Окремі аспекти кримінологічної характеристики запобігання злочинності у сфері адміністративних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ДФС України

Окремі аспекти кримінологічної характеристики запобігання злочинності у сфері адміністративних послуг

Г.В. Дідківська,

к.ю.н., доцент

Н.В. Лаговська

Анотація

У статті йдеться про запобігання злочинності у сфері адміністративних послуг, які мають так звану доступність та рівність у загальному переліку споживчих благ як послуга, доступна як одній особі, так і невизначеному колу таких осіб і, що не менш- важливо, всі вони мають громадський інтерес, бо є суспільними благами. Зазначається, що раніше такі послуги надавала тільки держава, через що їх називали «державні послуги». Але тепер у зв'язку з певними змінами ролі, яку виконує держава у суспільстві, надання таких послуг держава делегує й іншим структурам, зокрема недержавного характеру, залишаючи за собою гарантованість їх надання та право на їх організаційно- правову регуляцію. У зв'язку з цим, враховуючи, що за своєю внутрішньою сутністю характер такої послуги не змінюється, а певною мірою змінюються суб'єкти їх надання, такі послуги останнім часом визначаються як публічні послуги. Вказується, що поняття адміністративних послуг у кримінальному законодавстві України наразі відсутнє. У Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади визначено, що сферу публічних послуг становлять послуги, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають у їх управлінні.

Ключові слова: злочинність, запобігання, адміністративні послуги, корупція, суб'єкт злочину.

Аннотация

Г.В. Дидковская, Н. В. Лаговская. Отдельные аспекты криминологической характеристики предупреждения преступности в сфере аминистративных услуг.

В данной статье идет речь о предотвращении преступности в сфере административных услуг, что имеют так называемую доступность и равенство в общем перечне потребительских благ как услуга, доступна как одному лицу, так и неопределенному кругу таких лиц и, что не менее важно, все они имеют общественный интерес, поскольку являются общественными благами. Отмечается, что ранее такие услуги оказывало только государство, через что их называли «государственные услуги». Но теперь в связи с определенными изменениями роли, которую выполняет государство в обществе, предоставление таких услуг государство делегирует и другим структурам, в том числе негосударственного характера, оставляя за собой гарантированность их предоставления и право на их организационно-правовую регуляцию. В связи с этим, учитывая, что по своей внутренней сути характер такой услуги не меняется, а в определенной степени меняются субъекты их предоставления, такие услуги в последнее время определяются как публичные услуги. Указывается, что понятие административных услуг в уголовном законодательстве Украины пока отсутствует. В Концепции развития системы предоставления административных услуг органами исполнительной власти определено, что сферу публичных услуг составляют услуги, предоставляемые органами государственной власти, органами местного самоуправления, предприятиями, учреждениями, организациями, находящимися в их управлении.

Ключевые слова: преступность, предотвращение, административные услуги, коррупция, субъект преступления.

Annotation

G.V. Didkovskaya N. V. Lagovskaya. Selected aspects of the criminological characteristics of crime prevention in the field of administrative services

This article deals with the prevention of crime in the field of administrative services, which have the so-called accessibility and equality in the general list of consumer goods, as the service is available to one person and an indefinite number of such persons and, last but not least, all they have a public interest because they are public goods. It is noted that previously such services were provided only by the state, which is why they were called «public services». But now, due to certain changes in the role played by the state in society, the state delegates the provision of such services to other structures, including non-governmental ones, leaving the guarantee of their provision and the right to their organizational and legal regulation. In this regard, given that the nature of such a service does not change, and to some extent the subjects of their provision change, such services have recently been defined as public services. It is indicated that the concept of administrative services in the criminal legislation of Ukraine is currently absent. However, the Concept of Development of the System of Provision of Administrative Services by Executive Bodies defines that the sphere ofpublic services consists ofservices provided by state authorities, local governments, enterprises, institutions, organizations under their management. Of course, the general availability and openness of information about the administrative service eliminates the need for many potential consumers of administrative services to seek personal advice from an official of a public administration body. In addition to receiving information electronically, the Internet hypothetically allows in the same way to directly apply for administrative services (and in the long run - and get many of them). However, if the problem of lack or poor availability of information on the provision of administrative services through the World Wide Web is almost eliminated, then the electronic receipt of this service still remains an unrealized dream for Ukrainian individuals and legal entities. Yes, we can find many offered services on the pages of the Portal, but the attempt to order any of them ends with a polite request «Unfortunately, this service is not available for your region.» As for the direct provision of information on the procedure for obtaining the service and the necessary documents, then not everything can be considered functionally optimal.

The existence of corrupt mechanisms in the domestic system of administrative management, which has developed traditionally, makes the problem of establishing electronic provision of administrative services such that goes beyond purely technical and informational. Optimization of public administration through the transition to e-government is associated with the need to adapt the old conditions and the usual relationship between the subjects of power and the subjects of appeals to the new conditions, in other words, with socio-institutional adaptation. Such a transition is a long process, complicated by conflicts, corruption risks and even a struggle that manifests itself in both the legal and political fields, which is not always legal.

Key words: crime, prevention, administrative services, corruption, subject of crime.

Варто зазначити, що у кримінальному законодавстві для кваліфікації велике значення має визначеність термінів понять, розуміння інституцій. Актуальною є проблема розробки та впровадження кримінологічних заходів запобігання злочинності у сфері надання адміністративних послуг. У науково-практичному коментарі до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» було здійснено спробу дати визначення «публічним послугам». Автори коментаря «публічні послуги», фактично, ототожнили з «державними послугами». Але це викликало в наукових колах не однозначну реакцію. злочинність адміністративний послуга влада

Під час ретельного дослідження різновидів послуг науковці виділяють в окрему групу «суспільні послуги», які характеризуються загальною доступністю: нею може скористатись одна або необмежена кількість осіб. Усі вони мають громадський інтерес, бо є суспільними благами. Раніше надання таких послуг було виключною функцією держави, звідки і походить назва «державні послуги». Економічні та політичні зміни, які відбулися в державі, призвели до перерозподілу ролі держави в наданні таких послуг, частину своїх повноважень вона переклала на інші структури, зокрема недержавного характеру, залишивши за собою функцію гарантії та контролю якості надання таких послуг. Отже, зауважимо, що міняється лише суб'єкт надання послуги, але при цьому внутрішня суть залишається незмінною. Останнім часом у наукових публікаціях такі послуги визначаються як «публічні послуги» [1, с. 33]. Визначення поняття «публічних послуг» у законодавстві України не унормоване. Якщо ж звернутись до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, то зустрінемо, що послуги, які надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають у їх управлінні, визначаються як «публічні послуги [2].

За іншою класифікацією публічні послуги поділяються на «державні» та «муніципальні». Ця класифікація враховує насамперед суб'єкт надання публічної послуги. У цьому випадку при визначенні природи послуги роблять акцент саме на джерело фінансування надання цього виду послуг, тобто вид бюджету, відповідно і суб'єкт, який несе відповідальність за надання цієї послуги, та безпосередній суб'єкт її надання відходить на другий план. Державні послуги надаються: а) органами державної влади (в основному виконавчої); б) державними підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету. А адміністративні послуги можуть слугувати складовою як державних, так і муніципальних послуг. В. П. Тимощук визначає адміністративні послуги як публічні послуги, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень [3, с. 46]. У Законі України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI визначено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямованої на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону [4]. За критерієм їхнього змісту, крім адміністративних, виділяють такі види публічних послуг, як соціальні, освітні, медичні, транспортні, житлово-комунальні послуги, послуги з оздоровлення й відпочинку та послуги з протипожежного захисту та рятування тощо [5, с. 73].

Важливою складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/ або обов'язків такої особи відповідно до закону, а суб'єктом надання адміністративних послуг визначено орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим (хоча де-факто, ці території для законної влади є тимчасово недоступними), орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги [6]. М. І. Хавронюк у своїх публікаціях аналізує чинне законодавство України та приходить до висновку, що публічні послуги - це «послуги, що надаються публічним сектором (тобто органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної форми власності), а в окремих випадках - приватним сектором під відповідальність публічного сектору (публічної влади) і за рахунок публічних коштів (тобто коштів державного і місцевих бюджетів)» [7, с. 43].

На думку Г. З. Яремка, особа, яка здійснює професійну діяльність з надання публічних послуг, - це суб'єкт, уповноважений на здійснення функцій держави чи місцевого самоврядування у формі послуг, результатом яких є прийняття у встановленому порядку офіційного акта, спрямованого на реалізацію та захист прав і законних інтересів особи, яка звернулась за послугою, та/або на виконання особою визначених законом обов'язків [8, с. 191]. Р. Л. Максимович дотримується цієї ж думки [9, с. 52].

Дещо іншої думки дотримується Ю. А. Тихомиров, він вважає, що публічні послуги - це юридично і соціально значущі дії в інтересах суспільства, держави і громадян [10, с. 292]. У результаті наукового пошуку спільно з Е. В. Талапіною, то ці вчені виділяють такі ознаки публічних послуг: забезпечують діяльність загальнозначущої спрямованості (спрямовані на реалізацію суспільних інтересів); мають необмежене коло суб'єктів, які користуються послугою; здійснюються або органом державної та муніципальної влади, або іншим суб'єктом; ґрунтуються як на публічній, так і на приватній власності [11, с. 5]. А. В. Нестерова виділяє такі характерні ознаки публічної послуги: це благо, яке адресовано конкретним суб'єктам, тобто має індивідуальний характер; надається без примусу з боку держави, лише з ініціативи громадян та юридичних осіб та носить необов'язковий характер [12, с. 17]. У наукових роботах С. А. Кірсанова, А. Т. Ошуркова, А. М. Сергієнко знаходимо дещо інші, основні ознаки характеристики публічної послуги: заявний, індивідуальний, адресний характер; (виникає у випадку звернення заявника послуги в орган державної влади, державної установи, орган місцевого самоврядування); недискримінаційний характер (надання цієї послуги повинно бути передбачено нормативно-правовими актами, де зазначено підстави надання послуги користувачеві, окреслено територію та час її надання); надання послуги - безоплатне або здійснюється за цінами, які передбачені відповідними тарифами, встановленими органами державної влади [12, с. 107]. Д. М. Щекін вважає, що публічним послугам властиві такі ознаки: вони мають суспільний характер; надаються спеціальним суб'єктом (державним органом влади; органом муніципальної влади; державною або муніципальною установою чи підприємством); носять індивідуальний та добровільний характер [13, с. 9].

Як результат наукового пошуку, М. В. Рябенко запропонував такі істотні ознаки поняття «публічна послуга», як складова поняття спеціального суб'єкта злочинів, передбачених статтями 365-2 та 368-4 КК України: 1) спрямованість на задоволення суспільно корисного інтересу (як державного, так і місцевого значення); 2) унормованість нормами публічного права; 3) публічний характер правових відносин з надання послуг; 4) надання публічним суб'єктом, тобто органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної форми власності, а в окремих випадках - приватним сектором під відповідальність публічного сектору (публічної влади); 5) надання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів (публічних коштів); 6) є способом реалізації покладеного на неї обов'язку або способом реалізації особою прав та законних інтересів [14].

Зауважимо, що інформація про адміністративні послуги є відкритою та загальнодоступною. У переважній більшості випадків вона не потребує безпосереднього звернення за особистою консультацією до посадової особи органу публічної адміністрації, потенційних споживачів адміністративних послуг. Сучасний стан розвитку науки та техніки дозволяє інформацію передавати та отримувати в електронному вигляді. В свою чергу, отримання інформації електронним шляхом дозволяє перевести надання адміністративних послуг в іншу площину, в такий самий спосіб безпосередньо звертатися за адміністративними послугами, що є сталою практикою в розвинених країнах та особливо актуальним в часи пандемії. Проблема відсутності або поганої доступності інформації про надання адміністративної послуги за допомогою всесвітньої мережі майже знята та електронне отримання зазначеної послуги все ще залишається для українських фізичних і юридичних осіб нереалізованим бажанням. Так, на сторінках Порталу можемо знайти багато пропонованих послуг, але при спробі реалізувати це право чуєм у відповідь: «На жаль, ця послуга є недоступною для Вашого регіону». Бажає бути кращим і інформування щодо порядку отримання послуги й необхідного пакета документів. М. Б. Острах зазначає, що обсяг та якість інформації, яку можна отримати в приміщенні адміністративного органу і на офіційній вебсторінці, може суттєво відрізнятись і залежить від індивідуальних та професійних особливостей чиновника, який їх надає (що недопустимо), та ініціативності керівництва органу [15, с. 162]. Зауважимо, що з різних причин інтернет-споживачами є не всі громадяни України. В нашому суспільстві спостерігається так зване «цифрове розшарування» - частина населення України зрозуміла зручність та успішно використовує можливості отримання інтернетпослуг. Відповідно до даних Київського міжнародного інституту соціології у 2016 році доля споживачів інтернету серед мешканців нашої країни досягла 62 % та з кожним днем цей показник зростає [16]. Це, звичайно, немало, але зазначимо, що 38 % населення не користуються інтернетом і автоматично позбавляють себе права отримати необхідну інформацію щодо адміністративних послуг за допомогою Порталу або вебсторінок регіональних ЦНАПів. Просвітницька робота з цією частиною населення відбувається за допомогою розміщення відомостей у приміщеннях адміністративного органу, де здійснюється особистий прийом населення, на інформаційних стендах, сіті- лайтах, де розміщується загальна інформація щодо процедури надання адміністративної послуги, структурного підрозділу, до якого необхідно звернутися, пакета необхідних документів, днів та годин прийому відвідувачів, строків розгляду звернення, розміру та порядку оплати послуг, нормативно-правового регулювання порядку надання тієї чи іншої адміністративної послуги, контактів, за якими споживач адміністративної послуги може уточнити необхідну для нього інформацію, зразків заповнених документів тощо. Необхідно обладнати приміщення органів публічної адміністрації, які надають адміністративні послуги, спеціальними терміналами, які допоможуть відвідувачам адміністративних органів безоплатно надати необхідну інформацію, яка буде розміщена на вебсторінці цього органу. Зручною і ефективною формою інформування населення є буклети, що містять інформацію про процедуру надання адміністративних послуг, які можна розмістити на відповідних стійках у приміщенні адміністративного органу. Таким чином можна охопити максимальну кількість осіб, які потребують інформації щодо отримання адміністративних послуг, зокрема з використанням інформаційних технологій. З метою модернізації інформаційної роботи навколо надання адміністративних органів створювались консультаційні кабінети, довідкові служби, зокрема служби телефонної довідки. Хоч, як показала практика, ефективність цих нововведень є не дуже ефективною. М. Б. Остраха зауважив, що консультаційні кабінети функціонують лише в окремих органах, які мають справу з питаннями підприємництва, а телефонні довідки в публічній адміністрації є рідкістю [15, c. 162].

Уже стало сумною традицією чути в телефонну трубку сигнал «зайнято» або відсутність відповіді, що одразу ставить під сумнів користь інформування населення в телефонному режимі, зацікавленого в отриманні адміністративних послуг.

Висновки

Проаналізувавши все вищезазначене можемо зробити висновок, що одним із найперспективніших способів запобігання корупції під час надання адміністративних послуг є інформаційно-довідкове сповіщення та провадження консультацій в онлайн- режимі. Для цього необхідно здійснити такі кроки: забезпечити посадових осіб органів публічної адміністрації належною технікою та програмним забезпеченням, провести відповідне навчання з метою здобуття навичок роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями в сфері надання адміністративних послуг. З метою забезпечення споживачів адміністративних послуг відомостями про процедуру отримання адміністративної послуги необхідно створювати та забезпечувати, оновлювати й підтримувати функціонування вебсторінок, інших електронних ресурсів адміністративних органів. Незважаючи на те, що стаття 9 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що споживач такої послуги може ініціювати її надання, подавши заяву в усній, письмовій або електронній формі, на практиці побачили, що в більшості випадків споживачі вимушені особисто звертатися за адміністративною послугою, що, на думку науковців, є «одним з найбільших корупційних ризиків у сфері надання адміністративних послуг» [15, c. 158].

Існування корупційних налагоджених механізмів у вітчизняній системі адміністративного управління, що склалося традиційно, робить проблему налагодження електронного надання адміністративних послуг такою, що виходить за межі суто технічно- інформаційних. Оптимізація публічних управлінь шляхом переходу до електронного управління потребує соціально-інституціональної адаптації. Такий перехід є тривалим процесом, який ускладнений конфліктами, корупційними ризиками, часто переходить з правової в політичну площину, яка не завжди є законною.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»: наук.-практ. коментар / відп. ред.: С. В. Ківалов і Є. Л. Стрельцов. Х.: Одіссей, 2011. 344 с.

2. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 № 90-р.

3. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В. П. Тимощук. К.: Факт, 2003. 496 с.

4. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09. 2012. № 5203-VI.

5. Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». К.: Атіка, 2011. 424 с.

6. Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 32. Ст. 409.

8. Яремко Г З. Поняття особи, яка здійснює професійну діяльність з надання публічних послуг, як спеціального суб'єкта. Протиправна поведінка: погляд крізь призму юридичної науки: матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції, 24 лютого 2012 року м. Ніжин / за заг. ред. І. Г. Богатирьова. Ніжин: Видавець ПП Лисенко, 2012. С. 190-192.

9. Максимович Р. Л. Коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 280 с.

10. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. М., 2001. 235 с. 8; Талапина Э., Тихомиров Ю. Публичные функции в экономике. Право и экономика. 2002. № 6. С. 4-7.

11. Нестеров А. В. Понятие услуги государственной, общественной (социальной) и публичной. Государственная власть и местное самоуправление. 2005. № 11. С. 18-24.

12. Кирсанов С. А., Ошурков А. Т., Сергеенко А. М. Проблемы правового регулирования государственных и муниципальных услуг в Российской Федерации. Публичные услуги: правовое регулирование (российский и зарубежный опыт): сборник / под общ. ред. Н. А. Шевелевой. М.: Волтерс Клувер, 2007. С. 104-120.

13. Щекин Д. М. О коммерциализации деятельности российского государства. Публичные услуги: правовое регулирование (российский и зарубежный опыт): сборник / под общ. ред. Н. А. Шевелевой. М.: Волтерс Клувер, 2007. С. 86-94.

14. Рябенко М. В. Публічні послуги як складова поняття спеціального суб'єкта злочинів, передбачених статтями 365-2 та 368-4 Кримінального кодексу України.

15. Острах М. Б. Провадження з надання адміністративних послуг в Україні: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07; Міжн. університет бізнесу і права. Херсон, 2013. 236 с.

16. Проникнення Інтернету в Україні.

References

1. Law of Ukraine «On the principles of preventing and combating corruption. Law of Ukraine «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Liability for Corruption Offenses»: scientific-practical. comment / reply ed.: SV Kivalov and EL Streltsov. H.: Odyssey, 2011. 344 p.

2. On approval of the Concept of development of the system of providing administrative services by executive authorities: order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 15.02.2006 № 90-р.

3. Administrative procedure and administrative services. Foreign experience and proposals for Ukraine / ed. V. P. Timoshchuk. К.: Факт, 2003. 496 p.

4. On administrative services: Law of Ukraine from 06.09. 2012 № 5203-VI/

5. Havronyuk M. I. Scientific and practical commentary to the Law of Ukraine «On the principles of preventing and combating corruption». К.: Атіка, 2011. 424 p.

6. On administrative services: Law of Ukraine of September 6, 2012 № 5203-VI. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2013. № 32. Sx 409.

7. Yaremko G. Z. The concept of a person who carries out professional activities for the provision of public services as a special subject. Illegal behavior: a view through the prism of legal science: materials of the First All-Ukrainian scientific-practical conference February 24, 2012, Nizhyn) / for general. ed. I. G. Bogatyreva. Nizhyn: Publisher PP Lysenko, 2012. P. 190-192.

8. Maksimovich R. L. Commentary on the Law of Ukraine «On Principles of Prevention and Counteraction to Corruption». Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2012. 280 p.

9. Tikhomirov Yu. A. Theory of competence. M., 2001. 235 p. 8; Talapina E., Tikhomirov Yu. Public functions in the economy. Law and Economics. 2002. № 6. P. 4-7.

10. Nesterov A. V The concept of state, public (social) and public services. State power and local self-government. 2005. № 11. P. 18-24.

12. Kirsanov S. A., Ошурков A. T., Sergeenko А. М. Problems of legal regulation of state and municipal services in the Russian Federation. Public services: legal regulation (Russian and foreign experience): a collection / under the general editorship of N. A. Sheveleva. M.: Walters Kluver, 2007. P. 104-120.

13. Shchekin D. M. On the commercialization of the activities of the Russian stat. Public services: legal regulation (Russian and foreign experience) : a collection / under the general editorship of N.A. Sheveleva. M.: Walters Kluver, 2007. P. 86-94.

14. Ryabenko M. V. Public services as a component of the concept of a special subject of crimes under Articles 365-2 and 368-4 of the Criminal Code of Ukraine.

15. Fear M. B. Proceedings for the provision of administrative services in Ukraine: dis. cand. jurid. science: 12.00.07; Intern. University of Business and Law. Kherson, 2013. 236 p.

16. Internet penetration in Ukraine.

Размещено на Allbest.ru