Пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні

Лис Володимир Володимирович

начальник служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, аспірант кафедри державного управління Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Анотація

У статті проаналізовані сучасні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні. Виокремлено наступні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні: по-перше, реформування системи державного управління у сфері соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку; по-друге, вдосконалення законодавчого та нормативно -правового забезпечення інституційного догляду та виховання дітей в Україні, зокрема, модернізації чинного законодавства, приведення його у відповідність з вимогами у сфері надання соціальних послуг зазначеним категоріям дітей, пов'язаних з реформою системи інституційного догляду та виховання в умовах децентралізації влади; по-третє, впровадження інноваційних форм надання соціальних послуг у закладах, у яких здійснюється інституційний догляд та виховання дітей щодо забезпечення надання якісних соціальних, освітніх, виховних, юридичних, медичних, реабілітаційних послуг; по-четверте, удосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні - впровадження громадського контролю за закладами інституційного догляду та виховання дітей в Україні щодо забезпечення прийняття рішень стосовно дитини в її найкращих інтересах, дотримання прав і законних інтересів дитини, посилення захисту їх особистих і майнових прав. Обґрунтовано, що основною формування ефективної системи інституційного догляду дітей є формування відповідального батьківства та материнства, надання якісних адміністративних та соціальних послуг сім'ям з дітьми з метою захисту прав і законних інтересів дітей та підтримки сімей, які цього потребують.

Ключові слова: державне управління, деінституціалізація, інтернати, механізми державного управління, система інституційного догляду та виховання дітей, соціальна політика, соціальний захист прав дітей, соціальні послуги.

Abstract

PRIORITY AREAS FOR IMPROVING PUBLIC GOVERNANCE MECHANISMS IN THE FIELD OF INSTITUTIONAL CARE AND EDUCATION OF CHILDREN IN UKRAINE

Lys Volodymyr Volodymyrovych

Head of the Service for Children of the Lviv Regional State Administration, Postgraduate Student of the Department of Public Administration of the Lviv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine

The article analyzes the current directions of improving the mechanisms of public administration in the field of institutional care and education of children in Ukraine. The author singles out the following areas of improving public administration mechanisms in the field of institutional care and upbringing of children in Ukraine: first, reforming the system of public administration in the field of social protection of orphans, children deprived of parental care, children with disabilities, children in difficult life circumstances, in part children with special educational needs who have complex developmental disabilities; secondly, improvement of legislative and normative-legal provision of institutional care and upbringing of children in Ukraine, in particular, modernization of the current legislation, bringing it in line with the requirements in the field of social services for these categories of children related to the reform of institutional care and upbringing in the conditions of decentralization of power; third, the introduction of innovative forms of social services in institutions that provide institutional care and education of children to ensure the provision of quality social, educational, upbringing, legal, medical, rehabilitation services; fourth, improvement of public administration mechanisms in the field of institutional care and upbringing of children in Ukraine - introduction of public control over institutions of institutional care and upbringing of children in Ukraine to ensure decision-making regarding the child in its best interests, observance of children's rights and legitimate interests their personal and property rights. The main formation of an effective system of institutional care for children is the formation of responsible fatherhood and motherhood, the provision of quality administrative services for families with children in order to raise and live children in families, support families in need.

Keywords: public administration, deinstitutionalization, boarding schools, mechanisms of public administration, system of institutional care and upbringing of children, social policy, social protection of children 's rights, social services.

Постановка проблеми

державне управління виховання діти

Проблеми формування відповідального суспільства починаються з виховання майбутнього покоління, формування у них сімейних цінностей, патріотизму та збереження власних традицій та ідентичності. У зв'язку з чим питання ефективності інституційного догляду та виховання дітей в Україні набуває актуального характеру. Крім того, на сьогодні існує загроза збільшення дітей, які є соціальними сиротами, або які залишилися без батьківського піклування у зв'язку з соціально-економічною кризою та пандемією. Адже виховання дітей в державних інституціях наносить шкоду при соціалізації майбутнього покоління. На сьогодні актуалізується питання запровадження інноваційних форм догляду за такими дітьми, формування відповідальних підходів у суспільстві щодо виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні аналізують: В.Авер'янов, О.Амосов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, Д.Безносенко, І.Гасюк, Н.Глазунова, В.Коваленко, В.Корженко, О.Коротич, М.Круглов, М.Кравченко, М.Лесечко, Н.Мельтюхова, А.Михненко, Н.Нижник, В.Олуйко, Л.Паращенко, Л.Приходченко, І.Розпутенко, Р.Рудницька, А.Сіцінський, М.Сіцінська, О.Стельмах, , О.Федорчак, О.Фурсін, Л.Юзьков та інші.

Проте, в науковій літературі відсутні системні дослідження наукових підходів до напрямів вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні.

Мета статті - систематизація напрямів вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні.

Виклад основного матеріалу

Проведений аналіз дає підстави визначити основну роль механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні:

- захист прав і законних інтересів дітей, які перебувають в закладах інституційного догляду;

- підвищення ефективності забезпечення додержання прав і законних інтересів дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування;

- дітей та дітей з інвалідністю, які перебувають у складних життєвих обставинах, і також дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку;

- посилення захисту їх особистих і майнових прав;

- забезпечення якості надання соціальних, освітніх, виховних, юридичних, медичних, реабілітаційних послуг дітям, які виховуються в інтернатах;

- здійснення моніторингу та контролю за якістю надання послуг дітям з особливими потребами в системі ІДтаВД;

- забезпечення якості надання соціальних, освітніх, виховних, медичних, реабілітаційних та юридичних послуг дітям, які виховуються в інтернатах;

- підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників закладів інституційного догляду та виховання дітей;

- розширення видів діяльності щодо підтримки дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку;

- оптимізацію взаємовідносин органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства у сфері інституційного догляду та виховання дітей, забезпечення їх якості та ефективності тощо.

На основі змісту та ролі механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей, запропоновані пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні та шляхи їх реалізації. Класифікація напрямів та шляхів:

Відповідно до першого напряму вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні - реформування системи державного управління у сфері соціального захисту дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю , дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку, встановлено, що в умовах децентралізації влади зростають ризики розбалансування державного управління, які полягають у відсутності чіткого розподілу, взаємодії між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування функцій, повноважень і відповідальності та невизначеності формальних показників, за якими можна здійснювати контроль та оцінку ефективності системи забезпечення прав та інтересів дітей. Саме тому, реформуванню підлягає не тільки система інституційного догляду та виховання дітей, але і принципи державного управління нею.

Отже, метою реформи системи інституційного догляду та виховання дітей, є утримання дітей з позиції оптимальних умов розвитку особистості з пріоритетом збереження сімейного та родинного виховання.

На завершальному етапі деінституалізації, вирішальними мають стати саме потреби дітей, а не закладів. Необхідність запровадження певних послуг у середині громади буде залежати від попиту на них, саме у цій громаді, а не ініціюватись на загальнодержавному рівні. Процес забезпечення цих послуг також буде залежати від внутрішніх ресурсів громади. До уряду мають надходити чіткі пропозиції на основі моніторингу проблем, що відображають реальну ситуацію у регіонах.

Отже, далі очевидним постає наступний напрям вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні, який ми вбачаємо у вдосконаленні законодавчого та нормативно-правового забезпечення інституційного догляду та виховання дітей в Україні, зокрема, модернізації чинного законодавства , приведення його у відповідність з вимогами у сфері надання соціальних послуг зазначеним категоріям дітей, пов'язаних з реформою системи інституційного догляду та виховання в умовах децентралізації влади.

Відповідно, другий напрям передбачає приведення нормативно -правової бази у відповідність із сучасним станом державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні.

Україна знаходиться лише на початку здійснення реформи деінституалізації. Національна Стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки [1] покликана створити в країні відповідні умови щодо реформування, проте не може гарантувати повного виконання стратегічних завдань, закладених у її зміст. Відповідно, адаптуючись до сучасних умов децентралізації, удосконалення законодавства та проведення низки реформ у всіх сферах суспільного життя, необхідно запроваджувати інноваційні форми надання соціальних послуг у закладах інституційного догляду та виховання дітей. Метою запровадження цих форм є реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку, у перехідний період деінституалізації.

З огляду на це, маємо третій напрям удосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні - впровадження інноваційних форм надання соціальних послуг у закладах, у яких здійснюється інституційний догляд та виховання дітей щодо забезпечення надання якісних соціальних, освітніх, виховних, юридичних, медичних, реабілітаційних послуг.

Соціальне обслуговування в Україні здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

- за місцем проживання особи (удома);

- у стаціонарних установах та закладах інституційного догляду;

- у реабілітаційних установах та закладах;

- в установах та закладах денного перебування;

- в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

- у територіальних центрах соціального обслуговування;

- в інших закладах соціальної підтримки (догляду) [2].

Для нас інновації соціальної сфери становлять інтерес у вузькому розумінні, а саме, як інноваційні форми надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду та виховання з метою покращення рівня їх проживання, розвитку, реабілітації тощо.

Зрозуміло, що обрання інноваційних форм соціальних послуг, які можуть надаватись в закладах, буде залежати від профілю інституційного закладу. Проте можуть існувати також інноваційні соціальні форми надання послуг типового змісту.

Умовно, в залежності від змісту інноваційних форм надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду та виховання можемо розділити їх на профільні, навчально-виховні, соціалізуючі.

До профільних віднесемо інноваційні форми надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду, які пов'язані з підвищенням якості надання медичних, реабілітаційних та послуг з відновлення стану здоров'я, відповідно до типу закладу за призначенням. До них, зокрема, можемо віднести інноваційні форми надання соціальних послуг щодо організації відпочинку за межами закладу та запровадження нестандартних методик надання реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю.

Так, наприклад одним з інноваційних підходів, який на нашу думку, потребує явної корекції в українських реаліях є досвід Канади у об'єднанні будинків для літніх людей та дитячих будинків. В результаті експерименту, люди похилого віку отримали можливість передачі власного соціального досвіду дітям, які не мали змоги отримати його у межах інституційного закладу. Лікарі констатували поліпшення всіх життєвих функцій у літніх людей, а у дітей зникли страх, невпевненість, смуток, вони стали схожими на дітей, що зростають у сімейному оточенні [3].

До навчально-виховних інноваційних форм надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду та виховання віднесемо інновації, що пов'язані із підвищенням якості надання освітніх та виховних послуг у інституціях.

Таким чином, на сьогоднішній день у загальноосвітніх школах, що є у складі закладів інституційного догляду та виховання, можуть пропонуватись до впровадження різнопланові інноваційні форми надання освітніх послуг, пов'язаних з реалізацією реформи сфери освіти. А у процесі виховної роботи закладів інституційного догляду та виховання дітей необхідно впроваджувати інноваційні форми соціальної роботи, спрямованої на виховання сімейно - орієнтованої особистості вихованців.

До соціалізуючих, відповідно, віднесемо інноваційні форми надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду та виховання, які пов'язані з підвищенням ефективності формування навичок самостійного життя вихованців інтернатів, соціалізації, професійного самовизначення.

Зокрема, до інноваційних соціалізуючих форм надання соціальних послуг дітям у закладах інституційного догляду та виховання, можна віднести послугу - наставництва.

Багато дітей-сиріт, які проживають в інтернатах, з різних причин (здоров'я, старший вік, відсутність статусу сироти) не можуть бути всиновленими. У дітей старше п'яти років шанси знайти батьків різко знижуються. А бажаючих усиновити підлітка - одиниці. Це значно шкодить емоційному та психологічному стану дітей. Як результат, діти не отримують самостійних навичок існування, тому, більшість з них після виходу з інтернату ведуть асоціальний спосіб життя [4].

За офіційною статистикою, після виходу із інтернатних закладів кожна друга дитина здійснює злочин, кожна п'ята - стає безхатченком, кожна сьома здійснює спробу самогубства, тільки 1% дітей-сиріт вступають у вищі навчальні заклади [5].

З 2009 року наставництвом в Україні займається громадська організація «Одна надія», яка надавала експертну підтримку процесу створення та розвитку програми наставництва відповідно до наявних у її фахівців досвіду та компетентності.

Фахівцями цієї організації розроблений посібник «Методичні рекомендації з реалізації програми наставництва над дітьми», в якому викладена інформація щодо понятійного апарату та структури механізму запровадження інноваційної послуги наставництва у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні [6].

Напрацювання громадської організації «Одна надія» лягли в основу розробки послуги наставництва на державному рівні. Початком підтримки цієї інноваційної послуги державою стала постанова Кабінету міністрів від 04 липня 2017 року № 465 «Деякі питання здійснення наставництва над дитиною», якою були введені в дію Положення про наставництво та форма типового договору про наставництво.

Положення про наставництво визначає основні завдання цієї послуги, ними є:

- визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;

- надання дитині доступної інформації про її права та обов'язки;

- формування в дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;

- ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;

- сприяння становленню дитини як відповідальної та успішної особистості;

- формування в дитини навичок здорового способу життя [7].

Одним з цікавих інноваційних підходів, що запроваджено за кордоном, є встановлення наставника з числа літніх людей, які самі перебувають на утриманні держави. Такий вид наставництва є основою формування взаємовигідного комунікативного зв'язку між молодим та дорослим поколінням, надання дітям навичок комунікації з дорослими, формування у них поваги до старих людей, вміння спілкуватися та турбуватися. Для старшого покоління дає можливість передати власний досвід, а також отримати тепло та позитивні емоцій у спілкуванні.

Досліджуючи потенційні можливості здійснення деінституалізації у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні, знаходимо підтвердження важливості напрацювань громадських та благодійних організацій у сфері надання послуг для дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку.

На підтвердження цієї думки, виокремлюємо четвертий напрям вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні - упровадження громадського контролю за закладами інституційного догляду та виховання дітей в Україні щодо забезпечення прийняття рішень стосовно дитини в її найкращих інтересах, дотримання прав і законних інтересів дитини, посилення захисту їх особистих і майнових прав.

Реалізація державної політики у сфері охорони дитинства базується на таких основних принципах:

- безпека і благополуччя дитини є пріоритетом державної політики;

- сім'я є найкращим середовищем для виховання та розвитку дитини;

- збереження сім'ї для дитини є головною умовою забезпечення найкращих інтересів дитини та її благополуччя;

- державою заохочується та підтримується відповідальне батьківство;

- реформування системи інституційного догляду та виховання дітей проводиться з урахуванням потреб, думки та інтересів кожної дитини;

- залучення дітей до прийняття рішень, що стосуються їх життя та майбутнього [1].

За результатами проведеного дослідження сучасного стану державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей, вважаємо за необхідність доповнити цю систему такими основними принципами:

- відкритості й послідовності політики у сфері соціального захисту дітей, які виховуються в закладах інституційного догляду та виховання: дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку;

- інтегрованого підходу органів державної влади та місцевого самоврядування до проведення державної політики у сфері інституційного догляду та виховання дітей;

- компетентності кадрів у сфері інституційного догляду та виховання дітей;

- забезпеченні захисту особистих і майнових прав дітей, які потребують опіки держави;

- забезпечення прав на освіту для дітей з особливими освітніми потребами шляхом запровадження інклюзивної форми навчання;

- формуванні ціннісно-орієнтованої та морально-духовної особистості вихованців закладів інституційного догляду та виховання дітей, як повноцінних членів громадянського суспільства.

Державне управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей, що є складовою сфери охорони дитинства, без залучення громадськості не буде ефективним.

Цікавою, на нашу думку, є напрацювання представників громадської організації - «Альянс Україна без сиріт» та громадської організації «Одна надія» щодо створення «Єдиної Національної Електронної Бази Дітей, які перебувають в інтернатній системі». Метою цього проекту є збір інформації про вихованців інтернатів задля попередження збільшення їх кількості у системі інституційного догляду та виховання дітей. Кроки реалізації він вбачає у проведенні трьох етапів проекту. Зокрема:

1. Підготовка законодавчого підґрунтя:

- формування міжвідомчої групи з представників профільних Міністерств та залучених громадських експертів;

- напрацювання відповідних законопроектів, розробка стандартів, критеріїв, механізмів контролю за функціонуванням бази, які дадуть правову можливість;

- лобіювання проекту та напрацьованих законодавчих ініціатив.

2. Налагодження комунікації з цільовими аудиторіями та розвиток співпраці з учасниками проекту:

- проведення стратегічних сесій;

- підписання меморандумів та угод про співпрацю;

- формування координаційних груп та залучення фахових ГО.

3. Технічне створення та внесення даних ЄНЕБД:

- розробка онлайн платформи для розміщення бази даних;

- внесення даних в базу;

- адміністрування ЄНЕБД [6].

В результаті здійснення даного проекту автор прогнозує позитивні зрушення у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні, а саме: «... - створення ЄНЕБД стане одним з ключових компонентів у вирішенні проблеми сирітства в Україні та допоможе не втратити жодну дитину за всіма цифрами і реформами.

- ЄНЕБД дозволить ретельно дослідити та проаналізувати ситуацію кожної дитини зі 106 тис. дітей, які виховуються в інтернатних закладах.

- ЄНЕБД допоможе оцінити реальні потреби дітей та ефективно спланувати створення необхідних послуг.

- фінансування на утримання інтернатної системи -це 9 млрд. гривень коштів платників податків щорічно, які витрачаються не ефективно і не прозоро. ЄНЕБД сприятиме використанню цих коштів в інтересах дитини.

- інтернатна система - найбільш закрита система в Україні, тому що керівник закладу - це єдина людина, яка вирішує, кого допустити до дитини. Закрита система веде до збільшення корупції та нехтування правами дітей. ЄНЕБД зробить інтернатну систему більш прозорою.

- громадський контроль-це показник зрілості та відповідальності суспільства. Нічиїх чи державних дітей не існує! Ми повинні усвідомити, що вирішення проблем дітей в інтернатних закладах - це пряма відповідальність кожної окремої громади і суспільства в цілому» [6].

Підсумовуючи результати попереднього дослідження щодо удосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей, слід зауважити, що на усіх ключових етапах знаходимо відображення участі громадськості у процесах державного управління. Часто діяльність громадськості супроводжує усі функції державного управління, бере участь у формуванні його механізмів. Беззаперечною є і подібність функцій громадськості щодо здійснення державної політики у соціальній сфері до функцій державного управління, а саме:

- функції прогнозування;

- функції організації;

- функції координації;

- функції контролю [8].

Оскільки, під час процесу дослідження стану державного управління у сфері інституційного догляду та виховання в Україні, ми постійно спирались на матеріали напрацьовані громадськими та благодійними організаціями, що здійснюють активну діяльність у сфері захисту прав дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку, очевидним та актуальним стає здійснення функції не лише моніторингу а й громадського контролю за діяльністю інституційних закладів різних сфер управління та підпорядкування.

Висновки

Проведений аналіз дає підстави виокремити наступні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні: по-перше, реформування системи державного управління у сфері соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку; по-друге, вдосконаленні законодавчого та нормативно-правового забезпечення інституційного догляду та виховання дітей в Україні, зокрема, модернізації чинного законодавства, приведення його у відповідність з вимогами у сфері надання соціальних послуг зазначеним категоріям дітей, пов'язаних з реформою системи інституційного догляду та виховання в умовах децентралізації влади; по-третє, упровадження інноваційних форм надання соціальних послуг у закладах, у яких здійснюється інституційний догляд та виховання дітей щодо забезпечення надання якісних соціальних, освітніх, виховних, юридичних, медичних, реабілітаційних послуг; по-четверте, вдосконалення механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні - упровадження громадського контролю за закладами інституційного догляду та виховання дітей в Україні щодо забезпечення прийняття рішень стосовно дитини в її найкращих інтересах, дотримання прав і законних інтересів дитини, посилення захисту їх особистих і майнових прав.

Основною формування ефективної системи інституційного догляду дітей є формування відповідального батьківства та материнства, надання якісних адміністративних послуг сім'я з дітьми з метою виховання та проживання дітей у сім'ях, підтримки сімей, які цього потребують.

Література

1. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки: розпорядження КМУ від 09 серп. 2017 р. № 526-р. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf7link1/KR170526.html.

2. Бавол Т. В. Особливості системи надання соціальних послуг в Україні. Ефективність державного управління. 2014. Вип. 41. С. 165-171. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2014_41_21.

3. Об'єднання сиротинців із будинками літніх людей в Канаді. URL: https://volunteer. country/blog/context/oryginalni_sposoby_dopomogy_litnim_liydyam

4. Наставництво: як одна людина може змінити життя дитини- сироти.

URL:http://chechelnik-rada.gov.ua/novini/nastavnictvo-altemativa-usinovlennju/

5. «Всесвітній день психічного здоров'я»//Статистичні показники URL: http://12detpol.city.kharkov.ua

6. Методичні рекомендації з реалізації програми наставництва над дітьми. URL: https://onehope.com.ua/wp-content/uploads/2018/.pdf

7. Положення про наставництво. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2017-%D0%BF ? lang=ru.

8. Функції державного управління. URL: http://studies.in.ua/admin- pravo-shpora/2907- funkcyi-derzhavnogo-upravlnnya-ponyattya-vidi-ta-yihnya- harakteristika.html.

References

1. Natsionalna stratehiia profilaktyky sotsialnoho syritstva na period do 2020 roku [National strategy for the prevention of social orphanhood until 2020.] zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/609/2012. [in Ukrainian]

2. Bavol T. V. (2014) Osoblyvosti systemy nadannia sotsialnykh posluh v Ukraini [Osoblyvosti systemy nadannia sotsialnykh posluh v Ukraini]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia (41), 165-171. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2014_41_21.

3. Obiednannia syrotyntsiv iz budynkamy litnikh liudei v Kanadi [Obiednannia syrotyntsiv iz budynkamy litnikh liudei v Kanadi]. Retrieved from https://volunteer.country/blog/oryginalni- sposoby-dopomogy-litnim- liydyam [in Ukrainian].

4. Nastavnytstvo: yak odna liudyna mozhe zminyty zhyttia dytyny- syroty [Nastavnytstvo: yak odna liudyna mozhe zminyty zhyttia dytyny- syroty]. Retrieved from https://24tv.ua/health/nastavnitstvo_yak_odna_lyudina_mozhe_zminiti_zhittya_od niyeyi_ditinisiroti_n750491 [in Ukrainian].

5. Novi lidery. Osypchuk Yevhen [New leaders. Osypchuk Yevhen]. Retrieved from https://novilidery.com/lider/2- season/Osipchuk_Evgen_Valeriyovich [in Ukrainian].

6. Metodychni rekomendatsii z realizatsii prohramy nastavnytstva nad ditmy [Metodychni rekomendatsii z realizatsii prohramy nastavnytstva nad ditmy]. Retrieved from http://onehope.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/Metodychni- rekomendatsii-z-realizatsii-prohramy-nastavnytstva-nad-ditmy.pdf [in Ukrainian].

7. Polozhennia pro nastavnytstvo [Polozhennia pro nastavnytstvo]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2017-%D0%BF?lang=ru [in Ukrainian].

8. Funktsii derzhavnoho upravlinnia [Funktsii derzhavnoho upravlinnia]. Retrieved from http://studies.in.ua/admin- pravo-shpora/2907-funkcyi-derzhavnogo-upravlnnya-ponyattya-vidi-ta- yihnya- harakteristika.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru