Взаємодія суб’єктів оперативно-розшукової діяльності під час розслідування економічних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ДФС України

Взаємодія суб'єктів оперативно-розшукової діяльності під час розслідування економічних злочинів

Л.А. Гарбовський

к. ю. н., доцент

Анотація

Розглядаються актуальні питання взаємодії суб'єктів оперативно-розшукової діяльності під час розслідування економічних злочинів. Доводиться, що тільки ефективна взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування економічних злочинів є запорукою їхньої успішної діяльності, яка передбачає оптимальний розподіл обов'язків, погоджене планування слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів, взаємний обмін інформацією на спільних нарадах, своєчасне внесення корективів у плани розслідування.

Ключові слова: взаємодія, доходи, прибутки, розслідування, економічні злочини.

Аннотация

розшуковий розслідування економічний злочин

Л.А. Гарбовский. Взаимодействие субъектов оперативно-розыскной деятельности во время расследования экономических преступлений

Рассматриваются актуальные вопросы взаимодействия субъектов оперативно-розыскной деятельности при расследовании экономических преступлений. Доказывается, что только эффективное взаимодействие следователя с оперативными подразделениями при расследовании экономических преступлений является залогом их успешной деятельности, которая предусматривает оптимальное распределение обязанностей, согласованное планирование следственных (розыскных) действий и оперативно-розыскных мероприятий, взаимный обмен информацией на совместных совещаниях, своевременное внесение коррективов в планы расследования.

Ключевые слова: взаимодействие, доходы, прибыль, расследование, экономические преступления.

Abstract

A. Garbovsky. Xnteraction of subjects operational searching activity during economic crimes investigation

The attention of authors is drawn to importance of effective interaction of subjects of operational search activity with other divisions of law enforcement agencies and standard legal support of such interaction as a component of the finished cycle of the coordinated actions on purposeful search, accumulation, processing, the analysis, use, objective assessment and implementation in accordance with the established procedure of information on criminal offenses, persons, them made and ensuring compensation of the harm done by criminal offense.

Considering features of determination of the concept “economic crime” of the penal legislation of Ukraine, authors note that such concept of the penal legislation of Ukraine is absent, in science the concept of “crime in the sphere of economy”, “crimes of economic orientation”, “economic crimes ” is used. In scientific and educational literature economic crime is sometimes identified with “business crime”, “crime in the sphere of business”, “white-collar crime”.

Having investigated views of the Ukrainian scientists of this problem authors conclude that not all crimes against property should be classified as economic crimes, but only those from them at which commission instruments of economic (entrepreneurial) activities and also those malfeasances committed with use of office powers on regulation and control over subjects of this activity.

The authors emphasize that detection and investigation of criminal offenses in the economic sphere is one of the most important directions of the activity of law enforcement bodies and requires them considerable efforts to organize interaction during the conduct of investigators, not only investigative, procedural actions, but also operative-search operations by operational units.

Key words: interaction; operational search activities; investigative actions; operational- investigations group.

Мета

Метою цієї статті є розкриття сутності та започаткування дискусії щодо окремих аспектів взаємодії суб'єктів оперативно-розшукової діяльності під час розслідування економічних злочинів.

Постановка проблеми

Протидія економічній злочинності є і ще довго буде пріоритетним і водночас складним завданням у діяльності правоохоронних органів України та багатьох країн світу. Його вирішення є можливим лише за умови належної координації діяльності різних державних органів, їхніх структурних підрозділів, службових осіб та приватного бізнесу. Адже економічна злочинність добре замаскована під легальну господарську діяльність, має різноманітний характер, часто прикривається недобросовісними державними службовцями, тому їй протистоїть розгалужена мережа правоохоронних органів, а функціонування цієї мережі потребує координації їхніх спільних дій. Тому проблеми налагодження ефективної взаємодії правоохоронних органів, їхніх структурних підрозділів з іншими суб'єктами виявлення, розслідування та припинення економічних злочинів були і залишаються актуальними як з наукової точки зору, так і практичної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз теоретичних і практичних проблем взаємодії під час досудового розслідування, зокрема у сфері економічних відносин здійснювали такі вітчизняні і зарубіжні вчені: О.П. Бущан, П.Д. Біленчук, В.К. Весельський, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.А. Журавель, Д.Д. Заєць, Є.Г. Коваленко, В.В. Лисенко, Т.О. Мудряк, Р.Л. Степанюк, В.В. Топчій, В.Ю. Шепітько та інші.

Ці та інші праці відомих учених присвячені питанням взаємодії між підрозділами правоохоронних органів взагалі, переважно у загальному плані, без врахування особливостей її організації за участі суб'єктів оперативно-розшукової діяльності (далі - ОРД) саме під час розслідування економічних злочинів.

На думку А.Ф. Волобуєва, такі особливості, безумовно, існують і повинні враховуватися у діяльності правоохоронних органів [1, с. 16].

Виклад основного матеріалу дослідження

До найбільш актуальних проблем сьогодення, що потребують наукового осмислення, можна віднести вдосконалення правових механізмів дотримання конституційних прав і свобод людини під час оперативно-розшукових заходів, здійснення негласних слідчих (розшукових) дій та нових форм ОРД у межах кримінального провадження, використання новітніх засобів оперативної роботи й сучасних методів ОРД поза межами кримінального провадження, підвищення ефективності конфіденційного співробітництва під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки.

Нормативне визначення поняття «економічний злочин» у кримінальному законодавстві України відсутнє, у науці використовуються поняття «злочини у сфері економіки», «злочини економічної спрямованості», «економічні злочини». У науковій та навчальній літературі економічна злочинність іноді ототожнюється з «бізнес-злочинністю», «злочинністю у сфері бізнесу», «білокомірцевою злочинністю». У зв'язку з цим немає єдиної думки щодо віднесення певних кримінальних правопорушень до категорії економічних злочинів і кожен дослідник віддає перевагу виходячи із суб'єктивного аналізу правопорушення.

Водночас необхідно відмітити, що будь-яке з названих понять не дає чіткого уявлення про предмет дослідження і нерідко в них вкладається різний за обсягом зміст. Наприклад, наркобізнес, безсумнівно, є видом бізнес-злочинності, однак вважати його різновидом економічної злочинності, мабуть, не правильно. Також корупція виступає елементом білокомірцевої злочинності і часто має тісний зв'язок з господарською діяльністю, але також віднесення її до економічної злочинності - питання суперечне.

Погоджуємося з думкою В.Т. Білоуса, що ці злочини, як правило, мають інтелектуальний характер, і їхніми основними особливостями є гнучка адаптація злочинців до нових форм і методів підприємницької діяльності; маскування під законну підприємницьку діяльність; досконале володіння ринковою ситуацією, оперативне реагування на швидкі зміни ринкової кон'юнктури та чинного законодавства; активне та владне використання у злочинній діяльності банківських документів, засобів зв'язку, оргтехніки; різноманітні способи приховування злочинної діяльності під виглядом фіктивного банкрутства, реорганізації з відкриттям декількох філіалів, дочірніх або спільних підприємств, зміною адрес, перейменування фірм, відкриття їх на загублені паспорти, швидка адаптація до змін у законодавстві та уміле використання прогалин для здійснення планів щодо швидкого збагачення тощо [2, с. 58].

Досліджуючи питання економічної злочинності, О.Г. Кельман дає їй своє визначення економічної злочинності як сукупність умисних корисливих злочинів і осіб, які їх вчинили, у сфері легальної і нелегальної економічної діяльності, основним безпосереднім об'єктом яких є відносини власності і відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг [3, с. 133].

Звідси можна зробити висновок, що до категорії економічних злочинів повинні бути віднесені не всі злочини проти власності, а тільки ті з них, під час вчинення яких використовуються інструменти господарської (підприємницької) діяльності, а також ті посадові злочини, вчинені з використанням службових повноважень щодо регулювання і контролю над суб'єктами цієї діяльності.

Враховуючи специфіку механізму здійснення економічних злочинів і обумовлені цим особливості досудового розслідування таких кримінальних проваджень, МВС України було розроблено і затверджено Інструкцію з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні: Наказ МВС України від 07.07.2017 № 575 [4] (далі - Інструкція).

У цьому нормативно-правовому документі сформульовані положення, які забезпечують ефективну взаємодію органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в протидії злочинності взагалі та економічній зокрема.

Спільна діяльність органу досудового розслідування з оперативним підрозділом розпочинається з моменту надходження до органу, підрозділу Національної поліції заяв чи повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення економічного характеру.

На цьому етапі слідчий, якому доручено вести досудове розслідування, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочинає розслідування. Водночас слідчий у більшості випадків не має змоги самостійно виконати комплекс першочергових заходів та невідкладних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення особи (осіб), яка вчинила кримінальне правопорушення, з'ясування всіх обставин події, визначення суми збитків, нанесених державі, встановлення місцезнаходження коштів, майна здобутого злочинним шляхом тощо. У такому випадку слідчий надає доручення оперативному підрозділу, який виконує письмові доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Як свідчить аналіз практики, викриттю будь-якого кримінального правопорушення передує отримання інформації, її вивчення та оцінка. На сьогодні порядок і процедура отримання інформації правоохоронними органами передбачена законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Національну поліцію України» та іншими нормативно-правовими актами.

У зв'язку з цим відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [5] працівникам оперативних підрозділів надається право ознайомлюватись з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, виготовляти копії таких документів, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України [6], вимагати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їхнього збереження і повернення в установленому порядку.

Наступний напрям взаємодії виникає у тому випадку, коли первинні матеріали про кримінальне правопорушення в економічній сфері були зібрані без участі слідчого і подальша їхня реалізація потребує тісної взаємодії слідчого із співробітниками оперативного підрозділу. Так, для реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (далі - ОРС) керівник оперативного підрозділу письмово звертається до органу досудового розслідування про закріплення за цією ОРС слідчого для забезпечення методичного (процесуального) супроводження до її логічного завершення.

Для більш повної оцінки зібраних матеріалів керівник оперативного підрозділу з дотриманням режиму секретності надає слідчому необхідні матеріали ОРС для вивчення та надання у разі потреби рекомендацій щодо фіксації додаткових фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, які засвідчують наявність у їхніх діях ознак кримінального правопорушення, зокрема економічного спрямування. Після детального аналізу представлених матеріалів, якщо слідчий дійде висновку про наявність достатніх підстав, він вносить відомості до ЄРДР.

Водночас під час ухвалення рішення про достатність підстав для реалізації оперативних матеріалів розробляється план заходів з реалізації матеріалів ОРС, який затверджується керівниками органу досудового розслідування та оперативного підрозділу. У плані зазначається порядок проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також порядок залучення спеціалістів для проведення документальних ревізій, перевірок і належної їхньої фіксації.

Під час направлення оперативним підрозділом матеріалів за результатами оперативно- розшукової діяльності до органу досудового розслідування обов'язок організації взаємодії покладено на керівників цих підрозділів.

Для всебічного, повного і неупередженого досудового розслідування у складних та великих за обсягом кримінальних провадженнях, а також щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, учинених в умовах неочевидності, що найчастіше стосується економічних злочинів, або вчинені на території декількох адміністративно-територіальних одиниць України, утворюються слідчо-оперативні групи (далі - СОГ) з найбільш досвідчених слідчих і оперативних співробітників. Заміна оперативних співробітників, що входять до складу СОГ, можлива тільки за узгодженням зі слідчим (керівником групи) або керівником органу досудового розслідування.

Контроль за роботою СОГ та організація взаємодії покладається на керівника органу досудового розслідування, який за погодженням з керівником територіального органу, підрозділу поліції має право організовувати проведення оперативних нарад за участі слідчих та працівників інших органів, підрозділів поліції з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі стану виконання доручень слідчих тощо.

З метою найбільш оптимальної організації роботи СОГ складається план проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, який розробляється з урахуванням наданих обґрунтованих пропозицій усіх працівників, включених до складу СОГ, а також до нього можуть бути включені й оперативно-розшукові заходи, зокрема встановлення місця перебування юридичної чи фізичної особи, майна тощо. У зазначеному плані також відображаються версії вчинення кримінального правопорушення, заходи, спрямовані на їхню перевірку, а також зазначаються конкретні виконавці та строки виконання.

Співробітники оперативних підрозділів, включені до складу СОГ, підзвітні у своїй діяльності слідчому-керівнику СОГ, тому щотижня інформують його про стан виконання наданих письмових доручень та запланованих заходів, а також на його вимогу надають документи, що підтверджують обсяги проведеної ними роботи. Крім того, співробітники оперативного підрозділу, включені до складу СОГ, самостійно надають слідчому обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення конкретних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Разом з тим якщо під час виконання доручень слідчого співробітнику оперативного підрозділу, який не входить до складу СОГ, стануть відомі обставини, що свідчать про необхідність проведення обшуків у житлі чи іншому володінні особи з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, складається мотивований рапорт, який доповідається керівникові оперативного підрозділу. Керівник оперативного підрозділу інформує орган досудового розслідування про необхідність ухвалення рішення про проведення обшуку в порядку, встановленому КПК України.

До рапорту приєднуються матеріали, що містять інформацію про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, в якому планується проведення обшуку, особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно перебуває, а також інформацію про речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

Зрозуміло, що під час такого інформування втрачається досить багато часу, що дає можливість зацікавленим особам переховати речові докази, знищити або передати у володіння іншим особам, однак, згідно зі ст. 41 КПК України, співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні з власної ініціативи або звертатися із клопотанням до слідчого судді чи прокурора.

З цього приводу існує дві думки. Перша - заборона співробітникам оперативних підрозділів здійснювати будь-які процесуальні дії, в межах кримінального провадження не сприяє своєчасному й ефективному розкриттю та розслідуванню кримінальних правопорушень. Тому необхідно надати більше самостійності співробітникам оперативних підрозділів під час виконання доручень слідчого чи прокурора щодо провадження процесуальних дій, які не потребують дозволу слідчого судді чи прокурора.

Підтримуємо іншу думку, яка свідчить про те, що тільки слідчий у кримінальному провадженні володіє повною інформацією щодо послідовності і доцільності проведення певних процесуальних дій, і тому самостійні дії співробітника оперативного підрозділу можуть суттєво зашкодити подальшому розвитку досудового розслідування.

Ухвалюючи таке рішення законодавець, мабуть, врахував більше аргументів на користь заборони, що і відобразилося у КПК України.

Важливим напрямом взаємодії слідчого з оперативними підрозділами є спільна розшукова діяльність за постановою слідчого щодо розшуку підозрюваних, майна здобутого злочинним шляхом, співучасників та інших фігурантів кримінального провадження. Якщо підозрюваний переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, слідчий виносить постанову про зупинення досудового розслідування, яка погоджується прокурором, та окрему постанову про оголошення розшуку підозрюваного.

Водночас слідчий організовує розшук шляхом самостійного виконання окремих заходів та надання доручень оперативному підрозділу для виконання розшукових заходів. Разом з тим у кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких підозрюваного оголошено в розшук, слідчим вносяться за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Висновки з цього дослідження

Отже, можна зробити висновок про те, що тільки ефективна взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування економічних злочинів є запорукою їхньої успішної діяльності, яка передбачає оптимальний розподіл обов'язків, погоджене планування слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів, взаємний обмін інформацією на спільних нарадах, своєчасне внесення корективів у плани розслідування.

Список використаних джерел

1. Волобуєв А.Ф. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами при розслідуванні економічних злочинів / А.Ф. Волобуєв // Форум права. - 2006. - № 1. - С. 16-19.

2. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: монографія / В.Т. Білоус. - Ірпінь: АДПСУ 2002. - 449 с.

3. Кельман О.Г. Економічна злочинність і суміжні з нею поняття / О.Г. Кельман // Проблеми законності. - 2002. - Вип. 55. - С. 133-141.

4. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні : Наказ МВС України : від 07.07.2017 № 575.

5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України: від 18.02.1992 (редакція 02.08.2018) // ВВР. - 1992. - № 22. - Ст. 304.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України»: станом на 1 червня 2012 року. - К.: Алерта, 2012. - 304 с.

References

1. Volobuiev A.F. Vzaiemodiia slidchoho z operatyvnymy pidrozdilamy pry rozsliduvanni ekonomichnykh zlochyniv / A.F. Volobuiev // Forum prava. - 2006. - № 1. - S. 16-19.

2. Bilous V.T. Koordynatsiia borotby z ekonomichnoiu zlochynnistiu: monohrafiia / V.T. Bilous. - Irpin: ADPSU, 2002. - 449 s.

3. Kelman O.H. Ekonomichna zlochynnist, i sumizhni z neiu poniattia / O.H. Kelman // Problemy zakonnosti. - 2002. - Vyp. 55. - S. 133-141.

4. Pro zatverdzhennia Instruktsii z orhanizatsii vzaiemodii orhaniv dosudovoho slidstva z inshymy orhanamy ta pidrozdilamy Natsionalnoi politsii Ukrainy v zapobihanni kryminalnym pravoporushenniam, yikh vyiavlenni ta rozsliduvanni : Nakaz MVS Ukrainy : vid 07.07.2017 № 575.

5. Pro operatyvno-rozshukovu diialnist: Zakon Ukrainy: vid 18.02.1992 (redaktsiia 02.08.2018) // VVR. - 1992. - № 22. - St. 304.

6. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy u zviazku z pryiniattiam Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy»: stanom na 1 chervnia 2012 roku. - K.: Alerta, 2012. - 304 s.

Размещено на Allbest.ru