах карантинних заходів пов'язаних із поширенням у світі та на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.

Виклад основного матеріалу. В Україні медична освіта є багаторівнева з присвоєнням таких кваліфікаційних рівнів як: молодший спеціаліст (2 -3 роки), бакалавр (3-4 роки), спеціаліст (6 років), магістр (1-2 роки) однак, після завершення навчання певного рівня студенти мають право продовжити своє навчання. Українські медичні випускники в обов'язковому порядку проходять інтернатуру, а також за бажанням магістратуру або клінічну ординатуру, в той час як іноземці, які отримали кваліфікацію спеціаліста, мають певні обмеження (мають право пройти тільки магістратуру або клінічну ординатуру). Щодо пошуку стандартів навчання для фахівців медичної сфери, О. В. Лінчевський, В. М. Черненко, Ю. С. П'ятницький, І. Є. Булах у своєму дослідженні зазначають, що пошук стандартів вищої медичної освіти є оптимальною стратегією досягнення концептуально нового рівня якості підготовки майбутніх фахівців, основою якого є підготовка медичних працівників відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм викладання з урахуванням особливостей та інтересів національної системи охорони здоров'я. Серед першочергових завдань діяльності вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти у новому навчальному році будуть приведення змісту комп'ютерних програм для атестації інтернів та слухачів у відповідність до положень сучасних протоколів лікування та стандартів діагностики; приведення навчально-методичного забезпечення навчального процесу у відповідність до змісту сучасних стандартів вищої освіти, сучасних протоколів лікування та стандартів діагностики тощо [1].

Для збалансованого підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я повинні бути доступні усі інформаційні та освітні матеріали, які включали б в себе сучасні новітні технології, механізми надання якісної та вчасної допомоги пацієнту. Доступ до інформаційних та освітніх матеріалів повинні отримувати лікарі та середній медичний персонал. Наразі інформаційні та освітні послуги часто надаються англійською мовою, якою, нажаль, не володіють більшість медичних працівників Україні.

Важливим інструментом підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я є вартість навчання, яке повинно бути розумним та доступним, та забезпечуватися на глобальному, регіональному та субрегіональному рівнях [2].

Що стосується дослідження щодо підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я за різним напрямком, то в цьому контексті її розглядали Банчук М. В., Марценюк В. П. які вказали на певну професійну роль кожної групи фахівців охорони здоров'я, вирішальне значення в підтримці реалізації реформ галузі мають три групи фахівців, а саме: керівники органів управління та лікувально - профілактичних закладів, лікарі загальної/сімейної медичної практики та фахівці зі спеціальності «сестринська справа». Хоча функціональне призначення вказаних груп фахівців дещо різне, загалом необхідні для них нові знання, вміння та навички, спрямовані на підвищення ефективності системи охорони здоров'я, можна систематизувати [3].

Підвищення освітніх навичок середнього медичного персоналу розкривають Байцим А. Ю., Тугаров Д. Р., Криницька І. Я. у своїй роботі «Роль середнього медичного персоналу в системі охорони здоров'я на сучасному етапі» [4]. Ними зазначено, що принципи сестринської роботи вимагають розробки нормативно- законодавчої бази, що визначає галузь професійної компетенції та включає нові переліки посадових обов'язків, нові навчально -методичні матеріали, нові стандарти сестринської роботи. Тим часом досі відсутній закон, який регламентує діяльність медичної сестри, переліки праві обов'язків і соціальний статус [4].

Державне управління медичною сферою здійснює Міністерство охорони здоров'я України на сайті якого розміщені інформаційні та освітні матеріали для підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я це: онлайн-курси «Для лікарів з питань штучної вентиляції легень СоУеП (про респіраторну підтримку та інтенсивну терапію)»; «Освітня платформа з питань лікування СОУГО-19»; «Медична допомога в період пандемії СОУГО-19»; «Надання екстреної допомоги при важкій гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ)»; «Особливості функціонування системи ЕМД в умовах спалаху СОУГО-19»; «Респіраторні віруси, що виникають, включаючи новий коронавірус». Навчальні відео «Як правильно відбирати, зберігати та транспортувати зразки для тестування на коронавірус SARS-CoV-2»; «Засоби індивідуального захисту для медичних працівників»; «Клінічний маршрут пацієнта з COVID-19 в системі первинної медичної допомоги». Вебінари «З рутинної вакцинації під час пандемії COVID- 19»; «Організація заходів з профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров'я в умовах пандемії COVID-19». Відеолекції «Про штучну вентиляцію легень»; «Захист від коронавірусу медичних працівників»; «Всеукраїнський спецкурс з респіраторної підтримки» та інші [5]. Є можливість прослухати міжнародні курси, лекції та вебінари, які проходить англійською мовою. Варто зазначити що це є недоступним для більшості медичних працівників з причин не знання англійської мови. Це : курси «Prevention and control of new coronavirns infection (COVID-19)»; «ePROTECT: Respiratory Infections»; «Clinical management of severe acute respiratory infection»; «Emerging respiratory viruses, including COVID-19: methods for detection, prevention, response and control» за сприянням Всесвітньої організації охорони здоров'я. Онлайн-курси за сприянням BMJ Learning. Вебінари за сприянням Європейської спілки лікарів інтенсивної терапії та Спілки анестезіологів Європи. Вебінар «COVID-19: how to use and interpret lung ultrasound EACVI webinar» за сприянням Європейської Асоціації кардіоваскулярної візуалізації. Вебінар «Lung ultrasound for the COVID - 2019 era» за сприянням European Federation of Societies for Ultrasound in Medicine and Biology. «EACVI webinar on COVID-19» за сприянням Європейського товариства кардіологів. Серія вебінарів по COVID-19 за сприянням European Respiratory Society. Вебінар «Coronavirus testing» за сприянням Center for Infectious Disease Research and Policy University of Minnesota. Вебінар «Airway management in COVID-19» за сприянням European Association of Anaesthesiolo gy. Вебінар «Respiratory support in COVID-19» за сприянням European Association of Anaesthesiology. Лекція, присвячена питанням проблематики пандемії COVID -19 за сприянням Каролінського інституту (Королівство Швеція). Електронні навчальні курси з питань профілактики поширення інфекції та захисту персоналу і використання персонального захисного оснащення за сприянням Каролінського інституту (Королівство Швеція) та інші [5].

На офіційному сайті міністерств охорони здоров'я передбачено он-лайн навчання і для студентів-медиків. Це: відеопрезентація «Актуальні питання COVID-2019»; відеолекції: «Походження COVID -19»; «Окремі питання інтенсивної терапії пацієнтів з COVID-19»; «Клінічні прояви та лабораторна діагностика COVID-19»; «Сортування пацієнтів при госпіталізації. Тактика ведення пацієнтів з COVID-19 в стаціонарних умовах»; «Тактика лікаря загальної практики - сімейної медицини при виявленні пацієнта з підозрою на COVID -19. Амбулаторне лікування, показання для госпіталізації»; «Правила одягання та зняття захисного одягу»; «Світовий досвід лікування. Підходи до етіотропної терапії пацієнтів з СОУГО-19»; «Про СОУГО-19»; «СОУГО-19»; «Тренінг з віртуальним пацієнтом»; «Підходи до діагностики та противірусного лікування коронавірусної інфекції СОУГО-19»; «Мультимодальна діагностика ураження легень при коронавірусній інфекції»; «СОУГО-19: менеджмент пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії» та інші [5].

Однак, незнання англійської мови та недоступність до мережі Інтернет закладів охорони здоров'я України, в першу чергу у сільській місцевості, унеможливлює використання сучасних цифрових технологій підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я.

В умовах карантинних заходів пов'язаних із поширенням у світі та на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 вимоги до керівників закладів охорони здоров'я також потребують корекції. Від них вимагається вміння стратегічно мислити та прогнозувати очікувані результати, добре орієнтуватись у фінансових питаннях, ухвалювати комплексні рішення, встановлювати та підтримувати взаємовідносини в період карантинних заходів, які є достатньо складними, як з персоналом так і з пацієнтами. Наявність усіх вищевказаних вимог сприяли б отримати компетентного керівника-управлінця з гармонічним поєднанням професійних, лідерських, організаторських та людських якостей.

Так, Михальчук В. М., Горачук В. В., Краснов В. В., Толстанов О. К., Нестерець О. Л. щодо вимог до керівників закладів охорони здоров'я не без підстав вважають, що в умовах сьогодення подальший розвиток системи охорони здоров'я пов'язаний із переходом її до нових умов функціонування для підвищення продуктивності та якості отримуваного продукту, а це потребує цілісних, системних змін, у тому числі і в частині підготовки професійних, компетентних організаторів у системі охорони здоров'я [6].

Пандемія гострої респіраторної хвороби СОУГО-19 стала тим фактором, який змусив весь світ переглянути систему медичної освіти. Україна також не є винятком та вносить зміни на законодавчому рівні щодо її розвитку та формує власну систему пріоритетів на довгостроковий період. Зазначмо, що пандемія зробила вплив на весь світ, що може змінити не лише моделі управління у майбутньому, але соціальну поведінку людства. Так, Марценюк В. П., Стаханська О. О. для кращого розуміння системи національної медичної освіти в контексті світу вважає, що світова система медичної освіти стає самостійною галуззю. Формується достатньо широкий ринок освітніх медичних послуг у світі [7].

Розглядаючи заклади охорони здоров'я України як соціальні, за допомогою яких організовується суспільне життя, забезпечується стійкість зв'язків і відносин у межах надання медичних послуг пацієнтам, деякі вчені роблять висновок, що окремі види корупції в Україні вже набули рис соціального характеру. А організована корупційна економічна злочинність в системі охорони здоров'я України є реальною загрозою стабільності національного надання медичних послуг взагалі, а в умовах пандемії корупція та корупційні злочини призводить до різноманіття корупційної злочинності. На думку Т. Биркович, діяльність держави перетинається з приватною і квазіприватною власністю та майже відсутністю юридичної відповідальності, так як правова база для боротьби з корупцією вимагає більшого, ніж наявність правильних правових норм. Пропонується для боротьби з корупцією доцільно було б залучити тих, хто не є представниками уряду, парламентарями та елітою в цій галузі, а громадянським суспільство [8].

На підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я впливає також і акредитація закладу охорони здоров'я, яка офіційно визнає наявність у закладі охорони здоров'я відповідних стандартів для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення та відповідності медичного фахівця, який повинен відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. На думку Т.І. Биркович, аналіз існуючої системи акредитації лікарень України виявляє недоліки системи в тому сенсі, що вона, концентрується на нормативній відповідності, а не заходах з покращення якості, не пропонуючи при цьому універсального виходу чи реальних варіантів покращення якості для окремих лікарень. Інспекційні функції, які сьогодні виконуються в Україні, називаються функціями «акредитації», хоча більш адекватним терміном було б «ліцензування». На думку експертів, певні діючі критерії більш підходять для завдань ліцензування, а не акредитації, а критерії оцінки медичних закладів на предмет доказів рівня ефективності роботи за допомогою клінічного аудиту, управління ризиками чи «клінічного управління» в існуючих критеріях з акредитації в Україні відсутні [9].

Висновки. Підвищення рівня освіти фахівців охорони здоров'я за умов дистанційного навчання позбавляє «передачу» всього різноманіття знань, навичок, інформації, установок, ціннісної орієнтації від викладача-студенту, а більшість авторитетних ресурсів, які сприяють підвищенню рівня освіти медиків відбуваються англійською мовою, яка потребує належних знань, зокрема спеціалізованої англійської для лікарів та середнього медичного персоналу.

Сучасні реалії вимагають окремого ліцензування з медичної практики кожного лікаря, та введення системи штрафних балів за лікарську помилку, та створення незалежного органу штучного інтелекту який кожного місяця буде проводити тестування лікарів та середнього медичного персоналу на знання нових протоколів та наказів за успішну здачу - преміювання. Тільки коли кожний фахівець системи охорони здоров'я усвідомить що від нього залежить людське життя буде відноситись максимально добросовісно отримуючи при цьому заробітну плату яка є аналогічною в країнах ЄС та США, Канаді та Великобританії.

Також пропонується ввести обов'язкові ургентні та медичні чергування для працівників управління для максимального бачення нововведень на передовій, тільки тоді буде максимальний зворотній зв'язок з передовою ланкою надання медичних послуг населенню.

Література:

1. Лінчевський О.В., Черненко В.М., П'ятницький Ю.С., Булах І.Є. Шляхи реформування системи вищої медичної освіти в Україні в сучасних умовах. URL : https://core.ac.uk/reader/276622330 (дата звернення 10.09.2020).

2. Зміни до деяких наказів Міністерства охорони здоров'я України з питань безперервного професійного розвитку лікарів Наказ Міністерства охорони здоров'я України 22 лютого 2019 року № 446. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0295-19#Text (дата звернення 10.09.2020).

3. Банчук М. В., Марценюк В. П. Проблеми вдосконалення державного управління освітою керівників галузі охорони здоров'я України. URL:

http://pa.stateandregions.zp.Ua/archive/3_2010/2.pdf (дата звернення 10.09.2020).

4. Байцим А. Ю., Тугаров Д. Р., Криницька І. Я. Роль середнього медичного персоналу в системі охорони здоров'я на сучасному етапі. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/6088- %D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1 %8 2%D1%96-21599- 1-10-20160425.pdf (дата звернення 10.09.2020).

5. COVID-19: дистанційне навчання для медичних працівників і студентів-медиків. 29 квітня 2020. URL : https://moz.gov.ua/article/for-medical-staff/covid-19-distancijne-navchannja-dlja- likariv-i-studentiv-medikiv (дата звернення 10.09.2020).

6. Михальчук В.М., Горачук В.В., Краснов В.В., Толстанов О.К., Нестерець О.Л. Адаптивне навчання керівників закладів охорони здоров'я як передумова формування компетентнісного підходу до їх професійної підготовки. URL : https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/med_osvita/article/view/7834/pdf (дата звернення 10.09.2020).

7. Марценюк В.П., Стаханська О.О. Системний аналіз результатів впровадження інноваційних технологій навчання з метою забезпечення якісної підготовки лікарів. Медична інформатика та інженерія. 2009. № 4. С. 13-19.

8. Биркович Т.І. Корупція як перешкода на шляху ефективного регулювання системи охорони здоров'я. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 10. С. 79-82.

9. Биркович Т. І. Акредитація і регулювання якості медичних послуг в системі охорони здоров'я. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 4. - URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1227 (дата звернення: 10.09.2020).

Размещено на Allbest.ru