Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

В.Р. Філіпенко, аспірантка кафедри кримінального права № 1

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню встановлення та збереження кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Задля цього виявлено та проаналізовано основні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 166 КК України. До них віднесено соціальні (соціально-економічні і соціально-психологічні), нормативно-правові, кримінологічні та інституційні.

Ключові слова: злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, фактори соціальної обумовленості, кримінальна відповідальність.

Постановка проблеми

Діти формують майбутнє нашої держави, а, отже, особливого правового захисту потребують права дитини, яким кореспондують законодавчо встановлені обов'язки батьків, опікунів та піклувальників. Їх виконання часто ігнорується, що тягне за собою реагування з боку держави. За невиконання обов'язків по догляду за дитиною або підопічною особою законодавцем встановлено сімейно-правову, цивільно-правову, адміністративну, а також кримінальну відповідальність. У ст. 166 КК України передбачена кримінальна відповідальність за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Цей злочин посягає на «...суспільні відносини, що забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх, а також здоров'я, безпеку життя або здоров'я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці (піклуванню)»¹. Вказані відносини охороняються Конституцією України. У зв'язку з цим справедливим залишається твердження П. С. Дагеля, що посягання на основні конституційні права і свободи особистості потребують саме кримінально-правової охорони, застосування заходів кримінальної відповідальності Зінченко І. О. Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Кримінальне право України: Особлива частина / за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна; 6-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2020. Розд. VI. С. 175. Дагель П. С. Проблемы криминализации отдельных видов посягательств. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. Моск-ва: Наука, 1982. Гл. V. С. 257.. На необхідності кримінально-правового захисту суспільних відносин, що складаються у сфері сім'ї та її членів, прав та інтересів дітей, наполягає і В. В. Гальцова Гальцова В. В. До питання про кримінально-правову охорону сім'ї, прав та інтересів неповноліт-ніх. Концептуальні засади нової редакції Кримінального кодексу України: матеріали міжнар. наук. конф. (м. Харків, 17-19 жовт. 2019 р.). Харків: Право, 2019. С. 377..

У той же час процес створення і подальше застосування кримінально - правової норми не є хаотичним. Лише існування причинно-наслідкової залежності між негативними явищами економічного, соціального, соціально - психологічного, кримінологічного характеру і породжуваною ними потребою у встановленні кримінально-правової заборони обумовлює можливість, допустимість і доцільність прийняття нового кримінального закону Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. Київ: Атіка, 2005. С. 20.. Враховуючи, що кримінальне законодавство України перебуває на стадії реформування, важливо зберегти ті норми, які є соціально обумовленими. Викладене дає підстави приділити увагу соціальній обумовленості кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Злочин, передбачений ст. 166 КК України, досліджувався, в основному, в науково-практичних коментарях до КК України, навчальних посібниках, підручниках, окремих наукових статтях. Зокрема, цьому питанню приділили увагу: П. П. Андрушко, І. І. Артеменко, О. І. Бєлова, П. А. Воробей, О. С. Гардецький, І. О. Зінченко, Д. П. Євтєєва, С. Г. Киренко, І. І. Литвин, С. Я. Лихова, М. І. Мельник, С. М. Морозюк, О. О. Семенюк, О. С. Стеблинська, В. В. Сухонос, Є. С. Усова та ін. Однак проблема соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування у працях вказаних науковців не розглядалась. неповнолітній відповідальність кримінальний опікун

Метою дослідження є виокремлення основних факторів, які обумовлюють встановлення та збереження кримінальної відповідальності за цей злочин, а також розкриття їх змісту.

Виклад основного матеріалу

Необхідність кримінально-правової охорони певних суспільних відносин можна пояснити завдяки встановленню і розкриттю різноманітних за значущістю соціальних, економічних, політичних, психологічних та інших чинників соціальної обумовленості норм закону про кримінальну відповідальність Борисов В. І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони. Методо-логічні проблеми правової науки: матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 груд. 2002 р.). Харків: Право, 2003. С. 288.. Науковці по-різному іменують ці чинники, називаючи їх підставами, принципами, умовами, завданнями або критеріями Борисов B. I., Пащенко О. О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики зло-чинів. Вісник Академії правових наук України. Харків: Право, 2005. № 3 (42). С. 187.. Уникаючи дискусії термінологічного найменування, яке виходить за межі цього дослідження, приєднаємось до підходу застосування терміну «фактор» Борисов В. И., Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандар-тов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. Харьков: Консум, 2001. С. 6; Гальцо-ва В. В. Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння): монографія. Харків: Право, 2015. С. 27; Гринчак С. В. Кримінальна відпо-відальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини: монографія. Харків: Право, 2011. С. 11; Євтєєва Д. П. Кримінально-правова характеристика зловживання опікунськими правами: соціальна обумовленість та склад злочину: монографія. Харків: Право, 2015. С. 26; Заславська М. Г. Неналежне вико-нання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину: моногра-фія. Харків: Право, 2013. С. 12; Марадіна Ю. С. Катування: соціальна обумовленість і склад злочину: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2018. С. 34; Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю: моногра-фія. Харків: Ксілон, 2008. С. 14., який і буде використаний у цій статті.

У сучасних умовах розвитку суспільства ігнорування обов'язків по догляду за дитиною та особами, щодо яких встановлена опіка чи піклування, стає все частішим. Це пов'язано як із соціально-економічними, так і соціально-психологічними проблемами. Це дає підстави виділити соціальні фактори. Окремо звернемось до аналізу нормативно-правових факторів, які є універсальними, та визначають кримінальну відповідальність у нормах кримінального права з бланкетними диспозиціями Дзюба Ю. П. Соціальна обумовленість законів України про кримінальну відповідальність як скла-дова кримінально-правової політики держави. Актуальні проблеми держави і права. Одеса: Юрид. л-ра, 2010. Вип. 54. С. 86., зокрема, нормами конституційного, сімейного, цивільного права тощо. У той же час в науці кримінального права визнано, що вирішальне значення серед факторів соціальної обумовленості встановлення кримінально-правової заборони має суспільна небезпечність діяння Борисов В. І. Соціологічний аспект дослідження проблем кримінального права. Вибрані твори / відп. за вип. М. В. Шепітько; уклад: В. В. Базелюк, С. В. Гізімчук, Л. М. Демидова та ін. Харків: Право, 2018. С. 454. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2007. С. 11. Євтєєва Д. П. Кримінально-правова характеристика зловживання опікунськими правами: соціаль-на обумовленість та склад злочину: монографія. С. 26; Марадіна Ю. С. Катування: соціальна обумовленість і склад злочину: дис. ... канд. юрид. наук. С. 42., питання про наявність якої слід вирішувати під час обговорення кожної кримінально-правової новели . Це зумовлює виокремлення кримінологічних факторів. Останнім часом при обґрунтуванні соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за певний злочин, науковці приділяють увагу інституційним факторам¹¹. Приєднавшись до цього підходу, проаналізуємо їх.

Соціальні фактори. Діти формують майбутнє будь-якої держави, а, отже, і світу в цілому. У процесі формування дитини як особистості сім'я відіграє першочергову роль, адже дитина поглинає та засвоює ту систему цінностей та норм поведінки, що є характерною для сімейного середовища в якому вона опинилась. Невід'ємним інструментом соціалізації дитини є виховання, що має бути націлене на нормальний розвиток її особистості для самостійного життя у суспільстві. Як свідчать результати проведених досліджень, нагальною проблемою сьогодення є зниження ролі сім'ї у вихованні дитини, що обумовлено залишенням дітей без належного батьківського піклування через економічні та соціальні причини, а також духовну кризу Яніцька І. А. Опіка і піклування як форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2015. С. 1.. Економічні кризи, бідність, соціальна незахищеність, знецінення морально-етичних установок негативно позначається на вразливих категоріях суспільства, зокрема, дітях. Так, в Україні з 2014 р. спостерігається стрімке зростання рівня абсолютної бідності: якщо в попередні роки її рівень був стабільним - в межах 20-25 %, то у 2015 р. зріс одразу вдвічі - з 28,6 % до 58,3 %.

Традиційно найбільш істотно криза вплинула на домогосподарства з дітьми, рівень абсолютної бідності яких становив 66,5 % проти 48,8 % в домогосподарствах без дітей. Надалі рівень бідності в домогосподарствах з дітьми у 2018 р. знизився до 49,9 %, що залишається занадто високим. При цьому зберігається істотне перевищення рівня бідності в домогосподарствах з дітьми, порівняно з домогосподарствами без дітей - приблизно у 1,4 рази Насильство щодо дітей: сучасні виклики, законодавче врегулювання, кращі практики та взаємо-дія: щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2018 р.) / ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики». Київ, 2019. С. 27.. Як наслідок, неможливість адаптування до сучасних умов розвитку суспільства спричиняє знецінення сімейних відносин та, відповідно, ігнорування батьками, опікунами або піклувальниками обов'язків по догляду за дитиною та підопічною особою.

У таких умовах значного поширення набуває таке явище, як соціальне сирітство, що полягає у порушенні прав неповнолітніх шляхом ухилення або відсторонення батьків від виконання батьківських обов'язків через втрату або зниження потенціалу загальнолюдських і духовних цінностей у родині та деформацію соціальних і моральних цінностей у суспільстві Раєвська Я. М. Соціально-психологічний супровід соціальних сиріт. Актуальні проблеми психоло-гії. Том ХІ. Вип. 14. С. 133..

Так, із 105783 дітей, які станом на 1 вересня 2016 р. перебували в закладах інституційного догляду та виховання дітей, лише 8741 дитина (8 %) мала статус сироти чи позбавленої батьківського піклування, у решти 97042 дитини (92 %) були батьки. У подальшому ситуація на краще не змінилась. Із 104469 дітей, які станом на 1 січня 2018 р. перебували в таких закладах, лише 8765 дітей (8,4 %) мали статус сироти чи позбавленої батьківського піклування, решта 95704 дитини (91,6 %), маючи батьків, виховувалися в закладах інституційного догляду та виховання дітей Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи інституційного до-гляду та виховання дітей: пояснювальна записка до проекту Закону України від 3 червня 2020 р. № 3587. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GI02269A.html (дата звернення: 05.09.2020). Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні: щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Київ, 2019. С. 72.. Всього ж в Україні станом на 2019 р. 7579,7 тисяч дітей, з яких 69,2 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Заслуговує на увагу той факт, що рівень бідності та проблем матеріального забезпечення дитини залежить від кількості дітей у домогосподарстві. Так, впродовж 2015-2018 рр. у домогосподарствах з однією дитиною становище з бідністю практично не змінювалося. Поява другої дитини вже істотно підвищує рівень бідності.

Так, якщо у домогосподарствах з однією дитиною у 2018 р. він складав 24,5 %, то з двома дітьми - вже 38,1 %, тобто в півтора рази більше. У найбільш несприятливих обставинах перебувають багатодітні сім'ї, половина яких проживає за межею бідності.

Зауважимо, що на стан бідності у домогосподарствах з дітьми істотно впливає тип поселення. У сільській місцевості найвищі рівні бідності, при цьому спостерігається збільшення розриву із великими містами. Проте найнесприятливіша динаміка притаманна домогосподарствам з дітьми, що проживають у малих містах - в них рівень бідності невпинно зростав, і у 2018 р. практично зрівнявся із сільською місцевістю Насильство щодо дітей: сучасні виклики, законодавче врегулювання, кращі практики та взаємо-дія: щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2018 року) / ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики». Київ, 2019. С. 27-30.. Наведене свідчить, що сучасна сім'я в Україні постійно перебуває під тиском соціально-економічних обставин.

У той же час не тільки соціально-економічні фактори обумовлюють невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Вагоме значення при цьому мають і соціально-психологічні фактори. Адже у сучасних умовах розвитку і функціонування суспільства батьки або особи, що їх замінюють, намагаючись покращити матеріальний стан сім'ї та займаючись вирішенням власних проблем, байдуже ставляться до своїх обов'язків і часто не приділяють дитині належної уваги.

Негативно на виховному потенціалі сім'ї позначається поширеність неповних сімей, нестабільність шлюбу, конфлікти всередині сім 'ї, загострення соціальних патологій, знецінення моральних принципів, девіантна поведінка батьків або осіб, що їх замінюють, особливості їх характеру (жорстокість, суворість, агресивність) тощо. Історично діти тривалий час перебували під повною батьківською владою та фактично вважалися їх власністю. На сьогоднішній день ця традиція повністю не викорінилась, тому деякі батьки схильні виховувати дітей методами, які у сучасному суспільстві недопустимі, що призводить до тяжких наслідків і потребує реагування з боку держави.

Визнано, що серйозних труднощів у соціалізації зазнають діти-сироти та діти з неблагополучних сімей, занижена соціальна адаптація яких породжує почуття неповноцінності. Воно часто виражається в девіантній поведінці чи створенні компенсаційних субкультур, де заперечуються норми, узвичаєні в певному суспільстві Горецька О. В. Психологія сім'ї: навчальний посібник для студентів. Бердянськ: Вид. Тка-чук О. В., 2015. С. 76..

Тому опіка та піклування є базовою формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Так, за даними Міністерства соціальної політики України, станом на кінець 2017р. під опікою та піклуванням громадян перебувало 51101 дитина, що становило 72,8 % від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (для порівняння на кінець 2016 р. - 51753 дитини і 72,7 % відповідно; на кінець 2011 р. - 63355 дітей та 66 % відповідно) Деінституціалізація системи виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки, в Україні: результати та перспективи: щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (за підсумками 2017 р.). Київ, 2019. С. 45.. У 2018 р. у сім'ях опікунів, піклувальників виховувалося 51204 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування Мета деінституалізації - реалізація права кожної дитини на сім'ю. 5 липня 2018 р. URL: https://www.msp.gov.ua/news/15560.html (дата звернення: 05.09.2020).. А на кінець 2019 р. -49714 дітей, що становить 71,4 %, від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні: щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 2019. С. 72..

У той же час навіть опіка та піклування не зможе повністю компенсувати відсутність батьків та власної сім'ї. До того ж опікуни та піклувальники не завжди володіють стійкими морально-етичними якостями, можуть діяти у власних інтересах та ігнорувати потреби підопічного. Про це свідчить доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2018 р., у якій вказано на проблеми у стосунках дітей і опікунів, піклувальників, особливо у підлітковому віці, виявлені моніторинговими візитами Там же. С. 71..

Очевидно, що взаємовідносини опікунів, піклувальників та дітей, засновані на любові, турботі, повазі до особистості дитини забезпечать їй нормальний соціально - психологічний розвиток. Тому вважаємо, що побудову таких взаємовідносин має стимулювати держава як шляхом заохочення, так і встановлення можливої відповідальності порушників аж до покарань.

Нормативно-правові фактори посідають важливе місце у системі факторів, які обумовлюють кримінальну відповідальність за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

Їх характеристику слід здійснювати на таких рівнях:

а) конституційний;

б) міжнародно-правовий;

в) законодавчий;

г) підзаконний.

А. Конкретні кримінально-правові норми Особливої частини КК України повинні бути предметно узгоджені з нормами Конституції України, які безпосередньо обумовлюють необхідність правового регулювання й охорони визначених суспільних відносин Борисов В. І. Конституційна відповідність у системі чинників соціальної обумовленості криміна-льного закону. Вибрані твори / уклад.: В. В. Базелюк, С. В. Гізімчук, Л. М. Демидова та ін.; відп. за вип. М. В. Шепітько. Харків: Право, 2018. С. 447..

Конституційними нормами, які обумовлюють необхідність правового регулювання й охорони суспільних відносин та забезпечують всебічний розвиток і виховання дитини або підопічної особи, а також безпеку їх життя та здоров'я, є: право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23); право на життя (ст. 27); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48); право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ч. 1 ст. 49); обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ч. 2 ст. 51); охорона сім'ї, дитинства, материнства і батьківства покладається на державу (ч. 3 ст. 51); забезпечення державою утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ч. 3 ст. 52); право на освіту (ч. 1 ст. 53) Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.. Вважаємо, що ст. 166 КК України не суперечить зазначеним положенням Конституції України та слугує юридичною гарантією їх реалізації.

Б. Серед міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, що закріплюють права дітей та підопічних осіб на піклування, допомогу, виховання, належний догляд та розвиток, необхідно виокремити Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_043 (дата звернення: 05.09.2020). та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата звернення: 05.09.2020)..

Основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини та відповідальності батьків, опікунів та піклувальників, вважається Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_021 (дата звернення: 05.09.2020). Реалізація Конвенції ООН про права дитини в Україні: досягнення, проблеми, перспективи: дер-жавна доповідь про становище дітей в Україні (за період 2009-2016 рр.) / Міністерство соціальної політики

України, ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка»; гол. ред. колегії Р. С. Колбаса та ін. Київ, 2016. С. 15., яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 р. і набула чинності 27 вересня 1991 р. Уряд України зобов'язався забезпечити дитині зростання у безпечних і сприятливих умовах, доступ до високоякісної освіти та охорони здоров'я, а також високий рівень життя .

Цей акт закріплює: право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, обов'язок забезпечення якого покладається на батьків, опікунів і піклувальників (ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 18);. обов'язок держави-учасниці в усіх діях щодо дітей якнайкраще забезпечувати інтереси дитини (ч. 1, 2 ст. 3) Під час захисту права дитини на утримання суд повинен дотримуватися норми Конвенції ООН 1989 р. щодо якнайкращого забезпечення інтересів дитини - ККС ВС. 8 липня 2020 р. URL: https://supreme. court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/966071/ (дата звернення: 05.09.2020)., і з цією метою та метою захисту дитини від відсутності піклування чи недбалого поводження з боку батьків, опікунів чи піклувальників вживати всіх законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1 ст. 19) тощо. Вбачається, що це вплинуло на запровадження кримінально-правових засобів захисту прав та інтересів дітей і підопічних осіб, включаючи кримінальну відповідальність за діяння, передбачене ст. 166 КК України.

Серед документів Ради Європи, ратифікованих Україною, об'єднаних предметом правового регулювання, слід виділити:

1) Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 05.09.2020)., у тому числі Протокол № 7 Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22 листопада 1984 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_804 (дата звернення: 05.09.2020). до неї;

2) Європейську конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 р. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поно-влення опіки над дітьми від 20 травня 1980 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_327 (дата звер-нення: 05.09.2020).;

3)Європейську соціальну хартію 1996 р. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_062 (дата звернення: 05.09.2020).; 4) Європейську конвенцію про здійснення прав дітей 1996 р. Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_135 (дата звернення: 05.09.2020).; 5) Конвенцію про контакт з дітьми 2003 р. Конвенція про контакт з дітьми від 15 травня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_659 (дата звернення: 05.09.2020)..

В. На законодавчому рівні норми, що закріплюють права дітей та підопічних осіб, встановлюють обов'язки батьків, опікунів та піклувальників, а також регламентують їх відповідальність у разі невиконання вказаних обов'язків, передбачені низкою законів України.

Так, врегулюванню відносин опіки та піклування присвячено Гл. 6 ЦК України та Гл. 19 СК України; перелік прав та обов'язків батьків і дітей містить Розд. ІІІ СК України. Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. встановлено цивільно-правову, адміністративну або кримінальну (ст. 35) відповідальність батьків та осіб, які їх замінюють, за порушення прав дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12) Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-III. Відомості Верховної Ра-ди України. 2001. № 30. Ст. 142..

Г. На підзаконному рівні регламентація захисту прав дітей та осіб, щодо яких встановлена опіка чи піклування, здійснюється за допомогою системи актів, серед яких: постанова КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 р. № 866; постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист»» від 22 лютого 2017 р. № 1906-VIII, п. 7 якої містить рекомендацію Генеральному прокурору України вжити заходів для захисту прав дітей саме кримінально-правовими засобами Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, до-тримання, захист»: постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2017 р. № 1906-VIII. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1906-19 (дата звернення: 09.04.2020).; указ Президента України «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» від 30 вересня 2019 р. № 721/2019 і т. ін.

Кожна норма Особливої частини кримінального закону повинна знаходитись у зв'язку змістовної і логічної несуперечності не лише з іншими кримінально-правовими нормами, але і з нормами будь-якої іншої галузі права, а також з положеннями міжнародних зобов'язань, прийнятих на себе державою Злобін Г. А. Підстави і принципи криміналізації суспільно небезпечних діянь. Основания уголов-но-правового запрета (криминализация и декриминализация) / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. Мо-сква: Наука, 1982. Гл. IV. § 1-5. С. 228.. Із викладеного можна стверджувати, що ст. 166 КК України не суперечить нормам Конституції України, міжнародним, законодавчим та підзаконним актам, і логічно доповнює сукупність засобів правового регулювання і охорони суспільних відносин у цій сфері.

Кримінологічні фактори. Невід'ємною частиною дослідження соціальної обумовленості кримінальної відповідальності є аналіз кримінологічних факторів, до яких належать: 1) суспільна небезпечність діяння; 2) його відносна поширеність та доцільність кримінально-правових заходів боротьби з ним; 3) рівень латентності.

А. Суспільна небезпечність органічно притаманна діянню, що в підсумку є підставою його криміналізації та визнання злочинним і караним Панов М. І. Кримінальна відповідальність: поняття, принципи, підстава. Право України. 2012. № 8. С. 255; Пащенко О. О. Соціальна обумовленість закону про кримінальну відповідальність: монографія. Харків: Юрайт, 2018. С. 168.. Злочин, передбачений ст. 166 КК України, посягає на відносини, що забезпечують всебічний (фізичний, психічний, соціальний, духовний, інтелектуальний) розвиток та виховання дитини або підопічної особи, а також безпеку їх життя та здоров'я. Цінність цих відносин полягає у тому, що в їх межах відбувається становлення і розвиток дитини як особистості та повноправного члена суспільства, а особі, щодо якої встановлена опіка чи піклування, забезпечується нормальне існування.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується шкодою, яку зазнають ці суспільні відносини. Так, Є. С. Усова дослідила та виділила наступні види тяжких наслідків, що можуть настати в разі його вчинення: тяжка хвороба (34,5 %), смерть (21 %), затримка психологічного та фізичного розвитку (20 %), соціальна та педагогічна занедбаність (13,5 %), перебування дитини у стані, що загрожує її життю (5 %), вчинення злочину неповнолітнім (4,5 %) Усова Є. С. Детермінація злісному невиконанню обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України). Юридичний науковий електронний жур-нал. 2014. № 6. С. 178.. Цей злочин заподіює шкоду життю або здоров'ю (як фізичному, так і психологічному) дітей чи підопічних, або іншим їх особистим немайновим правам. У зв'язку із тим, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), то і захист від цього посягання кримінально-правовими засобами є необхідним.

На оцінку суспільної небезпечності злочину впливає і характеристика особи потерпілого, а саме його соціально вразливе становище у суспільстві. Це діти та особи, стосовно яких встановлена опіка чи піклування (діти - сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, фізичні особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними). Слід погодитися із О. В. Тавлуй, яка стверджує, що діти в силу свого фізичного, морального, психологічного розвитку не можуть захистити свої права та інтереси належним чином, тому держава в особі її органів повинна здійснювати охорону дитинства, у тому числі кримінально-правовими засобами, що забезпечує можливість застосування найсуворіших санкцій до осіб, які завдають істотної шкоди інтересам фізичного, психологічного, соціального розвитку підростаючого покоління Тавлуй О. В. Кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення та інших форм сімейного виховання: монографія. Одеса: «Юридична література», 2018. С. 44.. Вважаємо, що це також стосується і повнолітніх осіб, визнаних недієздатними чи обмежено дієздатними.

Б. Відносна поширеність діяння. У структурі всієї зареєстрованої злочинності питома вага злочину, передбаченого ст. 166 КК України, станом на 2016 р. складає менше 1 %, а у структурі злочинів проти сім'ї - 9,6 % Усова Є. С. Кримінологічна характеристика та запобігання злісному невиконанню обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України): авто- реф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2016. С. 3.. Кількість зареєстрованих випадків злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування зростала впродовж тривалого часу в Україні. Так, у 2003 р. зареєстровано 542 злочини за ст. 166 КК України, у 2004 р. - 709, у 2005 р. - 749, у 2006 р. - 746, у 2007 р. - 750, у 2008 р. - 841, у 2009 р. - 898, у 2010 р. - 967, у 2011 р. - 757, у 2012 р. - 755. З 2013 р. відбулося різке зниження кількості зареєстрованих злочинів до 262 Усова Є. С. Характеристика кількісних та якісних показників злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Наше право. 2014. № 7. С. 151.. Надалі згідно з Єдиним звітом про кримінальні правопорушення за 2014 р. обліковано 182 злочинів за ст. 166 КК України, за 2015 р. - 172, 2016 р. - 185, за 2017 р. - 155, за 2018 р. - 163; за 2019 р. - 160 Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 р.: офіційний

веб-сайт Генеральної прокуратури України. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=

110381&libid=100820 (дата звернення: 05.09.2020).. В той же час кількість засуджених осіб за ст. 166 КК України: у 2014 р. - 69, у 2015 р. - 43, у 2016 р. - 30, у 2017 р. - 25, у 2018 р. - 22 Стан здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні право-порушення у 2014-2018 роках: статист. збірник / ККС у складі ВС, відділ аналізу суд. статис. у крим. спра-вах правов. управл. (III) департаменту аналіт. та правов. роботи апарату ВС. Київ, 2019. С. 73.. Наведена статистика свідчить про поширеність злочину, передбаченого ст. 166 КК в Україні.

Характеризуючи доцільність кримінально-правових заходів боротьби із цим діянням, слід погодитись із твердженням, що криміналізація діяння доречна лише тоді, коли немає і не може бути норми, яка досить ефективно регулює певні відносини методами інших галузей права Злобин Г. А. Основания и принципы криминализации общественно опасных деяний. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. Москва: Наука, 1982. Гл. IV. С. 241.. За невиконання обов'язків по догляду за дитиною в Україні законодавцем, окрім кримінальної, передбачено сімейно-правову, цивільно-правову, адміністративну види юридичної відповідальності. У той же час особливість досліджуваних відносин свідчить про недостатність їх захисту тільки цими заходами. За невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, яке не досягло найвищого ступеню суспільної небезпечності, передбачена адміністративна відповідальність у ст. 184 КУпАП. Тому боротьба кримінально-правовими заходами із діянням, що посягає на відносини, що забезпечують всебічний розвиток і виховання дитини або підопічної особи, а також безпеку їх життя та здоров'я є доцільною тоді, коли ним завдано тяжкої шкоди потерпілим. Відповідно, необхідним є збереження кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ст. 166 КК України, як таке, що характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності.

В. Різке зниження кількості зареєстрованих злочинів з 2013 р. можна пояснити високим рівнем латентності цього виду злочину. Доведено, що більша частина злочинів, які вчиняють у сімейно-побутовій сфері, є латентними і у статистичній звітності не відображаються Канюс В. М., Підюков П. П. Неповнолітні як об'єкт кримінального насильства: термінологічно- правовий аспект. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2001. № 6. С. 122.. Так, Є. С. Усова виокремлює наступні причини цього явища: сімейний характер злочину; неповнолітні не звертаються до органів внутрішніх справ або органів соціального захисту для відновлення та захисту своїх прав, які у багатьох випадках намагаються приховати факти злісного невиконання обов'язків по догляду з боку батьків або опікунів через страх перед ними або страх потрапити у дитячі будинки, залишитись на вулиці тощо; відсутність ефективної системи соціальних служб, які б забезпечували належний захист дитини у сім'ї; відсутність нормативно-правової бази щодо дієвого механізму захисту прав та законних інтересів дітей; недостовірність кримінальної статистики; помилки у кваліфікації злочинів Усова Є. С. Латентність злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Наше право. 2014. № 4. С. 118-119.. До того ж засоби масової інформації регулярно інформують про вручення підозри, направлення обвинувального акту до суду та засудження за ст. 166 КК України суб'єктів злочину На Луганщині у справі про смерть від недоїдання шестимісячного немовля матері повідомлено про підозру. 31 січня 2020 р. Прес-служба прокуратури Луганської області. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/ regions_news_detail?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=266074 (дата звернення: 05.09.2020); Горе-матір, яка не виконувала свої обов'язки по догляду за дитиною, постане перед судом. 19 березня 2020 р. Прес- служба прокуратури Харківської області. URL: https://khar.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t= rec&id=269361 (дата звернення: 05.09.2020); Безвідповідальну матір засуджено за байдужість до власної ди-тини. 19 лютого 2019 р. Прес-служба прокуратури Донецької області. URL: https://don.gp.gov.ua/ua/ news.html?_m=publications&_t=rec&id=245861 (дата звернення: 05.09.2020)..

Інституційні фактори. Здобуття Україною незалежності, вихід на міжнародну арену, ратифікація міжнародно-правових актів у сфері захисту прав дитини і підопічної особи активізувало політику, спрямовану на запобігання вчиненню злочинів у цій сфері. Задля цієї мети Україна приєднується до міжнародних організацій, створює та сприяє ефективній діяльності інституцій національного рівня. Окрім цього засновуються безліч неурядових організацій, що активно борються з будь-якими порушеннями прав дитини та підопічних осіб. Це обґрунтовує необхідність збереження кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 166 КК України як законодавчу гарантію охорони їх прав.

До інституцій міжнародного рівня, основним призначенням яких є сприяння реалізації та захисту прав дитини, слід віднести: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) 1946 р. Про ЮНІСЕФ. ЮНІСЕФ є світовим лідером, який просуває та захищає права дітей у 190 країнах, включаючи Україну. URL: https://www.unicef.org/ukraine/ %D0 %BF %D1 %80 %D0 %BE- %D1 %8E %D0 % BD %D1 %96 %D1 %81 %D0 %B5 %D1 %84 (дата звернення: 05.09.2020). Міжнародні організації, членом яких є Уповноважений ВРУ з прав людини: сайт Уповноважено-го ВРУ з прав людини. URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/international-cooperation/ spivpraczya-z-mizhnarodnimi-organizacziyami/mizhnarodni-obyednannya-chlenom-yakix-ye-ukraiina/ (дата звер-нення: 05.09.2020)., представництво якого діє в Україні з 1997 р.; Комітет ООН з прав дитини, створений відповідно до Конвенції ООН про права дитини 1989 р.; Європейська мережа омбудсменів з прав дитини 1997 р., асоційованим членом якої з 2013 р. є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини .

На національному рівні дотримання прав дитини та сім 'ї є одним із видів парламентського контролю Уповноваженого з прав людини. Його здійснення забезпечує представник Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім'ї як структурний підрозділ Секретаріату Уповноваженого з прав людини, серед повноважень якого: моніторинг стану дотримання в Україні прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері та підготовка пропозицій Уповноваженому з прав людини щодо вжиття актів реагування з метою запобігання порушенням прав дитини або сприяння їх поновленню Посадова Інструкція представника Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім'ї Секретарі-ату Уповноваженого з прав людини: затв. Уповновноваженим ВРУ з прав людини від 25 квітня 2019 р. URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/representatives-of-the-commissioner/ (дата звернення: 05.09.2020); Права дитини. Сайт Уповноваженого ВРУ з прав людини. URL:http://www.ombudsman. gov.ua/ua/page/child/ (дата звернення: 05.09.2020).. Здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері покладається на Уповноваженого Президента України з прав дитини (п. 1) Положення про Уповноваженого Президента України з прав дитини: затв. Указом Президента України від 11 серпня 2011 р. № 811 (у ред. Указу від 1 вересня 2015 р. № 528/2015). URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/811/2011#Text (дата звернення: 05.09.2020)..

Пріоритетними напрямами представництва інтересів дітей та держави органами прокуратури у суді є захист сфер: охорони життя і здоров 'я дітей, їх права на освіту, відпочинок та змістовне дозвілля, а також опіка та піклування дітей (п. 4) Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей: наказ Ген. прокуратури України від 6 грудня 2014 р. № 16гн. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016900- 14#Text (дата звернення: 05.09.2020).. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції виявляють батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей (ст. 5) Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95- %D0 %B2 %D1 %80#Text (дата звернен-ня: 05.09.2020)., а також здійснюють контролю за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування (п. 4 (22)) Положення про Національну поліцію: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877. URL: ht:tp://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-2015-п (дата звернення: 05.09.2020)..

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України, в структурі якого діє окремий підрозділ - Департамент захисту прав дітей та усиновлення, який серед іншого розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань дітей (п. 2.3); здійснює заходи щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей (п. 2.4); сприяє виконанню Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дітей Положення про Департамент захисту прав дітей та усиновлення: затв. наказом М-ва соц. політики України від 7 серпня 2015 р., № 820. URL: https://regulation.gov.ua/documents/id243185 (дата звернення: 05.09.2020).. Основною метою діяльності Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства є підготовка пропозицій щодо реалізації державної політики з питань захисту прав та інтересів дітей Положення про Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства: затв. постановою Кабінету Мі-ністрів України від 3 серпня 2000 р. № 1200. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1200-2000-

%D0%BF#n15 (дата звернення: 05.09.2020).. Сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток покладається на консультативно-дорадчий орган - Комісію з питань захисту прав дитини (п. п. 1, 4) Типове положення про Комісію з питань захисту прав дитини: затв. Постановою Кабінету Мініст-рів України від 24 вересня 2008 р. № 866. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/162001005 (дата звернення: 05.09.2020)..

У сфері захисту прав дітей та запобіганню вчиненню щодо них злочинів, в тому числі передбаченого ст. 166 КК України, функціонують безліч неурядових інституцій, серед яких: Всеукраїнська Фундація «Захист прав дітей», Партнерство «Кожній дитині», що входять в Коаліцію неурядових організацій «Права дитини в Україні», «Українська мережа за права дитини» тощо.

Висновки. Встановлення та подальше збереження кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, обумовлено сукупністю факторів, основними серед яких є соціальні (соціально-економічні та соціально-психологічні), нормативно-правові, кримінологічні та інституційні. Соціально-економічні фактори свідчать про важливість і необхідність забезпечення державою нормального існування, розвитку та виховання дітей і підопічних осіб в умовах економічно нестабільної ситуації в країні, неналежних матеріально-побутових умов, прогресу соціального сирітства та широкого застосування інституту опіки та піклування. До соціально-психологічних факторів відноситься цінність проживання дітей та підопічних осіб у сімейному середовищі, труднощі їх соціалізації, несприятливий психологічний клімат у сім'ї. Тому однією з законодавчих гарантій реалізації та захисту їх прав є подальше збереження ст. 166 КК України. Нормативно-правові фактори представлені системою правових норм, які закріплені на конституційному, міжнародно-правовому, законодавчому та подзаконному рівнях. Серед них визначальними факторами є положення Конституції України (ст. ст. 23, 27, 48, 49, 51, 52, 53) та Конвенції ООН про права дитини 1989 р. (ст. ст. 3, 18, 19, 27). Огляд практики ЄСПЛ свідчить про відсутність рішень, які стосувалися б ст. 166 КК України. Окремо національними нормативно-правовими факторами є норми, що містяться в Гл. 6 Розд. ІІ ЦК України; Гл. 13 Розд. ІІІ, Гл. 19 Розд. ІУ СК України; ч. 6 ст. 12, ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.; постанові КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 р. № 866; п. 7 постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист»» від 22 лютого 2017 р. № 1906-УШ тощо. Основним кримінологічним фактором є суспільна небезпечність злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. На її характер та ступінь вказує соціальна цінність охоронюва- них суспільних відносин, шкода, що їм завдається, та соціально вразливе становище потерпілого. Додатково збереження кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 166 КК України, обумовлюється поширеністю діяння, обґрунтованою доцільністю кримінально-правових заходів боротьби із ним та високим рівнем латентності цього злочину. Інституційні фактори відображені системою інститутів міжнародного і національного (спеціалізовані інституції, правоохоронні органи, неурядові організації) рівнів, активна діяльність яких спрямована на реалізацію та захист прав дитини та підопічної особи, що обумовлює необхідність збереження ст. 166 КК України.

Список використаних джерел

1. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2007. 18 с.

2. Безвідповідальну матір засуджено за байдужість до власної дитини. 19 лютого 2019 р. Прес-служба прокуратури Донецької області. URL: https://don.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=245861 (дата звернення: 05.09.2020).

3. Борисов В. І. Вибрані твори / уклад.: В. В. Базелюк, С. В. Гізімчук, Л. М. Демидова та ін.; відп. за вип. М. В. Шепітько. Харків: Право, 2018. 784 с.

4. Борисов В. И., Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. Харьков: Консум, 2001. 160 с.

5. Борисов B. I., Пащенко О. О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів. Вісник Академії правових наук України. Харків: Право, 2005. № 3 (42). С. 180-190.

6. Борисов В. І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони. Методологічні проблеми правової науки: матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 груд. 2002 р.). Харків: Право, 2003. С. 287-289.

7. Гальцова В. В. До питання про кримінально-правову охорону сім'ї, прав та інтересів неповнолітніх. Концептуальні засади нової редакції Кримінального кодексу України: матеріали міжнар. наук. конф. (м. Харків, 1719 жовт. 2019 р.). Харків: Право, 2019. С. 376-380.

8. Гальцова В. В. Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння): монографія. Харків: Право, 2015. 248 с.

9. Горе-матір, яка не виконувала свої обов'язки по догляду за дитиною, постане перед судом. 19 березня 2020 р. Прес-служба прокуратури Харківської області. URL: https://khar.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id= 269361 (дата звернення: 05.09.2020).

10. Горецька О. В. Психологія сім'ї: навчальний посібник для студентів. Бердянськ: Вид. Ткачук О. В., 2015. 216 с.

11. Гринчак С. В. Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини: монографія. Харків: Право, 2011. 296 с.

12. Деінституціалізація системи виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки, в Україні: результати та перспективи: щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (за підсумками 2017 р.). Київ, 2019. 129 с.

13. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми від 20 травня 1980 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_327 (дата звернення: 05.09.2020).

14. Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 (дата звернення: 05.09.2020).

15. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062 (дата звернення: 05.09.2020).

16. Євтєєва Д. П. Кримінально-правова характеристика зловживання опікунськими правами: соціальна обумовленість та склад злочину: монографія. Харків: Право, 2015. 264 с.

17. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рр.: офіційний веб-сайт Генеральної прокуратури України. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/stst20n.html?dir_id=110381&Hbid=100820 (дата звернення: 05.09.2020).

18. Заславська М. Г. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину: монографія. Харків: Право, 2013. 216 с.

19. Канюс В. М., Підюков П. П. Неповнолітні як об'єкт кримінального насильства: термінологічно-правовий аспект. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2001. № 6. С. 121-130.

20. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 05.09.2020).

21. Конвенція про контакт з дітьми від 15 травня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_659 (дата звернення: 05.09.2020).

22. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 (дата звернення: 05.09.2020).