Проблематика здійснення права на заповіт за надзвичайних обставин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ДФС України

Проблематика здійснення права на заповіт за надзвичайних обставин

А.О. Мілевська, к.ю.н., доцент

У статті досліджуються проблемні аспекти реалізації права громадян України на укладання та виконання заповітів за надзвичайних обставин. Здійснено аналіз міжнародного досвіду врегулювання порядку укладання таких заповітів та запропоновано нові форми реалізації цього права.

А.А. Милевская. Проблемы осуществления права на завещание при чрезвычайных обстоятельствах

В статье исследуются проблемные аспекты реализации права граждан Украины на заключение и исполнение завещаний при чрезвычайных обстоятельствах. Осуществлен анализ международного опыта урегулирования порядка заключения таких завещаний и предложены новые формы реализации такого права.

А. Milevska. Problems of realization of the right for the will in extraordinary circumstances

This article examines the current problems of the implementation of the right to a will by the citizens of Ukraine in emergency situations. The imperfection of the legal regulation of the procedure for the exercise of such a right has been established, and it is only generally assumed that such a will can be realized orally. Given the specificity of the course of emergency, the presence of an armed confrontation on the territory of Ukraine and the rapid development of information technologies, the study of national and international experience in this field and the analysis ofpossible new forms of the effective exercise of the right to will in emergency situations are relevant.

The purpose of the study is to analyze the problematic aspects of the procedure for the implementation of the right of an individual to make a will in emergency situations and to develop proposals for their settlement.

Analyzed are legislative and scientific approaches to understanding emergency situations, and these can be: natural emergencies, biological and social emergencies, hydrodynamic accidents, transport accidents, sea disasters, human factors (hostage taking, piracy), conflicts on national ethnic grounds, hostilities.

A historical analysis of the will forms under extraordinary circumstances that existed in Roman law was carried out and the experience of the legal regulation of such a will in the civil legislation of Poland, the Netherlands and Germany was analyzed. Analyzed the experience of European countries shows the existence of simplified forms of making a will, however, the submitted forms do not fully allow a person to exercise their right to make a will.

The practical significance of the study is made up of proposals for granting permission to citizens in emergency situations that pose a direct danger to their lives, to record their last will using any means, including modern technology. It is proposed to enter into such testaments by proclaiming testamentary orders in the video call mode. In this way, the participation of witnesses who are not under threat and cannot influence the will of the testator can be achieved witnesses, assess the situation that occurs around the testator.

It is noted that a will made in extraordinary circumstances may have legal value only if the testator died under the influence of negative factors that caused or because of extraordinary circumstances, and its legal significance must be established by the court. The court must necessarily prove the existence of extraordinary circumstances at the time of the conclusion of such a will and the inability to conclude a will in proper form. The presented video recording of the testator 's appeal, or the video call recording, can demonstrate to the court not only the condition of the testator, but also confirm the existence of extraordinary circumstances.

Key words: will, testamentary orders, oral testament, extraordinary circumstances.

Вступ

Метою дослідження є аналіз проблемних аспектів порядку реалізації права особи на укладання заповіту за надзвичайних обставин та розробка пропозицій щодо їхнього врегулювання.

Постановка проблеми. Право на заповіт гарантовано кожній дієздатній особі в Україні, проте здійснення такого права обмежується встановленою законодавством формою. Така форма передбачена статтею 1247 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і є письмовою з нотаріальним посвідченням чи прирівняним до неї [1]. Положеннями гл. 85 ЦК України не передбачено можливості укладання заповіту в інших формах та не передбачається врегулювання такого права в умовах дії надзвичайних обставин. Можливість укладання саме «надзвичайного» заповіту встановлено лише положеннями Закону України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів», де визначено, що Україна має право не визнавати заповіти, вчинені в усній формі, крім як за надзвичайних обставин [2]. Враховуючи специфічність перебігу надзвичайних обставин, наявність збройного протистояння на території України та стрімкий розвиток інформаційних технологій, актуальним є дослідження національного та міжнародного досвіду в цій сфері та аналіз нових можливих форм ефективної реалізації права на заповіт за надзвичайних обставин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання здійснення права на заповіт за надзвичайних обставин неодноразово виступало предметом наукових розвідок таких вчених, як Ю. Заїка, І. Калаур, Н. Когут, О. Криштопа, О. Кухарєв, І. Спасибо-Фатєєва та ін. Проте, зважаючи на особливості обстановки в державі, загрозу міжнародного тероризму та обмежену можливість реалізації права на заповіт за надзвичайних обставин, виокремлення нових форм реалізації такого права є актуальним і на сьогодні.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж розпочати висвітлення проблематики здійснення права на заповіт за надзвичайних обставин потрібно встановити, які ж обставини необхідно віднести до надзвичайних. Загалом законодавство України містить характеристику підстав введення надзвичайного стану і відносить до них:

1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;

3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їхні права і свободи;

5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади [3].

Проте в рамках цього дослідження потрібно вказати, що надзвичайними обставинами для окремої особи можуть бути й інші реальні локальні ситуації, за яких існує пряма загроза життю людини, наприклад автокатастрофа.

У свою чергу, Ю. О. Заїка розділяє, залежно від підстав виникнення надзвичайних ситуацій, обставини, що зумовлюються:

а) природними надзвичайними обставинами - небезпечними геофізичними явищами (землетрус, виверження вулкана), небезпечними геологічними явищами (обвали, провали земної поверхні, оповзні, селі), небезпечні метеорологічні (агрометеорологічні) явища (бурі, урагани, смерчі, шквали), небезпечні гідрологічні явища (повінь, повідь, льодохід, відрив прибережного льоду), морськими небезпечними гідрологічними явищами (цунамі, тайфуни), природними пожежами (лісовими, торф'яними, степових масивів);

б) біолого-соціальними надзвичайними ситуаціями - інфекційними захворюваннями (епідемії, пандемії);

в) гідродинамічними аваріями (прорив дамби, шлюзів, греблі, перемички тощо);

г) транспортними аваріями, морськими катастрофами;

ґ) людськими факторами (захоплення заручників, піратство тощо);

д) конфліктами на національно-етнічному ґрунті;

е) військовими діями [3].

Представлена позиція вченого здебільшого відповідає тим можливим небезпечним для життя громадянина обставинам, за яких існує необхідність реалізації заповіту в іншій, відмінній від нотаріальної, формі.

Про існування заповіту за надзвичайних обставин було відомо ще за часів Римської імперії. До таких у римському праві потрібно віднести testamentum comitiium calatis (заповіт перед строєм у бойовій готовності) та testamentum pestis conditium (заповіт під час епідемій). Військовослужбовці (солдати) могли здійснити заповіт під час служби, походу без будь-яких формальностей унаслідок «крайньої недосвідченості» у справах. Ульпіан зазначав, що «воїни залишають свої заповіти як хочуть і як можуть, і достатньо просто волі заповідача для розподілу його майна» [4, с. 385]. Особливостями укладання заповіту перед строєм була обов'язкова приналежність громадянина до війська та обмежений строк його чинності заповіту - він припиняв свою дію одразу після повернення з військового походу. Заповіт «під час епідемій» не передбачав одночасної участі під час укладання заповіту одразу всіх свідків, вони могли засвідчити волю заповідача пізніше, з'являючись по одному до заповідача. Проте в ті часи складно було свідчити про наявність таких надзвичайних обставин, як техногенна аварія чи застосування зброї масового ураження, тому можливості щодо реалізації права на укладання заповіту в Римській державі майже повністю відповідали вимогам їхньої сучасності.

Наразі ж можемо свідчити про загрозу виникнення набагато більшої кількості обставин, в яких життя особи може перебувати під реальною загрозою, й обмежену можливість громадянина реалізувати своє право на заповіт за таких обставин. Обмеженість реалізації такого права полягає у практичних складнощах під час доведення факту існування такого усного заповіту, адже положеннями Закону України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів» не встановлено порядку укладання такого усного заповіту та можливих способів їхнього підтвердження. А Цивільний кодекс України, як було зазначено вище, містить лише положення про можливість визнання правочину чинним у судовому порядку, якщо нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, що не залежала від волі особи [1; 2].

Законодавство європейських країн передбачає можливість у спрощеній формі реалізувати право на заповіт за наявності надзвичайних обставин. Так, наприклад, ст. 952 Цивільного кодексу Республіки Польща встановлено такі умови застосування «надзвичайної» форми заповіту:

1. Якщо очікується неминуча смерть заповідача або існують надзвичайні обставини і вчинити у звичайній формі заповіт неможливо чи досить важко, заповідач може оголосити свою заповідальну волю усно за одночасної присутності принаймні трьох свідків.

2. Зміст усного заповіту може бути встановлений, якщо один зі свідків або третя сторона упродовж року з моменту його виголошення викладе в письмовому порядку зміст такого заповіту із зазначенням заповідача, зазначаючи при цьому місце і дату виголошення заповіту в усній формі, та місце і дату складання письмового варіанта, і цей документ буде засвідчений підписами заповідача і двома свідками або всіма свідками.

3. Якщо зміст усного заповіту не буде встановлено в порядку, що зазначений вище, він може бути встановлений упродовж шести місяців від моменту відкриття спадщини шляхом послідовних свідчень свідків у суді. Якщо свідчення одного зі свідків не можуть бути заслухані, суд може розглянути відповідні свідчення двох свідків [6].

У Нідерландах Цивільний кодекс (ст. 4:98 і наступні) визнає три категорії надзвичайних заповітів:

1) заповіт військових;

2) заповіт у подорожі;

3) заповіт у разі катастрофи.

Відповідно до ст. 4:98 Цивільного кодексу Нідерландів солдати збройних сил можуть у випадку війни або громадянської війни виголосити свій заповіт перед офіцером збройних сил. Солдати й інші особи у збройних силах також можуть в інших ситуаціях, ніж у випадку війни або громадянської війни, укласти заповіт в усній формі за умови, що вони належать до частини збройних сил, які були призначені:

1) брати участь у військовій експедиції;

2) боротися проти армії ворога;

3) захищати нейтралітет держави;

4) брати участь у акції захисту групи осіб чи індивіда або в підтримці чи відновленні міжнародного порядку і безпеки;

5) дотримуватися наказу компетентного органу у разі заворушень і повстань [7].

Своєрідною формою заповіту з надзвичайних обставин є заповіт «у подорожі».

Наприклад, згідно з Німецьким законодавством - § 2251 Bьrgerliches Gesetzbuch, особа, яка під час морського плавання перебуває на борту німецького корабля за межами вітчизняного порту може висловити заповіт усно за участі трьох свідків. У цьому випадку сам факт подорожі є достатньою підставою для того, щоб здійснити заповіт у особливій формі. Тобто в цьому випадку наявність додаткових обставин як страх перед неминучою смертю, нездатність або значні перешкоди зробити волю в звичайній формі не є необхідними [8].

Спрощену процедуру оформлення заповіту для поранених чи хворих заповідачів містить ст. 982 ЦК Франції. Просту письмову форму заповіту допускає законодавство Іспанії та Італії [3].

Проаналізований досвід європейських країн свідчить про існування спрощених форм укладання заповіту, проте представлені форми не повною мірою дозволяють особі реалізувати своє право на укладання заповіту. Адже за таких обставин складно знайти свідків, які відповідають вимогам законодавства, або ж може існувати реальна загроза їхньому життю також. Проте нині майже кожен володіє сучасними засобами зв'язку, які надають можливість створення голосових, текстових чи відеоповідомлень, які можуть слугувати формою реалізації права на заповіт.

Про можливість запровадження нових форм заповіту із застосуванням сучасних технологій у світі вже йдеться давно, при цьому європейські науковці пропонують запровадити електронну форму на рівні зі встановленою державою регульованою формою. Показовою в цьому аспекті є діяльність Юридичної комісії Англії та Уельсу. Створений ними консультативний документ під назвою «Створення заповітів» містить інформацію про те, що технологія може бути використана різноманітними способами під час укладання заповіту. Крім того, зазначають, що для засвідчення достатньо лише електронного підпису, і такий заповіт складається, виконується і зберігається виключно в електронній формі [9]. В Індії, у свою чергу, широко використовуються відео- та on-line заповіти.

Верховним судом Квінсленда (Австралія) розглядалася справа про можливість визнання як заповіт текстового повідомлення на мобільному телефоні, що не було нікому відправлене. Текст повідомлення містив заповідальні розпорядження, що було адресовано його брату, наприкінці тексту містилась інформація про дату народження заповідача. Після його складення особа вчинила самогубство. Суд дійшов висновку, що текст повідомлення містить заповідальні розпорядження та може вважатися заповітом. Звичайно, такі обставини укладання не є надзвичайними, проте можуть бути показовими в рамках загального відношення судових органів до укладання заповітів із застосуванням сучасних технологій [10].

Вітчизняний вчений І. Р. Калаур пропонує як один із способів укладання секретного заповіту подавати нотаріусу в конверті Web-адресу сторінки в мережі Інтернет та вказівку на шляхи отримання коду доступу до цього ресурсу, який, у свою чергу, міститиме текстовий чи відеоваріант заповідального розпорядження. Такий спосіб, на думку вченого, дозволить заповідачу самостійно змінювати його текст, уникаючи зайвих витрат часу та коштів [11, с. 78]. законодавство право заповіт європейський

У рамках нашого дослідження звертаємо увагу на характеристику заповітів із застосуванням сучасних технологій через те, що створити заповіт в умовах надзвичайних обставин простіше та ефективніше з використанням сучасних технологій, ніж використовуючи усну форму. Тим більше, як наголошувалось нами раніше, існування надзвичайної ситуації може нести небезпеку не тільки для заповідача, а й для свідків, і за таких умов про заповідальні розпорядження взагалі може не стати відомо спадкоємцям. Тому в цьому аспекті вбачається, що для забезпечення належної реалізації права громадянина на здійснення заповіту за надзвичайних обставин пропонується дозволити громадянам здійснювати запис своєї останньої волі за допомогою будь-яких засобів, зокрема й технічних.

Наприклад, ефективною та безпечною, на нашу думку, вбачається можливість виголошення останньої волі в режимі відеодзвінка. Таким способом можна досягти участі свідків, які не перебувають під небезпекою та не можуть впливати на волю заповідача, отримати запис вираження останньої волі заповідача з його зображенням (наразі існує безліч програм для смартфонів, що дозволяють здійснювати запис відеодзвінків) як підтвердження такого волевиявлення. Проте існує технічна можливість чітко встановити час і дату укладання такого заповіту, самого заповідача та й свідків, оцінити ситуацію, що відбувається навколо заповідача. Тобто в такому випадку вбачається можливим досягнення цілей заповідача щодо заповідального розпорядження та усувається можливість знищення його під дією несприятливих зовнішніх факторів.

Звичайно, укладання заповіту за надзвичайних обставин і у визначеній законодавством усній формі і формі, що запропонована нами, матиме юридичні наслідки лише в тому випадку, якщо за надзвичайних обставин або внаслідок їх заповідач помре, в іншому випадку - він не матиме юридичного значення і строк його дії не може бути продовжений ні за яких обставин. У випадку ж смерті заповідача, що має причинно-наслідковий характер з передумовами виникнення надзвичайних обставин, потрібно зазначити про можливість у судовому порядку визнавати заповіти, що укладені із застосуванням сучасних технологій, як дійсні. У судовому порядку має бути обов'язково доведено факт існування надзвичайних обставин на момент укладання такого заповіту та відсутність можливості укласти заповіт належною формою. Представлений відеозапис звернення заповідача або запис відеодзвінка може продемонструвати суду не тільки стан заповідача, а й підтвердити наявність надзвичайних обставин. При цьому вимога про визнання заповіту має подаватися до суду за будь-яких обставин, незалежно від наявності заперечень зі сторони спадкоємців. Проте від визнання чи оскарження спадкоємцями такого заповіту може залежати порядок здійснення цивільного судочинства. Така форма заповіту із застосуванням сучасних технологій не має бути безумовною підставою для відкриття провадження нотаріусом щодо спадкування за заповітом.

Висновки

Проведений аналіз національного та міжнародного досвіду правового регулювання свідчить про значні перешкоди для громадян на шляху реалізації права на заповіт за надзвичайних обставин. Ці перешкоди здебільшого зумовлені саме особливостями протікання надзвичайних ситуацій, які часто позбавляють громадян можливості належним чином зафіксувати свої заповідальні розпорядження. Для подолання таких перешкод вбачається необхідним надати можливість громадянам за надзвичайних обставин укладати свої заповіти за допомогою будь-яких засобів, зокрема й за допомогою електронних засобів зв'язку.

Список використаних джерел

1. Цивільний Кодекс України: Закон України: від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів: Закон України: від 17.12.2009 № 1772-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1772-17.

3. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України: від 16.03.2000 № 1550-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14.

4. Заїка Ю. О. Посвідчення заповіту за надзвичайних обставин / Ю. О. Заїка // Сучасна цивілістична наука в умовах гібридної війни: матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції, м. Київ, 16 листопада 2017 р. - Київ: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2017. - 256 с.

5. Калюжний Р. А. Римське приватне право / Р. А. Калюжний, В. М. Вовк. - К.: Атіка, 2014. - 408 с.

6. Kodeks cywilny. Ustawa z dnia 23.04.1964 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.przepisy.gofiapl/przepisy,4,0,9,204„20180529,ustawa-z-dnia-23041964-r-kodeks- cywilny1.html

7. Inheritance tax in the Netherlands, Dutch inheritance law, and Dutch wills [Internet]. Expatica [update on April 12, 2019] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. expatica.com/nl/finance/taxes/inheritance-tax-in-the-netherlands-dutch-inheritance-law-and- dutch-wills-1000077/

8. Bьrgerliches Gesetzbuch [Internet]. Bundesamt fьr Justiz [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/.

9. Allison Curley. Digital Wills: How the Law of Wills Responds to the Electronic Era [Internet]. British Columbia Law Institute [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// www.bcli.org/digital-wills-how-the-law-of-wills-responds-to-the-electronic-era

10. Fernanda Dahlstrom. Digital Wills for the Digital Era? [Internet] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.gotocourt.com.au/

11. Калаур І. Р. Сучасні тенденції щодо форми заповіту / І. Р. Калаур // Приватне право і підприємництво. - 2016. - Вип. 16. - С. 76-79.

References

1. Tsyvilnyi Kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy: vid 16.01.2003 № 435-IV URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Pro pryiednannia Ukrainy do Konventsii pro kolizii zakoniv, yaki stosuiutsia formy zapovitiv: Zakon Ukrainy: vid 17.12.2009 № 1772-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1772-17.

3. Pro pravovyi rezhym nadzvychainoho stanu: Zakon Ukrainy: vid 16.03.2000 № 1550-URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14

4. Zaika Yu. O. Posvidchennia zapovitu za nadzvychainykh obstavyn / Yu. O. Zaika // Suchasna tsyvilistychna nauka v umovakh hibrydnoi viiny: materialy Vseukrainskoi naukovo- praktychnoi konferentsii, m. Kyiv, 16 lystopada 2017 r. - Kyiv: Tavriiskyi natsionalnyi universytet imeni V. I. Vernadskoho, 256 s.

5. Kaliuzhnyi R. A. Rymske pryvatne pravo / R. A. Kaliuzhnyi, V. M. Vovk. - K.: Atika, 2014 - 408 s.

6. Kodeks cywilny. Ustawa z dnia 23.04.1964. URL: http://www.przepisy.gofin.pl/przepisy ,4,0,9,204,,20180529,ustawa-z-dnia-23041964-r-kodeks-cywilny1.html

7. Inheritance tax in the Netherlands, Dutch inheritance law, and Dutch wills [Internet]. Expatica [update on April 12, 2019]. URL: https://www.expatica.com/nl/finance/taxes/ inheritance-tax-in-the-netherlands-dutch-inheritance-law-and-dutch-wills-1000077/

8. Bьrgerliches Gesetzbuch [Internet]. Bundesamt fьr Justiz. URL: http://www.gesetze-im- internet.de/bgb/.

9. Allison Curley. Digital Wills: How the Law of Wills Responds to the Electronic Era [Internet]. British Columbia Law Institute. URL: https://www.bcli.org/digital-wills-how-the- law-of-wills-responds-to-the-electronic-era

10. Fernanda Dahlstrom. Digital Wills for the Digital Era? [Internet]. URL: https://www. gotocourt.com.au/

11. Kalaur I. R. Suchasni tendentsii shchodo formy zapovitu / I. R. Kalaur // Pryvatne pravo i pidpryiemnytstvo. - 2016. - Vyp. 16. - S. 76-79.

Размещено на Allbest.ru