Діджиталізація як засіб підвищення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання електронних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діджиталізація як засіб підвищення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання електронних послуг

Н.А. Литвин,

д.ю.н., професор,

Університет ДФС України

Л.В. Крупнова,

д.ю.н., професор,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка Степана Дем'янчука

Анотація

У статті досліджується поняття діджиталізації як засобу підвищення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування щодо надання електронних послуг.

Виділено переваги та недоліки впровадження діджиталізації в діяльність органів влади. Запропоновано ряд організаційних та технічних заходів, направлених на подолання цих недоліків.

Ключові слова: діджиталізація, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, адміністративні послуги, електронні послуги, онлайн, інформаційно- комунікаційні технології, публічна інформація, управлінські рішення. діджиталізація влада самоврядування

Н.А. Литвин, Л.В. Крупнова. Диджитализация как способ повышения открытости, прозрачности и эффективности деятельности органов государственной власти и местного управления по предоставлению электронных услуг

В статье исследуется понятие диджитализации как средства повышения открытости, прозрачности и эффективности деятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления о предоставлении электронных услуг.

Выделены преимущества и недостатки внедрения диджитализации в деятельность органов власти. Предложен ряд организационных и технических мероприятий, направленных на преодоление этих недостатков.

Ключевые слова: диджитализация, органы государственной власти, органы местного самоуправления, административные услуги, электронные услуги, онлайн, информационно-коммуникационные технологии, публичная информация, управленческие решения.

N. Litvin, L. Krupnova. Digitalization as a means of increasing the openness, transparency and efficiency of public authorities and local governments in the provision of electronic services

The article examines the concept of digitalization as a means of increasing the openness, transparency and efficiency of public authorities and local governments in providing electronic services.

It is noted that the positive aspects of the introduction of digitalization in the activities of the authorities are: the widespread use of modern information and communication technologies to achieve the required level of efficiency and effectiveness; the ability to make effective management decisions; identification of best practices; possibility of exchange of unified documents between authorities and CAS; reduction of corruption risks at all levels and in all areas; the process of control and transparency of government agencies and government officials; possibility to receive administrative services during quarantine.

The shortcomings of the introduction of digitalization in the activities of public authorities are singled out, in particular: the possibility of interfering in privacy; the possibility of leakage of personal data; vulnerability to hacker attacks; low level of digital competence of citizens in relation to modern information and communication technologies.

A number of organizational and technical measures aimed at overcoming these shortcomings are proposed, in particular: introduction of the minimum necessary function of the CAS through a centralized system; creation of new and improvement of existing electronic services, the implementation of which will be carried out without IT specialists; creating new and improving existing systems for the protection of personal data and individual privacy rights in order to strengthen trust in the online environment; introduction of information and telecommunication systems that would provide work in the mode of remote workplaces; providing centralized support services and support systems for citizens in the process of receiving electronic services; assistance in raising the level of digital competence of individuals and legal entities to the use of information and telecommunication systems, etc.

Key words: digitalization, public authorities, local governments, administrative services, electronic services, online, information and communication technologies, public information, management decisions.

Метою цієї статті виступає дослідження наукових підходів щодо визначення діджиталізації як засобу підвищення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання електронних послуг.

Постановка проблеми. В умовах євроінтеграційних процесів, які відбуваються у державі та світлі її належного економічного розвитку, питання спрощення процедур під час надання адміністративних послуг органами державної влади та органів місцевого самоврядування (далі - органи влади) шляхом впровадження електронних засобів комунікації є на сьогодні досить актуальними. У цьому контексті, як свідчить світовий досвід, наразі досить дієвою є впровадження діджиталізації в діяльність органів влади, що надасть громадянам можливість самообслуговування та швидкого пошуку необхідної інформації з питань отримання адміністративних послуг, подання звітності, реєстрації на прийом до фахівців тощо. Саме це необхідно сьогодні суспільству, оскільки діджиталізація світу відбувається так швидко, що ми вже скоро не уявлятимемо життя без електронних послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначимо, що питання впровадження діджиталізації в діяльність органів влади у різні часи досліджували у своїх працях такі вчені, як: І.В. Арістова, О.А. Баранов, К.І. Бєляков, М.В. Гордійчук, Н.А. Литвин С.М. Левчук, А.М. Новицький, Н.Б. Новицька, І.М. Сопілко, М.Я Швець та ін. Віддаючи належне вищезазначеним фахівцям та результатам їх наукових досліджень, окремі питання, що стосуються надання електронних послуг органами влади, не знайшли свого остаточного вирішення і потребують додаткового вивчення, що зумовлює актуальність дослідження і є основою для наукових пошуків автора та підготовки цих матеріалів.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до зазначеної проблематики було створено ряд нормативно-правових актів, направлених на електронне урядування органів влади, що є одним з основних факторів забезпечення успішності реформування та підвищення конкурентоспроможності країни, серед цього необхідно виокремити Указ Президента України від 4 вересня 2019 року № 647/2019 "Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг", відповідно до якого уряд має впровадити єдині вимоги до надання публічних послуг, зокрема ключових показників ефективності, граничного часу очікування та показників задоволеності суб'єктів звернення.

Серед ключових завдань цього указу є:

- поступове переведення окремих публічних послуг в електронну форму;

- упровадження дієвого механізму контролю за наданням публічних послуг (шляхом замовлення послуг удаваним суб'єктом, отримання відгуків від фізичних та юридичних осіб, удосконалення процедури адміністративного оскарження);

- нові підходи до діяльності Центрів надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) (перехід до надання адміністративних послуг обласних та районних державних адміністрацій центрами надання адміністративних послуг органів місцевого самоврядування та спрямування частини адміністративною збору на матеріально-технічне забезпечення їх діяльності та винагороду адміністраторам таких центрів);

- запровадження єдиних засад визначення розмірів адміністративного збору за надання адміністративних послуг;

- надання консультацій фізичним та юридичним особам з використанням "гарячих ліній" зв'язку, чат-ботів, електронних баз типових питань і відповідей;

- упровадження механізмів оперативного уточнення (виправлення) технічних помилок, описок у заявах про надання публічної послуги та інших документах, що подаються для отримання публічної послуги, а також автоматичної перевірки повноти та достовірності відомостей у заявах;

- надання окремих адмінпослуг в автоматичному режимі без втручання людини, а також за допомогою засобів телефонного зв'язку з використанням автоматизованих систем, що дають змогу, зокрема, ідентифікувати суб'єкта звернення через засоби розпізнавання голосу або відповіді на контрольні запитання;

- отримання результатів надання публічних послуг засобами кур'єрського зв'язку;

- опрацювання питання щодо запровадження реєстрації місця проживання за декларативним принципом шляхом подання заяви в електронній формі;

- запровадження можливості надання органами місцевого самоврядування та/або нотаріусами окремих публічних послуг, пов'язаних із реєстрацією актів цивільного стану, реєстрацією транспортних засобів, видачею посвідчень водія, державною реєстрацією земельної ділянки, наданням соціальних послуг;

- упровадження механізму надання комплексної електронної послуги, пов'язаної з оформленням права на земельну ділянку;

- запровадження можливості зарахування виплат y соціальній сфері на банківський рахунок, відкритий отримувачем у будь-якій банківській установі;

- забезпечення через єдиний державний вебпортал електронних послуг можливості для споживачів житлово-комунальних послуг подавати виконавцям таких послуг звернення в електронній формі щодо їх надання, встановлення, обслуговування, заміни та повірки вузлів обліку, отримувати інформацію про перебіг та результати розгляду таких звернень, здійснювати розрахунки за житлово-комунальні послуги [1].

У свою чергу, В. Тимощук зазначає, що на сьогодні "реформа адміністративних послуг - це достатньо успішна реформа, яка мала б продовжуватися за визначеними напрямами. Їх - п'ять, і всі потрібно розвивати одночасно. Перший - це дерегуляція та скорочення кількості адміністративних послуг. Треба керуватися принципом "чим менше, тим краще". Важливе спрощення процедур надання послуг, щоб все було простіше як для споживача, так і для надавача послуги. Це ключова умова і для другого напряму - діджиталізації / електронізації. Нині це суперактуальний тренд, але треба розуміти, що це не панацея. Третій напрям - передача повноважень місцевим органам самоврядування, щоб громади відповідали за якість послуг і могли їх інтегрувати, зокрема в ЦНАП. Четвертий напрям - створення інтегрованих офісів, тобто ЦНАП, це квінтесенція децентралізації в частині послуг й окремий успішний напрям реформи. П'ятий напрям - впорядкування відносин щодо оплати адміністративних послуг. Потрібно впорядкувати платежі, які є надмірними, а деякі послуги, навпаки, зробити платними за розумні кошти, які будуть забезпечувати хоча б часткову окупність відповідних послуг [2].

Надання громадянам певного спектру публічних послуг переважно асоціюється з так званим суспільним консенсусом, за яким ці послуги повинні бути доступними для всіх членів спільноти, незалежно від рівня їхніх доходів. Ці послуги можуть надавати безпосередньо державний сектор економіки або приватні постачальники послуг, але за кошти бюджету. Навіть якщо публічні послуги безпосередньо не надає та не фінансує держава, вони підлягають контролю та регулюванню з боку державних інституцій [3; 4].

Варто також зазначити, що на сьогодні вже 76 % органів виконавчої влади розміщують дані на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних data.gov.ua, де впроваджено понад 120 загальнодержавних електронних послуг та 10 тис. онлайн зареєстрованих підприємств. Щорічне зростання IT-сфери зафіксовано на рівні 22 %; валова додана вартість у с фері ІКТ - 4,4 % ВВП. Україна увійшла в 30 найкращих країн із 115 в загальному рейтингу з відкритих даних Open Data Barometer за 2017 рік; отримала 43-тє місце із 126 у рейтингу найбільш інноваційних країн відповідно до Global Innovation Index 2018 (+7 позицій з 2017 року) [5]. Але, звичайно, це тільки початок впровадження новітніх технологій та діджиталізації в діяльність органів влади, оскільки надалі у пріоритеті одним із основним завдань такої реформи передбачено максимальне скорочення корупційних ризиків. Наприклад, діджиталізація процесу відбору професіоналів на посади державної служби, контроль за державними фінансами, електронні аукціони, онлайн-послуги тощо.

Отже, як бачимо, у пріоритеті стоїть максимальне впровадження інноваційних технологій у діяльність органів влади. Доцільно наголосити на тому, що у своїх роботах [6; 7] ми вказували на доцільність впровадження електронних послуг у діяльність органів влади. Тому вважається, що потребує більш чіткого обґрунтування поняття "діджиталізація", яке на сьогодні досить часто звучить від органів влади та засобів масової інформації, і виокремлення позитивних сторін та недоліків, які виникають під час її впровадження в діяльність органів влади.

Термін "діджиталізація" походить від англійського "digitalization" і в перекладі означає "оцифровування", "цифровізація" або ж "приведення в цифрову форму". У широкому сенсі він означає перехід інформаційного поля на цифрові технології, тобто те, що відбувається нині, іноді вживається на позначення конкретного акта переведення певної інформації з аналогового у цифровий формат для її більш легкого подальшого використання на сучасних електронних дівайсах [8]. Відповідно до Оксфордського словника англійської мови діджиталізація - це "запровадження або збільшення використання організаціями в певній галузі країни тощо цифрових і комп'ютерних технологій" [9].

К.О. Купріна та Д.Л. Хазанова під терміном "діджиталізація" розуміють способи приведення будь-якого різновиду інформації в цифрову форму [10, с. 259]. О.В. Халапсіс зазначає діджиталізацію не як спосіб, а як пов'язаний із тенденцією приведення в електронний вигляд найрізноманітніших видів використовуваної людиною інформації процес, умовно названий дослідником "оцифровуванням буття" [11]. Є й інші думки щодо поняття діджиталізації, зокрема, Б.С. Тетерятник зазначає, що діджиталізація заснована на можливостях сучасної ІТ-індустрії, процес застосування суб'єктами господарювання інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення мети господарської діяльності, спрямований на зміну існуючих господарських відносин шляхом їх діджитизації; сукупність актів реалізації діджитизованих об'єктів для досягнення цілей господарської діяльності, що розглядаються в їх єдності та пов'язані з формуванням нової форми господарських відносин - цифрової [12, с. 184]. Ж.-П. де Клерк під діджитизацією запропонував розуміти створення цифрової (заснованої на байтах та бітах - мінімально адресованих одиницях інформації в системах та їх складових) версії аналогових/фізичних речей на кшталт паперових документів, відео- та фотозображень, звуків тощо [13].

Як бачимо, вказані бачення цього поняття різнопланові та змістовно перегружені, що є досить складним для його сприйняття. Тому, на нашу думку, діджиталізацію необхідно визначати як процес, направлений на заміну паперових носіїв на електронні. Якщо ж свідчити про діджиталізацію в органах влади, то це - процес створення електронних сервісів для більш ефективних управлінських рішень та надання якісних послуг громадянам. Зазначимо, що у межах такої трансформації це надасть громадянам можливість:

- приватизувати земельну ділянку онлайн;

- отримати дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю онлайн;

- прописатися в новому помешканні онлайн;

- зареєструвати фірму онлайн;

- зареєструвати запрошення для іноземного працівника онлайн тощо.

Позитивними сторонами впровадження діджиталізації в діяльність органів влади є:

- широке використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення необхідного рівня ефективності та результативності;

- можливість прийняття ефективних управлінських рішень (збирати та зберігати статистику за багато років, аналізувати дані, за якими можна відразу спланувати дії й оперативно відреагувати на виклики);

- виявлення кращих практик (враховуючи дані з попередніх років, наявність прогнозів на наступні періоди дає можливість скласти план дій для отримання оптимально ефективного результату);

- можливість обміну уніфікованими документами між органами влади та ЦНАПами;

- зменшення корупційних ризиків на всіх рівнях і за всіма напрямами (громадяни не спілкуються безпосередньо з представниками влади, а отримують послуги онлайн);

- процес контролю і прозорості державних установ та урядовців (сприяє участі громадян в управлінні й аналізі прийнятих рішень);

- можливість отримувати адміністративні послуги під час карантину (ЦНАП онлайн) тощо.

Недоліками впровадження діджиталізації в діяльність органів влади, на нашу думку, є:

- можливість втручання у приватність (перевищення повноважень влади);

- можливість витоку персональних даних (як правило, винними виявляються самі користувачі, оскільки більшість просто не читає умови, а одразу погоджується);

- уразливість до хакерських атак;

- низький рівень цифрової компетентності громадян щодо сучасних інформаційно- комунікаційних технологій тощо.

Звичайно, на подолання цих недоліків необхідно створити ряд організаційних та технічних заходів, зокрема:

- впровадження мінімально необхідної функції ЦНАП через централізовану систему;

- створення нових та удосконалення існуючих електронних послуг, реалізація яких здійснюватиметься без ІТ-фахівців;

- створення нових та удосконалення існуючих систем щодо захисту персональних даних та прав на приватність особи з метою зміцнення довіри до онлайн-середовища;

- впровадження інформаційно-телекомунікаційних систем, які забезпечували б роботу у режимі віддалених робочих місць;

- забезпечення централізованих служб підтримки та системи супроводу для громадян у процесі отримання електронної послуги;

- сприяння підвищенню рівня цифрової компетентності фізичних та юридичних осіб до використання інформаційно-телекомунікаційних систем тощо.

Висновок

Отже, діджиталізація є тим необхідним ключовим фактором, який впливає на відкритість, прозорість та ефективність діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування щодо надання електронних послуг. Впровадження сучасних технологій сприяє належній взаємодії між владою та громадою, допомагає зробити будь-який процес зручним і незалежним від людського фактору. Саме такі реформи приводять до технічного прогресу, що, у свою чергу, допомагає забезпечувати право громадян щодо надання адміністративних послуг у найвіддаленіших громадах.

Список використаних джерел